I had a fire nine days ago. My archive: 175 films, my 16-millimeter negative, all my books, my dad's books, my photographs. I'd collected -- I was a collector, major, big-time. It's gone. I just looked at it, and I didn't know what to do. I mean, this was -- was I my things? I always live in the present -- I love the present.
Дев'ять днів тому сталася пожежа Мій архів: 175 фільмів, моя 16-міліметрова плівка, всі мої книжки, книжки мого батька, які я збирав... Я був колекціонером, видатним, відомим -- тепер цього немає. Я просто дивився на це, і не знав, що робити. Я маю наувазі, це було наче: чи я - це мої речі? Я завжди живу теперішнім... Я люблю теперішнє.
I cherish the future. And I was taught some strange thing as a kid, like, you've got to make something good out of something bad. You've got to make something good out of something bad. This was bad! Man, I was -- I cough. I was sick. That's my camera lens. The first one -- the one I shot my Bob Dylan film with 35 years ago. That's my feature film. "King, Murray" won Cannes Film Festival 1970 -- the only print I had. That's my papers.
Я піклуюся про майбутнє. Й в дитинстві мене навчали однієї дивної речі, на зразок: ти маєш винести щось добре з поганого. Ти маєш винести щось добре з поганого. А це було погане! О, я був... Я кашляв. Я захворів. Це об'єктив моєї камери. Першої..., тієї, якою я зняв фільм з Бобом Діланом 35 років тому. Це мій документальний фільм "Король,Мюррей" переможець Канського кінофестивалю 1970 року... я мав лише один примірник. Це мої папери.
That was in minutes -- 20 minutes. Epiphany hit me. Something hit me. "You've got to make something good out of something bad," I started to say to my friends, neighbors, my sister. By the way, that's "Sputnik." I ran it last year. "Sputnik" was downtown, the negative. It wasn't touched. These are some pieces of things I used in my Sputnik feature film, which opens in New York in two weeks downtown. I called my sister. I called my neighbors. I said, "Come dig." That's me at my desk. That was a desk took 40-some years to build. You know -- all the stuff. That's my daughter, Jean. She came. She's a nurse in San Francisco.
Все сталося за хвилини... за 20 хвилин. Одкровення осянуло мене. Щось осяйнуло мене. "Ти маєш винести щось добре з поганого", - почав казати я моїм друзям, сусідам, моїй сестрі. Доречі, це "Супутник", я працював над ним минулого року. "Супутник" був незавершеним, плівкою. Його не торкалися. Ось там залишки речей, які я використав у моєму документальному фільмі "Супутник". Його прем'єра відбудеться у Нью-Йорку за два тижні, прем'єра незавершеного фільму... Я подзвонив сестрі. Подзвонив сусідям. Я сказав: "Приходьте копати" Це я за своїм столом. Цей стіл створювався понад сорок років. Знаєте, всі ці речі... Це моя донька, Джин Вона приїхала. Донька працює медсестрою у Сан Франциско.
"Dig it up," I said. "Pieces. I want pieces. Bits and pieces." I came up with this idea: a life of bits and pieces, which I'm just starting to work on -- my next project. That's my sister. She took care of pictures, because I was a big collector of snapshot photography that I believed said a lot. And those are some of the pictures that -- something was good about the burnt pictures. I didn't know. I looked at that -- I said, "Wow, is that better than the --" That's my proposal on Jimmy Doolittle. I made that movie for television. It's the only copy I had. Pieces of it. Idea about women.
"Розкопуй", - сказав я. "Уламки. Мені потрібні уламки. Залишки та уламки." І тут в мене народилась ідея: житття з залишків та уламків. Якраз починаю працювати над цим - це мій новий проект. Це моя сестра. Вона зайнялась фотографіями, бо я знаний колекціонер моментальної фотографії, думаю, про це я вже багато казав . А це фотографії, які... щось було гарне в обгорілих фотографіях. Я не знав. Я подивився на це... і сказав: "О! хіба ж це не краще за..." Моя інтерпритація Джиммі Дулітла. Знімав цей фільм для телебачення. Це єдина копія, що в мене була... її залишки. Ідея відносно жінок.
So I started to say, "Hey, man, you are too much! You could cry about this." I really didn't. I just instead said, "I'm going to make something out of it, and maybe next year ... " And I appreciate this moment to come up on this stage with so many people who've already given me so much solace, and just say to TEDsters: I'm proud of me. That I take something bad, I turn it, and I'm going to make something good out of this, all these pieces. That's Arthur Leipzig's original photograph I loved. I was a big record collector -- the records didn't make it. Boy, I tell you, film burns. Film burns. I mean, this was 16-millimeter safety film. The negatives are gone.
І так я сказав: "Ей, чоловіче! це занадто! Міг би й поплакати за цим всим." Чого я насправді не зробив. Натомість, я лише сказав: "Збираюся винести щось з цього, і можливо наступного року..." Й я ціную цю мить - стояти на цій сцені перед стількома людьми, котрі вже подарували мені так багато втіхи, і просто сказати TED-івцям: "Я пишаюсь собою. Бо я взяв щось погане, Я перевернув його, і збираюсь винести з нього щось добре, всі ці уламки. Це оригінал фотографії Артура Лейпцига. Я любив її. Я був великим колекціонером музичних записів... записи не пережили цього. О, я вам кажу, фільми горять, фільми горять. Маю наувазі, це була запасна 16-мілліметрова плівка. Негативи знищені.
That's my father's letter to me, telling me to marry the woman I first married when I was 20. That's my daughter and me. She's still there. She's there this morning, actually. That's my house. My family's living in the Hilton Hotel in Scotts Valley. That's my wife, Heidi, who didn't take it as well as I did. My children, Davey and Henry. My son, Davey, in the hotel two nights ago.
Це лист від мого батька, в якому він радить одружитися з жінкою, з якою я був одружений вперше, мені було 20 Це ми з донькою. Вона й досі там. Власне вона там і цього ранку. Це мій будинок. Моя родина живе у готелі Хілтон у Скотс Веллі Це моя дружина, Хейді, вона сприйняла все не так добре як я. Мої діти, Дейві та Генрі. мій син Дейві, два дні тому у готелі.
So, my message to you folks, from my three minutes, is that I appreciate the chance to share this with you. I will be back. I love being at TED. I came to live it, and I am living it. That's my view from my window outside of Santa Cruz, in Bonny Doon, just 35 miles from here. Thank you everybody.
Так ось, друзі, підсумок з цих трьох хвилин буде таким: я ціную можливість поділитися з вами. Я повернусь. Люблю бувати у TED. Я прийшов жити цим, і я ним живу. Це вигляд з мого вікна на Санта Круз, в Бонні Дун, лише 35 миль звідси. Всім дякую.
(Applause)
(Апплодисменти)