Hans Rosling: I'm going to ask you three multiple choice questions. Use this device. Use this device to answer. The first question is, how did the number of deaths per year from natural disaster, how did that change during the last century? Did it more than double, did it remain about the same in the world as a whole, or did it decrease to less than half? Please answer A, B or C. I see lots of answers. This is much faster than I do it at universities. They are so slow. They keep thinking, thinking, thinking. Oh, very, very good.
Ганс Рослінґ: Я поставлю Вам три питання на множинний вибір. Використайте ось цей прилад, щоб дати на них відповіді. Перше запитання - наскільки число смертей за рік від природніх катастроф змінилося протягом останнього століття? Зросло більше як в двічі, залишилося у світі на тому ж рівні, чи зменшилось більше як на половину? Будь ласка, оберіть А, Б чи В. Бачу багато відповідей. Зараз це відбувається швидше ніж в університеті. Студенти такі повільні. Вони все думають і думають. Ось, чудово.
And we go to the next question. So how long did women 30 years old in the world go to school: seven years, five years or three years? A, B or C? Please answer.
Переходимо до наступного запитання. Скільки років 30-річна жінка провела в школі: 7, 5 чи 3 років? А, Б чи В? Будь ласка, відповідайте.
And we go to the next question. In the last 20 years, how did the percentage of people in the world who live in extreme poverty change? Extreme poverty — not having enough food for the day. Did it almost double, did it remain more or less the same, or did it halve? A, B or C?
Далі наступне запитання. Протягом останніх 20 років, як змінився відсоток людей у світі, які живуть за межею крайньої бідності? Крайня бідність - це нестача їжі протягом дня. Їхнє число подвоїлось, залишилося майже на тому ж рівні чи зменшилось на половину? А, Б чи В?
Now, answers. You see, deaths from natural disasters in the world, you can see it from this graph here, from 1900 to 2000. In 1900, there was about half a million people who died every year from natural disasters: floods, earthquakes, volcanic eruption, whatever, droughts. And then, how did that change?
А зараз - відповіді. Ви бачите кількість смертей від природніх катастроф у світі - її зображено на графіку, з 1900 до 2000 років. У 1900 близько 500 тисяч людей померли від природніх катастроф: повеней, землетрусів, вивержень вулканів, посухи та іншого. Як змінилася ця ситуація?
Gapminder asked the public in Sweden. This is how they answered. The Swedish public answered like this: Fifty percent thought it had doubled, 38 percent said it's more or less the same, 12 said it had halved. This is the best data from the disaster researchers, and it goes up and down, and it goes to the Second World War, and after that it starts to fall and it keeps falling and it's down to much less than half. The world has been much, much more capable as the decades go by to protect people from this, you know. So only 12 percent of the Swedes know this.
Організація "Ґепмайндер" поставила ці питання громадянам Швеції. Ось що вони відповіли. Шведи відповіли так: 50% - їх кількість подвоїлась, 38% відповіли, що ситуація не змінилася, 12% - їхня кількість зменшилась вдвічі. Ось найточніші дані, отримані при дослідженні катастроф: шкала графіку піднімається і падає, вона зростає до початку Другої світової війни, пісня неї шкала починає і продовжує зменшуватись, і досягає позначки менше половини. Світ ставав все спроможнішим з роками захищати людину від природніх катастроф. Отже, лише 12% шведів знають про це.
So I went to the zoo and I asked the chimps. (Laughter) (Applause) The chimps don't watch the evening news, so the chimps, they choose by random, so the Swedes answer worse than random. Now how did you do? That's you. You were beaten by the chimps. (Laughter) But it was close. You were three times better than the Swedes, but that's not enough. You shouldn't compare yourself to Swedes. You must have higher ambitions in the world.
Далі я пішов в зоопарк і запитав шимпанзе. (Сміх) (Оплески) Шимпанзе не дивляться вечірніх новин, тому вони робили вибір наосліп, відповіді ж шведів виявилися гіршими за відповіді наосліп. Які ж ваші результати? Дякую. Шимпанзе здобули гору. (Сміх) Однак ваші відповіді були близькими до правди. Ваші відповіді втричі кращі за відповіді шведів, але цього не достатньо. Вам не варто порівнювати себе із шведами. У вас мають бути кращі цілі в житті.
