I'm going to talk today about energy and climate. And that might seem a bit surprising, because my full-time work at the foundation is mostly about vaccines and seeds, about the things that we need to invent and deliver to help the poorest two billion live better lives. But energy and climate are extremely important to these people; in fact, more important than to anyone else on the planet. The climate getting worse means that many years, their crops won't grow: there will be too much rain, not enough rain; things will change in ways their fragile environment simply can't support. And that leads to starvation, it leads to uncertainty, it leads to unrest. So, the climate changes will be terrible for them.
Сьогодні я збираюся поговорити про енергію та клімат. Це може видатися дещо дивним, оскільки моя постйіна робота у Фундації переважно стосується вакцин та насіння - тих речей, які ми повинні винайти і поширити для того, щоб допомогти найбіднішим двом мільярдам жити кращим життям. Проте енергія та клімат надзвичайно важливі для цих людей. Важливіші, ніж для будь-кого іншого на планеті. Погіршення клімату означає, що роками вони не збиратимуть врожаю. Буде забагато чи замало дощів, все буде змінюватися таким чином, що крихке довкілля вже не зможе їх підтримувати. І це призводитиме до недоїдання, нестабільності та заворушень. Зміни клімату принесуть цим людям лихо.
Also, the price of energy is very important to them. In fact, if you could pick just one thing to lower the price of to reduce poverty, by far you would pick energy. Now, the price of energy has come down over time. Really advanced civilization is based on advances in energy. The coal revolution fueled the Industrial Revolution, and, even in the 1900s, we've seen a very rapid decline in the price of electricity, and that's why we have refrigerators, air-conditioning; we can make modern materials and do so many things. And so, we're in a wonderful situation with electricity in the rich world. But as we make it cheaper -- and let's say, let's go for making it twice as cheap -- we need to meet a new constraint, and that constraint has to do with CO2.
Також ціни на енергію є украй важливими. Насправді, якщо і є річ, яка здатна знизити рівень бідності, то це - ціна на енергію! Вартість енергоносіїв увесь час падала. Розвинена цивілізація базується на досягненнях в області енергетики. Революція у видобутку вугілля стала підгрунтям для індустріальної революції, і навіть у 1900-х ціни на електроенергію різко впали. Саме тому у нас є холодильники, кондиціонери, ми можемо виробляти сучасні матеріали і робити так багато усього. Отже, заможний світ не має проблем із електроенергією. Але щойно ми робимо її дешевшою - приміром, ми хочемо, щоб вона була вдвічі дешевшою - як стикаємося з новим обмеженням, пов'язаним із викидами вуглекислого газу (CO2).
CO2 is warming the planet, and the equation on CO2 is actually a very straightforward one. If you sum up the CO2 that gets emitted, that leads to a temperature increase, and that temperature increase leads to some very negative effects: the effects on the weather; perhaps worse, the indirect effects, in that the natural ecosystems can't adjust to these rapid changes, and so you get ecosystem collapses.
CO2 розігріває планету, і рівняння з CO2 насправді є дуже простим. Достатньо підсумувати кількість вуглекислого газу, що потрапляє у довкілля і призводить до підвищення температури, а це, своєю чергою, призводить до дуже негативних наслідків: впливу на погоду; а щонайгірше - непрямого впливу на екосистеми, які не можуть пристосуватися до цих надшвидких змін, що призводить до колапсу цих екосистем.
Now, the exact amount of how you map from a certain increase of CO2 to what temperature will be, and where the positive feedbacks are -- there's some uncertainty there, but not very much. And there's certainly uncertainty about how bad those effects will be, but they will be extremely bad. I asked the top scientists on this several times: Do we really have to get down to near zero? Can't we just cut it in half or a quarter? And the answer is, until we get near to zero, the temperature will continue to rise. And so that's a big challenge. It's very different than saying, "We're a twelve-foot-high truck trying to get under a ten-foot bridge, and we can just sort of squeeze under." This is something that has to get to zero.
Немає точних розрахунків, як підвищення рівня вуглекислого газу впливає на температуру, і де існують позитивні зворотні зв'язки. Щодо цього існують певні сумніви, але їх не дуже багато. І, звичайно, не зовсім ясно, наскільки поганими будуть ці наслідки, але вони без сумніву будуть надзвичайно поганими. Я кілька разів запитував провідних науковців: Чи дійсно ми мусимо знизити викиди практично до нуля? Чи може достатньо буде просто скоротити їх на половину або чверть? Вони відповідають, що поки ми не знизимо викиди практично до нуля, температура продовжуватиме зростати. От що є великою проблемою! Це зовсім інша річ, аніж сказати: "Ми неначе вантажівка заввишки три з половиною метри, яка хоче проскочити під мостом заввишки три метри, і може якось під ним протиснутися". Ні, ми повинні знизити цей показник до нуля.
Now, we put out a lot of carbon dioxide every year -- over 26 billion tons. For each American, it's about 20 tons. For people in poor countries, it's less than one ton. It's an average of about five tons for everyone on the planet. And somehow, we have to make changes that will bring that down to zero. It's been constantly going up. It's only various economic changes that have even flattened it at all, so we have to go from rapidly rising to falling, and falling all the way to zero.
Щороку ми продукуємо багато діоксиду вуглецю, понад 26 млрд. тон. На кожного американця припадає близько 20 тонн; на мешканців бідних країн - менш ніж одна тонна. А в середньому це близько п'яти тонн на кожного мешканця планети. Так чи інакше, ми повинні впровадити зміни, які знизять викиди до нуля. А вони постійно зростають. І тільки впроваджені різноманітні економічні зміни дещо уповільнили це зростання, тому ми мусимо перейти від стрімкого зростання до спаду і падіння аж до нуля.
