Hello, TEDWomen, what's up.
Доброго дня, TEDWomen, як поживаєте?
(Cheering)
(Cхвальні вигуки)
Not good enough. Hello, TEDWomen, what is up?
Не надто добре. Доброго дня, TEDWomen, як поживаєте?
(Loud cheering)
(Привітальні вигуки)
My name is Maysoon Zayid, and I am not drunk, but the doctor who delivered me was. He cut my mom six different times in six different directions, suffocating poor little me in the process. As a result, I have cerebral palsy, which means I shake all the time. Look. It's exhausting. I'm like Shakira, Shakira meets Muhammad Ali.
Моє ім'я Мейсун Заід, і я не п'яна, але лікар, який приймав пологи у моєї матері, був. Він порізав мою маму шість разів у шести різних місцях, придушуючи нещасну маленьку мене в процесі. Як результат, у мене церебральний параліч, що означає - мене весь час трусить. Гляньте. Це виснажливо. Я наче Шакіра, Шакіра, яка зустрілась з Мохаммедом Алі.
(Laughter)
(Сміх)
CP is not genetic. It's not a birth defect. You can't catch it. No one put a curse on my mother's uterus, and I didn't get it because my parents are first cousins, which they are.
Церебральний параліч не зумовлюється генетично. Це не дефект від народження. Ним не можна заразитися. Ніхто не накладав прокляття на матку моєї мами, і я хвора не через те, що мої батьки були кузинами першої лінії, хоч вони ними є.
(Laughter)
(Сміх)
It only happens from accidents, like what happened to me on my birth day.
Це стається тільки через нещасні випадки, як це трапилося зі мною у день мого народження.
Now, I must warn you, I'm not inspirational.
Мушу попередити вас, я не викликаю натхнення,
(Laughter)
і я не хочу, щоб хто-небудь у цій залі
And I don't want anyone in this room to feel bad for me, because at some point in your life, you have dreamt of being disabled. Come on a journey with me. It's Christmas Eve, you're at the mall, you're driving around in circles looking for parking, and what do you see? Sixteen empty handicapped spaces.
почувався зле через мене, бо в якийсь момент вашого життя ви мріяли бути неповносправними. Я розкажу вам, як це. Уявіть передріздвяний вечір, ви в торговому пасажі, кружляєте на авто, шукаючи, де б припаркуватись, і що бачите? Шістнадцять порожніх місць для інвалідів.
(Laughter)
І ви думаєте, "Боже, чи не міг би я бути
And you're like, "God, can't I just be a little disabled?"
трішечки неповносправним?"
(Laughter)
(Сміх)
Also, I've got to tell you, I've got 99 problems, and palsy is just one.
Мушу також вам сказати, що у мене 99 проблем, і параліч то тільки одна з них.
(Laughter)
Якби були Олімпійські ігри з Пригнічення,
If there was an Oppression Olympics, I would win the gold medal. I'm Palestinian, Muslim, I'm female, I'm disabled, and I live in New Jersey.
я б виграла золоту медаль. Я палестинка, мусульманка, жінка, неповносправна, і живу в Нью-Джерсі.
(Laughter)
(Сміх) (Оплески)
(Applause)
Якщо вам здається, що у вас все погано, може, варто змінити думку.
If you don't feel better about yourself, maybe you should.
(Laughter)
Моє рідне місто Кліфсайд Парк, Нью-Джерсі.
Cliffside Park, New Jersey is my hometown. I have always loved the fact that my hood and my affliction share the same initials. I also love the fact that if I wanted to walk from my house to New York City, I could.
Мені завжди подобалося те, що моє місто та моя вада мають однакові ініціали (<i>англ. C.P.</i>) Також мені подобається те, що, якби я хотіла пройтися від мого будинку до Нью-Йорку, я б могла це зробити.
A lot of people with CP don't walk, but my parents didn't believe in "can't." My father's mantra was, "You can do it, yes you can can."
Багато людей з церебральним паралічем не ходячі, але мої батьки не повірили у "не зможе". Мантрою мого батька було "Ти можеш робити це, так, ти можеш могти".
(Laughter) So, if my three older sisters were mopping, I was mopping. If my three older sisters went to public school, my parents would sue the school system and guarantee that I went too, and if we didn't all get A's, we all got my mother's slipper.
