I am so excited to be here. Everything in America is so much bigger than in Europe. Look at me -- I am huge!
Я така рада тут бути. У Америці все набагато більше, ніж у Європі. Погляньте на мене -- та я ж велетенська!
(Laughter)
(Сміх)
It's fantastic! And TED Talks -- TED Talks are where everybody has great ideas. So the question is: Where do those great ideas come from? Well, it's a little bit of debate, but it's generally reckoned that the average person -- that's me -- has about 50,000 thoughts a day. Which is a lot, until you realize that 95 percent of them are the same ones you had the day before.
Це фантастично! І про TED Talks -- TED Talks - це місце, де кожен має чудові ідеї. Питання ось у чому: звідки ж беруться ті грандіозні ідеї? Про це ведуться суперечки, але загалом вважається, що звичайна людина, тобто я -- має приблизно 50 тисяч думок в день. Що доволі таки багато, поки ви не збагнете, що 95% цих думок такі ж, як і вчора.
(Laughter)
(Сміх)
And a lot of mine are really boring, OK? I think things like, "Oh! I know -- I must clean the floor. Oh! I forgot to walk the dog." My most popular: "Don't eat that cookie."
І багато моїх думок досить надокучливі. Я думаю, наприклад, про: "О, я знаю, треба помити підлогу". "Ой, я забула вигуляти собаку". І одна з найпопулярніших: "Не їж це печиво!"
(Laughter)
(Сміх)
So, 95 percent repetition. That leaves us with just a five percent window of opportunity each day to actually think something new. And some of my new thoughts are useless. The other day I was watching some sports on television, and I was trying to decide why I just don't engage with it. Some of it I find curious. This is odd.
Таким чином, 95% повторювань. Що залишає нам всього 5% місця щодня, аби насправді подумати про щось нове. І деякі мої нові думки даремні. Днями я переглядала різні види спорту по телебаченні і намагалась вирішити, чому я просто ним не займаюсь. І деякі мене зацікавили. Дивно.
(Laughter)
(Сміх)
Do you think it would be worth being that flexible just to be able to see your heel at that angle?
Як ви гадаєте, чи варто бути таким гнучким, аби побачити свої власні п'яти під ось таким кутом?
(Laughter)
(Сміх)
And here's the thing: I'm never going to be able to relate to that, because I'm never going to be able to do it, OK? Well, not twice, anyway.
А справа ось у чому: воно мені ніколи не буде близьким по духу через те, що я ніколи не зможу цього повторити, правда ? І навіть не за другим разом.
(Laughter)
(Сміх)
But I'll tell you the truth. The truth is I have never been any good at sport, OK? I've reached that wonderful age when all my friends say, "Oh, I wish I was as fit as I was when I was 18." And I always feel rather smug then.
Але я розкажу вам правду. А правда в тому, що мені ніколи не вдавався спорт. Я дожила до того прекрасного віку, коли мої друзі кажуть: "О, як би я хотів бути у такій формі, як у 18". В таких випадках я завжди задоволена собою.
(Laughter)
(Сміх)
I'm exactly as fit as I was when I --
Я точно у такій же формі, як і в...
(Laughter)
(Сміх)
(Applause)
(Оплески)
I couldn't run then. I'm certainly not going to do it now.
Тоді я не вміла бігати. І звичайно, не робитиму це й тепер.
(Laughter)
(Сміх)
So then I had my new idea: Why not engage people like me in sport? I think what the world needs now is the Olympics for people with zero athletic ability.
Тоді у мене виникла нова ідея: чому б не залучати у спорт людей на кшталт мене? Я вважаю, що світові зараз необхідні Олімпійські ігри для людей без будь-яких атлетичних здібностей.
(Laughter)
(Сміх)
Oh, it would be so much more fun. We'd have three basic rules, OK? Obviously no drugs; no corruption, no skills.
О, було б весело. Було б три основних правила. Звичайно, жодних допінгів, корупції та навичок.
