Eight years ago, I was haunted by an evil spirit.
8 років тому мене переслідував злий дух.
I was 25 at the time, and I was living in a tiny house behind someone else's house in Los Angeles. It was this guest house, it had kind of been dilapidated, not taken care of for a long time. And one night, I was sitting there and I got this really spooky feeling, kind of the feeling like you're being watched. But no one was there except my two dogs, and they were just chewing their feet. And I looked around. No one was there. And I thought, OK, it's just my imagination. But the feeling just kept getting worse, and I started to feel this pressure in my chest, sort of like the feeling when you get bad news. But it started to sink lower and lower and almost hurt.
В той час мені було 25 років, я жила в маленькому будиночку позаду чийогось іншого будинку в Лос-Анджелесі. То був будинок для гостей, запущений будинок, за ним не дбали вже довгий час. Одного вечора я сиділа там і мені стало дійсно моторошно, це ніби відчуття, що за вами спостерігають. Але там нікого не було окрім моїх двох собак, вони просто кусали на собі блохи. Я озирнулась навколо. Нікого не було. Я подумала, окей, це просто моя уява. Та відчуття ставали сильнішими, і я почала відчувати тиск в грудях, як те відчуття, коли отримуєш погані новини. Воно занурювалось глибше і глибше і майже почало боліти.
And over the course of that week, this feeling got worse and worse, and I started to become convinced that something was there in my little guest house, haunting me.
За той тиждень ці відчуття стали лише гіршими, і я почала переконуватись, що там, щось з мого маленького гостьового будиночку полює на мене.
And I started to hear these sounds, this "whoosh," kind of whisper, like something passing through me. I called my best friend, Claire, and said, "I know this is going to sound crazy, but, um ... I think there's a ghost in my house, and I need to get rid of it." And she said -- she's very open-minded -- and she said, "I don't think you're crazy. I think you just need to do a cleansing ritual."
Я почала чути ці звуки, це "уууу", ніби шепіт, ніби хтось проходить повз мене. Я зателефонувала подрузі Клер та сказала: "Знаю, це може звучати дико, але, хмм... Я думаю, що в моєму будинку привид, і я маю здихатись його." Вона сказала -- вона людина широких поглядів -- вона сказала, "Я не думаю, що ти збожеволіла. Я думаю, тобі просто варто зробити ритуал очищення."
(Laughter)
(Сміх)
"So get some sage and burn it, and tell it to go away."
"Візьми трохи шавлію і спали його, і скажи йому йти геть."
So I said, "OK," and I went and I bought sage. I had never done this before, so I set the sage on fire, waved it about, and said, "Go away! This is my house! I live here. You don't live here!" But the feeling stayed. Nothing got better. And then I started to think, OK, well now this thing is probably just laughing at me, because it hasn't left, and I probably just look like this impotent, powerless thing that couldn't get it to go away.
Я сказала: "ОК" я сходила і купила шавлій. Я ніколи не робила такого, але я підпалила шавлій, помахала ним і сказала: "Йди геть! Це мій будинок! Тут живу я. Ти тут не живеш." Та відчуття лишились. Нічого не покращилось. А потім я почала міркувати, Окей, можливо, воно просто сміється наді мною, бо він не залишив мене, ймовірно, я виглядала безсилою, невиразною істотою, яка не може змусити це піти геть.
So every day I'd come home and you guys, this feeling got so bad that -- I mean, I'm laughing at it now -- but I would sit there in bed and cry every night. And the feeling on my chest got worse and worse. It was physically painful. And I even went to a psychiatrist and tried to get her to prescribe me medicine, and she wouldn't just because I don't have schizophrenia, OK.
Тож кожного дня я приходила додому, і, народ, я почувала себе так погано, --хочу сказати, мені смішно зараз-- але я сиділа на ліжку і плакала кожної ночі. Відчуття в грудях ставало все важчим. Це був фізичний біль. Я навіть ходила до психолога і намагалась змусити її виписати мені ліки, але вона відмовилась, бо у мене немає шизофренії. Ну, гаразд.
(Laughter) So finally I got on the internet, and I Googled "hauntings." And I came upon this forum of ghost hunters. But these were a special kind of ghost hunters -- they were skeptics. They believed that every case of ghosts that they had investigated so far had been explained away by science. And I was like, "OK, smart guys, this is what's happening to me, and if you have an explanation for me, I would love to hear it."
(Сміх) Тож врешті я зайшла в інтернет і вбила в гуглі "полювання на привидів." Я зайшла на цей форум мисливців за привидами. Але це був особливий тип мисливців за привидами -- вони були скептиками. Вони вірили, що всі випадки з привидами, які вони досі досліджували, можна пояснити наукою. Це було ніби: "Гаразд, розумники, ось це відбувається зараз зі мною, і якщо у вас є для мене пояснення, я б хотіла почути його."
