(Оплески)
Thank you. I have to tell you I'm both challenged and excited. My excitement is: I get a chance to give something back. My challenge is: the shortest seminar I usually do is 50 hours.
Дякую. Маю сказати вам, що я водночас перед викликом і в захоплені. Захоплений тим, що я маю шанс дати вам щось. А виклик: мій найкоротший звичайний семінар -- це 50 годин.
(Laughter)
(Сміх)
I'm not exaggerating. I do weekends -- I do more, obviously, I also coach people -- but I'm into immersion, because how did you learn language? Not just by learning principles, you got in it and you did it so often that it became real.
Я не перебільшую, я працюю включно з вікендами, і що я роблю -- я роблю навіть більше, ніж, власне, треную людей -- я занурююсь у ситуацію. Тому що, як ви вивчили мову? Ви не вивчили її, просто завчивши правила -- ви занурились у неї, і ви робили це так часто, що вона стала реальністю.
The bottom line of why I'm here, besides being a crazy mofo, is that -- I'm not here to motivate you, you don't need that, obviously. Often that's what people think I do, and it's the furthest thing from it. What happens, though, is people say to me, "I don't need any motivation." But that's not what I do. I'm the "why" guy. I want to know why you do what you do.
І основна причина, чому я тут, окрім того, що я трішки псих -- це те, що я насправді маю можливість... Я тут не для того, щоб мотивувати вас, ясна річ: вам цього не треба. І в багатьох випадках люди думають, що це те, що я роблю. Але я якнайдалі від цього. Втім, відбувається так, що люди кажуть: "Мені не потрібна якась мотивація." І я кажу: "Ну, це й цікаво. Це не те, чим я займаюсь." Я -- людина "Чому". Я хочу знати, чому ви робите те, що робите. Що є вашим мотивом у діях?
What is your motive for action? What is it that drives you in your life today? Not 10 years ago. Are you running the same pattern? Because I believe that the invisible force of internal drive, activated, is the most important thing. I'm here because I believe emotion is the force of life. All of us here have great minds. Most of us here have great minds, right? We all know how to think. With our minds we can rationalize anything. We can make anything happen.
Що саме рухає вашим життям сьогодні? Не 10 років тому. Чи ви слідуєте тому ж шаблону? Бо я вірю, що невидима сила внутрішнього двигуна, якщо її задіяти, стає найважливішою річчю у світі. І я тут через те, що вірю в емоцію як в силу життя. В кожного з нас тут чудові уми. Знаєте? Більшість з нас має чудовий розум, вірно? Я не знаю щодо іншої категорії людей, але ми всі знаємо, як думати. І з нашими мізами ми можемо раціоналізувати будь-що. Ми можемо все зробити здійсненним. Ми можемо -- я погоджуюсь із описаним
I agree with what was described a few days ago, that people work in their self-interest. But we know that that's bullshit at times. You don't work in your self-interest all the time, because when emotion comes into it, the wiring changes in the way it functions. So it's wonderful to think intellectually about how the life of the world is, especially those who are very smart can play this game in our head. But I really want to know what's driving you.
кілька днів тому, про ідею, що люди працюють у своїх інтересах. Але ж всі ми знаємо, що іноді це фігня. Ви не працюєте у власних інтересах весь час, бо коли приходить емоція, дроти змінюють схему роботи. Отже це чудово для нас -- думати інтеллектуально, яким є життя в цьому світі, й особливо ті з нас, хто дуже розумний -- ми можемо програвати цю гру в голові. Але я насправді хочу знати, що керує вами.
What I would like to invite you to do by the end of this talk is explore where you are today, for two reasons. One: so that you can contribute more. And two: that hopefully we can not just understand other people more, but appreciate them more, and create the kinds of connections that can stop some of the challenges that we face today. They're only going to get magnified by the very technology that connects us, because it's making us intersect. That intersection doesn't always create a view of "everybody now understands everybody, and everybody appreciates everybody."
І я б хотів, мабуть, запропонувати вам під кінець цієї розмови визначити, де ви є зараз, з двох причин. Перша: так ви зможете давати більше. І друга: так ми, сподіваюсь, просто зможемо не тільки краще зрозуміти інших, але, можливо, й більше цінувати їх. І створити певні зв'язки, що зупинять деякі з проблем, перед якими зараз стоїть наше суспільство. Їх буде лише збільшено самою технологією, яка об'єднує нас, бо вона спонукає нас перетинатись. І цей перетин не завжди створює погляд "тепер кожен розуміє кожного, і кожен цінує кожного". Тож, я мав нав'язливу думку десь протягом 30 років:
I've had an obsession basically for 30 years, "What makes the difference in the quality of people's lives? What in their performance?" I got hired to produce the result now. I've done it for 30 years. I get the phone call when the athlete is burning down on national television, and they were ahead by five strokes and now they can't get back on the course. I've got to do something right now or nothing matters. I get the phone call when the child is going to commit suicide, I've got to do something. In 29 years, I'm very grateful to tell you I've never lost one. It doesn't mean I won't some day, but I haven't yet. The reason is an understanding of these human needs.
"Що дає різницю в якості життя людей? Що дає різницю в їхніх результатах?" Бо це те, для чого мене наймають. І я маю давати результат негайно. Це те, що я робив протягом 30 років. Мені дзвонять, коли спортсмен зазнає фіаско в прямому ефірі -- він був попереду на п'ять очок, а тепер не може повернутись у колію. І я маю зробити щось просто зараз, щоб був результат, або все байдуже. Мені дзвонять, коли дитина збираєтсья вчинити самогубство, і я маю вдіяти щось просто зараз. І за 29 років -- я дуже вдячний, що можу сказати: я не втратив жодного за ці 29 років. Це не значить, що так не буде колись. Але досі цього не траплялось. І причина -- в розумінні цих людських потреб, про які я хочу з вами поговорити.
