I want you to touch your face. Go on. What do you feel? Soft? Squishy? It's you, right? You're feeling you? Well, it's not quite true. You're actually feeling thousands of microscopic creatures that live on our face and fingers. You're feeling some of the fungi that drifted down from the air ducts today. They set off our allergies and smell of mildew. You're feeling some of the 100 billion bacterial cells that live on our skin. They've been munching away at your skin oils and replicating, producing the smells of body odor. You're likely even touching the fecal bacteria that sprayed onto you the last time you flushed a toilet, or those bacteria that live in our water pipes and sprayed onto you with your last shower. Sorry.
Торкніться свого обличчя. Давайте. Що ви відчуваєте? М'якість? Вологість? Це ж ви, вірно? Ви відчуваєте себе? Та це не зовсім так. Насправді, ви відчуваєте тисячі мікроскопічних істот, які живуть на наших обличчях та пальцях. Ви відчуваєте деякі грибки, що сьогодні спустилися повітряними каналами. Вони провокують наші алергії і пахнуть цвіллю. Ви відчуваєте деякі з 100 мільярдів бактеріальних клітин, які живуть на нашій шкірі. Вони збираються біля нашого шкірного жиру і розмножуються, утворюючи запах тіла. Ви, ймовірно, навіть торкаєтеся фекальних бактерій, які розпилилися на вас під час останнього змиву туалету, або тих бактерій, які живуть у наших водяних трубах та розпилилися на вас під час останнього душу. Вибачте.
(Laughter)
(Сміх)
You're probably even giving a microscopic high five to the two species of mites that live on our faces, on all of our faces. They've spent the night squirming across your face and having sex on the bridge of your nose.
Ви, напевно, навіть даєте мікроскопічні "п'ять" двом видам кліщів, які живуть на наших обличчях, на всіх наших обличчях. Вони провели ніч, звиваючись на вашому обличчі і займаючись сексом на перетинці вашого носа.
(Laughter)
(Сміх)
Many of them are now leaking their gut contents onto your pores.
Чимало з них зараз випорожнилися у ваші пори.
(Laughter)
(Сміх)
Now look at your finger. How's it feel? Gross? In desperate need of soap or bleach? That's how you feel now, but it's not going to be how you feel in the future.
Тепер подивіться на свій палець. Як почуваєтеся? Бруднено? Відчайдушно потребуєте мила чи дезінфекції? Саме так ви зараз почуваєтеся, але так точно не буде у майбутньому.
For the last 100 years, we've had an adversarial relationship with the microscopic life nearest us. If I told you there was a bug in your house or bacteria in your sink, there was a human-devised solution for that, a product to eradicate, exterminate, disinfect. We strive to remove most of the microscopic life in our world now. But in doing so, we're ignoring the best source of new technology on this planet. The last 100 years have featured human solutions to microbial problems, but the next 100 years will feature microbial solutions to human problems.
Протягом останніх 100 років ми мали не надто добрі стосунки з найближчим до нас мікрожиттям. Якщо б я вам сказала, що у вашому домі є мікроб, або бактерія у вашій раковині, людина б придумала рішення — якийсь продукт для знищення, усунення, дезінфекції. Зараз ми намагаємось знищити більшість мікрожиття у нашому світі. Але при цьому ми ігноруємо найкращі джерела нових технологій на цій планеті. Останні 100 років продемонстрували людські рішення щодо мікробних проблем, але наступні 100 років покажуть мікробні рішення щодо людських проблем.
I'm a scientist, and I work with researchers at North Carolina State University and the University of Colorado to uncover the microscopic life that is nearest us, and that's often in our most intimate and boring environments, be it under our couches, in our backyards, or in our belly buttons. I do this work because it turns out that we know very little about the microscopic life that's nearest us. As of a few years ago, no scientist could tell you what bugs or microorganisms live in your home -- your home, the place you know better than anywhere else.
Я вчена, і працюю з дослідниками в Університеті штату Північна Кароліна та Університеті Колорадо, щоб розкрити найближче до нас мікроскопічне життя, і найчастіше - це мікроби з нашого найінтимнішого та найбільш повсякденного середовища. Наприклад, з-під наших диванів чи з нашого заднього двору, чи з наших пупків. Я роблю цю роботу, адже, виявляється, ми дуже мало знаємо про найближче до нас мікроскопічне життя. Ще кілька років тому жоден учений не міг би сказати, які жуки чи мікроорганізми живуть у вас вдома — у вашому будинку, тобто у місці, яке ви знаєте краще за будь-що інше.
And so I and teams of others are armed with Q-tips and tweezers and advanced DNA techniques to uncover the microscopic life nearest us. In doing so, we found over 600 species of bugs that live in USA homes, everything from spiders and cockroaches to tiny mites that cling to feathers. And we found over 100,000 species of bacteria and fungi that live in our dust bunnies, thousands more that live on our clothes or in our showers. We've gone further still, and we looked at the microorganisms that live inside the bodies of each of those bugs in our home. In each bug, for example, a wasp, we see a microscopic jungle unfold in a petri plate, a world of hundreds of vibrant species. Behold the biological cosmos! So many of the species you're looking at right now don't yet have names. Most of the life around us remains unknown.