And one of them said, "OK. Um, have you heard of carbon monoxide poisoning?"
Один із них сказав: "Окей. Чи ви чули про отруєння окисом вуглецю?"
And I said, "Yeah. Like, gas poisoning?"
Я сказала: "Так, це ніби отруєння газом?"
Carbon monoxide poisoning is when you have a gas leak leaking into your home. I looked it up, and the symptoms of carbon monoxide poisoning include a pressure on your chest, auditory hallucinations -- whoosh -- and an unexplained feeling of dread. So that night, I called the gas company. I said, "I have an emergency. I need you to come out. I don't want to get into the story now, but I need you to come out."
Отруєння окисом вуглецю відбувається, коли газ витікає і просочується в будинок. Я глянула далі, і симптоми отруєння оксидом вуглецю включають в себе тиск в грудях, слухові галюцинації -- свист -- і незрозуміле відчуття жаху. Тож того вечора я зателефонувала в газову компанію. Я сказала: "Мені терміново потрібно, щоб ви приїхали. Я не хочу розповідати вам все повністю та мені потрібно, щоб ви приїхали."
(Laughter)
(Сміх)
They came out. I said, "I suspect a gas leak." They brought their carbon monoxide detector, and the man said, "It's a really good thing that you called us tonight, because you could have been dead very soon."
Вони виїхали. Я сказала: "Я підозрюю що у мене витік газу." Вони вийняли свій детектор оксиду вуглецю, і той чоловік сказав: "Дійсно чудово, що ви нам сьогодні подзвонили, бо ви могли б скоро померти."
Thirty-seven percent of Americans believe in haunted houses, and I wonder how many of them have been in one and how many of them have been in danger.
37% американців вірять у будинки з привидами, і мені цікаво, скільки з них знаходились в такому, і скільки з них були в небезпеці.
So that haunting story has led me to my job. I'm an investigator, and I'm an investigator in two senses: I'm an investigative journalist, and I'm also an investigator of the claims of the paranormal and claims of the spiritual. And that means a few things. Sometimes that means that I'm pretending to need an exorcism so I can get -- yes, that's right! -- so I can go to an exorcist and see if he's using gimmicks or psychological tricks to try to convince someone that they're possessed. Sometimes that means I'm going undercover in a fringe group which I report on for a podcast that I co-host. And I've done over 70 investigations like this with my co-host, Ross. I would love to tell you that nine times out of 10, science wins, saves the day, it's all explained. That's not true. The truth is, 10 times out of 10, science wins, it saves the day.
Тож ця історія з полюванням привела мене до моєї роботи. Я розслідую, але розслідую в двох напрямках: я займаюсь журналістськими розслідуваннями і я також розслідую заяви про паранормальне та заяви про духовне. Це означає кілька речей. Іноді це означає, що я прикидаюся, що мені потрібен екзорцист, то ж я можу -- так, саме так! -- я можу піти до екзорциста і побачити, чи використовує він хитрощі чи психологічні трюки, щоб переконати когось, що вони одержимі. Іноді це означає, що я заходжу під прикриттям у маргінальну групу, про що я докладаю у подкасті, у якості співведучої. Я провели більше, ніж 70 розслідувань із моїм співведучим Росом. Я б хотіла сказати вам, що 9 разів із десяти наука виграє, рятує ситуацію, і все пояснено. Це не правда. Правда в тому, що 10 із 10 разів наука виграє, рятує ситуацію.
(Applause)
(Оплески)
And that doesn't mean there's no such thing as a mystery. Of course there are mysteries, but a mystery is a mystery. It is not a ghost.
Але це не означає, що не існує такої речі як таємниця. Звичайно, існують таємниці, але таємниця - це таємниця. Це не привид.
Now, I believe there are two kinds of truth, and it's taken me a while to get to this place, but I think this is right, so hear me out. I think there is outer truth and there's inner truth. So if you say to me, "There was a man named Jesus and he once existed," that's outer truth, right? And we can go and look at the historical record. We can determine whether that seems to be true. And I would argue, it does seem to be true. If you say, "Jesus rose from the dead," -- ooh, trickier.
Зараз я вважаю, що існує два типи правди, щоб це зрозуміти, мені знадобився час, але я вважаю, що це правда, тож почуйте мене. Я вважаю, що існує зовнішня правда й існує внутрішня правда. Якщо ви скажете мені: "Існувала людина на ім'я Ісус," це буде зовнішня правда, чи не так? Ми можемо піти й глянути на історичний запис. Ми можемо визначити, чи це правда. Я б сказала, це видається правдою. Якщо ви скажете: "Ісус воскрес з мертвих," то це хитріше.