When I get those calls about performance, that's one thing. How do you make a change? I'm also looking to see what is shaping the person's ability to contribute, to do something beyond themselves. Maybe the real question is, I look at life and say there's two master lessons. One is: there's the science of achievement, which almost everyone here has mastered amazingly. "How do you take the invisible and make it visible," How do you make your dreams happen? Your business, your contribution to society, money -- whatever, your body, your family.
Тож коли я отримую ті дзвінки щодо якості роботи, це одне. Як тут щось змінити? Але також я прагну побачити, що формує можливість тієї людини робити внесок, робити щось понад свої сили. Отже, може, справжнє питання в тому, знаєте, я дивлюсь на життя й кажу, що є два головні уроки. Перший: існує наука досягнення, за якою майже все, що робиться, може бути опановане до неймовірного рівня. Це: "Як ти береш невидиме й робиш його видимим", так? Як ти береш те, про що мрієш, і здійснюєш це? Байдуже, чи це твій бізнес, твій внесок у життя суспільства, гроші -- будь-що, твоє тіло, твоя родина... Але інший урок життя, який рідко опановують -- це мистецтво повноти життя.
The other lesson that is rarely mastered is the art of fulfillment. Because science is easy, right? We know the rules, you write the code and you get the results. Once you know the game, you just up the ante, don't you? But when it comes to fulfillment -- that's an art. The reason is, it's about appreciation and contribution. You can only feel so much by yourself.
Бо наука -- це ж просто, так? Ми знаємо правила. Ви пишете код. Ви дотримуєтесь його -- і отримуєте результат. Пізнавши суть гри, ви просто, ну, ви просто піднімаєте ставки -- хіба не так? Але якщо говорити про самореалізацію -- це вже мистецтво. І причина в тому, що це стосується цінування і власного внеску. Ви можете тільки от так багато відчути самі по собі.
I've had an interesting laboratory to try to answer the real question how somebody's life changes if you look at them like those people that you've given everything to? Like all the resources they say they need. You gave not a 100-dollar computer, but the best computer. You gave them love, joy, were there to comfort them. Those people very often -- you know some of them -- end up the rest of their life with all this love, education, money and background going in and out of rehab. Some people have been through ultimate pain, psychologically, sexually, spiritually, emotionally abused -- and not always, but often, they become some of the people that contribute the most to society.
Тож, у мене були цікаві умови для спроби відповісти на це питання, щодо справжнього питання, яке є наступним: де різниця в чиємусь житті, якщо ми подивимось на людей, яким би ви дали все-все? Тобто, усі ресурси, що, за їх словами, їм потрібні. Ви дали їм не стодоларовий комп'ютер, ви дали їм найкращий комп'ютер. Ви дали їм любов, ви дали їм радість. Ви задовольнили всі їх потреби. І ці люди дуже часто -- і ви знаєте таких, я певен -- закінчують зі всією цією любов'ю, освітою, грошима й усім іншим, періодично потрапляючи в реабілітаційний центр. А з іншого боку, ви зустрічаєте людей, котрі пройшли через неймовірний біль -- психологічно, сексуально, духовно, емоційно скривджені -- і, не завжди, але часто, вони стають одними з тих людей, які найбільше дають суспільству.
The question we've got to ask ourselves really is, what is it? What is it that shapes us? We live in a therapy culture. Most of us don't do that, but the culture's a therapy culture, the mindset that we are our past. And you wouldn't be in this room if you bought that, but most of society thinks biography is destiny. The past equals the future. Of course it does if you live there. But what we know and what we have to remind ourselves -- because you can know something intellectually and then not use it, not apply it.
Отже, питання, яке ми маємо задати собі насправді: що це? Що формує нас? І ми зараз живемо в культурі терапії. Більшість із нас цього не роблять, але, все ж, це культура терапії. Під цим я маю на увазі, що в нашій свідомості ми -- це наше минуле. І кожен у цій кімнаті -- ви не були б й цій кінматі, якби ви прийняли цю теорію -- але все ж більша частина суспільства думає, що біографія -- це доля. Що минуле дорівнює майбутньому. І, звісно, це так і є -- якщо ви житимете в цьому. Але люди в цій кімнаті знають, хоча ми й маємо нагадувати собі це -- тому що ти можеш знати щось в інтелекті, і знати, що робити, але не користуватись цим, не застосовувати.
We've got to remind ourselves that decision is the ultimate power. When you ask people, have you failed to achieve something significant in your life?
Тож дійсно, ми маємо нагадувати собі, що рішення є головною силою. Ось що нею насправді є. Тепер, коли ви питаєте людей, приміром, чи вам колись не вдавалось досягти чогось? Як багато з вас колись не змогли досягти чогось важливого в житті? Скажіть "Ай".
Say, "Aye." Audience: Aye.
Аудиторія: Ай.
TR: Thanks for the interaction on a high level there. But if you ask people, why didn't you achieve something? Somebody who's working for you, or a partner, or even yourself. When you fail to achieve, what's the reason people say? What do they tell you? Didn't have the knowledge, didn't have the money, didn't have the time, didn't have the technology. I didn't have the right manager.
ТР: Дякую за участь на високому рівні. (Сміх) Але якщо ви спитаєте людей, чому ви не досягли чогось? Когось, хто працює на вас, чи вашого партнера, чи навіть самого себе. Коли вам не вдається досягти мети, в чому причина невдачі, про яку кажуть люди? Що вони кажуть вам? Не мав -- не знав достатньо, не мав -- знань. Не мав -- грошей. Не мав -- часу. Не мав -- технології. Ну, ви знаєте. не мав правильного менеджера. Не мав...
Al Gore: Supreme Court. TR: The Supreme Court.
Ел Гор: Верховного Суду. (Сміх)
(Laughter)
(Applause) (Cheering)
(Applause continues)
Тоні Роббінс: І --
TR: And --
(Оплески) і --
(Applause)
(Оплески)
What do all those, including the Supreme Court, have in common?
-- що усі ті, включаючи Верховний Суд, мають спільного?
(Laughter)
(Сміх).
They are a claim to you missing resources, and they may be accurate. You may not have the money, or the Supreme Court, but that is not the defining factor.
