Do you think the world is going to be a better place next year? In the next decade? Can we end hunger, achieve gender equality, halt climate change, all in the next 15 years?
На вашу думку, чи буде світ кращим у наступному році? А в наступні 10 років? Чи можемо ми подолати голод, досягти гендерної рівності, стримати зміну клімату, усе це в наступні 15 років?
Well, according to the governments of the world, yes we can. In the last few days, the leaders of the world, meeting at the UN in New York, agreed a new set of Global Goals for the development of the world to 2030. And here they are: these goals are the product of a massive consultation exercise. The Global Goals are who we, humanity, want to be.
На думку урядів країн світу, це можливо. Протягом останніх декількох днів світові лідери на зустрічі ООН в Нью-Йорку узгодили новий перелік Глобальних цілей щодо світового розвитку до 2030 року. І ось вони: ці цілі є результатом масштабних консультацій. Глобальні цілі - це те, ким ми, людство, хочемо бути.
Now that's the plan, but can we get there? Can this vision for a better world really be achieved? Well, I'm here today because we've run the numbers, and the answer, shockingly, is that maybe we actually can. But not with business as usual.
То ось наш план, але чи можемо ми його виконати? Чи можна це уявлення про кращий світ реально втілити в життя? Отож, я прийшов сюди сьогодні, бо ми здійснили розрахунки, і відповідь, як не дивно, така, що, можливо, ми справді можемо це зробити. Але не при збереженні звичного укладу життя.
Now, the idea that the world is going to get a better place may seem a little fanciful. Watch the news every day and the world seems to be going backwards, not forwards. And let's be frank: it's pretty easy to be skeptical about grand announcements coming out of the UN.
Ідея про те, що світ стане кращим, може видаватися дещо химерною. Дивлячись кожен день новини, здається, що світ котиться назад, а не вперед. Ну, і, відверто кажучи, дуже легко ставитися скептично до гучних заяв, які проголошує ООН.
But please, I invite you to suspend your disbelief for just a moment. Because back in 2001, the UN agreed another set of goals, the Millennium Development Goals. And the flagship target there was to halve the proportion of people living in poverty by 2015. The target was to take from a baseline of 1990, when 36 percent of the world's population lived in poverty, to get to 18 percent poverty this year.
Але я попрошу вас на хвильку відкласти свою недовіру. Бо ще в 2001 році ООН узгодила інший перелік цілей - Цілі розвитку тисячоліття. І головною метою там було на половину зменшити відсоток людей, які живуть в бідності до 2015 року. За основу брався показник 1990 року, коли 36% світового населення жили у бідності, щоб зменшити бідність до 18% цього року.
Did we hit this target? Well, no, we didn't. We exceeded it. This year, global poverty is going to fall to 12 percent. Now, that's still not good enough, and the world does still have plenty of problems. But the pessimists and doomsayers who say that the world can't get better are simply wrong.
Чи досягли ми цієї мети? Насправді, ні, не досягли. Ми її перевершили. Цього року рівень бідності у світі впаде до 12%. Звісно, цього й досі недостатньо, і в світі ще є багато проблем. Але песимісти й скептики, які кажуть, що світ не можна зробити кращим, просто помиляються.
So how did we achieve this success? Well, a lot of it was because of economic growth. Some of the biggest reductions in poverty were in countries such as China and India, which have seen rapid economic growth in recent years. So can we pull off the same trick again? Can economic growth get us to the Global Goals? Well, to answer that question, we need to benchmark where the world is today against the Global Goals and figure out how far we have to travel.
То як ми досягли цього успіху? Великою мірою ми завдячуємо економічному зростанню. Одними з країн, де було найбільше скорочено бідність, є Китай та Індія, економіка яких останніми роками швидко зростала. То чи можемо ми повторити цей трюк ще раз? Чи можемо ми за допомогою економічного зростання досягти Глобальних цілей? Щоб відповісти на це запитання, потрібно оцінити, де знаходиться світ сьогодні у відношенні до Глобальних цілей, і визначити, наскільки великими мають бути наші зусилля.
But that ain't easy, because the Global Goals aren't just ambitious, they're also pretty complicated. Over 17 goals, there are then 169 targets and literally hundreds of indicators. Also, while some of the goals are pretty specific -- end hunger -- others are a lot vaguer -- promote peaceful and tolerant societies.
Але це задача не проста, бо Глобальні цілі не лише амбітні, але також доволі заплутані. Окрім 17 основних цілей, там містяться 169 завдань і просто таки сотні показників. До того ж, тоді як деякі цілі є досить конкретними -- подолати голод -- інші є набагато розмитішими -- сприяти миру і толерантності в суспільстві.
