Namaskar.
Добрий день!
I'm a movie star, I'm 51 years of age, and I don't use Botox as yet.
Я зірка кіно, мені 51, і я досі не використовую ботокс.
(Laughter)
(Сміх)
So I'm clean, but I do behave like you saw like a 21-year-old in my movies. Yeah, I do that. I sell dreams, and I peddle love to millions of people back home in India who assume that I'm the best lover in the world.
Отже, я чистий, але іноді справді поводжуся як 21-річний герой своїх фільмів. Так, я не жартую. Я продаю мрії, надсилаю кохання мільйонам у рідній Індії, які вважають, що я найкращий коханець у світі.
(Laughter)
(Сміх)
If you don't tell anyone, I'm going to tell you I'm not, but I never let that assumption go away.
По секрету скажу вам, що це неправда, але я ніколи не буду заперечувати це припущення.
(Laughter)
(Сміх)
I've also been made to understand there are lots of you here who haven't seen my work, and I feel really sad for you.
Мені також дали зрозуміти, що багато з присутніх тут не знайомі з моєю творчістю, і мені вас дуже жаль.
(Laughter)
(Сміх)
(Applause)
(Оплески)
That doesn't take away from the fact that I'm completely self-obsessed, as a movie star should be.
Це не применшує той факт, що я надзвичайно самозакоханий, адже я зірка кіно.
(Laughter)
(Сміх)
That's when my friends, Chris and Juliet called me here to speak about the future "you." Naturally, it follows I'm going to speak about the present me.
Тому мої друзі Кріс та Джулієт запросили мене сюди, щоб поговорити про майбутню версію "вас". Звичайно, для початку мені треба розказати про себе теперішнього.
(Laughter)
(Сміх)
Because I truly believe that humanity is a lot like me.
Бо я дійсно вважаю, що у мене з людством багато спільного.
(Laughter)
(Сміх)
It is. It is. It's an aging movie star, grappling with all the newness around itself, wondering whether it got it right in the first place, and still trying to find a way to keep on shining regardless.
Це так. Воно — ніби згасаюча зірка кіно, яка намагається призвичаїтися до змін навколо себе і гадає, чи правильно вона вчинила з самого початку, досі намагаючись знайти спосіб, щоб світити, незважаючи ні на що.
I was born in a refugee colony in the capital city of India, New Delhi. And my father was a freedom fighter. My mother was, well, just a fighter like mothers are. And much like the original homo sapiens, we struggled to survive. When I was in my early 20s, I lost both my parents, which I must admit seems a bit careless of me now, but --
Я народився у колонії біженців у столиці Індії, Нью-Делі. Мій батько був борцем за свободу. А мама була просто борцем, як і всі матері. І так само, як і перші homo sapiens, ми боролися за виживання. Коли мені було трохи більше 20, я втратив обох батьків, що, маю зізнатися, здається необачним з мого боку, але --
(Laughter)
(Сміх)
I do remember the night my father died, and I remember the driver of a neighbor who was driving us to the hospital. He mumbled something about "dead people don't tip so well" and walked away into the dark. And I was only 14 then, and I put my father's dead body in the back seat of the car, and my mother besides me, I started driving back from the hospital to the house. And in the middle of her quiet crying, my mother looked at me and she said, "Son, when did you learn to drive?" And I thought about it and realized, and I said to my mom, "Just now, Mom."
Я пам'ятаю ніч, коли помер батько, і пам'ятаю водія, який відвіз нас до лікарні. Він пробубонів щось на кшталт: "Мертві не дають чайових" і розчинився у темряві. Мені було тоді лише 14, я поклав тіло батька на заднє сидіння авто, і з мамою поряд зі мною, почав їхати від лікарні додому. І під час свого тихого ридання вона подивилася на мене і спитала: "Сину, коли ти навчився водити?" Я подумав, і зрозумівши дещо, сказав їй: "Щойно, мамо".
(Laughter)
(Сміх)
So from that night onwards, much akin to humanity in its adolescence, I learned the crude tools of survival. And the framework of life was very, very simple then, to be honest. You know, you just ate what you got and did whatever you were told to do. I thought celiac was a vegetable, and vegan, of course, was Mr. Spock's lost comrade in "Star Trek."