Все це скарга на нестачу ресурсів, яка може бути слушною. У вас може не бути грошей, у вас може не бути Верховного Суду, але це -- не вирішальний фактор.
(Applause) (Laughter)
(Оплески).
And you correct me if I'm wrong. The defining factor is never resources; it's resourcefulness. And what I mean specifically, rather than just some phrase, is if you have emotion, human emotion, something that I experienced from you the day before yesterday at a level that is as profound as I've ever experienced and I believe with that emotion you would have beat his ass and won.
І виправте мене, якщо я неправий. Вирішальний фактор -- це ніколи не ресурси, це винахідливість. І що я маю на увазі конкретно, а не просто як гарну фразу -- це те, що якщо у Вас була б емоція, людська емоція, щось, що я відчув від Вас позавчора, на настільки глибокому рівні, як ніколи не відчував, і якщо б Ви спілкувались з тією емоцією, то, вірю, Ви б надерли йому зад і перемогли.
Audience: Yeah!
(Оплески).
(Applause) (Cheering)
Але ж як легко мені говорити йому, що він мав робити...
How easy for me to tell him what he should do.
(Laughter)
(Сміх).
Idiot, Robbins. But I know when we watched the debate at that time, there were emotions that blocked people's ability to get this man's intellect and capacity. And the way that it came across to some people on that day -- because I know people that wanted to vote in your direction and didn't, and I was upset. But there was emotion there. Do you know what I'm talking about?
Ідіот, Роббінс. Але я знаю, що коли ми дивились дебати тоді, там були емоції, які блокували здатність людей сприйняти інтелект і потенціал цієї людини. І це змінило наміри людей в той день -- бо я знаю людей, які хотіли голосувати за Вас, і не зробили цього, і я був збентежений. Але там було -- там була емоція. Як багато людей знають, про що я зараз кажу? Скажіть, "Ай". Аудиторія: Ай.
Say, "Aye." Audience: Aye.
ТР: Отже, емоція -- це воно. І якщо ми отримуємо вірну емоцію,
TR: So, emotion is it. And if we get the right emotion, we can get ourselves to do anything. If you're creative, playful, fun enough, can you get through to anybody, yes or no?
ми можемо змусити себе зробити будь-що. Ми можемо пройти через це. Якщо ви достатньо творчі, достатньо грайливі, достатньо веселі, чи можете ви достучатись до будь-кого? Так чи ні?
If you don't have the money,
Аудиторія: Так.
but you're creative and determined, you find the way. This is the ultimate resource. But this is not the story that people tell us. They tell us a bunch of different stories. They tell us we don't have the resources, but ultimately, if you take a look here, they say, what are all the reasons they haven't accomplished that? He's broken my pattern, that son-of-a-bitch.
ТР: Якщо у вас нема грошей, але достатньо уяви й рішучості, ви знайдете шлях. Отже, це є ключовим ресурсом. Але це не та історія, яку нам розповідають люди, так? Історія, яку люди нам розказують -- це купа різних історій. Вони кажуть нам: "ми не мали ресурсів", але по суті, якщо ви роздивитесь, що там і як -- вони кажуть, що ж за причина, чому вони досі не здійснили чогось? Наступний, будь ласка. Він зламав мої плани, сучий сину.
(Laughter)
(Сміх).
But I appreciated the energy, I'll tell you that.
Але я вдячний за енергію, скажу тобі.
(Laughter)
(Сміх).
What determines your resources? We've said decisions shape destiny, which is my focus here. If decisions shape destiny, what determines it is three decisions. What will you focus on? You have to decide what you're going to focus on. Consciously or unconsciously. the minute you decide to focus, you must give it a meaning, and that meaning produces emotion. Is this the end or the beginning? Is God punishing me or rewarding me, or is this the roll of the dice? An emotion creates what we're going to do, or the action.
Що визначає ваші ресурси? Ми казали, що рішення визначають долю, на чому я тут фокусюсь. Якщо рішення визначають долю, то скеровують її -- три рішення. На чому ви будете фокусуватись? Просто зараз, ви маєте вирішити, на чому будете фокусуватись. В цю секунду, свідомо чи несвідомо. У хвилину, коли ви вирішуєте зосередитись на чомусь, ви маєте надати цьому значення, і яке б воно не було -- це породжує певну емоцію. Це кінець чи це початок? Це Бог карає мене чи винагороджує? Чи це так карта лягла? Емоція тоді створює щось, що ми збираємось зробити, або ж дію.
So, think about your own life, the decisions that have shaped your destiny. And that sounds really heavy, but in the last five or 10 years, have there been some decisions that if you'd made a different decision, your life would be completely different? How many can think about it? Better or worse. Say, "Aye."
Тож подумайте про власне життя. Про рішення, які сформували вашу долю. І це може звучати дійсно важко, але в останні 5 чи 10 років, 15 років, там мають бути такі рішення, прийняті вами, що якби ви прийняли інше рішення, ваше життя було б зовсім інакшим? Скільки можуть пригадати це? Чесно, на краще чи на гірше? Скажіть "Ай".
Audience: Aye.
Аудиторія: Ай.
So the bottom line is, maybe it was where to go to work, and you met the love of your life there, a career decision. I know the Google geniuses I saw here -- I mean, I understand that their decision was to sell their technology. What if they made that decision versus to build their own culture? How would the world or their lives be different, their impact? The history of our world is these decisions. When a woman stands up and says, "No, I won't go to the back of the bus." She didn't just affect her life. That decision shaped our culture. Or someone standing in front of a tank. Or being in a position like Lance Armstrong, "You've got testicular cancer." That's pretty tough for any male, especially if you ride a bike.