So to help us with this benchmarking, I'm going to use a tool called the Social Progress Index. What this does is measures all the stuff the Global Goals are trying to achieve, but sums it up into a single number that we can use as our benchmark and track progress over time.
Тому, щоб допомогти нам з цією оцінкою, я скористаюся інструментом, який називається Індексом соціального розвитку. Він вимірює усе те, чого намагаються досягти Глобальні цілі, але підсумовує його в єдине число, яке ми можемо взяти за основу і відслідковувати зміни у часі.
The Social Progress Index basically asks three fundamental questions about a society. First of all, does everyone have the basic needs of survival: food, water, shelter, safety? Secondly, does everyone have the building blocks of a better life: education, information, health and a sustainable environment? And does everyone have the opportunity to improve their lives, through rights, freedom of choice, freedom from discrimination, and access to the world's most advanced knowledge?
Індекс соціального розвитку фактично задає три фундаментальні запитання про суспільство. По-перше, чи у всіх є те, що насамперед необхідне для виживання: їжа, вода, дах над головою, безпека? По-друге, чи у всіх є складові кращого життя: освіта, інформація, здоров'я і стійке довкілля? І чи всі мають можливість покращити своє життя через свої права, свободу вибору, свободу від дискримінації та доступ до передових знань світу?
The Social Progress Index sums all this together using 52 indicators to create an aggregate score on a scale of 0 to 100. And what we find is that there's a wide diversity of performance in the world today. The highest performing country, Norway, scores 88. The lowest performing country, Central African Republic, scores 31. And we can add up all the countries together, weighting for the different population sizes, and that global score is 61. In concrete terms, that means that the average human being is living on a level of social progress about the same of Cuba or Kazakhstan today.
Індекс соціального розвитку підсумовує все це, використовуючи 52 індикатори для утворення сумарного балу по шкалі від 0 до 100. Результати вказують на великі відмінності між рівнями життя країн у сучасному світі. Країна з найкращим результатом, Норвегія, набрала 88 балів. Найнижча сходинка у Центрально- Африканської Республіки, - 31 бал. І ми можемо підсумувати дані по всіх країнах, зважуючи показники по різній чисельності населення, і таким світовим показником є 61. Якщо говорити конкретно, це означає, що пересічна людина живе на рівні соціального розвитку, який приблизно відповідає сьогоднішньому рівню Куби або Казахстану.
That's where we are today: 61 out of 100. What do we have to get to to achieve the Global Goals?
Це тут ми сьогодні: 61 із 100. Чого нам треба добитися, щоб досягти Глобальних цілей?
Now, the Global Goals are certainly ambitious, but they're not about turning the world into Norway in just 15 years. So having looked at the numbers, my estimate is that a score of 75 would not only be a giant leap forward in human well-being, it would also count as hitting the Global Goals target. So there's our target, 75 out of 100. Can we get there?
Глобальні цілі справді амбітні, але вони не просять перетворити весь світ на Норвегію лише за 15 років. Переглянувши цифри, я вважаю, що показник у 75 балів був би не лише величезним стрибком вперед у рівні добробуту людства, але також вважався б досягненням мети Глобальних цілей. Отож, ось наша мета - 75 із 100. Чи можна її досягти?
Well, the Social Progress Index can help us calculate this, because as you might have noticed, there are no economic indicators in there; there's no GDP or economic growth in the Social Progress Index model. And what that lets us do is understand the relationship between economic growth and social progress.
Індекс соціального розвитку може допомогти нам це підрахувати, бо, як ви могли помітити, він не містить жодних економічних показників; В структурі Індексу соціального розвитку нема ВВП або економічного зростання. І це дає нам змогу зрозуміти співвідношення між економічним зростанням та соціальним розвитком.
Let me show you on this chart. So here on the vertical axis, I've put social progress, the stuff the Global Goals are trying to achieve. Higher is better. And then on the horizontal axis, is GDP per capita. Further to the right means richer. And in there, I'm now going to put all the countries of the world, each one represented by a dot, and on top of that I'm going to put the regression line that shows the average relationship. And what this tells us is that as we get richer, social progress does tend to improve. However, as we get richer, each extra dollar of GDP is buying us less and less social progress. And now we can use this information to start building our forecast. So here is the world in 2015. We have a social progress score of 61 and a GDP per capita of $14,000. And the place we're trying to get to, remember, is 75, that Global Goals target. So here we are today, $14,000 per capita GDP. How rich are we going to be in 2030? That's what we need to know next. Well, the best forecast we can find comes from the US Department of Agriculture, which forecasts 3.1 percent average global economic growth over the next 15 years, which means that in 2030, if they're right, per capita GDP will be about $23,000. So now the question is: if we get that much richer, how much social progress are we going to get? Well, we asked a team of economists at Deloitte who checked and crunched the numbers, and they came back and said, well, look: if the world's average wealth goes from $14,000 a year to $23,000 a year, social progress is going to increase from 61 to 62.4.
