Sadly, in the next 18 minutes when I do our chat, four Americans that are alive will be dead through the food that they eat.
Як це не прикро, у наступні 18 хвилин, поки ми розмовлятимемо, чотири живих нині американців помруть через їжу, якою вони харчуються.
My name's Jamie Oliver. I'm 34 years old. I'm from Essex in England and for the last seven years I've worked fairly tirelessly to save lives in my own way. I'm not a doctor; I'm a chef, I don't have expensive equipment or medicine. I use information, education.
Мене звати Джеймі Олівер. Мені 34 роки. Я – із Ессексу в Англії і останні сім років я доволі невтомно працював, щоб у свій спосіб зберегти життя людей. Я не лікар. Я – шеф-кухар. У мене немає дорогого обладнання чи медикаментів. Я використовую інформацію, навчання.
I profoundly believe that the power of food has a primal place in our homes that binds us to the best bits of life. We have an awful, awful reality right now. America, you're at the top of your game. This is one of the most unhealthy countries in the world.
Я глибоко вірю, що дужість їжі має першочергове значення у наших домівках, що поєднують нас у найкращих моментах життя. Ми маємо жахливу, жахливу реальність сьогодні. Америка, ти досягла вершини у власній грі. Тут – одна з найбільш нездорових країн світу.
Can I please just see a raise of hands for how many of you have children in this room today? Put your hands up. You can continue to put your hands up, aunties and uncles as well. Most of you. OK. We, the adults of the last four generations, have blessed our children with the destiny of a shorter lifespan than their own parents. Your child will live a life ten years younger than you because of the landscape of food that we've built around them. Two-thirds of this room, today, in America, are statistically overweight or obese. You lot, you're all right, but we'll get you eventually, don't worry.
Підніміть, будь ласка, руки всі ті, у цій залі, хто має дітей? Будь ласка, підніміть свої руки. Тіточки, дядьки, ви можете продовжити... Підніміть руки вгору. Тітки й дядьки теж. Більшість з вас. Добре. Ми, дорослі останніх чотирьох поколінь, благословили наших дітей долею коротшого життя ніж у їх власних батьків. Ваша дитина проживе на десять років менше, ніж ви через той вибір їжі, який ми створили навколо них. Дві третини цієї аудиторії, сьогодні, в Америці, статистично мають надмірну вагу або ожиріння. Ви купка, з вами все гаразд, але ми до вас дістанемось, не хвилюйтесь. (Сміх)
(Laughter)
Правильно?
The statistics of bad health are clear, very clear. We spend our lives being paranoid about death, murder, homicide, you name it; it's on the front page of every paper, CNN. Look at homicide at the bottom, for God's sake. Right?
Статистика поганого здоров'я зрозуміла, напрочуд зрозуміла. Ми проживаємо життя, хвилюючись про смерть, вбивство, самогубство, і таке інше. Це – на кожній сторінці газет, СNN. Подивіться на вбивство внизу, заради Бога. Зрозуміло? (Сміх)
(Laughter)
(Оплески)
(Applause)
Кожне з тих, що позначені до червоним,
Every single one of those in the red is a diet-related disease. Any doctor, any specialist will tell you that. Fact: diet-related disease is the biggest killer in the United States, right now, here today. This is a global problem. It's a catastrophe. It's sweeping the world. England is right behind you, as usual.
це захворювання, пов'язане з дієтою. Будь-який лікар, будь-який спеціаліст скаже вам про це. Факт. Захворювання, пов'язані із дієтою – найбільший вбивця у Сполучених Штатах, зараз, тут і сьогодні. Це – глобальна проблема. Це катастрофа. Це бич сучасного світу. Англія якраз за вами, як завжди.
(Laughter)
(Сміх)
I know they were close, but not that close. We need a revolution. Mexico, Australia, Germany, India, China, all have massive problems of obesity and bad health. Think about smoking. It costs way less than obesity now. Obesity costs you Americans 10 percent of your health-care bills, 150 billion dollars a year. In 10 years, it's set to double: 300 billion dollars a year. Let's be honest, guys, you haven't got that cash.
Я знаю, вони були близько, але не так вже й близько. Нам потрібна революція. Мексика, Австралія, Німеччина, Індія, Китай, усі мають численні проблеми ожиріння й поганого здоров'я. Погляньте на куріння. Воно зараз коштує менше, ніж ожиріння. Ожиріння коштує вам, американцям, 10% ваших медичних рахунків. 150 мільярдів доларів на рік. За 10 років це число подвоїться. 300 мільярдів на рік. І давайте будемо чесними, у вас немає стільки готівки.
