I'd like you to come back with me for a moment to the 19th century, specifically to June 24, 1833. The British Association for the Advancement of Science is holding its third meeting at the University of Cambridge. It's the first night of the meeting, and a confrontation is about to take place that will change science forever.
Пропоную вам на хвильку повернутися зі мною назад до 19-го сторіччя, а саме до 24 червня 1833 року. Британська асоціація з розвитку науки проводить третє зібрання в Кембридзькому університеті. Зараз - перший вечір зібрання, і ось-ось станеться сутичка, яка назавжди змінить науку.
An elderly, white-haired man stands up. The members of the Association are shocked to realize that it's the poet Samuel Taylor Coleridge, who hadn't even left his house in years until that day. They're even more shocked by what he says.
Шановані, сивочолі учасники піднімаються зі своїх місць. Члени Асоціації зі здивуванням усвідомлюють, що центром збурення є поет Семюел Тейлор Колрідж, який до цього дня рідко коли покидав свою домівку. Його слова приголомшують усіх.
"You must stop calling yourselves natural philosophers."
"Ви маєте припинити називати себе натурфілософами".
Coleridge felt that true philosophers like himself pondered the cosmos from their armchairs. They were not mucking around in the fossil pits or conducting messy experiments with electrical piles like the members of the British Association.
Колрідж вважав, що справжні філософи, як він сам, осмислюють космос зі своїх зручних крісел. Вони не стануть бруднитися в археологічних розкопках чи експериментах з електричними батареями, як члени Британської асоціації.
The crowd grew angry and began to complain loudly. A young Cambridge scholar named William Whewell stood up and quieted the audience. He politely agreed that an appropriate name for the members of the association did not exist.
Юрба запалала гнівом і почало голосно обурюватися. Молодий кембридзький учений Вільям Вевелл підхопився і взявся заспокоювати аудиторію. Він ввічливо згодився, що достойного найменування для членів асоціації не існує.
"If 'philosophers' is taken to be too wide and lofty a term," he said, "then, by analogy with 'artist,' we may form 'scientist.'" This was the first time the word scientist was uttered in public, only 179 years ago.
"Якщо термін 'філософи' здається вам надто широким і надто пишним" сказав він, "тоді за аналогією зі словом 'митець' ми мусимо сформувати - 'науковець'. Саме тоді слово 'науковець' було уперше вимовлено публічно, лише 179 років тому.
I first found out about this confrontation when I was in graduate school, and it kind of blew me away. I mean, how could the word scientist not have existed until 1833? What were scientists called before? What had changed to make a new name necessary precisely at that moment? Prior to this meeting, those who studied the natural world were talented amateurs. Think of the country clergyman or squire collecting his beetles or fossils, like Charles Darwin, for example, or, the hired help of a nobleman, like Joseph Priestley, who was the literary companion to the Marquis of Lansdowne when he discovered oxygen. After this, they were scientists, professionals with a particular scientific method, goals, societies and funding.
Уперше я зустріла згадку про це зіткнення, коли навчалася в аспірантурі, і це мене страшенно вразило. Тобто, як це могло бути, що науковців у світі не існувало до 1833 року? А як вони називалися до цього? Що такого трапилось, що зробило нову назву необхідною саме в той момент? До цього зібрання, ті, хто вивчав природничі науки, були талановитими аматорами. Уявімо сільського священика або поміщика, який колекціонує жуків або археологічні черепки, як, наприклад, Чарльз Дарвін, або меценатство від дворянина, як у випадку з Джозефом Прістлі, який був, фактично, компаньйоном маркіза Лансдауна, на момент, коли він відкрив кисень. Після цього вони стали науковцями, професіоналами зі спеціальними науковими методами, цілями, товариствами і фінансуванням.
Much of this revolution can be traced to four men who met at Cambridge University in 1812: Charles Babbage, John Herschel, Richard Jones and William Whewell. These were brilliant, driven men who accomplished amazing things. Charles Babbage, I think known to most TEDsters, invented the first mechanical calculator and the first prototype of a modern computer. John Herschel mapped the stars of the southern hemisphere, and, in his spare time, co-invented photography. I'm sure we could all be that productive without Facebook or Twitter to take up our time. Richard Jones became an important economist who later influenced Karl Marx. And Whewell not only coined the term scientist, as well as the words anode, cathode and ion, but spearheaded international big science with his global research on the tides. In the Cambridge winter of 1812 and 1813, the four met for what they called philosophical breakfasts. They talked about science and the need for a new scientific revolution. They felt science had stagnated since the days of the scientific revolution that had happened in the 17th century. It was time for a new revolution, which they pledged to bring about, and what's so amazing about these guys is, not only did they have these grandiose undergraduate dreams, but they actually carried them out, even beyond their wildest dreams. And I'm going to tell you today about four major changes to science these men made.