Let's look at the next answer here: women in school. Here, you can see men went eight years. How long did women go to school? Well, we asked the Swedes like this, and that gives you a hint, doesn't it? The right answer is probably the one the fewest Swedes picked, isn't it? (Laughter) Let's see, let's see. Here we come. Yes, yes, yes, women have almost caught up. This is the U.S. public. And this is you. Here you come. Ooh. Well, congratulations, you're twice as good as the Swedes, but you don't need me —
Давайте розглянемо таку тему: освіта жінок. Отже, чоловіки навчалися 8 років. Скільки років навчалися жінки ? Ми запитали це у шведів, це багато про що говорить, чи не так? Правильною відповіддю буде та, яку найменше обрали шведи? (Сміх) Давайте перевіримо. Ось відповіді. Так, Це американці. А ось ваші відповіді. О. Мої вітання, ви вдвічі кращі шведів, однак я вам не потрібний -
So how come? I think it's like this, that everyone is aware that there are countries and there are areas where girls have great difficulties. They are stopped when they go to school, and it's disgusting. But in the majority of the world, where most people in the world live, most countries, girls today go to school as long as boys, more or less. That doesn't mean that gender equity is achieved, not at all. They still are confined to terrible, terrible limitations, but schooling is there in the world today. Now, we miss the majority. When you answer, you answer according to the worst places, and there you are right, but you miss the majority.
Отже, як це сталося? На мою думку, усім відомо, що існують країни та регіони, де дівчата зіштовхуються з труднощами. Їм не дозволяють здобувати освіту, і це мерзенно. Однак у більшій частині світу, де проживає найбільше населення, у більшості країн дівчата ходять до школи - майже стільки ж дівчат, як і хлопців. Це не означає, що гендерної рівності досягнуто, в жодному разі. Жінки й досі зазнають жахливих обмежень, але сьогодні у них є можливість здобути освіту. Цього разу відповідь не співпала із ситуацією у більшості країн. Відповідаючи на питання, ви керуєтесь даними найнерозвиненіших країн і маєте рацію, однак загалом це не так.
What about poverty? Well, it's very clear that poverty here was almost halved, and in U.S., when we asked the public, only five percent got it right. And you? Ah, you almost made it to the chimps. (Laughter) (Applause) That little, just a few of you! There must be preconceived ideas, you know. And many in the rich countries, they think that oh, we can never end extreme poverty. Of course they think so, because they don't even know what has happened. The first thing to think about the future is to know about the present.
Яка ситуація з рівнем бідності? Очевидним є те, що думки з цього питання розділилися на половину, коли ми поставили це питання в США, лише 5% респондентів відповіли на нього правильно. Які ж ваші результати? Ваша відповідь майже збігається із відповіддю шимпанзе. (Сміх) (Оплески) Так мало з вас відповіли правильно. Існують упереджені погляди на цю тему. Багато громадян розвинених країн вважають, що бідність ніколи не буде подолана. Звичайно, вони так думають, тому що навіть уявлення не мають, що відбувається. Перший крок до майбутнього - це знання теперішнього.
These questions were a few of the first ones in the pilot phase of the Ignorance Project in Gapminder Foundation that we run, and it was started, this project, last year by my boss, and also my son, Ola Rosling. (Laughter) He's cofounder and director, and he wanted, Ola told me we have to be more systematic when we fight devastating ignorance. So already the pilots reveal this, that so many in the public score worse than random, so we have to think about preconceived ideas, and one of the main preconceived ideas is about world income distribution.
Це були декілька питань із пілотної фази проекту з подолання необізнаності, що його започаткував фонд "Ґепмайндер", який ми очолюємо. Проект розпочав торік мій начальник і водночас мій син Ола Рослінґ. (Сміх) Як один із засновників і керівників, Ола прагнув, з його слів, щоб ми були більш систематичними у боротьбі із руйнівною необізнаністю. Отже, згідно із пілотними результатами, більшість оцінок публіки були гіршими за відповіді навмання, тому варто задуматись про упереджені погляди, і один із головних міфів - це розподіл світових доходів.
