Let's talk about billions. Let's talk about past and future billions. We know that about 106 billion people have ever lived. And we know that most of them are dead. And we also know that most of them live or lived in Asia. And we also know that most of them were or are very poor -- did not live for very long. Let's talk about billions. Let's talk about the 195,000 billion dollars of wealth in the world today. We know that most of that wealth was made after the year 1800. And we know that most of it is currently owned by people we might call Westerners: Europeans, North Americans, Australasians. 19 percent of the world's population today, Westerners own two-thirds of its wealth.
Давайте поговоримо про мільярди. Давайте поговоримо про мільярди минулого і майбутнього. Ми знаємо, що близько 106 мільярдів людей жили на землі. І ми знаємо, що більшість з них — мертві. І ми також знаємо, що більшість із них живуть або жили в Азії. І ми також знаємо, що більшість з них були або є дуже бідними — і жили не дуже довго. Давайте поговоримо про мільярди. Давайте поговоримо про 195000 мільярдів доларів багатства в сучасному світі. Ми знаємо, що велика частина цього багатства була зароблена після 1800 року. І ми знаємо, що його велика частина зараз належить людям, яких ми могли б назвати «представниками заходу»: Європейці, жителі Північної Америки, Австралоазіати. Становлять вони 19 відсотків населення світу сьогодні, а володіють двома третинами її багатства.
Economic historians call this "The Great Divergence." And this slide here is the best simplification of the Great Divergence story I can offer you. It's basically two ratios of per capita GDP, per capita gross domestic product, so average income. One, the red line, is the ratio of British to Indian per capita income. And the blue line is the ratio of American to Chinese. And this chart goes back to 1500. And you can see here that there's an exponential Great Divergence. They start off pretty close together. In fact, in 1500, the average Chinese was richer than the average North American. When you get to the 1970s, which is where this chart ends, the average Briton is more than 10 times richer than the average Indian. And that's allowing for differences in the cost of living. It's based on purchasing power parity. The average American is nearly 20 times richer than the average Chinese by the 1970s.
Економічні історики називають це «Великою Розбіжністю». І цей слайд ось тут є найліпшим спрощенням історії про Велику Розбіжність, яке я можу вам запропонувати. Це в основному є два співвідношення: ВВП на душу населення, валовий внутрішній продукт на душу населення, тобто середній дохід. Перший графік, червона лінія, то є відношення британського ВВП на душу населення до індійського. А синя лінія — американського до китайського. Діапазон даних — з 1500 року до сьогодення. Можна побачити, що Велика Розбіжність є експоненційною. Спочатку лінії дуже близькі одна до одної. Насправді, в 1500 році середньостатистичний китаєць був багатший за середньостатистичного північноамериканця. Коли ви дійдете до 1970-х років де графік закінчується, середньостатистичний британець більш ніж в 10 разів багатший за середньостатистичного індійця. І це враховуючи відмінності у вартості життя. Тут враховано паритет купівельної спроможності. Середньостатистичний американець майже в 20 разів багатший за середньостатистичного китайця в 1970-х.
So why? This wasn't just an economic story. If you take the 10 countries that went on to become the Western empires, in 1500 they were really quite tiny -- five percent of the world's land surface, 16 percent of its population, maybe 20 percent of its income. By 1913, these 10 countries, plus the United States, controlled vast global empires -- 58 percent of the world's territory, about the same percentage of its population, and a really huge, nearly three-quarters share of global economic output. And notice, most of that went to the motherland, to the imperial metropoles, not to their colonial possessions.
Чому так? Це не просто історія з економіки. Якщо взяти 10 країн, що згодом стали Західними імперіями, в 1500 році вони були насправді зовсім крихітні — п'ять відсотків від поверхні суші в світі, 16 відсотків її населення, можливо близько 20 відсотків її доходу. До 1913 року ці 10 країн, а також США, контролювали величезні глобальні імперії — 58 відсотків території світу, приблизно такий самий відсоток населення, і дійсно величезну, майже три чверті, частку світового економічного виробництва. Зверніть увагу, більшість заробленого пішло на батьківщину, до імперської метрополії, а не до її колоніальних володінь.
Now you can't just blame this on imperialism -- though many people have tried to do so -- for two reasons. One, empire was the least original thing that the West did after 1500. Everybody did empire. They beat preexisting Oriental empires like the Mughals and the Ottomans. So it really doesn't look like empire is a great explanation for the Great Divergence. In any case, as you may remember, the Great Divergence reaches its zenith in the 1970s, some considerable time after decolonization. This is not a new question.
