I thought if I skipped it might help my nerves, but I'm actually having a paradoxical reaction to that, so that was a bad idea. (Laughter)
Я подумав, що якщо я пострибаю то це, можливо, допоможе мені заспокоїти свої нерви, але, напсравді, у мене на це досить парадоксальна реакція, то ж це була погана ідея. ( сміх)
Anyway, I was really delighted to receive the invitation to present to you some of my music and some of my work as a composer, presumably because it appeals to my well-known and abundant narcissism. (Laughter) And I'm not kidding, I just think we should just say that and move forward. (Laughter)
в будь якому разі, я був справді щасливий отримати запрошення, щоб зіграти вам свою музику та деякі з моїх робіт в ролі композитора, імовірно тому, що вони апелюють до мого всім відомого та процвітаючого нарцисизму. І я зовсім не жартую, я просто думаю, що нам треба просто згадати про це і рухатись далі. (сміх).
So, but the thing is, a dilemma quickly arose, and that is that I'm really bored with music, and I'm really bored with the role of the composer, and so I decided to put that idea, boredom, as the focus of my presentation to you today. And I'm going to share my music with you, but I hope that I'm going to do so in a way that tells a story, tells a story about how I used boredom as a catalyst for creativity and invention, and how boredom actually forced me to change the fundamental question that I was asking in my discipline, and how boredom also, in a sense, pushed me towards taking on roles beyond the sort of most traditional, narrow definition of a composer.
Але справа в тому, що раптом з"являється свого роду дилема, суть якої полягає в тому, що я втомився від музики і я справді знудився від ролі композитора, і тому я вирішив висунути концепт "нудьги" як центральну ідею моєї презентації для вас сьогодні. І я збираюсь поділитись з вами своєю музикою, але я сподіваюсь, що я зроблю це в такий спосіб, що вона розкаже вам історію, історію про те, як "нудьга" стала свого роду каталізатором для креативності та винахідливості і як нудьга, фактично, примусила мене змінити фундаментальне питання, яке я задавав собі у моїй дисципліні, і як нудьга також, в певному сенсі, підштовхнула мене до виходу за межі традиційного, вузького визначення поняття "композитор".
What I'd like to do today is to start with an excerpt of a piece of music at the piano. (Music) Okay, I wrote that. (Laughter) No, it's not — (Applause) Oh, why thank you. No, no, I didn't write that. In fact, that was a piece by Beethoven, and so I was not functioning as a composer. Just now I was functioning in the role of the interpreter, and there I am, interpreter. So, an interpreter of what? Of a piece of music, right? But we can ask the question, "But is it music?" And I say this rhetorically, because of course by just about any standard we would have to concede that this is, of course, a piece of music, but I put this here now because, just to set it in your brains for the moment, because we're going to return to this question. It's going to be a kind of a refrain as we go through the presentation.
Сьогодні я б хотів почати з уривку з музичного твору на фортепіано Музика Ну що ж, це моїх рук справа. (сміх) Хоча ні. ( аплодисменти) . Але все одно спасибі. Ні, ні, це все таки не я. Насправді, це був твір Бетховена отож я не був у ролі композитора. Щойно я практикувався в ролі виконавця і ось він я - виконавець. Так виконавець чого ж? Музичного твору, чи не так? І ми можемо задати запитання " але хіба ж це музика?" Але я скажу, що це риторичне запитання, адже, звичайно що, по всіх правилах ми змушені визнати, що це, само собою, є музичним твором, але я висунув це питання на обговорення зараз для того, щоб це відклалось у вас в голові на хвильку тому що ми ще повернемось до цього питання. Це буде свого роду приспівом між куплетами нашої презентації.
