The Highline is an old, elevated rail line that runs for a mile and a half right through Manhattan. And it was originally a freight line that ran down 10th Ave. And it became known as "Death Avenue" because so many people were run over by the trains that the railroad hired a guy on horseback to run in front, and he became known as the "West Side Cowboy." But even with a cowboy, about one person a month was killed and run over. So they elevated it. They built it 30 ft. in the air, right through the middle of the city. But with the rise of interstate trucking, it was used less and less. And by 1980, the last train rode. It was a train loaded with frozen turkeys -- they say, at Thanksgiving -- from the meatpacking district. And then it was abandoned.
Хай Лайн - це стара надземна залізниця, що простягається майже на 2,5 км прямо через Манхеттен. Спочатку вона була призначена для вантажних потягів і проходила по 10-й Авеню. Згодом її почали називати "Авеню Смерті": настільки багато людей гинуло під потягами, що залізниця навіть найняла вершника, який їхав попереду - він став відомим як "Вестсайдський Ковбой". Та навіть з ковбоєм приблизно 1 людина на місяць гинула на залізничних рейках. Тому її підійняли. Залізницю проклали прямо через центр міста на висоті 9,1 м. Але з розвитком автотранспортних перевезень між штатами її використовували все менше і менше. В 1980 р. залізницею проїхав останній потяг. Він перевозив заморожені індички - як говорять, на День Подяки - з району виробництва м'ясних продуктів. Тоді поступово дорогу занедбали.
And I live in the neighborhood, and I first read about it in the New York Times, in an article that said it was going to be demolished. And I assumed someone was working to preserve it or save it and I could volunteer, but I realized no one was doing anything. I went to my first community board meeting -- which I'd never been to one before -- and sat next to another guy named Joshua David, who's a travel writer. And at the end of the meeting, we realized we were the only two people that were sort of interested in the project; most people wanted to tear it down. So we exchanged business cards, and we kept calling each other and decided to start this organization, Friends of the High Line. And the goal at first was just saving it from demolition, but then we also wanted to figure out what we could do with it.
Я живу по сусідству і вперше прочитав про неї у Нью-Йорк Таймс. У статті йшлось, що дорогу збираються зносити. Я припустив, що хтось може виступати за її збереження, і я б міг стати волонтером. Та я зрозумів, що насправді ніхто нічого не робить. Тоді я вперше пішов на засідання районного правління, які я досі ніколи не відвідував. Я сидів поруч з чоловіком на ім'я Джошуа Девід, письменником про мандрівки. По завершенні засідання ми з ним зрозуміли, що були єдиними, кого цікавить цей проект; більшість людей хотіли знести залізницю. Ми обоє обмінялись візитками, потім регулярно спілкувались по телефону і врешті вирішили заснувати цю організацію - Друзі Хай Лайн. Спочатку метою було не допустити зруйнування дороги, та потім ми задумались, що можна було б зробити з нею.
And what first attracted me, or interested me, was this view from the street -- which is this steel structure, sort of rusty, this industrial relic. But when I went up on top, it was a mile and a half of wildflowers running right through the middle of Manhattan with views of the Empire State Building and the Statue of Liberty and the Hudson River. And that's really where we started, the idea coalesced around, let's make this a park, and let's have it be sort of inspired by this wildscape.
І насамперед мене привабив та зацікавив цей вид з вулиці - сталева конструкція, вже досить заіржавлена, цей пережиток індустріальної ери. Але коли я піднявся нагору - я побачив 2,5 км дикої рослинності, що простягалась прямо через центр Манхеттену, з видом на Емпайр-Стейт-Билдінг, Статую Свободи та на річку Гудзон. І саме тут все й відбулось - ідеї з'єднались в єдине ціле: нехай це буде парк, і нехай він буде натхнений саме цією дикою природою.
At the time, there was a lot of opposition. Mayor Giuliani wanted to tear it down. I'm going to fast-forward through a lot of lawsuits and a lot of community engagement. Mayor Bloomberg came in office, he was very supportive, but we still had to make the economic case. This was after 9/11; the city was in tough times. So we commissioned an economic feasibility study to try to make the case. And it turns out, we got those numbers wrong. We thought it would cost 100 million dollars to build. So far it's cost about 150 million. And the main case was, this is going to make good economic sense for the city. So we said over a 20-year time period, the value to the city in increased property values and increased taxes would be about 250 million. That was enough. It really got the city behind it. It turns out we were wrong on that. Now people estimate it's created about a half a billion dollars, or will create about a half a billion dollars, in tax revenues for the city. We did a design competition, selected a design team. We worked with them to really create a design that was inspired by that wildscape. There's three sections.
