Many times I go around the world to speak, and people ask me questions about the challenges, my moments, some of my regrets. 1998: A single mother of four, three months after the birth of my fourth child, I went to do a job as a research assistant. I went to Northern Liberia. And as part of the work, the village would give you lodgings. And they gave me lodging with a single mother and her daughter.
Багато разів я виступала по всьому світу, і люди ставили мені питання про скрутні ситуації, пережиті мною моменти, те, про що я шкодувала. 1998 рік: я була матір'ю-одиначкою з чотирма дітьми, через три місяці після народження моєї четвертої дитини, я пішла працювати науковим співробітником. Поїхала до Північної Ліберії. І для моєї роботи село надавало мені помешкання. Вони дали мені житло з матір'ю-одиначкою та її донькою.
This girl happened to be the only girl in the entire village who had made it to the ninth grade. She was the laughing stock of the community. Her mother was often told by other women, "You and your child will die poor." After two weeks of working in that village, it was time to go back. The mother came to me, knelt down, and said, "Leymah, take my daughter. I wish for her to be a nurse." Dirt poor, living in the home with my parents, I couldn't afford to. With tears in my eyes, I said, "No."
Так сталося, що ця дівчина була єдиною дівчиною в цілому селі, яка довчилася до дев'ятого класу. З неї насміхалося все село. Інші жінки часто казали її матері: "Ти і твоя донька помрете в злиднях". Після двох тижнів роботи у цьому селі, настав час повертатися. Ця мати прийшла до мене, впала навколішки, і мовила: "Леймо, візьми мою доньку. Я хочу, щоб вона стала медсестрою". Будучи на межі бідності, живучи в домі моїх батьків, я не могла собі цього дозволити. Зі сльозами на очах я сказала "Ні".
Two months later, I go to another village on the same assignment and they asked me to live with the village chief. The women's chief of the village has this little girl, fair color like me, totally dirty. And all day she walked around only in her underwear. When I asked, "Who is that?" She said, "That's Wei. The meaning of her name is pig. Her mother died while giving birth to her, and no one had any idea who her father was." For two weeks, she became my companion, slept with me. I bought her used clothes and bought her her first doll. The night before I left, she came to the room and said, "Leymah, don't leave me here. I wish to go with you. I wish to go to school." Dirt poor, no money, living with my parents, I again said, "No." Two months later, both of those villages fell into another war. Till today, I have no idea where those two girls are.
Два місяці потому, я поїхала в інше село з подібним завданням, і там мене запросили мешкати у сільського лідера. Це була жінка, і в неї жила маленька дівчинка, такого ж кольору як я, геть замурзана. Цілими днями вона розходжувала в одній спідній білизні. Коли я запитала: "Хто це?", вона відповіла: "Це Вей. Її ім'я означає свиня. Її мати померла під час пологів, і ніхто не мав жодного уявлення, хто її батько". За два тижні дівчинка стала моєю компаньйонкою, спала зі мною. Я купила їй уживане вбрання і її першу ляльку. У ніч перед моїм від'їздом вона зайшла до мене в кімнату і сказала: "Леймо, не залишай мене тут. Я хочу поїхати з тобою. Я хочу ходити до школи". На межі бідності, без грошей, мешкаючи з батьками, я знову сказала "Ні". Через два місяці в обох цих селах знову лютувала війна. До сьогодні я не маю жодного уявлення, де ці дві дівчинки.
Fast-forward, 2004: In the peak of our activism, the minister of Gender Liberia called me and said, "Leymah, I have a nine-year-old for you. I want you to bring her home because we don't have safe homes." The story of this little girl: She had been raped by her paternal grandfather every day for six months. She came to me bloated, very pale. Every night I'd come from work and lie on the cold floor. She'd lie beside me and say, "Auntie, I wish to be well. I wish to go to school."