Look here. This is how it was in 1975. It's the number of people on each income, from one dollar a day — (Applause) See, there was one hump here, around one dollar a day, and then there was one hump here somewhere between 10 and 100 dollars. The world was two groups. It was a camel world, like a camel with two humps, the poor ones and the rich ones, and there were fewer in between.
Погляньте. Ось як це виглядало у 1975. Це чисельність населення в залежності від доходу починаючи з $1 в день - (Оплески) Зверніть увагу лише на один горбик близько $1 в день, і ще один горбик в районі $10 та $100. Світ поділявся на 2 групи. Він нагадував верблюда із 2 горбами, багатих та бідних, між ними було мало середняків.
But look how this has changed: As I go forward, what has changed, the world population has grown, and the humps start to merge. The lower humps merged with the upper hump, and the camel dies and we have a dromedary world with one hump only. The percent in poverty has decreased. Still it's appalling that so many remain in extreme poverty. We still have this group, almost a billion, over there, but that can be ended now.
Однак, зверніть увагу, як змінилася ситуація: якщо розглянути подальші зміни, кількість населення в світі зросла, а нерівності почали згладжуватись. Найвищі показники з’єдналися із нижчими, що викликало смерть двогорбого верблюда та появу в світі верблюда одногорбого. Рівень бідності знизився. Приголомшливим залишається й те, що й досі велика кількість населення живе за межею крайньої бідності. Досі більш як мільярд людей належить до цієї категорії, але цю ситуацію можна змінити вже сьогодні.
The challenge we have now is to get away from that, understand where the majority is, and that is very clearly shown in this question. We asked, what is the percentage of the world's one-year-old children who have got those basic vaccines against measles and other things that we have had for many years: 20, 50 or 80 percent? Now, this is what the U.S. public and the Swedish answered. Look at the Swedish result: you know what the right answer is. (Laughter) Who the heck is a professor of global health in that country? Well, it's me. It's me. (Laughter) It's very difficult, this. It's very difficult. (Applause)
Основне завдання - розв'язати цю проблему, зрозуміти ситуацію більшості, і саме це підкреслюється в цьому питанні. Ми запитали, який відсоток у світі однорічних дітей, які отримали базову вакцинацію проти кору чи інших хвороб, якими хворіло людство: 20, 50 чи 80 відсотків? Перед вами відповіді громадян США та Швеції. Відповіді шведів: ви знаєте правильну відповідь. (Сміх) Хто, з біса, в їхній країні має звання професора зі світової охорони здоров’я? В принципі, це я. (Сміх) Це важка робота, дуже важка. (Оплески)
However, Ola's approach to really measure what we know made headlines, and CNN published these results on their web and they had the questions there, millions answered, and I think there were about 2,000 comments, and this was one of the comments. "I bet no member of the media passed the test," he said.
Однак, ідея Ола зібрати дані про ці питання зацікавила медіа. CNN розмістило результати на своєму сайті: там були запитання і мільйони відповідей, більше 2 тисяч коментарів, і ось один із них. "Я готовий побитись об заклад, що жоден із представників ЗМІ не склав тест".
So Ola told me, "Take these devices. You are invited to media conferences. Give it to them and measure what the media know." And ladies and gentlemen, for the first time, the informal results from a conference with U.S. media. And then, lately, from the European Union media. (Laughter) You see, the problem is not that people don't read and listen to the media. The problem is that the media doesn't know themselves.
Тому Ола запропонував: "Візьми з собою це обладнання. Тебе запросили на медіаконференцію. Постав ці запитання і дізнаєшся обізнаність ЗМІ". Отже, пані та панове, вперше в історії неофіційні результати з конференції з представниками американських ЗМІ. А пізніше ваших колег із Європейського Союзу. (Сміх) Розумієте, питання не в тому, що люди не читають чи не слухають ЗМІ. Проблема в тому, що самі ЗМІ не знаю себе достеменно.
