Some of my most wonderful memories of childhood are of spending time with my grandmother, Mamar, in our four-family home in Brooklyn, New York. Her apartment was an oasis. It was a place where I could sneak a cup of coffee, which was really warm milk with just a touch of caffeine. She loved life. And although she worked in a factory, she saved her pennies and she traveled to Europe. And I remember poring over those pictures with her and then dancing with her to her favorite music.
Одні з найприємніших спогадів із мого дитинства - про те, як я проводила час разом зі своєю бабусею, Мамар. У нашому будинку на чотири сім'ї у Брукліні, Нью-Йорк. Її помешкання було раєм. Там я могла тихцем поцупити горнятко кави, ну не зовсім кави, а дуже теплого молока з дрібкою кофеїну. Вона обожнювала життя. І хоча бабуся працювала на фабриці, вона заощаджувала свою невелику платню і мандрувала Європою. Пригадую, як разом із нею роздивлялася світлини звідти, а потім танцювала під її улюблені мелодії.
And then, when I was eight and she was 60, something changed. She no longer worked or traveled. She no longer danced. There were no more coffee times. My mother missed work and took her to doctors who couldn't make a diagnosis. And my father, who worked at night, would spend every afternoon with her, just to make sure she ate.
А коли мені було вісім, а бабусі - 60, раптом усе змінилося. Вона більше не працювала і не мандрувала. Більше не танцювала. Ми більше не кавували. Моя мати не пішла на роботу і повела бабусю до лікарів, які не змогли встановити діагноз. А мій батько, який працював уночі, кожне пообіддя проводив із нею, щоб бачити на власні очі, що бабуся поїла.
Her care became all-consuming for our family. And by the time a diagnosis was made, she was in a deep spiral.
Наша родина увесь вільний час доглядала бабусю. А коли нарешті встановили діагноз, її стан суттєво погіршився.
Now many of you will recognize her symptoms. My grandmother had depression. A deep, life-altering depression, from which she never recovered. And back then, so little was known about depression.
Багато-хто з вас упізнає симптоми її хвороби. Моя бабуся переживала депресію. Глибоку депресію, що кардинально змінює життя. Вона так і не оговталася від неї. А в той час про депресію майже нічого не знали.
But even today, 50 years later, there's still so much more to learn. Today, we know that women are 70 percent more likely to experience depression over their lifetimes compared with men. And even with this high prevalence, women are misdiagnosed between 30 and 50 percent of the time.
Та й навіть сьогодні, 50 років потому, її не вивчили до кінця. Нині ми знаємо, що жінки на 70 відсотків більш схильні до депресії, ніж чоловіки. Та попри такий високий відсоток, від 30 до 50 процентів жінок отримують хибний діагноз.
Now we know that women are more likely to experience the symptoms of fatigue, sleep disturbance, pain and anxiety compared with men. And these symptoms are often overlooked as symptoms of depression.
Ми знаємо, що жінки більш схильні до таких симптомів як втома, порушення сну, біль і тривога, ніж чоловіки. Однак ці симптоми часто не вважають ознаками депресії.
And it isn't only depression in which these sex differences occur, but they occur across so many diseases.
Чоловіки й жінки по-різному переживають не тільки депресію, а й чимало інших хвороб.
So it's my grandmother's struggles that have really led me on a lifelong quest. And today, I lead a center in which the mission is to discover why these sex differences occur and to use that knowledge to improve the health of women.
Саме страждання моєї бабусі надихнули мене присвятити все життя цій проблемі. Нині я очолюю центр, який має на меті дізнатися, чому існує така різниця між статями, та використати ці знання, щоб зміцнити здоров'я жінок.
Today, we know that every cell has a sex. Now, that's a term coined by the Institute of Medicine. And what it means is that men and women are different down to the cellular and molecular levels. It means that we're different across all of our organs. From our brains to our hearts, our lungs, our joints.
Тепер ми знаємо, що кожна клітина має стать. Цей термін належить Інститутові медицини. Це означає, що чоловіки та жінки відрізняються на клітинному та молекулярному рівнях. Тобто ми різні на рівні органів. Від мозку - і до серця, легень та суглобів.
Now, it was only 20 years ago that we hardly had any data on women's health beyond our reproductive functions. But then in 1993, the NIH Revitalization Act was signed into law. And what this law did was it mandated that women and minorities be included in clinical trials that were funded by the National Institutes of Health. And in many ways, the law has worked. Women are now routinely included in clinical studies, and we've learned that there are major differences in the ways that women and men experience disease. But remarkably, what we have learned about these differences is often overlooked.
