Now, I want to start with a question: When was the last time you were called "childish"? For kids like me, being called childish can be a frequent occurrence. Every time we make irrational demands, exhibit irresponsible behavior, or display any other signs of being normal American citizens, we are called childish. Which really bothers me. After all, take a look at these events: Imperialism and colonization, world wars, George W. Bush. Ask yourself, who's responsible? Adults.
Отож, я б хотіла почати із питання: коли вам востаннє говорили, що ви поводитеся по-дитячому? Бо дітям як я, це кажуть досить часто. Щоразу, коли ми висуваємо нелогічні вимоги, безвідповідально поводимося, чи проявляємо будь-які інші ознаки нормальних американських громадян, нашу поведінку називають дитячою. І це мене справді турбує. Врешті-решт, погляньте на ці події: імперіалізм та колонізація, світові війни, Джордж В. Буш. Спитайте себе, хто відповідальний? Дорослі.
Now, what have kids done? Well, Anne Frank touched millions with her powerful account of the Holocaust. Ruby Bridges helped to end segregation in the United States. And, most recently, Charlie Simpson helped to raise 120,000 pounds for Haiti, on his little bike. So as you can see evidenced by such examples, age has absolutely nothing to do with it. The traits the word "childish" addresses are seen so often in adults, that we should abolish this age-discriminatory word, when it comes to criticizing behavior associated with irresponsibility and irrational thinking.
А що зробили діти? Що ж, Анна Франк доторкнулася до мільйонів сердець своєю зворушливою розповіддю про Голокост, Рубі Бріджес допомогла припинити сегрегацію у Сполучених Штатах, і зовсім нещодавно, Чарлі Сімпсон допоміг зібрати 120 тисяч фунтів для Гаїті на своєму маленькому велосипеді. Тож, як видно із цих прикладів, справа тут зовсім не у віці. Риси, яким відповідає слово «дитячий», так часто помітні у дорослих, що нам потрібно його заборонити як дискримінацію за віковою ознакою, коли йдеться про критику поведінки, пов’язаної із безвідповідальністю та ірраціональним мисленням.
(Applause)
(Оплески)
Thank you.
Дякую.
Then again, who's to say that certain types of irrational thinking aren't exactly what the world needs? Maybe you've had grand plans before, but stopped yourself, thinking, "That's impossible," or "That costs too much," or "That won't benefit me." For better or worse, we kids aren't hampered as much when it comes to thinking about reasons why not to do things. Kids can be full of inspiring aspirations and hopeful thinking, like my wish that no one went hungry, or that everything were free, a kind of utopia. How many of you still dream like that, and believe in the possibilities? Sometimes a knowledge of history and the past failures of Utopian ideals can be a burden, because you know that if everything were free, then the food stocks would become depleted and scarce and lead to chaos. On the other hand, we kids still dream about perfection. And that's a good thing, because in order to make anything a reality, you have to dream about it first.
Знову ж таки, хто може сказати, що певні типи ірраціонального мислення – це не є якраз те, що потрібно світові? Можливо, раніше у вас були грандіозні плани, але ви зупинилися, бо подумали: «Це неможливо», чи «Це занадто дорого», або «Це не принесе мені вигоди». Так чи інакше, ми, діти, не схильні так все ускладнювати, коли справа доходить до роздумів про причини, чому не не слід братися за справу. Діти можуть бути сповненими надихаючих прагнень та життєрадісних думок, таких, як моє бажання, щоб ніхто не був голодним, чи щоб усе було безкоштовною утопією. А багато серед вас все ще так мріють та вірять у можливості? Інколи знання про історію та минулі крахи утопічних ідеалів можуть бути тягарем, бо зрозуміло, що якби усе було безкоштовним, тоді запаси продовольства вичерпалися б і настав би хаос. З іншого боку, ми, діти, й досі мріємо про досконалість. І це добре, тому що, аби втілити що-небудь у реальність, вам потрібно спочатку про це помріяти.
In many ways, our audacity to imagine helps push the boundaries of possibility. For instance, the Museum of Glass in Tacoma, Washington, my home state -- yoohoo, Washington!
Великою мірою сміливість нашої уяви допомагає розширити горизонти можливостей. Наприклад, Музей скла у Такомі, Вашингтон, мій рідний штат – агов, Вашингтоне!
(Applause)
(Оплески) –
has a program called Kids Design Glass, and kids draw their own ideas for glass art. The resident artist said they got some of their best ideas from the program, because kids don't think about the limitations of how hard it can be to blow glass into certain shapes, they just think of good ideas. Now, when you think of glass, you might think of colorful Chihuly designs, or maybe Italian vases, but kids challenge glass artists to go beyond that, into the realm of brokenhearted snakes and bacon boys, who you can see has meat vision.