What shall we do about this, Ola? Do we have any ideas? (Applause)
Що нам варто робити з цим, Ола? У нас є думки з цього приводу? (Оплески)
Ola Rosling: Yes, I have an idea, but first, I'm so sorry that you were beaten by the chimps. Fortunately, I will be able to comfort you by showing why it was not your fault, actually. Then, I will equip you with some tricks for beating the chimps in the future. That's basically what I will do.
Ола Рослінґ: Так, у мене є ідея, однак спочатку хочу вибачитися за те, що шимпанзе вас перемогли. На щастя, я можу запевнити вас, що у цьому немає вашої вини. Далі, я дам вам певні підказки, щоб ви в майбутньому перемогли шимпанзе. Ось, що я хочу зробити.
But first, let's look at why are we so ignorant, and it all starts in this place. It's Hudiksvall. It's a city in northern Sweden. It's a neighborhood where I grew up, and it's a neighborhood with a large problem. Actually, it has exactly the same problem which existed in all the neighborhoods where you grew up as well. It was not representative. Okay? It gave me a very biased view of how life is on this planet. So this is the first piece of the ignorance puzzle. We have a personal bias.
Спершу поговоримо, чому ми такі необізнані, і звідки це бере початок. Це Гудіксвалл - місто на півночі Швеції. Це місцевість, де я виріс, і тут існує велика проблема. Точніше, це та сама ж пролема, що існує по всіх околицях, де зростали і ви. Це ж бачення не було типовим. Згідні? Воно дало мені упереджене бачення того, яким є життя на планеті. Це є першим складовим великого пазлу необізнаності. Існування особистих упереджень.
We have all different experiences from communities and people we meet, and on top of this, we start school, and we add the next problem. Well, I like schools, but teachers tend to teach outdated worldviews, because they learned something when they went to school, and now they describe this world to the students without any bad intentions, and those books, of course, that are printed are outdated in a world that changes. And there is really no practice to keep the teaching material up to date. So that's what we are focusing on. So we have these outdated facts added on top of our personal bias.
Ми всі здобуваємо різний досвід від громад та людей, яких зустрічаємо, доповнює це все ще і освіта, яка створює ось яку проблему. Я люблю школи, однак вчителі навчають нас застарілої інформації, тому що вони засвоїли щось ще коли самі ходили до школи і тепер описують цей світ учням, без ніяких поганих намірів, а ті опубліковані книжки, звичайно, розповідають про світ, який вже давно змінився. Спостерігається тенденція, що навчальні матеріали не оновлюють. Ось на чому ми робимо наголос. Тому в нас є застарілі факти, які доповнюються особистими упередженнями.
What happens next is news, okay? An excellent journalist knows how to pick the story that will make headlines, and people will read it because it's sensational. Unusual events are more interesting, no? And they are exaggerated, and especially things we're afraid of. A shark attack on a Swedish person will get headlines for weeks in Sweden.
Наступними є новини, погоджуєтесь? Професійний журналіст знає, як обрати історію, що створить чудовий заголовок, а пізніше люди читатимуть її через сенсаційність. Незвичайні події викликають більше інтересу, чи не так? Їх перебільшують, особливо те, чого ми боїмося. Якщо на громадянина Швеції нападе акула, це тижнями буде на перших сторінках.
So these three skewed sources of information were really hard to get away from. They kind of bombard us and equip our mind with a lot of strange ideas, and on top of it we put the very thing that makes us humans, our human intuition. It was good in evolution. It helped us generalize and jump to conclusions very, very fast. It helped us exaggerate what we were afraid of, and we seek causality where there is none, and we then get an illusion of confidence where we believe that we are the best car drivers, above the average. Everybody answered that question, "Yeah, I drive cars better."
Тому цих трьох викривлених джерел інформації надзвичайно важко уникнути. Вони мовби бомбардують нас і поселяють у наших думках багато підозрілих ідей, і до цього всього додамо ще те, що робить нас людьми - інтуїцію. Вона була корисною для нас під час еволюції. Допомагала узагальнювати і робити висновки дуже швидко. Вона допомогла перебільшувати те, чого ми боялися, ми шукали причини, коли вони були відсутні, а пізніше у нас з’явилася ілюзія впевненості, що ми найкращі водії машин у світі, вправніші за середньостатистичних. Усі відповіли на запитання? "Я воджу машину краще".