(Laughter)
(Сміх)
It would be -- No, it's a terrible idea. And I also know why I don't engage with sport when I watch it on television. It's because probably 97 percent of it is about men running and men kicking things, men trying to look neatly packaged in Lycra. There is --
Було б... Ні, це жахлива ідея. Також я знаю, чому не займаюсь спортом, коли дивлюсь його по телевізору. Оскільки, напевно, 97% з якого - чоловіки, які бігають, або чоловіки, які щось копають, і чоловіки, які намагаються виглядати витонченими у лайкрі. Там...
(Laughter)
(Сміх)
Not always successfully. There is --
Не завжди вдало. Є--
(Laughter)
(Сміх)
There is so little female sport on television, that a young woman watching might be forgiven for thinking, and how can I put this nicely, that the male member is the very lever you need to get yourself off the couch and onto a sports ground.
На телебаченні так мало жіночого виду спорту, що молоду дівчину, яка дивиться його, пробачать за думку, і - як би це м'якше висловитись - що чоловік-спортсмен є тим самим необхідним важелем, щоб покінчити з диваном і задуматись про спорт.
(Laughter)
(Сміх)
The inequalities in sport are breathtaking.
Нерівності у спорті перехоплюють подих.
So this is what happens to me: I have a brand new idea, and immediately I come back to an old one. The fact is, there is not now, nor has there ever been in the whole of history, a single country in the world where women have equality with men. Not one. 196 countries, it hasn't happened in the whole of evolution.
І це відбувається зі мною: я маю новісіньку ідею, але одразу ж берусь за стару. Справа в тому, що ні тепер, ні коли-небудь за всю історію людства не було жодної країни у світі, де жінки були б на рівні з чоловіками. Жодної. 196 країн, такого ніколи не було за всю історію еволюції.
So, here is a picture of evolution.
Що ж, ось зображення еволюції.
(Laughter)
(Сміх)
We women are not even in it!
І навіть нас, жінок, там немає!
(Laughter)
(Сміх)
It's a wonder men have been able to evolve quite so brilliantly. So --
Просто вражає, що чоловіки змогли так приголомшливо розвинутись. Отже,
(Laughter)
(Сміх)
It bugs me, and I know I should do something about it. But I'm busy, OK? I have a full-on career, I've got three kids, I've got an elderly mom. In fact, if I'm honest with you, one of the reasons I came out here is because TED Talks said I could have 15 minutes to myself, and I never have that much time --
Мене це дратує і я знаю - треба щось з цим робити. Але я зайнята. У мене серйозна робота, В мене троє дітей, в мене старшого віку мама. Насправді, cкажу вам відверто, одна з причин, чому я тут, є те, що TED Talks обіцяли мені аж цілих 15 хвилин, а в мене давно не було стільки часу.
(Laughter)
(Сміх)
(Applause)
(Оплески)
So I'm busy. And anyway, I already had a go at changing the world. Here's the thing, OK? Everybody has inside themselves what I call an "activation button." It's the button that gets pressed when you think, "I must do something about this." It gets pressed for all sorts of reasons. Maybe you face some kind of inequality, or you've come across an injustice of some kind, sometimes an illness strikes, or you're born in some way disadvantaged, or perhaps underprivileged. So I was born gay, OK? I've always known, I don't think my family were the least bit surprised. Here is a picture of me aged four. I look cute, but inside I genuinely believed that I looked like Clint Eastwood.
Загалом, я зайнята. У будь-якому випадку, я вже спробувала змінити світ. Справа ось у чому. У кожного з нас всередині є те, що я називаю "кнопкою активації". Ця кнопка натискається, коли ви міркуєте: "Я повинен щось з цим зробити". Ця кнопка натискається з різних причин. Коли ви стикаєтесь з нерівністю або ж наштовхуєтесь на несправедливість, часом вражає хвороба, або ж ви народилися з певними вадами, а, може, живете у неблагополучній сім'ї. Я народилася лесбіянкою. Я завжди це знала, не думаю, що моя сім'я була хоч трохи здивована. На цьому фото мені 4. Я виглядаю мило, але в душі я щиро вірила, що виглядаю як Клінт Іствуд.
