When people find out I write about time management, they assume two things. One is that I'm always on time, and I'm not. I have four small children, and I would like to blame them for my occasional tardiness, but sometimes it's just not their fault. I was once late to my own speech on time management.
Коли люди дізнаються, що я пишу про тайм-менеджмент, вони припускають дві речі. Перша -- що я завжди пунктуальна, а це не так. У мене четверо малих дітей, і мені б хотілось звинувачувати їх у своїх запізненнях, проте інколи це просто не їхня вина. Якось я запізнилась на власну лекцію про тайм-менеджмент.
(Laughter)
(Сміх)
We all had to just take a moment together and savor that irony.
Тож було доцільно виділити хвилинку, щоб разом посмакувати цю іронію.
The second thing they assume is that I have lots of tips and tricks for saving bits of time here and there. Sometimes I'll hear from magazines that are doing a story along these lines, generally on how to help their readers find an extra hour in the day. And the idea is that we'll shave bits of time off everyday activities, add it up, and we'll have time for the good stuff. I question the entire premise of this piece, but I'm always interested in hearing what they've come up with before they call me. Some of my favorites: doing errands where you only have to make right-hand turns --
Друга річ, яку вони припускають, -- що я знаю багато порад і фокусів, щоб заощаджувати час тут і там. Інколи до мене звертаються журналісти, які пишуть статті на цю тему -- переважно про те, як допомогти читачам знайти додаткову годину у добі. Ідея -- у тому, що, забравши трішки часу від різних щоденних клопотів і підсумувавши його, ми отримаємо час для потрібних речей. Я не довіряю цілій концепції такого підходу, та завжди з охотою слухаю, що вони придумали перед тим, як звернулись до мене. Ось, що мені сподобалось: їхати по справах лише туди, де треба повертати тільки праворуч.
(Laughter)
(Сміх)
Being extremely judicious in microwave usage: it says three to three-and-a-half minutes on the package, we're totally getting in on the bottom side of that. And my personal favorite, which makes sense on some level, is to DVR your favorite shows so you can fast-forward through the commercials. That way, you save eight minutes every half hour, so in the course of two hours of watching TV, you find 32 minutes to exercise.
Розсудливо використовувати мікрохвильову піч: якщо на страву потрібно від трьох до трьох з половиною хвилин, то нам цілком достатньо лише трьох. І особисто мій улюблений спосіб, він частково раціональний, -- записувати свої улюблені шоу, щоб можна було прокрутити рекламу. Так ви заощадите вісім хвилин щопівгодини, і за дві години перегляду телевізора у вас вивільняться 32 хвилини на заняття спортом.
(Laughter)
(Сміх)
Which is true. You know another way to find 32 minutes to exercise? Don't watch two hours of TV a day, right?
І це правда. А як по-іншому знайти 32 хвилини на фізичні вправи? Не дивитись телевізор дві години в день, правда ж?
(Laughter)
(Сміх)
Anyway, the idea is we'll save bits of time here and there, add it up, we will finally get to everything we want to do. But after studying how successful people spend their time and looking at their schedules hour by hour, I think this idea has it completely backward. We don't build the lives we want by saving time. We build the lives we want, and then time saves itself.
Cуть у тому, що, заощадивши трохи часу тут і там, додавши його, ми, зрештою, зможемо зробити все, що запланували. Проте, дослідивши, як успішні люди використовують свій час, і переглянувши їхні графіки година за годиною, я вважаю, що ця концепція -- цілковито застаріла. Ми не будуємо своє життя, заощаджуючи час. Ми будуємо своє життя, як хочемо, і тоді час сам себе заощаджує.
Here's what I mean. I recently did a time diary project looking at 1,001 days in the lives of extremely busy women. They had demanding jobs, sometimes their own businesses, kids to care for, maybe parents to care for, community commitments -- busy, busy people. I had them keep track of their time for a week so I could add up how much they worked and slept, and I interviewed them about their strategies, for my book.
