Sarge Salman: All the way from Los Altos Hills, California, Mr. Henry Evans.
Серж Солман: З далекої Каліфорнії, Лос Алтос Гіллс, прибув Містер Генрі Еванс.
(Applause)
(Оплески)
Henry Evans: Hello. My name is Henry Evans, and until August 29, 2002, I was living my version of the American dream. I grew up in a typical American town near St. Louis. My dad was a lawyer. My mom was a homemaker. My six siblings and I were good kids, but caused our fair share of trouble. After high school, I left home to study and learn more about the world. I went to Notre Dame University and graduated with degrees in accounting and German, including spending a year of study in Austria. Later on, I earned an MBA at Stanford. I married my high school sweetheart, Jane. I am lucky to have her. Together, we raised four wonderful children. I worked and studied hard to move up the career ladder, eventually becoming a chief financial officer in Silicon Valley, a job I really enjoyed. My family and I bought our first and only home on December 13, 2001, a fixer-upper in a beautiful spot of Los Altos Hills, California, from where I am speaking to you now.
Генрі Еванс: Привіт! Мене звуть Генрі Еванс, до 29 серпня 2002-го року я жив своїм втіленням американської мрії. Я виріс у типовому американському містечку поблизу Сент-Луіса. Мій батько був адвокатом. Моя мати була домогосподаркою. Я і мої шестеро братів і сестер були хорошими дітьми, хоча батьки й намучились із нами. Закінчивши школу, я лишив дім, щоб вчитись далі й дізнатись більше про світ. Я вступив до Університету Нотр-Дам і здобув ступені з бухгалтерського обліку та німецької мови, а також рік навчався в Австрії. Пізніше я отримав ступінь магістра в Стенфорді. Я одружився з моїм шкільним коханням, Джейн. Мені пощастило, що вона в мене є. Разом ми виростили чотирьох чудових дітей. Я старанно працював і вчився, щоб просуватись по кар'єрних сходинках, і зрештою став фінансовим директором у Кремнієвій долині. Робота дійсно подобалась мені. Ми з сім'єю купили наш перший і єдиний будинок 13 грудня 2001 року, старенький будиночок в прекрасній місцевості Лос Альтос Гіллс, Каліфорнія, звідки я з вами і розмовляю зараз.
We were looking forward to rebuilding it, but eight months after we moved in, I suffered a stroke-like attack caused by a birth defect. Overnight, I became a mute quadriplegic at the ripe old age of 40. It took me several years, but with the help of an incredibly supportive family, I finally decided life was still worth living. I became fascinated with using technology to help the severely disabled. Head tracking devices sold commercially by the company Madentec convert my tiny head movements into cursor movements, and enable my use of a regular computer. I can surf the web, exchange email with people, and routinely destroy my friend Steve Cousins in online word games. This technology allows me to remain engaged, mentally active, and feel like I am a part of the world.
Ми планували перебудувати його, але через вісім місяців після того, як ми вселились, я переніс інсульт, бо мав спадкову схильність. За одну ніч я став німим і паралізованим у 40-річному віці. Пройшло декілька років, і завдяки неймовірній підтримці сім'ї, я зрештою вирішив, що життя варте того, щоб жити. Я захопився застосуванням технологій в допомозі тяжким інвалідам. Пристрої стеження за положенням голови, які продаються на комерційних засадах компанією Madentec, перетворюють незначні рухи голови в переміщення курсора і надають мені можливість користуватись стаціонарним комп'ютером. Я можу переглядати сторінки Інтернету і листуватись з іншими людьми і регулярно перемагати мого друга Стіва Козінса в онлайн іграх. Ця технологія дає мені змогу чимось займатись, бути розумово активним і почуватись, що я є частиною цього світу.
One day, I was lying in bed watching CNN, when I was amazed by Professor Charlie Kemp of the Healthcare Robotics Lab at Georgia Tech demonstrating a PR2 robot. I emailed Charlie and Steve Cousins of Willow Garage, and we formed the Robots for Humanity project. For about two years, Robots for Humanity developed ways for me to use the PR2 as my body surrogate. I shaved myself for the first time in 10 years. From my home in California, I shaved Charlie in Atlanta. (Laughter) I handed out Halloween candy. I opened my refrigerator on my own. I began doing tasks around the house. I saw new and previously unthinkable possibilities to live and contribute, both for myself and others in my circumstance.
