So I was privileged to train in transplantation under two great surgical pioneers: Thomas Starzl, who performed the world's first successful liver transplant in 1967, and Sir Roy Calne, who performed the first liver transplant in the U.K. in the following year. I returned to Singapore and, in 1990, performed Asia's first successful cadaveric liver transplant procedure, but against all odds. Now when I look back, the transplant was actually the easiest part. Next, raising the money to fund the procedure. But perhaps the most challenging part was to convince the regulators -- a matter which was debated in the parliament -- that a young female surgeon be allowed the opportunity to pioneer for her country. But 20 years on, my patient, Surinder, is Asia's longest surviving cadaveric liver transplant to date. (Applause) And perhaps more important, I am the proud godmother to her 14 year-old son.
У мене був привілей вчитися трансплантації у двох великих новаторів хірургії: Томаса Старзла, який провів першу в світі успішну пересадку печінки в 1967 році, і сера Роя Кална, який на рік пізніше провів першу трансплантацію печінки у Великобританії. Я повернулася в Сингапур і в 1990 році провела першу в Азії успішну трансплантацію печінки, взятої у трупа, незважаючи на всі складнощі. Тепер, коли я згадую про це, розумію, що пересадка була найпростішою частиною. Дещо складніше було знайти гроші на операцію. Але, мабуть, найскладнішим було переконати регулятивні органи, – і це питання обговорювалося в парламенті, – що молодій жінці-хірургу може бути дозволено стати першою в її країні. 20 років потому моя пацієнтка Суріндер залишається найбільшим довгожителем з печінкою, пересадженою від трупа, в Азії. (Оплески) І, мабуть, що важливіше, я – горда хрещена мати її 14-річного сина.
(Applause)
(Оплески)
But not all patients on the transplant wait list are so fortunate. The truth is, there are just simply not enough donor organs to go around. As the demand for donor organs continues to rise, in large part due to the aging population, the supply has remained relatively constant. In the United States alone, 100,000 men, women and children are on the waiting list for donor organs, and more than a dozen die each day because of a lack of donor organs. The transplant community has actively campaigned in organ donation. And the gift of life has been extended from brain-dead donors to living, related donors -- relatives who might donate an organ or a part of an organ, like a split liver graft, to a relative or loved one.
Але не всі пацієнти в списку очікування на пересадку такі щасливчики. Насправді у нас просто недостатньо донорських органів, щоб забезпечити їх. Попит на донорські органи продовжує зростати, здебільшого, за рахунок старіння населення, а їх наявність залишається відносно незмінною. Тільки в США у списку очікування на пересадку органів – 100 000 чоловіків, жінок і дітей, і більше десяти осіб помирає щодня через нестачу донорських органів. Спільнота трансплантологів проводить кампанії з пожертви органів, і дар життя тепер отримують не тільки від донорів із загиблим мозком, а й від живих родинних донорів – родичів, хто міг би пожертвувати орган або частину органу, наприклад, віддати частину печінки родичеві або коханому.
But as there was still a dire shortage of donor organs, the gift of life was then extended from living, related donors to now living, unrelated donors. And this then has given rise to unprecedented and unexpected moral controversy. How can one distinguish a donation that is voluntary and altruistic from one that is forced or coerced from, for example, a submissive spouse, an in-law, a servant, a slave, an employee? Where and how can we draw the line? In my part of the world, too many people live below the poverty line. And in some areas, the commercial gifting of an organ in exchange for monetary reward has led to a flourishing trade in living, unrelated donors.
Але оскільки донорських органів все одно не вистачає, дар життя тепер отримують не тільки від живих родинних донорів, але й живих не родинних. А це вже призводить до безпрецедентної і несподіваної моральної проблеми. Як можна бути певним, що така пожертва є добровільною і альтруїстичною, а не отриманою шляхом примусу, наприклад, від смиренної дружини, свояка, слуги, раба, найманця? Де і як ми можемо провести межу? В азіатській частині світу безліч людей перебувають за межею бідності. У деяких районах комерційна передача органу в обмін на грошову винагороду призвела до процвітаючому бізнесу серед живих не родинних донорів.
