One billion people in the world today do not have access to all-season roads. One billion people. One seventh of the Earth's population are totally cut off for some part of the year. We cannot get medicine to them reliably, they cannot get critical supplies, and they cannot get their goods to market in order to create a sustainable income. In sub-Saharan Africa, for instance, 85 percent of roads are unusable in the wet season. Investments are being made, but at the current level, it's estimated it's going to take them 50 years to catch up. In the U.S. alone, there's more than four million miles of roads, very expensive to build, very expensive to maintain infrastructure, with a huge ecological footprint, and yet, very often, congested.
У наш час один мільярд людей у світі не мають доступу до доріг, відкритих цілий рік. Один мільярд. Одна сьома населення Землі повністю відрізана територіально протягом певного періоду в році. Ми не можемо надійно доставити їм ліки, вони не можуть отримати критично важливих товарів і не можуть постачати свої товари на ринок, щоб мати сталий прибуток. Наприклад, в Африці на південь від Сахари, 85 відсотків доріг не придатні до вжитку у сезон дощів. Робилися інвестиції, але на даному етапі оцінюють, що займе близько 50 років для покращення ситуації. Тільки у США є більше чотирьох мільйонів миль доріг, їхнє будівництво коштувало дуже дорого, дороге також обслуговування такої інфраструктури, з величезним впливом на екологію, і дороги, дуже часто, вже перевантажені.
So we saw this and we thought, can there be a better way? Can we create a system using today's most advanced technologies that can allow this part of the world to leapfrog in the same way they've done with mobile telephones in the last 10 years? Many of those nations have excellent telecommunications today without ever putting copper lines in the ground. Could we do the same for transportation?
Ми побачили це і подумали, чи існує кращий шлях? Чи можна створити систему, використовуючи найсучасніші технології, яка дасть змогу цій частині світу просунутись вперед таким же чином, як це сталося з мобільними телефонами за останні 10 років? Багато цих народів мають сьогодні чудові телекомунікації, не прокладаючи під землею мідних труб. Чи можна зробити те саме для системи транспорту?
Imagine this scenario. Imagine you are in a maternity ward in Mali, and have a newborn in need of urgent medication. What would you do today? Well, you would place a request via mobile phone, and someone would get the request immediately. That's the part that works. The medication may take days to arrive, though, because of bad roads. That's the part that's broken.
Уявіть такий сценарій. Уявіть, що ви в пологовому будинку у Малі, і новонароджене маля терміново потребує якихось ліків. Що б ви зробили на даний час? Ви б зробили запит по мобільному, і хтось негайно дав би вам відповідь. Ця частина процесу працює. Проте доставка ліків може зайняти декілька днів через погані дороги. Ця частина не працює.
We believe we can deliver it within hours with an electric autonomous flying vehicle such as this. This can transport a small payload today, about two kilograms, over a short distance, about 10 kilometers, but it's part of a wider network that may cover the entire country, maybe even the entire continent. It's an ultra-flexible, automated logistics network. It's a network for a transportation of matter. We call it Matternet.
Ми віримо, що можемо доставити за кілька годин з допомогою електричного автономного літаючого апарату, такого як цей. Він може транспортувати маленькі вантажі, до двох кілограмів, на коротку відстань, близько 10 кілометрів, але це частина ширшої мережі, яка може покрити цілу країну, можливо, навіть цілий континент. Це ультрагнучка, автоматизована логістична мережа. Це система транспортування предметів. Ми назвали її Matternet.
We use three key technologies. The first is electric autonomous flying vehicles. The second is automated ground stations that the vehicles fly in and out of to swap batteries and fly farther, or pick up or deliver loads. And the third is the operating system that manages the whole network.
Ми застосовуємо три ключові технології. Перша - автономні літаючі апарати. Друга - це автоматизовані базові станції, з яких стартують і на які приземляються апарати, підзаряджаються і летять далі, або підбирають чи доставляють предмети. І третя - це операційна система, що керує усією мережею.
Let's look at each one of those technologies in a bit more detail. First of all, the UAVs. Eventually, we're going to be using all sorts of vehicles for different payload capacities and different ranges. Today, we're using small quads. These are able to transport two kilograms over 10 kilometers in just about 15 minutes. Compare this with trying to trespass a bad road in the developing world, or even being stuck in traffic in a developed world country. These fly autonomously. This is the key to the technology. So they use GPS and other sensors on board to navigate between ground stations. Every vehicle is equipped with an automatic payload and battery exchange mechanism, so these vehicles navigate to those ground stations, they dock, swap a battery automatically, and go out again. The ground stations are located on safe locations on the ground. They secure the most vulnerable part of the mission, which is the landing. They are at known locations on the ground, so the paths between them are also known, which is very important from a reliability perspective from the whole network. Apart from fulfilling the energy requirements of the vehicles, eventually they're going to be becoming commercial hubs where people can take out loads or put loads into the network. The last component is the operating system that manages the whole network. It monitors weather data from all the ground stations and optimizes the routes of the vehicles through the system to avoid adverse weather conditions, avoid other risk factors, and optimize the use of the resources throughout the network.