(Laughter)
(Сміх)
I would say that's an outer-truth claim, because he physically rose or he didn't. I'm not going to get into whether he rose or he didn't, but I would say that's an outer-truth claim. It happened or it didn't happen. But if you say, "I don't care whether he rose from the dead. It's symbolically important to me, and that metaphor is so meaningful, so purposeful to me, and I'm not going to try to persuade you of it," now you've moved it from outer truth to inner truth, from science to art. And I think we have a tendency to not be clear about this, to try to move our inner truths to outer truths, or to not be fair about it to each other, and when people are telling us their inner truths, to try to make them defend them by outer-truth standards.
Я б сказала, що це претензія на зовнішню правду, бо він або повстав з мертвих фізично або ні. Я не збираюся вдаватися до того, чи він повстав чи ні, та я б сказала, що це заява на зовнішню правду. Це або сталось, або не сталось. Та якщо ви говорите: "Мені все одно, чи повстав він з мертвих. Це є для мене символічно важливим, і ця метафора така змістовна, така спрямована на мене, що я не збираюсь вас переконувати в цьому," тоді ви рухаєтесь від зовнішньої правди до внутрішньої, від науки до мистецтва. Я вважаю, що у нас є схильність не розрізняти цього, намагатися перемістити нашу внутрішню правду до зовнішньої, або не бути чесними по відношенню один до одного щодо цього, і коли люди розповідають вам їх внутрішню правду, змушувати їх захищати її за стандартами зовнішньої правди.
So I'm talking here about outer truth, about objective things. And there was an objective reality in my haunted house, right? Now that I've told you about the gas leak, I doubt a single person here would be like, "I still think there was a ghost, too" --
Тож тут я говорю про зовнішню правду, про об'єктивні речі. І в моєму будинку з привидами існувала об'єктивна реальність, хіба ні? Коли я сказала вам про витік газу, то підозрюю, що одна людина скаже: "Я досі думаю, що там також був привид" --
(Laughter)
(Сміх)
because as soon as we have these scientific explanations, we know to give up the ghost. We use these things as stopgaps for things that we can't explain. We don't believe them because of evidence; we believe them because of a lack of evidence.
оскільки доки ми маємо наукові пояснення, ми знаємо, що там немає привида. Ми використовуємо ці речі, як заміну тому, що ми не можемо пояснити. Ми не віримо в них, через докази: ми віримо в них через відсутність доказів.
So there is a group in Los Angeles called the Independent Investigations Group, or the IIG, and they do great work. They'll give a $10,000 prize to anyone who can show, under scientific conditions, that they have a paranormal ability. No one's done it yet, but they've had a couple people who claim that they were clairaudients, which means that they can hear voices either from the great beyond or they can read minds. And they had one person who was very sincere, who believed that he could read minds. So they set up a test with him, and this is the way it always works. The group says, "OK, we have a protocol, we have a way to scientifically test this. Do you agree with it?" The person says yes. Then they test it. It's very important that both sides agree. They did that, they tested him. They said, "OK, you know what? You weren't able to predict what Lisa was thinking. It matched up about the same as chance. Looks like you don't have the power."
В Лос-Анджелесі є група під назвою Незалежна Група Дослідників, чи НГД, вони роблять прекрасну роботу. Вони дають 10000$ призу тому, хто зможе показати згідно наукових вимог, що у них є паранормальна здібність. Ніхто цього ще не зробив, та у них була пара людей, які заявляли, що вони ясновидці, що означає, що вони можуть чути голоси від невідомого чи можуть читати думки. У них була людина, котра була дуже щирою і вірила, що дійсно може читати думки. Тож вони провели з ним тест, саме так все завжди і проходить. Група говорить: "Окей, у нас є протокол, ми маємо науково перевірити його. Ви згодні з цим?" Людина погоджується. Вони тестують це. Дуже важливо, щоб обидві сторони погодились. Вони зробили це, перевірили його. Вони сказали: "Ок, знаєш що? Ти не зміг прочитати, що думає Ліза. Все співпадало випадково. Виходить, що у тебе немає здібностей."
And that gave them the opportunity to compassionately sit down with him and have a very difficult discussion, which basically amounted to, "Hey, we know you're sincere, and what that means is, you do hear something in your head."
Це дало їм можливість сісти поруч ним і провести складну дискусію, яка в основному зводилася до: "Ми знаємо, що ти був щирий, і це означає, що ти таки чув дещо у себе в голові."