Shortly after I performed the first liver transplant, I received my next assignment, and that was to go to the prisons to harvest organs from executed prisoners. I was also pregnant at the time. Pregnancies are meant to be happy and fulfilling moments in any woman's life. But my joyful period was marred by solemn and morbid thoughts -- thoughts of walking through the prison's high-security death row, as this was the only route to take me to the makeshift operating room. And at each time, I would feel the chilling stares of condemned prisoners' eyes follow me. And for two years, I struggled with the dilemma of waking up at 4:30 am on a Friday morning, driving to the prison, getting down, gloved and scrubbed, ready to receive the body of an executed prisoner, remove the organs and then transport these organs to the recipient hospital and then graft the gift of life to a recipient the same afternoon. No doubt, I was informed, the consent had been obtained.
Незабаром після того, як я вперше пересадила печінку, я отримала нове завдання: я ходила по тюрмах і збирала органи страчених злочинців. У цей час я була вагітна. Передбачається, що вагітність має бути радісним періодом в житті будь-якої жінки, але мій радісний період був затьмарений огидними думками – про те, що потрібно пройти через блок, де утримували смертників, бо це був єдиний шлях до моєї імпровізованої операційної. І кожного разу я відчувала на собі холодні погляди засуджених на смерть. І два роки я боролася з дилемою: чи вставати о пів на п'яту ранку в п'ятницю, їхати до в'язниці, переодягатися, митися, готуватися прийняти тіло страченого злочинця, виймати органи і транспортувати їх до лікарні реципієнта, і потім імплантувати цей дар життя реципієнтові того ж дня. Без сумніву, мені повідомляли, що згоду отримано.
But, in my life, the one fulfilling skill that I had was now invoking feelings of conflict -- conflict ranging from extreme sorrow and doubt at dawn to celebratory joy at engrafting the gift of life at dusk. In my team, the lives of one or two of my colleagues were tainted by this experience. Some of us may have been sublimated, but really none of us remained the same. I was troubled that the retrieval of organs from executed prisoners was at least as morally controversial as the harvesting of stem cells from human embryos. And in my mind, I realized as a surgical pioneer that the purpose of my position of influence was surely to speak up for those who have no influence. It made me wonder if there could be a better way -- a way to circumvent death and yet deliver the gift of life that might exponentially impact millions of patients worldwide.
Але ... в моєму житті майстерність хірурга, яку я отримала, стала викликати відчуття конфлікту, конфлікту між глибокою скорботою і сумнівами на світанку та святковою радістю під час імплантації дару життя на заході. Подібний досвід зіпсував життя кільком колегам в моїй команді. Мабуть, деякі з нас сублімували це, але ніхто не залишився таким самим. Я турбувалася, що вилучення органів страчених злочинців є настільки ж спірним з точки зору моралі, як і збір стовбурових клітин з людських зародків. І я зрозуміла, що як хірург-новатор, з точки зору впливу, який я маю, я повинна говорити за тих, у кого немає такого впливу. І я стала роздумувати, чи немає кращого способу, способу обдурити смерть і доставити дар життя, що могло б серйозно вплинути на мільйони пацієнтів у всьому світі.
Now just about that time, the practice of surgery evolved from big to small, from wide open incisions to keyhole procedures, tiny incisions. And in transplantation, concepts shifted from whole organs to cells. In 1988, at the University of Minnesota, I participated in a small series of whole organ pancreas transplants. I witnessed the technical difficulty. And this inspired in my mind a shift from transplanting whole organs to perhaps transplanting cells. I thought to myself, why not take the individual cells out of the pancreas -- the cells that secrete insulin to cure diabetes -- and transplant these cells? -- technically a much simpler procedure than having to grapple with the complexities of transplanting a whole organ.
