I study the future of crime and terrorism, and frankly, I'm afraid. I'm afraid by what I see. I sincerely want to believe that technology can bring us the techno-utopia that we've been promised, but, you see, I've spent a career in law enforcement, and that's informed my perspective on things. I've been a street police officer, an undercover investigator, a counter-terrorism strategist, and I've worked in more than 70 countries around the world. I've had to see more than my fair share of violence and the darker underbelly of society, and that's informed my opinions. My work with criminals and terrorists has actually been highly educational. They have taught me a lot, and I'd like to be able to share some of these observations with you.
Я вивчаю розвиток злочинності та тероризму, і, щиро кажучи, я зляканий. Мене лякає те, що я бачу. Я справді хочу вірити, що технологічний прогрес зможе подарувати нам таку обіцяну техноутопію але, бачте, я збудував свою кар'єру в правоохоронних органах, тут я зрозумів багато речей. Я працював вуличним поліцейським, агентом під прикриттям, спеціалістом з контртерористичних операцій, я працював в понад 70 країнах світу. Я бачив більш, ніж достатньо жорстокості та похмурих склепінь дна суспільства, Все це сформувало мої погляди. Робота зі злочинцями та терористами була надзвичайно повчальною. Вони навчили мене багато, і я хочу поділитися з вами своїми спостереженнями.
Today I'm going to show you the flip side of all those technologies that we marvel at, the ones that we love. In the hands of the TED community, these are awesome tools which will bring about great change for our world, but in the hands of suicide bombers, the future can look quite different.
Сьогодні я покажу вам зворотній бік тих технологій, якими ми захоплюємось, які нам так полюбились. В руках TEД спільноти, ці вражаючі технології принесуть світу грандіозні зміни. Проте, потрапивши до рук самогубців-підривників, наше майбутнє може прийняти інше обличчя.
I started observing technology and how criminals were using it as a young patrol officer. In those days, this was the height of technology. Laugh though you will, all the drug dealers and gang members with whom I dealt had one of these long before any police officer I knew did.
Ще молодим патрульним офіцером, я побачив те, в яких цілях злочинці використовують їх. В ті часи, це були найсучасніші технології. Ви будете сміятись, але усі торговці наркотиками та члени угрупувань, з якими я стикався, володіли ними задовго до того, як їх почала використовувати поліція.
Twenty years later, criminals are still using mobile phones, but they're also building their own mobile phone networks, like this one, which has been deployed in all 31 states of Mexico by the narcos. They have a national encrypted radio communications system. Think about that. Think about the innovation that went into that. Think about the infrastructure to build it. And then think about this: Why can't I get a cell phone signal in San Francisco? (Laughter) How is this possible? (Laughter) It makes no sense. (Applause)
І двадцять років потому, злочинці все ще користуються мобільними телефонами, а також вони будують власні мережі мобільного зв'язку, як ось ця вежа, яку встановили наркобарони і покриття якої охоплює 31 штат Мексики. У них є зашифрована система радіозв'язку, що діє по всій країні. Подумайте лишень. Уявіть собі, якими ж технологіями вони володіють. Уявіть собі, яку ж інфраструктуру вони розвинули. А тоді замисліться над цим: Чому ж мій телефон не знаходить мережі у Сан Франциско? (Сміх) Як це можливо? (Cміх) ... Це безглуздя. (Оплески)
We consistently underestimate what criminals and terrorists can do. Technology has made our world increasingly open, and for the most part, that's great, but all of this openness may have unintended consequences.
Ми постійно недооцінюємо потенціал злочинців та терористів. Технології зробили наш світ відкритішим, і здебільшого це прекрасно. Проте така відкритість може призвести до непередбачуваних наслідків.
Consider the 2008 terrorist attack on Mumbai. The men that carried that attack out were armed with AK-47s, explosives and hand grenades. They threw these hand grenades at innocent people as they sat eating in cafes and waited to catch trains on their way home from work. But heavy artillery is nothing new in terrorist operations. Guns and bombs are nothing new. What was different this time is the way that the terrorists used modern information communications technologies to locate additional victims and slaughter them. They were armed with mobile phones. They had BlackBerries. They had access to satellite imagery. They had satellite phones, and they even had night vision goggles. But perhaps their greatest innovation was this. We've all seen pictures like this on television and in the news. This is an operations center. And the terrorists built their very own op center across the border in Pakistan, where they monitored the BBC, al Jazeera, CNN and Indian local stations. They also monitored the Internet and social media to monitor the progress of their attacks and how many people they had killed. They did all of this in real time.
