I'd like to take you to another world. And I'd like to share a 45 year-old love story with the poor, living on less than one dollar a day. I went to a very elitist, snobbish, expensive education in India, and that almost destroyed me. I was all set to be a diplomat, teacher, doctor -- all laid out. Then, I don't look it, but I was the Indian national squash champion for three years. (Laughter) The whole world was laid out for me. Everything was at my feet. I could do nothing wrong. And then I thought out of curiosity I'd like to go and live and work and just see what a village is like.
Я хочу запросити вас у інший світ. І хочу поділитись з вами історією любові, яка розпочалась 45 років тому у найубогіших закапелках Індії, до людей, які живуть менш ніж на один долар у день. Я відвідував найбільш елітні, чванливі та дорогі навчальні заклади Індії. Вони мало не зруйнували мене. Я міг стати ким завгодно: дипломатом, вчителем, лікарем. Усе було можливим. Також, хоча по мені цього не скажеш, я був переможцем чемпіонату Індії з сквошу протягом трьох років. (Сміх) Переді мною стелився цілий світ. Все було для мене можливим. За що б я не брався - усе виходило. Та якось мене взяла цікавість. Я вирішив спробувати жити і працювати в селі. Просто спробувати сільського побуту.
So in 1965, I went to what was called the worst Bihar famine in India, and I saw starvation, death, people dying of hunger, for the first time. It changed my life. I came back home, told my mother, "I'd like to live and work in a village." Mother went into a coma. (Laughter) "What is this? The whole world is laid out for you, the best jobs are laid out for you, and you want to go and work in a village? I mean, is there something wrong with you?" I said, "No, I've got the best eduction. It made me think. And I wanted to give something back in my own way." "What do you want to do in a village? No job, no money, no security, no prospect." I said, "I want to live and dig wells for five years." "Dig wells for five years? You went to the most expensive school and college in India, and you want to dig wells for five years?" She didn't speak to me for a very long time, because she thought I'd let my family down.
Отож у 1965 році я став свідком найжахливішого голодомору в індійському штаті Біхар. Я уперше в житті побачив виснаження, смерть, і людей, які вмирали з голоду. Це змінило моє життя. Я повернувся додому і сказав своїй матері: "Я хочу жити і працювати в селі". Мати впала в кому. (Сміх) "Що з тобою? Перед тобою цілий світ, ти можеш обрати найкращу роботу, натомість ти хочеш жити і працювати в селі? Чи ти з глузду з'їхав?" Я відповів: "Ні, я отримав найкращу освіту. Вона навчила мене думати. І я хотів би віддавати щось людям по-своєму". "Що ж ти робитимеш в селі? Ні роботи, ні грошей, ні безпеки, ні перспектив". Я сказав: "Я хочу жити там і копати криниці протягом п'яти років". "Копати криниці протягом п'яти років? Ти навчався у найдорожчих школі та університеті Індії і хочеш копати криниці протягом п'яти років?" Вона дуже довго не розмовляла зі мною, бо вважала, що я підвів свою родину.
But then, I was exposed to the most extraordinary knowledge and skills that very poor people have, which are never brought into the mainstream -- which is never identified, respected, applied on a large scale. And I thought I'd start a Barefoot College -- college only for the poor. What the poor thought was important would be reflected in the college. I went to this village for the first time. Elders came to me and said, "Are you running from the police?" I said, "No." (Laughter) "You failed in your exam?" I said, "No." "You didn't get a government job?" I said, "No." "What are you doing here? Why are you here? The education system in India makes you look at Paris and New Delhi and Zurich; what are you doing in this village? Is there something wrong with you you're not telling us?" I said, "No, I want to actually start a college only for the poor. What the poor thought was important would be reflected in the college."
