Pat Mitchell: Your first time back on the TEDWomen stage.
Пет Мітчел: Твоє перше повернення на сцену TEDWomen.
Sheryl Sandberg: First time back. Nice to see everyone. It's always so nice to look out and see so many women. It's so not my regular experience, as I know anyone else's.
Шеріл Сендберґ: Перше повернення. Приємно вас усіх бачити. Завжди приємно бачити так багато жінок. Хоч, зазвичай, я не бачу їх так багато, як і решта людей.
PM: So when we first started talking about, maybe the subject wouldn't be social media, which we assumed it would be, but that you had very much on your mind the missing leadership positions, particularly in the sector of technology and social media. But how did that evolve for you as a thought, and end up being the TED Talk that you gave?
ПМ: Коли ми вперше почали говорити про це, основною темою стали не соцмережі, як ми думали, а ваші думки про брак лідерських позицій, зокрема в секторі технологій та соціальних медіа. Але як у вас виникла така думка, і як вона привела до вашого виступу на TED?
SS: So I was really scared to get on this stage and talk about women, because I grew up in the business world, as I think so many of us did. You never talk about being a woman, because someone might notice that you're a woman, right? They might notice. Or worse, if you say "woman," people on the other end of the table think you're asking for special treatment, or complaining. Or worse, about to sue them. And so I went through -- (Laughter) Right? I went through my entire business career, and never spoke about being a woman, never spoke about it publicly. But I also had noticed that it wasn't working.
Мені було справді страшно вийти на цю сцену і говорити про жінок, тому що я виросла в діловому світі, як, гадаю, і багато з вас. Ми ніколи не говоримо, що значить бути жінкою, бо хтось може помітити, що ви жінка, правда? Вони можуть помітити. Або ще гірше, якщо ви кажете "жінка", люди на іншому кінці столу подумають, що ви просите про особливе ставлення, або ж скаржитеся. Або ще гірше, висуваєте їм звинувачення. Я пройшла через це - (Сміх) Я пройшла через таке протягом всієї ділової кар'єри, і ніколи не говорила про те, що значить бути жінкою, ніколи не говорила про це публічно. Але також я помітила, що такий підхід не був дієвим.
I came out of college over 20 years ago, and I thought that all of my peers were men and women, all the people above me were all men, but that would change, because your generation had done such an amazing job fighting for equality, equality was now ours for the taking. And it wasn't. Because year after year, I was one of fewer and fewer, and now, often the only woman in a room. And I talked to a bunch of people about, should I give a speech at TEDWomen about women, and they said, oh no, no. It will end your business career. You cannot be a serious business executive and speak about being a woman. You'll never be taken seriously again.
Я закінчила коледж 20 років тому і думала, що всі мої напарники були обох статей, проте наді мною були тільки чоловіки, але це зміниться, бо ваше покоління проробило чудову роботу по боротьбі за рівність, рівність, яка стала нам доступною. Але вона не була доступною раніше. Тому що рік за роком я була однією з меншості, і навіть зараз, часто я є єдиною жінкою у кімнаті. Я розмовляла про це з великою кількістю людей, чи потрібно мені виступити з доповіддю про жінок на TEDWomen, і мені сказали, о ні. Твоїй діловій кар'єрі прийде кінець. Не можна бути поважним виконавчим директором і говорити про те, що значить бути жінкою. Тебе ніколи не сприймуть всерйоз.
But fortunately, there were the few, the proud -- like you -- who told me I should give the speech, and I asked myself the question Mark Zuckerberg might -- the founder of Facebook and my boss -- asks all of us, which is, what would I do if I wasn't afraid? And the answer to what would I do if I wasn't afraid is I would get on the TED stage, and talk about women, and leadership. And I did, and survived. (Applause)
Але, на щастя, було декілька гідних осіб - таких як ви - які сказали, що я повинна виступити, і я поставила собі запитання, яке б міг поставити Марк Цукерберґ - засновник Фейсбуку та мій бос - міг би поставити усім нам, що б я зробила, якби не боялася? Відповідь була: я б вийшла на сцену TED, і говорила б про жінок, про лідерство. Так я і зробила, і вижила. (Оплески)
PM: I would say, not only survived. I'm thinking of that moment, Sheryl, when you and I were standing backstage together, and you turned to me, and you told me a story. And I said -- very last minute -- you know, you really should share that story.