So here we have this piece of music by Beethoven, and my problem with it is, it's boring. I mean, you — I'm just like, a hush, huh -- It's like -- (Laughter) It's Beethoven, how can you say that? No, well, I don't know, it's very familiar to me. I had to practice it as a kid, and I'm really sick of it. So -- (Laughter) I would, so what I might like to try to do is to change it, to transform it in some ways, to personalize it, so I might take the opening, like this idea -- (Music) and then I might substitute -- (Music) and then I might improvise on that melody that goes forward from there -- (Music) (Music)
Отож, ми маємо цей музичний твір Бетховена і, як на мене, його проблема в тому, що він нудний. І ваша реакція " О Божечко, Боже ти мій!! ..це ж...." Це ж Бетховен, як ти можеш так казати?! Ну не знаю, але для мене він надто вже знайомий. Я був змушений вправлятись в ньому коли я був ще дитиною і він вже сидить мені в печінках. Отож... ( сміх)... Я хочу....я хочу спробувати змінити його, трішки підкорегувати та персоналізувати його і так, я можу зіграти вступ таким чином... (музика) а потім я міг би трішки змінити ...(музика) а далі я міг би поімпровізувати з цією мелодією, яка далі звучатиме ось так...(музика) (музика)
So that might be the kind of thing -- Why thank you. (Applause) That would be the kind of thing that I would do, and it's not necessarily better than the Beethoven. In fact, I think it's not better than it. The thing is -- (Laughter) -- it's more interesting to me. It's less boring for me. I'm really leaning into me, because I, because I have to think about what decisions I'm going to make on the fly as that Beethoven text is running in time through my head and I'm trying to figure out what kinds of transformations I'm going to make to it. So this is an engaging enterprise for me, and I've really leaned into that first person pronoun thing there, and now my face appears twice, so I think we can agree that this is a fundamentally solipsistic enterprise. (Laughter) But it's an engaging one, and it's interesting to me for a while, but then I get bored with it, and by it, I actually mean, the piano, because it becomes, it's this familiar instrument, it's timbral range is actually pretty compressed, at least when you play on the keyboard, and if you're not doing things like listening to it after you've lit it on fire or something like that, you know. It gets a little bit boring, and so pretty soon I go through other instruments, they become familiar, and eventually I find myself designing and constructing my own instrument, and I brought one with me today, and I thought I would play a little bit on it for you so you can hear what it sounds like.
Так що, результат може бути таким. - Що ж, спасибі. ( оплески) Це б те, що зробив би я, але це не обов'язково має бути краще ніж в Бетховена. Насправді, я й не думаю, що воно краще. Вся справа в тому...(сміх) що це більш цікаво для МЕНЕ і не так нудно для МЕНЕ. Я насправді прислухаюсь до себе, тому що, тому що я змушений думати про ті рішення, які я прийматиму на льоту в той час як музика Бетховена лунає в моїй голові і я намагаюсь визначити, які види перетворень я збираюся внести до неї. То ж це є захоплюючою схемою для мене і я справді наголошую на займеннику "Я", "МЕНІ" і в той час як моє обличчя з"являється вже вдруге, я думаю ми можемо зійтись на тому , що ж це, в основному, досить егоцентрична схема. Але вона також і захоплююча і цікава для мене, але лише на мить, тому що потім воно знову мені набридає, і під словом "воно" я, насправді, розумію фортепіано, тому що воно приїдається, а його тембральний діапазон є, насправді, досить вузьким,принаймні тоді, коли ти граєш на клавішах і якщо ти не прослуховуєш свій твір після того, як ти дав його прослухати іншим, чи щось на кшталт цього, ну ви розумієте.. Воно стає трохи нудним і вже дуже скоро я вже переходжу на інші інструменти і вони стають звичними для мене і врешті-решт я ловлю себе на тому, що проектую і створюю мій власний інструмент, який я приніс сьогодні з собою і я подумав, що можу зіграти на ньому зовсім трішки і ви зможете почути, як він звучить.
(Music)
(Музика)
You gotta have doorstops, that's important. (Laughter) I've got combs. They're the only combs that I own. (Music) They're all mounted on my instruments. (Laughter)
І вам слід вміти вчасно зупинитись, це дуже важливо (сміх) Я маю гребінці. Це єдині гребінці, які я маю. (музика) І всі вони встановлені на мому інструменті. (сміх)
(Music)
(Музика)
I can actually do all sorts of things. I can play with a violin bow. I don't have to use the chopsticks. So we have this sound. (Music) And with a bank of live electronics, I can change the sounds radically. (Music) (Music) Like that, and like this. (Music) And so forth.
Я насправді можу робити будь - що. Я можу грати скрипковим смичком. Мені не треба використовувати палички для їжі. Таким чином, ми отримуємо цей звук. (Музика) Але, використовуючи еквалайзер я можу змінити цей звук радикально. (музика) (музика) Ось так і навіть ось так.. (Музика) і так далі, і тому подібне.