ТР: Отже, суть у тому, що, можливо, це був вибір місця роботи, і ви там зустріли любов свого життя. Або це було кар'єрне рішення. Я знаю, що генії з Гугла, яких я тут бачив -- тобто, я розумію, що їхнє рішення на початку було продавати свою технологію. А що, якби вони так і вирішили замість того, щоб створити власну культуру? Наскільки б інакшим був світ? Наскільки б іншими були їхні життя? Їхній вплив? Історія нашого світу і є в цих рішеннях. Коли жінка піднімається й каже: "Ні, я не піду в кінець автобуса", вона не лише впливає на власне життя. Це рішення сформувало нашу культуру. Або хтось, хто стоїть перед танком. Чи бути в стані, скажімо, Ленса Армстронга, і хтось каже тобі: "В тебе рак яєчок". Це досить важко для будь-якого чоловіка, особливо якщо ти їздиш на велосипеді.
(Laughter)
(Сміх).
You've got it in your brain; you've got it in your lungs. But what was his decision of what to focus on? Different than most people. What did it mean? It wasn't the end; it was the beginning. He goes off and wins seven championships he never once won before the cancer, because he got emotional fitness, psychological strength. That's the difference in human beings that I've seen of the three million I've been around.
Ви маєте це в своїх мізках; у вас є це в легенях. Але яким був його вибір, на чому зосередитись? Інакший, ніж у більшості людей. Що це значило? Що це був не кінець, а початок. Що я збираюсь робити? Він іде й виграє сім титулів, яких не вигравав ніколи до раку. Бо він набув емоційної форми, психологічної сили. Ось в чому різниця між людьми, що я побачив у тих трьох мільйонах, з якими перетинався.
In my lab, I've had three million people from 80 countries over the last 29 years. And after a while, patterns become obvious. You see that South America and Africa may be connected in a certain way, right? Others say, "Oh, that sounds ridiculous." It's simple. So, what shaped Lance? What shapes you? Two invisible forces. Very quickly. One: state. We all have had times, you did something, and after, you thought to yourself, "I can't believe I said or did that, that was so stupid." Who's been there? Say, "Aye." Audience: Aye.
Тому що в цьому моя практика. В мене було три мільйони людей з 80 різних країн, з якими я мав нагоду спілкуватись протягом останніх 29 років. І з часом шаблони стають очевидними. Ви бачите, що Південна Америка й Африка певним чином пов'язані, так? Інші люди кажуть: "О, це нісенітниця". Це просто. Отже, що сформувало Ленса? Що формує тебе? Дві невидимі сили. Дуже швидко. Одна: стан. В усіх нас був такий час. Тож, якщо у вас був такий час, коли ви зробили щось, а потім подумали: не можу повірити, що я це сказав. Не можу повірити, що я це зробив, це було так по-дурному -- хто був там? Скажіть: Ай.
Аудиторія: Ай.
Or after you did something, you go, "That was me!"
ТР: А чи робили ви колись що-небудь, після чого казали: "Це був я!"
(Laughter)
(Сміх).
It wasn't your ability; it was your state. Your model of the world is what shapes you long term. Your model of the world is the filter. That's what's shaping us. It makes people make decisions. To influence somebody, we need to know what already influences them. It's made up of three parts. First, what's your target? What are you after? It's not your desires. You can get your desires or goals. Who has ever got a goal or desire and thought, is this all there is?
Так? Тут діяли не ваші можливості, це був ваш стан. А ваша модель світу -- це те, що формує вас у довгостроковому плані. Ваша модель світу -- це фільтр. Ось що нас формує. Ось що змушує людей приймати ті чи інші рішення. Коли ми хочемо вплинути на когось, ми маємо знати, що вже впливає на нього. І це складається з трьох частин, я думаю. Перша -- яка ваша мета? До чого ви прагнете? Що, я вірю -- не те саме, що ваші бажання. Ви можете мати бажання чи цілі. Як багато з вас колись мали ціль чи таке бажання, й думали: і це -- все?
Say, "Aye." Audience: Aye.
Як багато відчували це? Скажіть: Ай.
Аудиторія: Ай.
It's needs we have. I believe there are six human needs. Second, once you know what the target that's driving you is and you uncover it for the truth -- you don't form it -- then you find out what's your map, what's the belief systems that tell you how to get those needs. Some people think the way to get them is to destroy the world, some people, to build, create something, love someone. There's the fuel you pick. So very quickly, six needs.
ТР: Отже, є ще якісь потреби. Я вважаю, що є шість людських потреб. По-друге, після того, як ви пізнали мету, яка веде вас, і ви відкриваєте її, правду кажучи: ви не формуєте її, а відкриваєте, і тоді ви розумієте свою мапу: тобто систему переконань, які підказують вам, як задовольнити свої потреби. Дехто думає, що спосіб задовольнити потреби -- це зруйнувати світ, дехто -- збудувати щось, створити щось, полюбити когось. А ще є паливо, яке ви збираєте. Тож, дуже швидко, шість потреб.
Let me tell you what they are. First one: certainty. These are not goals or desires, these are universal. Everyone needs certainty they can avoid pain and at least be comfortable. Now, how do you get it? Control everybody? Develop a skill? Give up? Smoke a cigarette? And if you got totally certain, ironically, even though we need that -- you're not certain about your health, or your children, or money. If you're not sure the ceiling will hold up, you won't listen to any speaker. While we go for certainty differently, if we get total certainty, we get what? What do you feel if you're certain? You know what will happen, when and how it will happen, what would you feel? Bored out of your minds. So, God, in Her infinite wisdom, gave us a second human need, which is uncertainty. We need variety. We need surprise. How many of you here love surprises? Say, "Aye."
Давайте я скажу вам, які вони. Перша: визначеність. Бо це -- не цілі чи прагнення, вони універсальні. І кожному потрібна визначеність для того, щоб уникнути болю. і, принаймні, відчувати комфорт. Отже, як ви цього досягаєте? Контролюєте кожного? Здобуваєте вміння? Здаєтесь? Курите цигарку? І якщо ви вже цілком визначились, іронія в тому, хоча всім нам це потрібно -- бо якщо ви не визначені щодо свого здоров'я, або дітей, чи грошей, ви не думаєте про це багато. КОли ви не впевнені, чи триматиметься стеля, ви не слухатиме тут ніякого доповідача. Але, хоч ми й по-різному досягаємо певності, якщо ми таки досягаємо її, то отримуємо що? Що ви відчуваєте, коли ви впевнені? Ви знаєте, що має статись? Коли це має статись? І як це має статись? Що б ви відчули? Що помираєте від нудьги. Отже. Бог, в Її безмежній мудроості, (Сміх) дала нам другу людську потребу, якою є невпевненість. Нам потрібне розмаїття. Ми хочемо сюрпризів. Як багато з вас любить сюрпризи? Скажіть: Ай.