Наприклад, терористична атака 2008 року в Мумбаї. Чоловіки, які вчинили її, були озброєні автоматами Калашнікова, вибухівкою та ручними гранатами. Вони кинули ці ручні гранати в натовп невинних людей, які після роботи спокійно вечеряли в кафе, очікуючи на потяг додому. Нікого вже не здивуєш важкою артилерією в терористичних операціях. Як і пістолетами та бомбами. І що ж змінилося цього разу, так це використання терористами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для виявлення місцезнаходження своїх жертв та їх вбивства. Вони були озброєні мобільними телефонами Вони мали БлекБеррі. Вони мали доступ до даних супутників. У них були супутникові телефони та окуляри нічного бачення. Напевне, найбільшим їх винаходом стало наступне. Всі бачили такого роду сюжети по телебаченню та в новинах. Це операційний центр. Терористи створили власні операційні центри вздовж кордону в Пакистані, де вони моніторили канали Бі-бі-сі, Аль-Джазіра, Сі-ен-ен та місцеві станції Індії. Вони також моніторили Інтернет та соціальні ЗМІ для того, щоб слідкувати за перебігом атак, а також за кількістю вбитих людей. Все це вони роблять в реальному часі.
The innovation of the terrorist operations center gave terrorists unparalleled situational awareness and tactical advantage over the police and over the government. What did they do with this? They used it to great effect.
Інноваційні технології терористичних операційних центрів забезпечують терористів небувалою поінформованістю та надають їм технічну перевагу над поліцією та навіть над урядом. Як же вони це використовують? Доволі ефективно.
At one point during the 60-hour siege, the terrorists were going room to room trying to find additional victims. They came upon a suite on the top floor of the hotel, and they kicked down the door and they found a man hiding by his bed. And they said to him, "Who are you, and what are you doing here?" And the man replied, "I'm just an innocent schoolteacher." Of course, the terrorists knew that no Indian schoolteacher stays at a suite in the Taj. They picked up his identification, and they phoned his name in to the terrorist war room, where the terrorist war room Googled him, and found a picture and called their operatives on the ground and said, "Your hostage, is he heavyset? Is he bald in front? Does he wear glasses?" "Yes, yes, yes," came the answers. The op center had found him and they had a match. He was not a schoolteacher. He was the second-wealthiest businessman in India, and after discovering this information, the terrorist war room gave the order to the terrorists on the ground in Mumbai. ("Kill him.")
В певний момент 60-ти годинної облоги, терористи ходили від кімнати до кімнати, у пошуках нових жертв. Вони зайшли до люксу на верхньому поверсі готелю та вибили ногою двері номеру, й знайшли там чоловіка, який ховався під ліжком. Вони запитали його: "Ти хто, і що тут робиш?" Чоловік відповів, "Я просто невинний шкільний вчитель." Звичайно, терористи розуміли, що індійські вчителі не наймають номер люкс в готелі Таж. Вони взяли його посвідчення особи і передали його дані до терористичного командного пункту, Спеціалісти цього пункту провели їх через пошукову систему. В результаті його знайшли. Терористам в готелі дали відповідь: "Ваш заручник - товстий? У нього є лисина? Він носить окуляри?" "Так, так, так", відповіли терористи. Оперативний центр виявив його, було співпадіння. Він не був шкільним вчителем. Він був другим найбільшим бізнесменом Індії. Після такого дивовижного відкриття, терористичний командний центр віддав наказ терористам при виконанні місії в Мумбаї. ("Вбити його").
We all worry about our privacy settings on Facebook, but the fact of the matter is, our openness can be used against us. Terrorists are doing this. A search engine can determine who shall live and who shall die. This is the world that we live in.
Ми переймаємось збереженням приватності на Фейсбуці, проте, факт залишається фактом, нашу відкритість можуть використати проти нас. Терористи роблять це. Пошукова система може визначити кому жити, а кому помирати. В такому світі ми живемо.