So this gives you a little bit of an idea of the sound world of this instrument, which I think is quite interesting and it puts me in the role of the inventor, and the nice thing about — This instrument is called the Mouseketeer ... (Laughter) and the cool thing about it is I'm the world's greatest Mouseketeer player. (Laughter) Okay? (Applause) So in that regard, this is one of the things, this is one of the privileges of being, and here's another role, the inventor, and by the way, when I told you that I'm the world's greatest, if you're keeping score, we've had narcissism and solipsism and now a healthy dose of egocentricism. I know some of you are just, you know, bingo! Or, I don't know. (Laughter)
Отож, це вам дає мінімальне уявлення про звукові можливості цього інструменту, який, я думаю, є досить цікавим і він показує мене як винахідника, і вся принадність цього інструменту в тому, що він називається Мишкетер... (сміх) і це здорово, що я - найкращий у світі гравець на Мишкетері. (сміх) Згідні? (Оплески) Так що в цьому відношенні, це одна з речей, одна з переваг бути в іншій ролі, в ролі винахідника і , до речі, коли я сказав вам, що найкращий у світі, якщо ви ще слідкуєте за цим, ось вам і нарцисизм і соліпсизм і ще й дрібка егоцентризму зверху. Я знаю, деякі з вас, просто, ви знаєте, бінго! Або я не знаю. (Сміх)
Anyway, so this is also a really enjoyable role. I should concede also that I'm the world's worst Mouseketeer player, and it was this distinction that I was most worried about when I was on that prior side of the tenure divide. I'm glad I'm past that. We're not going to go into that. I'm crying on the inside. There are still scars.
У будь-якому разі, це також дійсно приємна роль. Я повинен, також, визнати, що я і найгірший в світі гравець на Мишкетері, і саме це розходження, через яке я був найбільше стурбований, коли я був в процесі прийняття рішення. Я радий, що це позаду. І ми не будемо повертатись до цього. Я ридаю глибоко в середині. В мене навіть залишились шрами.
Anyway, but I guess my point is that all of these enterprises are engaging to me in their multiplicity, but as I've presented them to you today, they're actually solitary enterprises, and so pretty soon I want to commune with other people, and so I'm delighted that in fact I get to compose works for them. I get to write, sometimes for soloists and I get to work with one person, sometimes full orchestras, and I work with a lot of people, and this is probably the capacity, the role creatively for which I'm probably best known professionally. Now, some of my scores as a composer look like this, and others look like this, and some look like this, and I make all of these by hand, and it's really tedious. It takes a long, long time to make these scores, and right now I'm working on a piece that's 180 pages in length, and it's just a big chunk of my life, and I'm just pulling out hair. I have a lot of it, and that's a good thing I suppose. (Laughter)
В будь-якому разі, я веду до того, що всі ці схеми, якими численними вони не були б, мають відношення до мене, але так я я представив їх вам сьогодні, вони є, насправді, одиничними схемами, і так дуже скоро, я хочу, поспілкуватись з іншими людьми і я тішуся тим, що, фактично, я повинен скласти музику для них. Мені потрібно писати інколи для солістів і я приступаю до роботи з однією людиною, інколи я працюю з цілими оркестрами і я працюю з багатьма людьми, і це, напевно, здатність, креативна роль, завдяки якій я, напевно, є широко відомим в професійній сфері. Тож, деякі з моїх партитур,в ролі композитора, виглядаються ось так: і інші виглядають так: а деякі ось так: і я роблю все це вручну, і це дійсно втомлює. Щоб зробити одну таку партитуру, потрібно багато багато часу, і саме зараз я працюю над композицією, 180 сторінок завдовжки, і це просто великий шмат мого життя, і я просто рву волосся на голові. І добре те, що в мене його багато, я так вважаю. (сміх)
So this gets really boring and really tiresome for me, so after a while the process of notating is not only boring, but I actually want the notation to be more interesting, and so that's pushed me to do other projects like this one.
Але це стає дуже нудно та виснажуюче для мене , тож, через деякий час, процес занотовування стає не лише нудним, а я, насправді, хочу зробити цей процес більш цікавим, тож, це підштовхнуло мене до створення такого проекту.