Перемотаємо швидко вперед, 2004 рік: На піку нашої діяльності мені подзвонив міністр з гендерної політики Ліберії і сказав: "Леймо, у мене є для тебе дев'ятирічна дівчинка. Я хочу, щоб ти забрала її додому, оскільки наші оселі не є безпечними". Історія цієї малої дівчинки: її ґвалтував її дід по батьковій лінії кожного дня протягом шести місяців. Вона приїхала до мене спухла, дуже бліда. Кожного вечора я приходила з роботи і лягала на холодну підлогу. Вона лягала біля мене і казала: "Тітонько, я хочу бути хорошою дівчинкою. Я хочу ходити до школи".
2010: A young woman stands before President Sirleaf and gives her testimony of how she and her siblings live together, their father and mother died during the war. She's 19; her dream is to go to college to be able to support them. She's highly athletic. One of the things that happens is that she applies for a scholarship. Full scholarship. She gets it. Her dream of going to school, her wish of being educated, is finally here. She goes to school on the first day. The director of sports who's responsible for getting her into the program asks her to come out of class. And for the next three years, her fate will be having sex with him every day, as a favor for getting her in school.
2010 рік: Молода жінка стоїть перед президентом Серліф і розповідає про те, як вона живе зі своїми братами та сестрами, їхні батьки померли під час війни. Їй 19 років; її мрія - вчитися в коледжі і бути спроможною забезпечити їх. Вона дуже спортивна. І що стається? Вона подається на стипендію. Повну стипендію. Вона її отримує. Її мрія - ходити до школи - її бажання здобути освіту нарешті збуваються. У перший день в школі керівник з фізичного виховання, за чиєю згодою її прийняли на програму, просить її вийти з класу. І наступні три роки їй доведеться займатися з ним сексом кожного дня, як подяка за те, що її прийняли до школи.
Globally, we have policies, international instruments, work leaders. Great people have made commitments -- we will protect our children from want and from fear. The U.N. has the Convention on the Rights of the Child. Countries like America, we've heard things like No Child Left Behind. Other countries come with different things. There is a Millennium Development called Three that focuses on girls. All of these great works by great people aimed at getting young people to where we want to get them globally, I think, has failed.
Глобально у нас існує політика, міжнародні засоби впливу, посадові керівники. Чудові люди взяли на себе зобов'язання - захистити наших дітей від нужди та страху. ООН має Конвенцію прав дитини. У таких країнах як Америка ми чули гасла на кшталт: "Не покинемо жодної дитини напризволяще". Інші країни пропонують інші заклики. Є Декларація Розвитку Тисячоліття, що називається Три, яка дбає про дівчат. Усі ці чудові діяння чудових людей спрямовані на те, щоб молодь досягла того, чого ми хочемо для них глобально, на мою думку, вони зазнали невдачі.
In Liberia, for example, the teenage pregnancy rate is three to every 10 girls. Teen prostitution is at its peak. In one community, we're told, you wake up in the morning and see used condoms like used chewing gum paper. Girls as young as 12 being prostituted for less than a dollar a night. It's disheartening, it's sad. And then someone asked me, just before my TEDTalk, a few days ago, "So where is the hope?"
Наприклад, у Ліберії рівень підліткової вагітності - 3 на кожних 10 дівчат. Рівень підліткової проституції зашкалює. В одній спільноті нам сказали, що коли прокидаєшся зранку, бачиш використані презервативи, які валяються всюди, як обгортки із жуйок. Дівчата вже з 12 років займаються проституцією за менше, ніж долар за ніч. Це сумно, це доводить до розпачу. А тоді хтось запитав мене, саме перед моїм виступом на TED, кілька днів тому: "То де ж надія?".
Several years ago, a few friends of mine decided we needed to bridge the disconnect between our generation and the generation of young women. It's not enough to say you have two Nobel laureates from the Republic of Liberia when your girls' kids are totally out there and no hope, or seemingly no hope. We created a space called the Young Girls Transformative Project. We go into rural communities and all we do, like has been done in this room, is create the space. When these girls sit, you unlock intelligence, you unlock passion, you unlock commitment, you unlock focus, you unlock great leaders. Today, we've worked with over 300. And some of those girls who walked in the room very shy have taken bold steps, as young mothers, to go out there and advocate for the rights of other young women.