має програму, яка називається «Дитячий дизайн скла», і діти малюють свої власні ідеї для витворів мистецтва зі скла. Так от, один із майстрів цього музею сказав, що деякі з числа своїх найкращих ідей вони отримали саме завдяки програмі, тому що діти не турбуються про те, наскільки важким може бути видування скла у певні форми; вони лише придумують хороші ідеї. І ось, коли ви думаєте про скло, то, напевно, на думку спадають барвисті витвори Чіхулі чи, можливо, італійські вази, але діти кидають виклик майстрам, щоб вони вийшли за ці рамки у світ прибитих горем змій та беконових хлопчиків, у яких, як ви можете бачити, м’ясний зір.
(Laughter)
(Сміх)
Now, our inherent wisdom doesn't have to be insider's knowledge. Kids already do a lot of learning from adults, and we have a lot to share. I think that adults should start learning from kids. Now, I do most of my speaking in front of an education crowd -- teachers and students, and I like this analogy: It shouldn't be a teacher at the head of the class, telling students, "Do this, do that." The students should teach their teachers. Learning between grown-ups and kids should be reciprocal. The reality, unfortunately, is a little different, and it has a lot to do with trust, or a lack of it.
Отож, притаманна нам мудрість не повинна бути знанням лише для вузького кола втаємничених. Діти вже багато вчаться від дорослих, і ми також маємо, чим поділитися. Мені здається, дорослим слід починати вчитися від дітей. Переважно я виступаю перед освіченою аудиторією, викладачами та студентами, і мені подобається така аналогія: не лише викладачі повинні бути головними у класі і говорити студентам: «Робіть це, робіть те». Студентам потрібно навчати своїх викладачів. Навчання між дорослими та дітьми має бути взаємним. Реальність, на жаль, є дещо іншою, і, значною мірою, вона пов’язана із довірою, чи її нестачею.
Now, if you don't trust someone, you place restrictions on them, right? If I doubt my older sister's ability to pay back the 10 percent interest I established on her last loan, I'm going to withhold her ability to get more money from me, until she pays it back.
А коли ви комусь не довіряєте, то накладаєте на них обмеження, чи не так? Якщо я сумніваюся у спроможності моєї старшої сестри повернути мені 10 відсотків, які я встановила на її останню позику, то мені доведеться призупинити її можливість позичати у мене гроші, поки вона мені їх не поверне. (Сміх)
(Laughter)
Реальна історія, між іншим.
True story, by the way. Now, adults seem to have a prevalently restrictive attitude towards kids, from every "Don't do that, don't do this" in the school handbook, to restrictions on school Internet use. As history points out, regimes become oppressive when they're fearful about keeping control. And although adults may not be quite at the level of totalitarian regimes, kids have no or very little say in making the rules, when really, the attitude should be reciprocal, meaning that the adult population should learn and take into account the wishes of the younger population.
І, здається, у дорослих переважно обмежувальне ставлення до дітей, починаючи з кожного «не роби того, не роби цього» у шкільному підручнику, і закінчуюючи обмеженнями на користування Інтернетом у школі. Як видно з історії, режими стають репресивними, коли бояться втратити контроль. Незважаючи на те, що дорослі може й не зовсім на рівні тоталітарних режимів, думка дитини має невеликий вплив при створенні правил, хоча насправді відношення мали б бути взаємними, коли старше покоління вивчає та бере до уваги бажання
Now, what's even worse than restriction, is that adults often underestimate kids' abilities. We love challenges, but when expectations are low, trust me, we will sink to them. My own parents had anything but low expectations for me and my sister. Okay, so they didn't tell us to become doctors or lawyers or anything like that, but my dad did read to us about Aristotle and pioneer germ-fighters, when lots of other kids were hearing "The Wheels on the Bus Go Round and Round." Well, we heard that one too, but "Pioneer Germ Fighters" totally rules.
молодшого. Ще гіршою від обмежень є ситуація, коли дорослі часто недооцінюють можливості дітей. Нам подобаються непрості завдання, але якщо очікування невисокі, повірте мені, ми опустимося до їхнього рівня. У моїх батьків було усе, тільки не низькі очікування щодо мене та моєї сестри. Гаразд, вони не говорили нам ставати лікарями або юристами, чи ще кимось у цьому роді, але мій тато читав нам про Арістотеля та перших борців з мікробами, в той час як багато інших дітей слухали «Колеса автобуса крутяться, крутяться». Так, ми це теж слухали, але перші борці з мікробами – це круто.
