Let's talk trash.
Давайте поговоримо про сміття.
You know, we had to be taught to renounce the powerful conservation ethic we developed during the Great Depression and World War II. After the war, we needed to direct our enormous production capacity toward creation of products for peacetime. Life Magazine helped in this effort by announcing the introduction of throwaways that would liberate the housewife from the drudgery of doing dishes.
Знаєте, нас потрібно було перевчити, чи то навчити відмовлятись від звички консервувати, яка активно розвивалась спочатку під час Великої Депресії, а потім і під час Другої Світової війни. Саме після війни нам було життєво необхідно перенаправити величезні промислові потужності, промисловості цілих країн на виробництво не боєприпасів, а мирних продуктів мирного часу. Свого часу саме журнал «Лайф» поклав цьому початок, повідомивши про появу й широке розповсюдження одноразового посуду, який нібито звільнить всіх домогосподарок від щоденної необхідності мити посуд.
Mental note to the liberators: throwaway plastics take a lot of space and don't biodegrade. Only we humans make waste that nature can't digest.
Цим «позбавителям» зараз можна зауважити: одноразовий пластиковий посуд займає надто багато місця, а також не розкладається в звичайних природних умовах. Тільки люди можуть створювати непотрібні одноразові речі, які не під силу переварити природі.
Plastics are also hard to recycle. A teacher told me how to express the under-five-percent of plastics recovered in our waste stream. It's diddly-point-squat. That's the percentage we recycle.
До того ж, пластик дуже складно переробити. Свого часу мені пояснили, що з усього щорічного об’єму відходів пластику переробляється лише 5 його відсотків. Це - ніщо, нуль. Лише таку малу кількість пластику ми переробляємо.
Now, melting point has a lot to do with this. Plastic is not purified by the re-melting process like glass and metal. It begins to melt below the boiling point of water and does not drive off the oily contaminants for which it is a sponge. Half of each year's 100 billion pounds of thermal plastic pellets will be made into fast-track trash. A large, unruly fraction of our trash will flow downriver to the sea.
Ключовий момент в цьому - температура плавлення пластику. Пластик неможливо використовувати повторно, адже під час повторного плавлення пластик не очищується, як скло чи метал. Він починає плавитись нижче температури кипіння води й не віддає, не випаровує ті забруднювачі, які він увібрав як губка. Половина зі 100 мільярдів фунтів термічних пластмасових гранул, що виробляються щорічно, практично моментально перетвориться в сміття. А потім величезна, неконтрольована доля наших відходів потрапить через ріки до моря.
Here is the accumulation at Biona Creek next to the L.A. airport. And here is the flotsam near California State University Long Beach and the diesel plant we visited yesterday.
Ось нагромадження пластикового сміття в Байона-Крік, що поблизу аеропорту Лос-Анджелеса. А ось – плаваючі відходи поблизу філіалу Каліфорнійського університету в Лонг-Біч, а також поряд із підприємством по опріснюванню води, яке ми відвідали вчора.
In spite of deposit fees, much of this trash leading out to the sea will be plastic beverage bottles. We use two million of them in the United States every five minutes, here imaged by TED presenter Chris Jordan, who artfully documents mass consumption and zooms in for more detail.
В усьому світі на депонування, тобто переробку з користю, пластикового сміття витрачаються величезні кошти, але всеодно основна маса сміття, яка потрапляє до моря – це пластикові пляшки. Кожні 5 хвилин в США використовується більше 2 мільйонів пластикових пляшок – цей приклад навів ведучий ТЕД Кріс Джордан, який цікавиться аспектом масового споживання й постійно викладає на розсуд глядачам все нові й нові деталі на цю тему.
Here is a remote island repository for bottles off the coast of Baja California. Isla San Roque is an uninhabited bird rookery off Baja's sparsely populated central coast. Notice that the bottles here have caps on them. Bottles made of polyethylene terephthalate, PET, will sink in seawater and not make it this far from civilization. Also, the caps are produced in separate factories from a different plastic, polypropylene. They will float in seawater, but unfortunately do not get recycled under the bottle bills.
Це сховище пляшок на віддаленому ненаселеному острові недалеко від узбережжя Баха, що в Каліфорнії. Айла-Сан-Рок – ненаселений острівець недалеко від малонаселеного каліфорнійського узбережжя Баха. Зверніть увагу, що у пляшок є кришки. Пляшки, виготовлені із поліетилентерефталату ПЕТ, втонуть у воді, і поруч із населеними пунктами, пляжами не з’являться. Крім того, кришки для пляшок виробляють на інших заводах, на іншому обладнанні, а головне – з іншої сировини, з іншої пластмаси, поліпропілену, тому пляшки й не осідають на дно, а плавають на поверхні, тому й не переробляються згідно спеціальних програм.