Кілька років тому декілька моїх друзів вирішили, що нам треба відновити зв'язок між нашим поколінням і поколінням юних жінок. Недостатньо сказати, що у вас є два Нобелівських лауреати з республіки Ліберія, якщо діти ваших дівчат животіють отам без надії чи хоча б чогось схожого на надію. Ми створили простір, що називається Проектом Перетворення Юних Дівчат. Ми йдемо до сільських громад; все, що ми робимо, схоже на те, що відбувається у цій кімнаті - ми створюємо простір. Коли ці дівчата сидять перед вами, ви розблоковуєте їхній інтелект, ви розблоковуєте пристрасть, ви розблоковуєте зобов'язання, ви розблоковуєте увагу, ви розблоковуєте чудових лідерів. На сьогодні ми вже попрацювали із більш, ніж 300 дівчатами. І дехто з тих дівчат, які заходили до кімнати дуже несміливо, зробили сміливі кроки вперед, як молоді матері, щоб вийти у світ та відстоювати права інших юних жінок.
One young woman I met, teen mother of four, never thought about finishing high school, graduated successfully; never thought about going to college, enrolled in college. One day she said to me, "My wish is to finish college and be able to support my children." She's at a place where she can't find money to go to school. She sells water, sells soft drinks and sells recharge cards for cellphones. And you would think she would take that money and put it back into her education. Juanita is her name. She takes that money and finds single mothers in her community to send back to school. Says, "Leymah, my wish is to be educated. And if I can't be educated, when I see some of my sisters being educated, my wish has been fulfilled. I wish for a better life. I wish for food for my children. I wish that sexual abuse and exploitation in schools would stop." This is the dream of the African girl.
Я зустріла одну молоду жінку, яка була матір'ю-підлітком з чотирма дітьми, ніколи й не думала про те, щоб закінчити школу, і вона успішно завершила навчання; ніколи не думала про те, щоб піти у коледж, і вона поступила в коледж. Одного дня вона мені сказала: "Я мрію про те, щоб закінчити коледж, і бути спроможною забезпечити своїх дітей". Вона у такому місці, де вона не може знайти гроші на навчання. Вона продає воду, безалкогольні напої та картки поповнення рахунку для мобільних телефонів. І ви, можливо, гадаєте, що вона бере ті гроші та вкладає їх у свою освіту. Її звати Хуаніта. Вона бере ті гроші та знаходить самотніх матерів у своїй громаді, щоб відправити їх назад у школу. Вона каже: "Леймо, я мрію вивчитися. І якщо я не зможу вивчитися, коли я бачу, як хтось із моїх сестер вчиться, моя мрія здійснюється. Я мрію про краще життя. Я хочу, щоб у моїх дітей було вдосталь їжі. І хочу, щоб сексуальні домагання та експлуатація у школах припинилися". Ось це мрія африканської дівчини.
Several years ago, there was one African girl. This girl had a son who wished for a piece of doughnut because he was extremely hungry. Angry, frustrated, really upset about the state of her society and the state of her children, this young girl started a movement, a movement of ordinary women banding together to build peace. I will fulfill the wish. This is another African girl's wish. I failed to fulfill the wish of those two girls. I failed to do this. These were the things that were going through the head of this other young woman -- I failed, I failed, I failed. So I will do this. Women came out, protested a brutal dictator, fearlessly spoke. Not only did the wish of a piece of doughnut come true, the wish of peace came true. This young woman wished also to go to school. She went to school. This young woman wished for other things to happen, it happened for her.
