My work is about the behaviors that we all engage in unconsciously, on a collective level. And what I mean by that, it's the behaviors that we're in denial about, and the ones that operate below the surface of our daily awareness. And as individuals, we all do these things, all the time, everyday. It's like when you're mean to your wife because you're mad at somebody else. Or when you drink a little too much at a party, just out of anxiety. Or when you overeat because your feelings are hurt, or whatever. And when we do these kind of things, when 300 million people do unconscious behaviors, then it can add up to a catastrophic consequence that nobody wants, and no one intended. And that's what I look at with my photographic work.
Мої роботи присвячені тому, як несвідомо ми вчиняємо дії, закладені на колективному рівні. Я маю на увазі ті дії, котрі ми відмовляємося визнавати, і в яких ми не звітуємо перед собою в повсякденному житті. Як особистості, ми все ж робимо подібні речі - весь час, кожного дня. Наприклад, коли ви гніваєтесь на свою дружину тому, що вас розлютив хтось інший. Або на вечірці ви занадто багато п'єте від хвилювання. Або ж занадто багато їсте від переживань. Таких ситуацій безліч. І, коли ми так себе поводимо, коли одночасно 300 мільйонів людей однаково несвідомо щось роблять, це може привести нас до катастрофічних наслідків, до яких насправді ніхто не прагнув і яких ніхто не бажав. І це саме той момент, на який я звертаю увагу своїми фотовитворами.
This is an image I just recently completed, that is -- when you stand back at a distance, it looks like some kind of neo-Gothic, cartoon image of a factory spewing out pollution. And as you get a little bit closer, it starts looking like lots of pipes, like maybe a chemical plant, or a refinery, or maybe a hellish freeway interchange. And as you get all the way up close, you realize that it's actually made of lots and lots of plastic cups. And in fact, this is one million plastic cups, which is the number of plastic cups that are used on airline flights in the United States every six hours. We use four million cups a day on airline flights, and virtually none of them are reused or recycled. They just don't do that in that industry.
Цю роботу я завершив не так давно, і, якщо ви поглянете на неї зі значної відстані, вона буде виглядати як неоготичне, мультиплікаційне зображення заводу, що викидає відходи. І по мірі того, як ви будете до нього наближатись, це зображення буде ставати схожим на багаточисельні труби, наче хімічний завод чи нафтоперероблюючий завод, або ж на шалений перетин автострад. І от, коли ви наближаєтесь зовсім близько, ви розумієте, що все це було зроблено із величезної кількості пластикових стаканчиків. По суті, ця робота - це 1 мільйон пластикових стаканчиків, що дорівнює кількості використаних стаканчиків на рейсах авіакомпаній США кожні шість годин. Ми використовуємо чотири мільйони стаканчиків в день на авіарейсах, і, фактично, жоден із них повторно не використовується і не переробляється, бо ніхто не займається таким у цьому напрямі.
Now, that number is dwarfed by the number of paper cups we use every day, and that is 40 million cups a day for hot beverages, most of which is coffee. I couldn't fit 40 million cups on a canvas, but I was able to put 410,000. That's what 410,000 cups looks like. That's 15 minutes of our cup consumption. And if you could actually stack up that many cups in real life, that's the size it would be. And there's an hour's worth of our cups. And there's a day's worth of our cups. You can still see the little people way down there. That's as high as a 42-story building, and I put the Statue of Liberty in there as a scale reference.
Отож, це число стає зовсім малим у порівнянні з кількістю паперових стаканчиків, яку ми використовуємо щоденно, і це 40 мільйонів стаканчиків в день на гарячі напої, в основному на каву. Я не зміг вмістити 40 мільйонів стаканчиків на холст, але я зумів помістити 410 000 стаканчиків. Ось як це виглядає. Це всього-навсього за 15 хвилин їх використання. Якби в реальному житті їх можна було так скласти, це б вийшла фігура ось такої величини. А ось - за годину використання стаканчиків. А ось - за день. Ви все ще можете роздивитись маленькі фігури людей внизу. Висота цієї картини може зрівнятись с 42-поверховим будинком, і я, для порівняння, помістив сюди Статую Свободи.