Тож від тієї ночі, як і людство на стадії юності, я почав вивчати жорстокі методи виживання. А основи життя тоді були дуже простими, чесно кажучи. Їси, що в тебе є, робиш, що тобі кажуть. Я думав, що целіакія — це овоч, а веган — це загиблий товариш Спока з "Зоряного шляху".
(Laughter)
(Сміх)
You married the first girl that you dated, and you were a techie if you could fix the carburetor in your car. I really thought that gay was a sophisticated English word for happy. And Lesbian, of course, was the capital of Portugal, as you all know.
Одружуєшся з першою дівчиною, з якою зустрічаєшся, і знаєшся технарем, якщо можеш відремонтувати карбюратор у своєму авто. Я правда думав, що "гей" витонченою англійською означає "щасливий". А "лесбійка" — це, звичайно, мешканка столиці Португалії.
(Laughter)
(Сміх)
Where was I? We relied on systems created through the toil and sacrifice of generations before to protect us, and we felt that governments actually worked for our betterment. Science was simple and logical, Apple was still then just a fruit owned by Eve first and then Newton, not by Steve Jobs, until then. And "Eureka!" was what you screamed when you wanted to run naked on the streets. You went wherever life took you for work, and people were mostly welcoming of you. Migration was a term then still reserved for Siberian cranes, not human beings. Most importantly, you were who you were and you said what you thought.
На чому я зупинився? Ми спиралися на системи, вироджені жертвами та важкою працею попередніх поколінь для нашого захисту, і вважали, що уряди дійсно працюють для покращення нашого життя. Наука була простою та логічною, яблуко тоді було лише фруктом, що пов'язували з Євою, потім з Ньютоном, а не зі Стівом Джобсом. А "Еврика!" ти кричав тоді, коли хотів голяка пробігти по вулиці. У пошуках роботи ти йшов світ за очі, а люди в основному ставились до тебе з прихильністю. "Міграція" тоді була терміном, що застосовувався до перелітних пташок, а не людей. Більш того, ти був тим, ким був, і говорив, що думав.
Then in my late 20s, I shifted to the sprawling metropolis of Mumbai, and my framework, like the newly industrialized aspirational humanity, began to alter. In the urban rush for a new, more embellished survival, things started to look a little different. I met people who had descended from all over the world, faces, races, genders, money-lenders. Definitions became more and more fluid. Work began to define you at that time in an overwhelmingly equalizing manner, and all the systems started to feel less reliable to me, almost too thick to hold on to the diversity of mankind and the human need to progress and grow. Ideas were flowing with more freedom and speed. And I experienced the miracle of human innovation and cooperation, and my own creativity, when supported by the resourcefulness of this collective endeavor, catapulted me into superstardom.
Коли мені було біля 30, я переїхав у шумний мегаполіс Мумбаї, і стиль мого життя, як і людства у період індустріалізації, почав змінюватися. У міській гонитві за новим, красивим життям дещо почало виглядати інакше. Я зустрічав людей, які походили з усього світу, з різними обличчями, різних рас, статей, бідних, багатих. Чіткі раніше контури ставали розмитими. Робота почала бути фактором, що визначає, ким ти є, надзвичайно зрівнюючи всіх, і всі системи більше не здавались мені надійними, будучи не в змозі впоратися з різноманітністю людства та його жагою до прогресу та зростання. Ідеї вирували з більшою свободою та швидкістю. Я на собі відчув диво людської здатності до інновацій і взаємодії та свій власний творчий потенціал, що, підживлений енергією цих колективних зусиль, підніс мене до статусу суперзірки.
I started to feel that I had arrived, and generally, by the time I was 40, I was really, really flying. I was all over the place. You know? I'd done 50 films by then and 200 songs, and I'd been knighted by the Malaysians. I had been given the highest civil honor by the French government, the title of which for the life of me I can't pronounce even until now.
Я почав відчувати, що я зробив прорив, і не досягши 40 років, я відчував неабияке піднесення. Я був на вершині. Знаєте, до тих пір я вже знявся у 50 стрічках, записав 200 пісень, був посвячений у лицарі в Малайзії. Я отримав найвищу відзнаку пошани від французького уряду, титул, який я, хоч убийте, не можу вимовити і досі.
(Laughter)
(Сміх)
I'm sorry, France, and thank you, France, for doing that. But much bigger than that, I got to meet Angelina Jolie --
Вибач і дякую тобі за це, Франціє. Але, найкраще за все — я познайомився з Анджеліною Джолі.