Audience: Aye.
Аудиторія: Ай.
TR: Bullshit. You like the surprises you want. The ones you don't want, you call problems, but you need them. So, variety is important. Have you ever rented a video or a film that you've already seen? Who's done this? Get a fucking life.
ТР: Фігня. Ви любите лише ті сюрпризи, яких ви хочете. (Сміх). Ті, яких ви не хочете, ви називаєте проблемами -- але й вони потрібні вам. Отже, різноманіття важливе. Чи ви колись брали у прокаті фільм, який ви вже бачили? Хто це робив? Почніть, врешті, жити! (Сміх)
(Laughter)
Why are you doing it? You're certain it's good because you read or saw it before, but you're hoping it's been long enough you've forgotten, and there's variety.
Чому ми це робимо? Ви впевнені, що це хороше, бо ви це вже читали, бачили, але ви сподіваєтесь, що це було вже давно й ви щось забули, якісь моменти. Третя людська потреба, критична -- значимість. Всім нам потрібно почуватись
Third human need, critical: significance. We all need to feel important, special, unique. You can get it by making more money or being more spiritual. You can do it by getting yourself in a situation where you put more tattoos and earrings in places humans don't want to know. Whatever it takes. The fastest way to do this, if you have no background, no culture, no belief and resources or resourcefulness, is violence. If I put a gun to your head and I live in the 'hood, instantly I'm significant. Zero to 10. How high? 10. How certain am I that you're going to respond to me? 10. How much uncertainty? Who knows what's going to happen next? Kind of exciting. Like climbing up into a cave and doing that stuff all the way down there. Total variety and uncertainty. And it's significant, isn't it? So you want to risk your life for it. So that's why violence has always been around and will be around unless we have a consciousness change as a species. You can get significance a million ways, but to be significant, you've got to be unique and different.
важливими, особливими, унікальними. Можна досягти цього, заробляючи більше грошей. Можна зробити це, рухаючись у духовному напрямку. Можна досягти цього, ставлячи собі купу татуювань і встромлюючи кульчики в місця, про які люди навіть не хочуть знати. У будь-який спосіб. Найшвидший шлях досягти цього, якщо у вас нема підґрунтя, культури, переконань та ресурсів, чи достатку в ресурсах -- це насилля. Якщо я приставлю пістолет до твоєї скроні, і я живу на районі -- я миттєво стаю значимим. Від 0 до 10. Як високо? 10. Наскільки я впевнений, що ви відповісте мені? 10. Наскільки невпевнений? Хто знає, що станеться далі? Стає цікаво. Це як лізти у печеру й робити всі ці речі глибоко внизу. Суцільне різноманіття й невпевненість. І це знаково, чи не так? Тож ти хочеш ризикувати життям заради цього. Ось чому насилля завжди було поряд і завжди буде, якщо ми як вид не зробимо свідомих змін у своїй поведінці. Отже, можна досягти значимості в мільйон способів, але щоб залишатись таким, ти маєш бути унікальним та інакшим. Ось що нам насправді потрібно: зв'язок і любов -- четверта потреба.
Here's what we really need: connection and love, fourth need. We all want it; most settle for connection, love's too scary. Who here has been hurt in an intimate relationship? If you don't raise your hand, you've had other shit, too. And you're going to get hurt again. Aren't you glad you came to this positive visit? Here's what's true: we need it. We can do it through intimacy, friendship, prayer, through walking in nature. If nothing else works for you, don't get a cat, get a dog, because if you leave for two minutes, it's like you've been gone six months, when you come back 5 minutes later.
Ми всі цього хочемо. Більшість людей задовольняються зв'язком, бо любов -- занадто страшна. Не хочеться бути пораненим. Кому колись завдавали болю у близьких стосунках? Скажіть: Ай. (Сміх) Якщо не хочете піднімати руку, то все одно у вас була якась інша фігня, погодьтесь. (Сміх) І ви будете поранені знову. Хіба ви не раді, що отримали таке позитивне відкриття? (Сміх) Але ось у чому правда -- нам це потрібно. Ми можемо досягти цього через інтимність, через дружбу, молитву, прогулянки на природі. Якщо ніщо інше для вас не працює, заведіть собаку. Не треба кішку. Собаку, бо якщо ви залишите її на дві хвилини -- це буде, ніби ви пропадали шість місяців, коли ви повернетесь через 5 хвилин, вірно? (Сміх).
These first four needs, every human finds a way to meet. Even if you lie to yourself, you need to have split personalities. I call the first four needs the needs of the personality. The last two are the needs of the spirit. And this is where fulfillment comes. You won't get it from the first four. You'll figure a way, smoke, drink, do whatever, meet the first four. But number five, you must grow. We all know the answer. If you don't grow, you're what? If a relationship or business is not growing, if you're not growing, doesn't matter how much money or friends you have, how many love you, you feel like hell. And I believe the reason we grow is so we have something to give of value.
Тож, ці перші чотири потреби кожна людина знаходить, як задовольнити. Навіть якщо ви брешете собі, ви повинні мати роздвоєння особистості. Але останні дві потреби -- перші чотири називаються потребами особистості, так я їх назвав -- дві останні є потребами духу. І ось де приходить самореалізація. Ви не отримаєте її від перших чотирьох потреб. Ви знайдете спосіб -- покурити, випити, зробити щось -- щоб задовольнити перші чотири. Але дві останні -- номер п'ять: ви маєте зростати. Ми всі знаємо цю відповідь. Якщо ви не зростаєте, то ви що? Якщо стосунки не розвиваються, якщо бізнес не розвивається, якщо ви не зростаєте -- то не суть важливо, скільки у вас грошей, друзів, скільки людей любять вас -- ви почуватиметесь, наче в пеклі. І причина нашого зростання, як на мене -- в тому, що ми маємо що дати. Бо шоста потреба -- це давати щось іншим.