(Laughter)
(Сміх)
So my activation button was pressed when I had my kids -- three wonderful kids, born to my then-partner. Now here's the thing: I work on television in Britain. By the time they were born, I was already hosting my own shows and working in the public eye. I love what I do, but I love my kids more. And I didn't want them to grow up with a secret. 1994, when my son, my youngest was born, there was not, as far as I was aware, a single out, gay woman in British public life. I don't think secrets are a good thing. I think they are a cancer of the soul. So I decided to come out.
Отож, моя "кнопка активації" була натиснута з появою дітей - троє чудових діток, народжених для моєї ще тодішньої співмешканки. Ось в чому річ: я працюю на телебаченні в Британії. До моменту їх народження, я вже вела свої власні шоу і також вела публічне життя. Я люблю свою справу, але своїх дітей я люблю більше. І я не хотіла, аби для них це була таємниця. У 1994, коли народився мій наймолодший син, у британському суспільстві не існувало, наскільки мені було відомо, жодної відкритої лесбійки. Не думаю, що таємниці - це хороша річ. Я вважаю, що вони є раком для душі. Тож я вирішила відкритись.
Everybody warned me that I would never work again, but I decided it was absolutely worth the risk. Well, it was hell. In Britain, we have a particularly vicious section of the right-wing press, and they went nuts. And their hatred stirred up the less stable elements of society, and we got death threats -- enough death threats that I had to take the kids into hiding, and we had to have police protection. And I promise you there were many moments in the still of the night when I was terrified by what I had done.
Всі попереджали, що я ніколи не працюватиму знову, але я вирішила, що це, без сумніву, вартує ризику. Це було пекло. У Британії є особливо злі представники преси, яка належить правому крилу, і вони збожеволіли. Їхня ненависть сколихнула менш стабільні прошарки суспільства і нам погрожували розправою-- настільки погрожували, що я була змушена переховувати дітей і нам довелось скористатись захистом поліції. Клянусь вам, багато разів довгими ночами я була нажахана тим, що накоїла.
Eventually the dust settled. Against all expectation I carried on working, and my kids were and continue to be absolutely fantastic. I remember when my son was six, he had a friend over to play. They were in the next room; I could hear them chatting. The friend said to my son, "What's it like having two mums?" I was a little anxious to hear, so I leant in to hear and my son said, "It's fantastic, because if one of them's sick, you've still got another one to cook for you."
Зрештою, все вляглось. Всупереч усім очікуванням, я продовжила працювати, і мої діти були і залишаються просто фантастичними. Пригадую собі, коли моєму сину було 6, він грався з другом. Вони були у сусідній кімнаті, я чула їхню розмову. І цей друг запитав у мого сина: "Як це мати двох мам?" Мені було тривожно, але я прислухалась, і мій син відповів: "Це класно, бо якщо одна з них захворіє, у тебе є ще інша, яка тобі готуватиме".
(Laughter)
(Сміх)
So my activation button for gay equality was pressed, and along with many, many others, I campaigned for years for gay rights, and in particular, the right to marry the person that I love. In the end, we succeeded. And in 2014, on the day that the law was changed, I married my wife, who I love very much, indeed.
Тож, моя "кнопка активації" заради рівності геїв була натиснута і разом з багатьма, багатьма іншими, я роками активно виступала за права геїв, зокрема, за право вийти заміж за того, кого кохаю. Врешті-решт, у нас все вийшло. А у 2014, в той день, коли змінився закон, я вийшла заміж за свою дружину, яку насправді сильно кохаю.
(Applause)
(Оплески)
We didn't do it in a quiet way -- we did it on the stage at the Royal Festival Hall in London. It was a great event. The hall seats two-and-a-half thousand people. We invited 150 family and friends, then I let it be known to the public: anybody who wanted to come and celebrate, please come and join us. It would be free to anybody who wanted to come. Two-and-half thousand people turned up.
