I want to share with you some ideas about the secret power of time, in a very short time.
За декілька хвилин я розповім вам про таємну силу часу.
Video: All right, start the clock please. 30 seconds studio. Keep it quiet please. Settle down. It's about time. End sequence. Take one. 15 seconds studio. 10, nine, eight, seven, six, five, four, three, two ...
Відео: Отож, починаємо відлік часу. Студія - готовність 30 секунд. Зберігайте тишу, будь ласка. Займіть свої місця. Починаємо. Останній епізод. Перший дубль. Студія, готовність - 15 секунд. 10, дев'ять, вісім, сім, шість, п'ять, чотири, три, два...
Philip Zimbardo: Let's tune into the conversation of the principals in Adam's temptation. "Come on Adam, don't be so wishy-washy. Take a bite." "I did." "One bite, Adam. Don't abandon Eve." "I don't know, guys. I don't want to get in trouble." "Okay. One bite. What the hell?" (Laughter)
Філліп Зімбардо: Давайте перемкнемося на розмову про основні першопричини спокуси Адама. "Ну ж бо, Адаме, не будь слимаком. Відкуси шматочок". "Я вже скуштувала". "Лише один раз, Адаме. Не кидай Єву". "Не знаю, хлопці. Не хочу вскочити в халепу". "Ну, добре. Вкушу, хай йому грець. Лише раз живемо". (Сміх)
Life is temptation. It's all about yielding, resisting, yes, no, now, later, impulsive, reflective, present focus and future focus. Promised virtues fall prey to the passions of the moment.
Життя - спокуса. Ми то піддаємося, то пручаємося, одвічні питання: "так" чи "ні", "зараз" або "потім", ми то "імпульсивні", то "вдумливі"; то живемо сьогоденням, то в'язнемо в думках про майбутнє. Поступаємося добрими намірами заради задоволення хвилинної пристрасті.
Of teenage girls who pledged sexual abstinence and virginity until marriage -- thank you George Bush -- the majority, 60 percent, yielded to sexual temptations within one year. And most of them did so without using birth control. So much for promises.
Більшість, 60 відсотків дівчат-підлітків, що зобов'язалися утримуватися від статевого життя до шлюбу - дякуючи Джорджу Бушу - не встояли проти сексуальних спокушань протягом року. Більшість з них навіть не оберігалися. Ось вам і сила обіцянки.
Now lets tempt four-year-olds, giving them a treat. They can have one marshmallow now. But if they wait until the experimenter comes back, they can have two. Of course it pays, if you like marshmallows, to wait. What happens is two-thirds of the kids give in to temptation. They cannot wait. The others, of course, wait. They resist the temptation. They delay the now for later.
Давайте спокусимо малюків, запропонуємо їм солодощі. Просто зараз вони можуть з'їсти один зефір. А якщо дочекаються, коли повернеться дослідник, отримають два. Авжеж, варто дочекатися, якщо ви любите зефір. А насправді, дві третини дітлахів піддаються спокусі. Вони не в змозі чекати. Решта, щоправда, чекають. Вони перемагають спокусу. Відкладають миттєве задоволення заради майбутньої користі.
Walter Mischel, my colleague at Stanford, went back 14 years later, to try to discover what was different about those kids. There were enormous differences between kids who resisted and kids who yielded, in many ways. The kids who resisted scored 250 points higher on the SAT. That's enormous. That's like a whole set of different IQ points. They didn't get in as much trouble. They were better students. They were self-confident and determined. And the key for me today, the key for you, is, they were future-focused rather than present-focused.
Волтер МІшель, мій колега зі Стенфордського університету, спостерігав за цими дітьми через 14 років. Він намагався зрозуміти, чим вони відрізняються. Між дітьми, що не піддалися спокусі, і тими, хто не встояв, у багатьох проявах існували величезні відмінності. Діти, які вміли чекати, в академічному оцінювальному тесті (SAT) набрали на 250 балів вище. Це чимало. Це як незрівнянна різниця у IQ тесті. Вони не завдавали клопоту і краще навчалися. Вони виросли впевненими і цілеспрямованими. Для мене найголовніше сьогодні, і для вас також, що вони більш орієнтовані на майбутнє, а не на теперішній момент.