Але імперіалізм то є не єдиний винуватець — хоча багато хто намагався саме так це подати — з двох причин. Одна з них, імперія була найменш оригінальною річчю, що Захід зробив після 1500 року. Всі створювали імперії. Вони перемагали Східні імперії, що вже існували, монгольську і османську, наприклад. Тож насправді імперіалізм є не дуже добрим поясненням Великої Розбіжності. У будь-якому випадку, якщо ви пам'ятаєте, Велика Розбіжність досягає свого апогею в 1970-х роках, значний час по деколонізації. Це не нове питання.
Samuel Johnson, the great lexicographer, [posed] it through his character Rasselas in his novel "Rasselas, Prince of Abissinia," published in 1759. "By what means are the Europeans thus powerful; or why, since they can so easily visit Asia and Africa for trade or conquest, cannot the Asiaticks and Africans invade their coasts, plant colonies in their ports, and give laws to their natural princes? The same wind that carries them back would bring us thither?"
Семюель Джонсон, видатний лексикограф, також ставив під сумнів імперіалізм як причину. Расселас, герой його роману «Rasselas, принц Абіссінії», що було опубліковано в 1759 році, питався: «Чому європейці такі могутні; оскільки вони можуть так легко відвідати Азію чи Африку для торгівлі або завоювань, чому ж тоді не можуть азіати і африканці завойовувати їхні узбережжя, висаджувати колонії в їх портах, і нав'язувати свої закони місцевим правителям? Той самий вітер, який несе їх назад додому і нас міг би принести туди?»
That's a great question. And you know what, it was also being asked at roughly the same time by the Resterners -- by the people in the rest of the world -- like Ibrahim Muteferrika, an Ottoman official, the man who introduced printing, very belatedly, to the Ottoman Empire -- who said in a book published in 1731, "Why do Christian nations which were so weak in the past compared with Muslim nations begin to dominate so many lands in modern times and even defeat the once victorious Ottoman armies?" Unlike Rasselas, Muteferrika had an answer to that question, which was correct. He said it was "because they have laws and rules invented by reason." It's not geography.
Це слушне питання. І ви знаєте, його задавали приблизно в той самий час і решта населення світу, люди, такі як Ібрахім Мутефферіка, османський державний діяч, людина, яка започаткувала друкарство, із великим запізненням, в Османській імперії. Він зазначив в книзі, виданій в 1731 році, отаке: «Чому християнські народи, які в минулому були настільки слабкі в порівнянні з мусульманськими країнами, починають домінувати на багатьох землях в наші часи і навіть перемагають колись непереможні османські армії?» На відміну від Расселасса, в Мутефферіки була відповідь на це питання, і відповідь правильна. Він сказав, що «це тому що у них закони і правила побудовано на логіці». Це не географія.
You may think we can explain the Great Divergence in terms of geography. We know that's wrong, because we conducted two great natural experiments in the 20th century to see if geography mattered more than institutions. We took all the Germans, we divided them roughly in two, and we gave the ones in the East communism, and you see the result. Within an incredibly short period of time, people living in the German Democratic Republic produced Trabants, the Trabbi, one of the world's worst ever cars, while people in the West produced the Mercedes Benz. If you still don't believe me, we conducted the experiment also in the Korean Peninsula. And we decided we'd take Koreans in roughly the same geographical place with, notice, the same basic traditional culture, and we divided them in two, and we gave the Northerners communism. And the result is an even bigger divergence in a very short space of time than happened in Germany. Not a big divergence in terms of uniform design for border guards admittedly, but in almost every other respect, it's a huge divergence. Which leads me to think that neither geography nor national character, popular explanations for this kind of thing, are really significant.