В той час ми зіткнулись зі значним опором. Мер Джуліані хотів знести залізницю. Я не буду зупинятись на численних судових процесах та жителях, втягнених у цю ситуацію. Врешті мером став Блумберг, який підтримував цей проект, але нам слід було довести його економічну цінність. Це все відбувалось після 11 вересня, у складні для міста часи. Отже, ми підготували техніко-економічне обґрунтування, щоб довести прибутковість проекту. Та, як виявилось, ми помилились у підрахунках. Ми вважали, що вартість будівництва коштуватиме 100 млн доларів. Зараз його вартість становить близько 150 млн. Та основним переконанням було те, що проект буде дійсно прибутковим для міста. Ми стверджували, що через 20 років прибуток міста у вигляді підвищеної вартості нерухомості та підвищених податків становитиме близько 250 млн. Цього було достатньо. Влада нарешті схвалила проект. Виявилось, ми помилялись і в цьому. Вже зараз проект приніс близько півмільярда доларів, або ще принесе півмільярда доларів у вигляді податкових надходжень місту. Ми провели конкурс на найкращий проект, створили команду дизайнерів. Ми працювали з ними, щоб справді створити дизайн, натхненний цією дикою природою. В парку є три секції.
We opened the fist section in 2009. It's been successful beyond our dreams. Last year we had about two million people, which is about 10 times what we ever estimated. This is one of my favorite features in section one. It's this amphitheater right over 10th Ave. And the first section ends at 20th St. right now. The other thing, it's generated, obviously, a lot of economic value; it's also inspired, I think, a lot of great architecture. There's a point, you can stand here and see buildings by Frank Gehry, Jean Nouvel, Shigeru Ban, Neil Denari. And the Whitney is moving downtown and is building their new museum right at the base of the High Line. And this has been designed by Renzo Piano. And they're going to break ground in May.
Перша секція була відкрита у 2009 р. Вона була ще успішнішою, ніж ми могли уявити. Минулого року тут було близько 2 млн відвідувачів, що в 10 разів перевищило наші очікування. Ось одне з моїх улюблених місць першої секції. Це амфітеатр - прямо над 10-ю Авеню. Перша секція закінчується зараз на 20-й вулиці. З іншого боку, це не лише принесло значні економічні прибутки, але також, на мою думку, це надихнуло багатьох архітекторів. Ви можете зупинитись тут і побачити будівлі, зведені Френком Ґері, Жаном Нувелем, Шигеру Баном, Нейлом Денарі. Музей Уітні переїжджає в центр і зводить нову будівлю прямо під Хай Лайн. Цей проект був створений Рензо П'яно. Будівництво планують розпочати у травні.
And we've already started construction on section two. This is one of my favorite features, this flyover where you're eight feet off the surface of the High Line, running through a canopy of trees. The High Line used to be covered in billboards, and so we've taken a playful take where, instead of framing advertisements, it's going to frame people in views of the city. This was just installed last month. And then the last section was going to go around the rail yards, which is the largest undeveloped site in Manhattan. And the city has planned -- for better or for worse -- 12 million square-feet of development that the High Line is going to ring around.
Тим часом ми вже розпочали будівництво другої секції. Це одне з моїх улюблених місць - прогін моста, де ви знаходитесь на висоті 2,5 км над землею, під навісом зелених дерев. Раніше на Хай Лайн було багато рекламних щитів, які ми вирішили використати по-своєму: замість реклами тут можна буде побачити людей, які милуються краєвидами міста. Їх якраз було встановлено минулого місяця. Остання секція має проходити навколо сортувальних станцій, найменш розвиненої ділянки Манхеттену. Місто також запланувало - добре це чи погано - забудову ділянки в 3,5 тис квадратних км, навколо якої буде проходити Хай Лайн.
But what really, I think, makes the High Line special is the people. And honestly, even though I love the designs that we were building, I was always frightened that I wouldn't really love it, because I fell in love with that wildscape -- and how could you recreate that magic? But what I found is it's in the people and how they use it that, to me, makes it so special. Just one quick example is I realized right after we opened that there were all these people holding hands on the High Line. And I realized New Yorkers don't hold hands; we just don't do that outside. But you see that happening on the High Line, and I think that's the power that public space can have to transform how people experience their city and interact with each other.
Але те, що насправді, на мою думку, робить Хай Лайн особливим - це люди. І, якщо чесно, хоча я і люблю дизайни, які ми створювали, я завжди боявся, що не полюблю парк в кінцевому результаті, оскільки я закохався саме в ту дику природу - а як можливо відтворити ту ж саму магію? Але я зрозумів, що ця магія в людях і в тому, як вони її використовують - Ось що робить парк таким особливим. Я наведу один приклад: я помітив зразу після нашого відкриття, що всі люди тримались за руки, прогулюючись по Хай Лайн. Я збагнув, що нью-йоркці не тримаються за руки; ми не поводимось так на вулиці. Але таку поведінку можна побачити саме на Хай Лайн, і я думаю що це і є та сила, якою володіє громадське місце, і яка може змінити те, якими люди відчувають себе в місті і те, як вони взаємодіють один з одним.
Thanks.
Дякую.
(Applause)
Аплодисменти.