(Laughter)
(Сміх)
I came here to start a food revolution that I so profoundly believe in. We need it. The time is now. We're in a tipping-point moment. I've been doing this for seven years. I've been trying in America for seven years. Now is the time when it's ripe -- ripe for the picking. I went to the eye of the storm. I went to West Virginia, the most unhealthy state in America. Or it was last year. We've got a new one this year, but we'll work on that next season.
Я прийшов сюди, щоб почати харчову революцію, в яку так глибоко вірю. Ми потребуємо її. Саме час. Ми знаходимось на переломному моменті. Я присвятив цьому сім років. Я старався робити це в Америці протягом семи років. Зараз настав час, коли плід дозрів – дозрів, щоб зірвати. Я був в епіцентрі урагану. Я був у Західній Вірджинії, найменш здоровому штаті Америки. Принаймні минулого року. Цього року першість за іншим штатом, але ми попрацюємо над цим наступного сезону.
(Laughter)
(Сміх)
Хантінгтон, Західна Вірджинія.
Huntington, West Virginia. Beautiful town. I wanted to put heart and soul and people, your public, around the statistics that we've become so used to. I want to introduce you to some of the people that I care about: your public, your children. I want to show a picture of my friend Brittany. She's 16 years old. She's got six years to live because of the food that she's eaten. She's the third generation of Americans that hasn't grown up within a food environment where they've been taught to cook at home or in school, or her mom, or her mom's mom. She has six years to live. She's eating her liver to death.
Красиве місто. Я хотів докласти душу і серце, і людей, ваше суспільство, до статистики, яка стала для нас такою звичною. Я б хотів познайомити вас із деякими людьми, які мені небайдужі. Із вашого суспільства. Із ваших дітей. Я хочу показати вам фотографію моєї подруги Бріттані. Їй 16 років. Їй лишилося шість років життя через ту їжу, якою вона харчувалася. Вона – третє покоління американців, які не виросли у середовищі в якому б їх навчали готувати вдома чи в школі, їх матері чи матері їх матусь. Їй лишилися шість років життя. Вона заїдає свою печінку до смерті.
Stacy, the Edwards family. This is a normal family, guys. Stacy does her best, but she's third-generation as well; she was never taught to cook at home or at school. The family's obese. Justin here, 12 years old, he's 350 pounds. He gets bullied, for God's sake. The daughter there, Katie, she's four years old. She's obese before she even gets to primary school. Marissa, she's all right, she's one of your lot. But you know what? Her father, who was obese, died in her arms, And then the second most important man in her life, her uncle, died of obesity, and now her step-dad is obese. You see, the thing is, obesity and diet-related disease doesn't just hurt the people that have it; it's all of their friends, families, brothers, sisters.
Стейсі, родина Едвардcів. Це – звичайна сім'я, друзі. Вона старається, але вона – також третє покоління; її ніколи не вчили, як готувати, вдома чи у школі. Вся сім'я страждає на ожиріння. Джастін, ось, 12 років. Він важить 159 кг. Заради Бога, це знущання! Дочка Кеті, їй чотири роки. Вона ожиріла ще навіть до шкільного віку. Марісса. З нею все гаразд. Вона одна з вас. Але знаєте що? Її батько, який мав надмірну вагу, помер у її обіймах. А згодом другий найважливіший для неї чоловік у житті, її дядько, помер від ожиріння. І зараз її вітчим має надмірну вагу. Ви розумієте, справа в тому, що ожиріння і пов'язані з дієтою захворювання не тільки шкодять тим, хто їх безпосередньо має, але й усім їх друзям, родинам, сестрам, братам.
Pastor Steve: an inspirational man, one of my early allies in Huntington, West Virginia. He's at the sharp knife-edge of this problem. He has to bury the people, OK? And he's fed up with it. He's fed up with burying his friends, his family, his community. Come winter, three times as many people die. He's sick of it. This is preventable disease. Waste of life. By the way, this is what they get buried in. We're not geared up to do this. Can't even get them out the door, and I'm being serious. Can't even get them there. Forklift.
