Let me tell you about rock snot. Since 1992, Dr. Max Bothwell, a Government of Canada scientist, has been studying a type of algae that grows on rocks. Now, the very unscientific term for that algae is rock snot, because as you can imagine, it looks a lot like snot. But scientists also call it Didymosphenia geminata and for decades, this algae has been sliming up riverbeds around the world. The problem with this algae is that it is a threat to salmon, to trout and the river ecosystems it invades.
Дозвольте мені розповісти вам про гірські шмарклі. З 1992 року доктор Макс Босвел, учений уряду Канади, вивчає різновид ряски, який зростає у горах. Сьогодні використовують зовсім ненауковий термін - гірські шмарклі. Тому що, як бачите, вона дійсно схожа на шмарклі. Але науковці також називають її дідімосфенія геміанта. Протягом десятиліть ця ряска звужувала русла річок у всьому світі. Проблема з ряскою полягає у тому, що вона створює загрозу для лосося, форелі та річкових екосистем, які вона захоплює.
Now, it turns out Canada's Dr. Bothwell is actually a world expert in the field, so it was no surprise in 2014 when a reporter contacted Dr. Bothwell for a story on the algae. The problem was, Dr. Bothwell wasn't allowed to speak to the reporter, because the government of the day wouldn't let him. 110 pages of emails and 16 government communication experts stood in Dr. Bothwell's way. Why couldn't Dr. Bothwell speak? Well, we'll never know for sure, but Dr. Bothwell's research did suggest that climate change may have been responsible for the aggressive algae blooms.
Канадський дослідник доктор Босвел є світовим експертом у цій галузі, тому не дивно, що в 2014 році репортер звернувся саме до нього, щоб написати статтю про ряску. Однак доктору Босвелу не можна було надавати репортеру інформацію, це було заборонено законом. 110 сторінок мейлів та 16 фахівців з питань урядової комунікації стояли на шляху доктора Босвела. Чому доктору Босвелу не дозволяли говорити? Ми ніколи не дізнаємося напевно, але дослідження доктора Босвела показали, що ймовірна причина інтенсивного поширення ряски - це зміна клімату.
But who the heck would want to stifle climate change information, right? Yes, you can laugh. It's a joke, because it is laughable.
Якого біса потрібно приховувати інформацію про зміну клімату? Так, ви можете сміятися. Це жарт, це смішно.
We know that climate change is suppressed for all sorts of reasons. I saw it firsthand when I was a university professor. We see it when countries pull out of international climate agreements like the Kyoto Protocol and the Paris Accord, and we see it when industry fails to meet its emissions reduction targets.
Ми знаємо, що зміна клімату приховується з багатьох причин. Я дізналася про це, коли викладала в університеті. Ми бачимо це, коли країни порушують міжнародні угоди з питань клімату, таких як Кіотський протокол та Паризький договір, а також, коли промисловість не виконує зобов'язань скоротити викиди.
But it's not just climate change information that's being stifled. So many other scientific issues are obscured by alternate facts, fake news and other forms of suppression. We've seen it in the United Kingdom, we've seen it in Russia, we've seen it in the United States and, until 2015, right here in Canada. In our modern technological age, when our very survival depends on discovery, innovation and science, it is critical, absolutely critical, that our scientists are free to undertake their work, free to collaborate with other scientists, free to speak to the media and free to speak to the public. Because after all, science is humanity's best effort at uncovering the truth about our world, about our very existence. Every new fact that is uncovered adds to the growing body of our collective knowledge. Scientists must be free to explore unconventional or controversial topics. They must be free to challenge the thinking of the day and they must be free to present uncomfortable or inconvenient truths, because that's how scientists push boundaries and pushing boundaries is, after all, what science is all about.
Але приховується не тільки інформація про зміну клімату. Багато інших наукових проблем затьмарюються альтернативними фактами, фальшивими новинами або іншими способами замовчування. Ми бачили це у Сполученому Королівстві, Росії, Сполучених Штатах, і, до 2015 року навіть тут, у Канаді. У нашу сучасну технологічну епоху, коли наше виживання залежить від відкриттів, інновацій та науки, дуже важливо, щоб наші науковці могли вільно займатися своєю роботою, співпрацювати з іншими науковцями, виступати у ЗМІ, вільно спілкуватися з громадськістю. Адже, зрештою, наука є найкращою можливістю для людства розкрити правду про наш світ, про наше існування. Відкриття кожного нового факту доповнює наші колективні знання. Вчені повинні мати можливість вивчати нетрадиційні, незручні чи суперечливі теми. Вони повинні вільно кидати виклик популярним сьогодні ідеям, повинні вільно представляти незручні та неприємні істини, тому, що це спосіб розширити межі нашого знання, а таке розширення меж і є головним сенсом науки.
And here's another point: scientists must be free to fail, because even a failed hypothesis teaches us something. And the best way I can explain that is through one of my own adventures. But first I've got to take you back in time.