Okay, this was good evolutionarily, but now when it comes to the worldview, it is the exact reason why it's upside down. The trends that are increasing are instead falling, and the other way around, and in this case, the chimps use our intuition against us, and it becomes our weakness instead of our strength. It was supposed to be our strength, wasn't it?
Отже, це було корисно для еволюції, однак коли йдеться про світогляд, все достоту навпаки. Тенденції, що розвивались раніше, зараз занепадають, все відбувається навпаки, у цьому випадку, шимпанзе використовують нашу інтуїцію проти нас, і це стає нашою слабкістю, а не перевагою. Інтуїція мала ж бути нашою перевагою, чи не так?
So how do we solve such problems? First, we need to measure it, and then we need to cure it. So by measuring it we can understand what is the pattern of ignorance. We started the pilot last year, and now we're pretty sure that we will encounter a lot of ignorance across the whole world, and the idea is really to scale it up to all domains or dimensions of global development, such as climate, endangered species, human rights, gender equality, energy, finance. All different sectors have facts, and there are organizations trying to spread awareness about these facts. So I've started actually contacting some of them, like WWF and Amnesty International and UNICEF, and asking them, what are your favorite facts which you think the public doesn't know?
Отже, як ми розв'язуємо такі проблеми? Спочатку необхідно оцінити, а тоді вже виправити їх. Оцінюючи їх, ми зрозуміємо, якою саме є модель необізнаності. Торік ми запустили пілотний проект, сьогодні ми впевнені в тому, що матимемо справу з необізнаністю по всьому світі, і наша ідея полягає в тому, щоб оцінити її в усіх галузях і вимірах світового розвитку: клімат, тварини на межі вимирання, права людини, гендерна рівність, джерела енергії, фінанси. У різних галузях існують факти та організації, які намагаються поширити обізнаність про них. Ми розпочали налагоджувати контакти з деякими із них - Всесвітнім фондом захисту природи, Амнесті інтернешинал, ЮНІСЕФ - запитуючи, які їхні улюблені факти, яких може не знати громадськість.
Okay, I gather those facts. Imagine a long list with, say, 250 facts. And then we poll the public and see where they score worst. So we get a shorter list with the terrible results, like some few examples from Hans, and we have no problem finding these kinds of terrible results. Okay, this little shortlist, what are we going to do with it? Well, we turn it into a knowledge certificate, a global knowledge certificate, which you can use, if you're a large organization, a school, a university, or maybe a news agency, to certify yourself as globally knowledgeable. Basically meaning, we don't hire people who score like chimpanzees. Of course you shouldn't. So maybe 10 years from now, if this project succeeds, you will be sitting in an interview having to fill out this crazy global knowledge.
Я зібрав ці дані. Уявіть довгий список із 250 фактів. Далі ми опитали людей і побачили, чого вони не знають. Так з’явився коротший список з жахливими результатами, як ті декілька, що про них згадав Ганс, і нам зовсім не було важко отримати ці жахливі відповіді. Що ж ми планували робити далі з цим невеличким списком? Ми перетворили його у сертифікат знань, сертифікат світових знань, яким можна скористатися, якщо ви велика організація, школа, університет чи інформаційна агенція, і хочете засвідчити власні знання про світ. Простіше кажучи, ми не наймаємо людей, у яких відповіді на рівні шимпанзе. Звичайно, ви не маєте цього робити. Тому, можливо, через 10 років від сьогодні, якщо цей проект виявиться успішним, ви проходитиме співбесіду під час якої потрібно буде відповісти на дивакуваті питання про світ.
So now we come to the practical tricks. How are you going to succeed? There is, of course, one way, which is to sit down late nights and learn all the facts by heart by reading all these reports. That will never happen, actually. Not even Hans thinks that's going to happen. People don't have that time. People like shortcuts, and here are the shortcuts. We need to turn our intuition into strength again. We need to be able to generalize. So now I'm going to show you some tricks where the misconceptions are turned around into rules of thumb.