Розгляньмо кожну з цих технологій детальніше. По-перше, безпілотники. Коли-небудь ми будемо використовувати усі типи апаратів з різною вантажопідйомністю та для різних зон. Сьогодні ми використовуємо маленькі квадрокоптери. Вони здатні транспортувати два кілограми на 10 кілометрів приблизно за 15 хвилин. Порівняйте це з пересування поганою дорогою у країнах третього світу, або із простоєм у дорожному корку у розвинутих країнах. Вони літають автономно. Це наче ключ до цієї технології. Вони використовують GPS та інші сенсори на панелі для навігації між базовими станціями. Кожен апарат оснащений автоматичним вантажопідйомником та механізмом для заміни батареї, тож ці апарати переміщаються по базових станціях, "швартуються", автоматично замінюють батарею та стартують далі. Базові станції розташовані у безпечних місцях на землі. Вони роблять безпечною найвразливішу частину завдання, а саме - приземлення. Вони знаходяться у відомих точках на землі, тож шляхи, що їх з'єднують також відомі, що дуже важливо для забезпечення надійсності цілої мережі. Окрім поновлення енергоживлення апаратів вони також стають комерційними епіцентрами, де люди забирають посилки або приносять предмети для відправки. Останнім компонентом є операційна система, що керує усією мережею. Вона здійснює контроль за погодніми даними з усіх базових станцій та оптимізує маршрути апаратів у мережі, щоб уникнути ділянок із несприятливою погодою, уникнути інших факторів ризику, та оптимізувати використання ресурсів у мережі.
I want to show you what one of those flights looks like. Here we are flying in Haiti last summer, where we've done our first field trials. We're modeling here a medical delivery in a camp we set up after the 2010 earthquake. People there love this.
Я хочу показати вам, як виглядає один з таких польотів. Ось ми торік улітку летимо на Гаїті, де ми проводили наші перші польові випробування. Тут ми моделюємо медичну доставку у табір, організований після землетрусу 2010 року. Тамтешнім людям це дуже подобається.
And I want to show you what one of those vehicles looks like up close. So this is a $3,000 vehicle. Costs are coming down very rapidly. We use this in all sorts of weather conditions, very hot and very cold climates, very strong winds. They're very sturdy vehicles. Imagine if your life depended on this package, somewhere in Africa or in New York City, after Sandy. The next big question is, what's the cost?
Хочу показати вам, як виглядає такий апарат зблизька. Він коштує 3000 $. Вартість дуже швидко знижується. Такий апарат ми використовуємо у будь-яких погодніх умовах, дуже спекотних та дуже холодних кліматах, при сильних вітрах. Це дуже витривалі механізми. Уявіть, що ваше життя залежало б від цього пакунка, десь у Африці або Нью-Йорку, після урагану Сенді. Наступне велике питання - скільки це коштує?
Well, it turns out that the cost to transport two kilograms over 10 kilometers with this vehicle is just 24 cents.
Виявляється, що вартість транспортування двох кілограмів на 10 кілометрів таким апаратом становить всього 24 центи.
(Applause)
(Оплески)
And it's counterintuitive, but the cost of energy expended for the flight is only two cents of a dollar today, and we're just at the beginning of this. When we saw this, we felt that this is something that can have significant impact in the world.
Це парадоксально, але енергозатрати на політ становлять лише два центи з долара на сьогодні, а ми ж лише на початках. Коли ми побачили це, ми відчули, що це щось, що може мати значущий вплив на світ.
So we said, okay, how much does it cost to set up a network somewhere in the world? And we looked at setting up a network in Lesotho for transportation of HIV/AIDS samples. The problem there is how do you take them from clinics where they're being collected to hospitals where they're being analyzed? And we said, what if we wanted to cover an area spanning around 140 square kilometers? That's roughly one and a half times the size of Manhattan. Well it turns out that the cost to do that there would be less than a million dollars. Compare this to normal infrastructure investments. We think this can be -- this is the power of a new paradigm.
І ми подумали, гаразд, скільки буде коштувати встановлення такої мережі десь у світі? Ми розглянули встановлення мережі в Лесото для транспортування проб СНІДу. Проблема там у тому, як перевезти їх із клінік, де їх збирають, до лікарень, де їх аналізують? Ми подумали, а що, якби ми захотіли покрити територію у 140 квадратних кілометрів? Це фактично півтора Манхеттена. Виявилось, що вартість облаштування там коштувала б менше мільйона доларів. Порівняйте це зі звичайними інвестиціями у інфраструктуру. Ми вважаємо, що це може бути - це сила нової парадигми.
