Four years ago, on the TED stage, I announced a company I was working with at the time called Odeo. And because of that announcement, we got a big article in The New York Times, which led to more press, which led to more attention, and me deciding to become CEO of that company -- whereas I was just an adviser -- and raising a round of venture capital and ramping up hiring.
Чотири роки тому тут, на TED, я представив компанію, в якій в той час працював, — Odeo. І після мого виступу про нас написали велику статтю в New York Times, яка привернула до нас увагу преси та суспільства. І я вирішив стати генеральним директором цієї компанії (хоча до цього був просто радником). Ми отримали венчурний капітал і почали активно набирати нових співробітників.
One of the guys I hired was an engineer named Jack Dorsey, and a year later, when we were trying to decide which way to go with Odeo, Jack presented an idea he'd been tinkering around with for a number of years that was based around sending simple status updates to friends. We were also playing with SMS at the time at Odeo, so we kind of put two and two together, and in early 2006 we launched Twitter as a side project at Odeo.
Одним з найнятих мною інженерів був Джек Дорсі. А через рік, коли ми намагалися вирішити, як все-таки розвивати Odeo, Джек розповів про ідею, яку виношував кілька років. Вона полягала в механізмі відправлення простих повідомлень своїм друзям. Тоді ми саме експериментували з SMS в Odeo, так що ми вирішили об'єднати їх воєдино і на початку 2006 року запустили Twitter як один із сторонніх проектів у Odeo.
Now, it's hard to justify doing a side project at a startup, where focus is so critical, but I had actually launched Blogger as a side project to my previous company, thinking it was just a little thing we'd do on the side, and it ended up taking over not only the company, but my life for the next five or six years. So I learned to follow hunches even though you can't necessarily justify them or know where they're going to go. And that's kind of what's happened with Twitter, time after time.
Звичайно, важко почати робити сторонній проект в стартапі, де необхідно концентруватися на основній ідеї, але й Blogger колись теж був стороннім проектом в моїй попередньої компанії, де нам здавалося, що це просто невеликий проект. Але він не просто став основним проектом компанії, він став частиною мого життя на наступні п'ять чи шість років. Так я навчився слідувати за своєю інтуїцією, незважаючи на те, що не завжди можна точно сформулювати ідеї і уявити собі їхній розвиток. І це приблизно те ж саме, що сталося з часом із Твіттером.
So, for those of you unfamiliar, Twitter is based around a very simple, seemingly trivial concept. You say what you're doing in 140 characters or less, and people who are interested in you get those updates. If they're really interested, they get the update as a text message on their cell phone. So, for instance, I may Twitter right now that I'm giving a talk at TED. And in my case, when I hit send, up to 60,000 people will receive that message in a matter of seconds. Now, the fundamental idea is that Twitter lets people share moments of their lives whenever they want, be they momentous occasions or mundane ones. It is by sharing these moments as they're happening that lets people feel more connected and in touch, despite distance, and in real time. This is the primary use we saw of Twitter from the beginning, and what got us excited.
Отже, для тих з вас, хто ще не знає про Твіттер, — це сервіс, який базується на дуже простий ідеї. Ви розповідаєте про те, чим зараз займаєтеся, використовуючи не більше 140 символів, а люди, котрим ви цікаві, отримують ваші повідомлення. Якщо їм справді цікаво, вони можуть отримувати їх у вигляді SMS. Ось, приміром, просто зараз я можу відправити повідомлення про те, що виступаю з доповіддю на TED. І в моєму випадку, після того, як я відішлю повідомлення, за кілька секунд його отримає близько 60 тисяч чоловік. Отже, основна ідея Твіттера в тому, щоб дати людям можливість ділитися моментами свого життя коли б вони цього не захотіли. Незалежно від того, важливі це події або не дуже. Ділячись моментами свого життя в реальному часі, люди відчувають близькість один до одного, незважаючи на відстань. Це головна мета, яку ми поставили перед Твіттером із самого початку, і те, що нас надихнуло.
What we didn't anticipate was the many, many other uses that would evolve from this very simple system. One of the things we realized was how important Twitter could be during real-time events. When the wildfires broke out in San Diego, in October of 2007, people turned to Twitter to report what was happening and to find information from neighbors about what was happening around them.
Але чого ми не вгадати, так це безліч можливостей по-іншому використовувати цю дуже просту систему. Приміром, ми раптом усвідомили, наскільки важливим може бути Твіттер для висвітлення поточних подій. Наприклад, коли пожежа досягла Сан-Дієго в жовтні 2007 року, люди почали використовувати Твіттер для того, щоб ділитися останніми новинами і дізнаватися про те, що відбувається у сусідів.