Because the sixth need is to contribute beyond ourselves. Because we all know, corny as that sounds, the secret to living is giving. We all know life is not about me, it's about we. This culture knows that, this room knows that. It's exciting. When you see Nicholas talking about his $100 computer, the most exciting thing is: here's a genius, but he's got a calling now. You can feel the difference in him, and it's beautiful. And that calling can touch other people.
Бо всі ми знаємо, нехай це й заїжджена фраза, що секрет життя -- в тому, щоб віддавати. Всі ми знаємо, що життя -- не про "мене", а про "нас". Ця культура знає це. Ця кімната знає це. Й це прекрасно. Коли бачиш Ніколаса ось тут, який говорить про його комп'ютер за 100 доларів, найбільше надихає те, що так, ось -- геній, але в нього тепер ще й є покликання. Ви можете відчути зміни в ньому, і це чудово. І це покликання може зачепити інших людей. В моєму житті,
My life was touched because when I was 11 years old, Thanksgiving, no money, no food, we were not going to starve, but my father was totally messed up, my mom was letting him know how bad he messed up, and somebody came to the door and delivered food. My father made three decisions, I know what they were, briefly. His focus was "This is charity. What does it mean? I'm worthless. What do I have to do? Leave my family," which he did. It was one of the most painful experiences of life. My three decisions gave me a different path. I set focus on "There's food." What a concept!
моє життя зачепило те, що коли мені було 11 років... День подяки: без грошей, без їжі. Ми не голодували, але справи в мого батька йшли геть погано. І мама пояснювала йому, як погано все в нього. І хтось прийшов до наших дверей, і приніс їжі. Мій батько прийняв три рішення. Мені вони приблизно відомі. Його позиція була такою: "Це доброчинність. Що це значить? Я нікчема. Що я маю робити? Залишити свою родину." Що він і зробив. Цей час був один з найболючіших досвідів у моєму житті. Мої ж три висновки дали мені інший шлях. Я сказав: "Сфокусуйся на 'в нас є їжа'" -- так собі концепція, ви знаєте.
(Laughter)
(Сміх)
But this is what changed my life, shaped me as a human being. Somebody's gift, I don't even know who it is. My father always said, "No one gives a shit." And now somebody I don't know, they're not asking for anything, just giving us food, looking out for us. It made me believe this: that strangers care. And that made me decide, if strangers care about me and my family, I care about them. I'm going to do something to make a difference. So when I was 17, I went out on Thanksgiving, it was my target for years to have enough money to feed two families. The most fun and moving thing I ever did in my life. Next year, I did four, then eight. I didn't tell anybody what I was doing, I wasn't doing it for brownie points. But after eight, I thought I could use some help.
Друге -- й це те, що змінило моє життя, це те, що сформувало мене як людину -- "Чийсь подарунок, Я навіть не знаю, чий." Мій батько завжди казав: "Всім насрати." І раптом хтось, кого я не знаю, не просячи нічого, просто дає нашій родині їжу, піклуються про нас. Це змусило мене повірити в наступне: "Що значить те, що незнайомим людям не байдуже?" І це спонукало мене вирішити, що якщо незнайомці піклуються про мене й мою родину, я піклуватимусь про них. Що я робитиму? Я робитиму щось, що має змінити стан речей. Тож, коли мені було 17, одного дня я вийшов на вулицю, це був День Подяки. Це було моєю ціллю протягом років -- мати достатньо грошей, щоб нагодувати дві родини. Найвеселіша річ, яку я коли-небудь робив у житті, найбільш хвилююча. Наступного року вже було чотири сім'ї. І я нікому не казав, що я роблю. Наступного року -- вісім. Я не робив це заради чийогось схвалення, але після вісьмох я подумав: чорт, тут не завадила б допомога. (Сміх)
So I went out, got my friends involved, then I grew companies, got 11, and I built the foundation. 18 years later, I'm proud to tell you last year we fed 2 million people in 35 countries through our foundation. All during the holidays, Thanksgiving, Christmas, in different countries around the world.
Отже, ясна річ, я вийшов і що зробив? Я долучив до справи друзів і виростив компанії, а потім в мене вже було 11 компаній і я створив фонд. Тепер, 18 років потому, я з гордістю кажу, що минулого року ми нагодували два мільйони людей у 35 країнах через нашу фундацію, все під час свят: День Подяки, Різдво -- (Оплески) -- у різних країнах по всьому світі. Це було неймовірно.
(Applause)
(Оплески) Дякую.
Thank you. I don't tell you that to brag, but because I'm proud of human beings because they get excited to contribute once they've had the chance to experience it, not talk about it.
(Оплески) Тож, я розповідаю це не для того, щоб похизуватись, а тому що я пишаюсь людьми, бо їх надихає можливість зробити внесок, після того, як вони мають шанс спробувати це, а не просто говорити про це.
So, finally -- I'm about out of time. The target that shapes you -- Here's what's different about people. We have the same needs. But are you a certainty freak, is that what you value most, or uncertainty? This man couldn't be a certainty freak if he climbed through those caves. Are you driven by significance or love? We all need all six, but what your lead system is tilts you in a different direction. And as you move in a direction, you have a destination or destiny. The second piece is the map. The operating system tells you how to get there, and some people's map is, "I'm going to save lives even if I die for other people," and they're a fireman, and somebody else says, "I'm going to kill people to do it." They're trying to meet the same needs of significance. They want to honor God or honor their family. But they have a different map.