Ми не зробили цього тишком-нишком, ми це зробили на сцені в залі "Роял Фестівал Гол" у Лондоні. Це була велична подія. Зал вміщає дві з половиною тисячі людей. Ми запросили 150 родичів та друзів і згодом я оголосила: "Кожен, хто хоче прийти і відсвяткувати, будь ласка, приєднуйтесь". Це було безкоштовно для всіх, хто хотів прийти. Відгукнулись дві з половиною тисячі людей.
(Applause)
(Оплески)
Every kind of person you can imagine: gays, straights, rabbis, nuns, married people, black, white -- the whole of humanity was there. And I remember standing on that stage thinking, "How fantastic. Job done. Love triumphs. Law changed." And I --
Всі, кого ви можете собі уявити: геї, натурали, рабини, черниці, одружені, темні, світлі - все людство було там. І згадую, як я стояла на сцені і думала: "Як фантастично. Роботу виконано. Любов тріумфує. Закон змінився". І я --
(Applause)
(Оплески)
And I genuinely thought my activation days were over, OK? So every year in that same hall, I host a fantastic concert to celebrate International Women's Day. We gather the world's only all-female orchestra, we play fantastic music by forgotten or overlooked women composers, we have amazing conductors -- it's Marin Alsop there from Baltimore conducting, Petula Clark singing -- and I give a lecture on women's history. I love to gather inspirational stories from the past and pass them on. Too often, I think history's what I call the Mount Rushmore model. It looks majestic, but the women have been entirely left out of it.
я дійсно подумала, що мої дні активації завершились. Тож, кожного року, в цьому самому залі я проводжу чудовий концерт з нагоди святкування Міжнародного дня жінок. Ми збираємо єдиний у світі повністю жіночий оркестр, виконуємо дивовижну музику забутих, або недооцінених жінок-композиторів, в нас блискучі диригенти- Марін Елсоп з Балтімора диригує тут, Петула Кларк співає, а я виступаю з лекцією про історію жінок. Я люблю збирати та передавати далі натхненні історії з минулого. Дуже часто я задумуюсь, що історія- це модель гори Рашмор. Вона виглядає величною, але жінок там зовсім немає.
And I was giving a talk in 2015 about the suffragettes -- I'm sure you know those magnificent women who fought so hard for the right for women in Britain to vote. And their slogan was: "Deeds, not words." And boy, they succeeded, because women did indeed get the vote in 1928. So I'm giving this talk about this, and as I'm talking, what I realized is: this was not a history lecture I was giving; this was not something where the job was done. This was something where there was so much left to do. Nowhere in the world, for example, do women have equal representation in positions of power.
У 2015 я читала лекцію про суфражисток-- я впевнена, що ви знаєте тих чудових жінок, які так важко боролись за право жінок Британії голосувати. І їхнє гасло таке: "Вчинки, а не слова" І, людоньки, їм це вдалось, тому що жінки дійсно отримали право голосу у 1928 році. Отож, я виступала цією промовою і під час цього зрозуміла ось що: я не читала просто лекції з історії, там не було чогось, де просто виконано роботу. Це те, де ще залишилось багато чого зробити. До прикладу, ніде у світі жінки таки не мають рівного представництва у позиціях влади.
OK, let's take a very quick look at the top 100 companies in the London Stock Exchange in 2016. Top 100 companies: How many women running them? Seven. OK. Seven. That's all right, I suppose. Until you realize that 17 are run by men called "John."
Гаразд, погляньмо на сотню найкращих компаній Лондонської фондової біржі у 2016 році. 100 найкращих компаній- скільки ж жінок керує ними? Сім. Нехай буде. Сім. Я гадаю, все в порядку. Поки не усвідомлюєш, що сімнадцятьма керують чоловіки на ім'я "Джон".