This is an excerpt from a score called "The Metaphysics of Notation." The full score is 72 feet wide. It's a bunch of crazy pictographic notation. Let's zoom in on one section of it right here. You can see it's rather detailed. I do all of this with drafting templates, with straight edges, with French curves, and by freehand, and the 72 feet was actually split into 12 six-foot-wide panels that were installed around the Cantor Arts Center Museum lobby balcony, and it appeared for one year in the museum, and during that year, it was experienced as visual art most of the week, except, as you can see in these pictures, on Fridays, from noon til one, and only during that time, various performers came and interpreted these strange and undefined pictographic glyphs. (Laughter)
Це уривок з партитури, яка називається "Метафізика нотного письма". Обсяг усієї партитури - 22 метри. Це купка божевільних піктографічних позначеннь. Давайте збільшимо одну її частину ось тут. Ви можете побачити її досить детально. Я роблю все це з розроблених шаблонів з прямими краями, з французькими кривими і від руки, і 22 метри були розділені, фактично, на 12 двохметрові смужки, які були виставлені вздовж балкону у вестибюлі в Канторському Центральному Музеї Мистецтв і вони з'явились на один рік в музеї і протягом цього року це сприймалось як образотворче мистецтво більшість тижня, за винятком випадків, які зображені на цих фотографіях коли по п'ятницях, з 12 до 1 години, тільки в цей час різноманітні виконавці приходили, щоб відтворити ці дивні і невизначені піктографічні гліфи. (Сміх)
Now this was a really exciting experience for me. It was gratifying musically, but I think the more important thing is it was exciting because I got to take on another role, especially given that it appeared in a museum, and that is as visual artist. (Laughter) We're going to fill up the whole thing, don't worry. (Laughter) I am multitudes. (Laughter)
Тож це було дійсно захоплюючим досвідом для мене. Це була утіха музикою, але я думаю найважливішим є те, що це було захоплююче, тому що я спробував себе в іншій ролі, особливо враховуючи той факт, що він з'явився в музеї, і ось він я - художник. (Сміх) Ми заповнимо всю схему, не хвилюйтеся. (Сміх) Я є народ. (Сміх)
So one of the things is that, I mean, some people would say, like, "Oh, you're being a dilettante," and maybe that's true. I can understand how, I mean, because I don't have a pedigree in visual art and I don't have any training, but it's just something that I wanted to do as an extension of my composition, as an extension of a kind of creative impulse.
Таким чином, одна з речей, в тому, що я маю на увазі, що деякі люди могли б сказати щось на кшталт "Та ви ж делетант!" і, можливо, це правда. І я можу зрозуміти чому, тобто тому що я не маю коренів в образотворчому мистецтві і не маю практики, але це просто щось, що я хотів зробити для продовження мого музичного твору, як розвиток, свого роду, творчого пориву.
I can understand the question, though. "But is it music?" I mean, there's not any traditional notation. I can also understand that sort of implicit criticism in this piece, "S-tog," which I made when I was living in Copenhagen. I took the Copenhagen subway map and I renamed all the stations to abstract musical provocations, and the players, who are synchronized with stopwatches, follow the timetables, which are listed in minutes past the hour.
Хоча, я можу зрозуміти питання : "Але хіба ж це музика?" Тобто, тут немає ніякого традиційного нотного письма. Я також можу зрозуміти, свого роду, приховану критику у цьому уривку "S-tog,," який я створив, коли жив у Копенгагені. Я взяв карту метро Копенгагену Я перейменував всі станцій на абстрактні музичні провокації а музиканти, синхронно з секундомірами, слідкували за розкладом, в якому години були переведені в хвилини.
So this is a case of actually adapting something, or maybe stealing something, and then turning it into a musical notation.
Так що це справжній приклад адаптації чогось, або, можливо, крадіжка а потім перетворення його в музичне нотне письмо.
Another adaptation would be this piece. I took the idea of the wristwatch, and I turned it into a musical score. I made my own faces, and had a company fabricate them, and the players follow these scores. They follow the second hands, and as they pass over the various symbols, the players respond musically. Here's another example from another piece, and then its realization.
Ще однією адаптацією є ця композиція. Я запозичив ідею наручного годинника, і я перетворив її в музичну партитуру. Я розробив власні циферблати і компанія виробила їх і музиканти грали по партитурі. Вони слідкують за другою стрілкою і коли вона проходить повз різні символи , виконавці реагують музично. Ось ще один приклад з іншої композиції і його реалізація.
