There's something that I'd like you to see.
Я хочу, щоб ви зараз дещо переглянули.
(Video) Reporter: It's a story that's deeply unsettled millions in China: footage of a two-year-old girl hit by a van and left bleeding in the street by passersby, footage too graphic to be shown. The entire accident is caught on camera. The driver pauses after hitting the child, his back wheels seen resting on her for over a second. Within two minutes, three people pass two-year-old Wang Yue by. The first walks around the badly injured toddler completely. Others look at her before moving off.
(Відео) Кореспондент: Ця історія глибоко засмутила мільйони людей у Китаї: у сюжеті йде мова про дворічну дівчинку, яку перехожі залишили стікати кров'ю на вулиці після того, як її збив фургон. Сюжет занадто детально передає події. Нещасний випадок знято на камеру від початку до кінця. Після того як водій збив дівчинку, він зупиняється, тіло дитини понад секунду лежить під задніми колесами авто. Протягом двох хвилин троє людей проходять мимо дворічної Вен Ю. Перший перехожий обминає важко поранену дитину, навіть не звернувши на неї уваги. Інші кидають на неї погляд перед тим, як піти далі.
Peter Singer: There were other people who walked past Wang Yue, and a second van ran over her legs before a street cleaner raised the alarm. She was rushed to hospital, but it was too late. She died.
Пітер Сінґер: Також були й інші люди, які пройшли повз Вен Ю, і другий фургон проїхався по її ногах, аж поки вуличний прибиральник почав бити на сполох. Її швидко доставили в лікарню, але вже було занадто пізно. Вона померла.
I wonder how many of you, looking at that, said to yourselves just now, "I would not have done that. I would have stopped to help." Raise your hands if that thought occurred to you.
Мені цікаво, скільки з вас, подивившись це, сказали собі: "Я б так не вчинив. Я б зупинився, щоб допомогти". Підніміть руки, якщо це спало вам на думку.
As I thought, that's most of you. And I believe you. I'm sure you're right. But before you give yourself too much credit, look at this. UNICEF reports that in 2011, 6.9 million children under five died from preventable, poverty-related diseases. UNICEF thinks that that's good news because the figure has been steadily coming down from 12 million in 1990. That is good. But still, 6.9 million is 19,000 children dying every day. Does it really matter that we're not walking past them in the street? Does it really matter that they're far away? I don't think it does make a morally relevant difference. The fact that they're not right in front of us, the fact, of course, that they're of a different nationality or race, none of that seems morally relevant to me. What is really important is, can we reduce that death toll? Can we save some of those 19,000 children dying every day?
Як я і думав, таких більшість. І я вірю вам. Я впевнений, що ви кажете правду. Але перед тим, як ви собою запишаєтесь, подивіться на це. ЮНІСЕФ повідомляє, що у 2011 році 6,9 мільйонів дітей, які не досягли п'ятирічного віку, померли від хвороб, пов'язаних із бідністю, яким можна було запобігти. На думку ЮНІСЕФ, це хороші новини, адже показник поступово зменшився від 12 мільйонів у 1990 році. І це добре. Але все ж, 6,9 мільйонів, а це означає, що 19,000 дітей помирають щодня. Чи питання в тому, що ми не проходимо повз них на вулиці? Чи справа в тому, що вони далеко? Я не думаю, що в цьому полягає морально обґрунтована відмінність. Той факт, що вони не знаходяться безпосередньо перед нами, той факт, що вони іншої національності чи раси, не здається мені морально обґрунтованим. Справді важливо ось що - чи можемо ми зменшити кількість смертей? Чи можемо ми врятувати когось із тих 19,000 дітей, які помирають щороку?
And the answer is, yes we can. Each of us spends money on things that we do not really need. You can think what your own habit is, whether it's a new car, a vacation or just something like buying bottled water when the water that comes out of the tap is perfectly safe to drink. You could take the money you're spending on those unnecessary things and give it to this organization, the Against Malaria Foundation, which would take the money you had given and use it to buy nets like this one to protect children like this one, and we know reliably that if we provide nets, they're used, and they reduce the number of children dying from malaria, just one of the many preventable diseases that are responsible for some of those 19,000 children dying every day.
