An article in the Yale Alumni Magazine told the story of Clyde Murphy, a black man who was a member of the Class of 1970. Clyde was a success story. After Yale and a law degree from Columbia, Clyde spent the next 30 years as one of America's top civil rights lawyers. He was also a great husband and father. But despite his success, personally and professionally, Clyde's story had a sad ending.
Журнал випускників Єльського університету опублікував статтю, в якій розповідається про історію Клайда Мерфі, афроамериканця, випускника 1970-го року. Історія Клайда - це історія успіху. Після Єлю він отримав диплом юриста в Колумбійському університеті і протягом наступних 30-ти років був одним з найпрестижніших адвокатів з цивільних прав в Америці. Він також був чудовим чоловіком і батьком. Проте, незважаючи на його успіх в особистому житті та професійній сфері, історія Клайда має сумний кінець.
In 2010, at the age of 62, Clyde died from a blood clot in his lung. Clyde's experience was not unique. Many of his black classmates from Yale also died young. In fact, the magazine article indicated that 41 years after graduation from Yale, the black members of the Class of 1970 had a death rate that was three times higher than that of the average class member. It's stunning.
В 2010- му, у віці 62 років, Клайд помер від тромбу в легенях. Історія Клайда не єдина в своєму роді. Багато хто з його афроамериканських одногрупників по Єлю також померли молодими. В статті зазначалося, що через 41 рік після закінчення Єлю в афроамериканців 1970-го року випуску рівень смертності втричі вищий, ніж середній показник серед випускників цього року. Це вражаючий факт.
America has recently awakened to a steady drumbeat of unarmed black men being shot by the police. What is even a bigger story is that every seven minutes, a black person dies prematurely in the United States. That is over 200 black people die every single day who would not die if the health of blacks and whites were equal.
Останнім часом в Америці побільшало випадків, коли поліція вбиває неозброєних афроамериканців. Більше того, кожні 7 хвилин в США передчасно помирає афроамериканець. Тобто, більше 200 афроамериканців помирає кожного дня. Цього б не сталося, якби здоров'я білих і афроамериканців було рівноцінним.
For the last 25 years, I have been on a mission to understand why does race matter so profoundly for health. When I started my career, many believed that it was simply about racial differences in income and education. I discovered that while economic status matters for health, there is more to the story. So for example, if we look at life expectancy at age 25, at age 25 there's a five-year gap between blacks and whites. And the gap by education for both whites and blacks is even larger than the racial gap. At the same time, at every level of education, whites live longer than blacks. So whites who are high school dropouts live 3.4 years longer than their black counterparts, and the gap is even larger among college graduates. Most surprising of all, whites who have graduated from high school live longer than blacks with a college degree or more education.
Протягом останніх 25 років моє завдання полягало в тому, щоб зрозуміти, чому расова приналежність так багато значить для здоров'я. Коли я розпочав свою кар'єру, багато хто вважав, що проблема полягає просто в розбіжностях між расами щодо рівня доходів та освіти. Я дізнався, що потрібно враховувати не тільки економічний статус, але й інші фактори. Наприклад, якщо ми подивимось на тривалість життя в 25 років, між білими та афроамериканцями, є різниця в 5 років, А різниця за рівнем освіти як для білих, так і для афроамериканців, є навіть більшою, ніж расові відмінності. В той самий час на кожному з рівнів освіти, білі живуь довше, ніж афроамериканці. Отже, білі, які не закінчили старшу школу, живуть на 3,4 роки довше, ніж їхні чорношкірі ровесники, і така різниця ще більша серед випускників коледжів. Найдивнішим є те, що білі, які таки закінчили старшу школу, живуть навіть довше, ніж афроамериканці, які закінчили коледж або мають вищу освіту.
So why does race matter so profoundly for health? What else is it beyond education and income that might matter?
Чому ж расова приналежність така важлива для здоров'я? Що ще крім освіти та доходів має значення?
In the early 1990s, I was asked to review a new book on the health of black America. I was struck that almost every single one of its 25 chapters said that racism was a factor that was hurting the health of blacks. All of these researchers were stating that racism was a factor adversely impacting blacks, but they provided no evidence. For me, that was not good enough.