Пастор Стів. Людина, що надихає. Один з моїх найперших друзів у Хантінгтоні, Західна Вірджинія. Він знаходиться на краю леза цієї проблеми. Він має ховати людей. Гаразд? І він по горло ситий цим. Йому остогидло ховати своїх друзів, своїх членів сім'ї, своєї громади. Кожної зими, помирає втричі більше людей. Йому це остогидло. Цієї хвороби можна уникнути. Марнування життя. До речі, це те, у що їх ховають. Ми не пристосовані, щоб робити це. Ми навіть не можемо пронести їх крізь двері, і я серйозно. Ми навіть не можемо перенести їх туди. Тільки з допомогою підйомника.
OK, I see it as a triangle, OK? This is our landscape of food. I need you to understand it. You've probably heard all this before. Over the last 30 years, what's happened that's ripped the heart out of this country? Let's be frank and honest. Well, modern-day life.
Добре, я бачу це як трикутник, гаразд? Це – наша мапа харчування. Я хочу, щоб ви зрозуміли це. Ви мабуть чули про це раніше, але давайте лишень повторимо все це. За останні 30 років, що такого сталось в цій країні, що вразило її в саме серце? Давайте будемо щирими і чесними. Так. Сучасний спосіб життя.
Let's start with the Main Street. Fast food has taken over the whole country; we know that. The big brands are some of the most important powers, powerful powers, in this country.
Давайте почнемо з «Головної вулиці» Їжа швидкого харчування поширилась по всій країні. Ми знаємо це. Великі бренди – одні з найбільш важливих, наймогутніших сил у країні.
(Sighs)
Супермаркети також.
Supermarkets as well. Big companies. Big companies. Thirty years ago, most of the food was largely local and largely fresh. Now it's largely processed and full of all sorts of additives, extra ingredients, and you know the rest of the story. Portion size is obviously a massive, massive problem. Labeling is a massive problem. The labeling in this country is a disgrace. The industry wants to self-police themselves. What, in this kind of climate? They don't deserve it. How can you say something is low-fat when it's full of so much sugar?
Великі компанії. Великі компанії. 30 років тому більшість їжі була переважно місцевою і переважно свіжою. Зараз вона переважно перероблена і повна усіляких добавок, додаткових інгредієнтів, і ви знаєте далі цю історію. Розмір порції це вочевидь велика, велика проблема. Маркування – велика проблема. Маркування в цій країні – ганьба. Вони хочуть бути само… Вони хочуть бути самі собі хазяїнами. Індустрія бажає бути сама собі контролером. Що за таких обставин? Вони цього не заслуговують. Як можна називати щось низькожирним, коли в ньому повно цукру?
Home. The biggest problem with the home is that used to be the heart of passing on food culture, what made our society. That is not happening anymore. And you know, as we go to work and as life changes, and as life always evolves, we kind of have to look at it holistically -- step back for a moment, and re-address the balance. It hasn't happened for 30 years, OK? I want to show you a situation that is very normal right now; the Edwards family.
«Домівка». Найбільша проблема із домом, який був серцем культури приготування та вживання їжі, яка сформувала наше суспільство. Це більше не так. І ви знаєте, коли ми йдемо на роботу і коли змінюється життя, і як життя завжди розвивається, ми маємо дивитись на нього цілісно – відступити на хвилину та відновити рівновагу. Це більше не відбувається. Не відбувалось протягом 30 років. Я хочу показати вам ситуацію, яка є цілком звичною сьогодні. Сім'я Едвардсів.
(Video) Jamie Oliver: Let's have a talk. This stuff goes through you and your family's body every week. And I need you to know that this is going to kill your children early. How are you feeling?
(Відео) Джеймі Олівер: Давайте поговоримо. Це все проходить через тіла вас і вашої родини щотижня. І я хочу, щоб ви усвідомили, що це дочасно вб'є ваших дітей. Як ви почуваєтесь?
Stacy: Just feeling really sad and depressed right now. But, you know, I want my kids to succeed in life and this isn't going to get them there. But I'm killing them.
Стейсі: Я почуваюся дуже сумно й пригнічено зараз. Але, ви знаєте, я бажаю своїм дітям успіху в житті і це не допоможе їм в тому. Але я вбиваю їх.
JO: Yes you are. You are. But we can stop that. Normal. Let's get on schools, something that I'm fairly much a specialist in. OK, school. What is school? Who invented it? What's the purpose of school? School was always invented to arm us with the tools to make us creative, do wonderful things, make us earn a living, etc., etc. You know, it's been kind of in this sort of tight box for a long, long time, OK? But we haven't really evolved it to deal with the health catastrophes of America, OK? School food is something that most kids -- 31 million a day, actually -- have twice a day, more than often, breakfast and lunch, 180 days of the year. So you could say that school food is quite important, really, judging the circumstances.