So here we are: a new idea about a network for transportation that is based on the ideas of the Internet. It's decentralized, it's peer-to-peer, it's bidirectional, highly adaptable, with very low infrastructure investment, very low ecological footprint. If it is a new paradigm, though, there must be other uses for it. It can be used perhaps in other places in the world.
А ось і ми: з новою ідеєю про мережу транспортування, яка базується на ідеях з інтернету. Вона децентралізована, від одного самостійного вузла до іншого, двостороння, з високим рівнем адаптації, малими інвестиціями, незначною шкодою для екології. Якщо це нова парадигма, все ж мають бути й інші застосування для неї. Можливо, її можна використовувати в інших місцях на землі.
So let's look at the other end of the spectrum: our cities and megacities. Half of the Earth's population lives in cities today. Half a billion of us live in megacities. We are living through an amazing urbanization trend. China alone is adding a megacity the size of New York City every two years. These are places that do have road infrastructure, but it's very inefficient. Congestion is a huge problem. So we think it makes sense in those places to set up a network of transportation that is a new layer that sits between the road and the Internet, initially for lightweight, urgent stuff, and over time, we would hope to develop this into a new mode of transportation that is truly a modern solution to a very old problem. It's ultimately scalable with a very small ecological footprint, operating in the background 24/7, just like the Internet.
Погляньмо з іншого боку: наші міста та мегаполіси. Половина населення Землі живе сьогодні в містах. Півмільярда живуть в мегаполісах. Ми живемо в епоху дивовижної урбанізації. Один тільки Китай додає до цієї кількості по мегаполісу, завбільшки з Нью-Йорк, кожних два роки. У таких містах є дорожня інфраструктура, але дуже неефективна. Великою проблемою є забруднення. Тож ми гадаємо, що є сенс організувати новітню мережу транспортування, яка поєднує дороги та інтернет, на початках для легких, термінових перевезень, а з часом сподіваємося розвинути це у новий спосіб транспортування, який є справді сучасним рішенням старої проблеми. Її легко масштабувати, вплив на екологію дуже незначний, вона оперується із землі цілодобово, точнісінько, як Інтернет.
So when we started this a couple of years ago now, we've had a lot of people come up to us who said, "This is a very interesting but crazy idea, and certainly not something that you should engage with anytime soon." And of course, we're talking about drones, right, a technology that's not only unpopular in the West but one that has become a very, very unpleasant fact of life for many living in poor countries, especially those engaged in conflict.
Коли почали цей проект кілька років тому, до нас приходило багато людей, які говорили: "Це дуже цікава, але навіжена думка, і точно не те, чим би ви мали займатися найближчим часом". Ну і звісно, ми говоримо про дрони, так, технологію, яка не тільки не є популярною на Заході, але й яка стала страшенно неприємним життєвим фактом для багатьох мешканців бідних країн, особливо тих, які залучені в конфлікт.
So why are we doing this? Well, we chose to do this one not because it's easy, but because it can have amazing impact. Imagine one billion people being connected to physical goods in the same way that mobile telecommunications connected them to information. Imagine if the next big network we built in the world was a network for the transportation of matter. In the developing world, we would hope to reach millions of people with better vaccines, reach them with better medication. It would give us an unfair advantage against battling HIV/AIDS, tuberculosis and other epidemics. Over time, we would hope it would become a new platform for economic transactions, lifting millions of people out of poverty. In the developed world and the emerging world, we would hope it would become a new mode of transportation that could help make our cities more livable.
То чому ж ми це робимо? Ми обрали займатись цим не через те, що це легко. А тому, що це може мати неймовірний вплив. Уявіть мільярд людей, які мають доступ до фізичних товарів у такий спосіб, яким пов'язані телекомунікації та інформація. Уявіть, що наступна велика мережа, збудована у світі, буде мережею транспортування предметів. У країнах, що розвиваються, ми сподіваємося допомогти мільйонам людей, постачаючи їм кращі вакцини, довозячи їм кращі ліки. Це дасть нам непоборну перевагу над боротьбою зі СНІДом, туберкульозом та іншими епідеміями. З часом ми надіємося, що це стане новою платформою для економічної взаємодії, витягуючи мільйони людей зі злиднів. Сподіваємося, що в розвинутому світі та в країнах, що розвиваються, це стане новим способом транспортування, який допоможе зробити наші міста більше придатними для життя.
So for those that still believe that this is science fiction, I firmly say to you that it is not. We do need to engage, though, in social fiction to make it happen.
Для тих, хто досі вірить, що це наукова фантастика, я вам твердо засвідчую, що це не так. Проте нам потрібно залучити соціальну фантастику, щоб це ставало реальністю.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)