Кілька років тому була одна африканська дівчина. Вона мала сина, який мріяв про шматочок пончика, бо був дуже голодним. Зла, розчарована, дуже засмучена тим станом, у якому було її суспільство та становищем її дитини, ця молода дівчина розпочала рух, рух звичайних жінок, які об'єднують свої сили заради миру. Я здійсню цю мрію. Це мрія іще однієї африканської дівчини. Мені не вдалося здійснити мрії тих двох дівчат. Я зазнала поразки. Ось такі думки крутилися у голові ще однієї молодої жінки - Я не впоралася, я не змогла, я не впоралася. Тож я зроблю це. Жінки виступили проти брутального диктатора, сміливо висловилися. Здійснилася не лише та мрія про шматочок пончика, здійснилася мрія про мир. Ця молода жінка також хотіла ходити до школи. Вона пішла до школи. Ця молода жінка бажала й інших речей, і вона їх отримала.
Today, this young woman is me, a Nobel laureate. I'm now on a journey to fulfill the wish, in my tiny capacity, of little African girls -- the wish of being educated. We set up a foundation. We're giving full four-year scholarships to girls from villages that we see with potential.
Сьогодні ця жінка - це я, лауреат Нобелівської премії. Зараз я на шляху здійснення мрії, яким би мізерним не був мій вклад у це, маленьких африканських дівчат - мрія здобути освіту. Ми засновуємо фонди. Ми надаємо повні 4-річні стипендії дівчатам із селищ, в яких ми бачимо потенціал.
I don't have much to ask of you. I've also been to places in this U.S., and I know that girls in this country also have wishes, a wish for a better life somewhere in the Bronx, a wish for a better life somewhere in downtown L.A., a wish for a better life somewhere in Texas, a wish for a better life somewhere in New York, a wish for a better life somewhere in New Jersey.
Я не маю потреби випитувати про вашу ситуацію. Я також була у різних місцях Сполучених Штатів і знаю, що дівчата цієї країни також мають мрії, мрії про краще життя десь у Бронксі, мрія про краще життя десь у діловому районі Лос Анджелесу, мрія про краще життя десь у Техасі, мрія про краще життя десь у Нью Йорку, мрія про краще життя десь у Нью Джерсі.
Will you journey with me to help that girl, be it an African girl or an American girl or a Japanese girl, fulfill her wish, fulfill her dream, achieve that dream? Because all of these great innovators and inventors that we've talked to and seen over the last few days are also sitting in tiny corners in different parts of the world, and all they're asking us to do is create that space to unlock the intelligence, unlock the passion, unlock all of the great things that they hold within themselves. Let's journey together. Let's journey together.
Чи ви підете разом зі мною, щоб допомогти тій дівчинці, чи це африканка, чи американка, чи японка, здійснити її бажання, здійснити її мрію, досягнути ту мрію? Тому що усі ці великі інноватори та винахідники, з якими ми розмовляли і яких бачили за останні кілька днів, також сидять у своїх маленьких кутках у різних частинах світу, і все, про що вони нас просять, це створювати простір для розблокування розуму, розблокування пристрасті, розблокування усіх чудових речей, які вони мають всередині. Давайте здійснимо цю подорож разом. Давайте здійснимо її разом.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)
Chris Anderson: Thank you so much. Right now in Liberia, what do you see as the main issue that troubles you?
Кріс Андерсон: Дуже дякую. Саме зараз у Ліберії, яка є головна проблема, що вас непокоїть?
LG: I've been asked to lead the Liberian Reconciliation Initiative. As part of my work, I'm doing these tours in different villages and towns -- 13, 15 hours on dirt roads -- and there is no community that I've gone into that I haven't seen intelligent girls. But sadly, the vision of a great future, or the dream of a great future, is just a dream, because you have all of these vices. Teen pregnancy, like I said, is epidemic.
ЛГ: Мене попросили очолити Ліберійську Ініціативу Примирення. Одним з моїх обов'язків є відвідувати різні села та містечка - по 13-15 годин на брудних дорогах - і не було ще жодної спільноти, куди я приїжджала, де б не було розумних дівчат. Та, на жаль, бачення великого майбутнього, або мрія про велике майбутнє, це лише мрія, через усі наявні пороки. Підліткова вагітність, як я вже казала, як епідемія.
