In 1925, Frida Kahlo was on her way home from school in Mexico City when the bus she was riding collided with a streetcar. She suffered near-fatal injuries to her spine, pelvis and hips, and was bedridden for months afterward.
У 1925 році Фріда Кало прямувала зі школи додому в Мехіко, коли автобус, в якому вона їхала, зіткнувся з трамваєм. Від отриманих травм хребта, тазу і стегон життя Фріди висіло на волосині, і протягом декількох місяців вона була прикута до ліжка.
During her recovery, she had a special easel attached to her bed so she could practice painting techniques. When she set to work, she began to paint the world according to her own singular vision. Over the course of her life, she would establish herself as the creator and muse behind extraordinary art.
Саме тоді для Фріди виготовили спеціальний підрамник, що кріпився до ліжка, щоб вона мала змогу вчитися малювати. Коли Фріда писала картини, світ на її полотнах відбивався таким, яким бачила його тільки вона. За своє життя Фріда прославилася як творець і муза особливого стилю живопису.
Though you may have met Kahlo's gaze before, her work provides an opportunity to see the world through her eyes. She painted friends and family, still lives and spiritual scenes; but it was her mesmerizing self-portraits which first caught the world’s attention.
Можливо, ви раніше зустрічали погляд Фріди — саме завдяки її картинам ми можемо побачити світ очима художниці. Вона писала портрети друзів і близьких, малювала натюрморти, духовні сюжети, але в світі мистецтва Фріда прославилась як автор заворожуючих автопортретів.
In an early work, "Self Portrait with Velvet Dress," the focus is on her strong brows, facial hair, long neck and formidable stare. Such features remained, but Kahlo soon began to present herself in more unusual ways. For example, "The Broken Column" uses symbolism, religious imagery and a ruptured landscape to reveal her physical and mental state.
В одній з її перших робіт «Автопортрет в оксамитовій сукні» Фріда зробила акцент на густих бровах, волоссі на обличчі, довгій шиї і гнівному погляді. Ці риси збереглися і в інших автопортретах, але незабаром Фріда почала зображати себе в більш незвичних образах. Зокрема, в картині «Зламана колона» вона використовувала символізм, релігійний підтекст і розірваний ландшафт,
In 1928, Kahlo started dating fellow painter Diego Rivera. They became lifelong partners and cultivated an eccentric celebrity. Together, they traveled the world and dedicated themselves to art, Communist politics and Mexican nationalism.
щоб точніше передати свій фізичний і психологічний стан. У 1928 році Фріда почала зустрічатися з художником Дієго Ріверою. Їхні стосунки тривали довгі роки і славилися своєю ексцентричністю. Разом вони подорожували по світу, присвятивши себе служінню мистецтву,
Kahlo and Rivera shared a deep affinity with Mexicanidad,
ідеям комуністичної партії і мексиканському націоналізму.
a movement which celebrated indigenous culture after the Revolution. In her daily life, Kahlo wore traditional Tehuana dress and immersed herself in native spirituality. And in her work, she constantly referenced Mexican folk painting, incorporating its bright colors and references to death, religion and nature.
Кало і Рівера глибоко перейнялися ідеєю мексиканідаду — руху, який оспівував культуру корінних народів Мексики після Мексиканської революції. У повсякденному житті Кало носила традиційне тіхуанське плаття і захоплювалася культурою корінних народів. У своїй творчості вона постійно посилалася на традиції народного образотворчого мистецтва Мексики, запозичивши в нього яскраві фарби, а також теми смерті, релігії та природи.
With her imagery of giant floating flowers, undulating landscapes, transplanted body parts and billowing clouds of demons, Kahlo has often been associated with Surrealism. But while surrealists used dreamlike images to explore the unconscious mind, Kahlo used them to represent her physical body and life experiences.
Через зображення гігантських плаваючих квітів, горбистих ландшафтів, трансплантованих частин тіла і купчастих хмар, що нагадують демонів, творчість Кало часто асоціювали з сюрреалізмом. Але якщо сюрреалісти використовували фантастичні сюжети, щоб досліджувати несвідоме, Кало прагнула таким чином відобразити фізичний стан і життєвий досвід.
Two of her most-explored experiences were her physical disabilities and her marriage. As a result of the bus accident, she experienced life-long health complications and endured many hospitalizations. She often contemplated the physical and psychological effects of disability in her work; painting herself in agony, recuperating from operations, or including objects such as her back brace and wheelchair.
Найбільш досліджуваними темами творчості Кало стали її фізичні страждання і відносини з чоловіком. В результаті аварії вона все життя мала проблеми зі здоров'ям і перенесла чимало операцій. Фізичні і психологічні наслідки аварії часто знаходили відображення в її роботах. Вона зображувала муки, свій стан після перенесених операцій, а також, такі предмети, як спинний корсет та інвалідний візок.
Meanwhile, her relationship with Rivera was tempestuous, marked by infidelity on both sides. At one point they even divorced, then remarried a year later. During this period, she painted the double self-portrait "The Two Fridas," which speaks to the anguish of loss and a splintered sense of self.
Тим часом її стосунки з Ріверою були бурхливими, і супроводжувались взаємними зрадами. Вони навіть встигли розлучитися, але знову одружилися через рік. У цей період Фріда написала подвійний автопортрет «Дві Фріди», який виражає душевний біль від втрати і роздвоєння особистості.
The Frida to the left has a broken heart, which drips blood onto her old-fashioned Victorian dress. She symbolizes a version of the artist who is wounded by the past– but is also connected by an artery to a second self. This Frida is dressed in Tehuana attire– and although she remembers Diego with the tiny portrait in her hand, her heart remains intact. Together, the two suggest a position caught between past and present, individuality and dependency.
Фріда зліва зображена з розбитим серцем, з якого на старомодне вікторіанське плаття просочується кров. Вона є втіленням художниці, пораненої подіями минулого, але тим не менш пов'язаної артерією з другим втіленням себе. Інша Фріда одягнена в тіхуанське плаття; хоча вона згадує Дієго і тримає в руці його крихітний портрет, її серце не розбите. Дві жінки уособлюють момент між минулим і сьогоденням, індивідуальністю і залежністю.
Kahlo died in 1954 at the age of 47. In the years after her death, she experienced a surge in popularity that has lasted to this day. And although her image has proliferated, Kahlo’s body of work reminds us that there are no simple truths about the life, work and legacy of the woman behind the icon. Rather, she put multiple versions of her reality on display– and provided us with a few entry-ways into the contents of her soul.
Кало померла в 1954 році у віці 47 років. Після смерті художниці її ім'я увінчалось небувалою славою, яка супроводжує Кало і донині. Незважаючи на всю різноманітність образів Кало, її творчість нагадує нам про те, що не існує простих істин про життя, працю та спадщину жінки, яка стоїть за цим образом. Навпаки, Кало залишила після себе безліч версій власного світу, лишень трохи відкривши завісу в глибини своєї душі.