Якихось 20 років тому ми нічого не знали про жіноче здоров'я, окрім наших репродуктивних функцій. Аж 1993 року було підписано Закон про зміцнення Національних інститутів здоров'я. А цей закон постановив, що жінок та представників меншин мусово залучати до клінічних досліджень, що їх фінансують Національні інститути здоров'я. І закон спрацював. Тепер жінок завжди залучають до клінічних досліджень. Ми виявили, що існує велика різниця у тому, як жінки та чоловіки переживають хвороби. Та щонайважливіше, ми побачили, що цими відмінностями часто нехтують.
So, we have to ask ourselves the question: Why leave women's health to chance? And we're leaving it to chance in two ways. The first is that there is so much more to learn and we're not making the investment in fully understanding the extent of these sex differences. And the second is that we aren't taking what we have learned, and routinely applying it in clinical care. We are just not doing enough.
Отож, ми мусимо запитати себе: чому здоров'я жіноцтва залишено напризволяще? А ми покидаємо його напризволяще через дві причини. По-перше, потрібно ще стільки всього дослідити, а ми не інвестуємо в те, щоб повністю вивчити відмінності між статями. По-друге, ми не користаємо зі своїх досліджень та не застосовуємо результатів у щоденній практиці. Ми не докладаємо достатньо зусиль.
So, I'm going to share with you three examples of where sex differences have impacted the health of women, and where we need to do more.
Я наведу три приклади, коли відмінності між статями вплинули на здоров'я жінок, і коли варто докласти більше зусиль.
Let's start with heart disease. It's the number one killer of women in the United States today. This is the face of heart disease. Linda is a middle-aged woman, who had a stent placed in one of the arteries going to her heart. When she had recurring symptoms she went back to her doctor. Her doctor did the gold standard test: a cardiac catheterization. It showed no blockages. Linda's symptoms continued. She had to stop working. And that's when she found us. When Linda came to us, we did another cardiac catheterization and this time, we found clues. But we needed another test to make the diagnosis. So we did a test called an intracoronary ultrasound, where you use soundwaves to look at the artery from the inside out.
Почнемо з сердечних захворювань. На даний час це найбільший вбивця жінок у Сполучених Штатах. Ось обличчя сердечного захворювання. Лінда - жінка середнього віку, якій в одну з артерій вставили стент, що йде до серця. Коли симптоми хвороби з'явилися знову, вона пішла до лікаря. Її лікар вдався до золотого стандарту: зондування серця. Обстеження показало, що судини ніде не закупорені. Однак симптоми в Лінди не зникли. Вона мусила перестати працювати. І саме тоді Лінда знайшла нас. Коли вона прийшла до нас, ми ще раз зробили зондування серця, але цього разу дещо виявили. Та потрібно було зробити ще одне обстеження, щоб встановити діагноз. Тому ми провели інтракоронарне УЗД, під час якого за допомогою звукових хвиль оглядають артерію зсередини.
And what we found was that Linda's disease didn't look like the typical male disease. The typical male disease looks like this. There's a discrete blockage or stenosis. Linda's disease, like the disease of so many women, looks like this. The plaque is laid down more evenly, more diffusely along the artery, and it's harder to see. So for Linda, and for so many women, the gold standard test wasn't gold.
І ми побачили, що хвороба Лінди не схожа на типове чоловіче захворювання. Типове чоловіче захворювання виглядає ось так. Закупорення в одній частині артерії або ж звуження. А хвороба Лінди, як і багатьох інших жінок, виглядає ось так. Бляшки рівномірно вкривають усю артерію, і тому причину хвороби важко побачити. Тому для Лінди та всього жіноцтва золотий стандарт діагностики - зовсім не золотий.
Now, Linda received the right treatment. She went back to her life and, fortunately, today she is doing well. But Linda was lucky. She found us, we found her disease.
Лінда пройшла відповідний курс лікування. Вона повернулася до нормального життя і, на щастя, тепер у неї все гаразд. Однак Лінді пощастило. Вона знайшла нас, а ми знайшли її хворобу.
But for too many women, that's not the case. We have the tools. We have the technology to make the diagnosis. But it's all too often that these sex diffferences are overlooked.
Та більшості жінок не так щастить. Ми маємо інструменти. Маємо технології, які дають змогу встановити діагноз. Та дуже часто відмінності між чоловіками та жінками ігнорують.
So what about treatment? A landmark study that was published two years ago asked the very important question: What are the most effective treatments for heart disease in women? The authors looked at papers written over a 10-year period, and hundreds had to be thrown out. And what they found out was that of those that were tossed out, 65 percent were excluded because even though women were included in the studies, the analysis didn't differentiate between women and men. What a lost opportunity. The money had been spent and we didn't learn how women fared. And these studies could not contribute one iota to the very, very important question, what are the most effective treatments for heart disease in women?