This equation has four factors, a little bit of multiplication. So you've got a thing on the left, CO2, that you want to get to zero, and that's going to be based on the number of people, the services each person is using on average, the energy, on average, for each service, and the CO2 being put out per unit of energy. So let's look at each one of these, and see how we can get this down to zero. Probably, one of these numbers is going to have to get pretty near to zero.
Це рівняння має чотири фактори і трошки множення. Ліворуч маємо викиди CO2, які хочемо зменшити до нуля, і які залежать від кількості людей, послуг, якими в середньому користується кожна людина, енергії, яку в середньому затрачають на кожну послугу, і викидів CO2, що припадають на одиницю енергії. Розгляньмо кожен множник і подивімося, як можна зменшити викиди до нуля. Ймовірно, щоб цього досягнути, один із множників мав би бути наближеним до нуля.
(Laughter)
Це з курсу шкільної алгебри,
That's back from high school algebra. But let's take a look.
але погляньмо.
First, we've got population. The world today has 6.8 billion people. That's headed up to about nine billion. Now, if we do a really great job on new vaccines, health care, reproductive health services, we could lower that by, perhaps, 10 or 15 percent. But there, we see an increase of about 1.3.
По-перше, населення. У світі сьогодні мешкає 6,8 млрд людей. І ця кількість прямує до дев'яти мільярдів. Якщо ми запровадимо нові вакцини та поліпшимо послуги у сфері медицини та репродуктивного здоров'я, то зможемо знизити цю складову на 10 чи 15 відсотків. Але наразі зростання становить близько 1,3.
The second factor is the services we use. This encompasses everything: the food we eat, clothing, TV, heating. These are very good things. Getting rid of poverty means providing these services to almost everyone on the planet. And it's a great thing for this number to go up. In the rich world, perhaps the top one billion, we probably could cut back and use less, but every year, this number, on average, is going to go up, and so, overall, that will more than double the services delivered per person. Here we have a very basic service: Do you have lighting in your house to be able to read your homework? And, in fact, these kids don't, so they're going out and reading their schoolwork under the street lamps.
Друга складова - це послуги, якими ми користуємось. Сюди входить усе: їжа, яку ми споживаємо, одяг, перегляд телебачення, опалення. Це дуже хороші речі: позбутися бідності якраз і означає надати ці послуги практично кожній людині на планеті. Намагатися, щоб це число зростало - дуже благородна справа. У заможних країнах, де проживає "золотий" мільярд, можна було б менше витрачати і споживати, проте щороку ці показники зростають, і тому кількість послуг, що їх споживатиме людина, щонайменше подвоїться. Йдеться про вкрай необхідні послуги. У вашому домі є світло, щоб виконати домашнє завдання? А в цих дітей - ні, і тому вони вимушені читати шкільні завдання під світлом вуличних ліхтарів.
Now, efficiency, "E," the energy for each service -- here, finally we have some good news. We have something that's not going up. Through various inventions and new ways of doing lighting, through different types of cars, different ways of building buildings -- there are a lot of services where you can bring the energy for that service down quite substantially. Some individual services even bring it down by 90 percent. There are other services, like how we make fertilizer, or how we do air transport, where the rooms for improvement are far, far less. And so overall, if we're optimistic, we may get a reduction of a factor of three to even, perhaps, a factor of six. But for these first three factors now, we've gone from 26 billion to, at best, maybe 13 billion tons, and that just won't cut it.
Далі - ефективність, E, енергія, яка витрачається на кожну послугу. I тут, нарешті, маємо хороші новини. Маємо щось таке, що не зростає. Завдяки різним винаходам і новим способам освітлення, іншим типам автомобілів, іншим методам будівництва - існує чимало послуг, де можна досить суттєво знизити витрати енергії. Для окремих послуг це зниження сягає 90 відсотків. Є й інші послуги, як-от виробництво міндобрив, або послуги з авіаперевезень, де можливостей для покращення є набагато, набагато менше. Отож, за оптимістичними розрахунками, цей множник можна скоротити утричі, а то й у шість разів. Але все одно, з урахуванням перших трьох складових, ми перейшли від 26 млрд, у кращому випадку, до 13 мільярдів тонн, що не розв'язує проблеми.
So let's look at this fourth factor -- this is going to be a key one -- and this is the amount of CO2 put out per each unit of energy. So the question is: Can you actually get that to zero? If you burn coal, no. If you burn natural gas, no. Almost every way we make electricity today, except for the emerging renewables and nuclear, puts out CO2. And so, what we're going to have to do at a global scale, is create a new system. So we need energy miracles.
Тому розгляньмо четвертий фактор - який і буде ключовим - кількість CO2, що продукується на кожну одиницю енергії. Постає запитання: чи можна реально знизити її до нуля? Якщо спалювати вугілля - ні. Якщо спалювати природний газ - ні. Майже кожен сучасний спосіб виробництва електроенергії, за винятком нових джерел відновлюваної енергії та атомної енергетики, продукує викиди СО2. У глобальному масштабі ми збираємося створити нову систему. І, відповідно, нам потрібні енергетичні дива.
Now, when I use the term "miracle," I don't mean something that's impossible. The microprocessor is a miracle. The personal computer is a miracle. The Internet and its services are a miracle. So the people here have participated in the creation of many miracles. Usually, we don't have a deadline where you have to get the miracle by a certain date. Usually, you just kind of stand by, and some come along, some don't. This is a case where we actually have to drive at full speed and get a miracle in a pretty tight timeline.