Натомість, мені відкрились неймовірні знання та вміння, якими володіють найбідніші верстви населення, про які ніколи не чув широкий загал, яких ніколи не визнавали, не поважали та не використовували у великих масштабах. Тож я вирішив заснувати Коледж для Босоногих - коледж лише для бідних. Цінності бідних людей мали бути виражені у цьому коледжі. Коли я вперше приїхав у це село, до мене прийшли старійшини і спитали: "Ти втікаєш від поліції?" Я відповів: "Ні". (Сміх) "Ти провалив іспит?" Я відповів: "Ні". "Тобі не вдалось отримати державну роботу?" Я відповів: "Ні". "Що ти тут робиш? Чому ти сюди прийшов? Система освіти в Індії орієнтує тебе на Париж, Нью-Делі та Цюрих; що ти робиш у цьому селі? У тебе є якісь проблеми, про які ти замовчуєш?" Я сказав: "Ні. Я насправді хочу заснувати коледж лише для бідних. Те, що важливо для бідних верств, ляже в основу цього коледжу".
So the elders gave me some very sound and profound advice. They said, "Please, don't bring anyone with a degree and qualification into your college." So it's the only college in India where, if you should have a Ph.D. or a Master's, you are disqualified to come. You have to be a cop-out or a wash-out or a dropout to come to our college. You have to work with your hands. You have to have a dignity of labor. You have to show that you have a skill that you can offer to the community and provide a service to the community. So we started the Barefoot College, and we redefined professionalism.
Тоді старійшини дали мені одну дуже влучну і глибоку пораду. Вони сказали: "Будь ласка, тільки не приводь нікого з науковими ступенями та дипломами до свого коледжу". Тож це єдиний коледж в Індії, до якого, будучи кандидатом наук чи магістром, ви не потрапите. Вам мусили відмовити у вступі, ви мали провалитись на іспитах або вилетіти з коледжу, аби потрапити до нашого закладу. Ви мусите працювати руками. Ви мусите поважати працю. Мусите довести, що ви маєте уміння, яке принесе користь громаді. Отож, ми заснували Коледж для Босоногих та по-новому визначили, що таке фаховість.
Who is a professional? A professional is someone who has a combination of competence, confidence and belief. A water diviner is a professional. A traditional midwife is a professional. A traditional bone setter is a professional. These are professionals all over the world. You find them in any inaccessible village around the world. And we thought that these people should come into the mainstream and show that the knowledge and skills that they have is universal. It needs to be used, needs to be applied, needs to be shown to the world outside -- that these knowledge and skills are relevant even today.
Хто є фахівцем? Фахівець - це особа, якій властиві компетентність, впевненість та віра. Шукач води є фахівцем. Бабка-повитуха є фахіцем. Звичайний гончар є фахівцем. Ці фахівці живуть по всьому світу. Ви знайдете їх у найвіддаленіших селах планети. Ми подумали, що до цих людей слід привернути увагу загалу і показати, що їх знання та вміння універсальні. Їх слід використовувати, їх слід впроваджувати, навколишньому світу слід довести, що ці знання та вміння актуальні і в наш час.
So the college works following the lifestyle and workstyle of Mahatma Gandhi. You eat on the floor, you sleep on the floor, you work on the floor. There are no contracts, no written contracts. You can stay with me for 20 years, go tomorrow. And no one can get more than $100 a month. You come for the money, you don't come to Barefoot College. You come for the work and the challenge, you'll come to the Barefoot College. That is where we want you to try crazy ideas. Whatever idea you have, come and try it. It doesn't matter if you fail. Battered, bruised, you start again. It's the only college where the teacher is the learner and the learner is the teacher. And it's the only college where we don't give a certificate. You are certified by the community you serve. You don't need a paper to hang on the wall to show that you are an engineer.
Наш коледж сповідує спосіб життя та праці Махатми Ґанді. Ви споживаєте їжу на землі, ви спите на землі, ви працюєте на землі. Жодних угод, жодних письмових контрактів. Ви можете прожити зі мною 20 років або ж піти геть завтра. І ніхто не отримує більш ніж 100 доларів на місяць. Ви приходите заради грошей - Коледж Босоногих для вас закритий. Ви приходите заради праці та випробування - Коледж Босоногих для вас відкритий. Пробуйте, творіть нові ідеї - ось чого ми від вас хочемо. Яку б ідею ви не мали - приходьте і спробуйте її втілити. Неважливо, якщо ви зазнали невдачі. Побитий, знеможений - ви починаєте спочатку. Це єдиний коледж, де вчитель є учнем, а учень - вчителем. Це єдиний коледж, який не видає дипломів. Вашу фаховість визначає громада, якій ви служите. Вам не потрібен папірець, який висітиме на стіні, і свідчитиме, що ви інженер.
