I think all of us have been interested, at one time or another, in the romantic mysteries of all those societies that collapsed, such as the classic Maya in the Yucatan, the Easter Islanders, the Anasazi, Fertile Crescent society, Angor Wat, Great Zimbabwe and so on. And within the last decade or two, archaeologists have shown us that there were environmental problems underlying many of these past collapses. But there were also plenty of places in the world where societies have been developing for thousands of years without any sign of a major collapse, such as Japan, Java, Tonga and Tikopea. So evidently, societies in some areas are more fragile than in other areas. How can we understand what makes some societies more fragile than other societies? The problem is obviously relevant to our situation today, because today as well, there are some societies that have already collapsed, such as Somalia and Rwanda and the former Yugoslavia. There are also societies today that may be close to collapse, such as Nepal, Indonesia and Columbia.
Я гадаю, всі ми були зацікавлені, в той чи інший момент в нашому житті, в романтичних таємницях всіх тих суспільств що зруйнувалися і зникли, таких, як класичне суспільство майя і Юкатан, Острів Пасхи, анасазі, суспільство Родючого Півмісяця, Ангкор-Ват, Великого Зімбабве і так далі. А в останнє десятиріччя чи два, археологи довели, що проблеми навколишнього середовища були основною причиною занепаду і зникнення в багатьох з цих випадків. Але було також багато місць в світі де суспільства розвивалися протягом тисяч років без будь-яких ознак серйозного занепаду, таких, як Японія, Ява, Тонга і Тикопиа. Отже очевидно, що суспільства в певних районах є більш уразливими ніж в інших. Як ми можемо зрозуміти, що саме робить деякі суспільства більш уразливими, ніж інші? Це питання, очевидно, актуальне і в нашій ситуації сьогодні, тому що і в наші дні існують суспільства, які вже зруйнувалися, такі, як Сомалі і Руанда та колишня Югославія. Є також сучасні суспільства, які можливо близькі до загибелі, такі, як Непал, Індонезія і Колумбія.
What about ourselves? What is there that we can learn from the past that would help us avoid declining or collapsing in the way that so many past societies have? Obviously the answer to this question is not going to be a single factor. If anyone tells you that there is a single-factor explanation for societal collapses, you know right away that they're an idiot. This is a complex subject. But how can we make sense out of the complexities of this subject? In analyzing societal collapses, I've arrived at a five-point framework -- a checklist of things that I go through to try and understand collapses. And I'll illustrate that five-point framework by the extinction of the Greenland Norse society. This is a European society with literate records, so we know a good deal about the people and their motivation. In AD 984 Vikings went out to Greenland, settled Greenland, and around 1450 they died out -- the society collapsed, and every one of them ended up dead.
А як щодо нас самих? Які ми можемо винести уроки з минулого, котрі допомогли б нам уникнути занепаду або руйнації в той спосіб, в який це відбулося із багатьма цивілізаціями минулого? Очевидно, що відповіддю на це питання не буде одна причина. Якщо хто-небудь скаже вам, що існує єдина причина, що пояснює занепади цивілізацій, знайте, що розмовляєте з йолопом. Це складна тема. Але як ми можемо розібратися в її складнощах? Аналізуючи занепад цивілізацій, я розробив п'ятипунктову систему, певний контрольний перелік питань, над якими я розмірковую, коли намагаюся зрозуміти причини занепаду. І я продемонструю цю п'ятипунктову систему на прикладі зникнення норвезького суспільства в Гренландії. Це європейське суспільство з пам'ятками писемності, тому ми знаємо досить багато про цей народ та їх мотивації. В 984 році вікінги вирушили до Гренландії, оселилися в Гренландії і близько 1450 року вони вимерли — суспільство зруйнувалося, і для кожного все закінчилося вимиранням.
Why did they all end up dead? Well, in my five-point framework, the first item on the framework is to look for human impacts on the environment: people inadvertently destroying the resource base on which they depend. And in the case of the Viking Norse, the Vikings inadvertently caused soil erosion and deforestation, which was a particular problem for them because they required forests to make charcoal, to make iron. So they ended up an Iron Age European society, virtually unable to make their own iron. A second item on my checklist is climate change. Climate can get warmer or colder or dryer or wetter. In the case of the Vikings -- in Greenland, the climate got colder in the late 1300s, and especially in the 1400s. But a cold climate isn't necessarily fatal, because the Inuit -- the Eskimos inhabiting Greenland at the same time -- did better, rather than worse, with cold climates. So why didn't the Greenland Norse as well?
