Today 40 million Americans are indebted for their passage to the new economy. Too poor to pay their way through college, they now owe lenders more than one trillion US dollars. They do find what jobs they can get to pay off a debt that is secured on their person. In America, even a bankrupt gambler gets a second chance. But it is nearly impossible for an American to get discharged their student loan debts.
Наразі 40 млн. американців розплачуються за свою перепустку до кращого життя. Ті, хто не могли оплатити навчання в коледжі, сьогодні винні кредиторам більше трильйона доларів. Очевидно, що вони марять роботою, яка б дала змогу покрити борги. В Америці другий шанс отримує навіть збанкрутілий гравець. Але майже неможливим для американця є погасити свій кредит за навчання.
Once upon a time in America, going to college did not mean graduating with debt. My friend Paul's father graduated from Colorado State University on the GI Bill. For his generation, higher education was free or almost free, because it was thought of as a public good. Not anymore. When Paul also graduated from Colorado State University, he paid for his English degree by working part-time. 30 years ago, higher education tuition was affordable, reasonable, and what debts you accumulated, you paid off by graduation date. Not anymore. Paul's daughter followed in his footsteps, but with one difference: when she graduated five years ago, it was with a whopping debt.
Колись давно в Америці вступ до коледжу і борг після випуску не були тотожністю. Батько мого друга Пола закінчив Університет штату Колорадо на пільгових умовах, як ветеран. Для людей того покоління вища освіта була вільною або майже вільною, тому що сприймалась як суспільне благо. А зараз вже ні. Коли Пол так само навчався в Університеті штату Колорадо, своє навчання він оплачував, працюючи за сумісництвом. 30 років тому плата за вищу освіту була посильною та обґрунтованою, а з боргами, які виникали, розплачувались до дати випуску. Зараз це неможливо. Донька Пола так само взяла з нього приклад, з однією різницею: П'ять років тому вона закінчила навчання із величезним боргом.
Students like Kate have to take on a loan because the cost of higher education has become unaffordable for many if not most American families. But so what? Getting into debt to buy an expensive education is not all bad if you could pay it off with the increased income that you earned from it. But that's where the rubber meets the road. Even a college grad earned 10 percent more in 2001 than she did in 2013.
Студенти, як-от Кейт, змушені брати кредит тому, що плата за вищу освіту стала просто не по кишені для багатьох, якщо не всіх, американських сімей. Ну то й що? Наростити борг, щоб оплатити престижне навчання не так вже й погано, якщо є можливість розплатитися за рахунок підвищеного доходу, який отримуєш, маючи диплом. Але не так склалося як гадалося. У 2001 році навіть випускник коледжу заробляв на 10% більше, ніж у 2013 році заробляла Кейт.
So ... tuition costs up, public funding down, family incomes diminished, personal incomes weak. Is it any wonder that more than a quarter of those who must cannot make their student loan payments? The worst of times can be the best of times, because certain truths flash up in ways that you can't ignore. I want to speak of three of them today.
Отже... Вартість навчання зросла, державне фінансування урізали, дохід сім'ї зменшився, рівень особистого доходу нестабільний. Чи є щось дивне в тому, що більше чверті боржників не можуть оплачувати кредити на навчання? Навіть у найгіршій ситуації можна знайти щось позитивне, тому що на поверхню випливають істини, що їх не можна не помітити. Я розкажу про три з них.
1.2 trillion dollars of debts for diplomas make it abundantly obvious that higher education is a consumer product you can buy. All of us talk about education just as the economists do now, as an investment that you make to improve the human stock by training them for work. As an investment you make to sort and classify people so that employers can hire them more easily. The U.S. News & World Report ranks colleges just as the consumer report rates washing machines. The language is peppered with barbarisms. Teachers are called "service providers," students are called "consumers." Sociology and Shakespeare and soccer and science, all of these are "content."