На початку 1990-х мене попросили стати рецензентом нової книги про здоров'я афроамериканців в Америці. Я був здивований, що майже в кожному з 25 розділів було сказано, що расизм був фактором, що шкодив здоров'ю афроамериканців. Всі ці дослідники стверджували, що расизм шкідливо впливав на афроамериканців, але вони не мали жодних доказів. Як на мене, цього було недостатньо.
A few months later, I was speaking at a conference in Washington, DC, and I said that one of the priorities for research was to document the ways in which racism affected health. A white gentleman stood in the audience and said that while he agreed with me that racism was important, we could never measure racism. "We measure self-esteem," I said. "There's no reason why we can't measure racism if we put our minds to it."
Кілька місяців потому я виступав на конференції у Вашингтоні, і я сказав, що однією з основних цілей дослідження є задокументувати, як саме расизм впливав на здоров'я. Один білий джентльмен піднявся і сказав, що хоча він і погоджується зі мною щодо важливості расизму, ми не зможемо його виміряти. "Ми ж вимірюємо самооцінку," - сказав я. "Немає жодної причини, яка б завадила нам виміряти расизм, якщо докласти зусиль".
And so I put my mind to it and developed three scales. The first one captured major experiences of discrimination, like being unfairly fired or being unfairly stopped by the police. But discrimination also occurs in more minor and subtle experiences, and so my second scale, called the Everyday Discrimination Scale, captures nine items that captures experiences like you're treated with less courtesy than others, you receive poorer service than others in restaurants or stores, or people act as if they're afraid of you. This scale captures ways in which the dignity and the respect of people who society does not value is chipped away on a daily basis.
Отож я доклав зусиль і розробив три шкали. Перша охоплює основні прояви дискримінаці, такі як несправедливе звільнення з роботи або коли вас без причини зупиняє поліція. Проте дискримінація також трапляється і в менш гострих проявах, і моя друга шкала, яка називається шкала щоденної дискримінації, охоплює 9 пунктів, що відповідають за ситуації, коли до вас ставляться менш люб'язно, ніж до інших, коли вас обслуговують гірше, ніж інших в ресторанах або магазинах, чи коли хтось вдає, наче вас боїться. Ця шкала охоплює дії, через які гідність і повага людей, що не цінуються суспільством, поступово знищуються кожного дня.
Research has found that higher levels of discrimination are associated with an elevated risk of a broad range of diseases from blood pressure to abdominal obesity to breast cancer to heart disease and even premature mortality. Strikingly, some of the effects are observed at a very young age. For example, a study of black teens found that those who reported higher levels of discrimination as teenagers had higher levels of stress hormones, of blood pressure and of weight at age 20. However, the stress of discrimination is only one aspect.
Дослідження виявило, що вищі рівні дискримінації пов'язані з вищим ризиком розвитку різних захворювань, починаючи з підвищення тиску, і закінчуючи абдомінальним ожирінням, раком грудей та серцевими хворобами, і навіть передчасною смертністю. На диво, деякі з наслідків спостерігаються в дуже ранньому віці. Наприклад, спостереження за афроамериканськими підлітками виявило, що ті, хто піддавалися великим проявам дискримінації в підлітковому віці, мали вищі показники гормонів стресу, тиску і ваги в 20 років. Однак, стрес, спричинений дискримінацією, є лише одним аспектом проблеми.
Discrimination and racism also matters in other profound ways for health. For example, there's discrimination in medical care. In 1999, the National Academy of Medicine asked me to serve on a committee that found, concluded based on the scientific evidence, that blacks and other minorities receive poorer quality care than whites. This was true for all kinds of medical treatment, from the most simple to the most technologically sophisticated. One explanation for this pattern was a phenomenon that's called "implicit bias" or "unconscious discrimination." Research for decades by social psychologists indicates that if you hold a negative stereotype about a group in your subconscious mind and you meet someone from that group, you will discriminate against that person. You will treat them differently. It's an unconscious process. It's an automatic process. It is a subtle process, but it's normal and it occurs even among the most well-intentioned individuals.