Ви можете подумати, що ми можемо пояснити Велику Розбіжність з точки зору географії. Ми знаємо, що це неправильно, тому що ми провели два великих природних експерименти у 20-му сторіччі щоб переконатися, що географія мала більше значення, ніж інститути. Ми взяли всіх німців, ми розділили їх приблизно навпіл, і ми дали тим що на сході комунізм, і ви бачите результат. У неймовірно короткий період часу, люди, що жили в Німецькій Демократичній Республіці, виробили Трабанти, також відомі як Trabbi, один з найгірших авто у світі, в той час як люди на заході виробляли Mercedes Benz. Якщо ви все іще не вірите мені, ми провели цей експеримент і на Корейському півострові. І ми вирішили взяти корейців приблизно в одному і тому ж географічному місці із, зауважте, тією ж самою основною традиційною культурою, і розділити їх на дві частини, і дати сіверянам комунізм. І в результаті маємо ще більшу розбіжність, ще й за коротший проміжок часу ніж як то було у Німеччині. Хоча й не маємо великої розбіжності щодо дизайну уніформи для прикордонників, але маємо її майже в усіх інших аспектах, і причому велику. Тому я вважаю, що ані географія, ані національний характер, які є поширеними поясненнями цього феномену, насправді неважливі.
It's the ideas. It's the institutions. This must be true because a Scotsman said it. And I think I'm the only Scotsman here at the Edinburgh TED. So let me just explain to you that the smartest man ever was a Scotsman. He was Adam Smith -- not Billy Connolly, not Sean Connery -- though he is very smart indeed. (Laughter) Smith -- and I want you to go and bow down before his statue in the Royal Mile; it's a wonderful statue -- Smith, in the "Wealth of Nations" published in 1776 -- that's the most important thing that happened that year ... (Laughter) You bet. There was a little local difficulty in some of our minor colonies, but ...
Причина — ідеї. І установи. Це має бути правдою, бо сказане було шотландцем. І я думаю, що я — єдиний шотландець тут, на TED в Единбурзі. Отже, дозвольте лише мені пояснити вам, що найрозумнішою людиною з усіх людей, що жили, був шотландець. Це був Адам Сміт — не Біллі Конноллі, не Шон Коннері — хоча він безумовно дуже розумний. (Сміх) Отже, Сміт, — і я хочу, щоб ви поклонилися його статуї на Королівській Милі; це прекрасна статуя — Сміт, у «Скарбах народів» що було опубліковано в 1776 — і що було найголовнішою подією того року … (Сміх) Ще б пак! Що там, якесь невеличке ускладнення в одній з наших незначних колоній …
(Laughter)
(Сміх)
"China seems to have been long stationary, and probably long ago acquired that full complement of riches which is consistent with the nature of its laws and institutions. But this complement may be much inferior to what, with other laws and institutions, the nature of its soil, climate, and situation might admit of." That is so right and so cool. And he said it such a long time ago.
«Китай, здається, вже давно стабілізувався, і, ймовірно, так само давно придбав повний комплект багатств, що узгоджується з природою його законів та інституцій. Але ці скарби можуть значно поступатися скарбам, які можна було б заробити з іншими законами та інститутами, і які б повністю дозволив ґрунт і клімат країни». Ось так в яблучко і так здорово. І він сказав це так давно.
But you know, this is a TED audience, and if I keep talking about institutions, you're going to turn off. So I'm going to translate this into language that you can understand. Let's call them the killer apps. I want to explain to you that there were six killer apps that set the West apart from the rest. And they're kind of like the apps on your phone, in the sense that they look quite simple. They're just icons; you click on them. But behind the icon, there's complex code. It's the same with institutions. There are six which I think explain the Great Divergence. One, competition. Two, the scientific revolution. Three, property rights. Four, modern medicine. Five, the consumer society. And six, the work ethic. You can play a game and try and think of one I've missed at, or try and boil it down to just four, but you'll lose.
Знаєте, це все ж таки публіка TED, і, якщо я продовжуватиму говорити про установи, вам це набридне. Тому я збираюся перейти зрозумілу вам мову. Давайте назвемо їх забійними прогами. Я хочу щоб ви зрозуміли, що існувало всього шість суперпрог що відділили і вирізнили захід від решти. Вони — ніби як програми на ваших смартфонах, в тому сенсі, що вони виглядають досить просто. Вони просто іконки; ви натискаєте на них. Але за іконкою ховаються довгі і складні сирці. Так само із установами. Є шість, які я думаю пояснюють Велику Розбіжність. Перша з них — конкуренція. Друга, наукова революція. Третя — права на майно. Чотири: сучасна медицина. П'ять: суспільство споживання. І шість, трудова етика. Ви можете погратися і спробувати знайти щось, що я пропустив, або спробувати і стиснути цей список до чотирьох пунктів, але ви програєте.