(Сміх) Тож, якщо мої три старші сестри мили підлогу, я мила підлогу. Коли мої старші сестри пішли в державну школу, мої батьки подали в суд на шкільну систему, щоб гарантувати, що і я туди ходитиму, і якщо ми не приносили усі відмінні оцінки, всі були биті маминим тапком.
(Laughter)
(Сміх)
My father taught me how to walk when I was five years old by placing my heels on his feet and just walking. Another tactic that he used is he would dangle a dollar bill in front of me and have me chase it.
Мій батько навчив мене ходити, коли мені було п'ять років, ставлячи мої п'ятки собі на ноги і просто крокуючи. Він використовував також й іншу тактику, підвішував доларову купюру переді мною і змушував дістати її.
(Laughter)
(Сміх)
My inner stripper was very strong.
Мій внутрішній доларознімальний механізм був сильний.
(Laughter)
(Сміх)
Yeah. No, by the first day of kindergarten, I was walking like a champ who had been punched one too many times.
Так. З першого дня в дитсадку я ходила як чемпіон, якого нокаутували багато разів.
(Laughter)
Коли я підростала, в моєму містечку було тільки шість арабів,
Growing up, there were only six Arabs in my town, and they were all my family.
і всі вони були з моєї сім'ї.
(Laughter)
Зараз в місті є 20 арабів,
Now there are 20 Arabs in town, and they are still all my family.
і все це й досі мої родичі. (Сміх)
(Laughter)
Не думаю, що хтось помітив, що ми не були італійцями.
I don't think anyone even noticed we weren't Italian.
(Laughter)
(Сміх) (Оплески)
(Applause)
Це було перед 11 вересня і перед тим,
This was before 9/11 and before politicians thought it was appropriate to use "I hate Muslims" as a campaign slogan. The people that I grew up with had no problem with my faith. They did, however, seem very concerned that I would starve to death during Ramadan. I would explain to them that I have enough fat to live off of for three whole months, so fasting from sunrise to sunset is a piece of cake.
як політики вирішили, що фраза "Я ненавиджу мусульман" годиться як гасло для кампанії. Люди, з якими я виросла, не мали нічого проти моєї релігії. Тим не менше, вони переймалися тим, що я можу вмерти з голоду під час Рамадану. Я пояснювала їм, що в мене достатньо жиру, щоб прожити цілих три місяці, тож постити від світанку до смеркання дуже просто.
(Laughter)
I have tap-danced on Broadway. Yeah, on Broadway. It's crazy.
Я танцювала чечітку на Бродвеї. Так, на Бродвеї. Це неймовірно. (Оплески)
(Applause)
Мої батьки не могли дозволити собі фізіотерапії,
My parents couldn't afford physical therapy, so they sent me to dancing school. I learned how to dance in heels, which means I can walk in heels. And I'm from Jersey, and we are really concerned with being chic, so if my friends wore heels, so did I.
тож вони послали мене в танцювальну школу. Я навчилася танцювати на каблуках, це значить, що я можу ходити на каблуках. А я ж з Нью Джерсі, у нас люди справді стараються виглядати шикарно, так як мої друзі носили каблуки, я теж це робила.
And when my friends went and spent their summer vacations on the Jersey Shore, I did not. I spent my summers in a war zone, because my parents were afraid that if we didn't go back to Palestine every single summer, we'd grow up to be Madonna.
А коли мої друзі їхали на канікули на узбережжя Джерсі, я не їхала. Я проводила літо в зоні воєнних дій, бо мої батьки боялися, що, якщо ми не будемо повертатися до Палестини кожнісінького літа,
(Laughter)
ми виростемо Мадоннами.
Summer vacations often consisted of my father trying to heal me, so I drank deer's milk, I had hot cups on my back, I was dunked in the Dead Sea, and I remember the water burning my eyes and thinking, "It's working! It's working!"
(Сміх) Літні канікули частенько були зайняті спробами мого батька вилікувати мене, тому я пила оленяче молоко, мені ставили гарячі горнятка на спину, мене окунали у Мертве море, і я пам'ятаю, як вода пекла мені очі, і я думала "Це працює! Працює!"
(Laughter)
(Сміх)
But one miracle cure we did find was yoga. I have to tell you, it's very boring, but before I did yoga, I was a stand-up comedian who can't stand up. And now I can stand on my head. My parents reinforced this notion that I could do anything, that no dream was impossible, and my dream was to be on the daytime soap opera "General Hospital."