Я маю на увазі ось що. Недавно я дослідила ділові щоденники, розглянувши 1001 день життя надзвичайно зайнятих жінок. У них була складна робота -- інколи власний бізнес, діти, можливо, й батьки, яких потрібно доглядати, суспільні обов'язки -- зайняті-зайняті люди. Я попросила їх слідкувати за часом впродовж тижня, тож могла підсумувати, скільки вони працювали і спали, і розпитувала їх про їхні стратегії -- для моєї книги.
One of the women whose time log I studied goes out on a Wednesday night for something. She comes home to find that her water heater has broken, and there is now water all over her basement. If you've ever had anything like this happen to you, you know it is a hugely damaging, frightening, sopping mess. So she's dealing with the immediate aftermath that night, next day she's got plumbers coming in, day after that, professional cleaning crew dealing with the ruined carpet. All this is being recorded on her time log. Winds up taking seven hours of her week. Seven hours. That's like finding an extra hour in the day.
Одна з тих жінок, чиї щоденники я вивчала, вийшла у справах в середу ввечері. Повернувшись додому, вона побачила, що бойлер поламався, і тепер увесь її підвал залитий водою. Якщо з вами колись ставалось щось подібне, то ви знаєте, який це жахливий, руйнівний і мокрий безлад. Того вечора вона усунула найкритичніші наслідки, наступного дня -- викликала сантехніків, потім -- сервіс професійної чистки, щоб відновити пошкоджений килим. Усе це було записано у її щоденнику. Воно зрештою зайняло сім годин її тижня. Сім годин. Це як знаходити додаткову годину щодня.
But I'm sure if you had asked her at the start of the week, "Could you find seven hours to train for a triathlon?" "Could you find seven hours to mentor seven worthy people?" I'm sure she would've said what most of us would've said, which is, "No -- can't you see how busy I am?" Yet when she had to find seven hours because there is water all over her basement, she found seven hours. And what this shows us is that time is highly elastic. We cannot make more time, but time will stretch to accommodate what we choose to put into it.
Та к певна, що, якби ви запитали її на початку тижня: "Чи могла б ти знайти сім годин для тренувань із тріатлону?", "Чи могла б ти знайти сім годин для занять із сімома людьми, які того варті?", -- вона б точно відповіла так, як і більшість із нас, тобто: "Ні, хіба ви не бачите, яка я зайнята?" Та коли вона була змушена знайти сім годин, оскільки увесь її перший поверх залило водою, вона знайшла ці сім годин. А це показує, що час -- дуже гнучкий. Ми не можемо додати час, проте він розтягнеться, щоб вмістити те, що ми хочемо у нього вкласти.
And so the key to time management is treating our priorities as the equivalent of that broken water heater. To get at this, I like to use language from one of the busiest people I ever interviewed. By busy, I mean she was running a small business with 12 people on the payroll, she had six children in her spare time. I was getting in touch with her to set up an interview on how she "had it all" -- that phrase. I remember it was a Thursday morning, and she was not available to speak with me. Of course, right?
Тож ключем до тайм-менеджменту є таке ставлення до пріоритетних речей, як до оцього поламаного бойлера. Аби цього досягнути, я люблю говорити мовою однієї із тих зайнятих людей, у яких я брала інтерв'ю. Я кажу "зайнята", бо у неї був невеликий бізнес із дванадцятьма підлеглими і шестеро дітей. Я зв'язалась із нею, щоб узяти інтерв'ю про те, як вона "усе це тримає" -- саме ця фраза. Пригадую, це був ранок четверга, і вона не могла зі мною розмовляти. Ну звісно ж, правда?
But the reason she was unavailable to speak with me is that she was out for a hike, because it was a beautiful spring morning, and she wanted to go for a hike. So of course this makes me even more intrigued, and when I finally do catch up with her, she explains it like this. She says, "Listen Laura, everything I do, every minute I spend, is my choice." And rather than say, "I don't have time to do x, y or z," she'd say, "I don't do x, y or z because it's not a priority." "I don't have time," often means "It's not a priority." If you think about it, that's really more accurate language. I could tell you I don't have time to dust my blinds, but that's not true. If you offered to pay me $100,000 to dust my blinds, I would get to it pretty quickly.