ПМ: Я б сказала, ви не тільки вижили, згадую в цей момент, Шеріл, коли ми стояли тоді позад сцени, ви повернулись до мене і розповіли мені історію. Я мовила - в останню хвилю - знаєте, вам треба поділитися цією історією.
SS: Oh, yeah. PM: What was that story?
ШС: О, так. ПМ: Що то за історія була?
SS: Well, it's an important part of the journey. So I had -- TEDWomen -- the original one was in D.C. -- so I live here, so I had gotten on a plane the day before, and my daughter was three, she was clinging to my leg: "Mommy, don't go." And Pat's a friend, and so, not related to the speech I was planning on giving, which was chock full of facts and figures, and nothing personal, I told Pat the story. I said, well, I'm having a hard day. Yesterday my daughter was clinging to my leg, and "Don't go."
ШС: Це важливий момент. Я збиралася на TEDWomen, подія відбувалася в окрузі Колумбія, я живу тут, тож мала вилетіти літаком напередодні, моїй доньці було 3 роки, вона вчепилася мені в ногу: "Мамусю, не йди". Як подрузі, я розповіла Пет про те, що не стосувалося моєї доповіді, з якою я мала виступити, і яка була переповнена фактами та персонажами, але не містила нічого особистого, я розповіла Пет про доньку. І додала, у мене важкий день. Вчора моя донька вчепилась мені в ногу і просила не йти.
And you looked at me and said, you have to tell that story. I said, on the TED stage? Are you kidding? I'm going to get on a stage and admit my daughter was clinging to my leg? And you said yes, because if you want to talk about getting more women into leadership roles, you have to be honest about how hard it is. And I did. And I think that's a really important part of the journey.
Ви подивилися на мене і сказали, що я маю розповісти про це. Я спитала, на сцені TED? Жартуєте? Я маю вийти на сцену і визнати, що моя донька чіплялась мені за ноги? Ви сказали, так, бо, якщо ви хочете говорити про залучення більшої кількості жінок на лідерські позиції, ви маєте бути чесними щодо того, наскільки це важко. І я це зробила. І, гадаю, це справді важливий момент.
The same thing happened when I wrote my book. I started writing the book. I wrote a first chapter, I thought it was fabulous. It was chock-full of data and figures, I had three pages on matrilineal Maasai tribes, and their sociological patterns. My husband read it and he was like, this is like eating your Wheaties. (Laughter) No one -- and I apologize to Wheaties if there's someone -- no one, no one will read this book. And I realized through the process that I had to be more honest and more open, and I had to tell my stories. My stories of still not feeling as self-confident as I should, in many situations. My first and failed marriage. Crying at work. Felling like I didn't belong there, feeling guilty to this day. And part of my journey, starting on this stage, going to "Lean In," going to the foundation, is all about being more open and honest about those challenges, so that other women can be more open and honest, and all of us can work together towards real equality.
Те саме сталося, коли я написала свою книгу. Я почала писати книгу, перший розділ, я думала, він чудовий. У ньому було наведено багато даних, особистостей, на три сторінки я написала про матріархальні племена Маасай, та їхні соціологічні шаблони. Мій чоловік прочитав це і сказав, що воно прісне, як мої пластівці Wheaties на сніданок. (Сміх) Прошу вибачення у компанії Wheaties, якщо тут є представники. Він сказав, що ніхто, ніхто не читатиме цю книгу. Я усвідомила тоді, що мені треба бути чеснішою та відкритішою, і я мушу розповісти свою історію. Про те, що я досі не почуваюся впевненою в собі, хоч мала б, у багатьох ситуаціях. Мій перший невдалий шлюб. Сльози на роботі. Відчуття, що я не належу до середовища, почуття вини аж до цього дня. І частиною моєї історії, яка почалася на цій сцені і привела до створення книги та фундації, стала відкритість та чесність щодо моїх проблем, щоб спонукати інших жінок бути більш відкритими та чесними, і щоб усі ми могли працювати разом заради справжньої рівності.