Джеймі: Саме так. Ви – вбиваєте їх. Але ми можемо це змінити. Типово. Давайте підемо в школи, дещо, на чому я добре розуміюся. Гаразд. Школа. Що таке школа? Хто її винайшов? Яка ціль школи? Школа була створена із думкою надати нам інструменти, щоб робити творчі, прекрасні речі, щоб навчити нас заробляти на життя, і т.д. і т.п. Ви знаєте, вона була чимось на зразок закритої коробки протягом дуже довгого часу. Так? Але ми не спромоглись розвинути її для вирішення медичних катастроф США, так? Їжа у школі – це щось, що більшість дітей – 31 мільйон на день, насправді – вживає двічі на день, більш ніж часто, сніданок та обід, 180 днів на рік. Тож можемо сказати, що шкільна їжа справді досить важлива, зважаючи на обставини.
(Laughter)
(Сміх)
Before I crack into my rant, which I'm sure you're waiting for --
Перед тим, як я розпочну свою тираду, яку, я впевнений, ви з нетерпінням чекаєте…
(Laughter)
(Сміх)
I need to say one thing, and it's so important in, hopefully, the magic that happens and unfolds in the next three months. The lunch ladies, the lunch cooks of America -- I offer myself as their ambassador. I'm not slagging them off. They're doing the best they can do. They're doing their best. But they're doing what they're told, and what they're being told to do is wrong. The system is highly run by accountants; there's not enough, or any, food-knowledgeable people in the business. There's a problem: If you're not a food expert, and you've got tight budgets and it's getting tighter, then you can't be creative, you can't duck and dive and write different things around things. If you're an accountant, and a box-ticker, the only thing you can do in these circumstances is buy cheaper shit.
Мушу сказати одну річ, і вона є дуже важливою для того, щоб відбулось сподіване диво, яке розгорнеться у наступні три місяці. Шкільні кухарки та шкільні кухарі Америки… Я пропоную себе як представника їх інтересів. Я не применшую їх значення. Вони роблять все від них залежне. Вони якнайліпше справляються. Але вони роблять те, що їм кажуть робити, а те, що їм кажуть робити – не правильно. Ця система переважно керується бухгалтерами. Не вистачає, якщо взагалі є, людей, що знаються на їжі у цій справі. Це проблема. Якщо ви не експерт із їжі, і у вас жорсткі рамки бюджету, і вони все звужуються, то ви не можете бути творчими, щоб пурхати й викручуватися та виконувати усю писанину. Якщо ви бухгалтер та педант, єдине, що ви можете зробити у цьому випадку – це купити дешевше лайно.
Now, the reality is, the food that your kids get every day is fast food, it's highly processed, there's not enough fresh food in there at all. You know, the amount of additives, E numbers, ingredients you wouldn't believe -- there's not enough veggies at all. French fries are considered a vegetable. Pizza for breakfast. They don't even get crockery. Knives and forks? No, they're too dangerous. They have scissors in the classroom, but knives and forks? No. And the way I look at it is: If you don't have knives and forks in your school, you're purely endorsing, from a state level, fast food, because it's handheld. And yes, by the way, it is fast food: It's sloppy Joes, it's burgers, it's wieners, it's pizzas, it's all of that stuff.
Тобто, дійсність у тому, що їжа, яку ваші діти споживають щодня, це їжа швидкого харчування, вона високоперероблена, серед неї загалом обмаль свіжих продуктів. Ви знаєте, кількість добавок, E-додатків, інгредієнтів – в це складно повірити… Зовсім недостатньо овочів. Картопля фрі вважається овочами. Піца на сніданок. Вони не отримують навіть посуду. Ножі та вилки? Ні, вони надто небезпечні. Вони в класі мають ножиці, але ножі та вилки – ні. На мій погляд, якщо у ваших школах немає ножів та вилок, ви цілковито схвалюєте, на державному рівні, вживання швидкої їжі. Тому що її можна їсти руками. І так, між іншим, ось їжа швидкого приготування. Це сендвічі з яловичиною, це бургери, це сосиски, це піци, це всі ці речі.
(Sighs)
Ten percent of what we spend on health care, as I said earlier, is on obesity, and it's going to double. We're not teaching our kids. There's no statutory right to teach kids about food, elementary or secondary school, OK? We don't teach kids about food, right? And this is a little clip from an elementary school, which is very common in England.
