About 12 years ago, I gave up my career in banking to try to make the world a safer place. This involved a journey into national and global advocacy and meeting some of the most extraordinary people in the world. In the process, I became a civil society diplomat.
12 років тому я залишила свою банківську кар'єру, щоб зробити світ безпечнішим. Я приєдналась до національної та глобальної правозахисної системи та зустріла найунікальніших людей в світі. В процесі, я стала громадським дипломатом.
Civil society diplomats do three things: They voice the concerns of the people, are not pinned down by national interests, and influence change through citizen networks, not only state ones. And if you want to change the world, we need more of them.
Громадські дипломати виконують три речі: вони висловлюють проблеми людей, не зв'язані національними інтересами, та впливають на зміни через громадські мережі, не лише через державні. І якщо ви хочете змінити світ, то вам потрібно багато таких людей.
But many people still ask, "Can civil society really make a big difference? Can citizens influence and shape national and global policy?" I never thought I would ask myself these questions, but here I am to share some lessons about two powerful civil society movements that I've been involved in. They are in issues that I'm passionate about: gun control and drug policy. And these are issues that matter here. Latin America is ground zero for both of them.
Чимало людей досі питають: "Чи дійсно громадянське суспільство матиме значення? Зможуть громадяни сформувати та вплинути на національну та глобальну політику?" Я ніколи не думала, що ставитиму такі запитання перед собою, та я тут щоб поділитися певними уроками про два громадських рухи, до яких я була залучена. Я була захоплена їхніми ідеями: контролем над вогнепальною зброєю та політикою щодо наркотиків. І ці завдання тут мають важливе значення. Латинська Америка - повний нуль у їх виконанні.
For example, Brazil -- this beautiful country hosting TEDGlobal has the world's ugliest record. We are the number one champion in homicidal violence. One in every 10 people killed around the world is a Brazilian. This translates into over 56,000 people dying violently each year. Most of them are young, black boys dying by guns. Brazil is also one of the world's largest consumers of drugs, and the War on Drugs has been especially painful here. Around 50 percent of the homicides in the streets in Brazil are related to the War on Drugs. The same is true for about 25 percent of people in jail. And it's not just Brazil that is affected by the twin problems of guns and drugs. Virtually every country and city across Central and South America is in trouble. Latin America has nine percent of the world's population, but 25 percent of its global violent deaths.
Наприклад, Бразилія - ця чудова країна, яка приймала TEDGlobal, має найжахливіші світові рекорди. Ми лідируємо по кількості насилля зі смертельними наслідками. Кожна 10 людина вбита в світі - це бразилець. Тобто 56 000 людей щороку помирають насильницьким шляхом. Більшість з них молоді чорні хлопці, які гинуть від вогнепальної зброї. Бразилія також один з найбільших споживачів наркотиків у світі, і війна з наркотиками тут була особливо болючою. Близько 50% вбивств на вулицях Бразилії пов'язані з війною з наркотиками. Те ж саме стосується 25% людей у в'язницях. Та не тільки Бразилія страждає від подвійної проблеми наркотиків і зброї. Практично кожна країна та місто Центральної та Південної Америки в біді. У Латинській Америці проживає 9% населення світу, та відбувається 25% всіх насильницьких смертей.
These are not problems we can run away from. I certainly could not. So the first campaign I got involved with started here in 2003 to change Brazil's gun law and to create a program to buy back weapons. In just a few years, we not only changed national legislation that made it much more difficult for civilians to buy a gun, but we collected and destroyed almost half a million weapons. This was one of the biggest buyback programs in history -- (Applause) -- but we also suffered some setbacks. We lost a referendum to ban gun sales to civilians in 2005.
Це не ті проблеми, від яких можна втекти. Я точно не змогла б. Тож перша кампанія, у якій я взяла участь, розпочалась тут в 2003 році щодо зміни законів Бразилії про зброю та створення програми, щоб викупити її назад. Всього лише за кілька років, ми не тільки змінили національне законодавство, що зробило набагато тяжчим процес придбання зброї цивільними особами, але й зібрали та знищили майже півмільйона зброї. Це була одна з найбільших програм викупу в історії - (Оплески) - але ми також зазнали й невдачі. Ми програли референдум щодо заборони продажу зброї цивільним в 2005 році.
The second initiative was also home-grown, but is today a global movement to reform the international drug control regime. I am the executive coordinator of something called the Global Commission on Drug Policy. The commission is a high-level group of global leaders brought together to identify more humane and effective approaches to the issue of drugs. Since we started in 2008, the taboo on drugs is broken. Across the Americas, from the US and Mexico to Colombia and Uruguay, change is in the air.