PM: I think that one of the most striking parts about the book, and in my opinion, one of the reasons it's hit such a nerve and is resonating around the world, is that you are personal in the book, and that you do make it clear that, while you've observed some things that are very important for other women to know, that you've had the same challenges that many others of us have, as you faced the hurdles and the barriers and possibly the people who don't believe the same. So talk about that process: deciding you'd go public with the private part, and then you would also put yourself in the position of something of an expert on how to resolve those challenges.
ПМ: На мою думку, одним із найважливіших моментів у книзі, однією з причин, чому вона так торкає душу та має відголос у світі, це те, що ви говорите у книзі про особисте і даєте зрозуміти, що ви говорите про речі, які дуже важливо знати іншим жінкам, що у вас були такі ж проблеми, як у багатьох з нас, коли ви стикалися з перешкодами та людьми, які думають по-іншому. Розкажіть про цей процес: коли ви вирішили, що маєте вийти на публіку і розповісти про особисте, таким чином ви заявили про себе як експерта, який знає, як розв'язати ці проблеми.
SS: After I did the TED Talk, what happened was -- you know, I never really expected to write a book, I'm not an author, I'm not a writer, and it was viewed a lot, and it really started impacting people's lives. I got this great --- one of the first letters I got was from a woman who said that she was offered a really big promotion at work, and she turned it down, and she told her best friend she turned it down, and her best friend said, you really need to watch this TED Talk. And so she watched this TED Talk, and she went back the next day, she took the job, she went home, and she handed her husband the grocery list. (Laughter) And she said, I can do this.
ШС: Після виступу на TED я ніколи насправді не думала написати книгу, я не автор, не письменник, а цю книгу стали читати, і вона почала впливати на життя людей. Я отримала прекрасного листа - один із перших листів я отримала від жінки, яка розповіла, що їй запропонували дуже велике підвищення на роботі, і вона відмовилася, розповіла про це найкращій подрузі, а та сказала, ти мусиш подивитися цей виступ на TED. Вона подивилася, наступного дня вона погодилася на ту роботу, прийшла додому і вручила чоловікові список покупок продуктів. (Сміх) І сказала: я можу це зробити.
And what really mattered to me -- it wasn't only women in the corporate world, even though I did hear from a lot of them, and it did impact a lot of them, it was also people of all different circumstances. There was a doctor I met who was an attending physician at Johns Hopkins, and he said that until he saw my TED Talk, it never really occurred to him that even though half the students in his med school classes were women, they weren't speaking as much as the men as he did his rounds. So he started paying attention, and as he waited for raised hands, he realized the men's hands were up. So he started encouraging the women to raise their hands more, and it still didn't work. So he told everyone, no more hand raising, I'm cold-calling. So he could call evenly on men and women. And what he proved to himself was that the women knew the answers just as well or better, and he was able to go back to them and tell them that. And then there was the woman, stay-at-home mom, lives in a really difficult neighborhood, with not a great school, she said that TED Talk -- she's never had a corporate job, but that TED Talk inspired her to go to her school and fight for a better teacher for her child. And I guess it was part of was finding my own voice. And I realized that other women and men could find their voice through it, which is why I went from the talk to the book.