So when I said that, they said, "Well show us what is possible. What are you doing? This is all mumbo-jumbo if you can't show it on the ground." So we built the first Barefoot College in 1986. It was built by 12 Barefoot architects who can't read and write, built on $1.50 a sq. ft. 150 people lived there, worked there. They got the Aga Khan Award for Architecture in 2002. But then they suspected, they thought there was an architect behind it. I said, "Yes, they made the blueprints, but the Barefoot architects actually constructed the college." We are the only ones who actually returned the award for $50,000, because they didn't believe us, and we thought that they were actually casting aspersions on the Barefoot architects of Tilonia.
Коли я розповідав про це, мені казали: "Доведи нам, що це справді можливо. Чим ти займаєшся? Усе це словоблудство, якщо ти не можеш втілити цю ідею на практиці". Отож, ми заснували перший Коледж для Босоногих у 1986 році. Його збудували 12 Босоногих архітекторів, які не вміють читати і писати. Коледж збудований на $1.50 за кв. м. 150 людей жили і працювали там. У 2002 році вони отримали Архітектурну премію Аґа Хана. Але потім нас запідозрили у тому, що ми скористались послугами архітектора. Я сказав: "Так, архітектори зробили креслення. проте коледж збудували Босоногі архітектори". Тож ми були єдиними, хто повернув нагороду розміром 50 000 доларів, тому що нам не вірили, і ми гадали, що вони зводять наклеп на Босоногих архітекторів Тілонії.
I asked a forester -- high-powered, paper-qualified expert -- I said, "What can you build in this place?" He had one look at the soil and said, "Forget it. No way. Not even worth it. No water, rocky soil." I was in a bit of a spot. And I said, "Okay, I'll go to the old man in village and say, 'What should I grow in this spot?'" He looked quietly at me and said, "You build this, you build this, you put this, and it'll work." This is what it looks like today.
Я звернувся до лісника - впливового, дипломованого експерта - і запитав: "Що ви можете збудувати на цьому місці?" Він мигцем глянув на ґрунт і відповів: "Забудьте. Це неможливо. Воно того не варте. Води нема, ґрунт кам'янистий". Це мене збентежило. Тоді я сказав: "Добре, піду пораджусь зі старим чоловіком з села". Я спитав його: "Що мені тут вирощувати?" Він спокійно глянув на мене і відповів: "Оце збудуй тут, оце там, це постав тут і все запрацює". Так усе виглядає сьогодні.
Went to the roof, and all the women said, "Clear out. The men should clear out because we don't want to share this technology with the men. This is waterproofing the roof." (Laughter) It is a bit of jaggery, a bit of urens and a bit of other things I don't know. But it actually doesn't leak. Since 1986, it hasn't leaked. This technology, the women will not share with the men.
Дійшло до даху, і всі жінки сказали: "Забирайтесь геть. Нехай чоловіки забираються геть, бо ми не хочемо, щоб вони дізнались про наш спосіб зробити дах водонепроникним". (Сміх) Трохи пальмового цукру, трохи сечі, та деяких інших, невідомих мені складових. І дах справді не тече. З 1986 року не протікав жодного разу. Це технологія, яку жінки не відкривають чоловікам.
(Laughter)
(Сміх)
It's the only college which is fully solar-electrified. All the power comes from the sun. 45 kilowatts of panels on the roof. And everything works off the sun for the next 25 years. So long as the sun shines, we'll have no problem with power. But the beauty is that is was installed by a priest, a Hindu priest, who's only done eight years of primary schooling -- never been to school, never been to college. He knows more about solar than anyone I know anywhere in the world guaranteed.