Speaking of justice, there's another phenomenon going on in our culture that I find deeply troubling, and that is that America, right now, has the largest percentage of its population in prison of any country on Earth. One out of four people, one out of four humans in prison are Americans, imprisoned in our country. And I wanted to show the number. The number is 2.3 million Americans were incarcerated in 2005. And that's gone up since then, but we don't have the numbers yet. So, I wanted to show 2.3 million prison uniforms, and in the actual print of this piece, each uniform is the size of a nickel on its edge. They're tiny. They're barely visible as a piece of material, and to show 2.3 million of them required a canvas that was larger than any printer in the world would print. And so I had to divide it up into multiple panels that are 10 feet tall by 25 feet wide. This is that piece installed in a gallery in New York -- those are my parents looking at the piece. (Laughter) Every time I look at this piece, I always wonder if my mom's whispering to my dad, "He finally folded his laundry." (Laughter)
Чесно кажучи, в нашій культурі відбувається ще один феномен, який я бачу дуже проблемним. Це те, що на даний момент Америка має найбільшу кількість ув'язнених, більше, ніж будь-яка інша країна в світі. Кожен 4-ий ув'язнений у світі є американцем, що перебуває у в'язниці нашої країни. І я хотів зобразити це число. Це число - 2,3 мільйони американців, позбавлених свободи в 2005 році. І з тих пір число це тільки виросло, але ми ще не знаємо, наскільки. Тому я і вирішив зобразити 2,3 мільйона форм у в'язниці, і в оригінальному друкові цієї картини, кожна форма, розміром з ребро монети в 5 центів. Вони зовсім маленькі, ледь схожі на шматок матерії, і, щоб зобразити 2,3 мільйона таких, знадобиться полотно настільки велике, що жоден принтер на планеті не зміг би надрукувати. Тому мені довелось розділити їх на багато панелей три метри заввишки і 7,6 метрів завширшки. Цю картину встановлено в Нью-Йоркській галереї; а це картину розглядають мої батьки. (Сміх) Кожного разу, коли я на неї дивлюсь, я завжди думаю про те, чи прошепотіла моя мама татові: "Нарешті він склав свою білизну". (Сміх)
I want to show you some pieces now that are about addiction. And this particular one is about cigarette addiction. I wanted to make a piece that shows the actual number of Americans who die from cigarette smoking. More than 400,000 people die in the United States every year from smoking cigarettes. And so, this piece is made up of lots and lots of boxes of cigarettes. And, as you slowly step back, you see that it's a painting by Van Gogh, called "Skull with Cigarette." It's a strange thing to think about, that on 9/11, when that tragedy happened, 3,000 Americans died. And do you remember the response? It reverberated around the world, and will continue to reverberate through time. It will be something that we talk about in 100 years. And yet on that same day, 1,100 Americans died from smoking. And the day after that, another 1,100 Americans died from smoking. And every single day since then, 1,100 Americans have died. And today, 1,100 Americans are dying from cigarette smoking. And we aren't talking about it -- we dismiss it. The tobacco lobby, it's too strong. We just dismiss it out of our consciousness. And knowing what we know about the destructive power of cigarettes, we continue to allow our children, our sons and daughters, to be in the presence of the influences that start them smoking. And this is what the next piece is about.
А зараз я хочу продемонструвати вам декілька картин про залежності. Дана робота - про залежність від цигарок. Я хотів створити картину, яка відображає кількість американців, що вмирають від паління цигарок. Щорічно більш, ніж 400 000 людей лише в Сполучених Штатах вмирає від паління цигарок. Саме тому ця робота створена із великої кількості пачок цигарок. І, якщо ви повільно відійдете від картини, ви зрозумієте, що насправді це картина Ван Гога "Череп із Цигаркою" Дивіться, якщо добряче подумати, 11 вересня коли відбулась трагедія, загинуло 3000 американців, пам'ятаєте реакцію на цю подію? Це сколихнуло весь світ, і буде ще сколихувати в майбутньому. Це те, про що ми будемо говорити через 100 років. І, тим не менш, того самого дня 1100 американців загинуло від паління. І наступного дня ще 1100 американців померло від паління. І з того часу кожного дня помирало по 1100 американців, і сьогодні ще 1100 американців загине від паління. І ми про це не згадуємо, навіть заперечуємо це. Тому що тиск тютюнової промисловості занадто сильний. А тому ми просто викреслюємо це із нашої свідомості. І попри розуміння того, що всі ми знаємо про негативний вплив цигарок, ми продовжуємо дозволяти нашим дітям, нашим синам й дочкам, знаходитись під їхнім впливом. І саме про це моя наступна картина.