But it wasn't just individuals. The L.A. Times actually turned to Twitter to dispense information as well, and put a Twitter feed on the front page, and the L.A. Fire Department and Red Cross used it to dispense news and updates as well. At this event, dozens of people here are Twittering and thousands of people around the world are following along because they want to know what it feels like to be here and what's happening.
І цим користувалися не тільки звичайні користувачі, L.A. Times почала використовувати Твіттер для розповсюдження інформації, вони навіть показували оновлення з Твіттера на головній сторінці. І пожежне депо Лос-Анжелеса, і Червоний Хрест розповсюджували новини через Твіттер. На цій конференції десятки людей пишуть в Твіттер, а тисячі людей їх читають, тому що вони теж хочуть знати, як це — бути тут, і що тут відбувається.
Among the other interesting things that have cropped up
Багато компаній
are many things from businesses,
знайшли для себе способи використовувати Твіттер:
from marketing and communications and predictable things, to an insanely popular Korean-barbecue taco truck that drives around L.A. and Twitters where it stops, causing a line to form around the block.
від маркетингу, зв'язків з громадськістю та інших передбачуваних речей, до неймовірно популярного корейського продавця смажених тако, який їздить Лос-Анжелесом і пише у Твіттер про місця, де він зупиняється, що викликає величезні черги клієнтів.
Politicians have recently begun Twittering. In fact, there are 47 members of Congress who currently have Twitter accounts. And they're tweeting, in some cases, from behind closed-door sessions with the President. In this case, this guy's not liking what he's hearing. The President himself is our most popular Twitter user, although his tweets have dropped off as of late, while Senator McCain's have picked up. As have this guy's.
Політики теж недавно почали використовувати Твіттер. На сьогоднішній день 47 членів Конгресу зареєстровані в Твіттері. І іноді вони пишуть повідомлення прямо із закритих нарад з Президентом. Ось, приміром, він не дуже задоволений почутим. Що стосується Президента — він наш найпопулярніший користувач, хоча останнім часом став писати рідше, а ось Сенатор МакКейн, навпаки, став писати частіше. Як і цей хлопець.
Twitter was originally designed as a broadcast medium: you send one message and it goes out to everybody, and you receive the messages you're interested in. One of the many ways that users shaped the evolution of Twitter was by inventing a way to reply to a specific person or a specific message. So, this syntax, the "@username" that Shaquille O'Neal's using here to reply to one of his fans, was completely invented by users, and we didn't build it into the system until it already became popular and then we made it easier. This is one of the many ways that users have shaped the system.
Спочатку, Твіттер був спроектований за принципом радіомовлення. Ви відправляєте повідомлення, воно надсилається всім, а приймаєте тільки ті повідомлення, які вас цікавлять. Прикладом того, як користувачі змінили Твіттер, стало впровадження способу відправлення повідомлення конкретному користувачу. Дивіться, синтаксис «@ ім'я користувача», який використовує Шакіл О'Ніл, відповідаючи одному зі своїх фанатів, був повністю придуманий користувачами, і ми не впроваджували його підтримку в систему, поки він не набув популярності, а потім просто спростили роботу з ним. Це один з багатьох прикладів того, як користувачі змінили сервіс.
Another is via the API. We built an application-programming interface, which basically means that programmers can write software that interacts with Twitter. We currently know about over 2,000 pieces of software that can send Twitter updates -- interfaces for Mac, Windows, your iPhone, your BlackBerry -- as well as things like a device that lets an unborn baby Twitter when it kicks or a plant Twitter when it needs water.
Інший приклад — це API. Ми створили інтерфейс програмування застосунків, який дає можливість писати програми, які взаємодіють з Твіттером. І сьогодні знаємо дві з гаком тисячі програм, які можуть відправляти повідомлення в Твіттер для Мака, Віндоус, айФона і Блекберрі... Або, наприклад, пристрій, що відправляє повідомлення в Твіттер, коли малюк штовхається в животі або коли квітка просить її полити.
Probably the most important third-party development came from a little company in Virginia called Summize. Summize built a Twitter search engine. And they tapped into the fact that, if you have millions of people around the world talking about what they're doing and what's around them, you have an incredible resource to find out about any topic or event while it's going on. This really changed how we perceived Twitter. For instance, here's what people are saying about TED. This is another way that our mind was shifted, and Twitter wasn't what we thought it was. We liked this so much we actually bought the company and are folding it into the main product. This not only lets you view Twitters in different ways, but it introduces new use cases as well. One of my favorites is what happened a few months ago when there was a gas shortage in Atlanta. Some users figured out that they would Twitter when they found gas -- where it was, and how much it cost -- and then appended the keyword "#atlgas" which let other people search for that and find gas themselves.