(Laughter)
(Сміх)
There are more men called John running FTSE 100 companies --
Більше чоловіків на ім'я Джон керують ста компаніями FTSE--
(Laughter)
(Сміх)
than there are women. There are 14 run by men called "Dave."
ніж жінок. Чотирнадцятьма керують чоловіки з ім'ям "Дейв".
(Laughter)
(Сміх)
Now, I'm sure Dave and John are doing a bang-up job.
Тепер, я впевнена - Дейв і Джон працюють відмінно.
(Laughter)
(Сміх)
OK. Why does it matter? Well, it's that pesky business of the gender pay gap. Nowhere in the world do women earn the same as men. And that is never going to change unless we have more women at the top in the boardroom. We have plenty of laws; the Equal Pay Act in Britain was passed in 1975. Nevertheless, there are still many, many women who, from early November until the end of the year, by comparison to their male colleagues, are effectively working for free. In fact, the World Economic Forum estimates that women will finally get equal pay in ... 2133! Yay!
Що ж, чому це так важливо? Все через жахливий розрив зарплатні між статями. Ще ніде у світі жінки не заробляють на рівні з чоловіками. І це ніколи не зміниться, допоки у нас не буде більше жінок на чолі ради директорів. У нас безліч законів; Акт про рівність зарплат у Британії ухвалили в 1975 році. Проте все ще чимало жінок, які з початку листопада і до кінця року, порівняно зі своїми колегами-чоловіками ефективно працюють без оплати. Насправді, Всесвітній економічний форум прогнозує, що жінки нарешті отримають однакову зарплатню в... 2133 році! Ура!
(Laughter)
(Сміх)
That's a terrible figure. And here's the thing: the day before I came out to give my talk, the World Economic Forum revised it. So that's good, because that's a terrible -- 2133. Do you know what they revised it to? 2186.
Це страшна цифра. І справа ось у чому: напередодні мого виступу Економічний форум її переглянув. Це добре, бо 2133 рік - це жахливо. А знаєте, як вони її вдосконалили? До 2186 року.
(Laughter)
(Сміх)
Yeah, another 53 years, OK? We are not going to get equal pay in my grandchildren's grandchildren's lives under the current system.
Так, ще якихось там 53 роки. Ми не отримуватимемо однакову зарплатню навіть за життя онуків моїх онуків в рамках нинішньої системи.
And I have waited long enough. I've waited long enough in my own business. In 2016 I became the very first woman on British television to host a prime-time panel show. Isn't that great? Wonderful, I'm thrilled. But --
Я досить довго чекала. Я чекала доволі довго на своїй роботі. У 2016 я стала першою жінкою на британському телебаченні, яка вела ігрове телешоу. Чи це не чудово? Дивовижно, я дуже рада. Однак -
(Applause)
(Оплески)
But 2016! The first! Television's been around for 80 years!
Але перша у 2016 році! Телебачення вже існує приблизно 80 років.
(Laughter)
(Сміх)
It may be television's not so important, but it's kind of symptomatic, isn't it? 2016, the UN were looking for a brand new ambassador to represent women's empowerment and gender equality, and who did they choose? Wonder Woman. Yes, they chose a cartoon, OK?
Можливо, телебачення не є таким вагомим, але це один із симптомів, чи не так? У 2016 ООН шукала абсолютно нового посла, щоб представляти жіночу владу і рівність статей, і кого вони вибрали? О, чудо! Жінку! Так, вони обрали ігрового персонажа.
(Laughter)
(Сміх)
Because no woman was up to the job.
Оскільки жодна жінка не підходила.
The representation of women in positions of power is shockingly low. It's true in Congress, and it's certainly true in the British Parliament. In 2015, the number of men elected to the Parliament that year was greater than the total number of women who have ever been members of Parliament. And why does it matter? Here's the thing: if they're not at the table -- literally, in Britain, at that table helping to make the laws -- do not be surprised if the female perspective is overlooked.