Друга ініціатива також зародилась тут. Наразі є глобальний рух по реформі міжнародного контролю обороту наркотиків. Я виконавчий координатор того, що зветься Глобальна комісія з питань наркополітики. Комісія - це найвища група світових лідерів, котрі зібралися разом для виявлення більш гуманних та ефективних підходів до розв'язання проблеми наркотиків. Коли ми почали в 2008 році, табу на наркотики було зламано. На обох американських континентах, від США і Мексики до Колумбії та Уругваю, зміни відчувались в повітрі.
But rather than tell you the whole story about these two movements, I just want to share with you four key insights. I call them lessons to change the world. There are certainly many more, but these are the ones that stand out to me.
Але замість того, щоб розповісти всю історію цих двох рухів, я хочу поділитись з вами чотирма ключовими ідеями. Я називаю їх уроками, які змінили світ. Їх, звичайно, набагато більше, але ці, особисто для мене, виділяються серед інших.
So the first lesson is: Change and control the narrative. It may seem obvious, but a key ingredient to civil society diplomacy is first changing and then controlling the narrative. This is something that veteran politicians understand, but that civil society groups generally do not do very well. In the case of drug policy, our biggest success has been to change the discussion away from prosecuting a War on Drugs to putting people's health and safety first. In a cutting-edge report we just launched in New York, we also showed that the groups benefiting most from this $320 billion market are criminal gangs and cartels. So in order to undermine the power and profit of these groups, we need to change the conversation. We need to make illegal drugs legal. But before I get you too excited, I don't mean drugs should be a free-for-all. What I'm talking about, and what the Global Commission advocates for is creating a highly regulated market, where different drugs would have different degrees of regulation.
Перший урок: зміна та контроль над представленням фактів. Виглядає очевидно, та ключовий інгредієнт дипломатії громадянського суспільства - це коли спочатку йдуть зміни, а потім контроль представлення фактів. Ветерани політики розуміють це, та громадянське суспільство загалом не дуже розбирається. У випадку політики щодо наркотиків, нашим найбільшим успіхом була зміна напряму дискусії від процесу війни з наркотиками до відведення першого місця здоров'ю та безпеці людей. В найсвіжішому репортажі, який ми щойно анонсували в Нью-Йорку, ми показали, що найбільш прибуткові групи на ринку оборотом в 320 мільярдів доларів становлять кримінальні угруповування та картелі. Щоб підірвати владу та прибуток цих груп, нам потрібно змінити діалог. Ми повинні узаконити наркотики. Та, щоб ви не були шоковані, я не маю на увазі, що наркотики будуть доступними всім. Про що ведеться мова, і за що бореться Глобальна комісія так це створення чітко керованого ринку, де різні наркотики матимуть різні ступені регулювання.
As for gun control, we were successful in changing, but not so much in controlling, the narrative. And this brings me to my next lesson: Never underestimate your opponents. If you want to succeed in changing the world, you need to know who you're up against. You need to learn their motivations and points of view. In the case of gun control, we really underestimated our opponents. After a very successful gun-collection program, we were elated. We had support from 80 percent of Brazilians, and thought that this could help us win the referendum to ban gun sales to civilians. But we were dead wrong. During a televised 20-day public debate, our opponent used our own arguments against us. We ended up losing the popular vote. It was really terrible. The National Rifle Association -- yes, the American NRA -- came to Brazil. They inundated our campaign with their propaganda, that as you know, links the right to own guns to ideas of freedom and democracy. They simply threw everything at us. They used our national flag, our independence anthem. They invoked women's rights and misused images of Mandela, Tiananmen Square, and even Hitler. They won by playing with people's fears. In fact, guns were almost completely ignored in their campaign. Their focus was on individual rights. But I ask you, which right is more important, the right to life or the right to have a gun that takes life away? (Applause)
Ми домоглися успіху в зміні контролю над зброєю, та не вдалось контролювати представлення фактів. І це приводить до такого уроку: Ніколи не недооцінюйте своїх противників. Якщо ви хочете змінити світ, ви мусите знати, проти кого ви боретеся. Ви повинні знати їхню мотивацію та точку зору. У випадку контролю над зброєю, ми дійсно недооцінили наших супротивників. Після досить успішної програми по збиранню зброї, ми були в захваті. Нас підтримувало 80% бразильців, і це могло б нам допомогти виграти референдум по забороні продажу рушниць простим громадянам. Та ми глибоко помилялись. Протягом 20-денних публічних дебатів на телебаченні, наш опонент використав наші ж аргументи проти нас. Це завершилось тим, що ми втратили голоси. Це було дійсно жахливо. Національна стрілецька асоціація - так, Американська NRA - прибула до Бразилії. Вони затопили нашу кампанію своєю пропагандою, бо як ви знаєте, право на володіння зброєю пов'язане з ідеями свободи та демократії. Вони просто кинули нам все це в обличчя. Вони використали національний прапор, наш гімн незалежності. Вони посилались на права жінок, зловживали фотографіями Мандели, Площі Тяньаньмень та навіть Гітлера. Вони перемогли, граючи на людських страхах. До речі, в своїй кампанії вони цілком ігнорували зброю. Вони зосередили увагу на індивідуальних правах. Та я питаю вас, яке право важливіше - право на життя чи право мати зброю, яка забирає життя? (Оплески)
We thought people would vote in defense of life, but in a country with a recent past of military dictatorship, the anti-government message of our opponents resonated, and we were not prepared to respond.