І ось ще дещо: вчені повинні мати право на провал, тому, що навіть провальні гіпотези здатні нас дечого навчити. І я це можу найкраще пояснити на власному досвіді. Але спочатку повернемось у минуле.
It's the early 1900s and Claire and Vera are roommates in southern Ontario. One evening during the height of the Spanish flu pandemic, the two attend a lecture together. The end of the evening, they head for home and for bed. In the morning, Claire calls up to Vera and says she's going out to breakfast. When she returns a short while later, Vera wasn't up. She pulls back the covers and makes the gruesome discovery. Vera was dead. When it comes to Spanish flu, those stories are common, of lightning speed deaths.
Початок ХХ сторіччя. Клер та Вера - сусідки по кімнаті у південному Онтаріо. Одного вечора, під час пандемії іспанського грипу, вони разом відвідують заняття. Увечері вони їдуть додому та лягають спати. Вранці Клер озивається до Вери і каже, що йде снідати. Клер повертається через певний час. Вера не встає. Клер зазирає під ковдру і виявляє щось жахливе: Вера померла. Коли мова йде про іспанський грип, то всі ці історії сходяться на тому, що швидкість смерті блискавична.
Well, I was a professor in my mid-20s when I first heard those shocking facts and the scientist in me wanted to know why and how. My curiosity would lead me to a frozen land and to lead an expedition to uncover the cause of the 1918 Spanish flu. I wanted to test our current drugs against one of history's deadliest diseases. I hoped we could make a flu vaccine that would be effective against the virus and mutation of it, should it ever return. And so I led a team, a research team, of 17 men from Canada, Norway, the United Kingdom and the United States to the Svalbard Islands in the Arctic Ocean. These islands are between Norway and the North Pole. We exhumed six bodies who had died of Spanish flu and were buried in the permafrost and we hoped the frozen ground would preserve the body and the virus.
Що ж, я працювала викладачем, мені було років двадцять п‘ять, коли я вперше почула ці шокуючі факти, і вчений всередині мене хотів знати що і як. Моя допитливість привела мене до скутої льодом землі, я очолила експедицію, щоб виявити причину іспанського грипу 1918 року. Я хотіла випробувати препарати проти однієї з смертоносних хвороб в історії. Я сподівалася, що ми зможемо винайти вакцину проти грипу, яка буде ефективною проти вірусу і проти його мутації, якщо хвороба повернеться. І тому я зібрала дослідницьку команду з 17 чоловік, які вирушили з Канади, Норвегії, Сполученого Королівства та Сполучених Штатів до островів Свальбард в Північному Льодовитому океані. Ці острови розташовані між Норвегією та Північним полюсом. Ми відкопали шість тіл тих, хто померли від іспанського грипу та були поховані у вічній мерзлоті, і ми сподівалися, що замерзла земля зберегла тіло та вірус у ньому.
Now, I know what you are all waiting for, that big scientific payoff. But my science story doesn't have that spectacular Hollywood ending. Most don't. Truth is, we didn't find the virus, but we did develop new techniques to safely exhume bodies that might contain virus. We did develop new techniques to safely remove tissue that might contain virus. And we developed new safety protocols to protect our research team and the nearby community. We made important contributions to science even though the contributions we made were not the ones originally intended. In science, attempts fail, results prove inconclusive and theories don't pan out. In science, research builds upon the work and knowledge of others, or by seeing further, by standing on the shoulders of giants, to paraphrase Newton. The point is, scientists must be free to choose what they want to explore, what they are passionate about and they must be free to report their findings.
Я знаю, чого ви всі зараз чекаєте. Великого наукового фіналу. Але моя наукова історія не має вражаючого голівудського кінця. Як і більшість таких історій. Правда в тому, що ми не знайшли вірус, але ми розробили нові методи безпечної ексгумації тіл, які можуть містити вірус. Ми розробили нові методи безпечного видалення тканин, які можуть містити вірус. Ми розробили нові протоколи безпеки для захисту нашої дослідницької групи та місцевого населення. Ми зробили важливий внесок у науку, хоча внесок, який ми зробили, не планувався з самого початку. У науці нерідко спроби не дають результатів, результати не є переконливими, теорії не виправдовуються. У науці дослідження спираються на роботу та знання інших, коли ми здатні бачити далі, «стоячи на плечах у гігантів», за словами Ньютона. Суть у тому, що вчені мають бути вільні вибирати те, що вони хочуть досліджувати, те, чим вони захоплені, вони мають бути вільні повідомляти про свої відкриття.
You heard me say that respect for science started to improve in Canada in 2015. How did we get here? What lessons might we have to share? Well, it actually goes back to my time as a professor. I watched while agencies, governments and industries around the world suppressed information on climate change. It infuriated me. It kept me up at night. How could politicians twist scientific fact for partisan gain? So I did what anyone appalled by politics would do: I ran for office, and I won.