І тому я та цілі команди інших озброєні стерильними тампонами та пінцетами, а також вдосконаленими методами дослідження ДНК, щоб дослідити найближче до нас мікроскопічне життя. При цьому ми виявили понад 600 видів жуків, які живуть в будинках США, усі — від павуків і тарганів до крихітних кліщів, які живуть у пір'ї. І ми знайшли понад 100 000 видів бактерій та грибків, які живуть у пилюці, а також тисячі інших, які живуть на нашому одязі або в наших душових. Ми пішли ще далі, і подивилися на мікроорганізми, які живуть всередині кожного з цих жуків у наших оселях. У кожній комасі, наприклад, в осі, ми бачимо на пластині петрі цілі мікроскопічні джунглі, світ сотень яскравих видів. Це біологічний космос! Так багато видів, на які ви зараз дивитеся, ще не мають назв. Більша частина життя навколо нас залишається невідомою.
I remember the first time I discovered and got to name a new species. It was a fungus that lives in the nest of a paper wasp. It's white and fluffy, and I named it "mucor nidicola," meaning in Latin that it lives in the nest of another. This is a picture of it growing on a dinosaur, because everyone thinks dinosaurs are cool. At the time, I was in graduate school, and I was so excited that I had found this new life form. I called up my dad, and I go, "Dad! I just discovered a new microorganism species." And he laughed and he goes, "That's great. I hope you also discovered a cure for it."
Я пам'ятаю, коли вперше відкрила і дала назву новому виду. Це був грибок, який живе в гнізді паперової оси. Він білий і пухнастий, і я назвала його "mucor nidicola", що з латини означає "той, хто живе в гнізді іншого". Це його зображення, коли він виріс на динозаврі, адже всі думають, що динозаври круті. У той час я вчилася в аспірантурі, і була так схвильована, що знайшла цю нову форму життя. Я покликала свого тата, і сказала: "Тату, я щойно відкрила новий вид мікроорганізмів". Він засміявся і мовив: "Це чудово. Я сподіваюся, що ти також знайшла, як це вилікувати".
(Laughter)
(Сміх)
"Cure it."
"Вилікувати це"
Now, my dad is my biggest fan, so in that crushing moment where he wanted to kill my new little life form, I realized that actually I had failed him, both as a daughter and a scientist. In my years toiling away in labs and in people's backyards, investigating and cataloging the microscopic life around us, I'd never made clear my true mission to him. My goal is not to find technology to kill the new microscopic life around us. My goal is to find new technology from this life, that will help save us.
Тепер мій тато є моїм найбільшим шанувальником, тому в той розгублений момент, коли він хотів убити мою нову маленьку форму життя, я зрозуміла, що насправді я програла йому, як донька і як вчена. Поки я працювала у лабораторіях та на задніх дворах людей, вивчаючи і каталогізуючи мікрожиття навколо нас, я ніколи до кінця не розуміла свою справжню місію. Моя мета не в тому, щоб знайти технологію і вбити нове мікрожиття. Моя мета - знайти нову технологію з цього життя, що допоможе людям врятувати себе.
The diversity of life in our homes is more than a list of 100,000 new species. It is 100,000 new sources of solutions to human problems. I know it's hard to believe that anything that's so small or only has one cell can do anything powerful, but they can. These creatures are microscopic alchemists, with the ability to transform their environment with an arsenal of chemical tools. This means that they can live anywhere on this planet, and they can eat whatever food is around them. This means they can eat everything from toxic waste to plastic, and they can produce waste products like oil and battery power and even tiny nuggets of real gold. They can transform the inedible into nutritive. They can make sugar into alcohol. They give chocolate its flavor, and soil the power to grow.
Різноманітність життя в наших будинках - це список з більше 100 000 нових видів. Це 100 000 нових джерел для вирішення людських проблем. Я знаю, важко повірити, що все, що є настільки малим, або й зовсім однією клітиною, може зробити що-небудь потужне, але вони можуть. Ці істоти — це мікроскопічні алхіміки, здатні трансформувати своє середовище з допомогою арсеналу хімічних інструментів. Це означає, що вони можуть жити будь-де на цій планеті, і вони можуть їсти будь-яку їжу навколо них. Це означає, що вони можуть їсти все - від токсичних відходів до пластику, а їхні відходи - це масло та джерела живлення, і навіть крихітні злитки справжнього золота. Вони можуть перетворити неїстівні продукти на харчові. Вони можуть перетворити цукор в алкоголь. Вони надають шоколаду аромату і надають землі родючості.
I'm here to tell you that the next 100 years will feature these microscopic creatures solving more of our problems. And we have a lot of problems to choose from. We've got the mundane: bad-smelling clothes or bland food. And we've got the monumental: disease, pollution, war. And so this is my mission: to not just catalog the microscopic life around us, but to find out what it's uniquely well-suited to help us with.