Саме в цей час розвивалася хірургічна практика: від великого до малого, від широких розрізів до місцевих операцій з мінімальними розрізами. Концепція трансплантації також змінилася – від цілих органів до клітин. У 1988 році в Університеті Міннесоти я брала участь в невеликій серії пересадок цільних підшлункових залоз. Я бачила, що є технічні обмеження. І це надихнуло мене на те, щоб перейти від пересадки цілих органів до пересадки, можливо, лише клітин. Я подумала: чому б не взяти окремі клітини з підшлункової, – клітини, які виробляють інсулін і лікують діабет, – і пересадити ці клітини? Технічно операція куди простіша, ніж боротися зі складнощами пересадки цільного органу.
And at that time, stem cell research had gained momentum, following the isolation of the world's first human embryonic stem cells in the 1990s. The observation that stem cells, as master cells, could give rise to a whole variety of different cell types -- heart cells, liver cells, pancreatic islet cells -- captured the attention of the media and the imagination of the public. I too was fascinated by this new and disruptive cell technology, and this inspired a shift in my mindset, from transplanting whole organs to transplanting cells. And I focused my research on stem cells as a possible source for cell transplants.
В той самий час стали розгортатися дослідження стовбурових клітин, після того як у 1990-х уперше в світі виділили стовбурові клітини ембріона людини. Той факт, що стовбурові клітини, як провідні, могли дати початок розмаїттю різних клітин, – клітин серця, печінки, клітин підшлункової, – привертав увагу ЗМІ і збуджував уяву громадськості. Я теж була зачарована цією новою і революційною клітинною технологією, і це призвело до зсуву в моїй свідомості від пересадки цілісних органів до пересадки клітин. Я зосередилася на дослідженні стовбурових клітин як можливого джерела для пересадки клітин.
Today we realize that there are many different types of stem cells. Embryonic stem cells have occupied center stage, chiefly because of their pluripotency -- that is their ease in differentiating into a variety of different cell types. But the moral controversy surrounding embryonic stem cells -- the fact that these cells are derived from five-day old human embryos -- has encouraged research into other types of stem cells.
Зараз ми розуміємо, що є багато видів стовбурових клітин. Стовбурові клітини ембріонів вийшли на передній план в основному через їх плюрипотентність, тобто їх здатність диференціюватися в безліч різних типів клітин. Однак моральні суперечки навколо ембріональних стовбурових клітин, а саме клітин, отриманих з людських ембріонів п'яти днів від зародження, сприяли дослідженням інших типів стовбурових клітин.
Now to the ridicule of my colleagues, I inspired my lab to focus on what I thought was the most non-controversial source of stem cells, adipose tissue, or fat, yes fat -- nowadays available in abundant supply -- you and I, I think, would be very happy to get rid of anyway. Fat-derived stem cells are adult stem cells. And adult stem cells are found in you and me -- in our blood, in our bone marrow, in our fat, our skin and other organs. And as it turns out, fat is one of the best sources of adult stem cells. But adult stem cells are not embryonic stem cells. And here is the limitation: adult stem cells are mature cells, and, like mature human beings, these cells are more restricted in their thought and more restricted in their behavior and are unable to give rise to the wide variety of specialized cell types, as embryonic stem cells [can].
Незважаючи на глузування моїх колег, я надихнула свою лабораторію на дослідження того, що мені здається найменш сумнівним джерелом стовбурових клітин, а саме жирової тканини. Так, жиру! Жир сьогодні є доступним у величезних кількостях, я думаю, ми з вами були б раді позбутися його. Виведені з жиру стовбурові клітини – це клітини дорослих, а стовбурові клітини дорослих є в кожного з нас – в нашій крові, кістковому мозку, в нашому жирі, шкірі та інших органах. І виявляється, що жир – одне з найкращих джерел дорослих стовбурових клітин. Але дорослі клітини – це вам не ембріональні клітини, у них є обмеження: дорослі стовбурові клітини – зрілі, і, як зрілі людські істоти, ці клітини є більш обмежені у своїх намірах і більш обмежені у своїй поведінці. Вони не можуть дати початок широкому розмаїттю спеціалізованих клітин, як це роблять ембріональні клітини.