І відповідь буде - так, ми можемо. Кожен із нас витрачає гроші на речі, які насправді не потребує. Задумайтеся, на що ви звикли витрачати гроші. Можливо це нова машина чи відпустка, чи щось на кшталт купівлі води у пляшках, тоді як вода з крану цілком безпечна для пиття. Ви можете взяти гроші, що витрачаєте на такі непотрібні речі, та передати їх в організацію під назвою "Фонд проти малярії", що прийме гроші, які ви пожертвували та використає їх для купівлі таких сіток, що захистять ось цих дітей. Ми точно знаємо: якщо ми забезпечимо сітки, і їх використають, то менше дітей помре від малярії, лише однієї з хвороб, якій можна запобігти, через яку помирають ті 19,000 дітей кожного дня.
Fortunately, more and more people are understanding this idea, and the result is a growing movement: effective altruism. It's important because it combines both the heart and the head. The heart, of course, you felt. You felt the empathy for that child. But it's really important to use the head as well to make sure that what you do is effective and well-directed, and not only that, but also I think reason helps us to understand that other people, wherever they are, are like us, that they can suffer as we can, that parents grieve for the deaths of their children, as we do, and that just as our lives and our well-being matter to us, it matters just as much to all of these people. So I think reason is not just some neutral tool to help you get whatever you want. It does help us to put perspective on our situation. And I think that's why many of the most significant people in effective altruism have been people who have had backgrounds in philosophy or economics or math. And that might seem surprising, because a lot of people think, "Philosophy is remote from the real world; economics, we're told, just makes us more selfish, and we know that math is for nerds." But in fact it does make a difference, and in fact there's one particular nerd who has been a particularly effective altruist because he got this.
На щастя, дедалі більше людей розуміють цю ідею. Як наслідок, виник новий рух - ефективний альтруїзм. Ця ідея важлива, оскільки вона поєднує серце і розум. Те, що стосується серця, ви звісно відчули. Ви були переповнені співчуттям до тієї дитини. Але дуже важливо також і керуватися розумом, щоб упевнитися, що те, що ви робите є ефективним і спрямованим на добру справу. Крім того, здоровий глузд допомагає нам розуміти, що інші люди, де б вони не були, є такими ж як ми, і що вони можуть страждати так само як і ми, що батьки побиваються через смерть своїх дітей, так як і ми, і що наскільки наше життя та благополуччя є важливим для нас, настільки ж воно важливе і для всіх людей. Здоровий глузд - це не лише якийсь нейтральний засіб, що допоможе отримати все, що забажаєш. Здоровий глузд насправді допомагає далекоглядно оцінити нашу ситуацію. І, на мою думку, саме тому більшість із важливих осіб у ефективному альтруїзмі - це люди, які мають освіту у сфері філософії, економіки чи математики. Доволі дивно, адже багато людей думають, що "Філософія відірвана від реального світу; економіка тільки робить нас егоїстичнішими, а математика - це для заучок". Але насправді це важливо. Існує один такий собі заучка, який став представником ефективного альтруїзму, оскільки він усе зрозумів.
This is the website of the Bill & Melinda Gates Foundation, and if you look at the words on the top right-hand side, it says, "All lives have equal value." That's the understanding, the rational understanding of our situation in the world that has led to these people being the most effective altruists in history, Bill and Melinda Gates and Warren Buffett.
Це веб-сайт Фонду Білла і Мелінди Ґейтс. Погляньте на слова, написані зверху з правого боку. Там пише: "Всі життя мають однакову цінність". Ось це і є розуміння, раціональне розуміння теперішньої ситуації у світі, що призвела до того, що ці люди стали найбільш ефективно альтруїстичними представниками суспільства усіх часів, і це Білл та Мелінда Ґейтс і Воррен Баффет.
(Applause)
(Оплески)
No one, not Andrew Carnegie, not John D. Rockefeller, has ever given as much to charity as each one of these three, and they have used their intelligence to make sure that it is highly effective. According to one estimate, the Gates Foundation has already saved 5.8 million lives and many millions more, people, getting diseases that would have made them very sick, even if eventually they survived. Over the coming years, undoubtably the Gates Foundation is going to give a lot more, is going to save a lot more lives. Well, you might say, that's fine if you're a billionaire, you can have that kind of impact. But if I'm not, what can I do? So I'm going to look at four questions that people ask that maybe stand in the way of them giving.