10% того, що ми витрачаємо на охорону здоров'я, як я сказав раніше, йде на подолання ожиріння. І це число подвоюється. Ми не навчаємо наших дітей. Немає чітко прописаного права навчати наших дітей про їжу, в садочку чи середній школі. Так? Ми не вчимо наших дітей про їжу. Правда? У мене є маленький ролик із початкової школи, це дуже поширено в Англії.
(Video) Who knows what this is?
Відео: Хто знає, що це?
Child: Potatoes.
Дитина: Картопля. Джеймі Олівер: Картопля? Тобто, ти думаєш, що це картопля?
Jamie Oliver: Potato? So, you think these are potatoes? Do you know what that is? Do you know what that is?
Ти знаєш, що це? Ти знаєш, що це? Дитина: Броколі?
Child: Broccoli?
Дж.О.: Як щодо цього? Наш добрий старий друг.
JO: What about this? Our good old friend.
Ти знаєш, що це, манюня? Дитина: Селера.
Child: Celery.
Дж.О.: Ні. Як ти думаєш, що це? Дитина: Цибуля. Дж.О.: Цибуля? Ні.
JO: No. What do you think this is?
Child: Onion. JO: Onion? No.
Джеймі Олівер: Ви вмить отримуєте дійсно чітку картину
JO: Immediately you get a really clear sense of "Do the kids know anything about where food comes from?" Who knows what that is? Child: Uh, pear?
про те, чи діти знають що-небудь, про те, звідки походить їжа. Відео: Дж.О.: Хто знає, що це? Дитина: Е-е, груша. Дж.О.: Як ти гадаєш, що це? Дитина: Я не знаю.
JO: What do you think this is? Child: I don't know.
Дж.О.: Якщо діти не знають, що це,
JO: If the kids don't know what stuff is, then they will never eat it.
вони цього ніколи не їстимуть.
(Laughter)
(Сміх)
JO: Normal. England and America, England and America. Guess what fixed that. Two one-hour sessions. We've got to start teaching our kids about food in schools, period.
Дж.О.: Звична ситуація. Англія і Америка, Англія та Америка. Вгадайте, що змінило це. Запропонуйте рішення. Дві навчальні години. Нам слід почати навчати наших дітей про їжу в школах. Крапка.
(Applause)
(Оплески)
I want to tell you about something that kind of epitomizes the trouble that we're in, guys, OK? I want to talk about something so basic as milk. Every kid has the right to milk at school. Your kids will be having milk at school, breakfast and lunch, right? They'll be having two bottles, OK? And most kids do. But milk ain't good enough anymore. Don't get me wrong, I support milk -- but someone at the milk board probably paid a lot of money for some geezer to work out that if you put loads of flavorings, colorings and sugar in milk, more kids will drink it. Yeah.
Я хочу вам розповісти про дещо, я хочу сказати щось, що певним чином коротко висловлює халепу, в якій ми опинилися. Добре? Я хочу поговорити з вами про таку просту річ, як молоко. Кожна дитина має право на молоко у школі. Ваші діти питимуть молоко в школі, на сніданок і обід. Правда ж? Вони випиватимуть дві пляшки. Добре? І більшість дітей так і робить. Але молоко більше не є достатньо хорошим. Тому що хтось у молочній раді директорів, так – зрозумійте мене правильно, я за молоко, – але хтось у молочній раді директорів, мабуть заплатив величезні гроші певній особі, яка з'ясувала, що якщо покласти більше ароматизаторів, барвників та цукру в молоко, так, більше дітей питимуть його. Так. (Оплески)
Obviously now that's going to catch on the apple board is going to work out that if they make toffee apples they'll eat more as well. Do you know what I mean? For me, there isn't any need to flavor the milk. Okay? There's sugar in everything. I know the ins and outs of those ingredients. It's in everything. Even the milk hasn't escaped the kind of modern-day problems. There's our milk. There's our carton. In that is nearly as much sugar as one of your favorite cans of fizzy pop, and they are having two a day. So, let me just show you. We've got one kid, here -- having, you know, eight tablespoons of sugar a day. You know, there's your week. There's your month. And I've taken the liberty of putting in just the five years of elementary school sugar, just from milk. Now, I don't know about you guys, but judging the circumstances, right, any judge in the whole world, would look at the statistics and the evidence, and they would find any government of old guilty of child abuse. That's my belief.