Чому вони всі в кінцевому підсумку вимерли? Отже, за моєю системою, перший пункт — це пошук впливу людини на навколишнє середовище: люди мимовільно знищують ресурсну базу, від якої вони залежать. У випадку норвезьких вікінгів, вони мимовільно спричинили ерозію ґрунту і збезлісення, що було особливою проблемою для них, бо вони потребували дерево для виробництва деревного вугілля, необхідного для виробництва заліза. Так вони практично опинилися в стані європейського суспільства залізної доби, яке було не в змозі самостійно виробляти залізо. Другий пункт у моїй системи — це зміни клімату. Клімат може ставати теплішим або холоднішим або сухішим або вологішим. У разі вікінгів в Гренландії, клімат похолоднішав. Наприкінці 14-го сторіччя, і особливо в 15-му. Але холодний клімат не обов'язково призводить до фатальних наслідків, тому що інуїти — ескімоси, що населяли Гренландію в той же час — почувалися краще, а не гірше з початком холоднішого клімату. Так чому ж тоді так не трапилося з гренландськими норвежцями?
The third thing on my checklist is relations with neighboring friendly societies that may prop up a society. And if that friendly support is pulled away, that may make a society more likely to collapse. In the case of the Greenland Norse, they had trade with the mother country -- Norway -- and that trade dwindled: partly because Norway got weaker, partly because of sea ice between Greenland and Norway.
Мій третій пункт у переліку — це відносини з сусідніми дружніми суспільствами, які можуть підтримати суспільство. І якщо ця дружня підтримка зникає, то це може зробити суспільство більш схильним до занепаду. У разі гренландських норвежців вони вели торгівлю з метрополією, з Норвегією, і ця торгівля скоротилася почасти тому, що Норвегія стала слабкішою, почасти через наявність льоду в морях між Гренландією і Норвегією.
The fourth item on my checklist is relations with hostile societies. In the case of Norse Greenland, the hostiles were the Inuit -- the Eskimos sharing Greenland -- with whom the Norse got off to bad relationships. And we know that the Inuit killed the Norse and, probably of greater importance, may have blocked access to the outer fjords, on which the Norse depended for seals at a critical time of the year.
Четвертий пункт на моєму списку — це відносини з ворожими суспільствами. У випадку норвезької Гренландії, ворожими були інуїти, — ескімоси, які теж мешкали в Гренландії, і з якими у норвежців склалися погані відносини. І ми знаємо, що інуїти вбивали норвежців, і, ймовірно, що має більше значення, вони могли заблокувати доступ до зовнішніх фіорді, які були необхідні норвежцям для полювання на тюленів в критичні місяці року.
And then finally, the fifth item on my checklist is the political, economic, social and cultural factors in the society that make it more or less likely that the society will perceive and solve its environmental problems. In the case of the Greenland Norse, cultural factors that made it difficult for them to solve their problems were: their commitments to a Christian society investing heavily in cathedrals; their being a competitive-ranked chiefly society; and their scorn for the Inuit, from whom they refused to learn. So that's how the five-part framework is relevant to the collapse and eventual extinction of the Greenland Norse.
І, нарешті, п'ятим пунктом мого переліку є політичні, економічні, соціальні і культурні фактори у суспільстві, які роблять його більш або менш здатними побачити та розв'язати проблеми з навколишнім середовищем. У разі гренландських норвежців культурні чинники, які ускладнили для них розв'язання проблем, складалися з їхньої прихильності до християнського суспільства, яке витрачало багато коштів на собори, структури суспільства, де вожді конкурували за місця в суспільній ієрархії, та їх презирство до інуїтів, у яких вони відмовилися вчитися. Ось у такий спосіб п'ять пунктів загальної системи стають доречними до краху і остаточного зникнення норвежців в Гренландії.