Let's trace the journey of the millions of caps that make it to sea solo. After a year the ones from Japan are heading straight across the Pacific, while ours get caught in the California current and first head down to the latitude of Cabo San Lucas. After ten years, a lot of the Japanese caps are in what we call the Eastern Garbage Patch, while ours litter the Philippines. After 20 years, we see emerging the debris accumulation zone of the North Pacific Gyre.
Насправді прослідувати шлях мільйона кришок, які потрапляють до моря не разом, а по одній, реально. Через рік ті пляшки, що потрапили в воду біля Японії, перетинають Тихий Океан, а пляшки із США відносяться каліфорнійською течією і спочатку направляються донизу, до широти Кабо-Сан-Лукас. Через 10 років більша частина кришок з Японії знаходяться в так званій «Східній сміттєвій плямі», а в цей же час кришки з США забруднюють Філіппінське узбережжя. Ще через 20 років можна побачити зони накопичуваного сміття в Північнотихоокеанській течії.
It so happens that millions of albatross nesting on Kure and Midway atolls in the Northwest Hawaiian Islands National Monument forage here and scavenge whatever they can find for regurgitation to their chicks. A four-month old Laysan Albatross chick died with this in its stomach. Hundreds of thousands of the goose-sized chicks are dying with stomachs full of bottle caps and other rubbish, like cigarette lighters ... but, mostly bottle caps. Sadly, their parents mistake bottle caps for food tossing about in the ocean surface.
Саме тому мільйони альбатросів, які гніздяться на атолах Кюре та Медвей (які, до речі, є частиною Національного заповідника північно-західних островів Гаваїв) та добувають тут собі їжу, підбирають всіляке сміття, яким потім ще й годують своїх пташенят. Наприклад, чотиримісячне пташеня альбатроса Лейсана померло, померло із таким ось вмістом шлунка. Сотні тисяч пташенят альбатроса, навіть не вирісши більшими за гусака, помирають із шлунками, набитими кришками від пластикових пляшок та всіляким іншим сміттям – запальничками, наприклад. Але в більшості це саме пляшкові пробки. Це сумно, але їх батьки плутають їжу с кришками від пляшок, які плавають на поверхні океану.
The retainer rings for the caps also have consequences for aquatic animals. This is Mae West, still alive at a zookeeper's home in New Orleans.
Запобіжні кільця від пробок також дуже небезпечні для плахів та водяних тварин. Це – Мей Вест, черепаха, яка досі живе вдома у працівника зоопарку в Новому Орлеані.
I wanted to see what my home town of Long Beach was contributing to the problem, so on Coastal Clean-Up Day in 2005 I went to the Long Beach Peninsula, at the east end of our long beach. We cleaned up the swaths of beach shown. I offered five cents each for bottle caps. I got plenty of takers. Here are the 1,100 bottle caps they collected. I thought I would spend 20 bucks. That day I ended up spending nearly 60.
Мені хотілось би побачити вклад мого рідного міста на узбережжі Лонг-Біч у прибирання, тому в 2005 році в день прибирання узбережжя я пішов на півострів Лонг-Біч, до східного краю нашого довгого пляжу. Ми очистили ділянку берега, яку ви бачите. За кожну пляшкову кришку я пропонував 5 центів. В мене взяли багато грошей, а ось – 1100 пробок, які вони зібрали. Насправді я вважав, що витрачу не більше 20 доларів, а витратив 60 доларів.
I separated them by color and put them on display the next Earth Day at Cabrillo Marine Aquarium in San Pedro. Governor Schwarzenegger and his wife Maria stopped by to discuss the display. In spite of my "girly man" hat, crocheted from plastic shopping bags, they shook my hand. (Laughter) I showed him and Maria a zooplankton trawl from the gyre north of Hawaii with more plastic than plankton.
Зібрані кришки я розділив по кольору, і виклав їх на огляд в День Землі в Морському акваріумі Сан-Педро. Губернатор Шварценегер із дружиною дуже зацікавились моєю експозицією. Навіть незважаючи на мого чоловічо-жіночого капелюха, зробленого із поліетиленових пакетів, виловлених в морі, вони потиснули мені руку. Потім я їм продемонстрував результати вилову планктону з допомогою тралу, на півночі від Гаваїв. Тут пластику було набагато більше, ніж самого планктону.