А як щодо лікування? Одне вагоме дослідження, опубліковане два роки тому, поставило дуже важливе запитання: які найефективніші способи лікування сердечних захворювань у жінок? Автори переглянули праці, що вийшли друком за десять років, і сотні з них довелося викинути. Вони побачили, що серед тих праць 65 відсотків викинули тому, що хоча жінки й були залучені до досліджень, автори не аналізували відмінностей між жінками та чоловіками. Яка змарнована нагода! Кошти витратили, а ми навіть не дізналися, як поживає жіноцтво. Ці всі дослідження ані на йоту не наблизилися до відповіді на вкрай важливе запитання: які найефективніші способи лікування сердечних захворювань у жінок?
I want to introduce you to Hortense, my godmother, Hung Wei, a relative of a colleague, and somebody you may recognize -- Dana, Christopher Reeve's wife. All three women have something very important in common. All three were diagnosed with lung cancer, the number one cancer killer of women in the United States today. All three were nonsmokers. Sadly, Dana and Hung Wei died of their disease. Today, what we know is that women who are nonsmokers are three times more likely to be diagnosed with lung cancer than are men who are nonsmokers. Now interestingly, when women are diagnosed with lung cancer, their survival tends to be better than that of men. Now, here are some clues. Our investigators have found that there are certain genes in the lung tumor cells of both women and men. And these genes are activated mainly by estrogen. And when these genes are over-expressed, it's associated with improved survival only in young women. Now this is a very early finding and we don't yet know whether it has relevance to clinical care. But it's findings like this that may provide hope and may provide an opportunity to save lives of both women and men.
Познайомтеся із моєю хрещеною мамою Гортенз, Гунґ Вей, родичкою мого колеги та однією жінкою, яку ви, мабуть, впізнаєте - Дана, дружина Крістофера Рівза. Ці три жінки мають дещо спільне. У всіх трьох діагностували рак легень - вбивцю жінок номер один у Сполучених Штатах. Усі троє не курили. На жаль, Дана та Гунґ Вей померли від цієї хвороби. Нині ми знаємо, що жінки - некурці утричі частіше хворіють на рак легень, ніж чоловіки, які не курять. Цікаво, що коли рак легень діагностують у жінок, вони одужують частіше за чоловіків. Ось кілька можливих причин. Наші дослідники виявили, що і в жінок, і в чоловіків у клітинах легеневої пухлини є певні гени. Ці гени вводить в дію здебільшого естроген. А коли ці гени виражені надміру, випадки одужання частішають тільки в молодих жінок. Ці висновки доволі передчасні, і ми ще не впевнені, чи вони якось вплинуть на лікування. Але саме висновки такого штибу дарують надію та шанс врятувати життя і жінок, і чоловіків.
Now, let me share with you an example of when we do consider sex differences, it can drive the science. Several years ago a new lung cancer drug was being evaluated, and when the authors looked at whose tumors shrank, they found that 82 percent were women. This led them to ask the question: Well, why? And what they found was that the genetic mutations that the drug targeted were far more common in women. And what this has led to is a more personalized approach to the treatment of lung cancer that also includes sex.
Розповім вам одну історію про те, що якщо ми таки візьмемо до уваги відмінності між чоловіками та жінками, то наука піде вперед. Кілька років тому випробовували нові ліки від раку легень. Коли дослідники подивилися, у кого пухлини зменшилися, вони виявили, що 82 відсотки - жінки. Тоді виникло запитання: а чому? І науковці дослідили, що генетичні мутації, на які діяли ті ліки, набагато частіше трапляються у жінок. А це, своєю чергою, призвело до більш персоналізованого підходу до лікування раку легень. Тепер враховують і стать.
This is what we can accomplish when we don't leave women's health to chance. We know that when you invest in research, you get results. Take a look at the death rate from breast cancer over time. And now take a look at the death rates from lung cancer in women over time. Now let's look at the dollars invested in breast cancer -- these are the dollars invested per death -- and the dollars invested in lung cancer. Now, it's clear that our investment in breast cancer has produced results. They may not be fast enough, but it has produced results. We can do the same for lung cancer and for every other disease.
Ось що можна досягнути, якщо не залишати здоров'я жінок напризволяще. Усі знають: інвестувавши у дослідження, ви отримаєте результат. Погляньте на рівень смертності від раку молочної залози. А тепер - на рівень смертності від раку легень у жінок. А тепер погляньмо, скільки доларів інвестували в боротьбу з раком молочної залози - це кількість інвестицій у доларах у розрахунку на одну смерть - і скільки доларів вклали в лікування раку легень. Очевидно, що інвестиції у рак молочної залози дали результат. Можливо, не так швидко, як хотілося б, але результат є. Так само можна було б зарадити і раку легень чи якійсь іншій хворобі.
