As a conceptual artist, I'm constantly looking for creative ways to spark challenging conversations. I do this though painting, sculpture, video and performance. But regardless of the format, two of my favorite materials are history and dialogue.
Як художник-концептуаліст, я постійно шукаю креативні способи, як надихнути на непросту розмову. Я роблю це з допомогою картин, скульптури, відео та перфомансу. Проте незалежно від формату, моїми двома улюбленими матеріалами є історія та діалог.
In 2007, I created "Lotus," a seven-and-a-half-foot diameter, 600-pound glass depiction of a lotus blossom. In Buddhism, the lotus is a symbol for transcendence and for purity of mind and spirit. But a closer look at this lotus reveals each petal to be the cross-section of a slave ship. This iconic diagram was taken from a British slaving manual and later used by abolitionists to show the atrocities of slavery. In America, we don't like to talk about slavery, nor do we look at it as a global industry. But by using this Buddhist symbol, I hope to universalize and transcend the history and trauma of black America and encourage discussions about our shared past.
В 2007 я створив "Лотос", діаметром сім з половиною футів, вагою 600 фунтів, скляне зображення квітки лотоса. В Буддизмі лотос - це символ трансцендентності і чистоти розуму та душі. Проте придивившись ближче до цього лотоса, бачимо, що кожен пелюсток є поперечним перерізом рабовласницького човна. Ця культова діаграма була взята із британського рабовласницького посібника і згодом використана аболіціоністами, щоб показати жахи рабства. В Америці нам не подобається говорити про рабство, так само як і дивитися на нього як глобальну індустрію. Проте використовуючи цей символ Буддизму, я сподіваюся зробити загальною та вивести за рамки історію та трагедію темношкірих американців та заохотити до дискусії про наше спільне минуле.
To create "Lotus," we carved over 6,000 figures. And this later led to a commission by the City of New York to create a 28-foot version in steel as a permanent installation at the Eagle Academy for Young Men, a school for black and latino students, the two groups most affected by this history. The same two groups are very affected by a more recent phenomenon, but let me digress.
Щоб створити "Лотос", ми вирізьбили більш ніж 6 000 фігур. І згодом Нью-Йорк замовив створення 28-футової сталевої версії як постійної інсталяції при Орлиній академії для молодих чоловіків, школи для темношкірих та латино-американських студентів, двох груп, які історично найбільш постраждали. Ті ж самі дві групи уражені ще одним новітнім феноменом, проте дозвольте мені на хвильку відволіктися.
I've been collecting wooden African figures from tourist shops and flea markets around the world. The authenticity and origin of them is completely debatable, but people believe these to be imbued with power, or even magic. Only recently have I figured out how to use this in my own work.
Я колекціоную дерев'яні африканські фігури із сувенірних крамниць та блошиних ринків з усього світу. Їхня автентичність та походження є цілком спірним, проте люди вірять, що вони наділені силою чи навіть магією. Лише нещодавно я зрозумів, як їх використовувати в своїй роботі.
(Gun shots)
(Постріли)
Since 2012, the world has witnessed the killings of Trayvon Martin, Michael Brown, Eric Garner, Sandra Bland, Tamir Rice and literally countless other unarmed black citizens at the hands of the police, who frequently walk away with no punishment at all. In consideration of these victims and the several times that even I, a law-abiding, Ivy League professor, have been targeted and harassed at gunpoint by the police. I created this body of work simply entitled "BAM."
З 2012 світ був свідком вбиства Трейвона Мартіна, Майкла Брауна, Еріка Ґарнера, Сандри Бленд, Таміра Райса та ще незліченної кількості інших беззбройних темношкірих мешканців руками поліції, яка часто взагалі уникає будь-якого покарання. Беручи до уваги ці жертви і тих декілька разів, коли навіть я, законослухняний професор Ліги Плюща, був мішенню та під прицілом поліцейського пістолета, я створив цю роботу, назвавши її просто "Вибух".
It was important to erase the identity of each of these figures, to make them all look the same and easier to disregard. To do this, I dip them in a thick, brown wax before taking them to a shooting range where I re-sculpted them using bullets. And it was fun, playing with big guns and high-speed video cameras. But my reverence for these figures kept me from actually pulling the trigger, somehow feeling as if I would be shooting myself. Finally, my cameraman, Raul, fired the shots. I then took the fragments of these and created molds, and cast them first in wax, and finally in bronze like the image you see here, which bears the marks of its violent creation like battle wounds or scars.
Було важливо стерти ідентичність цих фігур, зробити їх одинаковими на вигляд та простішими для ігнорування. Аби досягти цього, я занурив їх у густий коричневий віск перед тим, як відніс у тир, де трансформував їх за допомогою куль. І це було весело - розважатись із важкою зброєю і високошвидкісною відеокамерою. Проте моя глибока повага до цих фігур стримувала мене власне натиснути курок, бо я почувався так, ніби мав стріляти в себе. Врешті-решт, мій оператор, Раул, здійснив постріли. Тоді я взяв їхні фрагменти, створив форми й залив їх спочатку воском, а тоді наостанок бронзою, як на зображенні, яке ви бачите, яка зберігає сліди жорстокого створення, наче бойові рани чи шрами.
When I showed this work recently in Miami, a woman told me she felt every gun shot to her soul. But she also felt that these artworks memorialized the victims of these killings as well as other victims of racial violence throughout US history.
Коли я нещодавно показував цю роботу в Маямі, одна жінка сказала, що вона до глибини душі відчула кожен постріл. Але вона також відчула, що ці мистецькі роботи увічнюють пам'ять як жертв цих розстрілів, так і жертв расової жорстокості впродовж історії США.
But "Lotus" and "BAM" are larger than just US history. While showing in Berlin last year, a philosophy student asked me what prompted these recent killings. I showed him a photo of a lynching postcard from the early 1900s and reminded him that these killings have been going on for over 500 years. But it's only through questions like his and more thoughtful dialogue about history and race can we evolve as individuals and society.
Проте "Лотос" і "Вибух" виходять за рамки лише історії США. Під час виставки в Берліні минулого року, студент філософії запитав мене, що спонукало ці нещодавні вбивства. Я показав їм фото листівки із лінчуванням з ранніх 1990-их і нагадав йому, що ці вбивства тривають впродовж більше ніж 500 років. Та лише завдяки таким запитанням та глибокому діалогу про історію та расу ми можемо розвиватися як індивідууми та як суспільство.
I hope my artwork creates a safe space for this type of honest exchange and an opportunity for people to engage one another in real and necessary conversation.
Я сподіваюсь, що моя мистецька праця створює безпечне місце для такого щирого обміну та можливості для людей залучати одне одного до реальної та необхідної розмови.
Thank you.
Дякую!
(Applause)
(Оплески)