(Laughter)
(Сміх)
Let me very briefly tell you what I mean by this, synthesizing the work of many economic historians in the process. Competition means, not only were there a hundred different political units in Europe in 1500, but within each of these units, there was competition between corporations as well as sovereigns. The ancestor of the modern corporation, the City of London Corporation, existed in the 12th century. Nothing like this existed in China, where there was one monolithic state covering a fifth of humanity, and anyone with any ambition had to pass one standardized examination, which took three days and was very difficult and involved memorizing vast numbers of characters and very complex Confucian essay writing.
Дозвольте мені дуже коротко розповісти вам, що я маю на увазі, синтезуючи роботи багатьох істориків економіки в цьому процесі. Конкуренція не тільки між сотнями різних політичних одиниць в Європі в 1500 році, але й в межах кожної з цих одиниць, між корпораціями і між монархами. Предок сучасної корпорації, City of London Corporation, існувала в 12 столітті. Нічого подібного не існувало в Китаї, де була одна монолітна держава що включала одну п'яту людства, і будь-яка людина з будь-якими амбіціями повинна була пройти один стандартизований іспит, який тривав три дні, і був дуже важким і зводився до запам'ятовування величезного числа ієрогліфів і написання складних конфуціанських есе.
The scientific revolution was different from the science that had been achieved in the Oriental world in a number of crucial ways, the most important being that, through the experimental method, it gave men control over nature in a way that had not been possible before. Example: Benjamin Robins's extraordinary application of Newtonian physics to ballistics. Once you do that, your artillery becomes accurate. Think of what that means. That really was a killer application. (Laughter) Meanwhile, there's no scientific revolution anywhere else. The Ottoman Empire's not that far from Europe, but there's no scientific revolution there. In fact, they demolish Taqi al-Din's observatory, because it's considered blasphemous to inquire into the mind of God.
Наукова революція відрізнялася від науки світу східного в декілька важливих способів, найважливішим з яких є можливість, завдяки експериментальному методу, контролю людини над природою як ніколи раніше. Приклад: Бенджамін Робінс і його надзвичайне використання ньютонівської фізики в балістиці. Як тільки ви це зробите, ваша артилерія стає точнішою. Подумайте, що це означає. Це дійсно була забійна програма. (Сміх у залі) Тим часом, немає ніякої наукової революції в інших місцях. Османська імперія не так вже далеко від Європи, але там не спостерігається ніякої наукової революції. Насправді вони руйнують обсерваторію Таки ад-Діна, тому що заглядати у розум Бога вважалося блюзнірством.
Property rights: It's not the democracy, folks; it's having the rule of law based on private property rights. That's what makes the difference between North America and South America. You could turn up in North America having signed a deed of indenture saying, "I'll work for nothing for five years. You just have to feed me." But at the end of it, you've got a hundred acres of land. That's the land grant on the bottom half of the slide. That's not possible in Latin America where land is held onto by a tiny elite descended from the conquistadors. And you can see here the huge divergence that happens in property ownership between North and South. Most people in rural North America owned some land by 1900. Hardly anyone in South America did. That's another killer app.
Права власності: це не демократія, хлопці; це верховенство права, заснованого на приватній власності. Саме в цьому полягає різниця між Північною Америкою і Південною Америкою. Ви могли б з'явитися в Північній Америці підписавши акт про емісію де написано: «Я буду працювати ні за що протягом п'яти років. Ви просто повинні годувати мене». Але в кінці строку він отримує сто акрів землі. Дарча на землю показана на нижній частині слайда. Це неможливо в Латинській Америці, де володіння землею сконцентроване в руках крихітної еліти — нащадків конкістадорів. І ми бачимо тут величезну розбіжність що відбувається у власності між Північчю і Півднем. Більшість людей у сільських районах Північної Америки володіли певною ділянкою землі на початок 1900-х років. А в Південній Америці майже ніхто. Це ще одна забійна програма.
Modern medicine in the late 19th century began to make major breakthroughs against the infectious diseases that killed a lot of people. And this was another killer app -- the very opposite of a killer, because it doubled, and then more than doubled, human life expectancy. It even did that in the European empires. Even in places like Senegal, beginning in the early 20th century, there were major breakthroughs in public health, and life expectancy began to rise. It doesn't rise any faster after these countries become independent. The empires weren't all bad.