What about a society today? For the past five years, I've been taking my wife and kids to Southwestern Montana, where I worked as a teenager on the hay harvest. And Montana, at first sight, seems like the most pristine environment in the United States. But scratch the surface, and Montana suffers from serious problems. Going through the same checklist: human environmental impacts? Yes, acute in Montana. Toxic problems from mine waste have caused damage of billions of dollars. Problems from weeds, weed control, cost Montana nearly 200 million dollars a year. Montana has lost agricultural areas from salinization, problems of forest management, problems of forest fires. Second item on my checklist: climate change. Yes -- the climate in Montana is getting warmer and drier, but Montana agriculture depends especially on irrigation from the snow pack, and as the snow is melting -- for example, as the glaciers in Glacier National Park are disappearing -- that's bad news for Montana irrigation agriculture.
А що стосовно сучасного суспільства? Протягом останніх п'яти років, я возив свою дружину і дітей в південно-західний штат Монтана, де я підлітком працював на сінокосі. І Монтана на перший погляд здається місцем із найбільш незайманою природою в Сполучених Штатах. Але якщо придивитися, то в Монтані серйозні проблеми. Проходячи по тому ж списку: вплив людини на навколишнє середовище. Так, складна ситуація в Монтані. Токсичні відходи від рудників заподіяли шкоди на мільярди доларів. Проблеми від бур'яну, боротьба з бур'яном, коштують Монтані майже 200 мільйонів доларів на рік. Монтана втратила сільськогосподарські території через засолення, проблеми управління лісами, проблеми лісових пожеж. Другий пункт в моєму списку: зміни клімату. Так — в Монтані стає тепліше і сухіше, але сільське господарство в Монтані залежить особливо сильно від зрошення за рахунок снігового покриву, і, отже коли сніг тане, коли, наприклад, льодовики в Glacier National Park зникають, це погані новини для поливного землеробства Монтани.
Third thing on my checklist: relations with friendlies that can sustain the society. In Montana today, more than half of the income of Montana is not earned within Montana, but is derived from out of state: transfer payments from social security, investments and so on -- which makes Montana vulnerable to the rest of the United States.
Третій пункт в моєму списку: відносини з дружніми сусідами, які можуть підтримувати суспільство. У Монтані сьогодні, більше половини доходу Монтани не заробляється в середині штату, а надходять ззовні: виплати по соціальному забезпеченню, інвестиції і так далі, що робить Монтану залежною від решти Сполучених Штатів.
Fourth: relations with hostiles. Montanans have the same problems as do all Americans, in being sensitive to problems created by hostiles overseas affecting our oil supplies, and terrorist attacks. And finally, last item on my checklist: question of how political, economic, social, cultural attitudes play into this. Montanans have long-held values, which today seem to be getting in the way of their solving their own problems. Long-held devotion to logging and to mines and to agriculture, and to no government regulation; values that worked well in the past, but they don't seem to be working well today.
Четверте: відносини із супротивниками. Монтана має ті ж проблеми, що і всі американці, тобто чутливість до проблем, створених супротивниками за кордоном, що зачіпають наші поставки нафти, і до терористичних атак. І, нарешті, останній пункт в моєму списку: питання про те, яку роль грають політичні, економічні, соціальні, культурні позиції. У мешканців Монтани є давні цінності, які сьогодні, здається, заважають їм вирішити власні проблеми. Давня відданість лісозаготівлі, шахтам, сільському господарству та відсутності державного регулювання. Цінності, які працювали добре в минулому, але, схоже, не сьогодні.
So, I'm looking at these issues of collapses for a lot of past societies and for many present societies. Are there any general conclusions that arise? In a way, just like Tolstoy's statement about every unhappy marriage being different, every collapsed or endangered society is different -- they all have different details. But nevertheless, there are certain common threads that emerge from these comparisons of past societies that did or did not collapse and threatened societies today. One interesting common thread has to do with, in many cases, the rapidity of collapse after a society reaches its peak. There are many societies that don't wind down gradually, but they build up -- get richer and more powerful -- and then within a short time, within a few decades after their peak, they collapse. For example, the classic lowland Maya of the Yucatan began to collapse in the early 800s -- literally a few decades after the Maya were building their biggest monuments, and Maya population was greatest.
