In an era of extreme polarization, it's really dangerous to talk about right and wrong. You can be targeted, judged for something you said 10 years ago, 10 months ago, 10 hours ago, 10 seconds ago. And that means that those who think you're wrong may burn you at the stake or those who are on your side that think you're not sufficiently orthodox may try and cancel you. As you're thinking about right and wrong, I want you to consider three ideas. What if right and wrong is something that changes over time. What if right and wrong is something that can change because of technology. What if technology is moving exponentially?
В епоху крайньої поляризації дуже небезпечно говорити про те, що є правильним, а що ні. Бо ви можете стати мішенню й зазнати осуду за те, що ви казали 10 років тому, 10 місяців тому, 10 годин тому, 10 секунд тому. А це означає, що ті, хто вважає, що ви помиляєтесь, можуть вас спалити на багатті, чи ваші однодумці, які вважають, що ви не досить правовірні можуть спробувати назавжди закрити вам рота. Я хочу щоб ви розглянули три ідеї, коли міркуєте, що правильно, а що ні. Що, як правильне і неправильне змінюється з часом? Що, як правильне і неправильне змінюється під впливом технології? Що, як розвиток технологій відбувається по експоненті?
So as you're thinking about this concept, remember human sacrifice used to be normal and natural. It was a way of appeasing the gods. Otherwise the rain wouldn't come, the sun wouldn't shine. Public executions. They were common, normal, legal. You used to take your kids to watch beheadings in the streets of Paris. One of the greatest wrongs, slavery, indentured servitude, that was something that was practiced for millennia. It was practiced across the Incas, the Mayas, the Chinese, the Indians in North and South America. And as you're thinking about this, one question is why did something so wrong last for so long? And a second question is: why did it go away? And why did it go away in a few short decades in legal terms?
Отож, коли ви думаєте про цю концепцію, згадайте, що людські жертви колись були явищем нормальним і природним. Це було способом вмилостивити богів. Інакше дощ не піде, сонце не засвітить. Або ж публічні страти. Вони були звичайними, нормальними, законними. За тих часів дітей водили дивитися, як на вулицях Парижа рубали голови. Одна з найбільших несправедливостей — це рабство, кріпацтво, а воно ж практикувалося тисячоліттями. Це практикувалось у інків, майя, китайців, індіанців у Північній та Південній Америці. І коли ви думаєте про це, одне питання полягає в тому, чому щось настільки погане тривало так довго? І друге питання: чому воно зникло? І чому воно стало незаконним за кілька коротких десятиліть?
Certainly there was a work by extraordinary abolitionists who risked their lives, but there may be something else happening alongside these brave abolitionists. Consider energy and the industrial revolution. A single barrel of oil contains the energy equivalent of the work of five to 10 people. Add that to machines, and suddenly you've got millions of people's equivalent labor at your disposal. You can quit oppressing people and have a doubling in lifespan after a flattened lifespan for millennia. The world economy, which had been flat for millennia, all of a sudden explodes. And you get enormous amounts of wealth and food and other things produced by far fewer hands.
Звичайно, була робота дуже завзятих аболіціоністів, які ризикували своїм життям, але крім зусиль цих аболіціоністів, можливо, відбулося ще щось. Розгляньмо енергію та промислову революцію. Єдина бочка нафти містить енергетичний еквівалент роботи 5-10 людей. Додайте до цього машини, і раптом до ваших послуг еквівалент праці мільйонів людей. Можна припинити визискувати людей і збільшити тривалість життя вдвічі, порівняно з тим, якою вона була доти впродовж тисячоліть. Світова економіка, незмінна протягом тисячоліть, раптом вибухає. Ми отримали величезне багатство, кількість їжі та інших речей, вироблених значно меншою кількістю рук.