Одного дня я лежав у ліжку і дививсь CNN і був вражений професором Чарлі Кемпом з лабораторії медичної робототехніки Технічного університету Джорджії, який демонстрував робота PR2. Я листувався по e-mail з Чарлі та Стівом Козінсом з Willow Garage, і ми створили проект "Роботи для людей". Близько двох років у проекті "Роботи для людей" розроблялись способи, що дозволили б мені використовувати PR2 як замінник мого тіла. Я самостійно поголився, вперше за 10 років. З мого дому в Каліфорнії я зміг поголити Чарлі в Атланті. (Сміх) Я роздавав цукерки на Гелловін. Я самостійно відкривав холодильник. Почав робити справи по дому. Я побачив нові можливості, про які раніше й не міркував, щоб жити та робити свій внесок як у своє власне життя, так і в життя інших у моєму становищі.
All of us have disabilities in one form or another. For example, if either of us wants to go 60 miles an hour, both of us will need an assistive device called a car. Your disability doesn't make you any less of a person, and neither does mine. By the way, check out my sweet ride. (Laughter) Since birth, we have both suffered from the inability to fly on our own.
Усі ми тією чи іншою мірою буваємо неспроможні щось зробити. Наприклад, якщо хтось захоче подолати дистанцію 60 км за 1 годину, то йому знадобиться допоміжний пристрій під назвою автомобіль. Ваша неспроможність не принижує Вашої особистості, а моя не принижує моєї. До речі, погляньте, як я успішно до вас приїхав. (Сміх) Від народження ми всі страждаємо від неспроможності самостійно літати.
Last year, Kaijen Hsiao of Willow Garage connected with me Chad Jenkins. Chad showed me how easy it is to purchase and fly aerial drones. It was then I realized that I could also use an aerial drone to expand the worlds of bedridden people through flight, giving a sense of movement and control that is incredible. Using a mouse cursor I control with my head, these web interfaces allow me to see video from the robot and send control commands by pressing buttons in a web browser. With a little practice, I became good enough with this interface to drive around my home on my own. I could look around our garden and see the grapes we are growing. I inspected the solar panels on our roof. (Laughter) One of my challenges as a pilot is to land the drone on our basketball hoop. I went even further by seeing if I could use a head-mounted display, the Oculus Rift, as modified by Fighting Walrus, to have an immersive experience controlling the drone. With Chad's group at Brown, I regularly fly drones around his lab several times a week, from my home 3,000 miles away. All work and no fun makes for a dull quadriplegic, so we also find time to play friendly games of robot soccer. (Laughter) I never thought I would be able to casually move around a campus like Brown on my own. I just wish I could afford the tuition. (Laughter)
Минулого року Кайцзен Сяо з Willow Garage познайомив мене з Чедом Дженкінсом. Чед показав мені, як це легко: замовити літаючий дрон і керувати ним. Тоді я зрозумів, що також можна вжити цих літаючих дронів, щоб розширити світ прикованих до ліжка людей через політ, бо це дає відчуття руху і контролю - неймовірно! Використовуючи курсор миші, я головою контролюю веб-інтерфейс, що дає мені змогу дивитись відео з робота і відправляти команди, натискаючи кнопки у веб-браузері. Трохи практики - і я достатньо добре опанував цей інтерфейс, щоб переміщуватись навколо будинку самостійно. Я зміг оглянути сад і побачити виноград, який ми вирощували. Я перевіряв сонячні батареї на даху. (Сміх) Одна з найцікавіших розваг мого польоту - це приземлити дрон на баскетбольне кільце. Я пішов далі: захотів побачити, чи можна за допомогою шлема-дисплея, Oculus Rift, модифікованого Fighting Walrus, поглибити ефект присутності під час моїх польотів. Я і група Чеда з Браунського університету регулярно запускали дронів в лабораторії декілька разів на тиждень з мого будинку на відстані 3000 миль. Стільки серйозної роботи - і все це для зануди-паралітика! Тож ми знаходили час, щоб пограти з роботом у футбол. (Сміх) Я ніколи не думав, що зможу, коли захочу, самостійно гуляти навколо такого кампусу, як Браун. Лишалось тільки мріяти, щоб хтось оплатив моє навчання тут. (Сміх)
Chad Jenkins: Henry, all joking aside, I bet all of these people here would love to see you fly this drone from your bed in California 3,000 miles away.
Чед Дженкінс: Генрі, лишімо жарти. б'юсь об заклад, що всі присутні тут з задоволенням подивляться, як ти керуєш цим дроном зі свого ліжка в Каліфорнії за 3000 миль звідси.