Ви чули, як я сказала, що ставлення до науки у Канаді змінилось на краще у 2015 році. Як це трапилося? Який урок ми можемо винести? Це почалося, коли я викладала в університеті. Я спостерігала за тим, як агентства, уряди та промисловці по всьому світу приховували інформацію про зміни клімату. Це мене розлютило. Це не давало мені спати вночі. Як політики могли видавати науковий факт за змову упереджених фанатиків? Тож я зробила те, що зробив би кожен з тих, кому ненависні політики: балотувалася у міністерство і перемогла.
(Applause)
(Оплески)
I thought I would use my new platform to talk about the importance of science. It quickly became a fight for the freedom of science. After all, I was a scientist, I came from the world under attack, and I had personally felt the outrage. I could be a voice for those who were being silenced. But I quickly learned that scientists were nervous, even afraid to talk to me.
Я думала, що ця нова посада дасть мені можливість привернути більше уваги до важливої ролі науки. Дуже швидко це стало боротьбою за свободу науки. Зрештою, я була науковцем, я теж зазнавала утисків і відчувала обурення. Я могла б стати голосом тих, кого змусили мовчати. Але я швидко дізналася, що вчені переживали і навіть боялися говорити зі мною.
One government scientist, a friend of mine, we'll call him McPherson, was concerned about the impact government policies were having on his research and the state of science deteriorating in Canada. He was so concerned, he wrote to me from his wife's email account because he was afraid a phone call could be traced. He wanted me to phone his wife's cell phone so that call couldn't be traced. I only wish I were kidding. It quickly brought what was happening in Canada into sharp focus for me. How could my friend of 20 years be that afraid to talk to me? So I did what I could at the time. I listened and I shared what I learned with my friend in Parliament, a man who was interested in all things environment, science, technology, innovation. And then the 2015 election rolled around and our party won. And we formed government. And that friend of mine is now the Prime Minister of Canada, Justin Trudeau.
Один урядовий вчений, мій друг, назвемо його МакФерсоном, був стурбований впливом політики на його дослідження та погіршенням стану науки у Канаді. Він настільки остерігався, що писав мені з електронної пошти своєї жінки, тому що боявся, що телефонний дзвінок можуть відстежити. Він просив мене телефонувати на мобільний телефон його дружини, щоб не вдалося відстежити дзвінок. На жаль, я не жартую. Та це швидко загострило мою увагу на тому, що відбувається у Канаді. Чому мій друг, з яким ми знайомі 20 років, так боїться говорити зі мною? Тож я зробила те, що могла на той час. Я слухала та ділилася тим, що дізналася, з моїм другом у парламенті, людиною, яка була зацікавлена проблемами навколишнього середовища, наукою, технологіями, інноваціями. І потім на виборах 2015 року наша партія перемогла. І ми сформували уряд. І той мій друг зараз прем'єр міністр Канади, Джастін Трюдо.
(Applause)
(Оплески)
And he asked if I would serve as his Minister of Science. Together, with the rest of the government, we are working hard to restore science to its rightful place. I will never forget that day in December 2015 when I proudly stood in Parliament and proclaimed, "The war on science is now over."
І він запитав, чи буду я його міністром науки. Разом з іншими урядовцями ми тяжко працюємо над тим, щоб повернути науці її законне місце. Я ніколи не забуду той день у грудні 2015, коли я з гордістю проголосила у парламенті: «Війна з наукою закінчилася».
(Applause)
(Оплески)
And I have worked hard to back up those words with actions. We've had many successes. There's still more work to do, because we're building this culture shift. But we want our government scientists to talk to the media, talk to the public. It'll take time, but we are committed. After all, Canada is seen as a beacon for science internationally. And we want to send a message that you do not mess with something so fundamental, so precious, as science.
Я багато працювала, щоб підкріпити ці слова діями. Ми досягли великого успіху. Та все ще є багато роботи, бо ми робимо культурний переворот. Але ми хочемо, щоб наші урядові вчені говорили зі ЗМІ, громадськістю. Це займе час, але це необхідно. Зрештою, Канада - це маяк для науки у всьому світі. І ми хочемо донести до вас, що не можна заважати таким фундаментальним і цінним речам як наука.
So, for Dr. Bothwell, for Claire and Vera, for McPherson and all those other voices, if you see that science is being stifled, suppressed or attacked, speak up. If you see that scientists are being silenced, speak up. We must hold our leaders to account. Whether that is by exercising our right to vote, whether it is by penning an op-ed in a newspaper or by starting a conversation on social media, it is our collective voice that will ensure the freedom of science. And after all, science is for everyone, and it will lead to a better, brighter, bolder future for us all.
Тож, заради доктора Босвела, заради Клер і Вери, заради МакФерсона та інших, якщо ви бачите, що науку пригнічують, придушують чи атакують, не мовчіть. Якщо ви бачите, що вчених змушують мовчати, говоріть про це. Ми повинні притягати наших лідерів до відповідальності, відстоюючи своє право голосу, писати про це у газетах, ініціювати дискусії у соціальних мережах - адже тільки усі разом ми забезпечимо свободу науки. Врешті-решт, наука важлива для кожного, вона приведе нас до кращого, світлішого, сміливішого майбутнього.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)