Technology changes the way we interact with each other in fundamental ways. New technologies like the machine gun completely changed the nature of warfare in World War I. It drove people into trenches. You were in the British trench, or you were in the German trench. Anything in between was no man's land. You entered no man's land. You were shot. You were killed. You tried to leave the trench in the other direction. Then your own side would shoot you because you were a deserter.
Технологія фундаментально змінює спосіб нашої взаємодії. Такі нові технології, як кулемет, повністю змінили військову стратегію Першої світової. Людей загнали в окопи. Вони сиділи або в британській, або в німецькій траншеї. Все, що посередині, було нічиєю землею. Якби ви зайшли на нічию землю, Вас би підстрелили. Вас би вбили. А якби спробували залишити траншею, рухаючись в інший бік, тоді свої б застрелили як дезертира.
In a weird way, today's machine guns are narrowcast social media. We're shooting at each other. We're shooting at those we think are wrong with posts, with tweets, with photographs, with accusations, with comments. And what it's done is it's created these two trenches where you have to be either in this trench or that trench. And there's almost no middle ground to meet each other, to try and find some sort of a discussion between right and wrong.
Дивним чином, сучасні кулемети — це вузько націлені соціальні медіа. Ми стріляємо один в одного. Ми стріляємо в тих, кого вважаємо неправильними, публікаціями, твітами, фотографіями, звинуваченнями, коментарями. І це створило той поділ на дві траншеї, де ти мусиш бути або в цій траншеї, або в тій траншеї. І майже немає нейтральної території для зустрічі, щоб намагатися дискутувати про правильне і неправильне.
As you drive around the United States, you see signs on lawns. Some say, "Black Lives Matter." Others say, "We support the police." You very rarely see both signs on the same lawn. And yet if you ask people, most people would probably support Black Lives Matter and they would also support their police. So as you think of these polarized times, as you think of right and wrong, you have to understand that right and wrong changes and is now changing in exponential ways.
Коли ви їдете по Сполучених Штатах, ви бачите плакати на газонах. На одних: “Життя афроамериканців важливе“. На інших: “Підтримуємо поліцію“. Дуже рідко побачите обидва плакати на одному газоні. І все ж, якщо ви запитаєте людей, то, мабуть, більшість з них підтримують афроамериканців, але також підтримують свою поліцію. Отже, розмірковуючи про ці поляризовані часи, осмислюючи, що є правильним, а що ні, ви повинні розуміти, що правильне і неправильне змінюється, і зараз змінюється експоненціально.
Take the issue of gay marriage. In 1996, two-thirds of the US population was against gay marriage. Today two-thirds is for. It's almost 180-degree shift in the opinion. In part, this is because of protests, because people came out of the closet, because of AIDS, but a great deal of it has to do with social media. A great deal of it has to do with people out in our homes, in our living rooms, through television, through film, through posts, through people being comfortable enough, our friends, our neighbors, our family, to say, "I'm gay." And this has shifted opinion even in some of the most conservative of places. Take the Pope. As Cardinal in 2010, he was completely against gay marriage. He becomes Pope. And three years after the last sentence he comes out with "Who am I to judge?" And then today, he's in favor of civil unions.
Візьміть питання про одностатеві шлюби. У 1996 р. дві третини населення США були проти одностатевих шлюбів. Сьогодні дві третини — за. Це зміна думки майже на 180 градусів. Частково це через протести, тому що люди не приховують своєї сексуальної ідентичності, через СНІД, але здебільшого це пов’язано із соціальними мережами. Здебільшого це пов’язано з людьми, що присутні поряд, у наших вітальнях, через телевізор, через фільм, через пости, завдяки тому, що достатньо комфортно нашим друзям, нашим сусідам, членам сім’ї сказати: “Я ґей“. І це змінило думку навіть у деяких найбільш консервативних місцях. Наприклад, Папа Римський. Будучи кардиналом у 2010 році, він був повністю проти одностатевих шлюбів. Він стає Папою Римським. І через три роки після тієї проповіді, він виходить із запитанням “Хто я такий, щоб судити?” І сьогодні він виступає за цивільні союзи одностатевих.
