You are the captain of the Mallory 7, an interstellar cargo transport. On your way to the New Lindley spaceport, you receive a distress call. There’s been an explosion on the Telic 12 and its passengers are running out of oxygen. As you set a course to intercept, you check the Telic 12′s manifest. It’s currently transporting 30 middle-aged individuals from some of Earth’s poorest districts to the labor center on New Lindley, where they'll be assigned jobs on the spaceport.
Ви капітан Маллорі 7 - міжзоряного вантажного транспорту. На шляху до космічного порту Нью-Ліндсі ви отримуєте сигнал тривоги. На Телік 12 стався вибух, і його пасажири швидко втрачають кисень. Коли ви встановлюєте курс на перехоплення, то переглядаєте бортовий журнал Телік 12. Наразі там перебуває 30 людей середнього віку, які направляються з одного з найбідніших районів Землі до центру праці Нью-Ліндсі. Там їм дадуть нову роботу в космічному порту.
But as you approach the Telic 12, you receive a second distress call. A luxury space cruiser called the Pareto has lost a thruster, sending them careening towards an asteroid belt. Without your help, the 20 college students headed for vacation aboard the Pareto are all doomed.
Однак коли ви підлітаєте до Телік 12, то отримуєте другий сигнал тривоги. Елітний космічний крейсер під назвою “Парето“втратив рушійний двигун, через що він летить до поясу астероїдів. Без вашої допомоги 20 студентів коледжу, які вирушили на канікули на борту “Парето“, приречені.
So with only enough time to save one ship, which one should you choose?
Отже, у вас достатньо часу, щоб врятувати лише один корабель, який з них виберете?
This dilemma is an example of a broader class of problems where a life-saving resource— such as a donated organ or vaccine— is scarce. There are many schools of thought on how to approach these problems, and one of the most influential is utilitarianism, an ethical view first systematically developed by Jeremy Bentham and John Stuart Mill. In this view, you should choose the action which promises the greatest sum of happiness. Though, how to define and measure happiness is a difficult question. For example, hedonists would suggest a happy life contains the most pleasure and the least pain. Others might say it’s the life where your desires are most fulfilled. However happiness is defined, most would agree that saving 30 lives has the potential to generate more happiness than saving 20.
Ця дилема є прикладом ширшого спектру проблем, коли життєво необхідний ресурс - донорський орган чи вакцина - є вкрай обмеженим. Чимало людей намагались знайти підхід до цієї проблеми, і однією з провідних є концепція утилітаризму, етичного погляду систематично розробленого Джеремі Бентнамом та Джоном Стюартом Міллем. Це вчення говорить, що вам варто вибрати те, що в майбутньому зробить вас щасливим. Хоча зрозуміти, як визначити та виміряти цю міру щастя складно. Наприклад, гедоністи сказали б, що щасливе життя дає якомога більше задоволення і якнайменше болю. Інші можуть сказати, що таким є життя, де твої бажання здійснюються сповна. Яким би не було визначення щастя, більшість погодилися б, що спасіння 30-ти життів замість 20-ти створить більше потенціалу для щастя.
But is it enough to consider how many lives would be saved? Or should you also consider how many life years would be? Assuming a life expectancy of 80, saving the lives of the students, with an average age of 20, saves 1,200 life years, while saving the workers, with an average age of 45, saves 1,050. All things being equal, a longer life should promise a greater sum of happiness than a shorter one. So perhaps saving the smaller ship actually has the potential to generate the most happiness.
Та чи достатньо лише підрахунків врятованих життів? Чи варто також враховувати тривалість життя? Припускаючи, що середня тривалість життя - 80 років, порятунок життя студентів, середній вік яких - 20 років, врятує 1200 років життя, в той час як врятувавши робітників, яким по 45, ви врятуєте 1050. За рівних умов довше життя має обіцяти більшу кількість щастя, аніж коротше. Тож порятунок меншого судна, власне, може принести найбільше щастя.
If all these calculations feel a bit cold, you may want to consider a different approach. The philosopher Derek Parfit argues we should give priority to the worse off, since benefits to those groups matter more than equivalent benefits to the well-off. In this view, it’s more urgent to help those whose basic needs aren’t met even if they’re harder to help than those who are flourishing. But often, determining which group is truly worse off can get complicated fast. In our case, Earth is still beset by drastic inequalities in wealth and opportunity. And those able to afford a vacation on New Lindley and transport on a luxury cruiser are no doubt among the most well-off people on the planet. The workers, by contrast, are among the most disadvantaged, traveling away from home for months at a time to perform service work. With fewer resources and opportunities, it’s likely they’ve experienced more hardship in their lives than the vacationers, so maybe they’re more deserving of rescue? On the other hand, the students have experienced less life overall— so perhaps they’re worse off?
Якщо всі ці розрахунки видаються холоднокровними, можемо підібрати інший підхід. Філософ Дерек Парфіт доводить - ми маємо ставити в пріоритет знедолених, оскільки блага для цих груп мають більше значення, ніж еквівалентні блага для заможних. На його думку, важливішим є допомога тим, чиї основні потреби не задоволені, навіть якщо їм важче допомогти, ніж тим, хто процвітає. Однак часто дуже важко визначити кому справді тяжко. В нашому випадку Земля все ще страждає від значної нерівності в добробуті та можливостях. Ті, хто можуть собі дозволити канікули на Нью Ліндлі та подорожувати на розкішному кораблі, без сумніву є найбільш забезпеченими людьми на планеті. Працівники, навпаки, знаходяться серед людей непривілейованого стану, які їдуть з дому на місяці, для виконання технічних робіт. З обмеженою кількістю ресурсів та можливостей, скоріш за все, у них буде досить тяжке життя, ніж у тих, хто відпочиває. Тому, можливо, вони більше заслуговують на допомогу? З іншого боку, студенти за все життя отримали менше досвіду - тому, можливо, їм важче?
Or maybe none of these variables should influence our decision. The philosopher John Taurek famously argued that in these types of cases, the numbers don’t count. Each person is deserving of equal concern and respect, so the best way to decide which passengers to save is to flip a coin. While this might seem arbitrary at first, this approach treats all parties equally, giving each individual an equal chance of being rescued. Could any passenger argue that they're being treated unfairly by a coin flip? It’s tough to say. But how they— and you— feel about the result may be another dilemma altogether.
Чи, мабуть, жодна з цих змінних не має впливати на наше рішення. Філософ Джон Таурек стверджував, що в таких випадках числа не враховуються. Кожна людина однаково заслуговує на переживання та повагу, тому найкращий шлях вирішити, яких пасажирів рятувати - підкинути монету. Хоча на перший погляд, це виглядає свавіллям, але даний варіант враховує всі сторони однаково, дає кожній людині рівні шанси на порятунок. Чи можуть пасажири вважати нечесним рішення підкинутої монети? Важко відповісти. Але як вони й ви ставитесь до результату - це вже інша дилема.