During the Mumbai siege, terrorists were so dependent on technology that several witnesses reported that as the terrorists were shooting hostages with one hand, they were checking their mobile phone messages in the very other hand. In the end, 300 people were gravely wounded and over 172 men, women and children lost their lives that day.
За твердженнями декількох свідків, протягом захоплення готелю в Мумбаї, терористи настільки залежали від технологій, що однією рукою вони розстрілювали заручників, а іншою перевіряли повідомлення на своїх мобільних телефонах. Зрештою, 300 осіб отримали важкі поранення і більш, ніж 172 чоловіків, жінок і дітей було вбито того дня.
Think about what happened. During this 60-hour siege on Mumbai, 10 men armed not just with weapons, but with technology, were able to bring a city of 20 million people to a standstill. Ten people brought 20 million people to a standstill, and this traveled around the world. This is what radicals can do with openness.
Подумайте, що ж трапилось. Протягом 60-ти годинного захоплення готелю, 10 чоловік, озброєних не лише пістолетами, але й технологіями, заставили завмерти 20-ти мільйонне місто Мумбаї. 10 осіб заморозили 20 мільйонів і ця новина транслювалася усім світом. Ось як радикали можуть використати відкритість.
This was done nearly four years ago. What could terrorists do today with the technologies available that we have? What will they do tomorrow? The ability of one to affect many is scaling exponentially, and it's scaling for good and it's scaling for evil.
Це трапилось близько 4-ох років тому. Як же сьогодні терористи можуть використати наявні технології. Що вони робитимуть завтра? Здатність одного впливати на багатьох зростає в геометричній прогресії. Це призводить як до хороших, так і до поганих наслідків,
It's not just about terrorism, though. There's also been a big paradigm shift in crime. You see, you can now commit more crime as well. In the old days, it was a knife and a gun. Then criminals moved to robbing trains. You could rob 200 people on a train, a great innovation. Moving forward, the Internet allowed things to scale even more. In fact, many of you will remember the recent Sony PlayStation hack. In that incident, over 100 million people were robbed. Think about that. When in the history of humanity has it ever been possible for one person to rob 100 million?
і стосується не лише тероризму. Поняття злочин набуває ширшого значення. Тепер можна вчиняти більшу кількість злочинів. Давним-давно, злочинці використовували ніж і пістолет. Вони нападали на поїзди і грабували їх. Великим нововведенням стала можливість пограбувати одразу 200 пасажирів поїзда. Тоді з'являється Інтернет, який відкриває навіть більше можливостей. Насправді, багато з вас пам'ятає нещодавню хакерську атаку на гру Соні ПлейСтейшн. В результаті було пограбовано понад 100 мільйонів осіб. Подумайте лишень, чи був такий період в історії людства, коли існувала хоча б незначна можливість для однієї людини пограбувати 100 мільйонів?
Of course, it's not just about stealing things. There are other avenues of technology that criminals can exploit. Many of you will remember this super cute video from the last TED, but not all quadcopter swarms are so nice and cute. They don't all have drumsticks. Some can be armed with HD cameras and do countersurveillance on protesters, or, as in this little bit of movie magic, quadcopters can be loaded with firearms and automatic weapons. Little robots are cute when they play music to you. When they swarm and chase you down the block to shoot you, a little bit less so.
Звичайно, це стосується не лише крадіжок речей. Технології мають багато граней, які злочинці мажуть використовувати. Багато з вас пам'ятає надзвичайно цікаве відео з останнього випуску ТЕД. Проте не всі квадрокоптери однаково милі і гарненькі. Не всі орудують барабанними паличками. Деякі оснащені камерами з високою чіткістю ы здійснюють контрспостереження за протестуючими, або, як у цьому, немов фантастичному фільмі квадрокоптери можуть перевозити пістолети і автомати. Маленькі роботи милі тільки тоді, коли вони створюють музику. А коли рої цих роботів переслідують вас для того, щоб застрелити, їхня чарівність згасає.
Of course, criminals and terrorists weren't the first to give guns to robots. We know where that started. But they're adapting quickly. Recently, the FBI arrested an al Qaeda affiliate in the United States, who was planning on using these remote-controlled drone aircraft to fly C4 explosives into government buildings in the United States. By the way, these travel at over 600 miles an hour.