Дискримінація та расизм глибоко впливають на здоров'я іншими способами. До прикладу, існує дискримінація в системі охорони здоров'я. В 1999-му році Національна Медична Академія США запросила мене стати членом комітету, який, опираючись на наукові докази, дійшов до висновку, що афроамериканці та інші меншини обслуговуються гірше, ніж білі. Це тверження стосувалося всіх видів лікування, від найпростішого до найбільш технологічно складного. Поясненням такому явищу був феномен, який називається "приховане упередження" або "мимовільна дискримінація". Довготривале дослідження, яке проводили соціальні психологи, виявило, що якщо у вас негативний стереотип щодо певної групи людей у підсвідомості і ви зустрічаєте когось з такої групи, ви будете дискримінувати цю людину. Ви ставитиметесь до неї по-іншому. Це несвідомий процес. Це автоматичний процес. Це витончений процес, але це нормально, і трапляється навіть серед людей з найкращими намірами.
But the deeper that I delved into the health impact of racism, the more insidious the effects became. There is institutional discrimination, which refers to discrimination that exists in the processes of social institutions. Residential segregation by race, which has led to blacks and whites living in very different neighborhood contexts, is a classic example of institutional racism. One of America's best-kept secrets is how residential segregation is the secret source that creates racial inequality in the United States. In America, where you live determines your access to opportunities in education, in employment, in housing and even in access to medical care. One study of the 171 largest cities in the United States concluded that there is not even one city where whites live under equal conditions to blacks, and that the worst urban contexts in which whites reside is considerably better than the average context of black communities. Another study found that if you could eliminate statistically residential segregation, you would completely erase black-white differences in income, education and unemployment, and reduce black-white differences in single motherhood by two thirds, all of that driven by segregation. I have also learned how the negative stereotypes and images of blacks in our culture literally create and sustain both institutional and individual discrimination.
Чим глибше я занурювався в досліження впливу расизму на здоров'я, тим підступнішим виявлявся його вплив. Існує інституційна дискримінація, яка стосується дискримінації в соціальних інститутах. Існує житлова сегрегація за расовою приналежністю, яка призвела до того, що афроамериканці та білі живуть в дуже різних районах, і яка є класичним прикладом інституційного расизму. Одним з секретів Америки, який найбільше охороняється, є те, як житлова сегрегація стала секретним способом створення расової нерівності в США. В Америці місце, де ви живете, визначає наявність таких можливостей як освіта та працевлаштування, забезпеченість житлом та навіть доступ до медичної допомоги. Дослідження 171 найбільших міст в США стверджує, що немає жодного міста, де білі б жили в рівних умовах з афроамериканцями, і де б найгірші умови проживання білих людей були значно кращими, ніж умови проживання типових афроамериканських спільнот. Інше дослідження виявило, що якби ми могли статистично ліквідувати житлову сегрегацію, ми б повністю позбулися різниці між расами в доходах, освіті та неповній зайнятості, і зменшили б різницю в кількості матерів-одиначок на дві третини, і все це спричинене сегрегацією. Я також дізнався, як негативні стереотипи та загальний образ афроамериканців в нашій культурі буквально створює та забезпечує як інституційну, так і індивідуальну дискримінацію.
A group of researchers have put together a database that contains the books, magazines and articles that an average college-educated American would read over their lifetime. It allows us to look within this database and see how Americans have seen words paired together as they grow up in their society. So when the word "black" appears in American culture, what co-occurs with it? "Poor," "violent," "religious," "lazy," "cheerful," "dangerous." When "white" occurs, the frequently co-occurring words are "wealthy," "progressive," "conventional," "stubborn," "successful," "educated." So when a police officer overreacts when he sees an unarmed black male and perceives him to be violent and dangerous, we are not necessarily dealing with an inherently bad cop. We may be simply viewing a normal American who is reflecting what he has been exposed to as a result of being raised in this society.