І ясно, що це набуває поширення. Рада по яблукам теж скоро з'ясує, що якщо вони робитимуть глазуровані яблука, діти також їстимуть їх більше. Ви розумієте, що я маю на увазі? Як на мене, немає потреби ароматизувати молоко. Добре? Цукор є у всьому. Я знаю всі ці інгредієнти від А до Я. Вони у всьому. Навіть молоко не уникло цієї проблеми сучасности. Ось наше молоко. Ось наш пакет молока. В ньому майже стільки цукру, як в одній баночці вашої улюбленої газованки. І вони вживають дві щодня. Отже, дозвольте мені лишень показати. Тут маємо одну дитину, яка вживає вісім столових ложок цукру на день. Ось тут, цукор за тиждень. Ось тут – цукор за місяць. І я взяв на себе сміливість додати цукор за п'ять років початкової школи тільки з молока. Тепер, я не знаю як щодо вас, друзі, але враховуючи обставини, так, будь який суддя в цілому світі подивився б на статистику та докази, і визнав би будь-який уряд винним у насильстві над дітьми. Таке моє переконання. (Оплески)
(Applause)
(Applause ends)
Тепер, якби я прийшов сюди, а я би хотів зробити це зараз якби міг,
Now, if I came up here, and I wish I could come up here today and hang a cure for AIDS or cancer, you'd be fighting and scrambling to get to me. This, all this bad news, is preventable. That's the good news. It's very, very preventable. So, let's just think about, we got a problem here, we need to reboot. Okay so, in my world, what do we need to do? Here is the thing, right, it cannot just come from one source. To reboot and make real tangible change, real change, so that I could look you in the white of the eyes and say, "In 10 years' time, the history of your children's lives, happiness -- and let's not forget, you're clever if you eat well, you know you're going to live longer -- all of that stuff, it will look different. OK?"
і розповів спосіб вилікувати СНІД чи рак, ви б, певне, билися і штовхалися, щоб дістатись до мене. Все це, всі ці погані новини, їх можна уникнути. Такі хороші новини. Їх можна з легкістю уникнути. Отже, давайте лишень подумаємо, у нас є проблема. ми маємо перезавантажитись. Добре, що ж у своєму світі нам потрібно зробити? Ось у чому річ, так. Це не може прийти лише з одного джерела. Щоб вирішити проблему і досягти справді відчутної переміни, справжньої зміни, щоб я зміг дивлячись вам у вічі сказати: «Через 10 років, історія життя ваших дітей, їх щастя – і давайте не забувати, ви розумні якщо харчуєтесь добре, ви знаєте, що будете жити довше, все це буде виглядати інакше. Добре?»
So, supermarkets. Where else do you shop so religiously? Week in, week out. How much money do you spend, in your life, in a supermarket? Love them. They just sell us what we want. All right. They owe us to put a food ambassador in every major supermarket. They need to help us shop. They need to show us how to cook quick, tasty, seasonal meals for people that are busy. This is not expensive. It is done in some, and it needs to be done across the board in America soon, and quick. The big brands, you know, the food brands, need to put food education at the heart of their businesses. I know, easier said than done. It's the future. It's the only way.
Отож, супермаркети. Де ще ми купуємо продукти так регулярно? Тиждень у тиждень. Скільки грошей ви витрачаєте в супермаркеті за своє життя? Люблю їх. Вони продають нам те, що ми хочемо. Гаразд. Вони винні запропонувати нам консультанта з харчування в кожному великому супермаркеті. Їм слід допомагати нам при купівлі продуктів. Їм слід показати нам, як готувати, швидкі, смачні, сезонні страви для заклопотаних людей. Це недорого. Це вже практикують у деяких супермаркетах. І це слід запровадити повсюдно в Америці скоро і швидко. Великі торгові марки, знаєте, продуктові бренди, повинні покласти освіту із харчування у серце їхнього бізнесу. Я знаю, що говорити легше, ніж робити. Але за цим майбутнє. Це єдиний шлях.
Fast food. With the fast-food industry you know, it's very competitive. I've had loads of secret papers and dealings with fast food restaurants. I know how they do it. I mean, basically they've weaned us on to these hits of sugar, salt and fat, and x, y, and z, and everyone loves them, right? So, these guys are going to be part of the solution. But we need to get the government to work with all of the fast food purveyors and the restaurant industry, and over a five, six, seven year period wean of us off the extreme amounts of fat, sugar and all the other non-food ingredients.