Ця революція пов'язана з чотирма особами, які зустрілись у Кембридзькому університеті 1812 року, а саме з Чарльзом Беббіджем, Джоном Гершелем, Річардом Джонсом і Вільямом Вевеллом. Це були видатні люди, які мали неймовірні досягнення. Чарльз Беббідж, відомий, я надіюсь, усім учасникам TED, розробив перший механічний калькулятор і перший прототип сучасного комп'ютера. Джон Гершел створив карту зоряного неба південної півкулі і у вільний час став співвинахідником фотографії. Я впевнена - ми всі могли б бути такими ж продуктивними без Фейсбука чи Твітера, які крадуть чимало нашого часу. Річард Джонс став відомим економістом, ідеї якого згодом вплинули на Карла Маркса. І, нарешті, Вевелл, який не лише ввів термін 'науковець', як і слова - анод, катод, іон, а також був піонером досліджень течій у світових океанах. Протягом Кембридзької зими 1812 і 1813 років четвірка зустрічалась, як вони казали, на філософських сніданках. Вони говорили про науку і потребу нової наукової революції. Вони відчували в науці застій порівняно з науковою революцією, яка відбулася у 17 столітті. Назрів час для нової революції, яку вони пообіцяли здійснити. Але найбільше приголомшує не те, що ці люди мали такі грандіозні мрії, ще навчаючись на старших курсах, а те, що вони справді їх реалізували, перевищивши навіть найсміливіші сподівання. Сьогодні я збираюся розповісти вам про чотири головні зміни в науці, що їх зробили ці люди.
About 200 years before, Francis Bacon and then, later, Isaac Newton, had proposed an inductive scientific method. Now that's a method that starts from observations and experiments and moves to generalizations about nature called natural laws, which are always subject to revision or rejection should new evidence arise. However, in 1809, David Ricardo muddied the waters by arguing that the science of economics should use a different, deductive method. The problem was that an influential group at Oxford began arguing that because it worked so well in economics, this deductive method ought to be applied to the natural sciences too. The members of the philosophical breakfast club disagreed. They wrote books and articles promoting inductive method in all the sciences that were widely read by natural philosophers, university students and members of the public. Reading one of Herschel's books was such a watershed moment for Charles Darwin that he would later say, "Scarcely anything in my life made so deep an impression on me. It made me wish to add my might to the accumulated store of natural knowledge." It also shaped Darwin's scientific method, as well as that used by his peers. [Science for the public good]
Приблизно 200 років до того, Френсіс Бекон і, пізніше, Ісаак Ньютон, запровадили в науці метод індукції. Це метод, який відштовхується від спостережень та експериментів і переходить до узагальнень, які називаються законами природи, і які завжди служать для перегляду і відкидання певних тверджень, якщо з'являються нові факти. Однак 1809 року Давид Рікардо додав інтриги, заявивши, що в економічній науці треба використовувати інший, дедуктивний метод. Проблема полягала ось у чому: впливова група вчених з Оксфорду наполягала, що оскільки цей метод гарно працює в економіці, то дедуктивний метод варто застосовувати і у природничих науках. Члени клубу філософських сніданків з цим не погоджувались. Вони писали книги й статті, у яких підтримували метод індукції в усіх галузях науки. Статті мали резонанс серед натурфілософів, студентів і зацікавленої публіки. Одна з книг Гершеля цілковито змінила світогляд Чарльза Дарвіна. За його словами: "Навряд чи ще щось у моєму житті справило на мене таке глибоке враження. Книга надихнула мене зробити свій внесок до скарбниці знань про природу". Вона також сформувала науковий метод Дарвіна, так само, як і його колег. [Наука - для загального блага]
Previously, it was believed that scientific knowledge ought to be used for the good of the king or queen, or for one's own personal gain. For example, ship captains needed to know information about the tides in order to safely dock at ports. Harbormasters would gather this knowledge and sell it to the ship captains. The philosophical breakfast club changed that, working together. Whewell's worldwide study of the tides resulted in public tide tables and tidal maps that freely provided the harbormasters' knowledge to all ship captains. Herschel helped by making tidal observations off the coast of South Africa, and, as he complained to Whewell, he was knocked off the docks during a violent high tide for his trouble. The four men really helped each other in every way. They also relentlessly lobbied the British government for the money to build Babbage's engines because they believed these engines would have a huge practical impact on society. In the days before pocket calculators, the numbers that most professionals needed -- bankers, insurance agents, ship