Борги завбільшки 1,2 трильйона доларів за навчання роблять абсолютно очевидним факт, що вища освіта - це продукт споживання, який ви купуєте. Всі ми сприймаємо вищу освіту, як економісти: це інвестиція у покращення людського капіталу, шляхом підготовки до роботи. Це інвестиція, яку ми робимо, щоб виділити та класифікувати людей, щоб роботодавцю було легше шукати собі працівників. Сайт The U.S. News & World Report класифікував коледжі, так само як у своєму відгуку споживач оцінює пральні машини. Мова рясніє невіглаством. Викладачів називають «надавачами послуг», студентів - «споживачами». Соціологія, література, футбол та науки - все це «предмет договору».
Student debt is profitable. Only not on you. Your debt fattens the profit of the student loan industry. The two 800-pound gorillas of which -- Sallie Mae and Navient -- posted last year a combined profit of 1.2 billion dollars. And just like home mortgages, student loans can be bundled and packaged and sliced and diced, and sold on Wall Street. And colleges and universities that invest in these securitized loans profit twice. Once from your tuition, and then again from the interest on debt.
Студентські борги вигідні. Тільки не для студента. Ваш борг відгодовує всю систему кредитів на навчання. У якій дві 360-кілограмові горили - це кредитні компанії Sallie Mae та Navient, які торік опублікували загальний дохід у 1,2 мільярда доларів. Так само, як іпотечні кредити, кредити на навчання можуть бути нарізані, упаковані та продані на Вол-стріт. Коледжі та університети, які вкладають в ці гарантовані кредити - заробляють двічі. Перший раз на вашому навчанні, а потім на процентах від боргових зобов'язань.
With all that money to be made, are we surprised that some in the higher education business have begun to engage in false advertising, in bait and switch ... in exploiting the very ignorance that they pretend to educate?
Зовсім не дивно, що для того, щоб заробити всі ці гроші, дехто з освітнього бізнесу почав вдаватися до неправдивої реклами, аби заманити та схопити, вони маскують суцільне неуцтво під освіченістю.
Third: diplomas are a brand. Many years ago my teacher wrote, "When students are treated as consumers, they're made prisoners of addiction and envy." Just as consumers can be sold and resold upgraded versions of an iPhone, so also people can be sold more and more education. College is the new high school, we already say that. But why stop there? People can be upsold on certifications and recertifications, master's degrees, doctoral degrees.
По-третє: диплом - це бренд. Колись мій вчитель написав: «Коли до студентів ставляться як до споживачів, вони стають заручниками залежності та заздрості». Так само, як споживачам продають та перепродають оновлені версії iPhone, людям нав'язують все більше освіти. Коледж - це тепер старші класи, це вже зрозуміло. І що це все? Людям продають атестацію та переатестацію, магістерські та докторські ступені.
Higher education is also marketed as a status object. Buy a degree, much like you do a Lexus of a Louis Vuitton bag, to distinguish yourself from others. So you can be the object of envy of others. Diplomas are a brand.
Вища освіта - це вже повноцінний суб'єкт ринкових відносин. Люди купують диплом, так само як Lexus або сумку від Louis Vuitton, для того, щоб виділитись серед інших. Ви є об'єктом заздрості інших. Диплом - це бренд.
But these truths are often times hidden by a very noisy sales pitch. There is not a day that goes by without some policy guy on television telling us, "A college degree is absolutely essential to get on that up escalator to a middle-class life." And the usual evidence offered is the college premium: a college grad who makes on average 56 percent more than a high school grad.
За галасливими криками продавців цих істин, зазвичай, не чутно. Не мине і дня без того, щоб який-небудь політик з телевізора не промовив: «Вища освіта - це перепустка, яка дає змогу підняти рівень життя до середнього класу». Головний аргумент привілеїв, які дає вища освіта: випускник вишу в середньому заробляє на 56% більше за тих, хто не має освіти.