(Laughter)
(Сміх)
for two and a half seconds.
Тривало це дві з половиною секунди.
(Laughter)
(Сміх)
And I'm sure she also remembers that encounter somewhere. OK, maybe not. And I sat next to Hannah Montana on a round dinner table with her back towards me most of the time. Like I said, I was flying, from Miley to Jolie, and humanity was soaring with me. We were both pretty much flying off the handle, actually.
І я впевнений, що вона теж пам'ятає ту зустріч. А може й ні. Я також сидів за одним столом з Ханною Монтаною, та вона майже завжди була повернена до мене спиною. Як я і казав, все йшло чудово, від Майлі до Джолі, і людство так само переживало піднесення. Насправді, ми неначе з ланцюга зірвалися.
And then you all know what happened. The internet happened. I was in my late 40s, and I started tweeting like a canary in a birdcage and assuming that, you know, people who peered into my world would admire it for the miracle I believed it to be. But something else awaited me and humanity. You know, we had expected an expansion of ideas and dreams with the enhanced connectivity of the world. We had not bargained for the village-like enclosure of thought, of judgment, of definition that flowed from the same place that freedom and revolution was taking place in. Everything I said took a new meaning. Everything I did -- good, bad, ugly -- was there for the world to comment upon and judge. As a matter of fact, everything I didn't say or do also met with the same fate.
Ви знаєте, що сталося потім. Потім з'явився інтернет. Мені було далеко за 40, і я почав цвірінькати на Твіттері, як канарка у клітці, і думав, що люди, зазираючи у мій світ, будуть ним захоплюватися, бо я його вважав дивовижним. Але на мене і людство очікувало дещо інше. Знаєте, ми сподівались побачити розширення масштабу ідей та мрій в умовах укріплення взаємопов'язаності світу. Ми не боролись за провінційну обмеженість думки, суджень або міркувань, що мали корені у тому ж місці, що й свобода та революція. Все сказане мною набувало нового значення. Все, що я робив, — хороше, погане, жахливе — міг критикувати та судити увесь світ. До речі, все, що я не робив чи не казав, спіткала така сама доля.
Four years ago, my lovely wife Gauri and me decided to have a third child. It was claimed on the net that he was the love child of our first child who was 15 years old. Apparently, he had sown his wild oats with a girl while driving her car in Romania. And yeah, there was a fake video to go with it. And we were so disturbed as a family. My son, who is 19 now, even now when you say "hello" to him, he just turns around and says, "But bro, I didn't even have a European driving license."
Чотири роки тому я зі своєю чудовою дружиною Гаурі вирішили завести третю дитину. В інтернеті заявили, що це була позашлюбна дитина нашого першого сина, якому було 15 років. Було сказано, що він не стримався, коли їхав в машині з дівчиною в Румунії. Навіть було фейкове відео. Наша родина була надзвичайно стурбована. Мій син, якому зараз 19, у відповідь на просте "привіт" досі говорить: "Чувак, у мене навіть не було європейських водійських прав".
(Laughter)
(Сміх)
Yeah. In this new world, slowly, reality became virtual and virtual became real, and I started to feel that I could not be who I wanted to be or say what I actually thought, and humanity at this time completely identified with me. I think both of us were going through our midlife crisis, and humanity, like me, was becoming an overexposed prima donna. I started to sell everything, from hair oil to diesel generators. Humanity was buying everything from crude oil to nuclear reactors. You know, I even tried to get into a skintight superhero suit to reinvent myself. I must admit I failed miserably. And just an aside I want to say on behalf of all the Batmen, Spider-Men and Supermen of the world, you have to commend them, because it really hurts in the crotch, that superhero suit.
От так. У цьому новому світі поступово реальність стала віртуальною, а віртуальне — реальністю, і я почав відчувати, що не можу бути тим, ким хотів, чи говорити, що думав насправді, і стан людства в цей момент повністю відповідав моєму. Думаю, що людство, як і я, переживало кризу середнього віку, і людство, як і я, ставало надрозрекламованою примадонною. Я почав продавати все — від олії для волосся до дизельних генераторів. Людство купувало усе від сирої нафти до ядерних реакторів. Знаєте, я навіть намагався затягти себе в латексний костюм супергероя, щоб відновити свою популярність. Зізнаюся, я з тріском провалився. До речі, на захист всіх Бетменів, Спайдерменів та Суперменів світу, віддайте їм належне, бо ті супергеройські костюми дуже тиснуть на промежину.