Швидке харчування. Із індустрією швидкого харчування ви знаєте, це досить складно через конкуренцію. У мене є стоси секретних паперів та документів щодо ресторанів швидкого харчування. Я знаю, як вони працюють. Я маю на увазі, що вони практично з колиски привчають нас до всього цього цукру, солі та жиру, цих X, Y, Z-інгредієнтів. І всі їх люблять. Правильно? Тому, ці хлопці будуть частиною вирішення. Але ми також повинні примусити уряд працювати із всіма цими постачальниками швидкої їжі та ресторанною індустрією. І за п'ять, шість, сім років прибрати від нас всі ці неймовірні об'єми жиру, цукру, жирних та інших неїстівних інгредієнтів. Тепер, також, повертаючись до великих брендів та маркування,
Now, also, back to the sort of big brands: labeling, I said earlier, is an absolute farce and has got to be sorted. OK, school. Obviously, in schools, we owe it to them to make sure those 180 days of the year, from that little precious age of four, until 18, 20, 24, whatever, they need to be cooked proper, fresh food from local growers on site, OK? There needs to be a new standard of fresh, proper food for your children, yeah?
як я сказав раніше, це все – абсолютний фарс, і цьому необхідно дати раду. Гаразд. Школа. Абсолютно ясно, що у школах ми повинні впевнитись, що всі 180 днів у рік, які від найменшого дорогоцінного віку 4 років до до 18, 20, 24 років, не важливо, дітям готують справжню свіжу їжу з місцевих продуктів. Гаразд? Повинен бути новий стандарт якісної свіжої їжі для ваших дітей. Так?
(Applause)
(Оплески)
Under the circumstances, it's profoundly important that every single American child leaves school knowing how to cook 10 recipes that will save their life. Life skills.
За цих обставин, надзвичайно важливо, щоб кожна американська дитина залишала школу, знаючи, як готувати 10 рецептів, які врятують її життя. Життєво-необхідні навички.
(Applause)
(Оплески)
That means that they can be students, young parents, and be able to sort of duck and dive around the basics of cooking, no matter what recession hits them next time. If you can cook, recession money doesn't matter. If you can cook, time doesn't matter. The workplace, we haven't really talked about it. You know, it's now time for corporate responsibility to really look at what they feed or make available to their staff. The staff are the moms and dads of America's children. Marissa, her father died in her hand, I think she'd be quite happy if corporate America could start feeding their staff properly. Definitely they shouldn't be left out. Let's go back to the home.
Це означає, що вони зможуть бути студентами чи молодими батьками і не загубляться, так би мовити, у трьох соснах приготування їжі, незалежно від того, яка рецесія настане наступного разу. Якщо ви вмієте готувати гроші в рецесію не мають значення. Якщо ви вмієте готувати – час не має значення. «Місце роботи». Ми не балакали про це серйозно. Знаєте, зараз час для корпоративної відповідальності подивитись на те, чим годують чи яку їжу роблять доступною для своїх працівників. Працівники – це матері і батьки американських дітей. Марісса, її батько помер на її руках, гадаю, вона була б досить щасливою, якби корпоративна Америка могла б правильно годувати своїх працівників. Однозначно, їх не слід залишати осторонь. Давайте повернемось додому.
Now, look, if we do all this stuff, and we can, it's so achievable. You can care and be commercial. Absolutely. But the home needs to start passing on cooking again, for sure. For sure, pass it on as a philosophy. And for me, it's quite romantic, but it's about if one person teaches three people how to cook something, and they teach three of their mates, that only has to repeat itself 25 times, and that's the whole population of America. Romantic, yes, but most importantly, it's about trying to get people to realize that every one of your individual efforts makes a difference. We've got to put back what's been lost. Huntington's Kitchen. Huntington, where I made this program, we've got this prime-time program that hopefully will inspire people to really get on this change. I truly believe that change will happen. Huntington's Kitchen. I work with a community. I worked in the schools. I found local sustainable funding to get every single school in the area from the junk, onto the fresh food: six-and-a-half grand per school.
Тепер подивіться-но, якщо ми зробимо все це, – а ми можемо, все це є досяжним, – ми можемо піклуватися і залишатися комерційними. Абсолютно. Але домівка має стати знову місцем приготування їжі, безперечно. Безперечно, сприйміть це як філософію. І як на мене, це досить романтично. Але якщо одна людина навчить три інші людини, як щось приготувати, і потім вони навчать трьох своїх друзів, це має повторитись лише 25 разів, і разом буде все населення Америки. Романтично, так, але, найважливіше те, аби переконати людей у тому, що кожне з індивідуальних зусиль приносить зміни. І ми маємо повернути те, що було втрачено. Хантінгтонська кухня. Хантінгтон, місце де я створював телепередачу, ви знаєте, ми маємо передачу в прайм-часі, що, сподіваюся, надихне людей справді змінити своє життя. Я глибоко переконаний, що ця зміна відбудеться. Хангінгтонська кухня. Я працюю разом із місцевою спільнотою. Я працював у школах. Я знайшов місцеве стале фінансування, щоб повернути кожну школу у регіоні від неповноцінної до свіжої їжі. 6500 тисяч доларів на школу.