Here's what our trawl samples from the plastic soup our ocean has become look like. Trawling a zooplankton net on the surface for a mile produces samples like this. And this. Now, when the debris washes up on the beaches of Hawaii it looks like this. And this particular beach is Kailua Beach, the beach where our president and his family vacationed before moving to Washington.
Ось які результати – океан більше схожий на пластиковий суп. А ось такі проби планктону ми отримуємо, коли проводимо вилов на поверхні океану. Це теж виловлене під час тралу. Коли сміття викидає з моря на узбережжя Гаваїв, ось на що воно стає схожим. Ось конкретний пляж – Кайлуа-Біч, на якому свого часу відпочивав наш президент, перед тим, як відправитись до Вашингтону.
Now, how do we analyze samples like this one that contain more plastic than plankton? We sort the plastic fragments into different size classes, from five millimeters to one-third of a millimeter. Small bits of plastic concentrate persistent organic pollutants up to a million times their levels in the surrounding seawater.
Як же тоді аналізувати подібні проби? Якщо в них планктону менше, ніж пластику? Спочатку треба посортувати фрагменти пластику на так звані класи чи фракції за розміром - від 5 міліметрів до 1 міліметра. У маленьких частинках пластику концентруються стійкі органічні забруднювачі з мільйона кубометрів оточуючого водного простору.
We wanted to see if the most common fish in the deep ocean, at the base of the food chain, was ingesting these poison pills. We did hundreds of necropsies, and over a third had polluted plastic fragments in their stomachs. The record-holder, only two-and-a-half inches long, had 84 pieces in its tiny stomach.
Ми можемо побачити, що риба з глибин океану, яку поїдають тварини і вживають люди, поглинає ці отруйні частини. Ми зробили багато розтинів, і більше третини всіх риб мали всередині шлунку пластикові фрагменти. Усі рекорди побила рибина, яка мала в довжину всього 2,5 дюйми, а в її маленькому шлунку містилось аж 84 пластикові фрагменти.
Now, you can buy certified organic produce. But no fishmonger on Earth can sell you a certified organic wild-caught fish.
Ви можете купити собі натуральні, якісні, сертифіковані продукти. Але жоден із торговців рибою не зможе вам продати сертифіковану справжню морську рибу.
This is the legacy we are leaving to future generations. The throwaway society cannot be contained -- it has gone global. We simply cannot store and maintain or recycle all our stuff. We have to throw it away. Now, the market can do a lot for us, but it can't fix the natural system in the ocean we've broken. All the king's horses and all the king's men ... will never gather up all the plastic and put the ocean back together again.
І це ми залишаємо нашим нащадкам! Людство, яке звикло смітити, важко стримати, бо ця звичка стала глобальною. Ми не вміємо і не хочемо контролювати рівень сміття та переробляти його з користю. Ми можемо його тільки викидати. Влада могла б зробити дещо для нас, але навіть вона вже не зможе відновити екосистему, яку ми вже зіпсували. «Вся королівська кіннота», і «вся королівська рать» не зможуть зібрати весь пластик, який є в океані, і відновити екосистему океану.
Narrator (Video): The levels are increasing, the amount of packaging is increasing, the "throwaway" concept of living is proliferating, and it's showing up in the ocean.
(Відео): рівень зростає, кількість пластикового сміття постійно збільшується, необхідність використання пластикового посуду і речей стала життєвою необхідністю. І ми можемо це бачити в океані.
Anchor: He offers no hope of cleaning it up. Straining the ocean for plastic would be beyond the budget of any country and it might kill untold amounts of sea life in the process. The solution, Moore says, is to stop the plastic at its source: stop it on land before it falls in the ocean. And in a plastic-wrapped and packaged world, he doesn't hold out much hope for that, either. This is Brian Rooney for Nightline, in Long Beach, California.
Ведучий: він не дає надію на те, що все це знов можна виловити та почистити океан, Процідити весь океан та виловити пластик - неможливо. Тому що без пластику не може обійтись жодна із країн, хоч він може привести до знищення незліченної кількості представників унікальної морської фауни. Єдино можливе ефективне рішення – це зупинити потік пластику у самому його витоку – на суходолі, поки він ще не потрапив до океану. І в цьому світі, який весь мовби загорнутий у пластик, капітан Мур навіть на такий шлях вирішення проблеми не покладає великих надій. Це Браян Руні для телепередачі Nightline, Лонг-Біч, Каліфорнія.
Charles Moore: Thank you.
Чарльз Мур: Спасибі!