But in 2007, two remarkable individuals, Shinya Yamanaka of Japan and Jamie Thomson of the United States, made an astounding discovery. They discovered that adult cells, taken from you and me, could be reprogrammed back into embryonic-like cells, which they termed IPS cells, or induced pluripotent stem cells. And so guess what, scientists around the world and in the labs are racing to convert aging adult cells -- aging adult cells from you and me -- they are racing to reprogram these cells back into more useful IPS cells. And in our lab, we are focused on taking fat and reprogramming mounds of fat into fountains of youthful cells -- cells that we may use to then form other, more specialized, cells, which one day may be used as cell transplants. If this research is successful, it may then reduce the need to research and sacrifice human embryos.
Але в 2007 році дві видатні постаті, Шинія Яманака з Японії і Джеймі Томпсон з США, зробили вражаюче відкриття. Вони виявили, що дорослі клітини, які є у нас з вами, можна перепрограмувати, щоб вони стали як ембріональні, і вони назвали їх IPS-клітинами, стовбуровими клітинами з індукованою плюрипотентністю. Тепер вгадайте, що зараз намагаються зробити вчені в лабораторіях всього світу? Вони намагаються перетворити старіючі дорослі клітини, які є у нас з вами, перепрограмувати ці клітини в більш корисні IPS-клітини. У нашій лабораторії ми займаємося тим, що беремо жир і перепрограмуємо гори жиру у фонтани молодих клітин, які потім можна використовувати для формування інших, більш спеціалізованих клітин, які одного дня можна буде використати для пересадки. Якщо ці дослідження будуть успішними, вони допоможуть знизити потребу в дослідженнях і в жертвах людських ембріонів.
Indeed, there is a lot of hype, but also hope that the promise of stem cells will one day provide cures for a whole range of conditions. Heart disease, stroke, diabetes, spinal cord injury, muscular dystrophy, retinal eye diseases -- are any of these conditions relevant, personally, to you?
Звичайно, навколо цього надто багато шуму, але є надія, що стовбурові клітини одного дня стануть засобом лікування всього діапазону патологій. Захворювання серця, інсульт, діабет, пошкодження спинного мозку, м'язова дистрофія, захворювання сітківки очей... Можливо, деякі з цих патологій мають відношення і до вас?
In May 2006, something horrible happened to me. I was about to start a robotic operation, but stepping out of the elevator into the bright and glaring lights of the operating room, I realized that my left visual field was fast collapsing into darkness. Earlier that week, I had taken a rather hard knock during late spring skiing -- yes, I fell. And I started to see floaters and stars, which I casually dismissed as too much high-altitude sun exposure. What happened to me might have been catastrophic, if not for the fact that I was in reach of good surgical access. And I had my vision restored, but not before a prolonged period of convalescence -- three months -- in a head down position. This experience taught me to empathize more with my patients, and especially those with retinal diseases.
У травні 2006 року зі мною трапилася жахлива річ. Я збиралася проводити операцію із використанням робота, але виходячи з ліфта в яскраве світло операційної, я раптом відчула, що ліва частина мого поля зору починає тонути в темряві. На тому тижні я досить сильно вдарилася під час катання на лижах. Так, я впала так, що іскри посипалися з очей, і я спочатку списала це на те, що довго пробула на сонці і на великій висоті. Те, що трапилося зі мною, могло б мати катастрофічні наслідки, якби поруч не виявилося хорошої хірургії. Мій зір відновився, правда, тільки після тривалої реабілітації – я провела три місяці в положенні обличчям вниз. Цей випадок навчив мене більше співпереживати пацієнтам, особливо із захворюваннями сітківки ока.
37 million people worldwide are blind, and 127 million more suffer from impaired vision. Stem cell-derived retinal transplants, now in a research phase, may one day restore vision, or part vision, to millions of patients with retinal diseases worldwide. Indeed, we live in both challenging as well as exciting times. As the world population ages, scientists are racing to discover new ways to enhance the power of the body to heal itself through stem cells.