Я тут, щоб сказати вам, що у наступні 100 років ці мікроскопічні істоти будуть вирішувати чимало наших проблем. І тут є з чого вибирати. Це звичайні проблеми: поганий запах одягу або м'яка їжа. Та у нас є проблеми монументальні — хвороби, забруднення, війна. І це є моєю місією: не просто каталогізувати мікрожиття навколо нас, а з'ясувати, які його унікальні здібності зможуть нам допомогти.
Here's an example. We started with a pest, a wasp that lives on many of our homes. Inside that wasp, we plucked out a little-known microorganism species with a unique ability: it could make beer. This is a trait that only a few species on this planet have. In fact, all commercially produced beer you've ever had likely came from one of only three microorganism species. Yet our species, it could make a beer that tasted like honey, and it could also make a delightfully tart beer. In fact, this microorganism species that lives in the belly of a wasp, it could make a valuable sour beer better than any other species on this planet. There are now four species that produce commercial beer. Where you used to see a pest, now think of tasting your future favorite beer.
Ось приклад. Ми почали зі шкідників, оси, яка живе у багатьох наших будинках. Всередині оси, ми виокремили маловідомий вид мікроорганізмів з унікальною здатністю: він міг робити пиво. На це здатні лише деякі види на цій планеті. Фактично, все комерційне виробництво пива, яке ви коли-небудь вживали, походить від одного з трьох видів мікроорганізмів. Однак наш вид міг робити пиво на смак, як мед, а також чудове терпке пиво. Тож цей вид мікроорганізму із черева оси може виробляти цінні кислі види пива краще, ніж будь-які інші види на цій планеті. Зараз існує чотири види, які виробляють комерційне пиво. Отже, побачивши шкідника, спершу подумайте, як у майбутньому смакуватимете улюблене пиво.
As a second example, I worked with researchers to dig in the dirt in people's backyards. There, we uncovered a microorganism that could make novel antibiotics, antibiotics that can kill the world's worst superbugs. This was an awesome thing to find, but here's the secret: for the last 60 years, most of the antibiotics on the market have come from similar soil bacteria. Every day, you and I and everyone in this room and on this planet, are saved by similar soil bacteria that produce most of our antibiotics. Where you used to see dirt, now think of medication.
Другий приклад. Я працювала з науковцями, ми копалися у багнюці на подвір'ях людей. Там ми виявили мікроорганізм, який міг виробляти нові антибіотики, такі, які можуть вбити найгірші супербактерії в світі. Це чудово, що можна знайти щось подібне, але ось секрет: протягом останніх 60 років більшість антибіотиків на ринку походять від подібних ґрунтових бактерій. Щодня ви та я, і всі, хто в цій кімнаті та на цій планеті, рятуємося аналогічними ґрунтовими бактеріями, які виробляють більшість наших антибіотиків. Отже, коли побачите багнюку, подумайте про ліки.
Perhaps my favorite example comes from colleagues who are studying a pond scum microorganism, which is tragically named after the cow dung it was first found in. It's pretty unremarkable and would be unworthy of discussion, except that the researchers found that if you feed it to mice, it vaccinates against PTSD. It vaccinates against fear. Where you used to see pond scum, now think of hope.
Чи не найулюбленіший для мене приклад прийшов від колег, які вивчають ставковий мікроорганізм, що трагічно був названий на честь коров'ячого гною, де вперше був виявлений. Це досить непривабливо і недоречно для обговорення, та дослідники з'ясували — якщо ви згодуєте його мишам, він вакцинує проти посттравматичного стресового розладу. Він вакцинує проти страху. Тож коли проходитимете повз ставок, подумайте про надію.
There are so many more microbial examples that I don't have time to talk about today. I gave you examples of solutions that came from just three species, but imagine what those other 100,000 species in your dust bunnies might be able to do. In the future, they might be able to make you sexier or smarter or perhaps live longer.
Є значно більше прикладів про мікроби, про які я не встигну розповісти сьогодні. Я навела вам приклади, на що здатні лише три види, але уявіть собі, що решта 100 000 видів можуть нам дати. У майбутньому вони можуть зробити вас сексуальнішими чи розумнішими, чи, можливо, дозволять довше жити.
So I want you to look at your finger again. Think about all those microscopic creatures that are unknown. Think about in the future what they might be able to do or make or whose life they might be able to save. How does your finger feel right now? A little bit powerful? That's because you're feeling the future.
Подивіться знову на палець. Подумайте про всі ті мікроскопічні істоти, які ще невідомі. Подумайте про те, на що вони можуть бути здатні у майбутньому, що вони здатні зробити, подумайте про те, що вони зможуть зберегти. Що ви зараз відчуваєте у своєму пальці? Можливо, трохи більше сили? Це тому, що ви відчуваєте майбутнє.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)