So what is time perspective? That's what I'm going to talk about today. Time perspective is the study of how individuals, all of us, divide the flow of your human experience into time zones or time categories. And you do it automatically and non-consciously. They vary between cultures, between nations, between individuals, between social classes, between education levels. And the problem is that they can become biased, because you learn to over-use some of them and under-use the others.
Отже, сьогодні я говоритиму про часову перспективу. Що ж це таке? Часова перспектива вивчає як люди, усі ми, поділяють потік свого життєвого досвіду на часові зони або категорії. Ви робите це автоматично і несвідомо. Ці параметри дуже різняться в залежності від культури, національності, характеру людини, соціального класу, рівня освіченості. Проблема в тому, що можна стати упередженими, тому що ми занадто часто застосовуємо одні категорії і зовсім не використовуємо інші.
What determines any decision you make? You make a decision on which you're going to base an action. For some people it's only about what is in the immediate situation, what other people are doing and what you're feeling. And those people, when they make their decisions in that format -- we're going to call them "present-oriented," because their focus is what is now.
Що зумовлює ваші рішення? Ви приймаєте рішення, на якому засновується ваша дія. Для деяких має значення тільки те, що відбувається саме зараз, чим зайняті інші люди й ваші теперішні відчуття. Ці люди приймають рішення у такому форматі - назвемо їх "орієнтованими на теперішнє", бо вони зосереджуються на тому, що відбувається зараз.
For others, the present is irrelevant. It's always about "What is this situation like that I've experienced in the past?" So that their decisions are based on past memories. And we're going to call those people "past-oriented," because they focus on what was.
Для інших теперішнє - не суттєве. Вони завжди запитують себе: " Чи стикався я з такою ситуацією у минулому?" Отже, їхні рішення ґрунтуються на досвіді з минулого. Ця група - "орієнтовані на минуле", тому що вони сконцентровані на подіях, які вже сталися.
For others it's not the past, it's not the present, it's only about the future. Their focus is always about anticipated consequences. Cost-benefit analysis. We're going to call them "future-oriented." Their focus is on what will be.
Для когось ані минуле, ані сьогодення не мають сенсу, тільки майбутнє. Їхня увага зосереджена на очікуваних наслідках. Такий собі аналіз витрат і прибутків. Їх назвемо "орієнтованими на майбутнє". Їхній фокус - завжди на тому, що відбудеться.
So, time paradox, I want to argue, the paradox of time perspective, is something that influences every decision you make, you're totally unaware of. Namely, the extent to which you have one of these biased time perspectives. Well there is actually six of them. There are two ways to be present-oriented. There is two ways to be past-oriented, two ways to be future. You can focus on past-positive, or past-negative. You can be present-hedonistic, namely you focus on the joys of life, or present-fatalist -- it doesn't matter, your life is controlled. You can be future-oriented, setting goals. Or you can be transcendental future: namely, life begins after death. Developing the mental flexibility to shift time perspectives fluidly depending on the demands of the situation, that's what you've got to learn to do.
Я стверджую, що парадокс часу, парадокс часової перспективи, існування якого ви навіть не усвідомлюєте, впливає на кожне прийняте вами рішення. А саме на те, як часто ви застосовуєте одну з цих однобічних часових перспектив. Насправді, цих перспектив аж шість. Існує два способи жити теперішнім. Також два способи бути орієнтованим на минуле, і, відповідно, два способи - на майбутнє. Можете зосереджуватися на позитивному або негативному досвіді з минулого. У теперішньому часі ви можете прагнути насолод, а саме, акцентувати увагу на радощах життя, або бути фаталістом - долі своєї на коні не об'їдеш. Сфокусовані на майбутньому можуть ставити собі цілі. Або обрати для себе трансцендентне майбутнє: коли життя починається після смерті. Нам усім варто розвивати в собі гнучкість у застосуванні часових перспектив, в залежності від певної ситуації.
So, very quickly, what is the optimal time profile? High on past-positive. Moderately high on future. And moderate on present-hedonism. And always low on past-negative and present-fatalism. So the optimal temporal mix is what you get from the past -- past-positive gives you roots. You connect your family, identity and your self. What you get from the future is wings to soar to new destinations, new challenges. What you get from the present hedonism is the energy, the energy to explore yourself, places, people, sensuality.