Сучасна медицина в кінці 19 століття почала здійснювати великі прориви в боротьбі з інфекційними захворюваннями, через які гинуло багато людей. І це була ще одна забійна програма — повна протилежність вбивці, тому що вона в два рази, а потім більш ніж у два рази, збільшила тривалість життя людини. Це трапилось навіть в європейських колоніях. Навіть у таких країнах, як Сенегал, починаючи з початку 20 століття, відбулися великі прориви в галузі суспільної охорони здоров'я, і очікувана тривалість життя стала підвищуватися. Тривалість життя не збільшувалась швидше після того як ці країни набули незалежності. Імперії таки були не скрізь поганими.
The consumer society is what you need for the Industrial Revolution to have a point. You need people to want to wear tons of clothes. You've all bought an article of clothing in the last month; I guarantee it. That's the consumer society, and it propels economic growth more than even technological change itself. Japan was the first non-Western society to embrace it. The alternative, which was proposed by Mahatma Gandhi, was to institutionalize and make poverty permanent. Very few Indians today wish that India had gone down Mahatma Gandhi's road.
Споживче товариство, це те, що вам потрібно для того щоб промислова революція мала сенс. Вам потрібні люди, які хочуть мати купу одягу. Кожен за вас купив предмет одягу в минулому місяці. Я гарантую це. В цьому полягає споживче товариство, і воно стимулює економічне зростання більше, ніж навіть науково-технологічний прогрес сам по собі. Японія була першим не-західним суспільством, яке прийняло це. Альтернатива, яка була запропонована Махатмою Ганді, полягала в тому, щоб інституціоналізувати бідність і зробити її постійною. Дуже небагато індійців сьогодні бажають, аби Індія пішла шляхом, запропонованим Махатмою Ганді.
Finally, the work ethic. Max Weber thought that was peculiarly Protestant. He was wrong. Any culture can get the work ethic if the institutions are there to create the incentive to work. We know this because today the work ethic is no longer a Protestant, Western phenomenon. In fact, the West has lost its work ethic. Today, the average Korean works a thousand hours more a year than the average German -- a thousand. And this is part of a really extraordinary phenomenon, and that is the end of the Great Divergence.
Нарешті, трудова етика. Макс Вебер вважав, що вона була притаманна протестантам. Він був неправий. Будь-яка культура може отримати трудову етику, якщо існують інститути, здатні створити стимул до роботи. Ми знаємо це, тому що сьогодні трудова етика більше не є протестантським, західним явищем. Насправді, Захід втратив свою трудову етику. Сьогодні середньостатистичний кореєць працює на тисячу годин на рік більше ніж середній німець — на тисячу. І це є частиною по-справжньому незвичайного явища, ім'я якому — кінець Великої дивергенція.
Who's got the work ethic now? Take a look at mathematical attainment by 15 year-olds. At the top of the international league table according to the latest PISA study, is the Shanghai district of China. The gap between Shanghai and the United Kingdom and the United States is as big as the gap between the U.K. and the U.S. and Albania and Tunisia. You probably assume that because the iPhone was designed in California but assembled in China that the West still leads in terms of technological innovation. You're wrong. In terms of patents, there's no question that the East is ahead. Not only has Japan been ahead for some time, South Korea has gone into third place, and China is just about to overtake Germany. Why? Because the killer apps can be downloaded. It's open source. Any society can adopt these institutions, and when they do, they achieve what the West achieved after 1500 -- only faster.
В кого є трудова етика зараз? Погляньте на математичні досягнення серед 15-ти річних. У перших рядках міжнародної рейтингової таблиці за даними з останніх досліджень PISA, маємо Шанхайський район Китаю. Розрив між Шанхаєм і Сполученим Королівством та Сполученими Штатами такий же великий, як розрив між Великобританією і США та Албанією й Тунісом. Ви, напевно, гадаєте, що через те, що iPhone був розроблений в Каліфорнії але зібраний в Китаї то Захід досі є лідером в галузі технологічних інновацій. Ви помиляєтеся. Якщо поглянути на кількість патентів, немає ніяких сумнівів, що Схід попереду. Мало того, що Японія була попереду протягом деякого часу, Південна Корея посіла третє місце, і Китай ось-ось обжене Німеччину. Чому? Тому що забойні програми можна завантажити. Відкритий вихідний код! Будь-яке суспільство може прийняти ці установи, і коли вони це роблять, вони досягають того, що Захід досягнув після 1500 — тільки швидше.