As you're thinking about technology changing ethics, you also have to consider that technology is now moving exponentially. As right and wrong changes, if you take the position, "I know right. And if you completely disagree with me, if you partially disagree with me, if you even quibble with me, then you're wrong," then there's no discussion, no tolerance, no evolution, and certainly no learning.
Коли думаєте про те, що технології змінюють етику, подумайте і про те, що технології зростають по експоненті. Коли добре і погане змінюється, а ви при цьому займаєте позицію: “Я добре все знаю. І якщо ви повністю не згодні зі мною, або частково не згодні зі мною, або навіть у чомусь заперечуєте мені, тоді ви помиляєтесь” — тоді немає дискусії, толерантності, еволюції і звичайно, можливості для навчання.
Most of us are not vegetarians yet. Then again, we haven't had a whole lot of faster, better, cheaper alternatives to meat. But now that we're getting synthetic meats, as the price drops from 380,000 dollars in 2013 to 9 dollars today, a great big chunk of people are going to start becoming vegetarian or quasi-vegetarian. And then in retrospect, these pictures of walking into the fanciest, most expensive restaurants in town and walking past racks of bloody steaks is going to look very different in 10 years, in 20 years and 30 years.
Більшість з нас ще не вегетаріанці. Знову ж таки, у нас не було набагато швидших, кращих, дешевших альтернатив м’ясу. Але тепер, коли ми отримуємо синтетичне м’ясо, коли ціна падає від 380 000 доларів у 2013 році до 9 доларів сьогодні, велика частина людей таки почне ставати вегетаріанцями або квазівегетаріанцями. А потім, ретроспективно, ці фотографії, як заходиш в наймодерніші, найдорожчі ресторани міста і проходиш повз стелажі з кривавими стейками, виглядатимуть зовсім інакше через 10 років, 20 років, 30 років.
In these polarized times, I'd like to revive two words you rarely hear today: humility and forgiveness. When you judge the past, your ancestors, your forefathers, do so with a little bit more humility, because perhaps if you'd been educated in that time, if you'd lived in that time, you would've done a lot of things wrong. Not because they're right. Not because we don't see they're wrong today, but simply because our notions, our understanding of right and wrong change across time.
У ці поляризовані часи, я хотів би оживити два слова які сьогодні рідко чуєш: смирення і прощення. Коли ви судите минуле, своїх предків, дідів і прадідів, робіть це з трохи більшим смиренням, тому що, можливо, якби ви отримали освіту в той час, якби ви жили в той час, ви б зробили багато неправильного. Не тому, що вони мали рацію. Не тому, що сьогодні ми не бачимо, що вони помилялися, але просто тому, що наші поняття, наше розуміння правильного і неправильного змінюється з часом.
The second word, forgiveness. Forgiveness is incredibly important these days. You cannot cancel somebody for saying the wrong word, for having done something 10 years ago, for having triggered you and not being a hundred percent right. To build a community, you have to build it and talk to people and learn from people who may have very different points of view from yours. You have to allow them a space instead of creating a no man's land. A middle ground, a creation and a space of empathy. This is a time to build community. This is not a time to continue ripping nations apart.
Друге слово, прощення. В наші дні неймовірно важливо прощати. Ви не можете скасувати когось за неправильне слово, за щось, зроблене 10 років тому, за те, що вас це обурило, і не було на сто відсотків правильним. Щоб побудувати спільноту, потрібно її будувати та говорити з людьми і вчитися у людей, чиї погляди можуть дуже відрізнятися від ваших. Ви повинні дозволити їм потрапити у спільний простір, замість того, щоб створювати нічию землю. Шукайте середину і спільний простір для співпереживання. Час будувати спільноту. Зараз не час продовжувати роздирати суспільство.
Thank you very much.
Дуже дякую.