Зараз ми переходимо до практичних хитрощів. Як у цьому можна досягнути успіху? Звичайно, існує один варіант: просиджувати до пізньої ночі, зазубрюючи факти на пам’ять, перечитуючи усі необхідні звіти. Насправді це ніколи не станеться. Навіть Ганс не вірить у те, що це стане реальністю. У людей немає для цього часу. Людям подобається шукати простіших шляхів, і вони існують. Нам знову необхідно перетворити інтуїцію на перевагу. Нам треба вміти узагальнювати. Зараз я продемонструю деякі прийоми, як перетворити помилкові погляди на правильні.
Let's start with the first misconception. This is very widespread. Everything is getting worse. You heard it. You thought it yourself. The other way to think is, most things improve. So you're sitting with a question in front of you and you're unsure. You should guess "improve." Okay? Don't go for the worse. That will help you score better on our tests. (Applause) That was the first one.
Розпочнено із першої помилкової думки. Вона широко поширена. Усе в світі погіршується. Ви чули цю думку. Ви самі так вважаєте. Інший варіант: стан більшості речей покращився. Ви сидите, міркуєте над цим запитанням і не знаєте, що відповісти. Раджу обрати "покращення". Добре? Не обирайте те, що гірше. Це допоможе вам отримати кращий бал на тесті. (Оплески) Це був перший прийом.
There are rich and poor and the gap is increasing. It's a terrible inequality. Yeah, it's an unequal world, but when you look at the data, it's one hump. Okay? If you feel unsure, go for "the most people are in the middle." That's going to help you get the answer right.
Існують бідні та багаті, і відстань між ними зростає. Це жахлива нерівність. Так, це нерівноправний світ, однак коли поглянути на дані, то це одна крива. Якщо ви невпевнені, подумайте собі: "більшість людей - по середині". Це допоможе вам зробити правильний вибір.
Now, the next preconceived idea is first countries and people need to be very, very rich to get the social development like girls in school and be ready for natural disasters. No, no, no. That's wrong. Look: that huge hump in the middle already have girls in school. So if you are unsure, go for the "the majority already have this," like electricity and girls in school, these kinds of things. They're only rules of thumb, so of course they don't apply to everything, but this is how you can generalize.
Наступна упереджена думка - країни та населення мають бути надзвичайно багаті, щоб відбувався соціальний розвиток, для прикладу, освіта для жінок чи готовність до природніх катастроф. Ні. Це помилкова думка. Погляньте, ось це горбик посередині, де дівчата вже відвідують школу. Тому якщо ви не впевнені, оберіть: "у більшості є доступ до цього", коли йдеться про забезпечення електрикою та освіту жінок. Це всього лиш практичні прийоми, які, звичайно, не застосовуються до всього, але таким чином можна узагальнювати.
Let's look at the last one. If something, yes, this is a good one, sharks are dangerous. No — well, yes, but they are not so important in the global statistics, that is what I'm saying. I actually, I'm very afraid of sharks. So as soon as I see a question about things I'm afraid of, which might be earthquakes, other religions, maybe I'm afraid of terrorists or sharks, anything that makes me feel, assume you're going to exaggerate the problem. That's a rule of thumb. Of course there are dangerous things that are also great. Sharks kill very, very few. That's how you should think.
Розглянемо останній приклад. Справді хороший: акули - небезпечні. Звичайно, що так, однак вони не такі важливі для світової статистики, ось що я маю на увазі. Правду кажучи, я дуже боюсь акул. Тому, як тільки я бачу питання про те, чого я боюсь - землетруси, інші релігії, можливо, терористи чи акули, будь-що, що викликає у мене страх, я перебільшуватиму проблему. Так завжди стається. Звичайно, існують дуже небезпечні явища. Акули убивають дуже мало людей. Ось як варто думати.
With these four rules of thumb, you could probably answer better than the chimps, because the chimps cannot do this. They cannot generalize these kinds of rules. And hopefully we can turn your world around and we're going to beat the chimps. Okay? (Applause) That's a systematic approach.