This is just lots and lots of cigarettes: 65,000 cigarettes, which is equal to the number of teenagers who will start smoking this month, and every month in the U.S. More than 700,000 children in the United States aged 18 and under begin smoking every year.
Це всього лиш багато цигарок: 65 000 цигарок, і це число дорівнює кількості підлітків, котрі почнуть палити цього місяця, і кожного наступного місяця в США. Більш, ніж 700 000 дітей в США у віці від 18 й молодші починають палити кожного року.
One more strange epidemic in the United States that I want to acquaint you with is this phenomenon of abuse and misuse of prescription drugs. This is an image I've made out of lots and lots of Vicodin. Well, actually, I only had one Vicodin that I scanned lots and lots of times. (Laughter) And so, as you stand back, you see 213,000 Vicodin pills, which is the number of hospital emergency room visits yearly in the United States, attributable to abuse and misuse of prescription painkillers and anti-anxiety medications. One-third of all drug overdoses in the U.S. -- and that includes cocaine, heroin, alcohol, everything -- one-third of drug overdoses are prescription medications. A strange phenomenon.
І ще одна дуже дивна епідемія в Сполучених Штатах, з якою я хотів би вас ознайомити, це явище зловживання та неправильного застосування ліків, що відпускаються за рецептом. Власне, це зображення я зробив із величезної кількості пігулок Вікодин - насправді в мене була лише одна пігулка Вікодину, яку я відсканував дуже багато разів. (Сміх) Так от, якщо ви відійдете назад, ви зможете побачити 213 000 пігулок Вікодину, і це кількість відвідувань палат швидкої допомоги в Сполучених Штатах щорічно, викликаних зловживанням та неправильним застосуванням виписаних за рецептом знеболюючих, а також антидепресантів. Третина всіх передозувань в США - і ця статистика включає в себе передозування кокаїном, героїном, алкоголем - третина всіх передозувань відбувається від ліків, виданих за рецептом. Дивне явище.
This is a piece that I just recently completed about another tragic phenomenon. And that is the phenomenon, this growing obsession we have with breast augmentation surgery. 384,000 women, American women, last year went in for elective breast augmentation surgery. It's rapidly becoming the most popular high school graduation gift, given to young girls who are about to go off to college. So, I made this image out of Barbie dolls, and so, as you stand back you see this kind of floral pattern, and as you get all the way back, you see 32,000 Barbie dolls, which represents the number of breast augmentation surgeries that are performed in the U.S. each month. The vast majority of those are on women under the age of 21. And strangely enough, the only plastic surgery that is more popular than breast augmentation is liposuction, and most of that is being done by men.
Роботу над цією картиною я закінчив недавно, і вона присвячена зовсім іншому трагічному явищу. І це явище - зростаюча залежність від операцій для збільшення грудей. Минулого року 384 000 жінок, американських жінок, перенесли планові операції для збільшення грудей. Саме збільшення грудей стає найпопулярнішим подарунком після закінчення школи для молодих дівчат, які тільки збираються вступати до коледжу. Саме тому я створив цих ляльок Барбі, і, якщо відійти подалі від картини, то побачите ось такий квітковий малюнок, а якщо відійти ще далі, то можна побачити 32 000 ляльок Барбі, що дорівнює кількості пластичних операцій на грудях, що проводяться в США кожного місяця. Більшість із них було проведено жінкам віком до 21 року. І дивно виглядає той факт, що єдина пластична операція, котра поступається популярністю операції на грудях - це ліпосакція, яка, до того ж, найчастіше проводилася для чоловіків.
Now, I want to emphasize that these are just examples. I'm not holding these out as being the biggest issues. They're just examples. And the reason that I do this, it's because I have this fear that we aren't feeling enough as a culture right now. There's this kind of anesthesia in America at the moment. We've lost our sense of outrage, our anger and our grief about what's going on in our culture right now, what's going on in our country, the atrocities that are being committed in our names around the world. They've gone missing; these feelings have gone missing. Our cultural joy, our national joy is nowhere to be seen. And one of the causes of this, I think, is that as each of us attempts to build this new kind of worldview, this holoptical worldview, this holographic image that we're all trying to create in our mind of the interconnection of things: the environmental footprints 1,000 miles away of the things that we buy; the social consequences 10,000 miles away of the daily decisions that we make as consumers.
