Whether she’s describing bickering families, quiet declarations of love, or juicy gossip, Jane Austen’s writing often feels as though it was written just for you. Her dry wit and cheeky playfulness informs her heroines, whose conversational tone welcomes readers with a conspiratorial wink. It’s even been said that some readers feel like the author’s secret confidante, trading letters with their delightfully wicked friend Jane. But this unique brand of tongue-in-cheek humor is just one of the many feats found in her sly satires of society, civility, and sweeping romance.
Незалежно від того, чи описує вона чварливі сім'ї, тихі зізнання в коханні, а чи пікантні плітки, складається враження, що Джейн Остін писала саме для вас. У словах її героїнь звучать прихований сарказм та жартівливі натяки, що ніби загадково підморгують читачам, заохочуючи їх до подальшої розмови. Деякі читачі зізнавались, що почуваються повірниками всіх таємниць авторки, що обмінюються листами з чарівною кмітливою подругою Джейн. Проте такий унікальний лукавий гумор лише частка її тонкої сатири над суспільством, вихованістю та непереборним коханням.
Written in the early nineteenth century, Austen's novels decode the sheltered lives of the upper classes in rural England. From resentment couched in pleasantries to arguing that masks attraction, her work explores the bewildering collision of emotions and etiquette.
Написані на початку дев'ятнадцятого століття романи Остін піднімають завісу над прихованим життям вищих класів сільської Англії. Її твори досліджують збиваюче з пантелику зіткнення емоцій та манер: від зневаги, прихованої за лестощами, до суперечок, що приховують закоханість,
But while romance is a common thread in her work, Austen dismissed the sentimental style of writing so popular at the time. Instead of lofty love stories, her characters act naturally, and often awkwardly. They trade pragmatic advice, friendly jokes and not-so-friendly barbs about their arrogant peers. As they grapple with the endless rules of their society, Austen’s characters can usually find humor in all the hypocrisy, propriety, and small talk. As Mr. Bennet jokes to his favorite daughter, “For what do we live, but to make sport for our neighbors and laugh at them in our turn?”
Хоч її роботам і притаманна романтика, Остін відкинула поширений на той час сентиментальний стиль написання. Замість опису історій високого кохання, поведінка її персонажів природня, а іноді й незграбна. Вони обмінюються практичними порадами, дружніми жартами, та не такими вже й дружніми образами в сторону зверхніх ровесників. У боротьбі з нескінченними суспільними нормами персонажі Остін часто можуть знайти смішне у лицемірстві, правилах пристойності та світських бесідах. Коли містер Беннет жартома говорить своїй улюбленій доньці: "Бо для чого ми ще живемо, як не для того, щоб утішати своїх сусідів та самим з них утішатися?"
And though her heroines might ridicule senseless social mores, Austen fully understood the practical importance of maintaining appearances. At the time she was writing, a wealthy marriage was a financial necessity for most young women, and she often explores the tension between the mythical quest for love, and the economic benefits of making a match. The savvy socialite Mary Crawford sums this up in "Mansfield Park;" “I would have everybody marry if they can do it properly: I do not like to have people throw themselves away.”
І хоч героїні її творів можуть висміювати безглузді суспільні звичаї, Остін чітко розуміла практичність дотримання пристойності. В часи написання її творів шлюб із заможним чоловіком був необхідним для більшості молодих дівчат, і вона часто описує протиріччя між казковими пошуками кохання та економічними перевагами шлюбу. Досвідчена світська дама Мері Кроуфорд з "Менсфілд-парку" говорить так: "Я гадаю, всі повинні одружуватися – треба лише правильно до цього підходити. Мені не подобається, коли люди марнують своє життя."
Unsurprisingly, these themes were also present in Austen’s personal life. Born in 1775, she lived in the social circles found in her novels. Jane's parents supported her education, and provided space for her to write and publish her work anonymously. But writing was hardly lucrative work. And although she had sparks of chemistry, she never married.
