It's amazing, when you meet a head of state and you say, "What is your most precious natural resource?" -- they will not say children at first. And then when you say children, they will pretty quickly agree with you.
Дивно! Коли ви зустрічаєтеся з головою країни і кажете: «Який ваш найдорожчий природний ресурс?» – вони не назвуть «дітей» спершу. А коли вже ви скажете «діти», вони вмить з вами погодяться.
(Video): We're traveling today with the Minister of Defense of Colombia, head of the army and the head of the police, and we're dropping off 650 laptops today to children who have no television, no telephone and have been in a community cut off from the rest of the world for the past 40 years.
(Відео): Сьогодні ми подорожуємо з Міністром оборони Колумбії, очільником армії та головою поліції, і сьогодні ми доправляємо 650 ноутбуків дітям, що не мають ні телебачення, ні телефону і живуть у громаді, яка була відрізаною від решти світу протягом останніх 40 років.
The importance of delivering laptops to this region is connecting kids who have otherwise been unconnected because of the FARC, the guerrillas that started off 40 years ago as a political movement and then became a drug movement. There are one billion children in the world, and 50 percent of them don't have electricity at home or at school. And in some countries -- let me pick Afghanistan -- 75 percent of the little girls don't go to school. And I don't mean that they drop out of school in the third or fourth grade -- they don't go.
Важливість постачання ноутбуків у цей регіон у тому, аби під'єднати дітей, які інакше були б ізольованими через FARC, партизанів, які розпочали 40 років тому як політичний рух, а згодом перетворилися на наркоторгівельний рух. У світі є один мільярд дітей, і 50% з них не мають електроенергії вдома та в школі. І в деяких країнах – скажімо, в Афганістані – 75% маленьких дівчаток не ходять до школи. І я не маю на увазі, що вони кидають школу в третьому чи четвертому класі – вони не йдуть туди зовсім.
So in the three years since I talked at TED and showed a prototype, it's gone from an idea to a real laptop. We have half a million laptops today in the hands of children. We have about a quarter of a million in transit to those and other children, and then there are another quarter of a million more that are being ordered at this moment. So, in rough numbers, there are a million laptops. That's smaller than I predicted -- I predicted three to 10 million -- but is still a very large number.
Тож за три роки після моєї презентації прототипу на TED, він перетворився з ідеї на справжній ноутбук. На сьогодні півмільйона ноутбуків вже у дитячих руках. Близько чверті мільйона в дорозі до тих чи інших діток, і далі ще чверть мільйона замовляються у цю мить. Отже, грубо кажучи, маємо мільйон ноутбуків. Це менше ніж я передбачав – я очікував від трьох до 10 мільйонів – але це все одно дуже велике число.
In Colombia, we have about 3,000 laptops. It's the Minister of Defense with whom we're working, not the Minister of Education, because it is seen as a strategic defense issue in the sense of liberating these zones that had been completely closed off, in which the people who had been causing, if you will, 40 years' worth of bombings and kidnappings and assassinations lived.
В Колумбії зараз близько 3000 ноутбуків. Ми співпрацюємо з Міністерством оборони, а не з Міністерством освіти, тому що це там вважають стратегічним питанням безпеки у розумінні лібералізації цих зон, що були цілковито блокованими, в яких люди чинили, з вашого дозволу, 40 років бомбардувань, викрадень людей та замовних вбивств.
And suddenly, the kids have connected laptops. They've leapfrogged. The change is absolutely monumental, because it's not just opening it up, but it's opening it up to the rest of the world. So yes, they're building roads, yes, they're putting in telephone, yes, there will be television. But the kids six to 12 years old are surfing the Internet in Spanish and in local languages, so the children grow up with access to information, with a window into the rest of the world. Before, they were closed off.
І несподівано, діти отримують ноутбуки з виходом в Інтернет. Це шалений стрибок уперед. Ця зміна абсолютно надзвичайна, тому що це не лише відкриває регіон, це відкриває регіон до усього світу. Так, вони будують дороги, так, вони встановлюють телефони, так, у них буде телебачення. Але діти віком від 6 до 12 років переглядають Інтернет іспанською та місцевими мовами, тож діти ростуть з доступом до інформації, з вікном у решту світу. До того вони були ізольованими.
Interestingly enough, in other countries, it will be the Minister of Finance who sees it as an engine of economic growth. And that engine is going to see the results in 20 years. It's not going to happen, you know, in one year, but it's an important, deeply economic and cultural change that happens through children. Thirty-one countries in total are involved, and in the case of Uruguay, half the children already have them, and by the middle of 2009, every single child in Uruguay will have a laptop -- a little green laptop.
