In 2013, a team of researchers held a math test. The exam was administered to over 1,100 American adults, and designed, in part, to test their ability to evaluate sets of data. Hidden among these math problems were two almost identical questions. Both problems used the same difficult data set, and each had one objectively correct answer. The first asked about the correlation between rashes and a new skin cream. The second asked about the correlation between crime rates and gun control legislation.
У 2013 році команда дослідників розробила математичний тест. На екзамені під наглядом знаходилось більше 1100 американців, це була розробка для тестування здатності оцінювати дані. Серед цих математичних задач було приховано два майже однакових питання. Проблеми використовували однакові за складністю набори даних, та мали тільки одну об'єктивно правильну відповідь. Перше запитання стосувалося кореляції між висипанням та новим кремом для шкіри. Друге було про кореляцію між кількістю злочинів та вільним носінням зброї.
Participants with strong math skills were much more likely to get the first question correct. But despite being mathematically identical, the results for the second question looked totally different. Here, math skills weren’t the best predictor of which participants answered correctly. Instead, another variable the researchers had been tracking came into play: political identity. Participants whose political beliefs aligned with a correct interpretation of the data were far more likely to answer the problem right. Even the study’s top mathematicians were 45% more likely to get the second question wrong when the correct answer challenged their political beliefs.
Обізнані у математиці учасники мали значно більші шанси обрати правильну відповідь у першому питанні. Проте, попри математичну ідентичність завдань, результати для другого дуже сильно відрізнялися. Тут, математичні здібності не допомагали найкраще передбачити правильну відповідь. У гру вступала інша змінна, яку визначили дослідники: політична ідентичність. Учасники, політичні переконання яких співпадали із правильною інтерпретацією даних, зазвичай обирали правильну відповідь. Навіть найкращі математики мали на 45% більший шанс відповісти неправильно, коли правильна відповідь не співпадала із їх політичними поглядами.
What is it about politics that inspires this kind of illogical error? Can someone’s political identity actually affect their ability to process information? The answer lies in a cognitive phenomenon that has become increasingly visible in public life: partisanship.
Яким же чином політика спричиняє настільки нелогічні помилки? Чи насправді політична ідентичність може так сильно впливати на здатність обробляти інформацію? Відповідь ховається у когнітивному феномені, котрий все частіше проявляється у житті суспільства: політична ангажованість.
While it’s often invoked in the context of politics, partisanship is more broadly defined as a strong preference or bias towards any particular group or idea. Our political, ethnic, religious, and national identities are all different forms of partisanship. Of course, identifying with social groups is an essential and healthy part of human life. Our sense of self is defined not only by who we are as individuals, but also by the groups we belong to. As a result, we’re strongly motivated to defend our group identities, protecting both our sense of self and our social communities.
Попри те, що ми часто чуємо цей термін у політичному контексті, він може стосуватися будь-якої ситуації, у якій присутнє упереджене ставлення до якоїсь групи чи ідеї. Наша політична, етнічна, релігійна та національна ідентичність є різними формами політичної ангажованості. Звісно, ідентифікація із соціальними групами є важливою та цілком нормальною частиною життя людини. Наша самосвідомість формується не лише з особистих якостей, але й з приналежності до різних груп. Таким чином, ми схильні завжди захищати нашу групову ідентичність, боронячи водночас себе та свою спільноту.
But this becomes a problem when the group’s beliefs are at odds with reality. Imagine watching your favorite sports team commit a serious foul. You know that’s against the rules, but your fellow fans think it’s totally acceptable. The tension between these two incompatible thoughts is called cognitive dissonance, and most people are driven to resolve this uncomfortable state of limbo. You might start to blame the referee, complain that the other team started it, or even convince yourself there was no foul in the first place. In a case like this, people are often more motivated to maintain a positive relationship with their group than perceive the world accurately.
Проте це перетворюється на проблему, коли переконання групи не співпадають із реальністю. Уявіть, що під час гри ваша улюблена спортивна команда грубо порушила правила. Ви знаєте, що це неправильно, проте ваші друзі-фанати вважають це цілком прийнятним. Несумісність цих двох протилежних думок називають когнітивним дисонансом, і більшість людей прагнуть якнайшвидше вийти із цього стану невизначеності. Тож ви можете почати звинувачувати суддю, казати, що інша команда спровокувала вашу, або навіть умовити себе, що жодного порушення не було. У подібних ситуаціях люди часто є більш мотивованими зберігати гарні стосунки зі своєю групою, аніж сприймати світ правильно.
This behavior is especially dangerous in politics. On an individual scale, allegiance to a party allows people to create a political identity and support policies they agree with. But partisan-based cognitive dissonance can lead people to reject evidence that’s inconsistent with the party line or discredits party leaders. And when entire groups of people revise the facts in service of partisan beliefs, it can lead to policies that aren’t grounded in truth or reason.
Така поведінка є особливо небезпечною у політиці. В індивідуальному масштабі вірність до своєї партії дозволяє людям створити політичну ідентичність та підтримувати політику, з якою вони погоджуються. Але політично ангажований когнітивний дисонанс примушує нас відкидати докази, котрі викривають проблемні погляди партії чи дискредитують її лідерів. І коли цілі групи людей сприймають лише факти, що співпадають із їхнім баченням,
This problem isn’t new— political identities have been around for centuries. But studies show that partisan polarization has increased dramatically in the last few decades. One theory explaining this increase is the trend towards clustering geographically in like-minded communities. Another is the growing tendency to rely on partisan news or social media bubbles. These often act like echo chambers, delivering news and ideas from people with similar views.
суспільства ухвалюють рішення, що не мають жодного підґрунтя. Ця проблема не є новою - політичні ідентичності існують століттями. Проте дослідження показують, що політична різноманітність проявляється все більше останніми десятиліттями. Одна з теорій пояснює цей тренд географічною кластеризацією схожих за переконаннями спільнот. Інша - все більшою довірою до медіа, що контролюються певними партіями, утворюючи хвилювання у соціальних мережах. Це схоже на кімнату, у якій є ехо,
Fortunately, cognitive scientists have uncovered some strategies for resisting this distortion filter. One is to remember that you’re probably more biased than you think. So when you encounter new information, make a deliberate effort to push through your initial intuition and evaluate it analytically. In your own groups, try to make fact-checking and questioning assumptions a valued part of the culture. Warning people that they might have been presented with misinformation can also help. And when you’re trying to persuade someone else, affirming their values and framing the issue in their language can help make people more receptive.
що надає новини та ідеї від людей з подібними поглядами. На щастя, вчені-когнітивісти розробили стратегії протидії подібним викривляючим фільтрам. Одна з них - пам'ятати, що зазвичай ми є більш упередженими, ніж думаємо. Тож коли ви сприймаєте нову інформацію, спробуйте докласти зусиль та не довіряти інтуїції, а натомість застосувати аналітичні навички. У своїй спільноті намагайтеся зробити перевірку фактів та критикуйте значну частину укладів. Попередження людей, що вони могли бути дезінформованими, може також допомогти. І якщо ти намагаєшся переконати когось у їх цінностях і ставиш запитання їхньою мовою,
We still have a long way to go before solving the problem of partisanship.
то це може допомогти зробити людей більш сприйнятливими.
But hopefully, these tools can help keep us better informed, and capable of making evidence-based decisions about our shared reality.
Перед нами ще довгий шлях вирішення проблеми політичного ангажування. Сподіваюсь, що ці поради допоможуть бути проінформованими і здатними мати уявлення про реальність, базуючись на фактах.