Я покажу це на графіку. На вертикальній осі я розмістив рівень соціального розвитку, якого Глобальні цілі намагаються досягти. Що вище - то кращий показник. А по горизонтальній осі розміщений ВВП на душу населення. Що правіше - то багатша країна. І на цьому графіку я зображу усі країни світу, кожна з них тут - у вигляді крапки, і, окрім цього, я додам лінію регресії, яка показує середнє співвідношення. В результаті, ми бачимо: що багатшими ми стаємо, то кращим стає рівень соціального розвитку. Однак, по мірі збагачення, кожен додатковий долар ВВП приносить нам все менше і менше соціального розвитку. Тепер, за допомогою цієї інформації, ми можемо почати робити наш прогноз. Ось світ у 2015 році. Ми маємо соціальний розвиток на рівні 61 балу і ВВП на душу населення розміром 14 000 дол. А прагнемо ми досягти, не забуваймо, 75 балів, відповідно до Глобальних цілей. То ось ми тут сьогодні, 14 000 дол. ВВП на душу населення. Наскільки багатими ми будемо у 2030 році? Ось що нам тепер треба визначити. Найкращий прогноз зробило Міністерство сільського господарства США, яке передбачає 3,1% середньосвітового економічного зростання протягом наступних 15 років, що означає, що в 2030 році, якщо вони мають рацію, ВВП на душу населення складатиме близько 23 000 дол. Тепер постає питання: якщо ми на стільки збагатіємо, наскільки зміниться рівень соціального розвитку? Ми запитати про це групу економістів з компанії Deloitte, які перевірили й повозилися з цифрами, і вони зрештою сказали: дивіться, якщо середньосвітовий рівень достатку зростає з 14 000 дол. в рік до 23 000 дол. в рік, то рівень соціального розвитку зросте з 61 до 62,4.
(Laughter)
(Сміх)
Just 62.4. Just a tiny increase.
Всього 62,4. Лише маленьке зростання.
Now this seems a bit strange. Economic growth seems to have really helped in the fight against poverty, but it doesn't seem to be having much impact on trying to get to the Global Goals. So what's going on? Well, I think there are two things. The first is that in a way, we're the victims of our own success. We've used up the easy wins from economic growth, and now we're moving on to harder problems. And also, we know that economic growth comes with costs as well as benefits. There are costs to the environment, costs from new health problems like obesity.
Але це видається трохи дивним. Економічне зростання дуже допомогло у боротьбі з бідністю, але не сильно впливає на досягнення Глобальних цілей. В чому тут справа? На мою думку, можна говорити про дві речі. По-перше, ми є, певною мірою, заручниками власного успіху. Ви використали легкі вигоди від економічного зростання і тепер переходимо до важчих проблем. Окрім цього, відомо, що економічне зростання несе за собою і певні витрати. Є шкода довкіллю, витрати від нових проблем зі здовов'ям, як-от ожиріння.
So that's the bad news. We're not going to get to the Global Goals just by getting richer.
Це погані новини. Ми не досягнемо Глобальних цілей лише за допомогою збагачення.
So are the pessimists right?
То чи мають песимісти рацію?
Well, maybe not. Because the Social Progress Index also has some very good news. Let me take you back to that regression line. So this is the average relationship between GDP and social progress, and this is what our last forecast was based on. But as you saw already, there is actually lots of noise around this trend line.
Можливо, й ні. Тому що Індекс соціального розвитку несе також деякі дуже хороші новини. Повернімося до тієї лінії регресії. Це середнє співвідношення між ВВП та рівнем соціального розвитку, і це те, на чому базувався наш попередній прогноз. Але, як ви вже бачили, від цієї лінії тренду є насправді дуже багато відхилень.