Досить цікаво, що в інших країнах саме Міністерство фінансів вбачає у цьому рушій економічного зростання. І результати цього рушія проявлять себе за 20 років. Це не станеться, знаєте, за один рік, але це важлива, глибоко економічна та культурна зміна, що приходить через дітей. Загалом бере участь 31 країна, і у випадку Уругваю, половина дітей вже отримали їх, а до середини 2009-го кожна дитина Уругваю матиме ноутбук – маленький зелений ноутбук.
Now what are some of the results? Some of the results that go across every single country include teachers saying they have never loved teaching so much, and reading comprehension measured by third parties -- not by us -- skyrockets. Probably the most important thing we see is children teaching parents. They own the laptops. They take them home. And so when I met with three children from the schools, who had traveled all day to come to Bogota, one of the three children brought her mother. And the reason she brought her mother is that this six-year-old child had been teaching her mother how to read and write. Her mother had not gone to primary school. And this is such an inversion, and such a wonderful example of children being the agents of change.
Тож, які маємо результати? Деякі результати, які з'являються у кожній країні-учасниці, включають відгуки вчителів, що вони ніколи настільки не насолоджувались викладанням, а оцінки навичок читання виміряні третіми сторонами – не нами – злітає до небес. Можливо найважливіша річ, яку ми спостерігаємо, це те, що діти навчають батьків. Вони мають власні ноутбуки, які вони беруть додому. Тож коли я зустрічався з трьома дітьми зі школи, які мандрували цілий день щоб дістатися до Боготи, одна з трійці дітей привела свою матір. І причина, з якої вона взяла свою матір у тому, що це шестирічне дитя навчало свою маму читати й писати. Її матір не відвідувала початкової школи. І це такий переворот, такий чарівний приклад того, як діти стають чинниками змін.
So now, in closing, people say, now why laptops? Laptops are a luxury; it's like giving them iPods. No. The reason you want laptops is that the word is education, not laptop. This is an education project, not a laptop project. They need to learn learning. And then, just think -- they can have, let's say, 100 books. In a village, you have 100 laptops, each with a different set of 100 books, and so that village suddenly has 10,000 books. You and I didn't have 10,000 books when we went to primary school.
І на підсумок, люди питають, чому саме ноутбуки? Ноутбуки це розкіш; це все одно що давати їм iPod. Ні. Причина, чому потрібні ноутбуки в тому, що суть це навчання, а не ноутбук. Це освітній проект, а не проект ноутбуків. Вони мають навчитися навчатися. А потім, лише подумайте – вони можуть мати, скажімо, 100 книжок. У селі ви маєте 100 ноутбуків, кожен із різним набором по 100 книжок, тож сукупно село отримує одразу 10 тис. книг. Ми з вами не мали 10 тис. книжок, поки ходили до початкової школи.
Sometimes school is under a tree, or in many cases, the teacher has only a fifth-grade education, so you need a collaborative model of learning, not just building more schools and training more teachers, which you have to do anyway. So we're once again doing "Give One, Get One." Last year, we ran a "Give One, Get One" program, and it generated over 100,000 laptops that we were then able to give free. And by being a zero-dollar laptop, we can go to countries that can't afford it at all. And that's what we did. We went to Haiti, we went to Rwanda, Afghanistan, Ethiopia, Mongolia. Places that are not markets, seeding it with the principles of saturation, connectivity, low ages, etc. And then we can actually roll out large numbers.
Інколи школа просто неба під деревом, або, в багатьох випадках, вчителі самі отримали лише п'ятирічну освіту, тож необхідна модель спільного навчання, не лише нові школи та підготовка більшої кількості вчителів, що однаково мусить бути зробленим. Отже, ми ще раз проводимо «Віддай 1, отримай 1». Минулого року ми провели програму «Віддай 1, отримай 1», і вона породила 100 тис. ноутбуків, які ми мали можливість віддати задарма. І такі безкоштовні ноутбуки ми можемо доправити у країни, що не можуть їх собі дозволити. І це те, що ми зробили. Ми поїхали на Гаїті, ми поїхали у Руанду, Афганістан, Ефіопію, Монголію. Місця, що не є ринками збуту, та сіяли в них принципи програми: насиченість, з'єднуваність, ранній вік та ін. І далі ми отримуємо справді хороший результат.
So think of it this way: think of it as inoculating children against ignorance. And think of the laptop as a vaccine. You don't vaccinate a few children. You vaccinate all the children in an area.
Тож думайте про це так: уявіть, що це вакцинація дітей проти невігластва. І вважайте ноутбук вакциною. Ми не вакцинуємо окремих дітей. Ми вакцинуємо усіх дітей певного регіону.