Ніхто, навіть Ендрю Карнеґі чи Джон Д. Рокфеллер, ніколи не давали таких пожертв на благодійність як кожен із цих трьох. Вони керувалися власним розумом, щоб упевнитися, що вони роблять високоефективну справу. За одним із підрахунків, Фонд Ґейтсів уже зберіг 5,8 мільйонів життів і навіть понад мільйон людей, що мають хвороби, які б призвели до дуже важкого стану, навіть якщо б вони вижили. Безсумнівно, впродовж наступних років Фонд Ґейтсів пожертвує ще більше та врятує ще більше життів. Само собою, ви можете сказати, що звісно, якщо ви мільярдер, то можете впливати на ситуацію. А якщо у мене немає таких коштів, то що тоді? Отож, я розгляну чотири популярні запитання, які стоять на заваді благодійності.
They worry how much of a difference they can make. But you don't have to be a billionaire. This is Toby Ord. He's a research fellow in philosophy at the University of Oxford. He became an effective altruist when he calculated that with the money that he was likely to earn throughout his career, an academic career, he could give enough to cure 80,000 people of blindness in developing countries and still have enough left for a perfectly adequate standard of living. So Toby founded an organization called Giving What We Can to spread this information, to unite people who want to share some of their income, and to ask people to pledge to give 10 percent of what they earn over their lifetime to fighting global poverty. Toby himself does better than that. He's pledged to live on 18,000 pounds a year -- that's less than 30,000 dollars -- and to give the rest to those organizations. And yes, Toby is married and he does have a mortgage.
Людей турбує те, яку ж користь вони можуть принести. Але для цього не обов'язково бути мільярдером. Це Тобі Орд. Він - дослідник у галузі філософії Оксфордського університету. Він став прихильником ефективного альтруїзму, коли вирахував, що з грошима, які він міг заробити впродовж своєї кар'єри, наукової кар'єри тобто, він міг би пожертвувати достатньо для того, щоб вилікувати 80,000 людей від сліпоти у країнах, що розвиваються, і ще мати достатньо для цілком пристойного життя. Отож, Тобі заснував організацію під назвою "Давати все, що можемо", щоб поширювати інформацію, щоб об'єднати людей, які хочуть поділитися частиною свого прибутку та попросити людей пообіцяти віддавати 10 відсотків від суми, яку вони заробляють впродовж свого життя, щоб боротися проти всесвітньої бідності. Сам Тобі робить набагато більше. Він пообіцяв жити на 18,000 фунтів у рік, менш ніж на 30,000 доларів, та віддавати решту благодійним організаціям. І так - Тобі одружений та має заставу.
This is a couple at a later stage of life, Charlie Bresler and Diana Schott, who, when they were young, when they met, were activists against the Vietnam War, fought for social justice, and then moved into careers, as most people do, didn't really do anything very active about those values, although they didn't abandon them. And then, as they got to the age at which many people start to think of retirement, they returned to them, and they've decided to cut back on their spending, to live modestly, and to give both money and time to helping to fight global poverty.
Це уже старша подружня пара, Чарлі Бреслер та Діана Шотт, які у молодому віці, коли познайомилися, були активістами проти війни у В'єтнамі та боролися за соціальну справедливість, потім почали будувати кар'єру, та як і більшість людей, не вдавалися до особливо активних заходів стосовно таких цінностей, проте не відмовлялися від них. І потім, досягнувши віку, коли багато людей починають задумуватися над виходом на пенсію, вони повернулися до них та вирішили зменшити свої витрати і жити скромно, для того щоб мати можливість віддавти більше грошей та часу на допомогу з боротьбою проти світової бідності.
Now, mentioning time might lead you to think, "Well, should I abandon my career and put all of my time into saving some of these 19,000 lives that are lost every day?" One person who's thought quite a bit about this issue of how you can have a career that will have the biggest impact for good in the world is Will Crouch. He's a graduate student in philosophy, and he's set up a website called 80,000 Hours, the number of hours he estimates most people spend on their career, to advise people on how to have the best, most effective career. But you might be surprised to know that one of the careers that he encourages people to consider, if they have the right abilities and character, is to go into banking or finance. Why? Because if you earn a lot of money, you can give away a lot of money, and if you're successful in that career, you could give enough to an aid organization so that it could employ, let's say, five aid workers in developing countries, and each one of them would probably do about as much good as you would have done. So you can quintuple the impact by leading that kind of career. Here's one young man who's taken this advice. His name is Matt Weiger. He was a student at Princeton in philosophy and math, actually won the prize for the best undergraduate philosophy thesis last year when he graduated. But he's gone into finance in New York. He's already earning enough so that he's giving a six-figure sum to effective charities and still leaving himself with enough to live on. Matt has also helped me to set up an organization that I'm working with that has the name taken from the title of a book I wrote, "The Life You Can Save," which is trying to change our culture so that more people think that if we're going to live an ethical life, it's not enough just to follow the thou-shalt-nots and not cheat, steal, maim, kill, but that if we have enough, we have to share some of that with people who have so little. And the organization draws together people of different generations, like Holly Morgan, who's an undergraduate, who's pledged to give 10 percent of the little amount that she has, and on the right, Ada Wan, who has worked directly for the poor, but has now gone to Yale to do an MBA to have more to give.
