The informal markets of Africa are stereotypically seen as chaotic and lackadaisical. The downside of hearing the word "informal" is this automatic grand association we have, which is very negative, and it's had significant consequences and economic losses, easily adding -- or subtracting -- 40 to 60 percent of the profit margin for the informal markets alone. As part of a task of mapping the informal trade ecosystem, we've done an extensive literature review of all the reports and research on cross-border trade in East Africa, going back 20 years. This was to prepare us for fieldwork to understand what was the problem, what was holding back informal trade in the informal sector.
Неформальні африканські ринки стереотипно вважаються хаотичними і млявими. У сфері економіки слово "неформальний" має недолік, адже воно зразу викликає асоціації із чимось дуже негативним, і це має серйозні наслідки, пов'язані з економічними втратами, легко додаючи - чи віднімаючи - від 40 до 60 відсотків від розміру прибутку, отриманого на самих лише неформальних ринках. Намагаючись відобразити неформальну торгівельну екосистему, серед іншого, ми розглянули велику кількість публікацій, звітів і досліджень щодо транскордонної торгівлі в східній Африці за минулі 20 років. Це мало підготувати нас до польових досліджень такої проблеми: що втримує неформальну торгівлю в неформальному секторі?
What we discovered over the last 20 years was, nobody had distinguished between illicit -- which is like smuggling or contraband in the informal sector -- from the legal but unrecorded, such as tomatoes, oranges, fruit. This criminalization -- what in Swahili refers to as "biashara," which is the trade or the commerce, versus "magendo," which is the smuggling or contraband -- this criminalization of the informal sector, in English, by not distinguishing between these aspects, easily can cost each African economy between 60 to 80 percent addition on the annual GDP growth rate, because we are not recognizing the engine of what keeps the economies running.
І досліджуючи матеріали за минулі 20 років, ми виявили, що ніхто не проводить розрізнень між незаконним бізнесом в неформальному секторі, наприклад, таким як контрабанда, і законним, але не зафіксованим, наприклад, як продаж овочів і фруктів. Така криміналізація - хоча в суахілі є слово "біашара", яке позначає торгівлю чи комерцію, на противагу слову "магендо", що позначає контрабанду - така криміналізація неформального сектору, яка відбувається завдяки тому, що в англійській не розрізняються ці два аспекти, дуже легко може коштувати африканській економіці від 60 до 80% щорічного приросту ВВП, бо ми не визнаємо тих рушіїв, які лежать в основі цієї економіки.
The informal sector is growing jobs at four times the rate of the traditional formal economy, or "modern" economy, as many call it. It offers employment and income generation opportunities to the most "unskilled" in conventional disciplines. But can you make a french fry machine out of an old car?
У неформальному секторі приріст робочих місць в чотири рази більший, ніж у традиційній формальній економіці, чи "модерній" економіці, як її часто називають. Неформальний сектор дає зайнятість і можливості отримання доходу тим, хто з традиційної точки зору є найбільш "некваліфікованими". Та чи вдасться переробити старий автомобіль на машину для картоплі фрі?
So, this, ladies and gentlemen, is what so desperately needs to be recognized. As long as the current assumptions hold that this is criminal, this is shadow, this is illegal, there will be no attempt at integrating the informal economic ecosystem with the formal or even the global one.
Отож, пані та панове, треба негайно усвідомити цю гостру проблему. Допоки, відповідно до теперішніх установок, вважатиметься, що це тіньовий ринок, що він незаконний, доти не буде ніяких спроб включити неформальну економічну екосистему в формальну, чи навіть в глобальну.
I'm going to tell you a story of Teresia, a trader who overturned all our assumptions, made us question all the stereotypes that we'd gone in on, based on 20 years of literature review. Teresia sells clothes under a tree in a town called Malaba, on the border of Uganda and Kenya. You think it's very simple, don't you? We'll go hang up new clothes from the branches, put out the tarp, settle down, wait for customers, and there we have it. She was everything we were expecting according to the literature, to the research, right down to she was a single mom driven to trade, supporting her kids.
Я вам розповім історію про Терезу, крамарку, чий випадок заперечує всі наші припущення, змушуючи поставити під сумнів усі стереотипи, які склались після опрацювання літератури за 20 років. Тереза продає одяг під деревом у містечку, що зветься Малаба, на кордоні Уганди з Кенією. Ви думаєте, це дуже просто, чи не так? Розвішати новий одяг на гілках, скласти брезент, розташуватися, чекати на відвідувачів, Ось і все. Здається, її випадок цілком відповідав типовим описам у дослідницькій літературі, аж до того, що вона - мати-одиначка, змушена взятись за торгівлю, щоб забезпечити дітей.
So what overturned our assumptions? What surprised us? First, Teresia paid the county government market fees every single working day for the privilege of setting up shop under her tree. She's been doing it for seven years, and she's been getting receipts. She keeps records. We're seeing not a marginal, underprivileged, vulnerable African woman trader by the side of the road -- no. We were seeing somebody who's keeping sales records for years; somebody who had an entire ecosystem of retail that comes in from Uganda to pick up inventory; someone who's got handcarts bringing the goods in, or the mobile money agent who comes to collect cash at the end of the evening. Can you guess how much Teresia spends, on average, each month on inventory -- stocks of new clothes that she gets from Nairobi? One thousand five hundred US dollars. That's around 20,000 US dollars invested in trade goods and services every year. This is Teresia, the invisible one, the hidden middle.