What that tells us, quite simply, is that GDP is not destiny. We have countries that are underperforming on social progress, relative to their wealth. Russia has lots of natural resource wealth, but lots of social problems. China has boomed economically, but hasn't made much headway on human rights or environmental issues. India has a space program and millions of people without toilets. Now, on the other hand, we have countries that are overperforming on social progress relative to their GDP. Costa Rica has prioritized education, health and environmental sustainability, and as a result, it's achieving a very high level of social progress, despite only having a rather modest GDP. And Costa Rica's not alone. From poor countries like Rwanda to richer countries like New Zealand, we see that it's possible to get lots of social progress, even if your GDP is not so great.
І це нам каже, що просто ВВП - це не вирок. Є країни, що мають низький рівень соціального розвитку, відносно рівня їхнього добробуту. Росія має великий запас природних ресурсів, але безліч соціальних проблем. Китай процвітає економічно, але мало чого досяг в області прав людини чи захисту довкілля. В Індії є космічна програма і мільйони людей без туалетів. А з іншого боку, є країни з високим рівнем соціального розвитку по відношенню до їхнього ВВП. Коста-Рика приділила першочергову увагу освіті, охороні здоров'я та довкілля, і, в результаті, має дуже високий рівень соціального розвитку, попри те, що країна має досить скромний ВВП. І Коста-Рика - не єдина така країна. На прикладі бідних країн як Руанда і багатших країн як Нова Зеландія ми бачимо, що можна значно покращити рівень соціального розвитку, навіть при не дуже високому ВВП.
And that's really important, because it tells us two things. First of all, it tells us that we already in the world have the solutions to many of the problems that the Global Goals are trying to solve. It also tells us that we're not slaves to GDP. Our choices matter: if we prioritize the well-being of people, then we can make a lot more progress than our GDP might expect.
І це дуже важливо, бо це каже нам про дві речі. По-перше, це каже нам, що у нас уже в світі є рішення багатьох проблем, на вирішення яких спрямовані Глобальні цілі. Також це каже нам, що ми не є рабами ВВП. Наш вибір має значення: якщо ми визначимо як пріоритет добробут людей, тоді ми можемо досягти значно більшого прогресу, ніж передбачається нашим ВВП.
How much? Enough to get us to the Global Goals? Well, let's look at some numbers. What we know already: the world today is scoring 61 on social progress, and the place we want to get to is 75. If we rely on economic growth alone, we're going to get to 62.4. So let's assume now that we can get the countries that are currently underperforming on social progress -- the Russia, China, Indias -- just up to the average. How much social progress does that get us? Well, that takes us to 65. It's a bit better, but still quite a long way to go. So let's get a little bit more optimistic and say, what if every country gets a little bit better at turning its wealth into well-being? Well then, we get to 67. And now let's be even bolder still. What if every country in the world chose to be like Costa Rica in prioritizing human well-being, using its wealth for the well-being of its citizens? Well then, we get to nearly 73, very close to the Global Goals.
Наскільки значного прогресу? Чи буде його достатньо для досягнення Глобальних цілей? Погляньмо на деякі цифри. Ми вже знаємо, що сучасний світ знаходиться на рівні 61 балу по соціальному розвитку, а хочемо ми досягти 75. Якщо ми покладемося на одне лише економічне зростання, ми дістанемося показника 62,4. Припустімо, що ми можемо допомогти країнам, які зараз мають низький рівень соціального розвитку -- Росії, Китаю, Індії -- досягти середнього показника. Яким буде наш прогрес у соціальному розвитку? Ми дістанемося до позначки 65. Це трохи краще, та все ж досить далеко до мети. Якщо говорити трішки оптимістичніше: А якщо усім країнам вдасться трохи краще перетворити своє багатство на добробут? Тоді ми отримаємо показник 67. А тепер зробімо ще сміливіше припущення. Що якщо всі країни світу захочуть бути як Коста-Рика і поставлять за пріоритет добробут людей, використовуючи багатство країни для забезпечення добробуту громадян? Тоді ми отримаємо майже 73, дуже близько до Глобальних цілей.
Can we achieve the Global Goals? Certainly not with business as usual. Even a flood tide of economic growth is not going to get us there, if it just raises the mega-yachts and the super-wealthy and leaves the rest behind. If we're going to achieve the Global Goals we have to do things differently. We have to prioritize social progress, and really scale solutions around the world. I believe the Global Goals are a historic opportunity, because the world's leaders have promised to deliver them. Let's not dismiss the goals or slide into pessimism; let's hold them to that promise. And we need to hold them to that promise by holding them accountable, tracking their progress all the way through the next 15 years.