captains, engineers — were to be found in lookup books like this, filled with tables of figures. These tables were calculated using a fixed procedure over and over by part-time workers known as -- and this is amazing -- computers, but these calculations were really difficult. I mean, this nautical almanac published the lunar differences for every month of the year. Each month required 1,365 calculations, so these tables were filled with mistakes. Babbage's difference engine was the first mechanical calculator devised to accurately compute any of these tables. Two models of his engine were built in the last 20 years by a team from the Science Museum of London using his own plans. This is the one now at the Computer History Museum in California, and it calculates accurately. It actually works. Later, Babbage's analytical engine was the first mechanical computer in the modern sense. It had a separate memory and central processor. It was capable of iteration, conditional branching and parallel processing, and it was programmable using punched cards, an idea Babbage took from Jacquard's loom. Tragically, Babbage's engines never were built in his day because most people thought that non-human computers would have no usefulness for the public. [New scientific institutions]
Раніше вважалося, що наукові знання треба використовувати для блага короля чи королеви або для особистого збагачення. Наприклад, капітани суден повинні знати, які існують течії в порту, щоб безпечно пришвартуватись. Портові інспектори збирають цю інформацію і продають її капітанам. Клуб філософських сніданків спільними зусиллями змінив цю ситуацію. Вевел вивчав течії світових океанів і видав загальнодоступні таблиці та карти течій, які безкоштовно надавали інформацію портових інспекторів усім капітанам. Гершель допомагав, проводячи спостереження за течіями в районі Південної Африки. Якось він поскаржився Вевеллові, що під час припливу його зіштовхнули у море. Четвірка всіляко допомагала одне одному. Вони також вимагали від британського уряду грошей на побудову машин Беббіджа, тому що вони вірили, що ці машини матимуть величезне практичне значення для суспільства. Коли ще не винайшли кишенькового калькулятора, числа, яких потребувала більшість фахівців -- банкіри, страхові агенти, капітани, інженери -- можна були знайти у книгах на кшталт цієї, заповнених таблицями чисел. Ці таблиці вираховували за допомогою встановлених процедур. Це робили наймані працівники, яких називали - зверніть увагу - комп'ютерами (обчислювачами), але ці обчислення були справді важкими. Наприклад, цей навігаційний альманах публікував місячні відхилення для кожного місяця року. Для кожного місяця потрібно було 1,365 обчислень, тому ці таблиці містили силу-силенну помилок. Машина відхилень Беббіджа була першим механічним калькулятором, розробленим для точного розрахунку будь-якої таблиці. За останні 20 років було побудовано дві моделі цієї машини. Їх виготовила команда з Музею науки в Лондоні, скориставшись кресленнями Беббіджа. А ось ця машина - з Музею історії комп'ютера в Каліфорнії - працює безпомилково. Вона справді працює. Згодом аналітична машина Беббіджа стала першим механічним комп'ютером у сучасному розумінні. Вона мала відокремлену пам'ять і центральний процесор. Вона була здатна виконувати ітерації, розгалуження і паралельні обчислення, її можна було програмувати за допомогою перфорованих карт. - Цю ідею Беббідж запозичив від ткацького верстата Жаккарда. На жаль, машини Беббіджа не були побудовані в його епоху, адже більшість людей вважала, що комп'ютери без людської участі не зможуть бути корисними для суспільних потреб. [Нові наукові інституції]
Founded in Bacon's time, the Royal Society of London was the foremost scientific society in England and even in the rest of the world. By the 19th century, it had become a kind of gentleman's club populated mainly by antiquarians, literary men and the nobility. The members of the philosophical breakfast club helped form a number of new scientific societies, including the British Association. These new societies required that members be active researchers publishing their results. They reinstated the tradition of the Q&A after scientific papers were read, which had been discontinued by the Royal Society as being ungentlemanly. And for the first time, they gave women a foot in the door of science. Members were encouraged to bring their wives, daughters and sisters to the meetings of the British Association, and while the women were expected to attend only the public lectures and the social events like this one, they began to infiltrate the scientific sessions as well. The British Association would later be the first of the major national science organizations in the world to admit women as full members. [External funding for science]