Ми виявили, що йога робить чудеса для лікування. Мушу вам сказати, це дуже нудно, але перед йогою моя зоря як комедіантки вставала, а сама я не могла стояти. А зараз я можу стояти на голові. Мої батьки підсилили в мені переконання, що я можу робити все, що немає неможливих мрій, а моєю мрією було зіграти у популярній тоді мильній опері "Центральний госпіталь".
(Laughter)
Я навчалася в коледжі в рамках програми підтримки рівних можливостей
I went to college during affirmative action and got a sweet scholarship to ASU, Arizona State University, because I fit every single quota.
і отримала бажану стипендію до ДУА, Державного університету Арізони, бо підійшла по кожнісінькому критерію.
(Laughter)
Я була наче плюшевий ведмедик на театральному факультеті.
I was like the pet lemur of the theater department. Everybody loved me. I did all the less-than-intelligent kids' homework, I got A's in all of my classes, A's in all of their classes.
Усі мене любили. Я робила домашні завдання для учнів, які відставали, отримувала відмінні оцінки на всіх своїх заняттях, і відмінні оцінки на усіх їхніх заняттях.
(Laughter)
Щоразу, як я грала у сцені
Every time I did a scene from "The Glass Menagerie," my professors would weep. But I never got cast. Finally, my senior year, ASU decided to do a show called "They Dance Real Slow in Jackson." It's a play about a girl with CP. I was a girl with CP. So I start shouting from the rooftops, "I'm finally going to get a part! I have cerebral palsy! Free at last! Free at last! Thank God almighty, I'm free at last!" I didn't get the part.
з п'єси "Скляний звіринець", мої викладачі плакали. Але я так і не пройшла кастинг. Нарешті, у мій випускний рік, в університеті Арізони вирішили поставити п'єсу "У Джексоні танцюють справжній слоу". Це п'єса про дівчину, хвору на церебральний параліч. Я була дівчиною, хворою на церебральний параліч. Тож я вже била у всі дзвони, "Я нарешті отримаю роль! У мене церебральний параліч! Нарешті вільна! Нарешті вільна! Дякую всемогутньому Богові, я нарешті вільна!" Я не отримала роль. (Сміх)
(Laughter)
Її дали Шеррі Браун.
Sherry Brown got the part. I went racing to the head of the theater department crying hysterically, like someone shot my cat, to ask her why, and she said it was because they didn't think I could do the stunts. I said, "Excuse me, if I can't do the stunts, neither can the character."
Я побігла до керівника театрального факультету, ридаючи в істериці так, ніби хтось застрелив мого кота, щоб спитати чому, вона відповіла, що комісія думала, я не зможу виконувати трюки. Я мовила, "Пробачте, якщо я не можу робити трюки, то персонаж тим паче".
(Laughter)
(Сміх) (Оплески)
(Applause)
This was a part that I was literally born to play they gave it to a non-palsy actress. College was imitating life. Hollywood has a sordid history of casting able-bodied actors to play disabled onscreen.
Я була буквально народжена для цієї ролі, а вони віддали її здоровій акторці. В коледжі імітувалося життя. Голлівуд має похмуру репутацію обирати на кастингу акторів з гарними тілами, щоб грати неповносправних на екрані.
Upon graduating, I moved back home, and my first acting gig was as an extra on a daytime soap opera. My dream was coming true. And I knew that I would be promoted from "Diner Diner" to "Wacky Best Friend" in no time.
Після завершення навчання я повернулася додому, і моїм першим виступом стала участь у масовці до мильної опери. Моя мрія ставала реальністю. І я знала, що моя слава не забариться.
(Laughter)
Але натомість я залишалась розрекламованим предметом інтер'єру,
But instead, I remained a glorified piece of furniture that you could only recognize from the back of my head, and it became clear to me that casting directors didn't hire fluffy, ethnic, disabled actors. They only hired perfect people. But there were exceptions to the rule. I grew up watching Whoopi Goldberg, Roseanne Barr, Ellen, and all of these women had one thing in common: they were comedians. So I became a comic.