Чи можемо ми досягти Глобальних цілей? Точно не при збереженні звичного укладу життя. Навіть значний приріст економічного зростання не допоможе до них дістатися, якщо він лише фінансуватиме мега-яхти і супер-багатих і залишатиме позаду решту людей. Щоб досягти Глобальних цілей, ми мусимо робити все інакше. Нашим пріоритетом повинен стати соціальний розвиток, і потрібно брати до уваги рішення, які ми бачимо на прикладі різних країн. На мою думку, Глобальні цілі є історично важливою можливістю, тому що світові лідери пообіцяли їх виконати. Не відкидаймо ці цілі і не впадаймо в песимізм; прослідкуймо, щоб вони виконали цю обіцянку. Нам потрібно це прослідкувати, вимагаючи від них звітності, вимірюючи їхнє просування на усьому шляху протягом наступних 15 років.
And I want to finish by showing you a way to do that, called the People's Report Card. The People's Report Card brings together all this data into a simple framework that we'll all be familiar with from our school days, to hold them to account. It grades our performance on the Global Goals on a scale from F to A, where F is humanity at its worst, and A is humanity at its best. Our world today is scoring a C-. The Global Goals are all about getting to an A, and that's why we're going to be updating the People's Report Card annually, for the world and for all the countries of the world, so we can hold our leaders to account to achieve this target and fulfill this promise. Because getting to the Global Goals will only happen if we do things differently, if our leaders do things differently, and for that to happen, that needs us to demand it.
А завершити виступ я хочу показавши спосіб, як це зробити, який має назву Народний табель успішності (People's Report Card). Він зводить всі ці дані в єдиній системі, з якою ми всі знайомі зі шкільної лави, щоб слідкувати за діяльністю відповідальних осіб. Він оцінює нашу успішність по Глобальних цілях по шкалі від F до А, де F - людство в найгірших умовах, А - людство в найкращих умовах. Сьогодні наш світ має оцінку C-. Глобальні цілі передбачають досягнення оцінки А, і тому ми будемо оновлювати Народний табель успішності щороку, для всього світу і для окремих країн, щоб тримати наших лідерів підзвітними для досягнення цієї мети та виконання цієї обіцянки. Бо досягнемо Глобальних цілей ми лише, якщо будемо робити щось інакше, якщо наші лідери вестимуть себе інакше, і, щоб це сталося, ми повинні цього вимагати.
So let's reject business as usual. Let's demand a different path. Let's choose the world that we want.
Відмовмося від звичного укладу життя. Вимагаймо іншого шляху. Оберімо той світ, якого ми прагнемо.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)
Bruno Giussani: Thank you, Michael. Michael, just one question: the Millennium Development Goals established 15 years ago, they were kind of applying to every country but it turned out to be really a scorecard for emerging countries. Now the new Global Goals are explicitly universal. They ask for every country to show action and to show progress. How can I, as a private citizen, use the report card to create pressure for action?
Бруно Джуссані: Дякую, Майкле. Майкле, лише одне запитання: Цілі розвитку тисячоліття, визначено 15 років тому, вони ж начебто стосувалися кожної країни, але насправді виявилися мірою виміру прогресу країн, що розвиваються. Тепер нові Глобальні цілі очевидно універсальні. Вони вимагають, щоб кожна країна робила дії і прогресувала. Яким чином я, як окремий громадянин, можу використовувати табель успішності для спонукання до дій?
Michael Green: This is a really important point; it's a big shift in priorities -- it's no longer about poor countries and just poverty. It's about every country. And every country is going to have challenges in getting to the Global Goals. Even, I'm sorry to say, Bruno, Switzerland has got to work to do. And so that's why we're going to produce these report cards in 2016 for every country in the world. Then we can really see, how are we doing? And it's not going to be rich countries scoring straight A's. And that, then, I think, is to provide a point of focus for people to start demanding action and start demanding progress.
Майкл Ґрін: Дуже слушне зауваження; це велика зміна пріоритетів -- мова більше не йде про бідні країни і лише бідність. Це стосується всіх країн. І кожна країна матиме виклики по досягненню Глобальних цілей. І, мені прикро казати, Бруно, навіть Швейцарії є над чим попрацювати. І тому ми збираємося створити такі табелі успішності у 2016 році для усіх країн світу. Таким чином, ми зможемо бачити, як ідуть наші справи. І не обов'язково усі А отримуватимуть багаті країни. Також, на мою думку, це надасть певний орієнтир для людей, щоб почати вимагати дій і почати вимагати прогрес.
BG: Thank you very much.
БД: Дуже Вам дякую.
(Applause)
(Оплески)