Ми думали, що люди голосуватимуть за захист життя, та в країні, в якій нещодавно була військова диктатура, антиурядові заяви наших опонентів зустріли відгук, і у нас не було готової відповіді.
Lesson learned. We've been more successful in the case of drug policy. If you asked most people 10 years ago if an end to the War on Drugs was possible, they would have laughed. After all, there are huge military police prisons and financial establishments benefiting from this war. But today, the international drug control regime is starting to crumble. Governments and civil societies are experimenting with new approaches. The Global Commission on Drug Policy really knew its opposition, and rather than fighting them, our chair -- former Brazilian President Fernando Henrique Cardoso -- reached out to leaders from across the political spectrum, from liberals to conservatives. This high level group agreed to honestly discuss the merits and flaws of drug policies. It was this reasoned, informed and strategic discussion that revealed the sad truth about the War on Drugs. The War on Drugs has simply failed across every metric. Drugs are cheaper and more available than ever, and consumption has risen globally. But even worse, it also generated massive negative unintended consequences. It is true that some people have made these arguments before, but we've made a difference by anticipating the arguments of our opponents and by leveraging powerful voices that a few years ago would probably have resisted change.
Ми засвоїли цей урок. Ми мали більше успіху в політиці проти наркотиків. Якби ви 10 років тому спитали людей чи колись буде край війні з наркотиками, вони б засміялись. Зрештою, величезні воєнні політичні в'язниці та фінансові установи отримують прибуток з цієї війни. Та сьогодні міжнародний контроль обороту наркотиків починає розпадатись. Урядові та громадські організації починають тестувати нові способи. Глобальна комісія з питань наркополітики дійсно розуміє це протистояння, і, замість того, щоб боротися з ними, наш голова - колишній президент Бразилії Фернандо Енріке Кардозу - вів переговори з лідерами з іншого боку політичного спектру, від лібералів до консерваторів. Вища група домовилась чесно обговорити переваги та недоліки політики наркотиків. Це була обміркована, інформативна та стратегічна дискусія, яка відкрила сумну істину політики щодо наркотиків. За кожним параметром війна з наркотиками провалилась. Наркотики дешевші та доступніші, ніж будь-коли, і їхнє споживання виросло по всьому світі. Та навіть гірше, це породило масові негативні непередбачені наслідки. Це правда, що вже раніше висловлювались подібні аргументи, і ми багато б змінили, передбачивши аргументи наших опонентів і вигідно використавши сильну підтримку, і можливо кілька років тому змогли б протистояти змінам.
Third lesson: Use data to drive your argument. Guns and drugs are emotive issues, and as we've painfully learned in the gun referendum campaign in Brazil, sometimes it's impossible to cut through the emotions and get to the facts. But this doesn't mean that we shouldn't try. Until quite recently, we simply didn't know how many Brazilians were killed by guns. Amazingly, it was a local soap opera called "Mulheres Apaixonadas" -- or "Women in Love" -- that kicked off Brazil's national gun control campaign. In one highly viewed episode, a soap opera lead actress was killed by a stray bullet. Brazilian grannies and housewives were outraged, and in a case of art imitating life, this episode also included footage of a real gun control march that we had organized right here, outside in Copacabana Beach. The televised death and march had a huge impact on public opinion. Within weeks, our national congress approved the disarmament bill that had been languishing for years. We were then able to mobilize data to show the successful outcomes of the change in the law and gun collection program. Here is what I mean: We could prove that in just one year, we saved more than 5,000 lives.