Для мене важливо ось що: у світі корпорацій є не тільки жінки, і я чула від працівників компаній, що книга вплинула на багатьох, на людей у різноманітних ситуаціях. Я познайомилася з лікарем, який був штатним працівником університету Джонса Гопкінса, він сказав, що допоки не побачив мого виступу на TED, ніколи не звертав уваги, що, попри те, що половина його студентів жінки, вони ніколи не говорили стільки, як чоловіки, під час дискусій. Тож він почав звертати на це увагу, і коли він чекав на підняті руки, то бачив, що підняті руки у чоловіків. Він почав заохочувати жінок також піднімати руки частіше, та все ж це і далі не спрацьовувало. Тож він сказав усім, більше не піднімайте руки, я буду викликати. І на вибір викликав то чоловіків, то жінок. І довів собі, що жінки знали відповіді так само ж добре або й краще, і він повідомив їм про це. Серед студентів була жінка, мама-домогосподарка, яка живе у справді неблагополучному кварталі, з не надто хорошою школою, вона ніколи не працювала у корпораціях, але сказала, що ця промова на TED надихнула її піти у школу і добиватися кращого вчителя для своєї дитини. У цьому випадку ішлося про віднайдення права голосу. Я усвідомила, що інші жінки та чоловіки могли знайти свій голос завдяки моїй доповіді, саме тому я після виступу написала книгу.
PM: And in the book, you not only found your voice, which is clear and strong in the book, but you also share what you've learned -- the experiences of other people in the lessons. And that's what I'm thinking about in terms of putting yourself in a -- you became a sort of expert in how you lean in. So what did that feel like, and become like in your life? To launch not just a book, not just a best-selling, best-viewed talk, but a movement, where people began to literally describe their actions at work as, I'm leaning in.
ПМ: У книзі ви не тільки знайшли свій власний голос, що чітко і твердо видно зі змісту, але також поділилися тим, чого ви навчилися - досвідом інших людей від отриманих вами уроків. Я гадаю, що розпочавши цей процес, ви наче стали експертом з того, як справлятися. Як ви почувалися, і як це реалізувалося у вашому житті? Видати не просто книгу, не просто бестселлер, не просто підготувати виступ, що має численні перегляди, а запровадити рух, у якому люди почали буквально описувати свої дії на роботі, як крок уперед.
SS: I mean, I'm grateful, I'm honored, I'm happy, and it's the very beginning. So I don't know if I'm an expert, or if anyone is an expert. I certainly have done a lot of research. I have read every study, I have pored over the materials, and the lessons are very clear. Because here's what we know: What we know is that stereotypes are holding women back from leadership roles all over the world. It's so striking. "Lean In" is very global, I've been all over the world, talking about it, and -- cultures are so different. Even within our own country, to Japan, to Korea, to China, to Asia, Europe, they're so different. Except for one thing: gender. All over the world, no matter what our cultures are, we think men should be strong, assertive, aggressive, have voice; we think women should speak when spoken to, help others.
ШС: Я вдячна за честь і щаслива, і це тільки початок. Не знаю, чи я є експертом, чи будь-хто інший. Безперечно, я провела багато досліджень. Прочитала всі праці на цю тематику, і висновки дуже чіткі. Бо ось що нам відомо. Відомо, що стереотипи стримують жінок від лідерських ролей у всьому світі. Це так вражає. Книга "Крок уперед" є дуже глобальною, я їздила по всьому світу, розповідаючи про неї, - культури такі різні. Навіть в межах нашої країни, Японія, Корея, Китай, Азія, Європа, вони всі дуже різні. Окрім однієї спільної речі: статі. По всьому світу, незалежно від культури, ми вважаємо, що чоловіки повинні бути сильними, наполегливими, агресивними, мати право голосу: ми думаємо, що жінки повинні говорити тоді, коли до них звертаються, допомагати іншим.
Now we have, all over the world, women are called "bossy." There is a word for "bossy," for little girls, in every language there's one. It's a word that's pretty much not used for little boys, because if a little boy leads, there's no negative word for it, it's expected. But if a little girl leads, she's bossy.
Тепер по всьому світу є жінки, яких називають "командирками". Існує світ "командирок", у кожній мові існує таке слово для маленьких дівчаток. Це слово, яке не вживається до малих хлопчиків, бо, якщо маленький хлопчик є лідером, для цього явища немає негативного слова, це очікувано. Проте якщо керує маленька дівчинка, вона "командирка".
