It begins with a bit of discomfort and soon becomes a pressing sensation that's impossible to ignore. Finally, it's all you can think about, and out of sheer desperation, you go on a hunt for a bathroom until "ahh." Humans should urinate at least four to six times a day, but occasionally, the pressures of modern life forces us to clench and hold it in. How bad is this habit, and how long can our bodies withstand it? The answers lie in the workings of the bladder, an oval pouch that sits inside the pelvis. Surrounding this structure are several other organs that together make up the whole urinary system. Two kidneys, two ureters, two urethral sphincters, and a urethra. Constantly trickling down from the kidneys is the yellowish liquid known as urine. The kidneys make urine from a mix of water and the body's waste products, funneling the unwanted fluid into two muscular tubes called ureters. These carry it downward into the hollow organ known as the bladder. This organ's muscular wall is made of tissue called detrusor muscle which relaxes as the bladder fills allowing it to inflate like a balloon. As the bladder gets full, the detrusor contracts. The internal urethral sphincter automatically and involuntarily opens, and the urine is released. Whooshing downwards, the fluid enters the urethra and stops short at the external urethral sphincter. This works like a tap. When you want to delay urinating, you keep the sphincter closed. When you want to release it, you can voluntarily open the flood gates. But how do you sense your bladder's fullness so you know when to pee? Inside the layers of detrusor muscles are millions of stretch receptors that get triggered as the bladder fills. They send signals along your nerves to the sacral region in your spinal cord. A reflex signal travels back to your bladder, making the detrusor muscle contract slightly and increasing the bladder's pressure so you're aware that it's filling up. Simultaneously, the internal urethral sphincter opens. This is called the micturition reflex. The brain can counter it if it's not a good time to urinate by sending another signal to contract the external urethral sphincter. With about 150 to 200 milliliters of urine inside of it, the bladder's muscular wall is stretched enough for you to sense that there's urine within. At about 400 to 500 milliliters, the pressure becomes uncomfortable. The bladder can go on stretching, but only to a point. Above 1,000 milliliters, it may burst. Most people would lose bladder control before this happens, but in very rare cases, such as when as a person can't sense the need to urinate, the pouch can rupture painfully requiring surgery to fix. But under normal circumstances, your decision to urinate stops the brain's signal to the external urethral sphincter, causing it to relax and the bladder to empty. The external urethral sphincter is one of the muscles of the pelvic floor, and it provides support to the urethra and bladder neck. It's lucky we have these pelvic floor muscles because placing pressure on the system by coughing, sneezing, laughing, or jumping could cause bladder leakage. Instead, the pelvic floor muscles keep the region sealed until you're ready to go. But holding it in for too long, forcing out your urine too fast, or urinating without proper physical support may over time weaken or overwork that muscular sling. That can lead to an overactive pelvic floor, bladder pain, urgency, or urinary incontinence. So in the interest of long-term health, it's not a great habit to hold your pee. But in the short term, at least, your body and brain have got you covered, so you can conveniently choose your moment of sweet release.
Все починається з відчуття дискомфорту, що переходить у нав'язливе відчуття, яке неможливо ігнорувати. І от ви вже не думаєте ні про що інше, а лише відчайдушно шукаєте туалет, допоки не зітхнете з полегшенням "аааах". Людині потрібно мочитися щонайменше 4 - 6 разів на добу, та під впливом сучасного ритму життя ми вимушені терпіти і стримуватись. Наскільки пагубна ця звичка, і як довго наше тіло може терпіти? Відповідь криється в роботі сечового міхура та овальної ниркової миски. Вони разом із декількома іншими органами довкола цієї структури утворюють сечовидільну систему. Дві нирки, два сечоводи, два сфінктери уретри та уретра. Жовтувата рідина, відома нам як сеча, безперервно просочується з нирок. Нирки утворюють сечу із суміші води та відходів життєдіяльності організму і переливають небажану рідину в дві м'язові трубки, відомі як сечоводи. По них рідина спускається в порожнистий орган під назвою сечовий міхур. М'язова стінка цього органу зроблена з тканини, відомої як детрузорний м'яз, і розтягується з наповненням сечового міхура, дозволяючи йому надуватись, як кулька. Коли сечовий міхур повний, детрузор скорочується. Внутрішній сфінктер уретри автоматично мимоволі відкривається, і сеча вивільняється. Рідина спрямовується вниз до уретри та збирається біля зовнішнього сфінктеру уретри. Він працює як кран. Якщо ви не плануєте мочитись, то тримаєте сфінктер закритим. Коли ви збираєтесь помочитись, то можете за бажання відкрити шлюз. Але як ви відчуваєте, що міхур повний, і знаєте, коли мочитись? Всередині м'язів детрузора розташовано мільйон рецепторів розтягнення, які активуються по мірі наповнення міхура. Вони надсилають сигнали по нервах до крижової області спинного мозку. Рефлекторний сигнал поступає назад до міхура, змушуює м'язи детрузора поволі скорочуватись і збільшує тиск у міхурі, тож ви відчуваєте, що він наповнюється. Тим часом внутрішній сфінктер уретри відкривається. Це називається рефлексом сечовипускання. Головний мозок може зупинити його, якщо не час мочитися, посилаючи ще один сигнал, щоб скоротити зовнішній сфінктер уретри. Коли набереться 150-200 мл сечі, м'язова стінка міхура розтягнеться достатньо, щоб ви відчули наявність у ньому сечі. Коли об'єм сечі сягне 400-500 мл, тиск спровокує відчуття дискомфорту. Сечовий міхур може розтягуватись, але до певної міри. З об'ємом сечі більше 1000 мл він може лопнути. Більшість людей перестає контролювати міхур до того, як це трапиться, але у дуже рідких випадках, коли, наприклад, людина не відчуває потреби помочитись, миска може тріснути, що спричинить біль та необхідність хірургічного втручання. За нормальних умов, ваше рішення помочитись блокує сигнал мозку до зовнішнього сфінктера уретри, провокуючи його скорочення й спустошення сечового міхура. Зовнішній сфінктер уретри - це один із м'язів тазового дна, який підтримує уретру та шийку міхура. Нам пощастило мати ці м'язи тазового дна, адже тиск на систему внаслідок кашляння, чхання, сміху або стрибання може викликати протікання міхура. Натомість, м'язи тазового дна тримають цю ділянку закритою, допоки ви не вирішите помочитись. Однак довге стримування, занадто швидке сечовипускання або випорожнення без належної фізичної підтримки може з часом ослабити або виснажити цю м'язову петлю. Це може спричинити гіперактивність тазового дна, біль у сечовому міхурі, невідкладний позив до сечовипускання або нетримання сечі. Для збереження довготривалого здоров'я стримувати сечовипускання - не найкраща звичка. Та в короткостроковій перспективі ви під прикриттям вашого тіла та мозку, отже можете обирати зручний момент для жаданого полегшення.