Namaste. Salaam. Shalom. Sat Sri Akal. Greetings to all of you from Pakistan. It is often said that we fear that which we do not know. And Pakistan, in this particular vein, is very similar. Because it has provoked, and does provoke, a visceral anxiety in the bellies of many a Western soul, especially when viewed through the monochromatic lens of turbulence and turmoil. But there are many other dimensions to Pakistan.
Намасте. Салам. Шалом. Сат Срі Акал. Вітання вам всім із Пакистану. Кажуть, що ми часто боїмось того, чого ми не знаємо. І Пакистан не виключення. Тому що породжував і породжує страх в душах західних цивілізацій, особливо, коли дивишся на Пакистан через чорно-білі окуляри безладу та хаосу. Але Пакистан набагато більший за це все.
And what follows is a stream of images, a series of images captured by some of Pakistan's most dynamic and young photographers, that aims to give you an alternative glimpse, a look inside the hearts and minds of some ordinary Pakistani citizens. Here are some of the stories they wanted us to share with you.
Зараз Ви побачите фотографії, зроблені найактивнішими і наймолодшими пакистанськими фотографами, які намагаються дати вам інший погляд - погляд в серця та розум звичайних жителів Пакистану. Ось декілька історій, якими вони хочуть поділитись з Вами.
My name is Abdul Khan. I come from Peshawar. I hope that you will be able to see not just my Taliban-like beard, but also the richness and color of my perceptions, aspirations and dreams, as rich and colorful as the satchels that I sell.
Мене звати Абул Хан. Я з Пакистану. Я надіюся, за моїм образом ви побачите не тільки мою талібанську бороду, але також багатство та колоритність мого сприйняття, моїх прагнень та моїх мрій, такі ж яскраві, як і сумки, які я продаю.
My name is Meher and this is my friend Irim. I hope to become a vet when I grow up so that I can take care of stray cats and dogs who wander around the streets of the village that I live near Gilgit, northern Pakistan.
Мене звати Мехер і це мій друг Ірім. Я хочу стати ветеринаром, коли виросту. Тоді я зможу допомогти бездомним котам та собакам, які живуть на вулицях мого рідного села Гіліт, на півночі Пакистану.
My name is Kailash. And I like to enrich lives through technicolored glass. Madame, would you like some of those orange bangles with the pink polka dots?
Моє ім'я Кайлаш. Я люблю насичувати життя людей за допомогою скла, що сяє. "Дівчино, не бажаєте ці оранжеві браслети з рожевими вкрапленнями?"
My name is Zamin. And I'm an IDP, an internally displaced person, from Swat. Do you see me on the other side of this fence? Do I matter, or really exist for you?
Мене звати Замін. І я ППВК - персона, переміщена всередину країни - з району Сват. Чи можете ви уявити мене з іншої сторони стіни? Чи маю я для вас яке-небудь значення, чи я існую?
My name is Iman. I am a fashion model, an up-and-coming model from Lahore. Do you see me simply smothered in cloth? Or can you move beyond my veil and see me for who I truly am inside?
Мене звати Іман. Я фотомодель, модель із Лахора, яка подає великі надії. Чи бачите ви мене такою, що задихається в одязі? Чи Ви дивитесь крізь тканину, що закриває моє обличчя, і бачите мене такою, якою я є насправді?
My name is Ahmed. I am an Afghan refugee from the Khyber agency. I have come from a place of intense darkness. And that is why I want to illuminate the world.
Мене звати Ахмед. Я біженець з Афганістану, із району Хайбер. Я прийшов із місць глибокої темряви. Тому я хочу зробити світ світлішим!
My name is Papusay. My heart and drum beat as one. If religion is the opium of the masses, then for me, music is my one and only ganja.
Мене звати Папусей. Моє серце і мій барабан б'ються в такт. І якщо релігія - це опіум для народу, то для мене музика - це єдина ґанджа.
A rising tide lifts all boats. And the rising tide of India's spectacular economic growth has lifted over 400 million Indians into a buoyant middle class. But there are still over 650 million Indians, Pakistanis, Sri Lankans, Bangladeshis, Nepalese, who remain washed up on the shores of poverty.
Приплив піднімає всі кораблі. А приплив прекрасного економічного росту Індії підняв більше 400 мільйонів жителів Індії в середній клас на плаву. Але ще більше 650 мільйонів жителів Індії, Пакистану, Шрі Ланки, Бангладешу та Непалу залишаються прибитими до берега бідності.
Therefore as India and Pakistan, as you and I, it behooves us to transcend our differences, to celebrate our diversity, to leverage our common humanity. Our collective vision at Naya Jeevan, which for many of you, as you all recognize, means "new life" in Urdu and Hindi, is to rejuvenate the lives of millions of low income families by providing them with affordable access to catastrophic health care. Indeed it is the emerging world's first HMO for the urban working poor.
Тому Індії та Пакистану, так само як і нам з вами, належить піднятися над нашими відмінностями, аби прославляти нашу різноманітність, аби використати нашу людяність. Наше спільне бачення Naya Jeevan, яке для багатьох з вас, як ви всі знаєте, означає "нове життя" на урду та хінді, для того, аби змінити життя мільйонів сімей з низькими доходами за допомогою надання їм доступу до медичного обслуговування. Безсумнівно, це перша в світі організація для підтримки здоров'я для бідних людей, які працюють у великих містах.
Why should we do this as Indians and Pakistanis? We are but two threads cut from the same cloth. And if our fates are intertwined, then we believe that it is good karma, it is good fortune. And for many of us, our fortunes do indeed lie at the bottom of the pyramid. Thank you. (Applause)
Чому індійці та пакистанці повинні робити це разом? Ми дві нитки, відрізані від одного полотна. І, якщо наші долі переплітаються, то ми віримо, що це хороша карма. І для багатьох з нас, наша удача лежить на дні піраміди. Дякую. (Оплески)
Chris Anderson: Fantastic. Just stay up here. That was fantastic. I found that really moving. You know, we fought hard to get at least a small Pakistani contingent to come. It felt like it was really important. They went through a lot to get here. Would the Pakistanis please just stand up please? I just really wanted to acknowledge you. (Applause) Thank you so much.
Кріс Андерсон: Прекрасно! Зачекайте хвилинку. Це було фантастично! Дуже зворушлива промова. Ви знаєте, ми боролись дуже сильно, аби хоча б невелика група представників Пакистану могла приїхати до нас. Це було дуже важливо для нас. Ці люди пройшли через багато-що, аби бути тут і зараз. Чи не могли б представники Пакистану зараз встати? Мені дуже хочеться виразити їм вдячність. (Оплески) Дуже Вам дякую!