So what troubles me is that I was at that place and somehow I'm at this place, and I just don't want to be the only one at this place. I'm looking for ways for other girls to be with me. I want to look back 20 years from now and see that there's another Liberian girl, Ghanaian girl, Nigerian girl, Ethiopian girl standing on this TED stage. And maybe, just maybe, saying, "Because of that Nobel laureate I'm here today." So I'm troubled when I see them like there's no hope. But I'm also not pessimistic, because I know it doesn't take a lot to get them charged up.
Тож мене турбує те, що я була на їх місці, і певним чином, я і є на їхньому місці, і я не хочу бути самотньою на цьому місці. Я шукаю способів, щоб ці дівчата були зі мною. Я хочу подивитися на 10 років уперед, і побачити, що інша ліберійська дівчина, дівчина з Гани, з Нігерії, Ефіопії, стоїть на сцені TED. І можливо, ну просто припустимо, вона скаже: "Я тут сьогодні завдяки тій жінці - Нобелівському лауреату". Мене турбує, коли я бачу їх такими, наче надії нема. Але я й не песимістична, бо знаю, що небагато треба, аби їх мотивувати.
CA: And in the last year, tell us one hopeful thing that you've seen happening.
КА: Розкажи нам про якийсь обнадійливий випадок, що трапився за останній рік.
LG: I can tell you many hopeful things that I've seen happening. But in the last year, where President Sirleaf comes from, her village, we went there to work with these girls. And we could not find 25 girls in high school. All of these girls went to the gold mine, and they were predominantly prostitutes doing other things. We took 50 of those girls and we worked with them. And this was at the beginning of elections. This is one place where women were never -- even the older ones barely sat in the circle with the men. These girls banded together and formed a group and launched a campaign for voter registration. This is a real rural village. And the theme they used was: "Even pretty girls vote." They were able to mobilize young women.
ЛГ: Я можу розказати багато обнадійливих речей, що відбувалися. Та за останній рік, у селі, звідки родом президент Серліф, ми працювали з кількома дівчатами. І не змогли знайти 25 дівчат у коледжі. Всі вони пішли до золотої копальні, і в основному займались там проституцією, та виконували якісь дрібні роботи. Ми забрали 50 дівчат звідти, працювали з ними. Це було напередодні виборів. Там жінок ніколи не було - навіть найстарші рідко могли сидіти поруч із чоловіками. Ці дівчата зібралися разом, сформували групу і розпочали кампанію за реєстрацію на голосування. Це в сільській місцевості, в реальному селі. Слоган, який вони використали, звучав так: "Навіть вродливі дівчата голосують". Їм вдалося мобілізувати молодих жінок.
But not only did they do that, they went to those who were running for seats to ask them, "What is it that you will give the girls of this community when you win?" And one of the guys who already had a seat was very -- because Liberia has one of the strongest rape laws, and he was one of those really fighting in parliament to overturn that law because he called it barbaric. Rape is not barbaric, but the law, he said, was barbaric. And when the girls started engaging him, he was very hostile towards them. These little girls turned to him and said, "We will vote you out of office." He's out of office today.
Але це не все, що вони зробили, вони пішли також до тих, хто балотувався, і запитали: "Що саме ви дасте дівчатам цієї спільноти, якщо виграєте вибори?". Один з кандидатів, який вже отримав місце, був дуже - бо в Ліберії один з найстрогіших законів про згвалтування, - він активно боровся в парламенті проти цього закону, бо вважав його варварським. Згвалтування не варварство, за його словами, а закон варварський. І коли дівчата звернулись до нього, він дуже вороже до них поставився. І ці тендітні дівчатка сказали йому: "Ми голосуватимемо, щоб тебе зняли з посади". Його зняли з посади.
(Applause)
(Оплески)
CA: Leymah, thank you. Thank you so much for coming to TED.
КА: Леймо, дякую. Дуже дякую, що завітала на TED.
LG: You're welcome. (CA: Thank you.)
ЛГ: Прошу. (КА: Дякую)
(Applause)
(Оплески)