Представництво жінок на керівних позиціях приголомшливо низьке. Це дійсно так у Конгресі і, звичайно ж, у британському парламенті. У 2015 кількість обраних чоловіків до парламенту на той момент перевищувала число жінок, які коли-небудь були членами Парламенту. І чому це так важливо? Річ ось у чому: якщо вони не сидять за столом - в буквальному сенсі: у Британії, за тим столом, де ухвалюють закони -- не дивуйтесь, що жіноча точка зору залишиться поза увагою.
It's a great role model for young people to see a woman in charge. In 2016, Britain got its second female Prime Minister; Theresa May came to power. The day she came to power she was challenged: just do one thing. Do one thing in the first 100 days that you're in office to try and improve lives for women in Britain. And what did she do? Nothing. Nothing. Because she's much too busy cleaning up the mess the boys made. Even having a female leader, they always find something better to do than to sort out the pesky issue of inequality.
Владна жінка - це чудова модель для наслідування молоді. У 2016 Британія вдруге обрала прем'єр-міністром жінку; До влади прийшла Тереза Мей. В день приходу до влади, їй було кинуто виклик: просто зробити одну річ. Зробити одну річ в перші 100 днів перебування на посаді: спробувати покращити життя жінок у Британії. І що вона зробила? Нічого. Нічого. Вона була дуже зайнята, розгрібаючи безлад, який натворили чоловіки. Навіть маючи жінку-лідера, вони завжди знайдуть, чим краще зайнятись, аніж розібратись в настирливих питаннях нерівності.
So I keep talking about equality like it matters. Does it? Well, let's take a very quick look at the STEM industries, OK? So science, technology, engineering and mathematics. Pretty much important in every single aspect of our daily lives. There is the thickest and most incredibly well-documented glass ceiling in the STEM industries. What if the cure for cancer or the answer the global warming lies in the head of a young female scientist who fails to progress?
Тож, я продовжу розмову про рівність неначе це важливо, так? Гаразд, давайте поглянемо на галузі STEM. Отож, наука, технології, інженерія і математика. Доволі таки важливі у всіх аспектах нашого буденного життя. Існують неймовірні обмеження, які не дають розвиватись жінкам в різних STEM галузях. Що, коли ліки від раку, чи причина глобального потепління лежать в голові молодої дослідниці, яка не в змозі розвиватись?
So I thought all these things, and I knew I had to do "Deeds, not words." And I spoke to my wonderful friend, brilliant journalist Catherine Mayer in Britain, and we rather foolishly -- and I suspect there was wine involved --
Тож, я все обміркувала і зрозуміла, що робити: "Вчинки, а не слова." Я порозмовляла зі своєю чудовою подругою, блискучою журналісткою Кетрін Маєр з Британії, і ми - скоріш за все нерозумно, і підозрюю, вино цьому посприяло--
(Laughter)
(Сміх)
We decided to found a brand new political party. Because here's the critical thing: the one place women and men are absolutely equal is at the ballot box. We had no idea what we were doing, we didn't know how complicated it was to start a political party. I thought, "It can't be that difficult, men have been doing it for years."
ми вирішили створити абсолютно нову політичну партію. Тому що головне ось що: лише в одному жінки рівні з чоловіками - у виборах. Ми поняття не мали, що робити, ми не знали, як важко створити політичну партію. Я думала: "Це не так складно, адже чоловіки це робили роками".
(Laughter)
(Сміх)
So we started by calling it "The Women's Equality Party." And straightaway people said to me, "Why did you call it that?" I said, "I don't know, I just thought we'd be clear."
Ми розпочали з назви - "Політична партія рівноправності жінок". І люди тут же почали питати: "Чому ви її так назвали?" Я відповідала: "Не знаю, просто подумала, що нас зрозуміють".
(Laughter)
(Сміх)
I didn't want what we were doing to be a secret, you know? I just --
Знаєте, я не хотіла, щоб те, що ми робимо, було таємницею. Я просто-
(Laughter)
(Сміх)
Some people said, "You can't call it that! It's much too feminist!" Ooh! Scary word! Ahh! I can't tell you how many times I've heard somebody say, "I'm not a feminist, but ..." And I always think if there's a "but" in the sentence, it can't all be roses in the garden. And then I started getting asked the hilarious question, "Are you all going to burn your bras?" Yes! Because bras are famously made of flammable material.