Група дослідників об'єднала бази даних, які містять книги, журнали та статті, які прочитав би протягом життя звичайний американець з вищою освітою. Це дозволяє заглянути в ці бази даних і дізнатися, які комбінації слів сприймали американці протягом свого розвитку в суспільстві. Коли слово "афроамериканець" з'являється в американській культурі, що іде поруч з ним? "Бідний", "жорстокий", "релігійний", "лінивий", "життєрадісний", "небезпечний". Зі словом "білий" найчастіше вживаються такі слова: "багатий", "передовий", "ввічливий", "наполегливий", "успішний", "освічений". Отже, якщо полісмен занадто гостро реагує, коли бачить неозброєного афроамериканця і сприймає його як жорстокого та небезпечного, ми необов'язково маємо справу з поганим поліцейським. Ми просто спостерігаємо за звичайним американцем, який відображає те, до чого його привчили в результаті виховання в цьому суспільстві.
From my own experience, I believe that your race does not have to be a determinant of your destiny. I migrated to the United States from the Caribbean island of Saint Lucia in the late 1970s in pursuit of higher education, and in the last 40 years, I have done well. I have had a supportive family, I have worked hard, I have done well. But it took more for me to be successful. I received a minority fellowship from the University of Michigan. Yes. I am an affirmative action baby. Without affirmative action, I would not be here.
З мого власного досвіду, я вірю, що чиясь расова приналежність не має визначати долю. Я мігрував до США з Сент-Люсії на Карибських островах вкінці 1970-х, бажаючи здобути вищу освіту, і протягом останніх 40 років в мене було хороше життя. В мене була любляча сім'я, я важко працював, в мене було хороше життя. Проте, щоб стати успішним, було потрібно більше. Я отримував допомогу як представник меншин від Мічиганського університету. Так, я дитя політики рівних можливостей. Без політики рівних можливостей мене б тут не було.
But in the last 40 years, black America has been less successful than I have. In 1978, black households in the United States earned 59 cents for every dollar of income whites earned. In 2015, black families still earn 59 cents for every dollar of income that white families receive, and the racial gaps in wealth are even more stunning. For every dollar of wealth that whites have, black families have six pennies and Latinos have seven pennies.
Проте, протягом минулих 40 років афроамериканцям в Америці щастило менше, ніж мені. У 1978 році кожне афроамериканське господарство в США отримувало тільки 59 центів за кожен долар, який вони заробили. У 2015 афроамериканські сім'ї все ще заробляли 59 центів на кожен долар доходу, який отримували білі сім'ї, і расова різниця в багатстві є ще більш вражаючою. За кожен долар багатсва, яким володіють білі, 6 пенні має афроамериканська сім'я, та 7 - латиноамериканська.
The fact is, racism is producing a truly rigged system that is systematically disadvantaging some racial groups in the United States. To paraphrase Plato, there is nothing so unfair as the equal treatment of unequal people. And that's why I am committed to working to dismantle racism.
Справа в тому, що расизм створює систему фальсифікації, яка методично перешкоджає деяким расовим групам в США. Як говорив Платон, немає нічого настільки ж несправедливого, як однакове ставлення до різних людей. Ось чому я працюю над тим, щоб позбутися расизму.
I deeply appreciate the fact that I am standing on the shoulders of those who have sacrificed even their lives to open the doors that I have walked through. I want to ensure that those doors remain open and that everyone can walk through those doors. Robert Kennedy said, "Each time a man" -- or woman, I would add -- "stands up for an ideal or acts to improve the lot of others or strikes out against injustice, he sends forth a tiny ripple of hope, and those ripples can build a current that can sweep down the mightiest walls of oppression and resistance."
Я глибоко ціную той факт, що я опираюсь на плечі людей, що пожертвували навіть своїми життями, щоб відчинити двері, через які пройшов я. Я хочу впевнитися, що ці двері залишаться відчиненими, і що кожен зможе ними скористатися. Робер Кеннеді казав: "Кожного разу, коли чоловік"-- або жінка, додав би я -- "відстоює свій ідеал або робить щось, щоб покращити долю інших, або бореться проти несправедливості, він посилає крихітні промені надії, і ці промені можуть об'єднатися в стрімку течію, яка зруйнує найміцніші стіни гноблення та опору."