Третій урок: використовуйте дані, висловлюючи власні аргументи. Зброя та наркотики - емоційні задачі, наш болісний урок в кампанії до референдуму щодо зброї в Бразилії полягав в тому, що досить тяжко пробитись через емоції та дістатись до фактів. Та це не означає, що не варто й намагатись. Ще зовсім недавно ми просто не знали, як багато бразильців було вбито вогнепальною зброєю. Неймовірно, місцева мильна опера під назвою "Mulheres Apaixonadas", чи "Закохані жінки", запустила в Бразилії національну кампанію по контролю над вогнепальною зброєю. В одному епізоді, який часто переглядають, головна актриса мильної опери були вбита випадковим пострілом. Бразильські бабусі та домогосподарки буди розгнівані, а ще там був приклад того, що мистецтво відображає реальне життя: епізод також включав кадри реальних зборів по контролю над зброєю, який ми організовували якраз там, в Копакабані. Показані на телебаченні смерть і марш сильно вплинули на громадську думку. Через декілька тижнів національний конгрес затвердив закон про роззброєння, який був у забутті роками. Ми були здатні мобілізувати дані, щоб показати успішні результати зміни в законі та програми по збору зброї. В цьому випадку, я маю на увазі: ми могли довести це за один рік, врятували більш, ніж 5 000 життів.
(Applause)
(Оплески)
And in the case of drugs, in order to undermine this fear and prejudice that surrounds the issue, we managed to gather and present data that shows that today's drug policies cause much more harm than drug use per se, and people are starting to get it.
У випадку наркотиків, щоб зруйнувати страх та упередження, які оточують це питання, ми зібрали та представили дані, які виявили, що сьогоденна політика щодо наркотиків спричиняє більше проблем, ніж користі, тож люди почали розбиратися в ній.
My fourth insight is: Don't be afraid to bring together odd bedfellows. What we've learned in Brazil -- and this doesn't only apply to my country -- is the importance of bringing diverse and eclectic folks together. If you want to change the world, it helps to have a good cross-section of society on your side. In both the case of guns and drugs, we brought together a wonderful mix of people. We mobilized the elite and got huge support from the media. We gathered the victims, human rights champions, cultural icons. We also assembled the professional classes -- doctors, lawyers, academia and more.
Мій четвертий урок: не бійтесь зібрати разом абсолютно різних партнерів. В Бразилії ми вивчили - а це відноситься не тільки до моєї країни - як важливо зібрати разом несхожу та різношерсту публіку. Якщо ви хочете змінити світ, проведення поперечного зрізу суспільства вам дуже допоможе. В обох випадках наркотиків та зброї, ми зібрали докупи чимало різних людей. Ми мобілізували еліту та отримали сильну підтримку в медіа. Ми зібрали жертв, лідерів з прав людини, культурних кумирів. Ми також зібрали професійні класи - лікарів, юристів, академіків та інших.
What I've learned over the last years is that you need coalitions of the willing and of the unwilling to make change. In the case of drugs, we needed libertarians, anti-prohibitionists, legalizers, and liberal politicians. They may not agree on everything; in fact, they disagree on almost everything. But the legitimacy of the campaign is based on their diverse points of view.
За останні роки я дізналась, що потрібна згода охочих та неохочих, щоб домогтися змін. У випадку з наркотиками, нам були потрібні лібертаріанці, анти-прогібіціоністи, легалайзери, та ліберальні політики. Вони можуть не зі всім погоджуватись; фактично, вони не згодні майже зі всім. Та легітимність кампанії базується на різних точках зору.
Over a decade ago, I had a comfortable future working for an investment bank. I was as far removed from the world of civil society diplomacy as you can imagine. But I took a chance. I changed course, and on the way, I helped to create social movements that I believe have made some parts of the world safer. Each and every one of us has the power to change the world. No matter what the issue, and no matter how hard the fight, civil society is central to the blueprint for change.
Близько десяти років тому, у мене було забезпечене майбутнє в інвестиційному банку. Я була так далека від світу громадянської дипломатії, наскільки ви можете собі уявити. Та я отримала шанс. Я змінила напрям, і на цьому шляху я допомогла створити соціальні рухи і вірю, що зробила деякі частини світу безпечнішими. Кожен з нас має силу змінити світ. Не має значення, які проблеми, і яка тяжка боротьба, громадянське суспільство є центром у плані змін.
Thank you.
Дякую за увагу.
(Applause)
(Оплески)