Хтось казав:"Не можна так називатись! Це дуже по-феміністськи!" Ух, страшне слово! Ааа! Ви не можете уявити, скільки разів я чула, як хтось говорив: "Я не феміністка, але..." І я завжди вважала, якщо є це "але" у реченні, значить, не все так гладко. І тоді мені почали ставити кумедне питання: "Ви будете спалювати свої бюстгалтери?" Так! Тому що бюстгалтери, як відомо, зроблені з легкозаймистих матеріалів.
(Laughter)
(Сміх)
That's why all women spark when they walk.
Ось тому всі жінки іскряться, коли ходять.
(Laughter)
(Сміх)
Here's quick history sidebar for you: no woman ever burnt her bra in the '60s. It's a story made up by a journalist. Thank goodness journalism has improved since then. So --
Невелика історична довідка: жодна жінка не спалила свій бюстгалтер в 60-тих роках. Цю історію вигадав журналіст. Слава Богу, журналістика з тих часів покращилась. Отож--
(Laughter)
(Сміх)
I announced what we were going to do in a broadcast interview, and straightaway, the emails started coming. First hundreds, then thousands and thousands, from every age group: from the very young to women in their '90s, to hundreds of wonderful men. People wrote and said, "Please, can I help? Please, can I visit you at party headquarters?" We didn't have a headquarters -- we didn't have a party! We didn't have anything. All we had was a wonderful, tight group of fabulous friends trying to answer emails pretty much 24-7 in our pajamas.
В телевізійному інтерв'ю я повідомила, що ми робитимемо, і одразу ж почали надходити електронні листи. Спочатку сотні, а потім тисячі і тисячі від людей будь-якого віку: від зовсім юних до жінок за 90 і сотні від чудових мужчин. Люди писали: "Чим я можу допомогти?" "Чи можна навідатись до вашої штаб-квартири?" В нас не було штабу, а тим більше партії! В нас нічого не було. Все що було - це міцна групка неймовірних друзів, які цілодобово в піжамах намагались відповідати на листи.
We were all busy. Many of us had careers, many of us had children, but we did what women do, and we shared the work. And almost instantly, we agreed on certain fundamental things. First thing: we want to be the only political party in the world whose main aim was to no longer need to exist. That's a fantastic idea. We wanted to be the only political party with no particular political leaning. We wanted people from the left, from the right, from the middle, every age group. Because the whole point was to work with a simple agenda: let's get equality in every aspect of our lives, and when we're finished, let's go home and get the other chores done.
Всі ми були заклопотані. У багатьох з нас була робота, у багатьох діти. Але ми вчинили як жінки і поділили роботу. І майже відразу визначились з певними принципами. По-перше, ми хочемо бути єдиною в світі політичною партією, мета якої - стати більше не потрібною для існуванння. Це чудова ідея. Ми хотіли бути єдиною політичною партією без політичного нахилу. Ми хотіли людей лівих, правих, що стоять посередині, будь-якої вікової групи. Оскільки ключовою була робота з порядком денним: давайте доб'ємось рівності у всіх сферах життя і коли завершимо, повернемось додому і наведемо лад там.
(Laughter)
(Сміх)
And we wanted to change how politics is conducted. I don't know if you have this, but in Britain we have two major political parties. They're the dinosaurs of politics. And how they speak to each other is shameful and poisonous. I'm sure you've never had that kind of name-calling --
І ми хотіли змінити те, як здійснюється політика. Не знаю, чи у вас таке є, але у нас, у Британії, є дві головні політичні партії. Вони - динозаври від політики. І те, як вони розмовляють одні з одними - ганебно і огидно. Я впевнена, у вас ніколи не було такого ярлика--
(Laughter)
(Сміх)
And lying here. Wouldn't it be great if just one politician said, "Do you know, my opponent has a point. Let's see if we can't work together and get the job done."