Це єдиний коледж, який працює виключно на сонячній енергії. Вся електрика у ньому від сонця. 45-кіловатні сонячні панелі на даху. Сонце дає всю необхідну енергію на наступні 25 років. Допоки сонце світить, проблем з електроенергією у нас не буде. Та дивовижно, що ці панелі встановив священик, індуський священик, який закінчив усього вісім класів початкової школи - ніколи не був у середній школі, ніколи не був в університеті. Про сонячну енергетику він знає більше, ніж будь-хто, кого я знаю. Гарантую.
Food, if you come to the Barefoot College, is solar cooked. But the people who fabricated that solar cooker are women, illiterate women, who actually fabricate the most sophisticated solar cooker. It's a parabolic Scheffler solar cooker. Unfortunately, they're almost half German, they're so precise. (Laughter) You'll never find Indian women so precise. Absolutely to the last inch, they can make that cooker. And we have 60 meals twice a day of solar cooking.
Якщо завітаєте до Коледжу Босоногих, то побачите, що їжа також готується від сонця. Цю сонячну плитку сконструювали жінки, неписьменні жінки, які насправді вигадали найскладнішу сонячну плитку. Це параболічна сонячна плитка. На жаль, вони майже наполовину німці - надто вже ретельні. (Сміх) Індійські жінки не бувають настільки ретельними. З абсолютною точністю вони можуть виготовити ще одну таку плитку. Тож ми маємо 60 порцій їжі, двічі на день, приготованих на сонячних плитках.
We have a dentist -- she's a grandmother, illiterate, who's a dentist. She actually looks after the teeth of 7,000 children. Barefoot technology: this was 1986 -- no engineer, no architect thought of it -- but we are collecting rainwater from the roofs. Very little water is wasted. All the roofs are connected underground to a 400,000 liter tank, and no water is wasted. If we have four years of drought, we still have water on the campus, because we collect rainwater.
У нас є стоматолог - бабуся, неписьменна. Вона стоматолог. Вона дбає про зуби семи тисяч дітей. Технологія Босоногих: був 1986 рік - без допомоги інженерів та архітекторів ми збираємо дощову воду з дахів. Зовсім мало води втрачається. Вода з усіх дахів стікає до резервуару на 400 000 літрів. Ані краплі не втрачено. Навіть після чотирирічної посухи в нашому студмістечку буде вода, тому що ми збираємо дощову воду.
60 percent of children don't go to school, because they have to look after animals -- sheep, goats -- domestic chores. So we thought of starting a school at night for the children. Because the night schools of Tilonia, over 75,000 children have gone through these night schools. Because it's for the convenience of the child; it's not for the convenience of the teacher. And what do we teach in these schools? Democracy, citizenship, how you should measure your land, what you should do if you're arrested, what you should do if your animal is sick. This is what we teach in the night schools. But all the schools are solar-lit.
60% дітей не ходять до школи, через те, що мусять доглядати худобу - овець, кіз. Щоденна робота по господарству. Тож ми вирішили започаткувати нічну школу для дітей. Завдяки нічним школам Тілони понад 75 000 дітей отримали можливість навчатись. Це відбувається задля блага дітей, а не тому, що вчителям так зручно. Чого ж ми навчаємо в цих школах? Демократії, громадянських прав та обов'язків, як правильно відміряти межі своєї ділянки, як поводитись під час арешту, що робити, коли хворіє худоба. Ось чого ми вчимо в нічних школах. І в цих школах вся електрика також від сонця.
Every five years we have an election. Between six to 14 year-old children participate in a democratic process, and they elect a prime minister. The prime minister is 12 years old. She looks after 20 goats in the morning, but she's prime minister in the evening. She has a cabinet, a minister of education, a minister for energy, a minister for health. And they actually monitor and supervise 150 schools for 7,000 children. She got the World's Children's Prize five years ago, and she went to Sweden. First time ever going out of her village. Never seen Sweden. Wasn't dazzled at all by what was happening. And the Queen of Sweden, who's there, turned to me and said, "Can you ask this child where she got her confidence from? She's only 12 years old, and she's not dazzled by anything." And the girl, who's on her left, turned to me and looked at the queen straight in the eye and said, "Please tell her I'm the prime minister."