Отже, дуже швидко відповімо, яке оптимальне співвідношення часових категорій. Більша частина ґрунтується на позитивному досвіді з минулого. Відносно висока спрямованість на майбутнє. Помірне ставлення до миттєвих насолод. Ніколи не зосереджуватися на негативному досвіді з минулого і фаталізмі у теперішньому моменті. Отже, оптимальна суміш по використанню часу - позитивне минуле - надає відчуття приналежності. Ви пов'язуєте себе з родиною. самосвідомістю та індивідуальністю. Спрямованість на майбутнє надає нам крила для підкорювання нових горизонтів, нових вершин. Сьогохвилинні насолоди дають нам енергію для саморозвитку, для пізнання світу і людей навколо нас, сприяють чуттєвості.
Any time perspective in excess has more negatives than positives. What do futures sacrifice for success? They sacrifice family time. They sacrifice friend time. They sacrifice fun time. They sacrifice personal indulgence. They sacrifice hobbies. And they sacrifice sleep. So it affects their health. And they live for work, achievement and control. I'm sure that resonates with some of the TEDsters. (Laughter)
Надужиття будь-якої часової перспективи скоріш зашкодить вам, ніж піде на користь. Чим жертвують люди заради успіху у майбутньому? Своїм часом із сім'єю, з друзями. Вони жертвують власним відпочинком. Відмовляють собі у маленьких радощах. Не мають часу на хобі. І навіть на сон. Отже це впливає на їхнє здоров'я. Вони живуть заради роботи, досягнень і відчуття впорядкованості свого життя. Гадаю, це знайомо деяким спікерам TED. (Сміх)
And it resonated for me. I grew up as a poor kid in the South Bronx ghetto, a Sicilian family -- everyone lived in the past and present. I'm here as a future-oriented person who went over the top, who did all these sacrifices because teachers intervened, and made me future oriented. Told me don't eat that marshmallow, because if you wait you're going to get two of them, until I learned to balance out. I've added present-hedonism, I've added a focus on the past-positive, so, at 76 years old, I am more energetic than ever, more productive, and I'm happier than I have ever been.
Це знайшло відгук у моєму серці. Я виріс у гетто Південного Бронксу, у бідній сицілійській сім'ї. Усі жили минулим і теперішнім. Сьогодні я - людина орієнтована на майбутнє, у цьому я перегнув лінію, відмовився від багато чого, бо я був під впливом своїх вчителів і вони виліпили з мене людину, схиблену на майбутньому. Мені казали не їсти той зефір, бо, якщо трохи почекати, то можна отримати два, доки я не навчився балансувати ці дози самостійно. Я додав трохи миттєвих насолод, зосередженості на успішному досвіді минулого. І зараз, у віці 76 років, енергія у мене б'є через край, ніколи в житті я не почувався таким щасливим.
I just want to say that we are applying this to many world problems: changing the drop-out rates of school kids, combating addictions, enhancing teen health, curing vets' PTSD with time metaphors -- getting miracle cures -- promoting sustainability and conservation, reducing physical rehabilitation where there is a 50-percent drop out rate, altering appeals to suicidal terrorists, and modifying family conflicts as time-zone clashes.
Хочу додати, що ми застосовуємо результати своїх досліджень до багатьох світових проблем: впливаємо на відсоток дітей, що кидають школу, боремося із різними залежностями, покращуємо здоров'я молоді, лікуємо ветеранів війни метафорами у часі -- до речі, маємо приклади дивовижного зцілення - пропагандуємо раціональне використання ресурсів і охорону природи, скорочуємо періоди фізичної реабілітації, коли 50 % вже втратили останню надію, розвінчуємо міфи про геройство терористів-смертників, переводимо сімейні конфлікти у площину розбіжностей у часових орієнтаціях.
So I want to end by saying: many of life's puzzles can be solved by understanding your time perspective and that of others. And the idea is so simple, so obvious, but I think the consequences are really profound. Thank you so much. (Applause)
На завершення скажу, що багато з життєвих загадок можна розв'язати, зрозумівши свою часову перспективу і перспективу оточуючих. Сама ідея настільки проста й очевидна, але, на мою думку, має дуже глибинні наслідки. Дуже дякую. (Оплески)