Now I know there aren't a lot of men here, but bear with me. If you're a man, you'll have to represent your gender. Please raise your hand if you've been told you're too aggressive at work. (Laughter) There's always a few, it runs about five percent. Okay, get ready, gentlemen. If you're a woman, please raise your hand if you've ever been told you're too aggressive at work. (Laughter) That is what audiences have said in every country in the world, and it's deeply supported by the data.
Я знаю, що тут небагато чоловіків у залі, та підтвердіть мої слова. Якщо ви чоловік, вам треба представляти свою стать. Будь ласка, підійміть руку, якщо вам казали, що ви надто агресивні на роботі. (Сміх) Завжди знаходиться декілька, їх близько п'яти відсотків. Ок, приготуйтесь, джентльтмени. Якщо ви жінка, будь ласка, підійміть руку, якщо вам коли-небудь казали, що ви надто агресивні на роботі. (Сміх) Так публіка відповідала у кожній країні світу, і це підтверджено даними.
Now, do we think women are more aggressive than men? Of course not. It's just that we judge them through a different lens, and a lot of the character traits that you must exhibit to perform at work, to get results, to lead, are ones that we think, in a man, he's a boss, and in a woman, she's bossy. And the good news about this is that we can change this by acknowledging it.
Чи ми вважаємо жінок агресивнішими за чоловіків? Звісно, ні. Ми просто судимо їх з іншої точки зору, і багато рис характеру, які потрібно проявити на роботі для отримання результатів, для того, щоб керувати, є тими, які ми вважаємо прерогативами чоловіка, він є босом, а в жінці вони сприймаються як "командирські". Позитивним є те, що ми можемо це змінити, розповівши про цей факт.
One of the happiest moments I had in this whole journey is, after the book came out, I stood on a stage with John Chambers, the CEO of Cisco. He read the book. He stood on a stage with me, he invited me in front of his whole management team, men and women, and he said, I thought we were good at this. I thought I was good at this. And then I read this book, and I realized that we -- my company -- we have called all of our senior women too aggressive, and I'm standing on this stage, and I'm sorry. And I want you to know we're never going to do it again.
Один із найкращих моментів у цьому процесі був, коли вийшла книга, я стояла на сцені з Джоном Чемберсом, виконавчим директором компанії Cisco. Він прочитав книгу. Він стояв на сцені зі мною, запросив мене на зустріч з усією його керівною командою, чоловіками та жінками, і сказав: я думав, що в нас усе було з цим гаразд. Я думав, що в мене з цим усе було гаразд. А тоді я прочитав цю книгу та усвідомив, що ми, моя компанія, ми називали всіх наших жінок на керівних посадах надто агресивними, я стою зараз на цій сцені, і мені шкода. І хочу сказати вам, що ніколи більше так не робитимемо.
PM: Can we send that to a lot of other people that we know? (Applause)
ПМ: Можна ми це надішлемо багатьом нашим іншим знайомим? (Оплески)
SS: And so John is doing that because he believes it's good for his company, and so this kind of acknowledgement of these biases can change it. And so next time you all see someone call a little girl "bossy," you walk right up to that person, big smile, and you say, "That little girl's not bossy. That little girl has executive leadership skills." (Laughter)
ШС: Джон робить це, бо вважає, що так буде добре для його компанії, тож розповідаючи про цей факт можна добитись змін. Наступного разу, коли почуєте, як хтось називає маленьку дівчинку "командиркою", ви підійдете до тієї людини, широко усміхнетеся, і скажете: "Ця маленька дівчинка не командирка. Ця маленька дівчинка має задатки лідера". (Сміх)
PM: I know that's what you're telling your daughter. SS: Absolutely.
ПМ: Я знаю, що ви так говорите вашій доньці. ШС: Саме так.
PM: And you did focus in the book -- and the reason, as you said, in writing it, was to create a dialogue about this. I mean, let's just put it out there, face the fact that women are -- in a time when we have more open doors, and more opportunities -- are still not getting to the leadership positions. So in the months that have come since the book, in which "Lean In" focused on that and said, here are some of the challenges that remain, and many of them we have to own within ourselves and look at ourselves. What has changed? Have you seen changes?