Коли я використовую термін "диво", я не маю на увазі щось неможливе. Мікропроцесор є дивом. Персональний комп'ютер є дивом. Інтернет та його послуги є дивом. Присутні у цьому залі люди брали участь у створенні багатьох чудес. Зазвичай, у нас немає кінцевого терміну, вимоги створити диво до певної дати. Як правило, ви просто живете, і деякі чудеса з'являються, а деякі - ні. Однак це саме той випадок, де ми мусимо працювати на повну потужність, щоб створити диво у досить жорсткі терміни.
Now, I thought, "How could I really capture this? Is there some kind of natural illustration, some demonstration that would grab people's imagination here?" I thought back to a year ago when I brought mosquitoes, and somehow people enjoyed that.
Я подумав: "Як би я міг це передати? Чи є якісь ілюстрації зі світу природи, якісь видовища, які б захопили людську уяву?" Я згадав, як рік тому приніс комарів, і людям це сподобалося.
(Laughter)
(Сміх)
It really got them involved in the idea of, you know, there are people who live with mosquitoes. With energy, all I could come up with is this. I decided that releasing fireflies would be my contribution to the environment here this year. So here we have some natural fireflies. I'm told they don't bite; in fact, they might not even leave that jar.
Вони справді збагнули, що існують люди, які живуть з комарами. У випадку з енергією, ось усе, що я зміг придумати. Я вирішив, що звільнення світлячків стане цьогоріч моїм внеском у атмосферу цього залу. Ось тут жменька живих світлячків. Мені сказали, що вони не кусаються; насправді, вони навіть не змогли б залишити цієї банки.
(Laughter)
(Сміх)
Now, there's all sorts of gimmicky solutions like that one, but they don't really add up to much. We need solutions, either one or several, that have unbelievable scale and unbelievable reliability. And although there's many directions that people are seeking, I really only see five that can achieve the big numbers. I've left out tide, geothermal, fusion, biofuels. Those may make some contribution, and if they can do better than I expect, so much the better. But my key point here is that we're going to have to work on each of these five, and we can't give up any of them because they look daunting, because they all have significant challenges.
Існує сила-силенна дріб'язкових рішень на кшталт цього, але вони насправді мало що змінюють. Нам потрібні рішення - неважливо, одне чи кілька - неймовірного масштабу і неймовірної надійності, і хоча люди ведуть пошуки у багатьох напрямах, я бачу лише п'ять, де можна було би досягнути насправді великих результатів. Я відкинув такі напрямки, як енергія морських припливів і відпливів, геотермальна енергія, енергія розплавів, біопаливо. Вони можуть стати у пригоді, і якщо вони перевершать мої сподівання - чудово, однак мені йдеться ось про що: ми мусимо опрацювати кожен із цих п'яти напрямків і не можемо відмовитися від будь-якого з них лише тому, що він виглядає складним і пов'язаний зі значними труднощами.
Let's look first at burning fossil fuels, either burning coal or burning natural gas. What you need to do there seems like it might be simple, but it's not. And that's to take all the CO2, after you've burned it, going out the flue, pressurize it, create a liquid, put it somewhere, and hope it stays there. Now, we have some pilot things that do this at the 60 to 80 percent level. But getting up to that full percentage -- that will be very tricky. And agreeing on where these CO2 quantities should be put will be hard, but the toughest one here is this long-term issue: Who's going to be sure? Who's going to guarantee something that is literally billions of times larger than any type of waste you think of in terms of nuclear or other things? This is a lot of volume. So that's a tough one.
Спочатку розгляньмо спалювання викопного палива, чи то вугілля чи природного газу. Що треба зробити? Здається, усе просто, але насправді це не так. Треба зібрати весь CO2, що виходить з труб після згорання палива, стиснути його і у вигляді рідини десь зберігати, сподіваючись при цьому, що він там і залишиться. Наразі вже є кілька пілотних проектів, які дають рівень утилізації від 60 до 80 відсотків, але довести їх до 100%-го рівня буде дуже складно. Буде непросто дійти згоди щодо місць зберігання CO2 у таких кількостях, але найскладніше питання - довгострокова перспектива. Хто зможе бути впевненим? Хто зможе дати якісь гарантії, коли йдеться про щось у мільярди разів більше за усі інші види відходів з погляду ядерної чи іншої безпеки? Це величезні обсяги. Тому це складне завдання.
Next would be nuclear. It also has three big problems: cost, particularly in highly regulated countries, is high; the issue of safety, really feeling good about nothing could go wrong, that, even though you have these human operators, the fuel doesn't get used for weapons. And then what do you do with the waste? Although it's not very large, there are a lot of concerns about that. People need to feel good about it. So three very tough problems that might be solvable, and so, should be worked on.
Наступний няпрям - атомна енергія. Вона також має три великі проблеми: висока вартість, зокрема у країнах з жорсткою регуляцією, питання безпеки, впевненість у тому, що нічого поганого не трапиться, що навіть при наявності людського чинника паливо не будуть використовувати для виготовлення зброї. І ще одне - а що робити з відходами? Хоч їх не так і багато, існують великі побоювання з цього приводу. Люди мусять почуватися впевнено. Отже, є три дуже непрості проблеми, які можна розв'язати, і над якими потрібно працювати.
The last three of the five, I've grouped together. These are what people often refer to as the renewable sources. And they actually -- although it's great they don't require fuel -- they have some disadvantages. One is that the density of energy gathered in these technologies is dramatically less than a power plant. This is energy farming, so you're talking about many square miles, thousands of times more area than you think of as a normal energy plant. Also, these are intermittent sources. The sun doesn't shine all day, it doesn't shine every day, and likewise, the wind doesn't blow all the time. And so, if you depend on these sources, you have to have some way of getting the energy during those time periods that it's not available. So we've got big cost challenges here. We have transmission challenges; for example, say this energy source is outside your country, you not only need the technology, but you have to deal with the risk of the energy coming from elsewhere.
