You may be wondering why a marine biologist from Oceana would come here today to talk to you about world hunger. I'm here today because saving the oceans is more than an ecological desire. It's more than a thing we're doing because we want to create jobs for fishermen or preserve fishermen's jobs. It's more than an economic pursuit. Saving the oceans can feed the world. Let me show you how.
Вам, мабуть, цікаво, чому морський біолог з організації Oceana прийшла сьогодні до вас, щоб говорити про голод у світі. Я сьогодні тут, тому що збереження океанів - це більше, ніж екологічне бажання. Це більше за те, що ми робимо для створення робочих місць для рибалок або збереження цих місць. Це більше, ніж переслідування економічних цілей. Збереження океанів може прогодувати світ. Я покажу вам, як.
As you know, there are already more than a billion hungry people on this planet. We're expecting that problem to get worse as world population grows to nine billion or 10 billion by midcentury, and we can expect to have greater pressure on our food resources. And this is a big concern, especially considering where we are now. Now we know that our arable land per capita is already on the decline in both developed and developing countries. We know that we're headed for climate change, which is going to change rainfall patterns, making some areas drier, as you can see in orange, and others wetter, in blue, causing droughts in our breadbaskets, in places like the Midwest and Central Europe, and floods in others. It's going to make it harder for the land to help us solve the hunger problem. And that's why the oceans need to be their most abundant, so that the oceans can provide us as much food as possible.
Як вам відомо, на цій планеті вже є понад мільярд голодуючих людей. І ця проблема стане ще більшою, коли населення Землі зросте до 9 мільярдів або 10 мільярдів до середини століття. Це призведе до збільшення тиску на наші продовольчі ресурси. І це серйозна проблема, особливо зважаючи на теперішню ситуацію. Ми знаємо, що площа орних земель на душу населення вже зменшується як в розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. Ми знаємо, що нас чекає зміна клімату, яка змінить характер опадів на планеті. Деякі регіони стануть сухішими, як позначено оранжевим, а деякі вологішими, як позначено синім, і це призведе до засух у наших житницях на середньому Заході та в центральній Європі і до повеней в інших місцях. Ґрунту стане важче допомагати нам розв'язати проблему голоду. І тому океани повинні бути якомога багатшими, щоб вони могли забезпечити нас якомога більшою кількістю їжі.
And that's something the oceans have been doing for us for a long time. As far back as we can go, we've seen an increase in the amount of food we've been able to harvest from our oceans. It just seemed like it was continuing to increase, until about 1980, when we started to see a decline. You've heard of peak oil. Maybe this is peak fish. I hope not. I'm going to come back to that. But you can see about an 18-percent decline in the amount of fish we've gotten in our world catch since 1980. And this is a big problem. It's continuing. This red line is continuing to go down.
Океани робили це для нас протягом довгого часу. Ще здавна ми спостерігали збільшення кількості продуктів, які ми отримуємо з наших океанів. Здавалося, що ця кількість буде продовжувати рости, поки близько 1980 року не було зареєстровано спаду. Ви чули про пік нафти. Можливо, це пік риби. Сподіваюся, що це не так. Я ще повернуся до цього. Але кількість риби, виловленої у всьому світі, зменшилася на 18% з 1980 року. Це велика проблема. І ситуація погіршується. Ця червона лінія продовжує спадати.
But we know how to turn it around, and that's what I'm going to talk about today. We know how to turn that curve back upwards. This doesn't have to be peak fish. If we do a few simple things in targeted places, we can bring our fisheries back and use them to feed people.
Але ми знаємо, як це змінити, і сьогодні я говоритиму про це. Ми знаємо, як розвернути цю криву вгору. Це не має бути піком риби. Якщо ми зробимо кілька простих речей там, де треба, ми зможемо повернути собі рибальство і використати його для прогодування людства.