ПМ: І ви зосередилися на цьому в книзі - і причиною для написання її, як ви вже сказали, було створення діалогу довкола цієї теми. Давайте зараз розпочнемо його тут, визнаємо той факт, що в часи, коли є більше відчинених дверей, більше можливостей, жінки все ще не отримують лідерських позицій. І в місяці після видання книги, у якій ішлося про цей факт, деякі проблеми все ж залишаються і стосуються багатьох з нас, і ми маємо подивитися на нас самих. Що змінилося? Ви побачили зміни?
SS: Well, there's certainly more dialogue, which is great. But what really matters to me, and I think all of us, is action. So everywhere I go, CEOs, they're mostly men, say to me, you're costing me so much money because all the women want to be paid as much as the men. And to them I say, I'm not sorry at all. (Laughter) At all. I mean, the women should be paid as much as the men.
ШС: Безсумнівно, довкола цього було створено діалог, і це чудово. Але для мене, і, гадаю, для всіх нас, важлива дія. Тож усюди, куди я приходжу, виконавчі директори, здебільшого це чоловіки, кажуть мені, ви коштуєте мені так багато грошей, тому що всі жінки хочуть, щоб їм платили так, як чоловікам. А я їм відповідаю, що мені зовсім не прикро. (Сміх) Зовсім. Бо жінкам повинні платити так, як чоловікам.
Everywhere I go, women tell me they ask for raises. Everywhere I go, women say they're getting better relationships with their spouses, asking for more help at home, asking for the promotions they should be getting at work, and importantly, believing it themselves. Even little things. One of the governors of one of the states told me that he didn't realize that more women were, in fact, literally sitting on the side of the room, which they are, and now he made a rule that all the women on his staff need to sit at the table.
Усюди, куди я приходжу, жінки говорять, що просять про підвищення. Усюди, куди я приходжу, жінки кажуть, що в них покращуються стосунки з їхніми чоловіками, коли вони просять про допомогу до дому, коли просять про підвищення на роботі, і, що важливо, вони починають вірити в себе. Навіть у незначні речі. Один із керівників штату сказав мені, що не усвідомлював того, що більшість жінок буквально сиділи по закутках кімнати, а тепер він увів правило, за яким усі жінки з його колективу мають сидіти за столом.
The foundation I started along with the book "Lean In" helps women, or men, start circles -- small groups, it can be 10, it can be however many you want, which meet once a month. I would have hoped that by now, we'd have about 500 circles. That would've been great. You know, 500 times roughly 10. There are over 12,000 circles in 50 countries in the world.
Фундація, яку я створила завдяки книзі "Крок уперед", допомагає жінкам, або чоловікам, розпочати роботу гуртків у малих групах, це може бути 10 осіб, або скільки забажаєте, які зустрічаються раз на місяць. Я сподівалася, що вдасться організувати близько 500 гуртків. Це було б прекрасно. Знаєте, 500 помножити на 10. Тепер є понад 12 000 гуртків у 50 країнах світу.
PM: Wow, that's amazing.
ПМ: Вау, це неймовірно.
SS: And these are people who are meeting every single month. I met one of them, I was in Beijing. A group of women, they're all about 29 or 30, they started the first Lean In circle in Beijing, several of them grew up in very poor, rural China. These women are 29, they are told by their society that they are "left over," because they are not yet married, and the process of coming together once a month at a meeting is helping them define who they are for themselves. What they want in their careers. The kind of partners they want, if at all. I looked at them, we went around and introduced ourselves, and they all said their names and where they're from, and I said, I'm Sheryl Sandberg, and this was my dream. And I kind of just started crying. Right, which, I admit, I do. Right? I've talked about it before. But the fact that a woman so far away out in the world, who grew up in a rural village, who's being told to marry someone she doesn't want to marry, can now go meet once a month with a group of people and refuse that, and find life on her own terms. That's the kind of change we have to hope for.