Останні три джерела енергії з п'яти я згрупував разом. Це так звані відновлювані джерела енергії. Вони чудові, бо не вимагають палива, але й у них є певні хиби. Зокрема, щільність енергії, яку отримують за допомогою цих технологій, є значно меншою, ніж потужність енергогенеруючих підприємств. Це енергогенеруюче землеробство, і ми говоримо про сотні квадратних кілометрів, площі, у тисячі разів більші за ті, що звичні для енергогенеруючого підприємства. Окрім того, всі вони є непостійними джерелами. Сонце не світить цілий день, воно не світить щодня, і, крім того, вітер не дме весь час. І тому, якщо ви залежите від цих джерел, то мусите мати інші джерела отримання енергії на той час, поки ці не доступні. Таким чином, маємо проблеми великої вартості та передачі енергії. Наприклад, якщо це джерело енергії знаходиться за межами вашої країни, вам не тільки потрібна технологія - вам ще й доведеться мати справу з ризиком, пов'язаним з тим, що енергія надходить з іншого місця.
And, finally, this storage problem. To dimensionalize this, I went through and looked at all the types of batteries made -- for cars, for computers, for phones, for flashlights, for everything -- and compared that to the amount of electrical energy the world uses. What I found is that all the batteries we make now could store less than 10 minutes of all the energy. And so, in fact, we need a big breakthrough here, something that's going to be a factor of 100 better than the approaches we have now. It's not impossible, but it's not a very easy thing. Now, this shows up when you try to get the intermittent source to be above, say, 20 to 30 percent of what you're using. If you're counting on it for 100 percent, you need an incredible miracle battery.
І, врешті-решт, проблема зберігання. Щоб оцінити її, я переглянув і ознайомився з усіма видами акумуляторів, які зроблені на даний час - для автомобілів, комп'ютерів, телефонів, ліхтарів, для всього - і порівняв із сумарною кількістю електричної енергії, що використовується у світі. Я виявив, що всі акумулятори, які ми робимо зараз, можуть зберігати запас усієї енергії менш ніж 10 хвилин. Так що тут потрібен великий прорив, щось таке, що буде разів у 100 кращим, аніж підходи, які ми маємо зараз. Усе можливо, але не дуже просто. Спробуйте отримати непостійне джерело енергії, яке зможе генерувати від 20 до 30 відсотків більше від того, що ви використовуєте. Якщо ви розраховуєте на нього на 100 відсотків, то вам потрібен неймовірний диво-акумулятор.
Now, how are we going to go forward on this -- what's the right approach? Is it a Manhattan Project? What's the thing that can get us there? Well, we need lots of companies working on this -- hundreds. In each of these five paths, we need at least a hundred people. A lot of them, you'll look at and say, "They're crazy." That's good. And, I think, here in the TED group, we have many people who are already pursuing this. Bill Gross has several companies, including one called eSolar that has some great solar thermal technologies. Vinod Khosla is investing in dozens of companies that are doing great things and have interesting possibilities, and I'm trying to help back that. Nathan Myhrvold and I actually are backing a company that, perhaps surprisingly, is actually taking the nuclear approach. There are some innovations in nuclear: modular, liquid. Innovation really stopped in this industry quite some ago, so the idea that there's some good ideas laying around is not all that surprising.
Рухаємось далі - який правильний підхід? Чи це Мангеттенський проект? Яка штука розв'яже нашу проблему? Над цим мусять працювати сотні компаній. У кожному з цих п'яти напрямків нам потрібна принаймні сотня людей. І щоб про кожного з них можна було би сказати: "Вони божевільні". Це добре. Я думаю, що тут, у середовищі TED, є багато людей, які вже працюють у цьому напрямку. Білл Ґросс має кілька компаній, зокрема eSolar, яка володіє чудовими технологіями отримання сонячної теплової енергії. Вінод Хосла інвестує у десятки компаній, що роблять великі справи та мають цікаві можливості, і я намагаюся допомогти цьому. Натан Мирвольд і я підтримуємо компанії, які, можливо несподівано, але вже працююють над ядерним підходом. Існують інновації у ядерній фізиці: касетні, рідкі реактори. Проте справжні інновації у цій галузі припинилися вже достатньо давно, тому думка про те, що добрі ідеї витають у повітрі, не така вже й дивна. Ідея TerraPower (реактора на біжучій хвилі) в тому, що ми не спалюємо частину урану -
The idea of TerraPower is that, instead of burning a part of uranium -- the one percent, which is the U235 -- we decided, "Let's burn the 99 percent, the U238." It is kind of a crazy idea. In fact, people had talked about it for a long time, but they could never simulate properly whether it would work or not, and so it's through the advent of modern supercomputers that now you can simulate and see that, yes, with the right materials approach, this looks like it would work.
один відсоток, тобто U235 - а натомість вирішили: "Спалюймо 99 відсотків U238". Божевільна ідея. Насправді, люди говорили про неї вже довший час, але вони б ніколи не змогли перевірити належним чином, працюватиме це чи ні, і лише з появою сучасних суперкомп'ютерів зараз можна зімітувати і переконатися: так, з відповідними матеріалами, виглядає на те, що воно буде працювати.