So in these two capacities, I've been scavenger, in the sense of taking, like, the subway map, right, or thief maybe, and I've also been designer, in the case of making the wristwatches. And once again, this is, for me, interesting.
Так що на цих двох посадах, я був в ролі сміттяра в випадку, коли я підібрав карту метро, дійсно, або, можливо, і здолій, і я також був дизайнером, коли я розробляв наручні годинники. І знову, це цікаво для мене.
Another role that I like to take on is that of the performance artist. Some of my pieces have these kind of weird theatric elements, and I often perform them. I want to show you a clip from a piece called "Echolalia." This is actually being performed by Brian McWhorter, who is an extraordinary performer. Let's watch a little bit of this, and please notice the instrumentation.
Інша роль, яку я б хотів приміряти це - перформер. Деякі з моїх композицій містять у собі якісь дивні театральні риси і я часто їх виконую. Я хочу показати вам кліп з композиції під назвою "Ехолалія". Це насправді виконується Браяном МакВортером, надзвичайним виконавцем. Давайте подивимось трішки цього кліпу, але будь-ласка, зверніть увагу на інструментарій.
(Music)
(Музика)
Okay, I hear you were laughing nervously because you too could hear that the drill was a little bit sharp, the intonation was a little questionable. (Laughter) Let's watch just another clip.
Гаразд, я почув ваш нервовий сміх, тому що ви теж могли почути, що дриль була трішки за різка, інтонація була сумнівною. (Сміх) Давайте подивимось ще один кліп.
(Music)
(Музика)
You can see the mayhem continues, and there's, you know, there were no clarinets and trumpets and flutes and violins. Here's a piece that has an even more unusual, more peculiar instrumentation.
Ви можете побачити, що хаос панує тут і надалі, і тут, ну ви знаєте, не було ніяких кларнетів і труб чи флейти та скрипки. Ось композиція з ще більш незвичним, більш своєрідним інструментарієм.
This is "Tlön," for three conductors and no players. (Laughter)
Це "Tlön," з трьома диригентами і без жодного музиканта. (сміх)
This was based on the experience of actually watching two people having a virulent argument in sign language, which produced no decibels to speak of, but affectively, psychologically, was a very loud experience.
Це базується на досвіді власне спостереження двох людей, які злісно сварились між собою на мові жестів, і не пустили в хід ні одного децибелу, але з емоційної та психологічної точки зору, це складало враження голосної розмови.
So, yeah, I get it, with, like, the weird appliances and then the total absence of conventional instruments and this glut of conductors, people might, you know, wonder, yeah, "Is this music?"
Так, так, я зрозумів, дивна техніка і повна відсутність традиційних інструментів і перенасичення диригентами, люди можуть, ну ви розумієте, подумати собі..."А це музика?"
But let's move on to a piece where clearly I'm behaving myself, and that is my "Concerto for Orchestra." You're going to notice a lot of conventional instruments in this clip. (Music) (Music)
але давайте перейдемо до композиції, де я більш традиційний і це мій "Концерт для Оркестру" Ви помітите багато традиційних музичних інструментів у цьому кліпі. (Музика) (Музика)
This, in fact, is not the title of this piece. I was a bit mischievous. In fact, to make it more interesting, I put a space right in here, and this is the actual title of the piece. Let's continue with that same excerpt. (Music)
Це, по суті, не є назва цієї композиції. Я трішки попустував. Насправді, щоб зробити її більш цікавою, Я поставив пробіл ось тут, а це справжня назва твору. Давайте продовжимо з того самого місця. (Музика)
It's better with a florist, right? (Laughter) (Music) Or at least it's less boring. Let's watch a couple more clips. (Music)
З флористом виглядає краще, чи не так? (Сміх) (Музика) Або, принаймні, це не так нудно. Давайте подивимся ще декілька кліпів. (Музика)
So with all these theatric elements, this pushes me in another role, and that would be, possibly, the dramaturge. I was playing nice. I had to write the orchestra bits, right? Okay? But then there was this other stuff, right? There was the florist, and I can understand that, once again, we're putting pressure on the ontology of music as we know it conventionally, but let's look at one last piece today I'm going to share with you.