Тепер, згадавши про час, ви подумаєте: "То що, мені тепер залишити кар'єру та присвятити весь час тому, щоб урятувати декілька з тих 19,000 життів, що гинуть кожного дня?" Одна особа, яка добряче задумувалась над питанням, як можна мати кар'єру, яка матиме величезний вплив на благо у світі, це Вілл Крауч. Він випускник філософського факультету, який заснував веб-сайт під назвою "80,000 годин", що за його підрахунками є кількістю годин, яку більшість людей присвячує кар'єрі. На цьому сайті він радить людям, як збудувати найкращу та найуспішнішу кар'єру. Ви напевно будете здивовані, коли дізнаєтеся, що одна з професій, яку він заохочує людей взяти до уваги, якщо у них є відповідні уміння та якості, це професія у сфері бізнесу чи фінансів. Чому? Тому що, якщо ви заробляєте багато грошей, ви можете пожертвувати багато грошей, а якщо ви успішні у своїй кар'єрі, то можете пожертвувати достатньо, щоб допомогти організації, щоб, вона найняла п'ять робітників із надання гуманітарної допомоги у країнах, що розвиваються, і кожен із них ймовірно зробив би стільки ж хорошого як і ви. Отож, у такому разі результати такої діяльності зростуть у п'ять разів. Ось один юнак, який скористався цією порадою. Його звати Метт Вайґер. Він вивчав філософію та математику у Прінстоні, навіть став переможцем за найкращу філософську роботу серед студентів минулого року, коли він закінчив вищий навчальний заклад. Усе ж, він вирішив пов'язати своє життя із сферою фінансів у Нью-Йорку. Він уже заробляє достатньо, аби мати змогу віддавати на пожертви шестизначну суму і окрім того мати достатньо на власне проживання. Метт також допоміг мені створити організацію, де я зараз працюю і яка має таку саму назву як і моя книжка - "Життя, яке ви можете врятувати". Ця організація намагається змінити нашу культуру, щоб більше людей задумалися, що якщо ми збираємося жити згідно з етичними засадами, то лише дотримуватися стандартних правил - не брехати, не красти, не калічити та не вбивати - недостатньо. Ми повинні пам'ятати, що якщо ми забезпечені необхідним, то мусимо ділитися з обділеними людьми. Ця організація зближує людей різних поколінь. Наприклад, студентка Голлі Морґан пообіцяла віддавати 10 відсотків тієї невеличкої суми, що вона має. Праворуч - Еда Вен, яка працює з бідними людьмиі і вступила до Єльського університету, щоб отримати ступінь магістра у бізнес адмініструванні та мати змогу жертвувати на благодійність ще більше.