Щоп'ять років проводяться вибори. Діти від 6 до 14 років беруть участь у демократичному процесі та обирають прем'єр-міністра. Прем'єр-міністру 12 років. Вранці вона доглядає 20 кіз, але ввечері вона - прем'єр-міністр. Вона має кабінет міністрів: міністр освіти, міністр енергетики, міністр охорони здоров'я. І вони контролюють та наглядають за 150 школами та 7000 дітей. П'ять років тому вона отримала Всесвітню дитячу премію і побувала в Швеції. Уперше покинувши межі свого села. Ніколи до того не бачивши Швеції. Вона зовсім не була збентежена тим, що там відбувалось. Королева Швеції, присутня на церемонії нагородження, повернулась до мене, і сказала: "Ви можете спитати цю дитину, звідки у неї стільки впевненості в собі? Їй лише 12 років, а все це її зовсім не бентежить". Тоді дівчинка, а вона стояла ліворуч від королеви, повернулась до мене і глянула королеві прямо у вічі і сказала: "Будь ласка, скажіть їй, що я прем'єр-міністр".
(Laughter)
(Сміх)
(Applause)
(Оплески)
Where the percentage of illiteracy is very high, we use puppetry. Puppets is the way we communicate. You have Jokhim Chacha who is 300 years old. He is my psychoanalyst. He is my teacher. He's my doctor. He's my lawyer. He's my donor. He actually raises money, solves my disputes. He solves my problems in the village. If there's tension in the village, if attendance at the schools goes down and there's a friction between the teacher and the parent, the puppet calls the teacher and the parent in front of the whole village and says, "Shake hands. The attendance must not drop." These puppets are made out of recycled World Bank reports.
У місцях, де живе чимало неписьменних людей, ми використовуємо ляльок. Ми спілкуємось за допомогою ляльок. Вас вітає Яким Чача. Йому 300 років. Він мій психоаналітик. Він мій вчитель. Він мій лікар. Він мій адвокат. Він мій спонсор. Він справді збирає гроші, вирішує мої суперечки. Він вирішує мої проблеми в селі. Якщо в селі зростає напруга, або падає відвідуваність у школах, або виникає тертя між вчителем та кимось із батьків, лялька викликає вчителя та батька і на очах у всього села каже: "Потисніть одне одному руки, відвідуваність не має впасти". Ці ляльки виготовлені з перероблених звітів Світового Банку.
(Laughter)
(Сміх)
(Applause)
(Оплески)
So this decentralized, demystified approach of solar-electrifying villages, we've covered all over India from Ladakh up to Bhutan -- all solar-electrified villages by people who have been trained. And we went to Ladakh, and we asked this woman -- this, at minus 40, you have to come out of the roof, because there's no place, it was all snowed up on both sides -- and we asked this woman, "What was the benefit you had from solar electricity?" And she thought for a minute and said, "It's the first time I can see my husband's face in winter."
Використовуючи цей децентралізований, відкритий підхід щодо забезпечення сіл сонячною електрикою, ми охопили села зі всієї Індії. Від Ладакхи до Бутану, повсюди - села з сонячними панелями, встановленими людьми, які пройшли відповідну підготовку. Тож ми пішли до Ладакхи, і спитали там жінку: тоді, при сорока градусах морозу, вам довелось залишити помешкання, бо не було де дітись, сніг покрив усе довкола. І ми спитали цю жінку: "Яка ж користь для вас від сонячної електрики?" Жінка на хвильку замислилась і відповіла, "Нарешті я бачу обличчя свого чоловіка взимку".
(Laughter)
(Сміх)
Went to Afghanistan. One lesson we learned in India was men are untrainable. (Laughter) Men are restless, men are ambitious, men are compulsively mobile, and they all want a certificate. (Laughter) All across the globe, you have this tendency of men wanting a certificate. Why? Because they want to leave the village and go to a city, looking for a job. So we came up with a great solution: train grandmothers. What's the best way of communicating in the world today? Television? No. Telegraph? No. Telephone? No. Tell a woman.