And because you're burning that 99 percent, you have greatly improved cost profile. You actually burn up the waste, and you can actually use as fuel all the leftover waste from today's reactors. So instead of worrying about them, you just take that, it's a great thing. It breeds this uranium as it goes along, so it's kind of like a candle. You see it's a log there, often referred to as a traveling wave reactor. In terms of fuel, this really solves the problem. I've got a picture here of a place in Kentucky. This is the leftover, the 99 percent, where they've taken out the part they burn now, so it's called depleted uranium. That would power the US for hundreds of years. And simply by filtering seawater in an inexpensive process, you'd have enough fuel for the entire lifetime of the rest of the planet.
Ви спалюєте ці 99 відсотків, оптимізувавши витрати. Ви справді спалюєте відходи і можете використовувати як паливо всі ядерні відходи сучасних реакторів. Замість того, щоб перейматися ними, ви просто використовуєте їх. Чудово. Реактор "з'їдає" цей уран згори донизу, немов свічка спалює віск. Ось циліндрична форма, яку часто називають реактором на біжучій хвилі. Це реально розв'язує проблему палива. У мене є фотографія однієї місцини в Кентуккі. Це залишки, 99 відсотків, з яких відібрали ту частину, яку зараз спалюють. Так званий збіднений уран. Він забезпечить США енергією на сотні років. Просто профільтрувавши морську воду за допомогою недорогої технології, ви отримаєте достатньо палива для всього життя цілої планети.
So, you know, it's got lots of challenges ahead, but it is an example of the many hundreds and hundreds of ideas that we need to move forward. So let's think: How should we measure ourselves? What should our report card look like? Well, let's go out to where we really need to get, and then look at the intermediate. For 2050, you've heard many people talk about this 80 percent reduction. That really is very important, that we get there. And that 20 percent will be used up by things going on in poor countries -- still some agriculture; hopefully, we will have cleaned up forestry, cement. So, to get to that 80 percent, the developed countries, including countries like China, will have had to switch their electricity generation altogether. The other grade is: Are we deploying this zero-emission technology, have we deployed it in all the developed countries and are in the process of getting it elsewhere? That's super important. That's a key element of making that report card.
Попереду безліч викликів, але це приклад однієї із багатьох сотень ідей, які ми мусимо втілити у життя. Подумаймо: як нам оцінити самих себе? Як виглядатиме наш табель? Вирушаймо до нашої мети, а пізніше поглянемо на проміжні кроки. Ви чули розмови про 80 відсотків скорочення до 2050 року. Ми справді мусимо дістатися цього показника. Решта 20 відсотків припадатимуть на бідні країни, дещо на сільське господарство. Сподіваюся, ми позбудемося викидів у галузі лісівництва. Щоб отримати ці 80 відсотків, розвинуті країни, зокрема Китай, муситимуть перейти на зовсім інші способи генерування енергії. Запитання на 12 балів: Чи ми впроваджуємо технологію з нульовими викидами, чи впровадили ми її в усіх розвинених країнах і чи передаємо її в інші місця? Це украй важливо. Це основна оцінка у нашому табелі.
Backing up from there, what should the 2020 report card look like? Well, again, it should have the two elements. We should go through these efficiency measures to start getting reductions: The less we emit, the less that sum will be of CO2, and therefore, the less the temperature. But in some ways, the grade we get there, doing things that don't get us all the way to the big reductions, is only equally, or maybe even slightly less, important than the other, which is the piece of innovation on these breakthroughs.
Рухаючись від тієї дати до сьогодення: як виглядатиме наш табель у 2020-му? Знову ж таки, вів мав би мати два елементи. Ми повинні вжити енергоефективних заходів, щоб скоротити викиди. Що менше ми будемо викидати, то меншою буде кількість СО2, і нижчою температура. Але оцінка, яку ми отримаємо, за заходи, що не дадуть нам змоги досягнути суттєвих скорочень, є такою ж, чи трохи менш важливою за решту. Йдеться про інновації на основі цих досягнень.
These breakthroughs, we need to move those at full speed, and we can measure that in terms of companies, pilot projects, regulatory things that have been changed. There's a lot of great books that have been written about this. The Al Gore book, "Our Choice," and the David MacKay book, "Sustainable Energy Without the Hot Air." They really go through it and create a framework that this can be discussed broadly, because we need broad backing for this. There's a lot that has to come together.
Ми мусимо використовувати досягнення на повну потужність, вимірюючи їх у перерахунку на компанії, пілотні проекти, зміни в регуляторних актах. Існує багато чудових книжок на цю тему. Книга Альберта Ґора "Наш вибір" і книга Девіда Маккея "Стала енергія без гарячого повітря". Вони описують ситуацію і закладають підґрунтя для широкого обговорення, адже ми потребуємо підтримки загалу. Ми мусимо згуртувати сили.
So this is a wish. It's a very concrete wish that we invent this technology. If you gave me only one wish for the next 50 years -- I could pick who's president, I could pick a vaccine, which is something I love, or I could pick that this thing that's half the cost with no CO2 gets invented -- this is the wish I would pick. This is the one with the greatest impact. If we don't get this wish, the division between the people who think short term and long term will be terrible, between the US and China, between poor countries and rich, and most of all, the lives of those two billion will be far worse.
Ось моє бажання. Дуже конкретне бажання: винайти цю технологію. Якщо б я мав змогу реалізувати одне-єдине бажання на найближчі 50 років - і зміг би вибрати, хто буде президентом, вибрати вакцину, а це я дуже люблю робити, чи вибрати оцю вдвічі дешевшу технологію без викидів CO2, то саме її я б і обрав. Це бажання має найбільший вплив. Якщо ми не здійснимо цього бажання, то відбудеться жахливий поділ на людей, які думають тільки про близьке чи далеке майбутнє, поділ між США і Китаєм, між бідними і багатими країнами, а життя тих двох мільярдів людей значно погіршиться.
