This is the exact moment that I started creating something called Tinkering School.
Саме в цю мить я почав створювати таку собі Школу майстрування.
Tinkering School is a place where kids can pick up sticks and hammers and other dangerous objects, and be trusted. Trusted not to hurt themselves, and trusted not to hurt others. Tinkering School doesn't follow a set curriculum, and there are no tests. We're not trying to teach anybody any specific thing.
Школа майстрування - це місце, де діти беруть до рук палки, молотки та інші небезпечні речі з відчуттям, що їм довіряють. Їм вірять, що вони не поранять ані себе, ані інших. Школа майстрування не має визначеної програми і не передбачає жодних тестувань. Ми не намагаємося навчити когось якихось конкретних умінь.
When the kids arrive they're confronted with lots of stuff: wood and nails and rope and wheels, and lots of tools, real tools. It's a six-day immersive experience for the kids. And within that context, we can offer the kids time -- something that seems in short supply in their over-scheduled lives. Our goal is to ensure that they leave with a better sense of how to make things than when they arrived, and the deep internal realization that you can figure things out by fooling around.
Коли дітлахи приходять до Школи, то постають перед купою речей: деревиною й гвіздками, мотузками та коліщатами, і безліччю інструментів, справжніх інструментів. Це шестиденний захопливий досвід для дітей. І в цих умовах ми даруємо дітям час, якого, здається, бракує в їхньому надміру розпланованому житті. Наша мета - впевнитися, що коли вони закінчать Школу, то краще розумітимуть, як створювати речі, ніж розуміли до того, та міцно затямлять, що у будь-якій речі можна розібратися, просто нею граючись.
Nothing ever turns out as planned ... ever. (Laughter) And the kids soon learn that all projects go awry -- (Laughter) and become at ease with the idea that every step in a project is a step closer to sweet success, or gleeful calamity. We start from doodles and sketches. And sometimes we make real plans. And sometimes we just start building. Building is at the heart of the experience: hands on, deeply immersed and fully committed to the problem at hand. Robin and I, acting as collaborators, keep the landscape of the projects tilted towards completion. Success is in the doing, and failures are celebrated and analyzed. Problems become puzzles and obstacles disappear.
Ніщо ніколи не стається так, як було заплановано...ніколи. (Сміх) І діти швидко засвоюють, що всі проекти летять шкереберть. (Сміх) Вони погоджуються з тим, що кожен крок у проекті є кроком назустріч солодкому успіху або ж радісному провалу. Ми починаємо з нарисів і замальовок. А часом робимо справжні креслення. Інколи просто щось конструюємо. Конструювання лежить в основі досвіду: практичного, глибокого та повністю зосередженого на поточному завданні. Робін і я також працюємо над проектами, допомагаючи довести їх до завершення. Сам процес майстрування - це вже успіх. Ми також відзначаємо та аналізуємо кожну невдачу. Проблеми стають ребусами, і перешкоди зникають.
When faced with particularly difficult setbacks or complexities, a really interesting behavior emerges: decoration. (Laughter) Decoration of the unfinished project is a kind of conceptual incubation. From these interludes come deep insights and amazing new approaches to solving the problems that had them frustrated just moments before.
Якщо ми стикаємося із особливими труднощами чи перепонами, то вдаємося до цікавого кроку: оздоблення. (Сміх) Оздоблення незавершених проектів - це своєрідне концептуальне плекання. Такі проміжні ланки допомагають нам ліпше щось зрозуміти, по-новому поглянути на розв'язання проблем, які засмутили нас кілька хвилин тому.
All materials are available for use. Even those mundane, hateful, plastic grocery bags can become a bridge stronger than anyone imagined. And the things that they build amaze even themselves.
Можна використовувати які завгодно матеріали. Навіть звичайні, остогидлі пластикові пакети для закупів можуть перетворитися на міст, міцніший, ніж ми собі думали. Дитячі витвори вражають навіть самих дітей.
Video: Three, two, one, go!
Відео: Три, два, один, пішов!
Gever Tulley: A rollercoaster built by seven-year-olds.
Гевор Тюллі: Американські гірки, збудовані семилітками.
Video: Yay! (Applause)
Відео: Ура! (Оплески)
GT: Thank you. It's been a great pleasure. (Applause)
ГТ: Дякую. Мені було дуже приємно виступити перед вами. (Оплески)