(Laughter)
(Сміх)
Yeah, I'm being honest. I need to tell you this here. Really. And accidentally, I happened to even invent a new dance form which I didn't realize, and it became a rage. So if it's all right, and you've seen a bit of me, so I'm quite shameless, I'll show you. It was called the Lungi dance. So if it's all right, I'll just show you. I'm talented otherwise.
Так, я правду кажу. Я маю сказати це вам. Правда. Випадково я навіть винайшов новий танець, про що я навіть не здогадувався. І він став мегапопулярним. Ви мене вже бачили і знаєте, що я досить безсоромний, тож, якщо дозволите, я вам покажу. Це називається "лунгі". Якщо дозволите, я вам просто покажу. В мене багато талантів.
(Cheers)
(Схвальні вигуки)
So it went something like this.
Отже, це виглядає приблизно так.
Lungi dance. Lungi dance. Lungi dance. Lungi dance. Lungi dance. Lungi dance. Lungi dance. Lungi dance. Lungi dance. Lungi dance. Lungi dance. Lungi.
Лунгі денс. Лунгі денс. Лунгі денс. Лунгі денс. Лунгі денс. Лунгі денс. Лунгі денс. Лунгі денс. Лунгі денс. Лунгі денс. Лунгі денс. Лунгі.
That's it. It became a rage.
От і все. Це стало шалено популярно.
(Cheers)
(Схвальні вигуки)
It really did. Like you notice, nobody could make any sense of what was happening except me, and I didn't give a damn, really, because the whole world, and whole humanity, seemed as confused and lost as I was. I didn't give up then. I even tried to reconstruct my identity on the social media like everyone else does. I thought if I put on philosophical tweets out there people will think I'm with it, but some of the responses I got from those tweets were extremely confusing acronyms which I didn't understand. You know? ROFL, LOL. "Adidas," somebody wrote back to one of my more thought-provoking tweets and I was wondering why would you name a sneaker, I mean, why would you write back the name of a sneaker to me? And I asked my 16-year-old daughter, and she enlightened me. "Adidas" now means "All day I dream about sex."
Справді. Як ви помітили, ніхто не міг збагнути, що відбувається, крім мене. А мені, якщо чесно, було все одно, тому що увесь світ і все людство було так само розгублене і збентежене, як і я. Тоді я не здався. Я навіть намагався відновити свою персону у соцмережах, як це роблять всі інші. Я думав, що коли напишу наповнені філософією твіти, люди подумають, що я крутий, але на ті повідомлення я отримав купу відповідей у вигляді незрозумілих мені акронімів. Наприклад, ROFL, LOL. "Adidas" — хтось написав мені у відповідь на один з моїх розумних твітів, і я подумав, до чого тут фірма кросівок, тобто навіщо відсилати назву фірми кросівок у відповідь? Я запитав свою 16-річну доньку і вона мене просвітила. "Adidas" зараз означає "Весь день я думаю про секс".
(Laughter)
(Сміх)
Really. I didn't know if you know that. So I wrote back, "WTF" in bold to Mr. Adidas, thanking secretly that some acronyms and things won't change at all. WTF.
Правда. Не знаю, чи ви знали про це. Тож я відповів "WTF" великими літерами містеру Адідасу, про себе радіючи, що деякі акроніми та речі зовсім не змінилися. WTF (Якого біса?)
But here we are. I am 51 years old, like I told you, and mind-numbing acronyms notwithstanding, I just want to tell you if there has been a momentous time for humanity to exist, it is now, because the present you is brave. The present you is hopeful. The present you is innovative and resourceful, and of course, the present you is annoyingly indefinable. And in this spell-binding, imperfect moment of existence, feeling a little brave just before I came here, I decided to take a good, hard look at my face. And I realized that I'm beginning to look more and more like the wax statue of me at Madame Tussaud's.