Отож, всі ці театральні елементи, розкривають в мені кого ж це...? напевно драматурга. Я грав досить непогано. Я повинен був написати біти для оркестру, правильно? так....Але потім були усі ці речі, правда? Там був флорист, і я ще можу це зрозуміти, і ми знову чинимо тиск на онтологію музики так як ми знаєм її умовно, Але давайте розглянемо ще одну, останню композицію, якою я збираюсь поділитись з вами.
This is going to be a piece called "Aphasia," and it's for hand gestures synchronized to sound, and this invites yet another role, and final one I'll share with you, which is that of the choreographer. And the score for the piece looks like this, and it instructs me, the performer, to make various hand gestures at very specific times synchronized with an audio tape, and that audio tape is made up exclusively of vocal samples. I recorded an awesome singer, and I took the sound of his voice in my computer, and I warped it in countless ways to come up with the soundtrack that you're about to hear. And I'll perform just an excerpt of "Aphasia" for you here. Okay? (Music) So that gives you a little taste of that piece. (Applause)
Це буде композиція під назвою "Мовні регресії" і рухи повинні бути в такт звукам, і це залучає ще одну, останню роль, якою я поділюся з вами - хореограф. Партитура для цієї композиції виглядає ось так, і вона дає мені, виконавцю, інструкції, як робити різні рухи в певний час синхронно з аудіо касетою, а ця аудіо касета складається виключно з вокальних зразків. Я записав неймовірну співачку, і я взяв звук її голосу в своєму комп"ютері і я перекрутив його всіма можливими свособами і отримав саундтрек, який ви зараз почуєте. І я виконаю лише шматочок композиції "Мовні регресії" для вас, гаразд? (Музика) Так що це дає вам мінімальне поняття про цю композицію. (Оплески)
Yeah, okay, that's kind of weird stuff. Is it music? Here's how I want to conclude. I've decided, ultimately, that this is the wrong question, that this is not the important question. The important question is, "Is it interesting?" And I follow this question, not worrying about "Is it music?" -- not worrying about the definition of the thing that I'm making. I allow my creativity to push me in directions that are simply interesting to me, and I don't worry about the likeness of the result to some notion, some paradigm, of what music composition is supposed to be, and that has actually urged me, in a sense, to take on a whole bunch of different roles, and so what I want you to think about is, to what extent might you change the fundamental question in your discipline, and, okay, I'm going to put one extra little footnote in here, because, like, I realized I mentioned some psychological defects earlier, and we also, along the way, had a fair amount of obsessive behavior, and there was some delusional behavior and things like that, and here I think we could say that this is an argument for self-loathing and a kind of schizophrenia, at least in the popular use of the term, and I really mean dissociative identity disorder, okay. (Laughter) Anyway, despite those perils, I would urge you to think about the possibility that you might take on roles in your own work, whether they are neighboring or far-flung from your professional definition.
Так, добре, це трохи дивні речі. Чи це музика? Ось як я хочу завершити. Я вирішив, в кінці кінців, що це неправильне питання, що це не важливе питання. Важливе питання в тому, "чи це цікаво? І я керувався цим питанням, не переживаючи за те "Чи це музика?" не турбуючись через те, як дати визначення тому, що я створюю. Я дозволяю моїй креативності підштовхнути мене у тих напрямках, які є цікавими, для мене, і я не турбуюсь про подібність результату деяких понять чи парадигм, про те, чим має бути музичний твір, і це фактично примуcило мене, в деякому розумінні, приміряти на себе цілу купу різних ролей і, отож, я хочу, щоб ви задумались над тим до якої міри ви може змінити основне питання у вашій дисципліни і, добре, Я збираюся дописати одну маленьку примітку тут тому що, як, я зрозумів, що я зазначав деякі психологічні дефекти раніше і ми також, на нашому шляху не раз стикались з нав'язливою поведінкою і з повною маячнею і тому подібне і я думаю тут слід зазначити, що це є доказом відрази до самого себе і , свого роду, шизофренії принаймні у широкому значенні цього слова і це насправді означає диссоциативний розлад ідентичності. (Сміх) У всякому разі, незважаючи на цей ризик, я закликаю вас подумати про можливість того, що ви могли спробувати себе в різних ролях у вашій власній роботі, ролях, які є суміжними з вашою роботою, або віддалені від професійного тлумачення вашої роботи.
And with that, I thank you very much. (Applause)
І на цій ноті, я вам дуже дякую. (Оплески)
(Applause)
(Оплески)