Та розмовляти вона не могла тому, що пішла на прогулянку, адже це був гарний весняний ранок, і вона хотіла прогулятись. Звісно, це мене ще більше зацікавило, і коли я врешті з нею зустрілась, вона пояснила мені це так. Вона сказала: "Послухай, Лоро, усе, що я роблю, кожна хвилина, яку я витрачаю, -- це мій вибір". І замість говорити: "Я не маю часу на А, Б чи В", -- вона говорить: "Я не роблю А, Б чи В, тому що це -- не найважливіше". "Я не маю часу" часто означає "Це не найважливіше". Якщо замислитись, -- така мова справді точніша. Я могла б сказати, що не маю часу, аби витріпати штори, але це неправда. Якби ви запропонували мені 100 000 за те, що я витріпаю штори, я б швиденько за це взялась.
(Laughter)
(Сміх)
Since that is not going to happen, I can acknowledge this is not a matter of lacking time; it's that I don't want to do it. Using this language reminds us that time is a choice. And granted, there may be horrible consequences for making different choices, I will give you that. But we are smart people, and certainly over the long run, we have the power to fill our lives with the things that deserve to be there.
А оскільки цього не станеться, я усвідомлюю, що справа не в тому, що мені бракує часу -- я просто не хочу цього робити. Використання цієї мови нагадує нам, що час -- це вибір. І тому різний вибір може призвести до жахливих наслідків, визнаю. Проте ми -- розумні люди, і, звичайно, з часом можемо навчитись наповнювати своє життя речами, які того варті.
So how do we do that? How do we treat our priorities as the equivalent of that broken water heater?
Тож, як це зробити? Як ставитись до пріоритетних речей, як до поламаного бойлера?
Well, first we need to figure out what they are. I want to give you two strategies for thinking about this. The first, on the professional side: I'm sure many people coming up to the end of the year are giving or getting annual performance reviews. You look back over your successes over the year, your "opportunities for growth." And this serves its purpose, but I find it's more effective to do this looking forward. So I want you to pretend it's the end of next year. You're giving yourself a performance review, and it has been an absolutely amazing year for you professionally. What three to five things did you do that made it so amazing? So you can write next year's performance review now.
Ну, перш за все, нам потрібно їх визначити. Я розповім вам про дві стратегії, які у цьому допоможуть. Перша стосується професійної діяльності: я впевнена, що багато людей наприкінці року складають звіт або отримують огляд своєї роботи. Ви переглядаєте свої досягнення за останній рік, свої "можливості зростання". Воно виконує свою роль, проте, як на мене, ефективніше це робити заздалегідь. Спробуйте прикинутись, що зараз -- кінець наступного року. Ви складаєте для себе огляд своєї діяльності, і цей рік був просто прекрасним для вас із професійного погляду. Які три-п'ять результатів вашої праці зробили його таким прекрасним? Отже, ви можете написати звіт на наступний рік зараз.
And you can do this for your personal life, too. I'm sure many of you, like me, come December, get cards that contain these folded up sheets of colored paper, on which is written what is known as the family holiday letter.
Ви можете зробити це і для особистого життя. Я певна, що багато з вас, як і я, в грудні отримують послання зі складених разом аркушів кольорового паперу, на яких написано те, що називають "сімейним святковим листом".
(Laughter)
(Сміх)
Bit of a wretched genre of literature, really, going on about how amazing everyone in the household is, or even more scintillating, how busy everyone in the household is. But these letters serve a purpose, which is that they tell your friends and family what you did in your personal life that mattered to you over the year. So this year's kind of done, but I want you to pretend it's the end of next year, and it has been an absolutely amazing year for you and the people you care about. What three to five things did you do that made it so amazing? So you can write next year's family holiday letter now. Don't send it.
Направду паскудний жанр літератури, де розповідають, якими чудовими є усі члени сім'ї, або ще краще -- якими зайнятими вони усі є. Проте ці листи мають свою мету -- вони розповідають вашим друзям і родині про події вашого особистого життя за минулий рік, які мають особливу вагу. Отже, цей рік -- завершений, та я б хотіла, що б ви вдали, ніби це кінець наступного року, і цей рік був надзвичайний для вас і ваших близьких. Які три-п'ять речей, які ви зробили, вплинули на це? Ви можете написати сімейний святковий лист про наступний рік зараз. Не відсилайте його.