Звичайно, злочинці і терористи не були першими, хто дав роботам пістолети. Ви знаєте, де це почалось. Проте вони швидко пристосовуються. Нещодавно агенти ФБР арештували філіал угрупування Аль Каїди в США, члени якого планували використати безпілотні літаки на пульті керування для того, щоб скинути вибухівку Ц4 на урядові будівлі США. До речі, ці літаки розвивають швидкість понад 900 км/год.
Every time a new technology is being introduced, criminals are there to exploit it. We've all seen 3D printers. We know with them that you can print in many materials ranging from plastic to chocolate to metal and even concrete. With great precision I actually was able to make this just the other day, a very cute little ducky. But I wonder to myself, for those people that strap bombs to their chests and blow themselves up, how might they use 3D printers?
Як тільки з'являється нова технологія, злочинці одразу починають її використовувати. Ми вже бачили 3Д-принтери. Нам відомо, що за допомогою них можна друкувати на багатьох матеріалах, як, наприклад, пластик, шоколад, метал і навіть бетон. Декілька днів тому мені вдалося власноруч змайструвати такого робота - гарненьке маленьке каченя. Задумайтесь, яким чином ці люди, які примотують вибухівку до себе, щоб потім підірватись, яким чином вони можуть використати 3Д-принтери?
Perhaps like this. You see, if you can print in metal, you can print one of these, and in fact you can also print one of these too. The UK I know has some very strict firearms laws. You needn't bring the gun into the UK anymore. You just bring the 3D printer and print the gun while you're here, and, of course, the magazines for your bullets.
Можливо, так. Якщо можливо друкувати на металі, ви можете надрукувати такий, і, насправді, ви можете надрукувати навіть такий. У Британії діють суворі закони щодо використання зброї. Тепер вам більше непотрібно привозити зброю до Британії. Ви привозите 3Д-принтер і друкуєте собі пістолет, а також, звичайно, запасні магазини для патронів.
But as these get bigger in the future, what other items will you be able to print? The technologies are allowing bigger printers.
Якщо в майбутньому ці принтери збільшаться, то що тоді можливо буде надрукувати? Сучасні технології дозволяють збільшити принтери.
As we move forward, we'll see new technologies also, like the Internet of Things. Every day we're connecting more and more of our lives to the Internet, which means that the Internet of Things will soon be the Internet of Things To Be Hacked. All of the physical objects in our space are being transformed into information technologies, and that has a radical implication for our security, because more connections to more devices means more vulnerabilities. Criminals understand this. Terrorists understand this. Hackers understand this. If you control the code, you control the world. This is the future that awaits us.
З плином часу з'являються нові технології, такі як "Інтернет речей". З кожним днем наше життя стає все більш залежним від Інтернету, що означає, що Інтернет речей скоро перетвориться на Інтернет речей, який можна зламати. Усі фізичні об'єкти в нашому просторі трансформуються в інформаційні технології. Це матиме значний вплив на нашу систему безпеки, оскільки, більше підключень до більшої кількості приладів означає більшу вразливість. Злочинці це розуміють. Терористи розуміють це. Хакери розуміють це. Якщо ти контролюєш код - ти контролюєш світ. Таке майбутнє очікує нас .
There has not yet been an operating system or a technology that hasn't been hacked. That's troubling, since the human body itself is now becoming an information technology. As we've seen here, we're transforming ourselves into cyborgs. Every year, thousands of cochlear implants, diabetic pumps, pacemakers and defibrillators are being implanted in people. In the United States, there are 60,000 people who have a pacemaker that connects to the Internet. The defibrillators allow a physician at a distance to give a shock to a heart in case a patient needs it. But if you don't need it, and somebody else gives you the shock, it's not a good thing.
В наш час ще не винайшли таку операційну систему або технологію, яку неможливо зламати. Це створює проблеми, оскільки людське тіло тепер стає інформаційною технологією. Як видно на цьому слайді, ми перетворюємо себе на кіборгів. Кожного року імплантуюють тисячі слухових імплантантів, інсулінових помп, кардіостимуляторів і дефібриляторів. В США проживає близько 60 тисяч осіб, які мають кардіостимулятор, що під'єднаний до Інтернету. Дефібрилятори дозволяють лікарям при необхідності подавати струм до серця пацієнта на відстані. Але якщо такої необхідності немає, і стороння людина подасть струм до серця, це може погано закінчитись.