ШС: І всі ці люди збираються кожного місяця. Я зустрілася з одним із них, коли була в Пекіні. Група жінок, у віці 29-30 років, створили перший гурток у Пекіні, деякі з них виросли в дуже бідній сільській місцевості в Китаї. Цим жінкам 29 років, їхнє суспільство каже їм, що вони поза його межами, бо вони ще не одружені, і те, що ці жінки приходять разом раз на місяць на збори, допомагає їм визначити, ким вони є для себе самих. Чого вони хочуть у своїй кар'єрі. Яких партнерів вони хочуть, якщо взагалі їм це потрібно. Я подивилася на них, ми познайомилися, і всі назвали свої імена та розповіли, звідки вони родом, я мовила, мене звати Шеріл Сендберґ, і я про це мріяла. І я просто розплакалась. Так, визнаю, зі мною таке буває. Я згадувала про це раніше. Але те, що жінка в такій віддаленій частині світу, яка виросла в селі, якій наказували одружуватися з кимось, з ким вона не хотіла одружуватись, може тепер раз на місяць зустрітися з групою людей і відмовитися від цього, і знайти життя, таке, яке їй подобається. Ось таких змін ми маємо сподіватися.
PM: Have you been surprised by the global nature of the message? Because I think when the book first came out, many people thought, well, this is a really important handbook for young women on their way up. They need to look at this, anticipate the barriers, and recognize them, put them out in the open, have the dialogue about it, but that it's really for women who are that. Doing that. Pursuing the corporate world. And yet the book is being read, as you say, in rural and developing countries. What part of that has surprised you, and perhaps led to a new perspective on your part?
ПМ: Вас здивувала глобальна природа вашого послання? Мені здається, що коли вперше вийшла книга, багато людей подумали, що це справді важливий посібник для молодої жінки, яка шукає шлях нагору. Їм треба подивитись на це, подолати перепони, та визнати їх, розповісти про них відкрито почати розмовляти про це, але це дійсно для жінок, які прагнуть бути лідерами. Роблять це. Прокладають шлях у світі корпорацій. Книгу читають тепер у країнах, що розвиваються, у селах. Що саме з цього здивувало вас, і, можливо, привело вас до нових перспектив з вашого боку?
SS: The book is about self-confidence, and about equality. And it turns out, everywhere in the world, women need more self-confidence, because the world tells us we're not equal to men. Everywhere in the world, we live in a world where the men get "and," and women get "or." I've never met a man who's been asked how he does it all. (Laughter)
ШС: Ця книга про впевненість у собі і про рівність. Виявляється, у всьому світі жінки потребують більше впевненості в собі, тому що світ каже нам, що ми не рівні з чоловіками. Усюди в світі ми живемо в просторі, в якому чоловіки отримують "і", а жінки отримують "або". Я ніколи не стикалася з чоловіком, якого питали, як йому це все вдається. (Сміх)
Again, I'm going to turn to the men in the audience: Please raise your hand if you've been asked, how do you do it all? (Laughter) Men only. Women, women. Please raise your hand if you've been asked how you do it all? We assume men can do it all, slash -- have jobs and children. We assume women can't, and that's ridiculous, because the great majority of women everywhere in the world, including the United States, work full time and have children.
Знову ж таки, звернуся до чоловіків у залі: Будь ласка, підніміть руки, якщо вас питали, як вам це все вдається? (Сміх) Тільки чоловіки. Жінки, жінки. Будь ласка, підніміть руки, якщо вас питали, як вам це все вдається? Ми припускаємо, що чоловіки можуть все робити, тобто мати роботу і дітей. І припускаємо, що жінки не можуть, і це смішно, тому що більшість жінок у всьому світі, включно зі Сполученими Штатами, працюють на повну ставку і мають дітей.