який можна впізнати тільки з потилиці, і мені стало ясно, що директори з кастингу не наймають справжніх неповносправних акторів, які погано стоять на ногах. Вони наймають тільки досконалих людей. Проте були винятки з правил. Я виросла на фільмах з Вупі Ґолдберг, Розан Бар, Еллен, і всіх цих жінок об'єднувало одне: вони були комедійними акторками. Тож я стала коміком.
(Laughter)
(Сміх) (Оплески)
(Applause)
My first gig was driving famous comics from New York City to shows in New Jersey, and I'll never forget the face of the first comic I ever drove when he realized that he was speeding down the New Jersey Turnpike with a chick with CP driving him.
На перші концерти я привозила відомих коміків з Нью-Йорка на шоу в Нью-Джерсі, я ніколи не забуду обличчя першого коміка, якого я везла, коли він усвідомив, що мчить на шаленій швидкості по автостраді Нью-Джерсі,
(Laughter)
а везе його дівчина з церебральним паралічем.
I've performed in clubs all over America, and I've also performed in Arabic in the Middle East, uncensored and uncovered.
Я виступала у клубах по всій Америці, а також виступала арабською на Близькому Сході, без цензури і без покритої голови.
(Laughter)
Дехто каже, що я перша
Some people say I'm the first stand-up comic in the Arab world. I never like to claim first, but I do know that they never heard that nasty little rumor that women aren't funny, and they find us hysterical.
комедійна акторка в арабському світі. Мені ніколи не подобалося гнатися за першістю, але я знаю, що вони ніколи не чули тої прикрої чутки, що жінки не вміють бути смішними, і вони вважають нас істеричками.
(Laughter)
In 2003, my brother from another mother and father Dean Obeidallah and I started the New York Arab-American Comedy Festival, now in its 10th year. Our goal was to change the negative image of Arab-Americans in media, while also reminding casting directors that South Asian and Arab are not synonymous.
У 2003 році я з моїм братом від іншої матері та батька, Діном Обейдаллахом, заснували Нью-Йоркський арабо-американський фестиваль комедії, якому вже 10 років. Ми прагнули змінити негативний образ американців арабського походження у медіа і нагадати директорам з кастингу, що вихідці з Південної Азії та араби, не одне і те ж.
(Laughter)
(Сміх)
Mainstreaming Arabs was much, much easier than conquering the challenge against the stigma against disability.
Актуалізація теми арабів була набагато простішим завданням, ніж подолати упередження щодо неповносправних.
My big break came in 2010. I was invited to be a guest on the cable news show "Countdown with Keith Olbermann." I walked in looking like I was going to the prom, and they shuffle me into a studio and seat me on a spinning, rolling chair.
Я добилася успіху у 2010 році. Мене запросили гостею на шоу теленовин "Зворотний відлік з Кейт Олберман". Я прийшла туди, вбрана як на випускний бал, вони провели мене в студію і посадили на стілець на колесиках.
(Laughter)
Я подивилася на менеджера по сцені і спитала
So I looked at the stage manager and I'm like, "Excuse me, can I have another chair?" And she looked at me and she went, "Five, four, three, two ..." And we were live, right? So I had to grip onto the anchor's desk so that I wouldn't roll off the screen during the segment, and when the interview was over, I was livid. I had finally gotten my chance and I blew it, and I knew I would never get invited back. But not only did Mr. Olbermann invite me back, he made me a full-time contributor, and he taped down my chair.
"Перепрошую, а можна мені інший стілець?" Вона подивилась на мене, і стала рахувати "П'ять, чотири, три, два.." А це була пряма трансляція. Тож я мусила схопитися за поручні, щоб не звалитися зі стільця під час зйомки, коли інтерв'ю закінчилося, я була смертельно бліда. Я врешті отримала свій шанс і провалила його, я знала, що мене ніколи більше не запросять. Проте містер Олберман не тільки знову запросив мене, а й взяв мене на повну ставку на роботу і зафіксував мій стілець.
(Laughter)
(Сміх) (Оплески)
(Applause)
One fun fact I learned while on the air with Keith Olbermann was that humans on the Internet are scumbags.
Виступаючи в ефірі з Кейт Олберман, я дізналася про те,
(Laughter) People say children are cruel, but I was never made fun of as a child or an adult. Suddenly, my disability on the world wide web is fair game. I would look at clips online and see comments like, "Yo, why's she tweakin'?" "Yo, is she retarded?" And my favorite, "Poor Gumby-mouth terrorist. What does she suffer from? We should really pray for her." One commenter even suggested that I add my disability to my credits: screenwriter, comedian, palsy.