Of course, we're going to go even deeper than the human body. We're going down to the cellular level these days. Up until this point, all the technologies I've been talking about have been silicon-based, ones and zeroes, but there's another operating system out there: the original operating system, DNA. And to hackers, DNA is just another operating system waiting to be hacked. It's a great challenge for them. There are people already working on hacking the software of life, and while most of them are doing this to great good and to help us all, some won't be.
Звичайно, ми будемо говорити не лише про людське тіло. Ми згадаємо про клітинний рівень. Стосовно цього, усі технології, про які я розказував вам, мають мікросхеми, одиниці і нулі. Проте існує й інша операційна система: початкова операційна система, ДНК. Хакери сприймають ДНК як іншу операційну систему, що чекає свого часу, щоб бути зломаною. Це великий виклик для них. Певні люди уже працюють над тим, щоб зламати системне забезпечення нашого життя. Одні це роблять на благо іншим, щоб допомогти людству, а інші - щоб нашкодити.
So how will criminals abuse this? Well, with synthetic biology you can do some pretty neat things. For example, I predict that we will move away from a plant-based narcotics world to a synthetic one. Why do you need the plants anymore? You can just take the DNA code from marijuana or poppies or coca leaves and cut and past that gene and put it into yeast, and you can take those yeast and make them make the cocaine for you, or the marijuana, or any other drug. So how we use yeast in the future is going to be really interesting. In fact, we may have some really interesting bread and beer as we go into this next century.
Як цим скористаються злочинці? За допомогою систетичної біології можна створити багато чудових речей. Наприклад, на мою думку, на зміну заводам з виробництва наркотиків прийдуть синтетичні методи їх виготовлення. Навіщо нам використовувати заводи? Можна вийняти код ДНК з маріхуани, або макової соломки, чи листя коки, вилучити наркотичний ген і вживити у дріжджі. Тепер такі дріжджі можуть виробляти для вас кокаїн, або маріхуану, чи інші наркотики. Доволі цікавими виглядають сфери застосування дріжджів у майбутньому. Насправді, з наближенням наступного століття, звичне для нас пиво і хліб може набути цікавого смаку.
The cost of sequencing the human genome is dropping precipitously. It was proceeding at Moore's Law pace, but then in 2008, something changed. The technologies got better, and now DNA sequencing is proceeding at a pace five times that of Moore's Law. That has significant implications for us.
Вартість сиквенсії або виявлення людського гена різко зменшується. Темпи розвитку інформаційних технологій наростали згідно з Законом Мура, проте це тривало до 2008 року, тоді щось змінилось. Технології покращувались, і тепер сиквенсія ДНК розвивається вп'ятеро швидше, ніж інформаційні технології за Законом Мура. Це справляє значний вплив на нас.
It took us 30 years to get from the introduction of the personal computer to the level of cybercrime we have today, but looking at how biology is proceeding so rapidly, and knowing criminals and terrorists as I do, we may get there a lot faster with biocrime in the future. It will be easy for anybody to go ahead and print their own bio-virus, enhanced versions of ebola or anthrax, weaponized flu.
Людству було потрібно 30 років, щоб перейти від впровадження персонального комп'ютера до рівня кіберзлочинності. Проте, зважаючи на темпи розвитку біології, знаючи злочинців і терористів, можу стверджувати, що біозлочини з'являться набагато швидше. Кожен зможе з легкістю зробити копію власного біовірусу, вдосконаленого вірусу Ебора або сибірської виразки, або вбивчого грипу.
We recently saw a case where some researchers made the H5N1 avian influenza virus more potent. It already has a 70 percent mortality rate if you get it, but it's hard to get. Engineers, by moving around a small number of genetic changes, were able to weaponize it and make it much more easy for human beings to catch, so that not thousands of people would die, but tens of millions. You see, you can go ahead and create new pandemics, and the researchers who did this were so proud of their accomplishments, they wanted to publish it openly so that everybody could see this and get access to this information.