Let's look at that number more carefully, because on the face of it, it seems to belie the stories we all hear about college grads working as baristas and cashiers. Of 100 people who enroll in any form of post-secondary education, 45 do not complete it in a timely fashion, for a number of reasons, including financial. Of the 55 that do graduate, two will remain unemployed, and another 18 are underemployed. So, college grads earn more than high school grads, but does it pay for the exorbitant tuition and the lost wages while at college?
Будьмо більш критичними до цієї цифри, тому що таке твердження спростовує всі ці розповсюджені історії про те, як випускники з дипломами працюють баріста та касирами. Зі 100 людей, які після закінчення школи продовжили навчання, 45 - не завершили вчасно, зокрема через брак коштів. З тих 55, які закінчили навчання, двоє залишаться безробітними, а 18 - частково працевлаштованими. Отже, заробітна плата випускників коледжів більша, ніж тих, які мають середню освіту, але чи вартує це непомірної плати за освіту і втрачених - під час навчання - заробітків?
Now even economists admit going to college pays off for only those who complete it. But that's only because high school wages have been cut to the bone, for decades now. For decades, workers with a high school degree have been denied a fair share of what they have produced. And had they received as they should have, then going to college would have been a bad investment for many. College premium? I think it's a high school discount.
Навіть економісти вже визнають: вступ до коледжу доцільний лише для тих, хто точно завершить навчання. Це тільки тому, що платню для людей із шкільною освітою вщент урізають вже декілька десятиліть. Декілька десятиліть працівники з середньою освітою не отримують справедливу оплату за свою працю. А якщо б отримували, як належно, тоді диплом коледжу не мав би ніякої підстави для вкладання грошей. Привілеї коледжів? Це додаток до середньої школи.
Two out of three people who enroll are not going to find an adequate job. And the future, for them, doesn't look particularly promising -- in fact, it's downright bleak. And it is they who are going to suffer the most punishing forms of student debt. And it is they, curiously and sadly, who are marketed most loudly about this college premium thing. That's not just cynical marketing, that's cruel.
Двоє з трьох слухачів курсів не знайдуть відповідної роботи. Їхнє подальше майбутнє не можна назвати перспективним, воно, навпаки, є досить похмурим. Саме вони і постраждають від важкого тягаря студентських кредитів. Саме вони, що найцікавіше і найсумніше, найлегше купилися на всі ці балачки про привілеї коледжів. Цей маркетинг не просто цинічний, він злочинний.
So what do we do? What if students and parents treated higher education as a consumer product? Everybody else seems to. Then, like any other consumer product, you would demand to know what you're paying for. When you buy medicines, you get a list of side effects. When you buy a higher educational product, you should have a warning label that allows consumers to choose, make informed choices. When you buy a car, it tells you how many miles per gallon to expect. Who knows what to expect from a degree say, in Canadian Studies. There is such a thing, by the way.
А як ми реагуємо? Якщо студенти та батьки ставитимуться до вищої освіти як споживачі, що ж буде? А якщо і всі інші так само? Тоді, як будь-якому споживачеві, вам потрібно знати, за що ви платите. Коли купуєте ліки, вам надають перелік побічних ефектів. Коли купуєте продукт «вища освіта», добре мати застережну табличку, яка допомагає споживачу вирішувати, робити обґрунтований вибір. Коли купуємо машину, то знаємо, який об'єм споживання на сто кілометрів. Та ніхто не знає, чого чекати від навчання, скажімо, в Канаді. Це дуже важлива річ.
What if there was an app for that? One that linked up the cost of a major to the expected income. Let's call it Income-Based Tuition or IBT. One of you make this.
А якщо б існував мобільний додаток? Із можливістю співставити основні витрати на навчання та очікуваний від нього дохід. Назвемо це «Оплата за результатами доходів». Хтось з вас це точно зробить.
(Laughter)
(Сміх)
Discover your reality.
Подивімось правді в очі.