First we want to know where the fish are, so let's look where the fish are. It turns out the fish, conveniently, are located for the most part in our coastal areas of the countries, in coastal zones, and these are areas that national jurisdictions have control over, and they can manage their fisheries in these coastal areas. Coastal countries tend to have jurisdictions that go out about 200 nautical miles, in areas that are called exclusive economic zones, and this is a good thing that they can control their fisheries in these areas, because the high seas, which are the darker areas on this map, the high seas, it's a lot harder to control things, because it has to be done internationally. You get into international agreements, and if any of you are tracking the climate change agreement, you know this can be a very slow, frustrating, tedious process. And so controlling things nationally is a great thing to be able to do.
По-перше, нам треба знати, де знаходиться риба, тож подивімося, де вона. Виявляється, і це дуже зручно, що більшість риби знаходиться в прибережних регіонах країн, в прибережних зонах. Ці регіони контролюються державними органами країн, які можуть керувати рибальством в цих прибережних регіонах. Прибережним країнам підпорядкований морський простір, що іноді сягає 200 морських миль. Такі регіони називаються виключними економічними зонами, і це добре, що держави можуть контролювати рибальський промисел в цих регіонах, тому що міжнародні води, які позначені темнішим кольором на карті, набагато складніше контролювати, тому що це потрібно робити на міжнародному рівні. Для цього необхідно укладати міжнародні угоди, а, якщо ви слідкуєте за переговорами на тему зміни клімату, то знаєте, що це може бути дуже повільний, виснажливий процес. Так що можливість контролю на рівні держав - це чудово.
How many fish are actually in these coastal areas compared to the high seas? Well, you can see here about seven times as many fish in the coastal areas than there are in the high seas, so this is a perfect place for us to be focusing, because we can actually get a lot done. We can restore a lot of our fisheries if we focus in these coastal areas.
Скільки риби знаходиться в цих прибережних зонах порівняно з відкритим морем? Тут ви бачите, що в прибережних зонах приблизно в 7 разів більше риби, ніж у відкритому морі, тож це ідеальне місце, де варто зосередити нашу увагу, тому що ми справді можемо багато чого тут зробити. Ми можемо значно відновити рибальство, якщо зосередимось на цих прибережних регіонах.
But how many of these countries do we have to work in? There's something like 80 coastal countries. Do we have to fix fisheries management in all of those countries? So we asked ourselves, how many countries do we need to focus on, keeping in mind that the European Union conveniently manages its fisheries through a common fisheries policy? So if we got good fisheries management in the European Union and, say, nine other countries, how much of our fisheries would we be covering? Turns out, European Union plus nine countries covers about two thirds of the world's fish catch. If we took it up to 24 countries plus the European Union, we would up to 90 percent, almost all of the world's fish catch. So we think we can work in a limited number of places to make the fisheries come back. But what do we have to do in these places? Well, based on our work in the United States and elsewhere, we know that there are three key things we have to do to bring fisheries back, and they are: We need to set quotas or limits on how much we take; we need to reduce bycatch, which is the accidental catching and killing of fish that we're not targeting, and it's very wasteful; and three, we need to protect habitats, the nursery areas, the spawning areas that these fish need to grow and reproduce successfully so that they can rebuild their populations. If we do those three things, we know the fisheries will come back.
Але у скількох країнах нам доведеться працювати? Приблизно 80 країн мають вихід до моря. Чи повинні ми налагодити управління рибальством у всіх цих країнах? Ми поставили собі питання: на скількох із цих країн нам треба зосередитися, враховуючи те, що Європейський Союз дуже зручно контролює рибальство спільною політикою щодо вилову риби? То якщо, скажімо, ми налагодимо рибальство в Євросоюзі і ще в 9 інших країнах, який відсоток світового рибальства це охоплюватиме? Виявляється, що Євросоюз плюс ще 9 країн разом охоплюють приблизно 2/3 світового вилову риби. Якщо ми збільшимо кількість країн до 24 плюс Євросоюз, ми матимемо до 90%, майже весь світовий вилов риби. Тому ми думаємо, що, працюючи в невеликій кількості країн, ми можемо повернути рибальство. Але що нам треба робити в цих країнах? З досвіду нашої діяльності у Сполучених Штатах та інших країнах ми знаємо, що є три головні речі, які потрібно зробити, щоб повернути рибальство. Ми повинні встановити квоти або обмеження на кількість вилову. Ми повинні знизити обсяг прилову, який є виловом і забиванням нецільової риби, що є дуже марнотратним. І третє - це те, що ми повинні захистити природні середовища перебування, розплідники та місця нересту, які потрібні рибі, щоб добре рости і розмножуватись, щоб вона могла поновлювати свою популяцію. Ми знаємо, що, зробивши ці три речі, ми відновимо рибальство.
