What is love? Seriously, though, what is it? What is love? A verb? A noun? A universal truth? An ideal? A common thread of all religions? A cult? A neurological phenomenon? There's no shortage of answers. Some are all-encompassing. It conquers all. It's all you need. It's all there is. These are all comparisons, though, ways of defining it by contrast, by saying it's more important than all other things, but is it? Sure, love matters more than your standard turkey sandwich, but does it matter more than shelter? Or sanity? Or an exceptional turkey sandwich? No matter your answer, you're just ranking it, not defining it. Another challenge to defining love is we often try to do so while falling into it or out of it. Would you trust someone who just won the lottery to accurately define the concept of currency? Or, I don't know, ask a guy to define bears while he's fending them off? Or is romance not like winning the lottery? Are break ups not like bear attacks? Bad comparisons? That's my point. I'm not thinking right because I'm in love, so ha! Taking a step back, or taking a cold shower, whatever, love is potentially the most intensely thought about thing in all of human history. And despite centuries upon centuries of obsession, it still overwhelms us. Some say it's a feeling, a magical emotion, a feeling for someone like you've never felt before. But feelings are fluid, not very concrete foundation for a definition. Sometimes you hate the person you love. Plus, come on, you've felt feelings like it before, sort of in miniature. Your relationships with your family shape your relationships with partners. And your love for your partner may be in its own dynamic relationship, healthy or totally weird, with the love of your parents and siblings. Love is also a set of behaviors we associate with the feeling: Holding hands, kissing, hugging, public displays of affection, dating, marriage, having kids, or just sex. But these loving actions can be subjective or culturally relative. You may love or be someone who can't have kids or doesn't want to, who believes in marriage but also in divorce, who's from a culture where people don't really date the way we think of dating, or who just doesn't want to make out on the bus. But if love is a thing that we can define, then how can it mean opposite things for so many people? So, maybe love's just all in your head, a personal mystery winding through your neural pathways and lighting up pleasing, natural rewards in your nervous system. Perhaps these rewards are addictive. Perhaps love is a temporary or permanent addiction to a person, just like a person can be addicted to a drug. I don't mean to be edgy like some pop song. Evidence shows that chemicals in your brain stimulated by another person can make you develop a habit for that person. The person comes to satisfy a physiological craving, and you want more. But then sometimes, slowly or suddenly, you don't. You've fallen out of love, become unaddicted, for a spell. What happened? Does one develop a tolerance or hit a limit? Why do some lovers stay addicted to each other their entire lives? Perhaps to create new lives, to proliferate their species? Maybe love is just human DNA's optimal method for bringing about its own replication. There are evolutionary arguments regarding every human mating behavior, from how we display ourselves to potential mates, to how we treat each other in relationships, to how we raise kids. Thus, some argue that the feeling you think you feel in your soul is just biology's way to make you continue our species. Nature has selected you to have crushes on hotties, just like it makes monkeys have crushes on hot monkeys, and biology marches on. But is that all love is? Or, perhaps worse, is it just a construct, some fake concept we all convince each other to try to live up to for a fake sense of purpose? Maybe it is a construct, but let's be more precise about what a construct is because love is constructed from reality: Our experiences, feelings, brain chemistry, cultural expectations, our lives. And this edifice can be viewed through countless dimensions: scientific, emotional, historical, spiritual, legal, or just personal. If no two people are the same, no two people's love is the same either. So, in every loving relationship, there's a lot to talk about and partners should be open to that, or the relationship probably won't last. Love is always up for discussion and, sure, under construction. So, if we can't define it, that's a good sign. It means we're all still making it. Wait, I didn't mean, you know what I meant.