(Laughter)
(Сміх)
Please, don't send it. But you can write it. And now, between the performance review and the family holiday letter, we have a list of six to ten goals we can work on in the next year.
Прошу вас, не відсилайте його. Але ви можете його написати. І тепер, зі звіту своєї діяльності та сімейного святкового листа ми отримали шість-десять цілей, до яких можемо іти наступного року.
And now we need to break these down into doable steps. So maybe you want to write a family history. First, you can read some other family histories, get a sense for the style. Then maybe think about the questions you want to ask your relatives, set up appointments to interview them. Or maybe you want to run a 5K. So you need to find a race and sign up, figure out a training plan, and dig those shoes out of the back of the closet. And then -- this is key -- we treat our priorities as the equivalent of that broken water heater, by putting them into our schedules first. We do this by thinking through our weeks before we are in them.
Тепер їх потрібно поділити на здійсненні кроки. От, можливо ви хочете написати сімейну історію. Спочатку можна прочитати історії інших сімей -- зрозуміти стиль. Потім варто подумати над питаннями, які ви хочете поставити родичам, домовитись про зустріч із ними. Або ж ви хочете на 5-кілометровий пробіг. Тож вам потрібно знайти змагання, записатись, скласти план тренувань, і викопати кросівки із дна шафи. І тоді, а це -- найважливіше, ми ставимось до пріоритетів, як до поламаного бойлера, розмістивши їх на першому місці нашого графіка. Ми це робимо, плануючи свої тижні, перед тим, як вони настануть.
I find a really good time to do this is Friday afternoons. Friday afternoon is what an economist might call a "low opportunity cost" time. Most of us are not sitting there on Friday afternoons saying, "I am excited to make progress toward my personal and professional priorities right now."
Як на мене, чудовий час для цього -- у п'ятницю після обіду. Пообіддя п'ятниці економісти назвали б часом "низької альтернативної вартості". Більшість із нас у п'ятницю після обіду не квапляться казати: "Я готовий працювати заради своїх особистих і професійних цілей прямо зараз".
(Laughter)
(Сміх)
But we are willing to think about what those should be. So take a little bit of time Friday afternoon, make yourself a three-category priority list: career, relationships, self. Making a three-category list reminds us that there should be something in all three categories. Career, we think about; relationships, self -- not so much. But anyway, just a short list, two to three items in each. Then look out over the whole of the next week, and see where you can plan them in.
Та ми не проти думати про те, якими вони повинні бути. Тож виділіть трохи часу в п'ятницю по обіді та складіть собі список пріоритетів у трьох категоріях: кар'єра, стосунки, я. Складання списку із трьох категорій нагадує нам, що у кожній із них повинно щось бути. Кар'єра, стосунки, я сам -- не так і багато. Та все ж, лише короткий список і дві-три речі у кожній категорії. Тоді розгляньте ваш наступний тиждень, щоб побачити, як ви можете їх розмістити.
Where you plan them in is up to you. I know this is going to be more complicated for some people than others. I mean, some people's lives are just harder than others. It is not going to be easy to find time to take that poetry class if you are caring for multiple children on your own. I get that. And I don't want to minimize anyone's struggle. But I do think that the numbers I am about to tell you are empowering.
Як ви сплануєте -- це ваша справа. Я знаю, що для деяких людей це буде складніше, ніж для інших. Власне, життя деяких людей -- просто складніше, ніж життя інших. Таки знайти час для занять з поетики буде нелегко, якщо ви самі доглядаєте кількох дітей. Я це розумію. Я не хочу применшувати чиїсь труднощі. Проте я вважаю, що ті цифри, які я вам зараз подам, справді мотивують.