що люди в інтернеті можуть бути виродками. Кажуть, що діти жорстокі, але з мене ніколи не насміхалися ні як з дитини, ні з дорослої. Раптово, моя неповносправність стала об'єктом нападів у мережі. Я дивилася кліпи онлайн і бачила такі коментарі: "Ов, чому вона смикається?" "О, вона якась відстала?" Ось ще мій улюблений: "Нещасна придуркувата терористка. На що вона хвора? Нам треба за неї помолитися". Один коментатор навіть припустив, що я додаю неповносправність у список своїх заслуг: сценарист, комедійна акторка, неповносправна.
Disability is as visual as race. If a wheelchair user can't play Beyoncé, then Beyoncé can't play a wheelchair user. The disabled are the largest — Yeah, clap for that, man. Come on.
Неповносправність кидається в очі так само як і раса. Якщо людина в інвалідному візку не може зіграти Beyoncé, то й Beyoncé не може зіграти людину в інвалідному візку. Неповносправних найбільше - так, поплескайте в долоні за це. Давайте.
(Applause)
(Оплески)
People with disabilities are the largest minority in the world, and we are the most underrepresented in entertainment.
Люди з вадами є найбільшою меншиною у світі, і ми найменше представлені у сфері розважальних програм.
The doctors said that I wouldn't walk, but I am here in front of you. However, if I grew up with social media, I don't think I would be. I hope that together, we can create more positive images of disability in the media and in everyday life. Perhaps if there were more positive images, it would foster less hate on the Internet. Or maybe not. Maybe it still takes a village to teach our children well.
Лікарі казали, що я не ходитиму, але ось я перед вами. Проте якби я росла з соцмережами, не думаю, що змогла б. Я сподіваюся, що разом ми можемо створити позитивніший образ неповносправності у медіа та у повсякденні. Можливо, якби було більше позитивного бачення, не було б стільки ненависті в інтернеті. А, може, й ні. Можливо, і зараз все ще потрібно багато зусиль,
My crooked journey has taken me to some very spectacular places.
щоб добре виховати наших дітей.
I got to walk the red carpet flanked by soap diva Susan Lucci and the iconic Loreen Arbus. I got to act in a movie with Adam Sandler and work with my idol, the amazing Dave Matthews. I toured the world as a headliner on Arabs Gone Wild. I was a delegate representing the great state of New Jersey at the 2008 DNC. And I founded Maysoon's Kids, a charity that hopes to give Palestinian refugee children a sliver of the chance my parents gave me. But the one moment that stands out the most was when I got -- before this moment --
Мій викривлений шлях привів мене у деякі неймовірні місця. Мені довелося іти по червоному килимі обік із дівою мильних опер Сюзанною Луччі та взірцевою Лорен Арбюс. Довелося грати у фільмі з Адамом Сендлером і працювати з моїм кумиром, чудовим Дейвом Метьюсом. Я мала світові тури в якості хедлайнера у комедії "Араби збожеволіли". Я представляла прекрасний штат Нью-Джерсі у 2008 році у Демократичному національному комітеті. Я заснувала "Діти Мейсун", благочинну організацію, котра намагається дати дітям палестинських біженців хоча б крихту такого шансу, який батьки дали мені. Але одним із найвидатніших моментів було потрапити - до цього моменту на TED -
(Laughter)
(Сміх) (Оплески) -
(Applause)
But the one moment that stands out the most was when I got to perform for the man who floats like a butterfly and stings like a bee, has Parkinson's and shakes just like me, Muhammad Ali.
одним з найвидатніших моментів був, коли я виступала для чоловіка, який літає як метелик і жалить як бджола, має хворобу Паркінсона і труситься як я, Мохаммед Алі.
(Applause)
(Оплески)
(Applause ends)
Це був єдиний раз,
It was the only time that my father ever saw me perform live, and I dedicate this talk to his memory.
коли мій батько бачив мій виступ наживо, я присвячую цей виступ його пам'яті.
(Arabic) Allah yerhamak yaba.
(арабською)
(English) My name is Maysoon Zayid, and if I can can, you can can.
Моє ім'я Майсун Заїд, і, якщо я можу могти, ви можете могти.
(Cheering)
(Оплески)
(Applause)