Тож, насамкінець -- я вже майже вичерпав свій час -- ціль, яка формує вас -- ось що відрізняється в людях. Ми маємо однакові потреби, але чи ти фанат впевненості? Чи це ти цінуєш найбільше, чи невпевненість? Цей чоловік тут не може бути фанатом упевненості, якщо він продерся через ці печери. Вас веде почуття значимості чи любов? Кожен потребує всі шість факторів, але яка з систем у вас провідна, в той бік ви й нахиляєтесь. І коли ви рухаєтесь кудись, у вас є призначення або ж доля. Наступний момент -- це мапа. Сприймайте її як операційну систему, яка каже вам, як потрапити туди. Мапа деяких людей -- це "Я рятуватиму життя, навіть якщо помру заради інших", і вони -- пожежники. В когось це "Я вбиватиму людей, щоб досягти цього". Вони намагаються задовольнити однакову потребу значимості, так? Вони хочуть вшанувати Бога чи вшанувати свою родину, але вони мають різні карти. І є сім різних вірувань. Я не перелічуватиму їх, бо вичерпав час. Останій шматочок -- емоція.
And there are seven different beliefs; I can't go through them, because I'm done. The last piece is emotion. One of the parts of the map is like time. Some people's idea of a long time is 100 years. Somebody else's is three seconds, which is what I have. And the last one I've already mentioned that fell to you. If you've got a target and a map -- I can't use Google because I love Macs, and they haven't made it good for Macs yet. So if you use MapQuest -- how many have made this fatal mistake of using it? You use this thing and you don't get there. Imagine if your beliefs guarantee you can never get to where you want to go.
Я б сказав, що одна з частин мапи як час. Уявлення деяких про "довго" -- це 100 років. В когось -- це три секунди, як у мене. (Сміх) І останнє, про що я вже згадував. Якщо у вас є ціль і ви маєте мапу, і, скажімо -- я не можу користуватись Гуглом, бо люблю Макінтоші, а вони ще не зробили його гарним для Макінтошів -- тож якщо ви використаєте MapQuest -- як багато з вас зробили цю фатальну помилку, використавши колись MapQuest? (Сміх) Ви використовуєте цю штуку й не потрапляєте туди. Ну, уявіть, що ваши переконання гарантують, що ви ніколи не потрапите туди, куди хочете? (Сміх)
(Laughter)
Останнє -- це емоція.
The last thing is emotion. Here's what I'll tell you about emotion. There are 6,000 emotions that we have words for in the English language, which is just a linguistic representation that changes by language. But if your dominant emotions -- If I have 20,000 people or 1,000 and I have them write down all the emotions that they experience in an average week, and I give them as long as they need, and on one side they write empowering emotions, the other's disempowering, guess how many emotions they experience? Less than 12. And half of those make them feel like shit. They have six good feelings. Happy, happy, excited, oh shit, frustrated, frustrated, overwhelmed, depressed. How many of you know somebody who, no matter what happens, finds a way to get pissed off?
Тож, ось що я скажу про емоцію. Існують 6 тисяч емоцій, для яких ми маємо слова в англійській мові, що є лише лінгвістичним представленням, так, яке змінюється з мовою. Але якщо ваші основні емоції -- якби я мав більше часу, в мене було 20 тисяч людей і 1 тисяча, і я просив їх записати всі емоції, які вони відчувають протягом типового тижня. І я дав їм стільки часу, скільки їм треба. І з одного боку вони писали емоції, які дають сил, з іншого -- протилежні. Вгадайте, як багато емоцій відчувають люди? Менше 12. І половина з них змушує їх почуватись хріново. Тож у них є 5 чи 6 гарних відчуттів, так? Це так, наче вони почуваються "щасливий, щасливий, вражений, от чорт, розчарований, розчарований, приголомшений, у депресії". Як багато з вас знають когось, хто, байдуже що стається, знаходить спосіб відчути себе в дупі? Як багато знають таких?
(Laughter)
(Сміх)
Or no matter what happens, they find a way to be happy or excited. How many of you know somebody like this?
Чи, байдуже що стається, вони знаходять шлях бути щасливими чи натхненними. Як багато знає таких людей? Ну, сміливіше.
When 9/11 happened, I'll finish with this, I was in Hawaii. I was with 2,000 people from 45 countries, we were translating four languages simultaneously for a program I was conducting, for a week. The night before was called Emotional Mastery. I got up, had no plan for this, and I said -- we had fireworks, I do crazy shit, fun stuff, and at the end, I stopped. I had this plan, but I never know what I'm going to say. And all of a sudden, I said, "When do people really start to live? When they face death." And I went through this whole thing about, if you weren't going to get off this island, if nine days from now, you were going to die, who would you call, what would you say, what would you do? That night is when 9/11 happened.
Коли сталось 9/11 -- я закінчу на цьому -- я був на Гаваях. Я був з 2 тисячами людей з 45 країн. Ми перекладали одночасно на чотири мови для програми, яку я вів протягом тижня. Ніч перед тим називалась "Оволодіння емоціями". Я прокинувся, не маючи щодо цього жодних планів, і сказав -- ми мали всі ці феєрверки -- я роблю скажені й веселі штуки -- і зрештою я зупинив це -- в мене був цей план і я збирався щось сказати, але я ніколи не кажу, що планую. І раптово я сказав: "Коли люди дійсно починають жити? Коли вони зустрічаються зі смертю". І тоді я почав говорити всі ці речі, типу, якщо ви збирались залишити цей острів, якщо через дев'ять днів ви помрете, кому ви подзвоните, що ви скажете, що зробите? Одна жінка -- ну, тієї ночі, коли сталось 9/11 --
One woman had come to the seminar, and when she came there, her previous boyfriend had been kidnapped and murdered. Her new boyfriend wanted to marry her, and she said no.
одна жінка прийшла на семінар, і до того, як вона прийшла туди, її колишнього хлопця викрали і вбили. Її друг, її новий хлопець, хотів одружитись на ній, і вона сказала "ні".
