I would like to share with you today a project that has changed how I approach and practice architecture: the Fez River Rehabilitation Project.
Я хотіла б розповісти вам сьогодні про проект, який змінив моє розуміння та підхід до архітектури. Проект про відновлення річки Фес.
My hometown of Fez, Morocco, boasts one of the largest walled medieval cities in the world, called the medina, nestled in a river valley. The entire city is a UNESCO World Heritage Site. Since the 1950s, as the population of the medina grew, basic urban infrastructure such as green open spaces and sewage quickly changed and got highly stressed. One of the biggest casualties of the situation was the Fez River, which bisects the medina in its middle and has been considered for many centuries as the city's very soul. In fact, one can witness the presence of the river's extensive water network all throughout the city, in places such as private and public fountains.
Моє рідне місто Фес в Марокко може похвалитися великою середньовічною частиною, яка називається "медина," вона затишно розташована в річковій долині. Все місто є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Починаючи з 1950-х років, по мірі зростання населення, міська інфраструктура, до прикладу, зелені насадження та каналізація, швидко змінювалася і піддалася великому навантаженню. Але найбільша шкода була нанесена річці Фес, яка протікала через саме серце старого міста і впродовж багатьох століть вважалася його душею. Фактично, річка вкриває своєю великою мережею все місто з його приватними та громадськими фонтанами.
Unfortunately, because of the pollution of the river, it has been covered little by little by concrete slabs since 1952. This process of erasure was coupled with the destruction of many houses along the river banks to be able to make machineries enter the narrow pedestrian network of the medina. Those urban voids quickly became illegal parking or trash yards. Actually, the state of the river before entering the medina is pretty healthy. Then pollution takes its toll, mainly due to untreated sewage and chemical dumping from crafts such as tanning. At some point, I couldn't bear the desecration of the river, such an important part of my city, and I decided to take action, especially after I heard that the city received a grant to divert sewage water and to treat it.
На жаль, через забруднення річки, починаючи з 1952 року, її постійно стали ховати під бетонними плитами. Поряд із цим йшов процес руйнування багатьох будинків вздовж набережної з метою зробити вузькі пішохідні вулиці медини придатними для машин. Ці розчищені місця швидко стали місцем незаконних автостоянок та сміттєзвалищ. Насправді, стан річки за межами старого міста є доволі пристойний. Забруднення відбувається через неочищені стічні води і викид хімічних відходів ремісниками, наприклад, чинбарями. В якийсь момент для мене стало нетерпимим таке знущання над річкою, яка є дуже важливою частиною міста. Я вирішила діяти, особливо після того, коли дізналася, що місто отримало грант на відведення стічних вод та їхнього очищення.
With clean water, suddenly the uncovering of the river became possible, and with luck and actually a lot of pushing, my partner Takako Tajima and I were commissioned by the city to work with a team of engineers to uncover the river. However, we were sneaky, and we proposed more: to convert riverbanks into pedestrian pathways, and then to connect these pathways back to the city fabric, and finally to convert the urban voids along the riverbanks into public spaces that are lacking in the Medina of Fez. I will show you briefly now two of these public spaces.
По мірі того, як вода ставала чистішою, стало можливим звільнення річки від бетонних плит. Завдяки нашій удачі та наполегливості мій партнер Такако Тажима та я були скеровані містом працювати над розчищенням річки з групою інженерів. Однак ми вчинили хитріше і запропонували піти далі: перетворити набережну в пішохідну зону, і потім сполучити пішохідні доріжки з вулицями міста і, наостанок, перетворити міські пустирища вздовж річки в місця громадського відпочинку, яких так не вистачає в старій частині міста Фес. Зараз я покажу вам два приклади нашої роботи.
The first one is the Rcif Plaza, which sits actually right on top of the river, which you can see here in dotted lines. This plaza used to be a chaotic transportation hub that actually compromised the urban integrity of the medina, that has the largest pedestrian network in the world. And right beyond the historic bridge that you can see here, right next to the plaza, you can see that the river looked like a river of trash. Instead, what we proposed is to make the plaza entirely pedestrian, to cover it with recycled leather canopies, and to connect it to the banks of the river.