There are 168 hours in a week. Twenty-four times seven is 168 hours. That is a lot of time. If you are working a full-time job, so 40 hours a week, sleeping eight hours a night, so 56 hours a week -- that leaves 72 hours for other things. That is a lot of time. You say you're working 50 hours a week, maybe a main job and a side hustle. Well, that leaves 62 hours for other things. You say you're working 60 hours. Well, that leaves 52 hours for other things. You say you're working more than 60 hours. Well, are you sure?
У тижні є 168 годин. Двадцять чотири на сім -- це 168 годин. Це -- багато часу. Якщо ви працюєте повний робочий день, тобто 40 годин на тиждень, спите вісім годин на добу, тобто 56 годин на тиждень, -- у вас залишається 72 години для інших речей. Це -- багато часу. Нехай ви працюєте 50 годин на тиждень, можливо, на основній роботі і додатковій. Тоді залишається 62 години на щось інше. Нехай ви працюєте 60 годин. Тоді залишається 52 години. Нехай ви працюєте більше, ніж 60 годин. Справді?
(Laughter)
(Сміх)
There was once a study comparing people's estimated work weeks with time diaries. They found that people claiming 75-plus-hour work weeks were off by about 25 hours.
В одному дослідженні порівняли приблизні робочі тижні певних людей із їхніми щоденниками. Виявилось, що люди, які заявляли про 75-годинні робочі тижні, були відсутні протягом 25 годин.
(Laughter)
(Сміх)
You can guess in which direction, right? Anyway, in 168 hours a week, I think we can find time for what matters to you. If you want to spend more time with your kids, you want to study more for a test you're taking, you want to exercise for three hours and volunteer for two, you can. And that's even if you're working way more than full-time hours.
Ви здогадуєтесь де, правда ж? Так чи інакше, із 168 годин у тижні, я вважаю, можна знайти час на те, що вам потрібно. Якщо ви хочете проводити більше часу з дітьми, більше готуватись до тесту, який ви складатимете, займатись спортом три години і бути волонтером -- дві, -- то ви можете це робити. І навіть, якщо ви працюєте набагато більше за тривалість повного робочого дня.
So we have plenty of time, which is great, because guess what? We don't even need that much time to do amazing things. But when most of us have bits of time, what do we do? Pull out the phone, right? Start deleting emails. Otherwise, we're puttering around the house or watching TV.
Тож у нас є вдосталь часу, і це -- чудово, адже, знаєте що? Нам навіть не потрібно так багато часу, щоб займатись прекрасними речами. Та коли у нас з'являється вільна хвилька, що ми робимо? Беремо в руки телефон, правда? Починаємо видаляти повідомлення. Якщо ні, тиняємось по квартирі чи дивимось телевізор.
But small moments can have great power. You can use your bits of time for bits of joy. Maybe it's choosing to read something wonderful on the bus on the way to work. I know when I had a job that required two bus rides and a subway ride every morning, I used to go to the library on weekends to get stuff to read. It made the whole experience almost, almost, enjoyable. Breaks at work can be used for meditating or praying. If family dinner is out because of your crazy work schedule, maybe family breakfast could be a good substitute.
Проте короткі моменти мають велику силу. Ви можете використовувати свої вільні хвилини як хвилини задоволення. Наприклад, читаючи щось хороше у транспорті по дорозі на роботу. Пригадую, як я добиралась на роботу двома автобусами і на метро щоранку, -- на вихідних я ходила у бібліотеку, аби взяти щось почитати. Тож ці поїздки майже, майже приносили мені задоволення. Перерви на роботі можна використати для медитації чи молитви. Якщо сімейний обід неможливий через ваш божевільний графік, -- можe сімейний сніданок стане хорошою заміною.
It's about looking at the whole of one's time and seeing where the good stuff can go. I truly believe this. There is time. Even if we are busy, we have time for what matters. And when we focus on what matters, we can build the lives we want in the time we've got.
Так можна розглядати увесь наш час і вирішувати, де є місце для потрібних справ. Я справді у це вірю. Час є. Навіть, якщо ми зайняті, у нас є час для важливих речей. І коли ми на них зосередимось, то зможемо збудувати таке життя, яке захочемо за той час, який маємо.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)