How do we know? We know because we've seen it happening in a lot of different places. This is a slide that shows the herring population in Norway that was crashing since the 1950s. It was coming down, and when Norway set limits, or quotas, on its fishery, what happens? The fishery comes back. This is another example, also happens to be from Norway, of the Norwegian Arctic cod. Same deal. The fishery is crashing. They set limits on discards. Discards are these fish they weren't targeting and they get thrown overboard wastefully. When they set the discard limit, the fishery came back. And it's not just in Norway. We've seen this happening in countries all around the world, time and time again. When these countries step in and they put in sustainable fisheries management policies, the fisheries, which are always crashing, it seems, are starting to come back. So there's a lot of promise here.
Звідки ми це знаємо? Знаємо, тому що ми спостерігали за цим у дуже багатьох місцях. На цьому слайді зображено популяцію оселедцю в Норвегії, яка швидко зменшувалася з 1950-х років. Вона скорочувалася, але коли Норвегія встановила обмеження або квоти на рибальство в своїй країні, що тоді відбулося? Рибальство відновилося. Ось іще один приклад, також з Норвегії, про норвезьку арктичну тріску. Те ж саме - рибальство йде на спад. Вони встановили квоти на прилов. Прилов - це та нецільова риба, яку марнотратно викидають за борт. Коли встановили обмеження на прилов, рибальство поновилося. І так не тільки в Норвегії. Ми спостерігали це в країнах по всьому світу багато разів. Коли ці країни починають діяти і запроваджують правила щодо сталого розвитку рибальського промислу, тоді рибальство, яке постійно погіршується, починає відновлюватися. Звучить багатообіцяюче.
What does this mean for the world fish catch? This means that if we take that fishery catch that's on the decline and we could turn it upwards, we could increase it up to 100 million metric tons per year. So we didn't have peak fish yet. We still have an opportunity to not only bring the fish back but to actually get more fish that can feed more people than we currently are now. How many more? Right about now, we can feed about 450 million people a fish meal a day based on the current world fish catch, which, of course, you know is going down, so that number will go down over time if we don't fix it, but if we put fishery management practices like the ones I've described in place in 10 to 25 countries, we could bring that number up and feed as many as 700 million people a year a healthy fish meal.
Що це означає для світового вилову риби? Це означає, що якщо ми візьмемося за той вилов риби, обсяг якого зменшується, і зробимо так, що він почне зростати, то зможемо збільшити його аж до 100 мільйонів метричних тонн на рік. Тож ми ще не досягли піку вилову риби. У нас ще є можливість не лише поновити той обсяг вилову, але й почати ловити ще більше риби, якою ми зможемо нагодувати більше людей, ніж робимо це зараз. Наскільки більше? На сьогоднішній день ми можемо нагодувати десь 450 мільйонів людей однією рибною стравою в день, якщо рахувати по свіжих показниках світового вилову риби, які, звичайно, скорочуються, тож це число з часом зменшуватиметься, якщо ми з цим нічого не зробимо. Але якщо ми запровадимо таку практику контролю рибальства, про яку я говорила, у 10-25 країнах, тоді ми можемо збільшити це число і нагодувати аж 700 мільйонів людей в рік корисною рибною стравою.
