Hi everyone. I'm an artist and a dad -- second time around. Thank you. And I want to share with you my latest art project. It's a children's book for the iPad. It's a little quirky and silly. It's called "Pop-It," And it's about the things little kids do with their parents.
Привіт всім. Я художник і, вже вдруге, - батько. Дякую. І я хочу поділитися з вами своїм останнім художнім проектом. Це дитяча книжка для iPad. Вона трохи своєрідна і безглузда. Я назвав це "Струсни-Це" І вона про усі оті штуки, що малеча робить зі своїми батьками.
(Music)
(Музика)
So this is about potty training -- as most of you, I hope, know. You can tickle the rug. You can make the baby poop. You can do all those fun things. You can burst bubbles. You can draw, as everyone should.
Це, наприклад, про приучення до горщика -- з чим більшість з вас, я сподіваюсь, знайома. Ви можете посмикати килимок. Ви можете зробити дитячий "пук". Ви можете потішатися як завгодно. Лопати бульбашки. Малювати, що взагалі кожен має робити.
But you know, I have a problem with children's books: I think they're full of propaganda. At least an Indian trying to get one of these American books in Park Slope, forget it. It's not the way I was brought up. So I said, "I'm going to counter this with my own propaganda." If you notice carefully, it's a homosexual couple bringing up a child. You don't like it? Shake it, and you have a lesbian couple. (Laughter) Shake it, and you have a heterosexual couple. You know, I don't even believe in the concept of an ideal family.
Але знаєте, є одна проблема з дитячими книжками: Я вважаю, що вони сповнені пропаганди. Принаймні індусу важко знайти щось пристойне серед американських книжок у престижному районі. Мене виховували інакше. Тому я сказав: "Я протистоятиму цьому своєю власною пропагандою." Якщо ви помітили, цю дитину виховує гомосексуальна пара. Не подобається? Струсніть, і отримаєте лесбійську пару. (Сміх) Струсніть ще, і отримаєте гетеросексуальну пару. Ви знаєте, я навіть не вірю в концепцію ідеальної родини.
I have to tell you about my childhood. I went to this very proper Christian school taught by nuns, fathers, brothers, sisters. Basically, I was brought up to be a good Samaritan, and I am. And I'd go at the end of the day to a traditional Hindu house, which was probably the only Hindu house in a predominantly Islamic neighborhood. Basically, I celebrated every religious function. In fact, when there was a wedding in our neighborhood, all of us would paint our houses for the wedding. I remember we cried profusely when the little goats we played with in the summer became biriani. (Laughter) We all had to fast during Ramadan. It was a very beautiful time.
Я хочу розповісти про моє дитинство. Я відвідував справжню Христіанську школу і навчався у чорниць, святих отців, братів і сестер. Я мав стати добрим Самаритянином, і я став ним. І в кінці кожного дня я повертався в традиційний індуський дім, фактично єдиний індуський дім в переважно ісламістському оточенні. В принципі, я святкував усі релігійні обряди. Фактично, коли по сусідству було весілля, ми всі прикрашали свої домівки до цього весілля. І я згадую, як ми ридали, коли козенята, з якими ми грались протягом літа, перетворювались у біріані. (Сміх) Ми разом постилися під час Рамадану. Це був прекрасний час.
But I must say, I'll never forget, when I was 13 years old, this happened. Babri Masjid -- one of the most beautiful mosques in India, built by King Babur, I think, in the 16th century -- was demolished by Hindu activists. This caused major riots in my city. And for the first time, I was affected by this communal unrest. My little five-year-old kid neighbor comes running in, and he says, "Rags, Rags. You know the Hindus are killing us Muslims. Be careful." I'm like, "Dude, I'm Hindu." (Laughter) He's like, "Huh!"
Але я мушу сказати, я ніколи не забуду того, що сталося, коли мені було 13. Бабрі Машид - одна з найкрасивіших мечетей в Індії, побудована королем Бабуром приблизно у 16 столітті, була зруйнована індуськими активістами. Це викликало масові заворушення в моєму місті. І я в перший раз опинився задіяним у суспільних заворушеннях. До мене прибіг п'ятирічний сусідський хлопець і каже, "Раґс, Раґс. Будь обережним, індуси вбивають нас, мусульман." Я й кажу, "Йолоп, я індус." (Сміх) Він - "Он воно як!"
You know, my work is inspired by events such as this. Even in my gallery shows, I try and revisit historic events like Babri Masjid, distill only its emotional residue and image my own life. Imagine history being taught differently.
Ви знаєте, моє праця натхненна подібними випадками. Навіть на моїх виставках, я намагаюсь переглядати історичні події, як Бабрі Машид, відокремлюючи лише емоційний осад і зображуючи моє власне життя. Уявіть, що історію могли викладати по-іншому.
Remember that children's book where you shake and the sexuality of the parents change? I have another idea. It's a children's book about Indian independence -- very patriotic. But when you shake it, you get Pakistan's perspective. Shake it again, and you get the British perspective.
Згадайте цю дитячу книжку, коли її трусиш і змінюється стать батьків? В мене є інша ідея. Дитяча книжка про незалежність Індії - дууже патріотична. Але струсни - і отримаєш Пакістанський кут зору. Струсни ще - і ті самі події з точки зору Британії.
(Applause)
(Аплодисменти)
You have to separate fact from bias, right. Even my books on children have cute, fuzzy animals. But they're playing geopolitics. They're playing out Israel-Palestine, India-Pakistan. You know, I'm making a very important argument. And my argument [is] that the only way for us to teach creativity is by teaching children perspectives at the earliest stage. After all, children's books are manuals on parenting, so you better give them children's books that teach them perspectives. And conversely, only when you teach perspectives will a child be able to imagine and put themselves in the shoes of someone who is different from them.
Потрібно відокремлювати факти від упередженості. Навіть мої книжки для дітей наповнені чарівними пухнастими тваринами. Але вони мають геополітичний контекст. Вони відображають Ізраїль і Палестину, Індію і Пакістан. Я готую дуже важливий аргумент. І мій аргумент - що єдиний шлях навчити творчості - це навчати дітей перспективам з раннього віку. Врешті решт, дитячи книжки - це керівництва з батьківства, тому вам краще дати їм ці книжки, ніж навчати різномаїттю кутів зору. І навпаки, лише тоді, коли ви вивчаєте кути зору дитина буде здатна уявити себе в чужій шкурі, уявити себе кимось дуже іншим.
I'm making an argument that art and creativity are very essential tools in empathy. You know, I can't promise my child a life without bias -- we're all biased -- but I promise to bias my child with multiple perspectives.
Я намагаюсь довести, що творчість і мистецтво є дуже важливими інструментами емпатії. Знаєте, я не можу обіцяти моїй дитині життя без упередженостей - ми усі упереджені - але я обіцяю упереджувати свою дитину різноманітними кутами зору.
Thank you very much.
Дякую за увагу.
(Applause)
(Аплодисменти)