Афганістан. В Індії ми засвоїли один важливий урок: чоловіки непридатні до навчання. (Сміх) Чоловіки невтомні, чоловіки амбітні, чоловіки неймовірно непостійні, і всі вони хочуть мати диплом. (Сміх) Ця тенденція спільна для всієї планети: чоловіки хочуть мати диплом. Навіщо? Тому що вони хочуть залишити село та податись до міста у пошуках роботи. Тож ми знайшли чудове рішення: навчати бабусь. Який найкращий спосіб поширення інформації в сучасному світі? Телебачення? Ні. Телеграф? Ні. Телефон? Ні. Розкажіть жінці.
(Laughter)
(Сміх)
(Applause)
(Оплески)
So we went to Afghanistan for the first time, and we picked three women and said, "We want to take them to India." They said, "Impossible. They don't even go out of their rooms, and you want to take them to India." I said, "I'll make a concession. I'll take the husbands along as well." So I took the husbands along. Of course, the women were much more intelligent than the men. In six months, how do we train these women? Sign language. You don't choose the written word. You don't choose the spoken word. You use sign language. And in six months they can become solar engineers. They go back and solar-electrify their own village.
Отож, вперше відвідавши Афганістан, ми вибрали трьох жінок, і сказали: "Ми хочемо забрати їх до Індії". Нам відповіли: "Це неможливо. Вони навіть з кімнат своїх не виходять, а ви хочете забрати їх до Індії". Я сказав: "Я піду на поступки. Я візьму їх чоловіків також". Тож їх чоловіки поїхали з нами. Звичайно, жінки були значно розумніші за чоловіків. Через шість місяців, як ми їх змінили? Мова жестів. Не обирайте письма. Не обирайте усного мовлення. Оберіть мову жестів. І через шість місяців ці жінки стануть інженерами-геліотехніками. Вони повертаються додому та будують в своїх селах сонячні станції.
This woman went back and solar-electrified the first village, set up a workshop -- the first village ever to be solar-electrified in Afghanistan [was] by the three women. This woman is an extraordinary grandmother. 55 years old, and she's solar-electrified 200 houses for me in Afghanistan. And they haven't collapsed. She actually went and spoke to an engineering department in Afghanistan and told the head of the department the difference between AC and DC. He didn't know. Those three women have trained 27 more women and solar-electrified 100 villages in Afghanistan.
Ця жінка повернулась додому та забезпечила своє село сонячною енергією. вона провела семінар про перше село в Афганістані, яке живиться від енергії сонця завдяки трьом жінкам. Ця жінка є дуже незвичною бабусею. Їй 55 років і вона забезпечила сонячною енергією 200 домівок в Афганістані. І вони не розвалились. Вона дійсно поїхала в інженерно-технічний департамент Афганістану та пояснила його керівнику різницю між постійним і змінним струмом. Він цього не знав. Ці троє жінок навчили 27 жінок і забезпечили сонячною енергією 100 сіл в Афганістані.
We went to Africa, and we did the same thing. All these women sitting at one table from eight, nine countries, all chatting to each other, not understanding a word, because they're all speaking a different language. But their body language is great. They're speaking to each other and actually becoming solar engineers. I went to Sierra Leone, and there was this minister driving down in the dead of night -- comes across this village. Comes back, goes into the village, says, "Well what's the story?" They said, "These two grandmothers ... " "Grandmothers?" The minister couldn't believe what was happening. "Where did they go?" "Went to India and back." Went straight to the president. He said, "Do you know there's a solar-electrified village in Sierra Leone?" He said, "No." Half the cabinet went to see the grandmothers the next day. "What's the story." So he summoned me and said, "Can you train me 150 grandmothers?" I said, "I can't, Mr. President. But they will. The grandmothers will." So he built me the first Barefoot training center in Sierra Leone. And 150 grandmothers have been trained in Sierra Leone.