У всьому світі 37 мільйонів сліпих людей, плюс ще 127 мільйонів з ослабленим зором. Зараз ведуться дослідження з виведення трансплантатів сітківки зі стовбурових клітин, і одного дня вони відновлять або частково відновлять зір мільйонів із захворюваннями сітківки у всьому світі. Ми дійсно живемо в багатообіцяючі і хвилюючі часи. Населення планети старіє, і вчені намагаються знайти нові способи, як збільшити здатність нашого тіла зціляти себе за допомогою стовбурових клітин.
It is a fact that when our organs or tissues are injured, our bone marrow releases stem cells into our circulation. And these stem cells then float in the bloodstream and hone in to damaged organs to release growth factors to repair the damaged tissue. Stem cells may be used as building blocks to repair damaged scaffolds within our body, or to provide new liver cells to repair damaged liver. As we speak, there are 117 or so clinical trials researching the use of stem cells for liver diseases.
Це науковий факт, що коли наші органи або тканини пошкоджуються, наш кістковий мозок випускає в кровотік стовбурові клітини. Ці стовбурові клітини циркулюють в крові, осідають на пошкодженнях і запускають фактори росту, щоб загоїти пошкоджену тканину. Стовбурові клітини можна використовувати як цеглинки, щоб підправити пошкоджені будівлі всередині нашого тіла або щоб створити нові клітини печінки і відновити пошкоджену печінку. У даний момент йде 117 клінічних випробувань в рамках досліджень з використання стовбурових клітин для лікування хвороб печінки.
What lies ahead? Heart disease is the leading cause of death worldwide. 1.1 million Americans suffer heart attacks yearly. 4.8 million suffer cardiac failure. Stem cells may be used to deliver growth factors to repair damaged heart muscle or be differentiated into heart muscle cells to restore heart function. There are 170 clinical trials investigating the role of stem cells in heart disease. While still in a research phase, stem cells may one day herald a quantum leap in the field of cardiology.
Що на нас чекає? Захворювання серця – головна причина смертності в усьому світі. Щороку від серцевих нападів страждає 1,1 мільйона американців, а 4,8 мільйонів – від серцевої недостатності. Стовбурові клітини можна було б використовувати для запуску факторів росту, щоб відновити серцевий м'яз або для їх перетворення в клітини серцевого м'яза і відновлення роботи серця. Зараз вчені в ході 170 клінічних випробувань досліджують роль стовбурових клітин при захворюваннях серця. Ми все ще на етапі досліджень, але одного дня стовбурові клітини сповістять про якісний стрибок в області кардіології.
Stem cells provide hope for new beginnings -- small, incremental steps, cells rather than organs, repair rather than replacement. Stem cell therapies may one day reduce the need for donor organs. Powerful new technologies always present enigmas. As we speak, the world's first human embryonic stem cell trial for spinal cord injury is currently underway following the USFDA approval. And in the U.K., neural stem cells to treat stroke are being investigated in a phase one trial.
Стовбурові клітини дають надію новим починанням – поступово, невеликими кроками: клітинами, а не органами, шляхом відновлення, а не заміни. Терапія стовбуровими клітинами одного дня зможе знизити потребу в донорських органах. Нові потужні технології завжди здаються загадковими. В даний час отримано дозвіл USFDA, і вперше в світі проводяться випробування з лікування пошкодження спинного мозку ембріональними стовбуровими клітинами. А у Великобританії проводяться первинні випробування з лікування інсульту стовбуровими клітинами нервової тканини.
The research success that we celebrate today has been made possible by the curiosity and contribution and commitment of individual scientists and medical pioneers. Each one has his story. My story has been about my journey from organs to cells -- a journey through controversy, inspired by hope -- hope that, as we age, you and I may one day celebrate longevity with an improved quality of life.
Сьогодні ми досягаємо успіхів у дослідженнях лише завдяки цікавості, відданості і внеску в науку окремо взятих учених і лікарів-новаторів. У кожного з них своя історія. Моя історія – про перехід від органів до клітин, історія, повна сумнівів, але інспірована надією, що, хоча ми з вами і старіємо, одного дня ми доб'ємося довголіття і підвищимо якість життя.
Thank you.
Дякую.