So what do we have to do? What am I appealing to you to step forward and drive? We need to go for more research funding. When countries get together in places like Copenhagen, they shouldn't just discuss the CO2. They should discuss this innovation agenda. You'd be stunned at the ridiculously low levels of spending on these innovative approaches. We do need the market incentives -- CO2 tax, cap and trade -- something that gets that price signal out there. We need to get the message out. We need to have this dialogue be a more rational, more understandable dialogue, including the steps that the government takes. This is an important wish, but it is one I think we can achieve.
Що ж робити? До чого я закликаю вас рухатись уперед? Треба більше фінансувати дослідження. Коли лідери країн зустрічаються у місцях на кшталт Копенгагена, вони не повинні просто обговорювати СО2. Вони мають обговорювати порядок денний, присвячений інноваціям. Тоді ви будете приголомшені обурливо низькими рівнями витрат на інноваційні підходи. Нам потрібні ринкові стимули - податки на CO2, торгівля квотами - те, що зачіпає питання ціни. Ми мусимо донести свій заклик до всіх. Мусимо вести раціональний і зрозумілий діалог. Тут йдеться і про кроки, що їх здійснює уряд. Це важливе бажання, яке, я гадаю, нам під силу втілити.
Thank you.
Дякую.
(Applause) (Applause ends)
(Оплески)
Thank you.
Дякую.
Chris Anderson: Thank you. Thank you.
Кріс Андерсон: Спасибі. Дякую.
(Applause)
(Оплески)
CA: Thank you. So to understand more about TerraPower. I mean, first of all, can you give a sense of what scale of investment this is?
Дякую. Трохи детальніше про TerraPower. Чи могли б ви уточнити, про який обсяг інвестицій ідеться?
Bill Gates: To actually do the software, buy the supercomputer, hire all the great scientists, which we've done, that's only tens of millions. And even once we test our materials out in a Russian reactor to make sure our materials work properly, then you'll only be up in the hundreds of millions. The tough thing is building the pilot reactor -- finding the several billion, finding the regulator, the location that will actually build the first one of these. Once you get the first one built, if it works as advertised, then it's just clear as day, because the economics, the energy density, are so different than nuclear as we know it.
Білл Ґейтс: Щоб написати програмне забезпечення, купити суперкомп'ютер, найняти відомих науковців - це все ми вже зробили - потрібно лише десятки мільйонів. Щоб протестувати матеріали в російському реакторі, аби переконатися, що вони працюють належним чином, потрібно тільки сотні мільйонів. Реально складно буде побудувати пілотний реактор; пошук кількох мільярдів, органу регулювання, місця розташування - всього того, щоб побудувати перший реальний реактор. І як тільки появиться перший реактор, який запрацює так, як було передбачено, тоді все стане ясно як день, тому що економіка, щільність енергії, кардинально відрізняються від ядерної енергії у звичній для нас формі. КА: Якщо я правильно розумію, потрібно спорудити глибоко у землі
CA: So to understand it right, this involves building deep into the ground, almost like a vertical column of nuclear fuel, of this spent uranium, and then the process starts at the top and kind of works down?
практично вертикальну колону ядерного палива з відпрацьованого урану, і тоді процес починається угорі і рухається вниз?
BG: That's right. Today, you're always refueling the reactor, so you have lots of people and lots of controls that can go wrong, where you're opening it up and moving things in and out -- that's not good. So if you have very --
БҐ: Саме так. Сучасний реактор ви постійно перезаряджаєте, тому потребуєте багато людей і безліч елементів управління, які можуть схибити: відкриття реактора, переміщення речей туди і назад - це не добре. А так ви матимете дуже дешеве паливо, яке зможете закласти на 60 років -
(Laughter)
very cheap fuel that you can put 60 years in -- just think of it as a log -- put it down and not have those same complexities. And it just sits there and burns for the 60 years, and then it's done.
як таке собі поліно - закласти його і уникнути усіх цих складнощів. Поліно лежить собі там і горить 60 років, а потім згасає.
CA: It's a nuclear power plant that is its own waste disposal solution.
КА: Це атомна станція, яка одночасно розв'язує проблему утилізації власних відходів.
BG: Yeah; what happens with the waste, you can let it sit there -- there's a lot less waste under this approach -- then you can actually take that and put it into another one and burn that. And we start out, actually, by taking the waste that exists today that's sitting in these cooling pools or dry-casking by reactors -- that's our fuel to begin with. So the thing that's been a problem from those reactors is actually what gets fed into ours, and you're reducing the volume of the waste quite dramatically as you're going through this process.
БҐ: Так. Відходи можна там і залишити – у такому випадку відходів значно менше – або ви можете забрати їх, зарядити в інший реактор і спалити їх там. Ми почнемо з наявних відходів, які знаходяться в охолоджувальних басейнах чи сухих контейнерах реакторів - саме з цього палива ми почнемо. Таким чином, те, що було проблемою для цих реакторів, буде живленням для наших, і кількість відходів радикально зменшиться, щойно ви розпочнете цей процес.
CA: You're talking to different people around the world about the possibilities. Where is there most interest in actually doing something with this?
КА: Ви розповідаєте різним людям по всьому світу про ці можливості. Де виявляють найбільшу зацікавленість цією ідеєю?