Many people will think, though, that charities aren't really all that effective. So let's talk about effectiveness. Toby Ord is very concerned about this, and he's calculated that some charities are hundreds or even thousands of times more effective than others, so it's very important to find the effective ones. Take, for example, providing a guide dog for a blind person. That's a good thing to do, right? Well, right, it is a good thing to do, but you have to think what else you could do with the resources. It costs about 40,000 dollars to train a guide dog and train the recipient so that the guide dog can be an effective help to a blind person. It costs somewhere between 20 and 50 dollars to cure a blind person in a developing country if they have trachoma. So you do the sums, and you get something like that. You could provide one guide dog for one blind American, or you could cure between 400 and 2,000 people of blindness. I think it's clear what's the better thing to do. But if you want to look for effective charities, this is a good website to go to. GiveWell exists to really assess the impact of charities, not just whether they're well-run, and it's screened hundreds of charities and currently is recommending only three, of which the Against Malaria Foundation is number one. So it's very tough. If you want to look for other recommendations, thelifeyoucansave.com and Giving What We Can both have a somewhat broader list, but you can find effective organizations, and not just in the area of saving lives from the poor. I'm pleased to say that there is now also a website looking at effective animal organizations. That's another cause that I've been concerned about all my life, the immense amount of suffering that humans inflict on literally tens of billions of animals every year. So if you want to look for effective organizations to reduce that suffering, you can go to Effective Animal Activism. And some effective altruists think it's very important to make sure that our species survives at all. So they're looking at ways to reduce the risk of extinction. Here's one risk of extinction that we all became aware of recently, when an asteroid passed close to our planet. Possibly research could help us not only to predict the path of asteroids that might collide with us, but actually to deflect them. So some people think that would be a good thing to give to. There's many possibilities.
Однак, більшість людей подумають, що благодійність не є аж настільки ефективною. Отож, давайте поговоримо про ефективність. Тобі Орд дуже цим занепокоєний. Він вирахував, що деякі благодійні організації у сотні, а то й у тисячі разів ефективніші ніж інші, отож дуже важливо знайти саме ефективні. Розглянемо, наприклад, надання собаки-поводиря для незрячої людини. Правда ж, це хороша ідея? Це справді добра ідея, але ви мусите задуматися, що ще можна було б зробити з коштами. Дресирування собаки-поводиря і тренування людини, якій потрібна допомога собаки коштує приблизно 40,000 доларів. Тоді собака-поводир зможе справді допомогти сліпій людині. У країнах, що розвиваються, лікування незрячої людини від трахоми коштує від 20 до 50 доларів. Отож, підрахувавши загальну суму, ми отримаємо такі результати. Можна забезпечити одного незрячого американця собакою-поводирем або ж, приблизно від 400 до 2,000 людей зможуть відновити зір. Я думаю, очевидно, що краще. Якщо ви хочете знайти ефективні благодійні організації, то завітайте на цей чудовий сайт. GiveWell оцінює благодійні організації не лише за тим, як добре ними керують. Цей вебсайт відібрав сотні благодійних організацій і наразі рекомендує лише три, з яких "Фонд проти малярії" знаходиться на першому місці. Якщо вас цікавлять інші рекомендації, thelifeyoucansave.com та Giving What We Can мають дещо ширший список. Однак ви можете знайти ефективні організації, які не тільки рятують людей від бідності. Мені приємно повідомити, що існує також вебсайт, що займається ефективними благодійними організаціями для тварин. Це ще одна тема, яка непокоїть мене усе моє життя - скільки страждань завдає людина десяткам мільярдів тварин щороку. Отож, якщо ви бажаєте знайти ефективні благодійні організації, щоб зменшити страждання, відвідайте вебсайт під назвою Effective Animal Activism. Дехто з ефективних альтруїстів вважає, що дуже важливо впевнитися, що наш вид взагалі залишиться в живих. Отож, вони думають над тим, як знизити ризик вимирання. Ось іще один ризик вимирання, про який ми усі дізналися нещодавно, коли астероїд пролітав на близькій відстані від нашої планети. Ймовірно, що дослідження могло допомогти нам не лише передбачити шлях астероїдів, що могли б зіштовхнутися із Землею, а й навіть змінити їхню траекторію. Отож, на думку деяких людей, на цю справу варто робити пожертви. Існує багато можливостей.
My final question is, some people will think it's a burden to give. I don't really believe it is. I've enjoyed giving all of my life since I was a graduate student. It's been something fulfilling to me. Charlie Bresler said to me that he's not an altruist. He thinks that the life he's saving is his own. And Holly Morgan told me that she used to battle depression until she got involved with effective altruism, and now is one of the happiest people she knows. I think one of the reasons for this is that being an effective altruist helps to overcome what I call the Sisyphus problem. Here's Sisyphus as portrayed by Titian, condemned by the gods to push a huge boulder up to the top of the hill. Just as he gets there, the effort becomes too much, the boulder escapes, rolls all the way down the hill, he has to trudge back down to push it up again, and the same thing happens again and again for all eternity. Does that remind you of a consumer lifestyle, where you work hard to get money, you spend that money on consumer goods which you hope you'll enjoy using? But then the money's gone, you have to work hard to get more, spend more, and to maintain the same level of happiness, it's kind of a hedonic treadmill. You never get off, and you never really feel satisfied. Becoming an effective altruist gives you that meaning and fulfillment. It enables you to have a solid basis for self-esteem on which you can feel your life was really worth living.