We should obviously do this just because it's a good thing to deal with the hunger problem, but it's also cost-effective. It turns out fish is the most cost-effective protein on the planet. If you look at how much fish protein you get per dollar invested compared to all of the other animal proteins, obviously, fish is a good business decision. It also doesn't need a lot of land, something that's in short supply, compared to other protein sources. And it doesn't need a lot of fresh water. It uses a lot less fresh water than, for example, cattle, where you have to irrigate a field so that you can grow the food to graze the cattle. It also has a very low carbon footprint. It has a little bit of a carbon footprint because we do have to get out and catch the fish. It takes a little bit of fuel, but as you know, agriculture can have a carbon footprint, and fish has a much smaller one, so it's less polluting. It's already a big part of our diet, but it can be a bigger part of our diet, which is a good thing, because we know that it's healthy for us. It can reduce our risks of cancer, heart disease and obesity. In fact, our CEO Andy Sharpless, who is the originator of this concept, actually, he likes to say fish is the perfect protein. Andy also talks about the fact that our ocean conservation movement really grew out of the land conservation movement, and in land conservation, we have this problem where biodiversity is at war with food production. You have to cut down the biodiverse forest if you want to get the field to grow the corn to feed people with, and so there's a constant push-pull there. There's a constant tough decision that has to be made between two very important things: maintaining biodiversity and feeding people. But in the oceans, we don't have that war. In the oceans, biodiversity is not at war with abundance. In fact, they're aligned. When we do things that produce biodiversity, we actually get more abundance, and that's important so that we can feed people.
Ми повинні, звісно ж, зробити це для доброї справи боротьби з голодом, але також і тому, що це вигідно фінансово. Виявляється, що риба є найвигіднішим протеїном на планеті. Якщо порахувати, скільки протеїну отримує людина з риби на кожен витрачений долар, порівняно з усіма іншими тваринними протеїнами, очевидно, що риба є хорошим вибором з фінансової точки зору. Окрім цього, рибі не треба земель, яких дуже не вистачає, на відміну від інших джерел протеїну. І вона не потребує багато прісної води. На неї йде набагато менше прісної води, ніж, наприклад, на рогату худобу, для якої потрібно зрошувати поля, щоб можна було виростити корм для випасання худоби. В рибальстві малий обсяг вуглецевих викидів. Трошки їх обсягу виробляється, оскільки рибу все одно треба якось виловити. Для цього треба трохи палива, але тоді як сільське господарство виробляє такі викиди, рибальство виробляє їх набагато менше, і менше забруднює довкілля. Риба вже зараз важлива складова нашого раціону, але вона може бути ще більшою його частиною, і це добре, бо ми знаємо, що риба корисна для здоров'я. Вона зменшує ризик захворювання на рак, попереджає серцеві хвороби та ожиріння. Наш виконавчий директор Енді Шарплесс, який вперше озвучив цю ідею, любить казати, що риба - ідеальний протеїн. Енді також говорить про те, що наш рух за збереження океанів насправді почався з руху за збереження ґрунтів. А у збереженні ґрунтів проблемою є те, що біорізноманіттю загрожує виробництво їжі. Доводиться вирубувати багатий на біологічні види ліс, щоб отримати поле під вирощування зерна для прогодування людей. Тож тут постійно відбувається "перетягування канату". Постійно доводиться приймати важке рішення, шукаючи компроміс між двома дуже важливими речами: підтриманням біорізноманіття і прогодуванням людей. А у випадку з океанами цього протистояння немає. В океанах біорізноманіттю не суперечить великий обсяг продовольства. Насправді вони взаємопов'язані. Коли ми займаємося підтриманням біорізноманіття, ми отримуємо й більше продовольства, і це важливо для прогодування людей.
Now, there's a catch.
Але треба не попастися на гачок.
Didn't anyone get that? (Laughter)
Хтось зрозумів? (Сміх)
Illegal fishing. Illegal fishing undermines the type of sustainable fisheries management I'm talking about. It can be when you catch fish using gears that have been prohibited, when you fish in places where you're not supposed to fish, you catch fish that are the wrong size or the wrong species. Illegal fishing cheats the consumer and it also cheats honest fishermen, and it needs to stop. The way illegal fish get into our market is through seafood fraud. You might have heard about this. It's when fish are labeled as something they're not. Think about the last time you had fish. What were you eating? Are you sure that's what it was? Because we tested 1,300 different fish samples and about a third of them were not what they were labeled to be. Snappers, nine out of 10 snappers were not snapper. Fifty-nine percent of the tuna we tested was mislabeled. And red snapper, we tested 120 samples, and only seven of them were really red snapper, so good luck finding a red snapper.