He said, "If you go to that Hawaii thing, it's over with us." She said, "It's over." When I finished that night, she called him and left a message at the top of the World Trade Center where he worked, saying, "I love you, I want you to know I want to marry you. It was stupid of me." She was asleep, because it was 3 a.m. for us, when he called her back, and said, "Honey, I can't tell you what this means. I don't know how to tell you this, but you gave me the greatest gift, because I'm going to die." And she played the recording for us in the room. She was on Larry King later. And he said, "You're probably wondering how on Earth this could happen to you twice. All I can say is this must be God's message to you. From now on, every day, give your all, love your all. Don't let anything ever stop you." She finishes, and a man stands up, and he says, "I'm from Pakistan, I'm a Muslim. I'd love to hold your hand and say I'm sorry, but frankly, this is retribution." I can't tell you the rest, because I'm out of time.
Він сказав: "Якщо ти залишиш мене й поїдеш на той Гавайський семінар, між нами все". Вона сказала: Значить, все". Коли я щакінчив того вечора, вона подзвонила йому й залишила повідомлення -- це правда -- в офіс на ВТЦ, де він працював. З текстом: "Любий, я кохаю тебе, і просто хочу, щоб ти знав: я хочу за тебе. Це була дурість з мого боку". Вона спала, бо була третя ранку для нас, коли він їй передзвонив з офісу і сказав: "Люба, я не можу сказати тобі, що це значить." Він сказав: "Я не знаю, як сказати тобі це, але ти дала мені найбільший подарунок, бо я скоро помру." І вона програла для нас запис цієї розмови. Пізніше вона була на шоу Ларрі Кінга, й він сказав: "Ви напевно дивуєтесь, як на світі таке могло статись з вами двічі". І він сказав: "Все, що я можу сказати Вам -- це, певно, Боже послання для Вас, люба. З цієї миті, щодня віддавайте себе всю, любіть всією душею. Не давайте нічому зупинити вас". Вона закінчує, й піднімається чоловік, і каже: "Я з Пакістану, я мусульманин. Я б з хотів потримати Вас за руку і сказати: мені шкода, але, чесно кажучи, це -- розплата". І я не можу розповісти решту, бо закінчився мій час.
(Laughter)
(Сміх)
Are you sure?
(Laughter)
10 секунд.
10 seconds!
(Оплески)
(Laughter and applause)
10 секунд, і все. Я хочу бути ввічливим. 10 секунд.
10 seconds, I want to be respectful. All I can tell you is, I brought this man on stage with a man from New York who worked in the World Trade Center, because I had about 200 New Yorkers there. More than 50 lost their entire companies, friends, marking off their Palm Pilots. One financial trader, woman made of steel, bawling -- 30 friends crossing off that all died. And I said, "What are we going to focus on? What does this mean and what are we going to do?"
Все, що я можу сказати, це те, що я покликав цього чоловіка на сцену, разом з чоловіком з Нью-Йорку, котрий працював у ВТЦ, бо в мене там було близько 200 нью-йоркців. Більше 50 втратили цілі свої компанії, своїх друзів, відмічали у своїх кишенькових комп'ютерах -- одна фінансовий трейдер, ця жінка зі сталі, ридала -- викреслила 30 своїх друзів, що загинули. І що я зробив, це сказав: "На чому ми тепер сфокусуємось? Що це значить і що ми маємо робити?"
And I got the group to focus on: if you didn't lose somebody today, your focus is going to be how to serve somebody else. Then one woman stood up and was so angry, screaming and yelling. I found out she wasn't from New York, she's not an American, doesn't know anybody here. I asked, "Do you always get angry?" She said, "Yes." Guilty people got guilty, sad people got sad. I took these two men and I did an indirect negotiation. Jewish man with family in the occupied territory, someone in New York who would have died if he was at work that day, and this man who wanted to be a terrorist, and I made it very clear. This integration is on a film, which I'd be happy to send you, instead of my verbalization, but the two of them not only came together and changed their beliefs and models of the world, but worked together to bring, for almost four years now, through various mosques and synagogues, the idea of how to create peace. And he wrote a book, called "My Jihad, My Way of Peace." So, transformation can happen.
І я взяв цю групу і змусив людей сфокусуватись, якщо ви не втратили когось нині, то вашим фокусом буде, як слугувати комусь. Є різні люди -- тоді одні жінка піднялась і була настільки злою, верещала і кричала. Тоді я дізнався, що вона не з Нью-Йорка, і взагалі не зі США, вона не знає тут нікого. Я спитав: "Ви завжди така зла?" Вона відповіла: "Так". Винуваті люди відчули себе винуватими, сумні засумували. І я взяв цих двох людей і зробив те, що я називаю непрямими переговорами. Єврейський чоловік з родиною в окупованій території, хтось у Нью-Йорку, хто помер би, якби пішов на роботу того дня, і цей чоловік, котрий хотів бути терористом і вказав на це досить чітко. І порозуміння, яке між ними виникло, записувалось на відео, яке я буду радий відправити вам, тож ви зможете побачити, що, власне, сталося, а не просто почути мій переказ. Але двоє з них не лише порозумілись, і змінили свої переконання та сприйняття світу, але вони і працювали разом, щоб приносити, вже протягом чотирьох років, через різні мечеті й синагоги, ідею, як створити мир. І він написав книжку, яка називається "Мій джихад, мій шлях миру". Отже, трансформація можлива. Тож мій заклик до вас наступний: досліджуйте свою мережу, своб мережу ось тут --
My invitation to you is: explore your web, the web in here -- the needs, the beliefs, the emotions that are controlling you, for two reasons: so there's more of you to give, and achieve, too, but I mean give, because that's what's going to fill you up. And secondly, so you can appreciate -- not just understand, that's intellectual, that's the mind, but appreciate what's driving other people. It's the only way our world's going to change.
потреби, переконання, емоції, які вас контролюють. З двох причин: так вам буде більше чого дати, і досягти теж, всі ми хочемо цього. Але я маю на увазі дати, бо це те, що наповнить вас. І по-друге, так ви зможе оцінити -- не просто зрозуміти, це інтелектуальне, це розум -- а оцінити те, що рухає іншими людьми. Це єдиний спосіб, в який зміниться наш світ. Боже, благослови вас. Дякую. Сподіваюсь, це було корисним.
God bless you, thank you. I hope this was of service.
(Оплески)
(Applause)