(Applause)
(Оплески)
Okay, Henry, have you been to D.C. lately?
Добре, Генрі, чи давно ти навідувався в округ Колумбія?
(Laughter)
(Сміх)
Are you excited to be at TEDxMidAtlantic?
Чи тобі подобається в TEDxMidAtlantic?
(Laughter) (Applause)
(Сміх) (Оплески)
Can you show us how excited you are?
Чи ти покажеш нам, наскільки тобі тут подобається?
(Laughter)
(Сміх)
All right, big finish. Can you show us how good of a pilot you are?
Добре, тріумфальний фініш. Покажеш нам, який ти вправний пілот?
(Applause)
(Оплески)
All right, we still have a little ways to go with that, but I think it shows the promise.
Гаразд, ми могли б ще продовжити, але, гадаю, це достатньо демонструє можливості.
What makes Henry's story amazing is it's about understanding Henry's needs, understanding what people in Henry's situation need from technology, and then also understanding what advanced technology can provide, and then bringing those two things together for use in a wise and responsible way. What we're trying to do is democratize robotics, so that anybody can be a part of this. We're providing affordable, off-the-shelf robot platforms such as the A.R. drone, 300 dollars, the Suitable Technologies beam, only 17,000 dollars, along with open-source robotics software so that you can be a part of what we're trying to do. And our hope is that, by providing these tools, that you'll be able to think of better ways to provide movement for the disabled, to provide care for our aging population, to help better educate our children, to think about what the new types of middle class jobs could be for the future, to both monitor and protect our environment, and to explore the universe.
Історія Генрі дивовижна - вона дає змогу зрозуміти потреби Генрі - зрозуміти, чого саме люди в таких обставинах потребують від технологій, а також усвідомити, які можливості надають передові технології, бо поєднавши ці факти, ми знайдемо розумне й відповідальне застосування новим технологіям. Ми намагаємось демократизувати робототехніку, щоб кожен міг бути частиною цього. Ми надаємо доступні, наявні у продажу платформи, такі як дрон A.R. за 300 доларів, балансир Suitable Technologies, лише за 17000 доларів (Сміх) і все це з відкритим програмним забезпеченням, отже ви можете бути частиною того, що ми намагаємось робити. Ми сподіваємось, що завдяки цим приладам ви усвідомите, що існують кращі способи забезпечити рух інвалідам та догляд за старшим поколінням, допомогти краще навчатись нашим дітям. Тільки уявіть, які нові робочі місця можуть з'явитися у майбутньому, які можливості для моніторингу, захисту довкілля і дослідження всесвіту.
Back to you, Henry.
Тобі слово, Генрі.
HE: Thank you, Chad.
ВІН: Дякую, Чед.
With this drone setup, we show the potential for bedridden people to once again be able to explore the outside world, and robotics will eventually provide a level playing field where one is only limited by their mental acuity and imagination, where the disabled are able to perform the same activities as everyone else, and perhaps better, and technology will even allow us to provide an outlet for many people who are presently considered vegetables. One hundred years ago, I would have been treated like a vegetable. Actually, that's not true. I would have died.
Запуском цього дрона ми демонструємо потенційну можливість для прикованих до ліжка людей набути змоги досліджувати навколишній світ. Робототехніка зрештою забезпечить рівні умови, в яких людину обмежуватимуть тільки сила розуму й багатство уяви, в якому інваліди зможуть виконувати такі ж самі дії, як інші люди, може, навіть краще за них. Завдяки технологіям ми знайдемо вихід для багатьох людей, які тепер вважаються овочами. Сто років тому я вважався б овочем. Насправді, ні. Я б помер.
It is up to us, all of us, to decide how robotics will be used, for good or for evil, for simply replacing people or for making people better, for allowing us to do and enjoy more.
Нам, нам усім, вирішувати, як саме застосовуватиметься робототехніка, на користь чи на скруту - замінюючи здорових людей на роботів чи допомогаючи людям стати кращими, спроможнішими у діяльності та житті.
Our goal for robotics is to unlock everyone's mental power by making the world more physically accessible to people such as myself and others like me around the globe. With the help of people like you, we can make this dream a reality.
Ми пропонуємо робототехніку, щоб розкрити кожному силу його розуму, зробивши світ більш доступним фізично для таких людей, як я й інші по всьому світу. З допомогою таких людей, як ви, ми зможемо втілити цю мрію.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)