Отже, я дивлюся на ці питання занепаду багатьох минулих суспільств і для багатьох сучасних. Чи є якісь загальні висновки? У певному сенсі, це схоже на думку Толстого, що кожен нещасний шлюб є нещасливим у свій власний спосіб, зникнення чи занепад кожного окремого суспільства відрізняється від інших — всі вони мають певні тонкощі і особливості. Але менше з тим, є певні узагальнення, які виникають з порівнянь долі минулих суспільств, та суспільств сучасних, які знаходяться під загрозою. Однією з цікавих загальних рис є, у багатьох випадках, швидкість розпаду після того, як суспільство досягає піку розвитку. Існує багато цивілізацій, які не зникають поступово, а спочатку ростуть, стають багатшими та більш впливовими, а потім протягом короткого часу, протягом декількох десятиліть після свого піку розвитку, вони руйнуються. Наприклад, класична цивілізація майя з долин на Юкатані почала розвалюватися на початку 9-го сторіччя, буквально кілька десятиліть після того, як майя будували свої найбільші пам'ятники, і населення було найчисленнішим.
Or again, the collapse of the Soviet Union took place within a couple of decades, maybe within a decade, of the time when the Soviet Union was at its greatest power. An analogue would be the growth of bacteria in a petri dish. These rapid collapses are especially likely where there's a mismatch between available resources and resource consumption, or a mismatch between economic outlays and economic potential. In a petri dish, bacteria grow. Say they double every generation, and five generations before the end the petri dish is 15/16ths empty, and then the next generation's 3/4ths empty, and the next generation half empty. Within one generation after the petri dish still being half empty, it is full. There's no more food and the bacteria have collapsed. So, this is a frequent theme: societies collapse very soon after reaching their peak in power.
Або, знову ж таки, розпад Радянського Союзу відбувся протягом декількох десятиліть, можливо, навіть одного десятиліття, з того часу, коли Радянський Союз досягнув піку могутності. Можна провести аналогію із зростанням бактерій в чашці Петрі. Такий швидкий занепад особливо ймовірний, коли існує невідповідність між наявними ресурсами і споживанням ресурсів, або невідповідність між економічними витратами та економічним потенціалом. У чашці Петрі, бактерії ростуть. Припустимо, їх кількість подвоюється з кожним поколінням, і за п'ять поколінь до кінця чашка Петрі на 15/16-х порожня, в наступному поколінні вона на 3/4-х порожня, і наступному вона вже лише напівпорожня. Протягом одного покоління чашка Петрі перетворюється з напівпорожньої на повну. Там немає більше їжі і бактерії гинуть. Таким чином, це розповсюджене явище, що суспільства зазнають краху дуже скоро після досягнення свого піку розвитку.
What it means to put it mathematically is that, if you're concerned about a society today, you should be looking not at the value of the mathematical function -- the wealth itself -- but you should be looking at the first derivative and the second derivatives of the function. That's one general theme. A second general theme is that there are many, often subtle environmental factors that make some societies more fragile than others. Many of those factors are not well understood. For example, why is it that in the Pacific, of those hundreds of Pacific islands, why did Easter Island end up as the most devastating case of complete deforestation? It turns out that there were about nine different environmental factors -- some, rather subtle ones -- that were working against the Easter Islanders, and they involve fallout of volcanic tephra, latitude, rainfall. Perhaps the most subtle of them is that it turns out that a major input of nutrients which protects island environments in the Pacific is from the fallout of continental dust from central Asia. Easter, of all Pacific islands, has the least input of dust from Asia restoring the fertility of its soils. But that's a factor that we didn't even appreciate until 1999.
Користуючись мовою математики, якщо вас турбує стан сучасного суспільства, ви повинні слідкувати не за величиною математичної функції багатства, а за за її першою похідною і другою похідною. Це перше узагальнення. Друге узагальнення — це наявність багатьох, часто невловимих екологічних факторів, які роблять деякі суспільства більш вразливими, ніж інші, і багато з тих факторів не до кінця зрозумілі. Наприклад, чому так сталося, що в Тихому океані, з сотень островів, саме острів Пасхи в кінцевому підсумку опинився в руйнівному стані повного збезлісення? Виявляється, що було близько дев'яти різних екологічних факторів, деякі з яких досить важко помітити, які "працювали проти" мешканців острова, факторів, пов'язаних з випаданням вулканічної тефри, широтою, кількістю опадів. Мабуть, найбільш невловимий з них полягає в тому, що, виявляється, основний внесок поживних речовин, який захищає довкілля островів в Тихому океані, роблять опади континентального пилу з центральної Азії. Пасха, із усіх островів Тихого океану, отримує найменше пилу з Азії для відновлення родючості ґрунтів. Але це фактор, який ми навіть не розуміли до 1999 року.