BG: Well, we haven't picked a particular place, and there's all these interesting disclosure rules about anything that's called "nuclear." So we've got a lot of interest. People from the company have been in Russia, India, China. I've been back seeing the secretary of energy here, talking about how this fits into the energy agenda. So I'm optimistic. The French and Japanese have done some work. This is a variant on something that has been done. It's an important advance, but it's like a fast reactor, and a lot of countries have built them, so anybody who's done a fast reactor is a candidate to be where the first one gets built.
БҐ: Ну, ми не вибрали певного місця, та й існує багато цікавих правил розкриття інформації про все, що називається "ядерний", тому до нашого проекту чималий інтерес. Люди від нашої компанії були в Росії, Індії, Китаї - я зустрічався з міністром енергетики, який говорив про те, як це вписується в галузевий порядок денний. Так що я оптиміст. Французи та японці вже проробили певну роботу. Це приклад того, що було зроблено. Це важливий крок уперед, але це немов реактори на швидких нейтронах, які вже побудовані в багатьох країнах, тому будь-хто, хто спорудив реактор на швидких нейтронах, є кандидатом на пілотне будівництво.
CA: So, in your mind, timescale and likelihood of actually taking something like this live?
КА: На ваш погляд, які часові рамки і ймовірність того, що щось на кшталт цієї ідеї буде втілено в життя?
BG: Well, we need -- for one of these high-scale, electro-generation things that's very cheap, we have 20 years to invent and then 20 years to deploy. That's sort of the deadline that the environmental models have shown us that we have to meet. And TerraPower -- if things go well, which is wishing for a lot -- could easily meet that. And there are, fortunately now, dozens of companies -- we need it to be hundreds -- who, likewise, if their science goes well, if the funding for their pilot plants goes well, that they can compete for this. And it's best if multiple succeed, because then you could use a mix of these things. We certainly need one to succeed.
БҐ: Ну, для одного масштабного електрогенеруючого, дуже дешевого проекту потрібно 20 років на дослідження і 20 років на впровадження. Це своєрідний кінцевий термін, що його нам ставить екологічне моделювання майбутнього. І TerraPower - якщо справи підуть добре, на що ми дуже сподіваємося - можна легко реалізувати у ці терміни. На щастя, вже сьогодні існують десятки компаній - а потрібно сотні - які - за умови, що їхні наукові розробки вдадуться, а пілотні станції отримають фінансування - зможуть конкурувати в цій сфері. І найкраще, якщо багато з них досягнуть успіху, адже тоді їхні розробки можна буде поєднати. Нам безумовно потрібно, щоб успіху досягла хоча б одна компанія.
CA: In terms of big-scale possible game changers, is this the biggest that you're aware of out there?
КА: З погляду ймовірних масштабних винаходів, що змінять долю людства, чи цей є найбільшим?
BG: An energy breakthrough is the most important thing. It would have been, even without the environmental constraint, but the environmental constraint just makes it so much greater. In the nuclear space, there are other innovators. You know, we don't know their work as well as we know this one, but the modular people, that's a different approach. There's a liquid-type reactor, which seems a little hard, but maybe they say that about us. And so, there are different ones, but the beauty of this is a molecule of uranium has a million times as much energy as a molecule of, say, coal. And so, if you can deal with the negatives, which are essentially the radiation, the footprint and cost, the potential, in terms of effect on land and various things, is almost in a class of its own.
БҐ: Прорив в енергетиці є найважливішим. Він вважався б таким навіть без екологічних проблем, але вони роблять його ще вагомішим. У сфері ядерних досліджень існують інші новатори. Ми не знаємо їхньої роботи так добре, як цієї, але науковці, які працюють над касетними реакторами - це зовсім інша каста. Існує реактор рідкого типу, який видається трохи заскладним, але те саме можна було би сказати і про наш проект. Існують різні його види, однак окраса цього реактора - це молекула урану, яка містить в мільйон разів більше енергії, аніж молекула вугілля. Якщо подолати негативні явища, тобто радіацію, наслідки для довкілля, вартість, потенціал, вплив на землю та все решта, то цей реактор - це окрема категорія.
CA: If this doesn't work, then what? Do we have to start taking emergency measures to try and keep the temperature of the earth stable?
КА: Якщо нічого не вийде, що тоді? Чи повинні ми розпочати надзвичайні заходи задля збереження стабільної температури на Землі?
BG: If you get into that situation, it's like if you've been overeating, and you're about to have a heart attack. Then where do you go? You may need heart surgery or something. There is a line of research on what's called geoengineering, which are various techniques that would delay the heating to buy us 20 or 30 years to get our act together. Now, that's just an insurance policy; you hope you don't need to do that. Some people say you shouldn't even work on the insurance policy because it might make you lazy, that you'll keep eating because you know heart surgery will be there to save you. I'm not sure that's wise, given the importance of the problem, but there's now the geoengineering discussion about: Should that be in the back pocket in case things happen faster, or this innovation goes a lot slower than we expect?
БҐ: Ця ситуація схожа на те, немов би ви постійно переїдали, і вас от-от вхопить серцевий напад: тоді куди ви йдете? Вам напевно потрібна операція на серці або щось таке. Існує напрямок досліджень, який називається геоінженерією. Він вивчає різні методи, які б уповільнили потепління, щоб виграти 20 чи 30 років для спільних дій. Однак це всього лиш страховий поліс. Ви сподіваєтеся, що до цього справа не дійде. Дехто каже, що вам навіть не потрібно працювати на страховий поліс, тому що ви розлінитеся і далі переїдатимете, бо знатимете, що операція на серці вас врятує. Я не впевнений, що це мудро, враховуючи важливість цієї проблеми, але геоінженери обговорюють, чи потрібен запасний варіант на випадок, якщо процес прискориться, або інновації підуть повільніше, ніж ми очікуємо.