Тож що спростувало наші припущення? Що нас здивувало? По-перше, Тереза платила місцевій владі ринковий збір, сплачувала кожного дня, коли торгувала, за право облаштувати крамничку під цим деревом. Вона це робила вже впродовж 7 років і отримувала квитанції. Вона вела облік. Перед нами була не маргінальна, злиденна та беззахисна африканська крамарка, яка торгує на узбіччі дороги - ні. Ми побачили людину, яка роками веде облік торгівлі, яка розробила цілу екосистему роздрібної торгівлі, що починається в Уганді із закупівлі краму, далі цей крам доставляється в ручному візку, і, зрештою, ввечері приходить банкір, щоб провести інкасацію. Знаєте, скільки Тереза в середньому витрачає щомісяця на поповнення запасів - придбання нового одягу, який закуповує в Найробі? 1500 доларів США. Це означає, що приблизно 20 000 доларів США щорічно інвестуються в торгівлю й послуги. Завдяки Терезі, непомітній, звичайній крамарці.
And she's only the first rung of the small entrepreneurs, the micro-businesses that can be found in these market towns. At least in the larger Malaba border, she's at the first rung. The people further up the value chain are easily running three lines of business, investing 2,500 to 3,000 US dollars every month. So the problem turned out that it wasn't the criminalization; you can't really criminalize someone you're charging receipts from. It's the lack of recognition of their skilled occupations. The bank systems and structures have no means to recognize them as micro-businesses, much less the fact that, you know, her tree doesn't have a forwarding address.
І це - лише перший щабель дрібного підприємництва мікробізнесу, який існує в таких містечках. У прикордонних містах, таких як Малаба, це - лише перший щабель, а ті, хто працює на наступних щаблях, займаючись кількома видами дрібного бізнесу, інвестують від 2500 до 3000 доларів США. Отож, проблема не в тому, що тут кримінал - адже не можна вважати криміналом бізнес, який видає квитанції і сплачує податки, а в тому, що ця кваліфікована робота не має визнання. Банківським системам і подібним структурам бракує можливостей, щоб визнати такий мікробізнес, беручи до уваги, наприклад, той факт, що точка під деревом не має поштової адреси.
So she's trapped in the middle. She's falling through the cracks of our assumptions. You know all those microloans to help African women traders? They're going to loan her 50 dollars or 100 dollars. What's she going to do with it? She spends 10 times that amount every month just on inventory -- we're not talking about the additional services or the support ecosystem. These are the ones who fit neither the policy stereotype of the low-skilled and the marginalized, nor the white-collar, salaried office worker or civil servant with a pension that the middle classes are allegedly composed of.
Отож вона потрапляє в пастку. Вона не вписується в систему наших припущень. Ви знаєте про ці мікрокредити, призначені допомогти африканським крамаркам? Вони передбачають позику в розмірі 50 чи 100 доларів. Що вона з ними робитиме? Вона щомісяця витрачає в десять разів більше лише на поповнення запасів - не кажучи вже про інші витрати, пов'язані з підтримкою бізнесу. Ця людина не вписується ні в політичний стереотип про низькокваліфіковану маргіналку, ні в образ "білого комірця", що працює в офісі, чи службовця з державною зарплатою, тобто поширені стереотипи про представників середнього класу.
Instead, what we have here are the proto-SMEs these are the fertile seeds of businesses and enterprises that keep the engines running. They put food on your table. Even here in this hotel, the invisible ones -- the butchers, the bakers the candlestick makers -- they make the machines that make your french fries and they make your beds. These are the invisible businesswomen trading across borders, all on the side of the road, and so they're invisible to data gatherers. And they're mashed together with the vast informal sector that doesn't bother to distinguish between smugglers and tax evaders and those running illegal whatnot, and the ladies who trade, and who put food on the table and send their kids to university.
Натомість, перед нами прото-підприємці малого й середнього бізнесу, це перспективні паростки бізнесу й підприємництва, що рухають економіку вперед. Вони нас забезпечують їжею. Навіть тут, в цьому готелі вони невидимо присутні - м'ясники, пекарі, виробники підсвічників, вони роблять машини, в яких робиться картопля фрі, і вони прибирають у наших кімнатах. Ці невидимі підприємці ведуть транскордонну торгівлю, та оскільки їх торгова точка на узбіччі дороги, вони залишаються невидимі у дослідницьких звітах. І вони опиняються в одній купі в межах величезного неформального сектору, бо ніхто не завдав собі клопоту провести межу між контрабандистами чи тими, хто ухиляється від сплати податків, і жінками, що торгують, доставляючи їжу споживачам і заробляючи на університет своїм дітям.
So that's really what I'm asking here. That's all that we need to start by doing. Can we start by recognizing the skills, the occupations? We could transform the informal economy by beginning with this recognition and then designing the customized doorways for them to enter or integrate with the formal, with the global, with the entire system.
Отож, це основна ідея мого виступу, ми повинні почати це робити. Може, почнемо розрізняти види занять цих людей? Щоб трансформувати неформальну економіку, можна почати з цього розрізнення, а потім розробити шляхи, які б допомогли цим неформальним підприємцям інтегруватися у формальну, чи навіть в глобальну економічну систему.
Thank you, ladies and gentlemen.
Дякую вам, пані та панове.
(Applause)
(Оплески)