I am optimistic today because all across America, I have seen ripples of hope. The Boston Medical Center has added lawyers to the medical team so that physicians can improve the health of their patients because the lawyers are addressing the nonmedical needs their patients have. Loma Linda University has built a gateway college in nearby San Bernardino so that in addition to delivering medical care, they can provide job skills and job training to a predominantly minority, low-income community members so that they will have the skills they need to get a decent job. In Chapel Hill, North Carolina, the Abecedarian Project has figured out how to ensure that they have lowered the risks for heart disease for blacks in their mid-30s by providing high-quality day care from birth to age five. In after-school centers across the United States, Wintley Phipps and the US Dream Academy is breaking the cycle of incarceration by providing high-quality academic enrichment and mentoring to the children of prisoners and children who have fallen behind in school. In Huntsville, Alabama, Oakwood University, a historically black institution, is showing how we can improve the health of black adults by including a health evaluation as a part of freshman orientation and giving those students the tools they need to make healthy choices and providing them annually a health transcript so they can monitor their progress. And in Atlanta, Georgia, Purpose Built Communities has dismantled the negative effects of segregation by transforming a crime-ridden, drug-infested public housing project into an oasis of mixed-income housing, of academic performance, of great community wellness and of full employment. And finally, there is the Devine solution. Professor Patricia Devine of the University of Wisconsin has shown us how we can attack our hidden biases head on and effectively reduce them. Each one of us can be a ripple of hope.
Я оптиміст, тому що по всій Америці я бачив промені надії. Бостонський Медичний Центр залучив юристів до своєї медичної команди, щоб лікарі могли покращити здоров'я пацієнтів, тому що юристи звертають увагу на немедичні проблеми пацієнтів. Університет Лома Лінда збудував коледж поблизу містечка Сан-Бернардіно, щоб крім надання медичної допомоги, вони також могли забезпечити здобуття професійних навичок та навчання перед роботою для найчисельнішої меншини та членів общини з низьким доходом. Таким чином ці люди матимуть навички, необхідні для отримання хорошої роботи. В місті Чапел Гілл, Північна Кароліна, в межах Елементарного Проекту було виявлено, як саме забезпечити зниження ризику серцево-судинних захворювань в афроамериканців у віці 30 років за умови надання високоякісного медичного догляду від народження до 5 років. На групах продовженого дня по всій території США Уінтлі Фіппс та Академія Мрій США розривають порочне коло ув'язнень, забезпечуючи високоякісний академічний розвиток та наставництво дітям в'язнів і тим, хто відстає в школі. В Гантсвілі, Алабама, Університет Оуквуд, заклад для афроамериканців, доводить, що ми можемо покращити здоров'я дорослих афроамериканців включаючи оцінку здоров'я в процес координування новачків і надаючи цим студентам необхідні інструменти, щоб вони зробили здоровий вибір, та забезпечуючи їм щорічний звіт про стан здоров'я, що дозволяє моніторити власний прогрес. В Атланті, Джорджія, організація Спеціалізовані Спільноти позбулася негативних наслідків сегрегації перетворивши злочинний, залежний від наркотиків проект поселення на оазис господарств зі змішаним доходом, високою академічною успішністю, великим рівнем добробуту спільноти і повним працевлаштуванням. І, нарешті, є рішення Дівайн. Професор Патриція Дівайн з Університету Вісконсин, показала, як ми можемо атакувати наші приховані упередження та навіть позбутися їх. Кожен з нас може бути променем надії.
This work will not always be easy, but former Supreme Court Justice Thurgood Marshall has told us, "We must dissent. We must dissent from the indifference. We must dissent from the apathy. We must dissent from the hatred and from the mistrust. We must dissent because America can do better, because America has no choice but to do better."
Ця справа не завжди буде легкою, але колишній суддя Верховного Суду Тургуд Маршалл сказав нам: "Ми мусимо змінитися. Ми мусимо забути про байдужість. Ми мусимо забути про апатію. Ми мусимо забути про ненависть та недовіру. Ми мусимо забути, бо Америка може бути кращою, бо Америка не має вибору, окрім як стати кращою.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)