Нещодавно ми стали свідками випадку, коли вчені зробили стійкішим вірус пташиного грипу H5N1. В 70% випадків він призводив до смерті, проте його важко підхопити. Маніпулюючи невеликою кількістю генів, інженери мали змогу зробити цей грип зброєю, а також таким, який легко підхопити будь-якій особі. Таким чином кількість жертв збільшиться від тисяч до десятків тисяч осіб. Очевидно, що тепер кожен має змогу створити нову пандемію, до того ж, науковці, які це робили, відчували гордість за свої вчинки, вони хотіли публікувати результати своїх досліджень, щоб кожен міг отримати доступ до цієї інформації.
But it goes deeper than that. DNA researcher Andrew Hessel has pointed out quite rightly that if you can use cancer treatments, modern cancer treatments, to go after one cell while leaving all the other cells around it intact, then you can also go after any one person's cell. Personalized cancer treatments are the flip side of personalized bioweapons, which means you can attack any one individual, including all the people in this picture. How will we protect them in the future?
Проте справжня причина в іншому. Дослідник ДНК, Ендрю Хессел, влучно сказав, що, якщо можливо використати ліки від раку, сучасні ліки від раку, щоб лікувати одну клітину, не пошкоджуючи клітини навколо неї, таким чином можливо лікувати будь-яку клітину людського організму. Індивідуально розроблене лікування раку є зворотнім боком індивідуально розробленої біозброї, що означає, що можливо атакувати будь-яку особу, включаючи і цих людей на фото. Як їх захистити у майбутньому?
What to do? What to do about all this? That's what I get asked all the time. For those of you who follow me on Twitter, I will be tweeting out the answer later on today. (Laughter)
Що робити? Що нам з усім цим робити? Я постійно задаю це питання. Ті, хто підписався на мою сторінку у Твіттері, сьогодні ввечері можуть прочитати мої відповіді на це запитання. (Сміх)
Actually, it's a bit more complex than that, and there are no magic bullets. I don't have all the answers, but I know a few things. In the wake of 9/11, the best security minds put together all their innovation and this is what they created for security. If you're expecting the people who built this to protect you from the coming robopocalypse — (Laughter) — uh, you may want to have a backup plan. (Laughter) Just saying. Just think about that. (Applause)
Насправді, дана проблема набагато складніша, і не існує чудодійних засобів від хвороб. Я не знаю відповідей на усі запитання. Проте дещо я все-таки знаю. Після подій 11 вересня, найсвітліші уми у сфері безпеки склали докупи усі власні нововведення, і ось що було створено. Якщо ви очікуєте, що така система безпеки зможе вберегти вас від нападу роботів - (Сміх) - вам захочеться мати запасний план. (Сміх) Просто подумайте про це. (Оплески)
Law enforcement is currently a closed system. It's nation-based, while the threat is international. Policing doesn't scale globally. At least, it hasn't, and our current system of guns, border guards, big gates and fences are outdated in the new world into which we're moving. So how might we prepare for some of these specific threats, like attacking a president or a prime minister? This would be the natural government response, to hide away all our government leaders in hermetically sealed bubbles. But this is not going to work. The cost of doing a DNA sequence is going to be trivial. Anybody will have it and we will all have them in the future.
Наразі правоохоронні органи - це закрита система. Вона обмежена в країні, в той час, як загроза має міжнародний характер. Поліцейський контроль не може оберігати глобальний порядок, а наша система озброєння, погранична служба, міцні ворота і високі паркани уже застаріли в новому світі, до якого ми ідемо. Як нам підготуватися до цих специфічних загроз, як напад на президента або прем'єр-міністра? На це запитання уряд природньо відповість, що слід заховати наших державних лідерів в герметичну бульбашку. Проте це не спрацює. Значно знизиться вартість сиквентування ДНК. Кожен зможе дозволити собі мати сиквентування власного ДНК.
So maybe there's a more radical way that we can look at this. What happens if we were to take the President's DNA, or a king or queen's, and put it out to a group of a few hundred trusted researchers so they could study that DNA and do penetration testing against it as a means of helping our leaders? Or what if we sent it out to a few thousand? Or, controversially, and not without its risks, what happens if we just gave it to the whole public? Then we could all be engaged in helping.