Засноване в часи Бекона, Королівське товариство Лондона було найвидатнішим науковим товариством Англії і навіть усього світу. До 19 століття воно перетворилося у такий собі клуб джентльменів, який відвідували антиквари, літератори і знать. Члени клубу філософських сніданків допомогли утворити чимало нових наукових товариств, зокрема Британську асоціацію. Устави нових товариств вимагали, щоб їхніми членами були активні дослідники, які публікують свої результати. Вони відновили традицію запитань і відповідей після наукових доповідей, яку скасувало Королівське товариство, як "не гідну джентльменів". Також клуб уперше залучив жінок до занять наукою. Учасників заохочували приводити своїх дружин, дочок і сестер на зібрання Британської асоціації, і хоча сподівалися, що жінки будуть відвідувати лише оглядові лекції і соціальні події, наприклад, загальні зібрання, жінки приходили і на наукові сесії. Британська асоціація згодом стала першою у світі національною науковою організацією, що дозволила жінками стати її повноцінними учасниками. [Зовнішнє фінансування науки]
Up to the 19th century, natural philosophers were expected to pay for their own equipment and supplies. Occasionally, there were prizes, such as that given to John Harrison in the 18th century, for solving the so-called longitude problem, but prizes were only given after the fact, when they were given at all. On the advice of the philosophical breakfast club, the British Association began to use the extra money generated by its meetings to give grants for research in astronomy, the tides, fossil fish, shipbuilding, and many other areas. These grants not only allowed less wealthy men to conduct research, but they also encouraged thinking outside the box, rather than just trying to solve one pre-set question. Eventually, the Royal Society and the scientific societies of other countries followed suit, and this has become -- fortunately it's become -- a major part of the scientific landscape today.
Аж до 19 століття натурфілософи змушені були самі оплачувати своє обладнання та інші наукові витрати. Зрідка вчені отримували премії, як-от Джон Гаррісон у 18 столітті за розв'язання так званої проблеми довгот. Однак премії давали за вже здійснені дослідження, якщо взагалі давали. За порадою клубу філософських сніданків Британська асоціація почала залучати додаткові гроші, зібрані під час зібрань, щоб давати ґранти на дослідження в галузі астрономії, вивчення течій і викопних риб, суднобудування і багатьох інших галузей. Ці ґранти не лише дали змогу проводити дослідження не дуже багатим людям, а й заохочували оригінально мислити, а не просто розв'язувати якусь проблему. Зрештою, Королівське товариство і наукові товариства інших країн пішли цією стежкою, і це увійшло -- на щастя увійшло -- до світу сучасної науки.
So the philosophical breakfast club helped invent the modern scientist. That's the heroic part of their story. There's a flip side as well. They did not foresee at least one consequence of their revolution. They would have been deeply dismayed by today's disjunction between science and the rest of culture. It's shocking to realize that only 28 percent of American adults have even a very basic level of science literacy, and this was tested by asking simple questions like, "Did humans and dinosaurs inhabit the Earth at the same time?" and "What proportion of the Earth is covered in water?" Once scientists became members of a professional group, they were slowly walled off from the rest of us. This is the unintended consequence of the revolution that started with our four friends.
Таким чином клуб філософських сніданків допоміг вибудувати сучасну науку. Це, так би мовити, героїчна частина їхньої історії. Проте є й інший бік. Вони не передбачили одного наслідку своєї революції. Вони були б дуже збентежені сучасним розривом між наукою і рештою культури. Неймовірно, але тільки 28 % дорослих американців мають базовий рівень наукових знань, як це виявив тест із дуже простими запитаннями, наприклад: "Чи люди й динозаври населяли Землю в один і той же час?" або "Яка частина Землі покрита водою?" Оскільки вчені стали членами професійної групи, вони потроху відокремились від решти людей. Це доволі неочікуваний наслідок тієї революції, яку почали четверо наших друзів.
Charles Darwin said, "I sometimes think that general and popular treatises are almost as important for the progress of science as original work." In fact, "Origin of Species" was written for a general and popular audience, and was widely read when it first appeared. Darwin knew what we seem to have forgotten, that science is not only for scientists.
Чарльз Дарвін казав: "Іноді я думаю, що популярні книги на загальну тематику такі ж важливі для прогресу науки, як і наукові роботи". І справді, "Походження видів" було написано для загальної публіки. І цю книжку читали всі верстви населення. Дарвін знав те, що ми, здається, забули - що наука не лише для науковців.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)