(Laughter)
(Сміх)
There are three advantages, three benefits to Income-Based Tuition. Any user can figure out how much money he or she will make from a given college and major. Such informed users are unlikely to fall victim to the huckster's ploy, to the sales pitch. But also to choose wisely. Why would anybody pay more for college than let's say, 15 percent of the additional income they earn?
Рішення має три плюси, три переваги «оплати за результатами доходів». Користувач може вирахувати, скільки грошей зароблятиме на основі обраного коледжу та спеціалізації. Поінформовані користувачі менш імовірно стануть жертвою спекулятивних хитрощів та рекламного галасу. Вибір буде більш виважений. Ніхто би не платив за коледж більше 15 відсотків від заробленого доходу.
There's a second benefit to Income-Based Tuition. By tying the cost to the income, college administrators would be forced to manage costs better, to find innovative ways to do so. For instance, all of you students here pay roughly the same tuition for every major. That is manifestly unfair, and should change. An engineering student uses more resources and facilities and labs and faculty than a philosophy student. But the philosophy student, as a consequence, is subsidizing the engineering student. Who then, by the way, goes on and earns more money. Why should two people buy the same product, pay the same, but one person receive half or a third of the service. In fact, college grads, some majors, pay 25 percent of their income servicing their student debt, while others pay five percent. That kind if inequity would end when majors are priced more correctly.
Наступна перевага «оплати за результатами доходів». Пов'язуючи вартість із доходом, керівництво коледжів було б змушене вправніше керувати витратами, шукати нові шляхи для цього. Наприклад, всі ви, студенти, платите приблизно однаково за будь-яку спеціальність. Це явно несправедливо та потребує зміни. Студент-інженер використовує значно більше ресурсів, споруд, лабораторій та матеріалів, ніж студент-філософ. Виходить, що студент-філософ дотує студента-інженера. Який згодом закінчить та зароблятиме більше. Чому дві людини повинні купувати однаковий товар за однаковою ціною, а потім один отримає половину або третину наданого. Випускники коледжів деяких спеціальностей платять за обслуговування кредиту на навчання 25 відсотків, тоді як інші сплачують 5 відсотків. Цій несправедливості настав би кінець, якби різні спеціальності коштували по-різному.
Now of course, all this data -- and one of you is going to do this, right? All this data has to be well designed, maybe audited by public accounting firms to avoid statistical lies. We know about statistics, right?
Гаразд, маємо всі ці дані - хтось із вас це зробить, правда? Всі ці дані треба добре організувати, можливо, перевірити державними аудиторами, уникаючи статистичної брехні. Ми знаємо, яка буває статистика.
But be that as it may, the third and biggest benefit of Income-Based Tuition, is it would free Americans from the fear and the fact of financial ruin because they bought a defective product.
Але, хоч там як, третя та найбільша перевага «оплати за результатами доходів» - те, що американці більше не будуть жити у страху фінансового краху, бо купили недосконалий продукт.
Perhaps, in time, young and old Americans may rediscover, as the gentleman said earlier, their curiosity, their love of learning -- begin to study what they love, love what they study, follow their passion ... getting stimulated by their intelligence, follow paths of inquiry that they really want to.
Можливо, з часом, юні та дорослі американці знову віднайдуть, як сказав пан раніше, зацікавленість, любов до навчання. Почнуть вчити те, що люблять, любити те, що вивчають, дотримуватися свого покликання, запалюватись відчуттям освіченості, шукати відповіді на запитання, які хвилюють.
After all, it was Eric and Kevin, two years ago, just exactly these kinds of young men, who prompted me and worked with me, and still do, in the study of indebted students in America.
Насамкінець, це Ерік та Кевін два роки тому, саме такі молодики, які спонукали мене до праці й співпрацювали зі мною - і досі це роблять, шукаючи можливості для студентів Америки навчатися без боргів.
Thank you for your attention.
Дякую за увагу.
(Applause)
(Оплески)