і брехні в цей момент. Хіба не чудово було б, якби один політик сказав: "Ви знаєте, у мого опонента є мета. Поглянемо, чи зможемо ми працювати разом і завершити справу?"
(Applause)
(Оплески)
And let's get more women into politics, OK? Let's immediately get more women into politics by being the only political party to offer free childcare to our candidates, so they can get out of the house and start campaigning.
І нехай більше жінок буде у політиці, добре? Давайте відразу залучимо більше жінок у політику як єдина партія, яка пропонує безкоштовний догляд за дітьми наших кандидатів, щоб вони мали змогу вийти з дому і почати агітувати.
(Applause)
(Оплески)
Within 10 months, we had more than 70 branches of our party across the UK. We stood candidates for election in London, Scotland and Wales in May 2016. One in 20 people voted for our candidate for London Mayor. And when the men in the race saw how many votes we were attracting, wonder of wonders, they began to talk about the need to tackle gender equality.
За 10 місяців у нас з'явилось більше 70-ти філій партії по всій Великобританії. Ми висунули кандидатів на вибори в Лондоні, Шотландії та Уельсі в травні 2016 року. Кожен 20-ий проголосував за нашого кандидата в мери Лондона. І коли чоловіки побачили, як багато голосів ми отримуємо - о, чудо із чудес! - вони почали говорити про необхідність залагодити питання гендерної нерівності.
(Applause)
(Оплески)
You know, I've been promised change since I was a child. It was always coming: women were going to stand shoulder to shoulder with men. All I got were empty promises and disappointment -- enough disappointment to found a political party. But here is my new idea for today -- this is my five percent, OK? And this one is really good. The fact is, this is not enough. It is not enough to found one political party for equality in a single country. What we need is a seismic change in the global political landscape. And the wonderful thing about the model we have created is that it would work anywhere. It would work in America, it would work in Australia, it would work in India. It's like we've made the perfect recipe: anybody can cook it, and it's good for everybody. And we want to give it away. If you want to know what we did, we're giving it away. Can you imagine if we could mobilize millions of women across the world to say, "That's enough!" to the traditional battles of politics? To say, "Stop the bickering, let's get the work done." We could literally change the world. And I want that.
Ви знаєте, мені обіцяли зміни з дитинства. І завжди сподівалися, що жінки стоятимуть пліч-о-пліч з чоловіками. Я отримувала лише пусті обіцянки і розчарування - вдосталь розчарувань, щоб заснувати політичну партію. А ось моя нова ідея на сьогодні, мої 5%. І вона справді хороша. Справа в тому, що цього не достатньо. Не достатньо заснувати політичну партію для рівності в одній країні. Нам потрібні грандіозні зміни у сфері світової політики. І прекрасним у моделі, яку ми створили, є те, що вона спрацює всюди. Вона спрацює в Америці, вона спрацює в Австралії, вона спрацює в Індії. Ми немов створили ідеальний рецепт: кожен може це приготувати і всім він сподобається. І ми хочемо віддати його. Хочете знати, що ми зробили? Ми віддали його. Можете собі уявити, що ми можемо підняти мільйони жінок світу, щоб сказати: "Досить" традиційним політичним битвам? Кажучи: "Досить сперечатись, давайте завершимо справу". Ми буквально могли б змінити світ. І я цього хочу.
(Applause)
(Оплески)
I want ...
Я хочу...
(Applause)
(Оплески)
I want that for our daughters, and I want it for our sons. Because the fact is: equality is better for everyone.
Я хочу цього для наших доньок і хочу цього для наших синів. Бо річ у тім, що рівність краща для всіх.
Come on people, let's activate! Let's change the world! I know we can do it, and it wants doing!
Давайте, люди, будьте активнішими! Давайте змінимо світ! Я знаю, ми можемо це зробити і це зробити треба!
(Applause)
(Оплески)