Не дивно, що ці теми також мали місце в особистому житті Остін. Народившись у 1775 році, вона жила у соціальних колах, які можна побачити у її романах. Батьки Джейн підтримували її у навчанні та надавали їй умови для написання та анонімних публікацій її робіт. Але письменництво важко було назвати прибутковим. І хоч вона мала свої захоплення, вона так і не одружилася.
Elements of her circumstances can be found in many of her characters; often intelligent women with witty, pragmatic personalities, and rich inner lives. These headstrong heroines provide an entertaining anchor for their tumultuous romantic narratives. Like the irreverent Elizabeth Bennet of "Pride and Prejudice," whose devotion to her sisters’ love lives blinds her to a clumsy suitor. Or the iron-willed Anne Elliot of "Persuasion," who chooses to remain unmarried after the disappearance of her first love. And Elinor Dashwood, who fiercely protects her family at the cost of her own desires in "Sense and Sensibility." These women all encounter difficult choices about romantic, filial, and financial stability, and they resolve them without sacrificing their values– or their sense of humor.
Частковий опис її ситуації можна знайти серед багатьох її персонажів: часто це розумна, прагматична жінка з почуттям гумору й багатим внутрішнім світом. Ці вольові героїні слугують захоплюючим якорем у бурхливих водах романтичної оповіді. Чи це зухвала Елізабет Беннет з "Гордості та упередження", чия цікавість до романтичних захоплень своїх сестер засліплює справжні якості її незграбного прихильника. Чи Енн Елліот зі сталевою волею у "Переконанні", яка обирає лишатися незаміжньою після того, як щезло її перше кохання. Або Елінор Дешвуд, яка завзято захищає свою родину, нехтуючи власними бажаннями в "Чутті й чуттєвості". Всі ці жінки постають перед складним вибором між коханням, дочірніми обов'язками та фінансовою стабільністю, і вони вирішують це питання, не жертвуючи власними цінностями
Of course, these characters are far from perfect. They often think they have all the answers. And by telling the story from their perspective, Austen tricks the viewer into believing their heroine knows best– only to pull the rug out from under the protagonist and the reader. In "Emma," the titular character feels surrounded by dull neighbors, and friends who can’t hope to match her wit. As her guests prattle on and on about nothing, the reader begins to agree– Emma is the only exciting character in this quiet neighborhood. Yet despite her swelling ego, Emma may not be as in control as she thinks – in life or love. And Austen’s intimate use of perspective makes these revelations doubly surprising, blindsiding both Emma and her audience.
чи почуттям гумору. Звісно, ці персонажі далеко не ідеальні. Вони часто переконані, що їм відомо все. Коли оповідь йде від їх особи, Остін змушує читача повірити, що героїні знають краще за інших — аби потім похитнути віру протагоністки та читача. У "Еммі" головна героїня занудьгувалась серед своїх сусідів та друзів, які ніколи не зрівняються з нею у дотепності. Доки її гості знову і знову ведуть пусті балачки, читачі починають погоджуватися, що лише особа Емми вирізняється у цій тихій околиці. Незважаючи на своє надмірне "Я", Еммі не так добре, як вона вважає, вдається все тримати під контролем — у житті чи коханні. Властиве Остін використання наближеної перспективи робить ці відкриття вдвічі вражаючішими,
But rather than diminishing her host of heroines, these flaws only confirm “the inconsistency of all human characters.” Their complexity has kept Austen prominent on stage and screen, and made her work easily adaptable for modern sensibilities. So hopefully, new readers will continue to find a friend in Ms. Austen for many years to come.
непередбачуваними, як для Емми, так і для читачів. Проте замість применшення всіх героїнь, ці недоліки лише підтверджують "непослідовность характеру кожної людини". Їх багатогранність підтримує цікавість до книг Остін на сцені та на екрані, і легко адаптує її твори до сучасного сприйняття. Тож сподіваємося, нові читачі й надалі знаходитимуть у міс Остін подругу