So, some societies, for subtle environmental reasons, are more fragile than others. And then finally, another generalization. I'm now teaching a course at UCLA, to UCLA undergraduates, on these collapses of societies. What really bugs my UCLA undergraduate students is, how on earth did these societies not see what they were doing? How could the Easter Islanders have deforested their environment? What did they say when they were cutting down the last palm tree? Didn't they see what they were doing? How could societies not perceive their impacts on the environments and stop in time? And I would expect that, if our human civilization carries on, then maybe in the next century people will be asking, why on earth did these people today in the year 2003 not see the obvious things that they were doing and take corrective action? It seems incredible in the past. In the future, it'll seem incredible what we are doing today. And so I've been trying to develop a hierarchical set of considerations about why societies fail to solve their problems -- why they fail to perceive the problems or, if they perceive them, why they fail to tackle them. Or, if they tackle them, why do they fail to succeed in solving them?
Отже, деякі суспільства через нетривіальні екологічні причини є більше вразливими, ніж інші. І, нарешті, ще одне узагальнення. Тому що я зараз викладаю курс в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, для бакалаврів, на тему занепаду цивілізацій. Питання, яке справді турбує моїх студентів: як же ж ці суспільства не бачили, що вони робили? Як мешканці острова Пасхи знищили свої ліси? З якої причини вони рубали останню пальму? Хіба вони не бачили, що вони робили? Як суспільства могли не розуміти їхнього впливу на середовище і вчасно зупинитися? І я гадаю, що якщо наша цивілізація продовжуватиме існувати, то, можливо, в наступному столітті, люди будуть питати чому ці люди сьогодні в 2003-му році не бачили очевидних речей, які вони робили, і не виправили ситуацію? Минуле нам здається неймовірним. У майбутньому видаватиметься неймовірним те, що ми робимо сьогодні. І тому я намагаються розробити ієрархічний набір міркувань про те, чому суспільства не в змозі вирішити власні проблеми. Чому вони не в змозі побачити свої проблеми, або ж, якщо вони таки бачать їх, чому вони не в змозі впоратися з ними? Або, якщо вони не в змозі впоратися з ними, чому саме вони не в змозі?
I'll just mention two generalizations in this area. One blueprint for trouble, making collapse likely, is where there is a conflict of interest between the short-term interest of the decision-making elites and the long-term interest of the society as a whole, especially if the elites are able to insulate themselves from the consequences of their actions. Where what's good in the short run for the elite is bad for the society as a whole, there's a real risk of the elite doing things that would bring the society down in the long run. For example, among the Greenland Norse -- a competitive rank society -- what the chiefs really wanted is more followers and more sheep and more resources to outcompete the neighboring chiefs. And that led the chiefs to do what's called flogging the land: overstocking the land, forcing tenant farmers into dependency. And that made the chiefs powerful in the short run, but led to the society's collapse in the long run.
Я згадаю тільки два узагальнення в цій сфері. Один з симптомів можливого занепаду, це присутність конфлікту інтересів між короткостроковими вигодами для правлячих еліт і довгостроковими інтересами суспільства в цілому, особливо, якщо еліти здатні захистити себе від наслідків своїх дій. Коли вигоди в короткостроковій перспективі для еліти мають погані наслідки для суспільства в цілому, існує реальний ризик, що дії еліти призведуть до занепаду суспільства в довгостроковій перспективі. Наприклад, серед норвежців Гренландії — в суспільстві з конкурентною ієрархією — вожді справді хотіли більше підлеглих і більше овець і більше ресурсів, для того, щоб витіснити сусідніх вождів. І це спонукало вождів виснажувати землі: тримати більше худоби, ніж землі могли підтримувати, заганяючи фермерів-орендарів у залежність. І це робило вождів сильними в короткостроковій перспективі, але призвело до краху суспільства в перспективі довгостроковій.
Those same issues of conflicts of interest are acute in the United States today. Especially because the decision makers in the United States are frequently able to insulate themselves from consequences by living in gated compounds, by drinking bottled water and so on. And within the last couple of years, it's been obvious that the elite in the business world correctly perceive that they can advance their short-term interest by doing things that are good for them but bad for society as a whole, such as draining a few billion dollars out of Enron and other businesses. They are quite correct that these things are good for them in the short term, although bad for society in the long term. So, that's one general conclusion about why societies make bad decisions: conflicts of interest.