Ці чотири прийоми дадуть вам змогу дати кращу відповідь, ніж шимпанзе, тому що шимпанзе не можуть цього зробити. Вони не можуть опанувати ці прийоми. Сподіваюсь, нам вдасться перевернути світ й перемогти шимпанзе, згодні? (Оплески) Це системний підхід.
Now the question, is this important? Yeah, it's important to understand poverty, extreme poverty and how to fight it, and how to bring girls in school. When we realize that actually it's succeeding, we can understand it. But is it important for everyone else who cares about the rich end of this scale? I would say yes, extremely important, for the same reason. If you have a fact-based worldview of today, you might have a chance to understand what's coming next in the future.
А тепер питання: чи це важливо? Так, важливо розуміти бідність, крайню бідність і те, як з нею боротися, як дати освіту жінкам. Коли ми усвідомимо, що ми зазнаємо успіху, до нас прийде розуміння. Однак чи важливо це для тих, хто переймається багатими? Я думаю, що так, надзвичайно важливо, з тієї ж причини. Якщо у вас буде бачення сьогодення, засноване на фактах, ви зможете зрозуміти, що відбуватиметься в майбутньому.
We're going back to these two humps in 1975. That's when I was born, and I selected the West. That's the current EU countries and North America. Let's now see how the rest and the West compares in terms of how rich you are. These are the people who can afford to fly abroad with an airplane for a vacation. In 1975, only 30 percent of them lived outside EU and North America. But this has changed, okay? So first, let's look at the change up till today, 2014. Today it's 50/50. The Western domination is over, as of today. That's nice. So what's going to happen next? Do you see the big hump? Did you see how it moved? I did a little experiment. I went to the IMF, International Monetary Fund, website. They have a forecast for the next five years of GDP per capita. So I can use that to go five years into the future, assuming the income inequality of each country is the same. I did that, but I went even further. I used those five years for the next 20 years with the same speed, just as an experiment what might actually happen. Let's move into the future. In 2020, it's 57 percent in the rest. In 2025, 63 percent. 2030, 68. And in 2035, the West is outnumbered in the rich consumer market. These are just projections of GDP per capita into the future. Seventy-three percent of the rich consumers are going to live outside North America and Europe. So yes, I think it's a good idea for a company to use this certificate to make sure to make fact- based decisions in the future.
Повернемося до цих двох горбів у 1975 році. Я народився цього року і обрав Захід. Ось дійсні члени ЄС і Північна Америка. Порівняймо Захід та інші частини світу з погляду того, наскільки ми заможні. Є люди, які можуть собі дозволити вирушити у відпустку літаком. У 1975 лише 30% із них жили за межами ЄС та Північної Америки. Однак ситуація змінилася. Звернімо увагу на зміни, що сталися до 2014, сьогодні цей показник 50/50. Панування Заходу завершилося. Це чудово. Що відбуватиметься далі? Ви бачите велику криву? Бачите, як вона змінюється? Я провів невеличкий експеримент, зайшов на сайт Міжнародного валютного фонду. У них є розрахунок ВВП на наступні 5 років на душу населення. Я можу скористатися ними, щоб побачити майбутнє через 5 років, припускаючи, що нерівномірний дохід країн залишиться на тому ж рівні. Я зробив це і пішов ще трішки далі. Я використав дані за 5 років і спрогнозував, що станеться за 20 років, якщо темп зростання буде такий же. Перейдемо у майбутнє. В 2020 показник буде 57% у решті світу. У 2025 - 63%. 2030 - 68%. У 2035 Захід уже не матиме найбільшого ринку заможних споживачів. Це лише проекція ВВП на душу населення в майбутньому. 73% заможних споживачів житимуть за межами Північної Америки та Європи. Тому я вважаю, що це хороша ідея для компаній: використовувати сертифікати, щоб упевнитися, що їхні майбутні вчинки будуть справді засновані на фактах.
Thank you very much. (Applause)
Дякую! (Оплески)
Bruno Giussani: Hans and Ola Rosling!
Бруно Джуссані: Ганс та Ола Рослінґ!