Хочу ще раз підкреслити, що це всього лише приклади. Я не позиціоную їх як найбільші проблеми. Це просто приклади. І причина, згідно з якою я це роблю - це мій острах, що, на даний момент, нам явно недостатньо культури. І це наче наркоз, під дією якого Америка знаходиться зараз. Ми втратили відчуття обурення, наш гнів і скорботу з приводу того, що зараз відбувається в нашій культурі, що відбувається в нашій країні, тих лиходійств, що скоєні на нашу адресу в усьому світі. Вони зникли: ці відчуття зникли безвісти. Нашу радість за культуру, нашу радість за націю ніде не видно. І я думаю, що одною із причин є те, що кожен із нас намагається вибудувати цей новий світогляд, цілісний світогляд, голографічну картинку, яку ми малюємо в нашій уяві про взаємозв'язок речей: екологічні наслідки від речей, що ми купуємо за 1000 миль; соціальні наслідки за 10 000 миль від щоденних рішень, які ми приймаємо, як покупці.
As we try to build this view, and try to educate ourselves about the enormity of our culture, the information that we have to work with is these gigantic numbers: numbers in the millions, in the hundreds of millions, in the billions and now in the trillions. Bush's new budget is in the trillions, and these are numbers that our brain just doesn't have the ability to comprehend. We can't make meaning out of these enormous statistics. And so that's what I'm trying to do with my work, is to take these numbers, these statistics from the raw language of data, and to translate them into a more universal visual language, that can be felt. Because my belief is, if we can feel these issues, if we can feel these things more deeply, then they'll matter to us more than they do now. And if we can find that, then we'll be able to find, within each one of us, what it is that we need to find to face the big question, which is: how do we change? That, to me, is the big question that we face as a people right now: how do we change? How do we change as a culture, and how do we each individually take responsibility for the one piece of the solution that we are in charge of, and that is our own behavior?
По мірі того, як ми формуємо наші погляди й намагаємось зайнятися самоосвітою про масштабність нашої культури, та інформація, з якою нам треба працювати, це ось ці гігантські цифри: цифри у мільйонах, у сотнях мільйонів, в більйонах, а зараз, вже у трильйонах. Новий бюджет Буша обчислюється в трильйонах і це ті числа, які наш мозок не може зрозуміти. Ми не в змозі осмислити всю цю неосяжну статистику. І це те, що я намагаюсь створити в своїй роботі, взяти ці цифри, цю статистику із сухої мови даних і перевести їх в більш універсальну візуальну мову, яку можна краще відчути. Тому що я вірю, що ми можемо відчути ці речі, якщо ми можемо глибше відчути ці речі, тоді вони будуть мати більше значення для нас, ніж вони мають зараз. І якщо ми це виявимо, тоді ми й зможемо знайти в кожному з нас те, що ми маємо знайти, аби побачити головне питання: Як ми змінились? Для мене це дуже важливе питання, з чим ми - люди - стикаємось зараз. Як ми змінились? Як ми змінились як культура, і як кожен із нас, індивідуально, звітує за ту частину рішення, за яку ми відповідаємо, і яка є тільки нашою власною поведінкою?
My belief is that you don't have to make yourself bad to look at these issues. I'm not pointing the finger at America in a blaming way. I'm simply saying, this is who we are right now. And if there are things that we see that we don't like about our culture, then we have a choice. The degree of integrity that each of us can bring to the surface, to bring to this question, the depth of character that we can summon, as we show up for the question of how do we change -- it's already defining us as individuals and as a nation, and it will continue to do that, on into the future. And it will profoundly affect the well-being, the quality of life of the billions of people who are going to inherit the results of our decisions. I'm not speaking abstractly about this, I'm speaking -- this is who we are in this room, right now, in this moment.
Мої переконання і старання направлені не на те, щоб ви відчували себе винними, дивлячись на ці питання. Я не вказую пальцем на Америку, звинувачуючи її. Я просто говорю про те, ким ми є зараз. І, якщо ми зараз бачимо ті моменти, які нас не влаштовують у нашій культурі, тоді у нас є вибір. Той рівень чесності, який кожен із нас може винести на поверхню, щоб залучити до цього питання, глибину особистого, що ми можемо винести в той час, як ми самі змінюємось із цим питанням. Це вже характеризує нас як особистостей, і нас - як націю, і так буде в майбутньому. І це справді впливає на добробут, на якість життя мільярдів людей, які успадкують результати наших рішень. Я зараз не говорю абстрактно. Я кажу, що це ті, хто зараз знаходяться в цьому залі. Зараз, в даний момент.
Thank you and good afternoon. (Applause)
Дякую і хорошого вам дня. (Оплески)