Такі самі серйозні проблеми конфлікту інтересів існують у Сполучених Штатах сьогодні. Тим більше, що особи, які приймають рішення в Сполучених Штатах, часто можуть захистити себе від наслідків: вони можуть жити в обнесених парканом маєтках, пити бутильовану воду і так далі. І протягом останніх кількох років, стало очевидно, що еліта в світі бізнесу правильно розуміє, що вони можуть задовольняти свої короткострокові інтереси, роблячи те, що добре для них, але є поганим для суспільства в цілому, як, наприклад, викачка кількох мільярдів доларів з Енрона та інших підприємств. Вони абсолютно праві, що все це добре для них в короткостроковій перспективі, хоча погано для суспільства в довгостроковій перспективі. Отже, ось один загальний висновок про те, чому суспільства приймають погані рішення: конфлікти інтересів.
And the other generalization that I want to mention is that it's particularly hard for a society to make quote-unquote good decisions when there is a conflict involving strongly held values that are good in many circumstances but are poor in other circumstances. For example, the Greenland Norse, in this difficult environment, were held together for four-and-a-half centuries by their shared commitment to religion, and by their strong social cohesion. But those two things -- commitment to religion and strong social cohesion -- also made it difficult for them to change at the end and to learn from the Inuit. Or today -- Australia. One of the things that enabled Australia to survive in this remote outpost of European civilization for 250 years has been their British identity. But today, their commitment to a British identity is serving Australians poorly in their need to adapt to their situation in Asia. So it's particularly difficult to change course when the things that get you in trouble are the things that are also the source of your strength.
І інше узагальнення, про яке я хочу зазначити, це те, що для суспільства особливо важко, я цитую, приймати правильні рішення, коли є конфлікт серед глибоких переконань, які є добрими у багатьох випадках але не працюють в інших обставинах. Наприклад, норвежці Гренландії, в цих складних умовах трималися разом протягом чотирьох з половиною століть завдяки загальній відданості релігії та їх сильної соціальної згуртованості. Але ці дві речі — відданість релігії і сильна соціальна згуртованість — також в решті решт стали на заваді їхній здібності змінюватися і вчитися у інуїтів. Або сьогодення, — Австралія. Одна з речей, що дозволила Австралії вижити в цьому віддаленому форпості європейської цивілізації протягом 250 років була їхня належність до британської культури. Але сьогодні їхня прихильність до британської культури заважає австралійцям реагувати на необхідність адаптуватися до ситуації в Азії. Отже, особливо важко змінювати курс, коли ті риси, які стають на заваді одночасно є вашими сильними сторонами.
What's going to be the outcome today? Well, all of us know the dozen sorts of ticking time bombs going on in the modern world, time bombs that have fuses of a few decades to -- all of them, not more than 50 years, and any one of which can do us in; the time bombs of water, of soil, of climate change, invasive species, the photosynthetic ceiling, population problems, toxics, etc., etc. -- listing about 12 of them. And while these time bombs -- none of them has a fuse beyond 50 years, and most of them have fuses of a few decades -- some of them, in some places, have much shorter fuses. At the rate at which we're going now, the Philippines will lose all its accessible loggable forest within five years. And the Solomon Islands are only one year away from losing their loggable forest, which is their major export. And that's going to be spectacular for the economy of the Solomons. People often ask me, Jared, what's the most important thing that we need to do about the world's environmental problems? And my answer is, the most important thing we need to do is to forget about there being any single thing that is the most important thing we need to do. Instead, there are a dozen things, any one of which could do us in. And we've got to get them all right, because if we solve 11, we fail to solve the 12th -- we're in trouble. For example, if we solve our problems of water and soil and population, but don't solve our problems of toxics, then we are in trouble.