Моє останнє запитання - "деякі люди вважають, що пожертви - це тягар". Насправді я так не вважаю. Усе своє життя ще з часів студентства я отримував задоволення від того, що жертвував. Це робило мене щасливим. Чарлі Бреслер сказав мені, що він не альтруїст. Він вважає, що життя, що він рятує - його власне. А Голлі Морґан сказала мені, що вона боролася із депресією до тих пір, поки не долучилася до ефективного альтруїзму, і зараз вона одна з найщасливіших людей, яких вона знає. На мою думку, одна з причин полягає у тому, що ефективний альтруїзм допомагає перебороти те, що я називаю проблемою Сізіфа. Ось Сізіф у баченні Тиціана, засуджений богами тягти величезну брилу на вершину пагорба. Як тільки він досягає вершини, він напружується ще більше, брила вислизає, скочується назад вниз, і він має пройти втомливий шлях назад, аби донести її нагору, і те саме відбувається знову і знову цілу вічність. Чи не нагадує це вам такий спосіб життя, коли ви працюєте важко, щоб отримати гроші і витрачаєте ті гроші на споживчі товари, які, як ви сподіваєтеся, принесуть вам задоволення? І потім грошей немає - ви працюєте ще важче, щоб отримати більше, витрачаєте ще більше і залишаєтеся на тому ж самому рівні щастя, що є постійною гонитвою за насолодою. Ви ніколи не припиняєте бігти, але й ніколи не відчуваєте задоволення. Ставши на шлях ефективного альтруїзму, ви отримуєте відчуття значущості та реалізації. Це надає неабияку підставу для почуття власної гідності, коли ви відчуваєте, що насправді недарма прожили своє життя.
I'm going to conclude by telling you about an email that I received while I was writing this talk just a month or so ago. It's from a man named Chris Croy, who I'd never heard of. This is a picture of him showing him recovering from surgery. Why was he recovering from surgery?
Я збираюся підсумувати все, розповівши вам про електронний лист, який я отримав, тоді, коли писав цю промову десь місяць тому. Цей лист від чоловіка, якого звати Кріс Крой, про якого я ніколи не чув. Ось його фото, на якому зображено, як він видужує після операції. Чому він одужував після операції?
The email began, "Last Tuesday, I anonymously donated my right kidney to a stranger. That started a kidney chain which enabled four people to receive kidneys."
Лист починався так: "Минулого вівторка я анонімно пожертвував свою праву нирку для незнайомця. Розпочалася серія ниркових пересадок, які дали змогу чотирьом людям отримати нирки".
There's about 100 people each year in the U.S. and more in other countries who do that. I was pleased to read it. Chris went on to say that he'd been influenced by my writings in what he did. Well, I have to admit, I'm also somewhat embarrassed by that, because I still have two kidneys. But Chris went on to say that he didn't think that what he'd done was all that amazing, because he calculated that the number of life-years that he had added to people, the extension of life, was about the same that you could achieve if you gave 5,000 dollars to the Against Malaria Foundation. And that did make me feel a little bit better, because I have given more than 5,000 dollars to the Against Malaria Foundation and to various other effective charities.
Кожного року приблизно 100 людей у США та ще більше у всьому світі роблять це. Мені було приємно це читати. Кріс продовжив розповідати, що на те, що він зробив, вплинули мої твори. Ну, я мушу визнати, що я теж дещо збентежений, бо я все ще маю дві нирки. Але Кріс продовжив, кажучи, що він не думає, що те, що він зробив, є чимось неймовірним, адже згідно з його підрахунками, кількість років життя, що він додав людям, була б такою сама, якби ви пожертвували 5,000 доларів у "Фонд проти малярії". Його слова поліпшили мій настрій, бо я віддав більше ніж 5,000 доларів у "Фонд проти малярії" та багатьом іншим ефективним благодійним організаціям.
So if you're feeling bad because you still have two kidneys as well, there's a way for you to get off the hook.
Отож, якщо вам також не по собі, бо ви досі маєте дві нирки, є ще шлях, за допомогою якого ви можете позбутися цього відчуття.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)