Ми приїхали в Африку і зробили те ж саме. Усі ці жінки, з восьми чи дев'яти країн, сидять за одним столом і спілкуються одна з одною, не розуміючи ні слова, бо всі вони говорять на різних мовах, але в них чудова мова тіла. Вони спілкуються і справді стають інженерами-геліотехніками. Я поїхав до Сьєрра-Леоне. Там зустрів міністра, в глуху ніч він проїжджав селом. Він повернувся в село, спитав: "Як це сталось?" У відповідь: "Є такі дві бабусі.." "Бабусі?" Міністр не вірив своїм вухам. "Де вони побували?" "Їздили в Індію і назад". Міністр пішов прямо до президента. Спитав: "Ви знаєте про село в Сьєрра-Леоне, яке забезпечує себе сонячною енергією?" Президент не знав. Наступного дня пів кабінету міністрів з'їхалось подивитись на бабусь. "Як це сталось?" Він запросив мене і спитав: "Ти можеш підготувати для мене 150 бабусь?" Я сказав, "Ні, пане президенте, не можу. Але вони можуть. Бабусі це зроблять". Тож він збудував для мене перший Босоногий центр підготовки в Cьєрра-Леоне. І 150 бабусь навчались в Сьєрра-Леоне.
Gambia: we went to select a grandmother in Gambia. Went to this village. I knew which woman I would like to take. The community got together and said, "Take these two women." I said, "No, I want to take this woman." They said, "Why? She doesn't know the language. You don't know her." I said, "I like the body language. I like the way she speaks." "Difficult husband; not possible." Called the husband, the husband came, swaggering, politician, mobile in his hand. "Not possible." "Why not?" "The woman, look how beautiful she is." I said, "Yeah, she is very beautiful." "What happens if she runs off with an Indian man?" That was his biggest fear. I said, "She'll be happy. She'll ring you up on the mobile." She went like a grandmother and came back like a tiger. She walked out of the plane and spoke to the whole press as if she was a veteran. She handled the national press, and she was a star. And when I went back six months later, I said, "Where's your husband?" "Oh, somewhere. It doesn't matter." (Laughter) Success story.
Гамбія: ми поїхали туди у пошуках бабусі. Поїхали в село. Я знав, яку жінку хочу взяти з собою. Зібралась громада і сказала мені: "Візьми цих двох жінок". Я відмовився. Я хотів взяти саме ту жінку. Мене спитали: "Чому? Вона ж не знає мови. Ти не знаєш її". Я сказав, "Мені подобаються її жести і те, як вона розмовляє". "У неї дуже впертий чоловік. Це неможливо". Покликали чоловіка, приходить: чванливий, політик, у руці - мобільний. "Ні. Це неможливо". "Чому ж ні?" - "Гляньте на цю жінку, яка вона красуня". Я сказав: "Бачу. Вона дуже красива". "А що як вона втече з чоловіком-індійцем?" Цього він боявся найбільше. Я сказав. "Їй буде добре. Вона тобі зателефонує на мобільний". Від'їждаючи, вона була схожа на бабусю. А повернулася схожою на тигра. Вийшовши з літака, вона говорила з пресою немов бувалий солдат. Вона впоралась з центральною пресою і була зіркою. Коли я знову приїхав туди через шість місяців, я спитав: "Де твій чоловік?" "Та, десь там. Неважливо". (Сміх) Історія успіху.
(Laughter)
(Сміх)
(Applause)
(Оплески)
I'll just wind up by saying that I think you don't have to look for solutions outside. Look for solutions within. And listen to people. They have the solutions in front of you. They're all over the world. Don't even worry. Don't listen to the World Bank, listen to the people on the ground. They have all the solutions in the world.
Наостанок скажу лише, не думаю, що вам слід шукати рішень зовні. Шукайте їх всередині. Та дослухайтесь до людей, які показують вам ці рішення. Такі люди живуть по всьому світу. Навіть не думайте хвилюватись. Не слухайте Світового Банку, слухайте людей довкола вас. У них відповіді на всі запитання світу.
I'll end with a quotation by Mahatma Gandhi. "First they ignore you, then they laugh at you, then they fight you, and then you win."
Хочу завершити словами Махатми Ґанді: "Спочатку вони тебе ігнорують, потім висміюють тебе, потім вони борються з тобою, а потім ти перемагаєш".
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)