And that guy got to make the very difficult decision, but really the life-changing decision about whether to go get help. We're actually helping people to make these connections that maybe before seemed like otherworldly explanations, help draw us into reality and maybe change our lives for the better.
І цей хлопець мав прийняти дуже складне, але дійсно життєвоважливе рішення про те, чи отримувати допомогу. Ми, власне, допомагаємо людям осягнути ці зв'язки, що, можливо, видавалися, потойбічними, щоб втягнути нас в реальність і, можливо, змінити наші життя на краще.
Now, on the other hand, maybe one time it'll turn out to be true. Maybe we'll find out there are ghosts, and holy shit, it will be the best thing! And every time I do one of these investigations, I still get so excited, and I'm like 75 into them, and still I swear on number 76, I'm going to be like, "This is the one!"
З іншої сторони, можливо, одного разу це виявиться правдою. Можливо, ми побачимо, що існують привиди, збожеволіти можна, це було б так класно! Кожного разу, коли я займаюсь якимось розслідуванням, то досі хвилююсь, а я вже провела таких 75, і присягаюсь, що на 76-му я скажу: "Ось воно!"
(Laughter)
(Оплески)
Maybe I'm just eternally optimistic, but I hope I never lose this hope, and I invite you to take this same attitude when people share their outer beliefs with you. When talking about testable claims, respect them enough to ask these good questions. Challenge and see how you can examine them together, because there's this idea that you can't respect a belief and still challenge it, but that's not true. When we jiggle the lock, when we test the claim, we're saying, OK, I respect you, I'm listening to what you're saying, I'm going to test it out with you. We've all had that experience where you're telling someone something, and they're like, "Oh, that's really interesting, yeah," you know you're being had. But when someone says, "Really? Huh. Sounds a little sketchy to me, but I'm listening," you at least know you're being engaged and respected. And that's the kind of attitude we should have with these claims. That's showing someone that you care what they're saying. That's respect.
Можливо, я безнадійно оптимістична, та сподіваюсь, що не втрачу цю надію, я пропоную вам ставитися идо цього так само, коли люди діляться з вами своєю зовнішньою правдою. Коли йде мова про те, що можна перевірити, поважайте їх і задавайте нормальні запитання. Киньте виклик і погляньте, як ви зможете разом проаналізувати це, бо існує думка, що без поваги до віри ви все ж зможете кинути їй виклик, але це неправда. Коли ви відкриваєте замок, коли ви перевіряєте твердження, ми кажемо, гаразд, я поважаю тебе, я слухаю те, що ти говориш, і збираюсь це з тобою перевірити. У нас всіх був цей досвід, коли ви комусь розповідали щось, і вони ніби: "Ох, це дійсно цікаво, так," та ви знаєте, що вам не вірять. Але коли хтось каже: "Дійсно? Ну-ну. Звучить трохи поверхово для мене, та я слухаю," то ви врешті будете знати, що вам довіряють та приймають. І саме такої поведінки ми повинні дотримуватись із такими заявами. Це означає показати вам, що вам небайдуже, що вони говорять. Ось це повага.
Now, yes, most of these searches will come up empty, but that's how all of science works. Every cure for cancer so far has not panned out, but we don't stop looking, for two reasons. Because number one, the answer matters. Whether it's looking at the afterlife or the paranormal or the cure for cancer, it all amounts to the same question: How long will we be here?
Звичайно, більшість цих пошуків ні до чого не приводили, але саме так працює наука. Ліки від раку ще не винайдені, проте ми не припиняємо пошуків з двох причин. Перша причина: має значення відповідь. Чи ми шукаємо життя після смерті, чи паранормальне, чи ліки від раку, це все зводиться до одного питання: Як довго ми будемо тут?
And two, because looking for the truth, being open-minded, and being willing to be wrong and to change your whole worldview is awe-inspiring.
І причина номер два - оскільки ми шукаємо правди, то відкритий погляд на світ, бажання бути неправими та змінити весь свій світогляд - це вражаюче.
I still get excited at ghost stories every single time. I still consider that every group I join might be right, and I hope I never lose that hope. Let's all never lose that hope, because searching for what's out there helps us understand what's in here. And also, please have a carbon monoxide detector in your home.
Я досі хвилююсь кожного разу коли чую про історії з привидми. Я досі вважаю, що кожна група, до якої я приєднуюсь може бути правою, та сподіваюсь ніколи не втратити цю надію. Давайте всі сподіватися не втрачати цю надію, бо пошуки того, що за межами досяжності, допомагає зрозуміти те, що в межах досяжності. До того ж, будь ласка, тримайте вдома детектор окису вуглецю.
Thank you.
Дякую вам.
(Applause)
(Оплески)