This is the Great Reconvergence, and it's the biggest story of your lifetime. Because it's on your watch that this is happening. It's our generation that is witnessing the end of Western predominance. The average American used to be more than 20 times richer than the average Chinese. Now it's just five times, and soon it will be 2.5 times.
Це Велика Реконвергенція, і це найбільша подія у вашому житті. Тому що це відбувається на вашій варті. Наше покоління є свідком кінця західного панування. Середній американець звик бути більш ніж у 20 разів багатшим ніж середній китаєць. Тепер це всього лише в п'ять разів, і скоро це буде 2,5 рази.
So I want to end with three questions for the future billions, just ahead of 2016, when the United States will lose its place as number one economy to China. The first is, can you delete these apps, and are we in the process of doing so in the Western world? The second question is, does the sequencing of the download matter? And could Africa get that sequencing wrong? One obvious implication of modern economic history is that it's quite hard to transition to democracy before you've established secure private property rights. Warning: that may not work. And third, can China do without killer app number three? That's the one that John Locke systematized when he said that freedom was rooted in private property rights and the protection of law. That's the basis for the Western model of representative government. Now this picture shows the demolition of the Chinese artist Ai Weiwei's studio in Shanghai earlier this year. He's now free again, having been detained, as you know, for some time. But I don't think his studio has been rebuilt.
Тому я хочу закінчити трьома питаннями до майбутніх мільярдів, якраз напередодні 2016 року, коли Сполучені Штати віддадуть титул найбільшої світової економіки Китаю. Перше, чи можна видалити ці супер-програми, і чи ми вже зараз це з вами робимо в західному світі? Друге питання: чи має значення послідовність завантаження? І чи може Африка помилитися з цією послідовністю? Одним з очевидних наслідків сучасної економічної історії є те, що досить складно переходити до демократії до того як забезпечено безпечні права приватної власності. Попередження: це може й не спрацювати. І по-третє, чи Китай може обійтися без забійної програми номер три? Це та, яку систематизував Джон Локк, коли він сказав, що свобода коріниться у приватній власності і верховенстві закону. Це основа західної моделі представницького правління. На цій фотографії ви бачите знесення студії китайського художника Ай Вейвейя в Шанхаї на початку цього року. Тепер він знову вільний, після деякого часу за ґратами, як ви знаєте. Але я не думаю, що його студія була перебудована.
Winston Churchill once defined civilization in a lecture he gave in the fateful year of 1938. And I think these words really nail it: "It means a society based upon the opinion of civilians. It means that violence, the rule of warriors and despotic chiefs, the conditions of camps and warfare, of riot and tyranny, give place to parliaments where laws are made, and independent courts of justice in which over long periods those laws are maintained. That is civilization -- and in its soil grow continually freedom, comfort and culture," what all TEDsters care about most. "When civilization reigns in any country, a wider and less harassed life is afforded to the masses of the people." That's so true.
Уїнстон Черчілль одного разу надав визначення цивілізації у лекції, яку він дав у лиховісному 1938 році. І я думаю, що ці слова дійсно справді влучні: «Цивілізація — це суспільство, засноване на думці громадян. Це означає, що насильство, панування воїнів і деспотичних начальників, умов таборів і війни, бунту і тиранії, поступаються місцем парламентам, де приймаються закони, і незалежним судам, де протягом тривалого часу ці закони підтримуються. Це і є цивілізація — і в її ґрунті безперервно ростуть свобода, комфорт і культура», те, що всіх відвідувачів TED хвилює найбільше. «Коли цивілізація панує в країні, більш наповнене і менш стурбоване переслідуванням життя надається населенню». Це дуже вірно.
I don't think the decline of Western civilization is inevitable, because I don't think history operates in this kind of life-cycle model, beautifully illustrated by Thomas Cole's "Course of Empire" paintings. That's not the way history works. That's not the way the West rose, and I don't think it's the way the West will fall. The West may collapse very suddenly. Complex civilizations do that, because they operate, most of the time, on the edge of chaos. That's one of the most profound insights to come out of the historical study of complex institutions like civilizations. No, we may hang on, despite the huge burdens of debt that we've accumulated, despite the evidence that we've lost our work ethic and other parts of our historical mojo. But one thing is for sure, the Great Divergence is over, folks.