Мабуть найважливіша стороння програма була розроблена маленькою компанією з Вірджинії — Summize. Вони випустили пошуковик по Твіттеру. Вони зробили ставку на те, що якщо навколо вас мільйони людей, які повідомляють, що вони роблять і що відбувається навколо них, то у вас є величезний ресурс, що містить інформацію про будь-яку тему чи подію в реальному часі. Це перевернуло наше бачення Твіттера. Наприклад, от що зараз говорять люди про TED. Це ще один приклад того, як наше сприйняття змінилося і Твіттер виявився не тим, про що ми думали. Нам настільки це сподобалося, що ми купили компанію і зараз інтегруємо пошуковик з нашим основним сервісом. І це не тільки показує зміст Твіттера з іншого ракурсу, але ще й відкриває нові способи його використання. Один з моїх улюблених епізодів стався кілька місяців тому, коли в Атланті був брак бензину. Користувачі вирішили відправляти повідомлення в Твіттер про те, що вони знайшли бензин, де і за якою ціною, а в кінці повідомлення вони додавали ключове слово «#atlgas», так, щоб інші люди могли з його допомогою дізнатися, де знайти бензин.
And this trend of people using this communication network to help each other out goes far beyond the original idea of just keeping up with family and friends. It's happened more and more lately, whether it's raising money for homeless people or to dig wells in Africa or for a family in crisis. People have raised tens of thousands of dollars over Twitter in a matter of days on several occasions. It seems like when you give people easier ways to share information, more good things happen.
І ця ідея допомагати один одному, використовуючи мережу повідомлень, йде далеко за межі нашої початкової ідеї про спілкування з родиною та друзями. Таке відбувається все частіше і частіше, чи це збір грошей для бездомних, чи викопування колодязів в Африці, чи для допомоги сім'ї в кризу. Люди змогли зібрати десятки тисяч доларів через Твіттер всього за кілька днів для різних цілей. Коли ти спрощуєш способи обміну інформацією, відбувається ще більше хороших речей.
I have no idea what will happen next with Twitter. I've learned to follow the hunch, but never assume where it will go. Thanks.
Я гадки не маю, що станеться з Твіттером далі. Але я навчився слідувати за своєю інтуїцією і ніколи не прогнозувати, куди ж вона приведе. Дякую.
(Applause)
(Оплески)
Chris Anderson: We're not quite done yet. So, look, if we could have this screen live. This is actually the most terrifying thing that any speaker can do after they've been to an event. It's totally intimidating.
Кріс Андерсон: Це ще не все. Зараз ми тільки покажемо цю картинку... Можливо, це найстрашніше, що може статися з людиною після виступу. Це дійсно страшно.
So, this would be the Twitter search screen. So we're going to just type a couple of random words into Twitter. For example: "Evan Williams." "Evan Williams, give people more good ways to share information and follow your hunch at TED." "Currently listening to Evan Williams." "Currently listening to Evan Williams." "Evan Williams --" Oh. "Evan Williams is just dying on stage here at TED. Worst talk ever!" (Laughter)
Отже, це пошук по Твіттеру. Давайте введемо туди кілька випадкових слів. Наприклад: «Еван Вільямс». «... Давайте людям більше інформації і слідуйте за своїми інстинктами @ #TED.» «... Слухаю Евана Вільямса.» Ух. «... Еван Вільямс просто ганьбиться на сцені, тут, на TED. Найгірша доповідь!»
Evan Williams: Nice. Thanks.
Еван Вільямс: Мило, дякую.
CA: Just kidding.
К.А.: Жартую.
But, literally in the eight minutes he was talking, there are about fifty tweets that already came on the talk. So he'll see every aspect of the reaction: the fact that Barack Obama is the biggest Twitterer, the fact that it came out of TED. I don't think there's any other way of getting instant feedback that way.
Але, найцікавіше, що буквально за ті вісім хвилин доповіді було відправлено близько п'ятдесяти повідомлень. Так що він може побачити найрізноманітніші реакції: про те, що Барак Обама найпопулярніший користувач, про те, що воно так вийшло через TED... Я не думаю, що є будь-який інший спосіб отримувати відгуки в реальному часі.
You have build something very fascinating, and it looks like its best times are still ahead of it. So, thank you very much, Evan. EW: Thank you. CA: That was very interesting.
Ви зробили щось дуже захоплююче, і я думаю, що його кращі часи ще попереду. Щиро дякую, Еван! Було дуже цікаво.