So let's go back to depression. Depression is the number one cause of disability in women in the world today. Our investigators have found that there are differences in the brains of women and men in the areas that are connected with mood. And when you put men and women in a functional MRI scanner -- that's the kind of scanner that shows how the brain is functioning when it's activated -- so you put them in the scanner and you expose them to stress. You can actually see the difference. And it's findings like this that we believe hold some of the clues for why we see these very significant sex differences in depression.
А тепер повернемося до депресії. Депресія - це причина номер один неповносправності жінок по всьому світу. Наші дослідники виявили, що в мозку жінок і чоловіків існують відмінності у ділянках, пов'язаних із настроєм. Чоловікам і жінкам зробили функціональну магніто-резонансну томографію - у томографі, який показує, як працює мозок у стані активності. Отож їм зробили томографію, коли вони перебували в стані стресу. Відмінності було відразу помітно. І ми вважаємо, що саме такі результати можуть наштовхнути нас на висновок, чому між чоловіками та жінками існують значні відмінності під час депресії.
But even though we know that these differences occur, 66 percent of the brain research that begins in animals is done in either male animals or animals in whom the sex is not identified.
Та навіть тепер, коли ми знаємо, що ці відмінності існують, до 66 відсотків досліджень мозку, що їх спершу проводять на тваринах, залучають або самців, або тварин, які не мають статевих ознак.
So, I think we have to ask again the question: Why leave women's health to chance? And this is a question that haunts those of us in science and medicine who believe that we are on the verge of being able to dramatically improve the health of women. We know that every cell has a sex. We know that these differences are often overlooked. And therefore we know that women are not getting the full benefit of modern science and medicine today. We have the tools but we lack the collective will and momentum.
Тому треба ще раз запитати: чому здоров'я жінок покинули напризволяще? Це запитання не дає спокою науковцям і медикам, які вважають, що ми от-от зможемо істотно поліпшити здоров'я жінок. Ми знаємо, що кожна клітина має стать. Знаємо, що цими відмінностями нехтують. І тому нам відомо, що жінки не користають повністю із сучасних науки та медицини. Ми маємо інструменти, але нам бракує спільного бажання та зусиль.
Women's health is an equal rights issue as important as equal pay. And it's an issue of the quality and the integrity of science and medicine. (Applause) So imagine the momentum we could achieve in advancing the health of women if we considered whether these sex differences were present at the very beginning of designing research. Or if we analyzed our data by sex.
Жіноче здоров'я стосується проблеми рівності, так само як рівна заробітна плата. І це проблема якості та сумлінності науки та медицини. (Оплески) Уявіть собі, якого поступу ми б досягли у галузі здоров'я жінок, якби перевіряли, чи існують якісь відмінності між статями, ще на початку розробки досліджень. Або якби аналізували дані відповідно до статі.
So, people often ask me: What can I do? And here's what I suggest: First, I suggest that you think about women's health in the same way that you think and care about other causes that are important to you. And second, and equally as important, that as a woman, you have to ask your doctor and the doctors who are caring for those who you love: Is this disease or treatment different in women? Now, this is a profound question because the answer is likely yes, but your doctor may not know the answer, at least not yet. But if you ask the question, your doctor will very likely go looking for the answer. And this is so important, not only for ourselves, but for all of those whom we love. Whether it be a mother, a daughter, a sister, a friend or a grandmother.
Мене часто питають: чим я можу зарадити? Ось що я пропоную: по-перше, я раджу вам думати про жіноче здоров'я так само, як ви задумуєтеся і переймаєтеся про важливі для вас проблеми. А по-друге - не менш важливо - як жінка, ви мусите запитати свого лікаря і лікарів, що лікують ваших ближніх: чи ця хвороба чи лікування мають якісь особливості для жінок? Це запитання вкрай важливе, бо відповідь зазвичай звучить "так", але ваш лікар може не знати відповіді, принаймні поки що. Але якщо ви запитаєте його про це, то він, мабуть, пошукає відповідь на це запитання. А це так важливо, не тільки для нас самих, а й для наших близьких. Мами, доньки, сестри, приятельки чи бабусі.
It was my grandmother's suffering that inspired my work to improve the health of women. That's her legacy. Our legacy can be to improve the health of women for this generation and for generations to come.
Страждання моєї бабусі надихнули мене працювати над поліпшенням здоров'я жінок. Ось що вона передала своїм нащадкам. А ми, своєю чергою, можемо поліпшити здоров'я жінок для нинішнього та майбутнього поколінь.
Thank you. (Applause)
Дякую. (Оплески)