And I think people don't fully understand how broad the message is. There is a circle that's been started for rescued sex workers in Miami. They're using "Lean In" to help people make the transition back to what would be a fair life, really rescuing them from their pimps, and using it. There are dress-for-success groups in Texas which are using the book, for women who have never been to college. And we know there are groups all the way to Ethiopia. And so these messages of equality -- of how women are told they can't have what men can have -- how we assume that leadership is for men, how we assume that voice is for men, these affect all of us, and I think they are very universal. And it's part of what TEDWomen does. It unites all of us in a cause we have to believe in, which is more women, more voice, more equality.
Думаю, що люди не до кінця розуміють, наскільки глобальним є це послання. Є один гурток, який заснували для врятованих працівників секс-індустрії у Маямі. Вони використовують книгу, щоб допомогти людям у переході до того, що було б нормальним життям, рятуючи їх від сутенерів. Є групи в Техасі, які використовують книгу для вивчення ділового спілкування для жінок, які ніколи не ходили в коледж. Нам відомо, що існують групи по всій Ефіопії. І це послання про рівність, коли жінкам говорять, що вони не можуть мати того, що мають чоловіки, як ми сприймаємо лідерство серед чоловіків, право голосу для чоловіків, це впливає на всіх нас, і, на мою думку, ця проблема існує у всьому світі. Це частина того, чим займається TEDWomen. Вона об'єднує нас у тому, в що ми повинні вірити, а саме більше жінок з правом голосу, більше рівності.
PM: If you were invited now to make another TEDWomen talk, what would you say that is a result of this experience, for you personally, and what you've learned about women, and men, as you've made this journey?
ПМ: Якщо б вас запросили знову виступити на TEDWomen, що б ви сказали про результат вашого досвіду, особисто для вас, і що ви дізналися про жінок та чоловіків під час цієї кампанії?
SS: I think I would say -- I tried to say this strongly, but I think I can say it more strongly -- I want to say that the status quo is not enough. That it's not good enough, that it's not changing quickly enough. Since I gave my TED Talk and published my book, another year of data came out from the U.S. Census. And you know what we found? No movement in the wage gap for women in the United States. Seventy-seven cents to the dollar. If you are a black woman, 64 cents. If you are a Latina, we're at 54 cents. Do you know when the last time those numbers went up? 2002. We are stagnating, we are stagnating in so many ways. And I think we are not really being honest about that, for so many reasons. It's so hard to talk about gender. We shy away from the word "feminist," a word I really think we need to embrace. We have to get rid of the word bossy and bring back -- (Applause) I think I would say in a louder voice, we need to get rid of the word "bossy" and bring back the word "feminist," because we need it. (Applause)
ШС: Гадаю, я б сказала, - я спробувала сказати це сильно, але, мабуть, я можу сказати це ще сильніше - статус кво - це недостатньо. Це недостатньо, це не міняється швидко. Відтоді, як я виступила на TED і опублікувала свою книгу, бюро Сенсус оприлюднило нові дані за рік. Знаєте, що ми виявили? Різниця у заробітній платі для жінок у Сполучених Штатах не змінилась. Сімдесят сім центів проти долара.. Для темношкірих жінок, 64 центи. Для латиноамериканських, 54 центи. Знаєте, коли востаннє ці цифри піднімались? У 2002. Ми стоїмо на місці, стоїмо на місці у стількох речах. І думаю, ми не до кінця чесні, говорячи про це, з багатьох причин. Так важко говорити про стать. Ми надто сором'язливі, щоб вживати слово "феміністка", слово, яке, на мою думку, ми повинні прийняти. Ми мусимо відкинути слово "командирка" і повернути - (Оплески) думаю, варто сказати це голосніше, ми повинні відкинути слово "командирка" і повернути у вжиток слово "феміністка", бо ми цього потребуємо. (Оплески)
PM: And we all need to do a lot more leaning in.
ПМ: Нам усім потрібно робити трохи більше кроків уперед.
SS: A lot more leaning in.
ШС: Набагато більше кроків уперед.
PM: Thank you, Sheryl. Thanks for leaning in and saying yes.
ПМ: Дякую, Шеріл. Дякую за те, що наважилися і сказали "так".
SS: Thank you.
ШС: Дякую.
(Applause)
(Оплески)