Перший з них - площа Рсіф, яка знаходиться прямо над річкою, позначена на фото пунктирною лінією. Раніше тут був хаотичний транспортний вузол, який порушував цілісність медини, яка володіє найбільшою в світі мережею пішохідних вулиць. Поруч з історичним мостом, який тут зображений, недалеко від площі, видно, що річка була схожа на сміттєзвалище. Замість цього ми запропонували зробити площу повністю пішохідною, встановити навіси з переробленої шкіри і з'єднати її з набережною річки.
The second site of intervention is also an urban void along the river banks, and it used to be an illegal parking, and we proposed to transform it into the first playground in the medina. The playground is constructed using recycled tires and also is coupled with a constructed wetland that not only cleans the water of the river but also retains it when floods occur.
Другим прикладом перетворення є інше пустирище неподалік від річки, раніше використовуване для незаконної автостоянки. Ми запропонували перетворити його в перший у старому місті дитячий майданчик. При будівництві дитячого майданчика використовувалися перероблені шини. Також були побудовані штучні заболочені ділянки, які не тільки очищають воду в річці, але й утримують її надлишок в час повені.
As the project progressed and received several design awards, new stakeholders intervened and changed the project goals and design. The only way for us to be able to bring the main goals of the project ahead was for us to do something very unusual that usually architects don't do. It was for us to take our design ego and our sense of authorship and put it in the backseat and to focus mainly on being activists and on trying to coalesce all of the agendas of stakeholders and focus on the main goals of the project: that is, to uncover the river, treat its water, and provide public spaces for all. We were actually very lucky, and many of those goals happened or are in the process of happening. Like, you can see here in the Rcif Plaza. This is how it looked like about six years ago. This is how it looks like today. It's still under construction, but actually it is heavily used by the local population. And finally, this is how the Rcif Plaza will look like when the project is completed. This is the river, covered, used as a trash yard. Then after many years of work, the river with clean water, uncovered. And finally, you can see here the river when the project will be completed.
По мірі реалізації проект отримав декілька дизайнерських нагород і тим самим залучив нових учасників, що й змінило початкові цілі та макет проекту. Єдиним способом повернути пріоритет початкових цілей проекту було зробити щось дуже незвичайне і невластиве архітекторам. Для нас це було як переступити через наше дизайнерське его та власне відчуття авторства, відсунувши їх на задній план, зосередитися на активності, спробувати об'єднати різноманітні ідеї причетних сторін, та сконцентруватися на досягненні головної мети проекту: позбавленні річки від бетонних плит, очищенні її вод та створенні місця для відпочинку. Нам надзвичайно пощастило. Більшість наших цілей реалізувалися чи є близькими до здійснення. Це можна побачити на прикладі площі Рсіф. Ось так вона виглядала близько 6 років тому. І ось так вона виглядає сьогодні. Вона все ще в процесі реконструкції, але вже активно використовується місцевим населенням. А ось як площа Рсіф буде виглядати, коли проект завершиться. Ось річка, яка закрита бетоном і використовується як звалище. Але після багатьох років роботи кам'яні плити забрали, і річка очищена. Насамкінець, тут ви бачите річку такою, якою вона буде після завершення проекту.
So for sure, the Fez River Rehabilitation will keep on changing and adapting to the sociopolitical landscape of the city, but we strongly believe that by reimagining the role and the agency of the architect, we have set up the core idea of the project into motion; that is, to transform the river from sewage to public space for all, thereby making sure that the city of Fez will remain a living city for its inhabitants rather than a mummified heritage.
Однозначно, проект по відновленню річки Фес буде змінюватися і прилаштовуватися до соціополітичного устрою міста, але ми віримо, що саме через переосмислення ролі та діяльності архітектора ми змогли втілити головну ідею проекту: перетворити річку з каналізації в місце громадського відпочинку для всіх, тим самим впевнившись, що місто Фес залишиться містом, придатним для людей, а не млявою архітектурною спадщиною.
Thank you very much.
Дякую дуже.
(Applause)
(Оплески)