Яким буде результат на сьогоднішній день? Ну, всі ми знаємо з десяток видів бомб уповільненої дії, розташованих у сучасному світі. Бомби, які мають запал довжиною в кілька десятиліть — але у всіх їх, не більше 50 років, і кожна з яких може нас прикінчити. Бомби, пов'язані з водою, ґрунтом, змінами клімату, агресивними біологічними видами, зменшенням фотосинтезуючих рослин в дикій природі, проблеми народонаселення, токсичних речовин, і так далі, і так далі — можна налічити десь 12. І хоча ці бомби сповільненої дії — у жодної з них немає запалу довшого за 50 років, і більшість з них має декілька десятків — у деяких з них в певних місцях набагато коротші запали. Якщо ми не змінимо темпи розвитку, Філіппіни втратять всі свої придатні для лісозаготівлі ліси протягом п'яти років. І Соломонові острови лише через один рік втратять свої ліси, хоча деревина є їхнім основним експортом. А це кардинально змінить економіку Соломонових островів. Люди часто запитують мене: "Джаред, що є найголовнішім з того, що нам потрібно зробити, для розв'язання екологічних проблем в світі?" І моя відповідь: Головне, що ми повинні зробити — це забути, що існує якась єдина річ, яка є найголовнішою з того, що ми повинні зробити. Замість цього існують десятки факторів, кожен з яких здатний нас прикінчити. І ми маємо досягти успіху в усіх випадках, тому що, якщо ми вирішимо всі, окрім одного, і не зможемо розв'язати останній, ми все одно пропали. Наприклад, якщо ми будемо вирішувати проблеми води і ґрунту і перенаселення, але не вирішимо проблеми з токсичними речовинами, то ми в біді всеодно.
The fact is that our present course is a non-sustainable course, which means, by definition, that it cannot be maintained. And the outcome is going to get resolved within a few decades. That means that those of us in this room who are less than 50 or 60 years old will see how these paradoxes are resolved, and those of us who are over the age of 60 may not see the resolution, but our children and grandchildren certainly will. The resolution is going to achieve either of two forms: either we will resolve these non-sustainable time-fuses in pleasant ways of our own choice by taking remedial action, or else these conflicts are going to get settled in unpleasant ways not of our choice -- namely, by war, disease or starvation. But what's for sure is that our non-sustainable course will get resolved in one way or another in a few decades. In other words, since the theme of this session is choices, we have a choice. Does that mean that we should get pessimistic and overwhelmed? I draw the reverse conclusion.
Справа в тому, що наш нинішній курс не є стабільним, що за визначенням означає що йому не можна слідувати. І наслідки з'являться уже в найближчі десятки років. Це означає, що ті з нас, в цій аудиторії, молодші за 50 або 60 років, побачать, як ці парадокси розв'яжуться, і ті з нас, кому за 60 років може й не побачать розв'язки, але наші діти і внуки, безумовно, будуть цьому свідками. Ситуація розвиватиметься за одним з двох сценаріїв: або ми будемо дезактивувати ці бомби з часовим механізмом за своїм власним бажанням і у зручний для нас спосіб, або ж ці конфлікти розв'яжуться у неприємний спосіб, не за нашим вибором, а саме — в результаті війни, хвороби або голоду. Але що вже точно, так це те, що наш поточний нестійкий курс буде відредаговано в тій чи іншій формі в наступні кілька десятиліть. Іншими словами, оскільки тема цієї сесії — це розбір варіантів, — у нас є вибір. Чи означає це, що ми повинні стати песимістичними і пригніченими? Я роблю зворотний висновок.
The big problems facing the world today are not at all things beyond our control. Our biggest threat is not an asteroid about to crash into us, something we can do nothing about. Instead, all the major threats facing us today are problems entirely of our own making. And since we made the problems, we can also solve the problems. That then means that it's entirely in our power to deal with these problems. In particular, what can all of us do? For those of you who are interested in these choices, there are lots of things you can do. There's a lot that we don't understand, and that we need to understand. And there's a lot that we already do understand, but aren't doing, and that we need to be doing. Thank you. (Applause)
Великі проблеми, що стоять перед світом сьогодні зовсім не є поза нашим контролем. Наша найбільша загроза — не астероїд готовий врізатися в нас, тобто, не ситуація де ми нічого не можемо вдіяти. Замість цього, всі основні загрози, які стоять перед нами сьогодні є проблеми створені нами власноруч. І оскільки ми створили ці проблеми, ми також можемо їх вирішити. Це означає тоді, що це повністю в наших силах впоратися з цими проблемами. Зокрема, що саме кожен за нас може робити? Для тих з вас, хто цікавиться тим, який у нас є вибір, є багато речей, які ми можемо робити. Ми ще багато не розуміємо, з того, що ми повинні зрозуміти. І є багато, що ми вже розуміємо, але не робимо нічого з того приводу, хоча й мусимо. Дякую вам. (Оплески)