Незаконне рибальство. Незаконне рибальство підриває той контроль за сталим розвитком, про який я говорю. Це коли рибу ловлять забороненим приладдям, коли рибалять у заборонених для цього місцях, коли ловлять рибу понад дозволений її розмір або заборонений вид. Незаконне рибальство обманює споживача, а також обманює чесних рибалок. І це треба припинити. Незаконно виловлена риба потрапляє на ринок через порушення правил маркування. Можливо, ви про це чули. Це коли на етикетці риби зазначається щось інше. Згадайте, коли ви востаннє їли рибу. Що саме ви їли? Ви впевнені, що це було саме воно? Тому що ми перевірили 1300 різних зразків риб, і близько третини з них були не тим, що зазначено на їхній етикетці. Люціан. 9 з 10 люціанів виявилися іншими видами риб. 59% тунця, якого ми перевірили, мало неправильне маркування. Щодо червоного люціана - ми протестували 120 зразків, і лише 7 з них справді ними виявилися. Тож щасти вам у пошуках червоного люціана.
Seafood has a really complex supply chain, and at every step in this supply chain, there's an opportunity for seafood fraud, unless we have traceability. Traceability is a way where the seafood industry can track the seafood from the boat to the plate to make sure that the consumer can then find out where their seafood came from.
Морепродукти мають дуже складний ланцюжок поставок, і на кожному етапі в цьому ланцюжку є можливість обману в маркуванні, якщо тільки ми не введемо відстеження. Відстеження дозволяє індустрії морепродуктів відслідковувати шлях морепродуктів з корабля на тарілку, щоб впевнитися, що споживач може потім дізнатися, звідки було отримано їхні морепродукти.
This is a really important thing. It's being done by some in the industry, but not enough, so we're pushing a law in Congress called the SAFE Seafood Act, and I'm very excited today to announce the release of a chef's petition, where 450 chefs have signed a petition calling on Congress to support the SAFE Seafood Act. It has a lot of celebrity chefs you may know -- Anthony Bourdain, Mario Batali, Barton Seaver and others — and they've signed it because they believe that people have a right to know about what they're eating.
Це дуже важливо. Деякі компанії це роблять, але цього недостатньо, тому ми просуваємо закон для захисту проти таких порушень, який має назву SAFE Seafood Act. Також я рада повідомити, що було оприлюднено петицію кухарів, в якій 450 кухарів підписалися під зверненням до Конгресу щодо підтримки згаданого раніше закону. Там багато підписів зіркових кухарів, яких ви, можливо, знаєте - Ентоні Бурден, Маріо Баталі, Бартон Сівер та інші -- і вони розписалися там, бо вважають, що люди мають право знати, що вони їдять.
(Applause)
(Оплески)
Fishermen like it too, so there's a good chance we can get the kind of support we need to get this bill through, and it comes at a critical time, because this is the way we stop seafood fraud, this is the way we curb illegal fishing, and this is the way we make sure that quotas, habitat protection, and bycatch reductions can do the jobs they can do.
Рибалки також підтримують цей закон, тому в нас хороші шанси отримати необхідну підтримку для його ухвалення. І це дуже важливий момент, бо цим ми можемо припинити порушення маркування, цим ми можемо подолати незаконне рибальство, і цим ми можемо добитися, щоб квоти, охорона середовища і скорочення прилову приносили той результат, який має бути.
We know that we can manage our fisheries sustainably. We know that we can produce healthy meals for hundreds of millions of people that don't use the land, that don't use much water, have a low carbon footprint, and are cost-effective. We know that saving the oceans can feed the world, and we need to start now.
Ми знаємо, що можемо підтримувати сталий розвиток рибальства. Ми знаємо, що можемо випускати корисну їжу для сотень мільйонів людей, що не потребує землі, не використовує багато води, не забруднює атмосферу та економить кошти. Ми знаємо, що порятунок океанів може нагодувати світ, і ми повинні почати вже зараз.
(Applause)
(Оплески)
Thank you. (Applause)
Дякую. (Оплески)