Я не думаю, що падіння західної цивілізації неминуче, бо я також не думаю, що історія працює в такій моделі життєвого циклу, яку прекрасно ілюстровано Томасом Коулом в серіях картин «Шлях імперії». Історія влаштована в інший спосіб. Захід розвивався не таким шляхом, і я не думаю, що це спосіб, в який Захід буде занепадати. Захід може впасти дуже несподівано. Складні цивілізації так поводяться тому, що вони працюють, більшу частину часу, на межі хаосу. Це одне з найглибших прозрінь отриманих з історичного вивчення таких складних інститутів як цивілізації. Ні, ми можливо триматимемося, незважаючи на величезний тягар боргу, який ми накопичили, незважаючи на втрату нашої трудової етики і інших складових нашої історичної харизми. Але одне можна сказати напевно: Велика Дивергенція закінчилася, хлопці.
Thanks very much.
Велике спасибі.
(Applause)
(Оплески)
Bruno Giussani: Niall, I am just curious about your take on the other region of the world that's booming, which is Latin America. What's your view on that?
Бруно Джуссані: Ніал, мені цікава ваша думка про інші регіони світу, що розвиваються, такі як Латинська Америка, наприклад?
Niall Ferguson: Well I really am not just talking about the rise of the East; I'm talking about the rise of the Rest, and that includes South America. I once asked one of my colleagues at Harvard, "Hey, is South America part of the West?" He was an expert in Latin American history. He said, "I don't know; I'll have to think about that." That tells you something really important. I think if you look at what is happening in Brazil in particular, but also Chile, which was in many ways the one that led the way in transforming the institutions of economic life, there's a very bright future indeed. So my story really is as much about that convergence in the Americas as it's a convergence story in Eurasia.
Ніал Фергюсон: Ну я насправді не просто говорю про піднесення Сходу; я говорю про підйом решти, в тому числі і Південної Америки. Одного разу я запитав одного з моїх колег у Гарварді, «Слухай, Південна Америка належить до Заходу?» Він був фахівцем в історії Латинської Америки. Він сказав: «Я не знаю, я маю подумати про це.» Це говорить вам щось дійсно важливе. Я думаю, якщо ви подивитеся на те, що відбувається в Бразилії, зокрема, а також і в Чилі, яка була в багатьох випадках лідером регіону у трансформації інститутів економічного життя, то у них дуже світле майбутнє. Так що моя промова насправді так само про збіжність в Америці як і про збіжність в Євразії.
BG: And there is this impression that North America and Europe are not really paying attention to these trends. Mostly they're worried about each other. The Americans think that the European model is going to crumble tomorrow. The Europeans think that the American budget is going to explode tomorrow. And that's all we seem to be caring about recently.
Б.Д.: Але створюється таке враження, що Північна Америка і Європа насправді не звертають уваги на ці тенденції. Найчастіше вони турбуються один про одного. Американці вважають, що європейська модель розсиплеться завтра. Європейці вважають, що американська сторона завтра вибухне. От і все, про що ми, здається, піклуємося останнім часом.
NF: I think the fiscal crisis that we see in the developed World right now -- both sides of the Atlantic -- is essentially the same thing taking different forms in terms of political culture. And it's a crisis that has its structural facet -- it's partly to do with demographics. But it's also, of course, to do with the massive crisis that followed excessive leverage, excessive borrowing in the private sector. That crisis, which has been the focus of so much attention, including by me, I think is an epiphenomenon. The financial crisis is really a relatively small historic phenomenon, which has just accelerated this huge shift, which ends half a millennium of Western ascendancy. I think that's its real importance.
Н.Ф.: Я думаю, фінансова криза яку ми спостерігаємо в розвинених країнах світу зараз — обидві сторони Атлантики — по суті одне і те саме, але воно має різні форми, в залежності від політичної культури. І ці кризи мають певний структурний аспект — почасти це пов'язано з демографічною ситуацією. Але це також, звичайно, пов'язане з серйозною кризою викликаною надмірним використанням запозиченого капіталу, надмірними позиками в приватному секторі. Ця криза, якій було приділено багато уваги, в тому числі і мною, думаю, є лише верхівкою айсберга. Фінансова криза насправді є відносно невеликим історичним явищем і просто прискорила цей величезний зсув, який завершує півтисячоліття Західного панування. Я думаю, що це і є її реальне значення.
BG: Niall, thank you. (NF: Thank you very much, Bruno.)
Б.Д.: Ніал, дякую. (Н.Ф.: Дуже дякую, Бруно).
(Applause)
(Оплески)