Проте, можливо, існує радикальніший спосіб використання цього. Що трапиться, якщо взяти ДНК президента, або короля чи королеви і дати його групі із декількох сотень довірених вчених для вивчення цього ДНК і дослідження на вразливість до проникнення вірусів, для допомоги цим лідерам? Що ж трапиться, якщо це ДНК проаналізують декілька тисяч вчених? Спірно і ризиковано, проте, що трапиться, якщо це ДНК стане доступним для загалу? Ми всі можемо бути залученими до допомоги.
We've already seen examples of this working well. The Organized Crime and Corruption Reporting Project is staffed by journalists and citizens where they are crowd-sourcing what dictators and terrorists are doing with public funds around the world, and, in a more dramatic case, we've seen in Mexico, a country that has been racked by 50,000 narcotics-related murders in the past six years. They're killing so many people they can't even afford to bury them all in anything but these unmarked graves like this one outside of Ciudad Juarez. What can we do about this? The government has proven ineffective. So in Mexico, citizens, at great risk to themselves, are fighting back to build an effective solution. They're crowd-mapping the activities of the drug dealers.
Приклади ефективності цього відомі усім. В Проекті з проведення розслідувань діяльності організованої злочинності і корупції беруть участь журналісти і громадяни, які спостерігають за тим, як у всьому світі диктатори і терористи використовують державні гроші. Більш драматична ситуація спостерігалася у Мексиці - країні, яку протягом останніх шести років заливали кров'ю 50 тисяч убивств, зв'язаних з торгівлею наркотиків. Вони вбили таку велику кількість осіб, що поховати усіх своїх жертв вони в змозі лише у цих безіменних могилах, як ось ця, що знаходиться поряд міста Сьюдад-Хуарес. Що ми можемо вдіяти? Дії уряду виявились неефективними. Тому жителі Мексики, на свій превеликий ризик, намагаються створити ефективні рішення. Вони прослідковують діяльність торговців наркотиками.
Whether or not you realize it, we are at the dawn of a technological arms race, an arms race between people who are using technology for good and those who are using it for ill. The threat is serious, and the time to prepare for it is now. I can assure you that the terrorists and criminals are.
Усвідомлюєте ви це, чи ні, ми знаходимось на зорі технологічної гонки озброєнь, гонки озброєнь між людьми, які використовують технології для добрих справ, і тими, хто використовує їх, щоб зашкодити. Над нами нависла серйозна загроза, саме час підготуватися до неї. Можу вас запевнити, що тероризм і злочинці існують насправді.
My personal belief is that, rather than having a small, elite force of highly trained government agents here to protect us all, we're much better off having average and ordinary citizens approaching this problem as a group and seeing what we can do. If we all do our part, I think we'll be in a much better space. The tools to change the world are in everybody's hands. How we use them is not just up to me, it's up to all of us.
Я особисто переконаний, що замість того, щоб доручати нашу безпеку невеликим елітарним військам з високотренованих урядових агентів, нам, звичайним громадянам, слід об'єднатися для вирішення цієї проблеми і тоді побачимо, на що ми здатні. Якщо кожен виконає свою роль, ми зробимо наш світ набагато кращим. В наших руках знаходиться інструмент, що може змінити світ. Лише від нас залежить, яким чином ми його застосуємо.
This was a technology I would frequently deploy as a police officer. This technology has become outdated in our current world. It doesn't scale, it doesn't work globally, and it surely doesn't work virtually.
Це була технологія, яку я часто використовував під час роботи в поліції. В сучасному світі ця технологія застаріла. Вона не приближує, вона не працює глобально, і безсумнівно, вона не віртуальна.
We've seen paradigm shifts in crime and terrorism. They call for a shift to a more open form and a more participatory form of law enforcement. So I invite you to join me. After all, public safety is too important to leave to the professionals.
У світі злочинності і тероризму відбулися значні зміни. Вони закликають до зміни форми правоохоронних органів на відкритішу і спільно організовану. Отже, я запрошую вас приєднатися до мене. Зрештою, громадська безпека має надважливе значення, тому її слід доручити професіоналам.
Thank you. (Applause)
Дякую. (Оплески)
(Applause)
(Оплески)