(Laughter)
(Сміх)
I loved to write from the age of four, and when I was six, my mom bought me my own laptop equipped with Microsoft Word. Thank you, Bill Gates, and thank you, Ma. I wrote over 300 short stories on that little laptop, and I wanted to get published. Instead of just scoffing at this heresy that a kid wanted to get published, or saying wait until you're older, my parents were really supportive. Many publishers were not quite so encouraging. One large children's publisher ironically said that they didn't work with children. Children's publisher not working with children? I don't know, you're kind of alienating a large client there.
Я любила писати із чотирирічного віку, а коли мені було шість років, мама купила мені ноутбук зі встановленим Microsoft Word. Дякую вам, Білле Гейтсе і дякую, мамо. Я написала понад 300 оповідань на тому маленькому ноутбуці, і хотіла їх видати. Замість того, щоб насміхатися із цієї єресі, що дитина хоче, аби її твори видавалися, чи запевнень, що слід ще трохи підрости, мої батьки мене по-справжньому підтримували. Багато видавців не були настільки обнадійливими, а один із них – великий видавець дитячої літератури іронічно заявив, що вони не співпрацюють з дітьми – видавець дитячої літератури не співпрацює з дітьми? Не знаю, ви, напевно відштовхуєте великого клієнта.
(Laughter)
(Сміх)
One publisher, Action Publishing, was willing to take that leap and trust me, and to listen to what I had to say. They published my first book, "Flying Fingers," you see it here. And from there on, it's gone to speaking at hundreds of schools, keynoting to thousands of educators, and finally, today, speaking to you.
А один видавець, Action Publishing, зважився зробити крок назустріч і довіритись мені, прислухатись до моєї думки. Вони видали мою першу книгу, «Пальці, що літають» – ось, ви можете її тут побачити – і з того часу справа дійшла до виступів у сотнях шкіл, передавання своїх ідей тисячам педагогів і, врешті-решт, сьогоднішнього виступу.
I appreciate your attention today, because to show that you truly care, you listen. But there's a problem with this rosy picture of kids being so much better than adults. Kids grow up and become adults just like you.
Я ціную вашу увагу сьогодні, тому що, аби показати, що вам дійсно не байдуже, ви слухаєте. Але тут щось не гаразд із цією картинкою у рожевих фарбах, де діти є значно кращими від дорослих. Діти виростають і стають дорослими, як ви.
(Laughter)
(Сміх)
Or just like you? Really? The goal is not to turn kids into your kind of adult, but rather, better adults than you have been, which may be a little challenging, considering your guys' credentials.
Справді, як ви? Мета полягає не в тому, щоб перетворювати дітей на таких дорослих як ви, а, радше, на кращих за вас, хоч це й може виявитись дещо складним,
(Laughter)
якщо, врахувати ваші, друзі, заслуги. (Сміх).
But the way progress happens, is because new generations and new eras grow and develop and become better than the previous ones. It's the reason we're not in the Dark Ages anymore. No matter your position or place in life, it is imperative to create opportunities for children, so that we can grow up to blow you away.
Але прогрес відбувається саме так: нові покоління та ери виростають та розвиваються і стають кращими за попередні. Через це ми вже не живемо у Темних віках. Незалежно від вашої посади чи місця у житті, необхідним є створення можливостей для дітей, щоб ми виросли і виперли вас геть.
(Laughter)
(Сміх)
Adults and fellow TEDsters, you need to listen and learn from kids, and trust us and expect more from us. You must lend an ear today, because we are the leaders of tomorrow, which means we're going to take care of you when you're old and senile. No, just kidding.
Дорослі та колеги по TED, вам слід прислухатися до дітей, вчитися від них, довіряти нам і очікувати від нас більшого. Вам потрібно прислухатися сьогодні, тому що ми – лідери завтрашнього дня, а це означає, що ми дбатимемо про вас, коли ви станете старими та немічними. Та ні, жартую.
(Laughter)
Ні, дійсно, ми будемо наступним поколінням,
No, really, we are going to be the next generation, the ones who will bring this world forward. And in case you don't think that this really has meaning for you, remember that cloning is possible, and that involves going through childhood again, in which case you'll want to be heard, just like my generation. Now, the world needs opportunities for new leaders and new ideas. Kids need opportunities to lead and succeed. Are you ready to make the match? Because the world's problems shouldn't be the human family's heirloom.
тими, хто просуватиме світ вперед. А якщо ви думаєте, що для вас це насправді не має великого значення, пам’ятайте – клонування можливе, і ви знову повернетесь у дитинство та захочете, щоб вас вислухали, як моє покоління. Отож, світові потрібні можливості для нових лідерів та нових ідей. Дітям потрібні можливості для ініціативи та успіху. Ви готові до співпраці? Бо світові проблеми не повинні передаватися людською спільнотою із покоління в покоління.
Thank you.
Дякую.
(Applause)
(Оплески)
Thank you. Thank you.
Дякую. Дякую.