Що таке любов? Серйозно, що ж це таке? Що таке любов? Дієслово? Іменник? Універсальна істина? Ідеал? Те, що спільне для всіх релігій? Культ? Неврологічне явище? Відповідей знайдеться чимало. Деякі з них всеосяжні. Вона переможе все. Це все, що тобі потрібно. Це все, що є. Хоча, це все й порівняння, способи надати визначення через протиставлення, кажучи, що це важливіше, ніж всі інші речі. Та чи все справді так? Любов має більше значення, ніж стандартний сендвіч з індичкою, та чи важливіший він за домівку? Чи здоровий глузд? Чи величезний сендвіч з індичкою? Відповідь не має значення, це просто оцінювання, а не визначення. Ще одни виклик для визначення любові - в тому, що ми робимо це, коли закохуємось або розчаровуємось у коханні. Чи довірили б ви тому, хто щойно виграв лотерею надати точне визначення коцепту валюти? Чи, можливо, попросити хлопця за яким женеться ведмідь дати визначення ведмедів? Чи роман не відчувається як виграш лотереї? А розрив як атаки ведмедя? Невдалі порівняння? В тому й суть. Я міркую хибно, тому що не закоханий, ось-так от! Повернімось назад чи приймімо холодний душ, як би там не було, любов - це потенційно те, про що найбільше думали протягом всієї історії. І незважаючи на одержимість; століття за століттям, вона досі переповнює нас. Хтось скаже, що це відчуття, магічна емоція, такі неповторні почуття до когось, наче вперше в житті. Але відчуття - це флюїди, а це не надто вдала основа для визначення. Іноді, ти ненавидиш того, кого любиш. Окрім того, ви вже відчували подібні емоції у зменшеній версії. Ваші стосунки з сім’єю формують ваші стосунки з партнерами. А також, ваша любов до партнера може мати власну динаміку стосунків, здорову чи абсолютно дивну, незважаючи на любов ваших батьків, братів чи сестер. Любов - це також і певна поведінка, з якою ми асоціюємо це відчуття: тримання за руки, поцілунки, обійми, публічні вияви прихильності, побачення, одруження, народження дітей, чи лише секс. Але всі ці любовні вчинки можуть бути суб’єктивними або культурно визначеними. Ви може любити чи не могти мати дітей, чи не хотіти дітей, тим, хто вірить у шлюб, але також і в розлучення, належати до культури, в якій люди не зустрічаються, у звичному для нас розумінні, чи просто не хочуть привселюдно цілуватись. Але, якщо любов - те, що ми можемо визначити, то як це визначення може означати стільки протилежного для різних людей? Можливо, любов лише у вашій голові, особисте таїнство, яке протікає по нейронних шляхах, і спалахує задоволенням, природньою нагородою у вашій нервовій системі. Можливо, винагороди викликають залежність. Можливо, любов тимчасова чи постійна залежність від людини, точно так, як людина може бути залежною від наркотиків. Не хочу бути претензійним, наче якась попсова пісня. Є докази, що хімічні процеси у мозку, запущені іншою людиною, можуть виробити залежність від людини. Людина хоче задовільнити фізіологічну жагу, і ви хочете більшого. Але потім, чомусь, повільно чи раптово ви перестаєте. Ви розлюбили, стали непідвладними для чарів. Що трапилось? Хтось розвиває резистентність чи досягає межі? Чому деякі закохані залишаються залежними один від одного впродовж всього життя? Можливо для створення нового життя, для продовження роду? Можливо любов - це найоптимальніший спосіб для відтворення себе і передачі ДНК. Існують еволюційні аргументи які пояснюють шлюбну поведінку, починаючи від того, як ми показуємо себе потенційним партнерам, до того, як ми поводимось в стосунках та виховуємо дітей. Тому, дехто стверджує, що відчуття, які вам здається ви відчуваєте в душі - це лише білогічний спосіб продовоження роду. Природа обрала вас, щоб закохуватися в красунь так само, як і вона змушує мавп закохуватись в гарячих мавпочок і біологія йде далі. Але, чи все це можна назвати любов’ю? Чи, навіть гірше, це всього лиш конструкт, штучний концепт в існуванні якого ми переконуємо один одного заради фальшивого відчуття сенсу? Можливо, це й конструкт, але будьмо точнішими щодо конструкту тому, що любов є сконструйованою з реальності: з нашого досвіду, відчуттів, хімії в мозку, культурних очікувань, наших життів. І цю споруду можна розглядати з різних вимірів: наукового, емоційного, історичного, духовного, законного, чи просто особистісного. Якщо не існує двох однакових людей, то й не існує однакової любові. Тож, в кожних любовних стосунках, є багато про що поговорити, і партнери повинні бути відкритими до цього, інакше стосунки не проживуть довго. Любов завжди відкрита для обговорень і звісно, будівництва. Отже, якщо ми не можемо визначити її, це хороший знак. Це означає, що ми досі нею займаємось. Стоп, я не це хотів сказати, ви ж знаєте, що я мав на увазі.