CA: Climate skeptics: If you had a sentence or two to say to them, how might you persuade them that they're wrong?
КА: Скептики зміни клімату: як ви можете одним чи двома реченнями переконати їх, що вони помиляються?
BG: Well, unfortunately, the skeptics come in different camps. The ones who make scientific arguments are very few. Are they saying there's negative feedback effects that have to do with clouds that offset things? There are very, very few things that they can even say there's a chance in a million of those things. The main problem we have here -- it's kind of like with AIDS: you make the mistake now, and you pay for it a lot later.
БҐ: На жаль, скептики бувають з різних таборів. Тих, хто наводить наукові аргументи, дуже мало. Чи кажуть вони про негативні зворотні ефекти, пов'язані з хмарами? Є дуже, дуже мало речей, про які вони можуть сказати, що в них є один шанс з мільйона. Основна проблема подібна на СНІД. Ви робите помилку зараз, а платите за неї набагато пізніше.
And so, when you have all sorts of urgent problems, the idea of taking pain now that has to do with a gain later, and a somewhat uncertain pain thing. In fact, the IPCC report -- that's not necessarily the worst case, and there are people in the rich world who look at IPCC and say, "OK, that isn't that big of a deal." The fact is it's that uncertain part that should move us towards this. But my dream here is that, if you can make it economic, and meet the CO2 constraints, then the skeptics say, "OK, I don't care that it doesn't put out CO2, I kind of wish it did put out CO2. But I guess I'll accept it, because it's cheaper than what's come before."
Коли ви маєте справу з купою нагальних проблем, то навряд чи захочете витерпіти біль зараз, щоб відчути полегшення потім. До того ж, це дещо невизначений біль - така собі доповідь МГЕЗК (Міжурядової групи експертів зі змін клімату). У багатих країнах є люди, які дивляться на МГЕЗК і кажуть: "Гаразд, це не так вже й важливо". Справа в тому, що ця невизначеність мусить рухати нас уперед. Але я мрію ось про що: якщо рішення буде економічно вигідним і одночасно розв'яже проблему CO2, тоді скептики скажуть: "Окей, мені все одно, що воно не продукує викидів CO2, а може було б краще, якби продукувало CO2, але я мабуть скористаюся цим рішенням, бо воно дешевше, ніж попереднє".
(Applause)
(Оплески)
CA: So that would be your response to the Bjørn Lomborg argument, basically if you spend all this energy trying to solve the CO2 problem, it's going to take away all your other goals of trying to rid the world of poverty and malaria and so forth, it's a stupid waste of the Earth's resources to put money towards that when there are better things we can do.
КА: Отож, ви б так відповіли на аргументи Бйорна Ломборґа, який заявив: якщо витратити всю енергію, намагаючись розв'язати проблему CO2, то вона затьмарить усі інші цілі - спроби позбавити світ від бідності, малярії і так далі. Нерозумно витрачати ресурси Землі і пускати гроші в цьому напрямку, якщо можна зробити щось краще. БҐ: Ну, фактичні витрати на науково-дослідні роботи -
BG: Well, the actual spending on the R&D piece -- say the US should spend 10 billion a year more than it is right now -- it's not that dramatic. It shouldn't take away from other things. The thing you get into big money on, and reasonable people can disagree, is when you have something that's non-economic and you're trying to fund that -- that, to me, mostly is a waste. Unless you're very close, and you're just funding the learning curve and it's going to get very cheap, I believe we should try more things that have a potential to be far less expensive. If the trade-off you get into is, "Let's make energy super expensive," then the rich can afford that. I mean, all of us here could pay five times as much for our energy and not change our lifestyle. The disaster is for that two billion.
нехай США витрачатимуть на рік на 10 мільярдів більше, ніж зараз - не настільки величезні. Вони б не мали відвернути увагу від інших речей. Не всі зі мною погодяться, але якщо ви вкладаєте у щось чимало грошей, а воно економічно невигідне, та ви й далі це фінансуєте - то це даремні витрати. Ну хіба що ви вже от-от отримаєте результат, а поки ще проводите дослідження. І ви отримаєте дуже дешеве рішення. Я вважаю, що варто зосередитися на тому, що може бути набагато дешевшим. Якщо ви дійдете компромісу: "Зробімо енергію супердорогою", щоб тільки багаті могли собі її дозволити - а всі в цьому залі можуть заплатити в п'ять разів більше за енергію, яку ми споживаємо - наш спосіб життя не зміниться. А для цих двох мільярдів людей це буде справжнім лихом.
And even Lomborg has changed. His shtick now is, "Why isn't the R&D getting more discussed?" He's still, because of his earlier stuff, still associated with the skeptic camp, but he's realized that's a pretty lonely camp, and so, he's making the R&D point. And so there is a thread of something that I think is appropriate. The R&D piece -- it's crazy how little it's funded.
І навіть Ломборґ змінив свою думку. Тепер його фішка: "Чому більше не говорять про науково-дослідні роботи?" Він як і раніше, через свої попередні напрацювання, все ще асоціюється з табором скептиків, але він зрозумів, що це досить самотній табір, і тому робить акцент на наукових дослідженнях. І ось це, на мою думку, вартує уваги. Науково-дослідні роботи отримують неймовірно малу фінансову підтримку.
CA: Well, Bill, I suspect I speak on behalf of most people here to say I really hope your wish comes true. Thank you so much.
КА: Білле, я мабуть скажу те, що зараз на думці у більшості глядачів: сподіваюсь, що ваші мрії збудуться. Велике вам спасибі. БҐ: Дякую вам.
BG: Thank you.
(Оплески)
(Applause)