(Applause)
(Оплески)
That's all it takes, six-and-a-half grand per school. The Kitchen is 25 grand a month. Okay? This can do 5,000 people a year, which is 10 percent of their population, and it's people on people. You know, it's local cooks teaching local people. It's free cooking lessons, guys, in the Main Street. This is real, tangible change, real, tangible change. Around America, if we just look back now, there is plenty of wonderful things going on. There is plenty of beautiful things going on. There are angels around America doing great things in schools -- farm-to-school set-ups, garden set-ups, education -- there are amazing people doing this already. The problem is they all want to roll out what they're doing to the next school, but there's no cash. We need to recognize the experts and the angels quickly, identify them, and allow them to easily find the resource to keep rolling out what they're already doing, and doing well. Businesses of America need to support Mrs. Obama to do the things that she wants to do.
Це все, що потрібно. $6500 на школу. Кухня – за 25 тисяч місяць. Добре? Це можуть зробити 5 000 людей на рік, що становить 10% їх населення. І це люди серед людей. Ви розумієте, це місцеві кухарі, які навчають місцевих мешканців. Це безкоштовні класи приготування їжі, друзі, безкоштовні уроки на головній вулиці. Це – реальна, відчутна зміна, реальна, відчутна зміна. По всій Америці, якщо ми лише озирнемося, відбувається багато прекрасних речей. Відбувається багато прекрасних речей. Є ангели по всій Америці, які роблять прекрасні речі у школах, налагоджують зв'язок між школами та фермами і садами, навчають про їжу. Є прекрасні люди, які це вже роблять. Проблема в тому, що всі вони хочуть розширити те, що вони роблять на наступну школу, і наступну. Але недостатньо фінансування. Нам необхідно виявити експертів та ангелів дуже швидко, ідентифікувати їх, і дозволити їм легко знайти ресурси, щоб далі розширювати те, що вони вже роблять, і роблять добре. Бізнеси Америки повинні підтримувати місіс Обаму в речах, які вона робить, і які вона хоче робити.
(Applause)
(Оплески)
And look, I know it's weird having an English person standing here before you talking about all this. All I can say is: I care. I'm a father, and I love this country. And I believe truly, actually, that if change can be made in this country, beautiful things will happen around the world. If America does it, other people will follow. It's incredibly important.
І, погляньте, я знаю, що дивно чути це все із вуст англійця, який стоїть перед вами і говорить про все це. Все, що я можу сказати: мені не все одно. Я – батько. І я люблю цю країну. Я глибоко переконаний, насправді, що якщо переміну здійснити у цій країні, тоді прекрасні речі відбудуться навколо світу. Якщо Америка зробить це, то вірю, що інші країни підуть слідом. Це надзвичайно важливо. (Оплески)
(Audience) Yeah!
(Applause)
Коли я був у Хантінгтоні, намагаючись налагодити кілька речей,
When I was in Huntington, trying to get a few things to work when they weren't, I thought "If I had a magic wand, what would I do?" And I thought, "You know what? I'd just love to be put in front of some of the most amazing movers and shakers in America." And a month later, TED phoned me up and gave me this award. I'm here. So, my wish. Dyslexic, so I'm a bit slow. My wish is for you to help a strong, sustainable movement to educate every child about food, to inspire families to cook again, and to empower people everywhere to fight obesity.
що не працювали, я подумав, що якби мав чарівну паличку, що б я зробив? І знаєте що я подумав? Я хотів опинитись перед найбільш незвичайними верховодами й чільниками Америки. Місяць по тому мені подзвонили з TED'у і дали мені цю нагороду. Я тут. Отже, моє бажання. Дислексик, тому я трішки повільний. Моє бажання щоб ви допомогли сильному сталому руху аби навчити кожну дитину про їжу, надихнути сім'ї знову готувати, і заохотити людей повсюдно боротись із ожирінням.
(Applause)
(Оплески)
Thank you.
Дякую вам.
(Applause continues)
(Оплески)