Та ось ми тут. Мені 51, як я казав, і незважаючи на ці нудні акроніми, я просто хочу вам сказати, якщо колись і був переломний момент у людському існуванні, то це зараз, тому що сучасна версія вас — хоробра. Вона сповнена надій. Сучасна версія вас винахідлива, ідейна, і, звичайно ж, не піддається чіткому поясненню, а це дійсно дратує. І саме в цей гіпнотизуючий неідеальний момент існування я відчув прилив хоробрості перед тим, як прийти сюди, і вирішив ретельно розглянути своє обличчя. І зрозумів, що я стаю все більше схожим на свою воскову фігуру у музеї мадам Тюссо.
(Laughter)
(Сміх)
Yeah, and in that moment of realization, I asked the most central and pertinent question to humanity and me: Do I need to fix my face? Really. I'm an actor, like I told you, a modern expression of human creativity. The land I come from is the source of inexplicable but very simple spirituality. In its immense generosity, India decided somehow that I, the Muslim son of a broke freedom fighter who accidentally ventured into the business of selling dreams, should become its king of romance, the "Badhshah of Bollywood," the greatest lover the country has ever seen ... with this face. Yeah.
Так, і в цей момент осяяння я поставив собі і людству найважливіше й найдоречніше питання: "А чи не треба мені підправити обличчя?" Правда. Я актор, як і казав, сучасне втілення людської творчості. Країна, звідки я родом, є джерелом незбагненної, та дуже простої духовності. Через свою безкрайню щедрість Індія чомусь вирішила, що я, мусульманин, син бідного борця за свободу, який випадково потрапив у індустрію продажу мрій, маю стати королем романтики, "королем Боллівуду", найкращого коханця, якого бачила ця країна... з таким обличчям. Атож.
(Laughter)
(Сміх)
Which has alternately been described as ugly, unconventional, and strangely, not chocolatey enough.
Яке інакше називали потворним, нетрадиційним, і на подив, недостатньо шоколадним.
(Laughter)
(Сміх)
The people of this ancient land embraced me in their limitless love, and I've learned from these people that neither power nor poverty can make your life more magical or less tortuous. I've learned from the people of my country that the dignity of a life, a human being, a culture, a religion, a country actually resides in its ability for grace and compassion. I've learned that whatever moves you, whatever urges you to create, to build, whatever keeps you from failing, whatever helps you survive, is perhaps the oldest and the simplest emotion known to mankind, and that is love. A mystic poet from my land famously wrote,
Народ цієї стародавньої країни обігрів мене своєю нескінченною любов'ю, і саме від нього я дізнався, що влада чи бідність не впливають на те, чи є ваше життя казковим чи тернистим. Від свого народу я дізнався, що гідність життя, людини, культури, релігії, країни насправді криється у їх здатності до милосердя та співчуття. Я зрозумів, те, що керує тобою, заставляє тебе творити і будувати, те, що не дає тобі впасти і допомагає вижити, — це, можливо, найдревніша та найпростіша відома людству емоція — це любов. Поет-містик з моєї країни колись написав цей відомий вірш:
(Recites poem in Hindi)
(Декламує вірш мовою гінді)
(Poem ends)
Which loosely translates into that whatever -- yeah, if you know Hindi, please clap, yeah.
Що у вільному перекладі... якщо розумієте гінді, то, будь ласка, аплодуйте.
(Applause)
(Оплески)
It's very difficult to remember. Which loosely translates into actually saying that all the books of knowledge that you might read and then go ahead and impart your knowledge through innovation, through creativity, through technology, but mankind will never be the wiser about its future unless it is coupled with a sense of love and compassion for their fellow beings. The two and a half alphabets which form the word "प्रेम," which means "love," if you are able to understand that and practice it, that itself is enough to enlighten mankind. So I truly believe the future "you" has to be a you that loves. Otherwise it will cease to flourish. It will perish in its own self-absorption.
Його дуже важко запам'ятати. Цей вірш у вільному перекладі розповідає про те, що ви можете прочитати всі розумні книжки, а потім поділитися цими знаннями шляхом інновацій, творчості, технологій, але людство ніколи не буде мати краще майбутнє, якщо набуті знання не будуть йти пліч-о-пліч з почуттям любові та милосердя до собі подібних. Два з половиною символи, які утворюють слово "प्रेम", що означає "любов", якщо ви здатні осягти це розумом та втілити у життя, то цього вже достатньо для просвітлення людства. Тож я впевнений, що майбутня версія вас має любити. Інакше вона перестане розвиватися. Інакше вона загине у власному самозахопленні.
So you may use your power to build walls and keep people outside, or you may use it to break barriers and welcome them in. You may use your faith to make people afraid and terrify them into submission, or you can use it to give courage to people so they rise to the greatest heights of enlightenment. You can use your energy to build nuclear bombs and spread the darkness of destruction, or you can use it to spread the joy of light to millions. You may filthy up the oceans callously and cut down all the forests. You can destroy the ecology, or turn to them with love and regenerate life from the waters and trees. You may land on Mars and build armed citadels, or you may look for life-forms and species to learn from and respect. And you can use all the moneys we all have earned to wage futile wars and give guns in the hands of little children to kill each other with, or you can use it to make more food to fill their stomachs with.
Можна застосовувати свою владу для будівництва стін, щоб відгородитися від людей, а можна ламати перешкоди, щоб запрошувати їх до свого дому. Можна застосовувати віру і залякувати людей, змушувати їх підкорюватися, а можна наділити їх хоробрістю, щоб вони досягли вершин освіченості. Можна використовувати енергію для створення ядерних бомб і поширювати розруху, а можна розповсюджувати мільйонам радість просвітлення. Можна бездушно засмічувати океани і вирубувати ліси, можна знищити екологію. Або поставитися до них з любов'ю та черпати життєву енергію з вод та дерев. Можна приземлитися на Марсі та будувати оборонні фортеці, а можна шукати нові форми та види життя, на які можна рівнятися. Можна використовувати всі зароблені нами гроші для ведення марних війн та вкладати зброю в руки маленьких дітей, яку вони направлять один на одного, а можна використати їх, щоб виростити їжу і нагодувати їх.
My country has taught me the capacity for a human being to love is akin to godliness. It shines forth in a world which civilization, I think, already has tampered too much with. In the last few days, the talks here, the wonderful people coming and showing their talent, talking about individual achievements, the innovation, the technology, the sciences, the knowledge we are gaining by being here in the presence of TED Talks and all of you are reasons enough for us to celebrate the future "us." But within that celebration the quest to cultivate our capacity for love and compassion has to assert itself, has to assert itself, just as equally.
Моя країна навчила мене, що здатність людини любити подібна до божественності. Вона освітлює світ, якому цивілізація, на мою думку, вже значно нашкодила. За останні кілька днів ці виступи, ці прекрасні люди, які приїхали продемонструвати свої таланти, які говорили про власні досягнення, інновації, технології, науки, знання, які ми здобуваємо, перебуваючи тут, на конференції TED і у присутності всіх вас, — це достатньо вагомі причини, щоб радіти за майбутніх нас. Але у всій цій радості наше бажання розвивати здатність до любові та милосердя повинно укріплюватися, повинно мати таку ж силу.
So I believe the future "you" is an infinite you. It's called a chakra in India, like a circle. It ends where it begins from to complete itself. A you that perceives time and space differently understands both your unimaginable and fantastic importance and your complete unimportance in the larger context of the universe. A you that returns back to the original innocence of humanity, which loves from the purity of heart, which sees from the eyes of truth, which dreams from the clarity of an untampered mind.
Тож я вірю, що майбутня версія вас — безмежна. В Індії це називається чакра, як коло. Воно закінчується на своєму початку, довершуючи себе. Це та версія вас, яка сприймає час і простір інакше, розуміє і вашу надзвичайну та виключну важливість, і абсолютну неістотність у величезному масштабі всесвіту. Та версія вас, що повертається до незайманих витоків людства, яке любить непорочністю серця, яке бачить очима істини, чиї мрії линуть з прозорості неприборканого розуму.
The future "you" has to be like an aging movie star who has been made to believe that there is a possibility of a world which is completely, wholly, self-obsessively in love with itself. A world -- really, it has to be a you to create a world which is its own best lover. That I believe, ladies and gentlemen, should be the future "you."
Майбутня версія вас має бути як згасаюча зірка кіно, яку запевнили, що є версія світу, яка повністю, цілком та одержимо любить себе. Саме ви маєте створити світ, який сам собі буде найкращою парою. Це, я вважаю, пані та панове, має бути майбутня версія вас.
Thank you very much. Shukriya.
Дуже вам дякую. Шукрія.
(Applause)
(Оплески)
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)